ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Рішення № 80987167

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" березня 2019 р.

м. Одеса

Справа № 916/836/18

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

За участю представників:

Від позивача: не з`явився ;

Від відповідача: не з`явився;

розглянувши у судовому засіданні справу за правилами загального позовного провадження за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (вул. Героїв Дніпра, 5, к.45, Київ 209, 04209) до відповідача: Військова частина НОМЕР_1 (Одеса,Одеська область,65033) про стягнення 90195,45грн.;

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 90195,45 грн. з яких 78696,09грн. - індекс інфляції, 1603,49грн. пеня, 5265,28грн. – 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" посилається на збільшення періоду прострочення по виконанню грошових зобов`язань за мировою угодою №27 від 25.05.2007р. із змінами згідно додатку №1 від 15.09.2010р. до неї.

Ухвалою суду від 10.05.2018року позовну заяву Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" залишено без руху.

30.05.2018р. до господарського суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.06.2018року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Розглянувши матеріали справи враховуючи ціну позову, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів, а також, в зв`язку з тим фактом, що у процесі розгляду справи неможливо з`ясувати період та суму заборгованості та необхідністю призначення експертизи , що є необхідним винесення законного рішення по справі, господарський суд за власною ініціативою, ухвалою суду від 02.07.2018 року дійшов висновку про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Ухвалою суду від 11.07.2018року призначено у справі №916/836/18 судову економічну експертизу. Проведення судової економічної експертизи доручено Одеському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Провадження по справі зупинено до проведення економічної експертизи.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.11.2018 року, апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М” на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 по справі №916/836/18 задоволено. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 по справі №916/836/18 – скасовано. Справу №916/836/18 передано на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 10.12.2018р. підготовче засідання призначено на "09" січня 2019 р. о 15:30.

У зв`язку з тим, що Господарським судом Одеської області 09.01.2019р. у судовому засіданні оголошено протокольну ухвалу про перерву, про що було відображено в протоколі судового засідання, суд ухвалою від 10.01.2019р. повідомив Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" про дату та час судового засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 28.01.2019 року продовжено строк підготовчого провадження до 12.03.2019р. та оголощено перерву у підготовчому засіданні до "20" лютого 2019 р. о 14:00

Ухвалою суду від 05.03.2019року закрито підготовче засідання, справу призначено до розгляду по суті в засіданні суду на "05" березня 2019 р. о 13:45.

05.03.2019року у судовому засіданні було проголошено протокольну ухвалу про перерву до 27.03.2019р.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, але проти позову заперечує з підстав викладених у відзиві.

Крім того, 05.03.2019р. відповідач звернувся до суду із заявою про зменшення індексу інфляції, пені та 3% річних.

У судовому засіданні 27.03.2019р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

25.05.2007р. між сторонами по справі було укладено мирову угоду №27 про реструктуризацію заборгованості з урахуванням збільшення боргу за рахунок індексу інфляції та трьох відсотків річних станом на 28.02.2007р. За умовами мирової угоди зобов`язання по погашенню боргу повинні були бути виконані не пізніше 30.11.2007р.

15.09.2010р. між МПП "Фірма "Альфа-М" та Військовою частиною НОМЕР_1 було укладено додаток №1 до мирової угоди № 27, відповідно до якого сторони, зокрема, домовились про погашення заборгованості в строк до 31.03.2011р.

Вищезазначене стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.06.2014р. по справі №916/1267/14 позов малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" задоволено частково, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (юридична адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, фактична адреса: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, буд.5, кв.45, код ЄДРПОУ 30726900) основний боргу у сумі 37 958 /тридцять сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят вісім/ грн. 75 коп., пеню у сумі 2 591 /дві тисячі п`ятсот дев`яносто одна/ грн. 08 коп., 3% річних у сумі 2 678 /дві тисячі шістсот сімдесят вісім/ грн. 43 коп., інфляційне збільшення суми боргу у сумі 32 909 /тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`ять/ грн. 18 коп., витрати на проїзд у сумі 448 /чотириста сорок вісім/ грн. 40 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 522 /одна тисяча п`ятсот двадцять дві/ грн. 75 коп., в решті позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. рішення господарського суду Одеської області від 16 червня 2014 року у справі №916/1267/14 скасовано частково, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позовні вимоги Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М” задовольнити частково:

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М” (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, код ЄДРПОУ 30726900) 44701 (сорок чотири тисячі сімсот одну) грн. 64 коп. основної заборгованості, 3073 (три тисячі сімдесят три) грн. 39 коп. пені, 38728 (тридцять вісім тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 16 коп. втрат від інфляції, 2678 (дві тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 43 коп. 3% річних, 818 (вісімсот вісімнадцять) грн. 79 коп. витрат пов`язаних із забезпеченням представника позивача до судового засідання та 1783 (одна тисяча сімсот вісімдесят три) грн. 58 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.”

