27.02.2019 Справа № 756/4404/18
Ун.№756/4404/18
Пр.№2/756/1032/19
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 лютого 2019 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Луценко О.М.,
при секретарі - Галелюк Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, -
В С Т А Н О В И В :
У квітні 2018 позивач звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення.
В обґрунтування позову позивач ОСОБА_1. вказала, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить їй на підставі дублікату договору дарування ѕ часток квартири від 11.12.2015року, а інша ј частка даної квартири на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 Окрім того позивач з 2013 року зареєстрована за даною адресою. Відповідач почав перешкоджати позивачу користуватись квартирою та в подальшому вона не змігла в ній проживати. Окрім того в даній час в спірній квартирі зі згоди відповідача проживають сторонні особи, чим порушує права співвласника на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном. На підставі вищевикладеного просила суд постановити рішення, яким вселити позивачку в квартиру АДРЕСА_2 та усунути їй перешкодити у користуванні належної їй на праві частиною даної квартири.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти наданого позову заперечила на надала зустрічний позов відповідно до якого просила суд постановити рішення, яким усунути ОСОБА_2 перешкоди у користування належною йому на праві власності частиною квартири посилаючись на те, що він є співвласником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.12.1997 року. В даній квартирі зареєстрований, однак відповідач почала перешкоджати позивачу користуватись квартирою.
В судовому засіданні відповідач за зустрічним позовом проти наданого позову заперечила, просила суд в позові відмовити.
Заслухавши позивача, дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини.
Відповідно до ст.263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити.
Відповідно до ч.1, ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.
Відповідно квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, належить ОСОБА_1 на підставі дублікату договору дарування ѕ часток квартири від 11.12.2015року, а інша ј частка даної квартири на праві власності належить відповідачу ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.12.1997 року.( а.с.7-8,40).
Окрім того з матеріалів справи не вбачається, що між сторонами склалися неприязні та конфліктні відносини, що призводять до сварок, в наслідок чого позивач та відповідач не має можливості проживати в даній квартирі.
Згідно з ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
За приписами ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Відповідно до ст.356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
За правилами ч.3 ст.358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Пленум Верховного Суду України в п.14 постанови від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності» роз'яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Згідно з висновком Верховного Суду України у постанові від 3 квітня 2013 р. у справі N 6-12цс13 норма ст. 358 ЦК України регулює саме порядок здійснення права часткової власності, тобто порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності. Установлення співвласниками порядку користування будинком з виділенням конкретних приміщень у натурі не припиняє право спільної часткової власності, тому що такі частини не перетворюються на об'єкт самостійної власності кожного з них.
Сторонами не надано будь - якого підтвердження про встановлення порядок користування приміщеннями квартири або виділення його частки в натурі.
Таким чином позивачем за первісним позовом та позивачем за зустрічним позовом не доведено, що будь хто з них чинить їм перешкоди в користуванні житлом, в результаті чого вони не можуть потрапити до квартири, де сторони зареєстровані та мають право на проживання та користування вказаним житлом і.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч.1, ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч.1, ст.317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно ч.1-2, ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно ч.1 ст.383 ЦК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, а згідно ч.1ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Статтею ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цього кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Матеріалами справи не підтверджується правомірність заявлення вимог позивача про зобов'язання не чинити перешкоди у користуванні квартирою, тому в частині вимог даного позову необхідно відмовити.
У зв*язку із наведеним, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про вселення, оскільки порушення відповідачем жилих прав позивача не мало місце, а тому правові підстави відсутні.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 316, 317, 319, 383, 391 ЦК України, ст. ст. 12, 81, 137, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності- відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду міста Києва через Оболонський районний суд міста Києва шляхом подання в 30-денний строк з дня проголошення рішення суду апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.М. Луценко
Постанова № 82216847
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 756/4404/18
провадження № 22-ц/824/7199/2019
04 червня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Семенюк Т. А., Волошиної В.М.
за участю секретаря Дуки В. В.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення та виселення сторонніх осіб, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності, вселення, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Асатрян О. В. на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року у складі судді Луценка О.М.,
встановив:
05.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила вселити її в квартиру АДРЕСА_1 , усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності частиною квартири шляхом виселення з вказаної квартири сторонніх осіб.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником 3/4 часток квартири АДРЕСА_1 . Інша 1/4 частка даної квартири на праві власності належить ОСОБА_2
Відповідач у вказаній квартирі останні десять років не проживає.
У жовтні 2016 року вона зареєструвала шлюб та стала тимчасово мешкати у чоловіка.