Крім того, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М” (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 59-А, кв. 37, код ЄДРПОУ 30726900) 884 (вісімсот вісімдесят чотири) грн. 08 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

У зв`язку з невиконанням відповідачем постанови Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014р. у справі №916/1267/14 та збільшенням періоду прострочки позивач звернувся до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, при встановленні фактів наявності порушення зобов`язання, яке тривало на момент звернення позивача до суду із позовом у даній справі, що полягало у непогашенні Військовою частиною НОМЕР_1 основного зобов`язання, судове рішення у справі №916/1267/14 має преюдиціальне значення.

Щодо позовної вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат, суд зазначає наступне:

Системний аналіз законодавства України свідчить, що обов`язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст.625 Цивільного кодексу України.

Виходячи з положень зазначеної статті наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Таку позицію викладено Верховним судом України у постанові від 04.07.2011р. по справі №13/210/10.

Інфляційні втрати є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, стягнення яких передбачене статтею 625 Цивільного кодексу України. Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

У зв`язку з тим, що в країні відбулись інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошових коштів, строк оплати яких настав, але не сплачених.

Згідно абз.5, 6 п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов`язує припинення грошового зобов`язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення. Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011р. по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011р. по справі № 11/109.

Положення статті 625 ЦК України, лист ВСУ №62-97 від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” визначають розрахунок індексу інфляції саме від суми основного боргу, а не суми основного боргу з врахуванням індексу інфляції, у зв`язку з чим позивачем зроблено вірний розрахунок інфляційних втрат.

Отже загальна сума інфляційних збитків складає 78696,09 грн., у зв`язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума інфляційних збитків в розмірі 78696,09 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати.

Перевіривши розрахунок позивача трьох процентів річних в сумі 5265,28 грн., суд встановив, що вказаний розрахунок є вірним, у зв`язку з чим, загальна сума 3% річних складає 5265,28 грн., у зв`язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 3% річних в розмірі 5265,28 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Судом перевірено правильність розрахунку пені виконаного Позивачем, та встановлено що він відповідає вимогам чинного законодавства у зв`язку чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума пені в розмірі 6234,08 грн..

Станом на день розгляду справи, відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Що стосується зменшення розміру пені, суд відмовляє в задоволенні в цій частині з наступного підстав.

В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 1 статті 233 цього ж Кодексу закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду з урахуванням виняткових обставин та належного обґрунтування заяви.

На підставі наведеного, суд оцінивши всі доводи сторін по справі щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення штрафних санкцій, дійшов висновку, що не існують обставини, за яких можливе зменшення стягуваної суми пені на підставі вищевказаних ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України з підстав необґрунтованості.

Що стосується зменшення розміру інфляційних витрат та 3% річних, суд відмовляє в задоволенні в цій частині з підстав того, що нормами чинного законодавства не передбачено можливості зменшення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки нарахування та сплата інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до Військова частина про стягнення 38451,19 грн. – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військова частина НОМЕР_1 (Одеса,Одеська область,65033, код НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (вул. Артема, 59а, к.37, Київ, 04053, код ЄДРПОУ 30726900) 78696 (сімдесят вісім тисяч шістсот дев`яносто шість) грн. 09коп.- індекс інфляції, 5265 (п`ять тисяч двісті шістдесят п`ять) грн. 28 коп. – 3% річних, 6234 (шість тисяч двісті тридцять чотири) грн. 08 коп. та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. - судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 08 квітня 2019 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов

Постанова № 78148267

Vollansicht öffnen

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року

м. Одеса

Справа № 916/836/18

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Принцевської Н.М,,

Суддів: Богацької Н.С., Колоколова С.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

Секретар судового засідання: Федорончук Д.О.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М”

на ухвалу Господарського суду Одеської області про призначення судової економічної експертизи від 11.07.2018 року

у справі № 916/836/18

за позовом Малого приватного підприємства “Фірма “Альфа-М”

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення 90195,45 грн., -

(суддя першої інстанції: Літвінов С.В., дата та місце прийняття ухвали: 11.07.2018, Господарський суд Одеської області, м.Одеса, проспект Шевченка, 29)

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 (суддя – Літвінов С.В.) зупинено провадження по справі №916/836/18 за позовом Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» (далі – МПП «Фірма «Альфа-М») до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 90195,45 грн., у зв`язку з призначенням по справі №916/836/18 судової економічної експертизи.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, МПП «Фірма «Альфа-М» звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2018, в якій просить оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Апелянт вважає ухвалу місцевого господарського суду безпідставною, необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права, з огляду на що вона підлягає скасуванню.

Зокрема, заявник апеляційної скарги вважає, що дії, які необхідно виконати у розрахунках, зводяться до простих арифметичних дій додавання і віднімання, а розрахунки інфляційних втрат за період з 01.03.2007 по 31.03.2018, 3% річних за період з 04.11.2011 по 31.03.2018, пені за період з 04.05.2017 по 30.04.2018, наведені в додатку №1 до позовної заяви, перевіряються за відповідною програмою, володіння якої не потребує спеціальних економічних знань.

Крім того, апелянт зазначає, що рішення про призначення судової експертизи та, відповідно, про зупинення провадження у справі, було ухвалено з власної ініціативи суду без обговорення цього питання в судовому засіданні, тому рішення про покладення витрат на оплату призначеної експертизи на позивача без наявності обґрунтованих заперечень відповідача та його контррозрахунків є порушенням принципу диспозитивності.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.09.2018 (головуючий суддя Будішевська Л. О., судді Мишкіна М. А., Таран С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою МПП “Фірма “Альфа-М” на ухвалу Господарського суду Одеської області від „11” липня 2018 року про призначення судової економічної експертизи у справі № 916/836/18.

Указом Президента України “Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах” №454/2017 від 29.12.2017 року ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.

Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті “Голос України” повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

03.10.2018 року в газеті “Голос України” опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.

В силу ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

На виконання вимог положень ч. 6 ст. 147 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”, ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, 02.10.2018 року Одеським апеляційним господарським судом матеріали справи №916/836/18 передано до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.10.2018 року для розгляду апеляційної скарги у справі № 916/836/18 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Принцевської Н.М., суддів: Колоколова С.І., Богацької Н.С.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду 30.10.2018 року апеляційну скаргу МПП “Фірма “Альфа-М” на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 року по справі №916/836/18, розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні 26.11.2018 року о 14-15 год в приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018, у зв`язку з відсутністю технічної можливості, відмовлено МПП «Фірма «Альфа-М» у задоволенні клопотання про проведення судового засідання по справі №916/836/18.

В судове засідання представники сторін не з`явились, не повідомивши завчасно про причини неявки. Про дату, час та місце проведення судового засідання по справі повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення та витяг з офіційного сайту «Укрпошта».

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали суду, встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, МПП "Фірма "Альфа-М" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 90195,45 грн. з яких 78696,09 грн. - індекс інфляції, 1603,49 грн. пені, 5265,28 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог МПП "Фірма "Альфа-М" посилається на збільшення періоду прострочення по виконанню грошових зобов`язань за мировою угодою №27 від 25.05.2007 зі змінами згідно додатку №1 від 15.09.2010 до неї.

Як зазначалося раніше, ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 зупинено провадження по справі №916/836/18 за позовом МПП «Фірма «Альфа-М» до Військової частини НОМЕР_1 про стягнення 90195,45 грн.; призначено по справі №916/836/18 судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: «Чи обґрунтовано та відповідно до якої методології здійснені перерахування індексу інфляції, 3% річних та пені згідно з діючими нормативними документами виходячи із позовних вимог МПП «Фірма «Альфа-М»?»; витрати на проведення судової економічної експертизи покладено на позивача.

Суд першої інстанції зазначив, що при розгляді справи виникла необхідність призначити судову економічну експертизу, оскільки для встановлення правильності та економічної обґрунтованості розрахунків суми збільшення боргу за рахунок індексу інфляції, 3% річних та пені, які зроблені позивачем в позовній заяві та визначення методології вказаних нарахувань необхідні спеціальні знання в економічній галузі.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що проведення складних математичних розрахунків потребують спеціальних знань експерта – економіста, що є підставою для призначення у даній справі судової економічної експертизи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального законодавства, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга МПП «Фірма «Альфа-М» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 по справі №916/836/18 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 по справі №916/836/18 – скасуванню, з огляду на наступне.

Пунктом 2 ч.1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, призначення експертизи.

В такому випадку зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, отже ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку одна з одною. Призначення судової експертизи з одночасним зупиненням у зв`язку з провадженням у справі є одноактною (нерозривною) процесуальною дією і не може розцінюватись як два самостійних акти - окремо щодо призначення судової експертизи і щодо зупинення провадження у справі. Скасування самої лише ухвали про зупинення провадження у справі не призводить до усунення обставин, що зумовили неможливість проведення судом процесуальних дій з проведення експертною установою судової експертизи. Залишення в силі ухвали про зупинення провадження у справі, що зумовлено призначенням експертизи, без з`ясування підстав та мотивів призначення судової експертизи, нівелює саму суть та мету оскарження, з огляду на те, що ст. 228 Господарського процесуального кодексу України передбачено право, а не обов`язок господарського суду зупинити провадження у справі у випадку призначення господарським судом судової експертизи. Однак, таке право господарського суду виникає лише у разі дійсної необхідності спеціальних знань, якими не володіє суд для встановлення фактів, що входять до предмету доказування.

Таким чином, судова колегія зазначає, що зупинення провадження у справі є наслідком призначення судом експертизи, з огляду на що ухвала про призначення судової експертизи та ухвала про зупинення провадження у справі перебувають у нерозривному зв`язку одна з одною.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Частиною 2 ст. 98 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

- для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

- жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Отже, при призначенні судової експертизи обов`язковим є визначення предмета доказування та з`ясування дійсної потреби у спеціальних знань для встановлення певних фактичних даних, що входять до предмету доказування.

Також судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що питання про призначення судової економічної експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід, зокрема:

- визначити об`єкти, що підлягають експертному дослідженню;

- максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз`ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності;

- визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів;

- здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об`єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб;

- у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста;

- у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз`яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи;

- з`ясувати усі інші обставини, пов`язані з проведенням судової експертизи.

Як вбачається з оскарженої ухвали суду, суд першої інстанції визначив предмет доказування, а саме зазначив, що для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи необхідно встановити обставини щодо підтвердження заборгованості відповідача, а також перевірити заявленої до стягнення суми пені, 3% річних та індексу інфляції.

Разом з тим, суд першої інстанції не обґрунтував, чому вказаний аналіз не може бути зроблений безпосередньо судом на підставі наявних у даній справі доказів, зокрема, шляхом проведення звіряння взаємних розрахунків (контррозрахунків) між сторонами, а також шляхом проведення власного аналізу доказів у даній справі.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що ухвала про призначення судової економічної експертизи, та, відповідно, зупинення провадження по справі №916/836/18 прийнята місцевим господарським судом в судовому засіданні 11.07.2018 з власної ініціативи, без обговорення необхідності проведення вказаної експертизи та врахування думки учасників процесу, що підтверджується протоколом судового засідання у даній справі від 11.07.2018.

Також з тексту оскаржуваної ухвали не вбачається обґрунтованості для покладення на позивача витрат на проведення судової економічної експертизи у даній справі, з огляду на те, що позивачем самостійно здійснено розрахунок заявлених до стягнення сум.

Крім того, як вбачається із заперечень на позовну заяву, Військовою частиною НОМЕР_1 не оспорюються суми, заявлені позивачем до стягнення, а заперечується наявність заборгованості та вина відповідача у виникненні вказаної заборгованості перед позивачем через відсутність фінансування на оплату технічних робіт.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з доводами апеляційної скарги та вважає висновки суду першої інстанції стосовно необхідності призначення судової експертизи по справі №916/836/18 помилковими.

Призначення судової експертизи в даному випадку призвело до прийняття господарським судом і неправильного рішення про зупинення провадження у справі.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§ 51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку по справі, призначивши у справі №916/836/18 судову економічну експертизу та зупинивши провадження у даній справі.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Одеської міської ради на ухвалу Господарського суду Одеської області від 06.08.2018 по справі №916/841/18 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції – скасуванню на підставі п. 4 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з порушенням норм процесуального права, які призвели до прийняття помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, а тому вказану ухвалу слід скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 269-271, 273, 275, 280-284, 287 Господарського процесуального кодексу, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Фірма «Альфа-М» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 по справі №916/836/18 задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.07.2018 по справі №916/836/18 – скасувати.

Справу №916/836/18 передати на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 26.11.2018 року.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Н.С. Богацька

С.І. Колоколов