У листопаді 2017 року вона виявила, що замки на вхідних дверях замінені. При черговому відвідуванні квартири вона виявила, що двері відкриває незнайома жінка, яка повідомила, що тимчасово мешкає в квартирі за згодою відповідача.
У березні 2018 року вона звернулася до органів поліції з проханням виселення сторонніх осіб з квартири та відновити її права.
Відповіді на свої звернення вона не отримала.
Відповідач категорично відмовляється виселяти осіб, яким дозволив мешкати у квартирі, що порушує її права.
30.10.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом, в якому просив суд усунути йому перешкоди у користуванні належною йому на праві власності частиною квартири АДРЕСА_1 шляхом вселення.
Посилався на ті підстави, що є співвласником вказаної квартири на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.12.1997 року. В даній квартирі він зареєстрований з дитинства та бажає розпоряджатися на власний розсуд своєю частиною квартири, проте ОСОБА_1 чинить йому перешкоди в користуванні своєю власністю: змінила замки до вхідних дверей; при спробі відкрити двері та увійти до квартири відразу викликає поліцію; на вимогу надати ключ від квартири відповідає відмовою.
З метою захисту своїх прав він звертався до поліції з відповідною заявою, проте жодної відповіді від посадових осіб поліції не отримав, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Асатрян О. В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову.
Свої доводи обґрунтовує тим, що суд першої інстанції не врахував ту обставину, що ОСОБА_2 звертався до поліції із заявою про неправомірні дії відповідача, копії звернень були надані в судовому засіданні. Зазначена обставина підтверджує той факт, що ОСОБА_3 перешкоджає ОСОБА_2 користуватися майном, яке належить йому на праві власності, та проживати в спірній квартирі.
Судом першої інстанції проігноровано приписи ст. 47 Конституції України, не вірно застосовано норми ЦК України, не в повній мірі досліджено докази по справі, а отже не надано доказам належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкового рішення в оскаржуваній частині.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2
Зазначила, що ОСОБА_2 не проживає за спірною адресою протягом десяти років, має доступ до помешкання в будь-який час доби, ключ від верхнього замка. Нижній замок було відкрито аварійною службою та більше не замінювався.
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - адвокат Асатрян О. В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.
Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 , або її уповноважений представник в судове засідання повторно не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь по справі, пояснення представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі договору дарування 3/4 квартири від 11.12.2015 року є співвласником 3/4 квартири, розташованої за адресою:АДРЕСА_2 (а.с.7-8).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 02.12.1997 р., ОСОБА_2 є співвласником 1/4 частини вказаної квартири (а.с.39).
Звертаючись до суду з зустрічним позовом про вселення, ОСОБА_2 посилався на те, що ОСОБА_1 змінила в квартирі замки від вхідних дверей, у зв`язку з чим він позбавлений можливості потрапити до спірної квартири.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не довів, що йому чиняться перешкоди в користуванні житлом, внаслідок чого він не може потрапити до квартири.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
За змістом ст. ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст. ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Аналіз наведених норм права свідчить, що для задоволення позовів про усунення перешкод у користуванні майном необхідна одночасна наявність двох підстав: позивач повинен бути власником майна, щодо якого чиняться перешкоди, та внаслідок дій відповідача порушується право власника на користування своїм майном.
На підтвердження порушення своїх прав в частині неможливості користуватися власним майном ОСОБА_2 надав суду докази звернення 28.08.2018 року до Оболонського УП ГУНП у м. Києві з заявою про те, що ОСОБА_1 разом з іншою особою замінила замки та закрилась в квартирі. Про даний випадок було повідомлено чергового лінії 102, викликаний наряд поліції. В приватній розмові йому було повідомлено, що ключів він не отримає. Оскільки дільничні інспектори відсторонились від вирішення даного спору, просив негайно втрутиться та сприяти доступу до належного йому майна (а.с.45).
На вказане звернення з приводу невідомих осіб у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , начальник Оболонського УП ГУНП у м.Києві надав ОСОБА_2 відповідь, в якій рекомендував звернутися до суду (а.с.46).
Крім цього, ОСОБА_2 звертався до Оболонського УП ГУНП у м. Києві з заявою, в якій повідомив, що 07 серпня 2018 року були замінені замки в квартирі, в якій він мешкає, в квартирі знаходяться невідомі особи ( крім племінниці ОСОБА_1 ). Був викликаний наряд поліції (а.с. 48).
В матеріалах справи також міститься копія заяви ОСОБА_4 начальнику Оболонського УП ГУНП у м. Києві від 07.08.2018 р., в якій останній повідомив про те, що проживав в спірній квартирі тимчасово за договором оренди. Знайшов частину своїх речей біля дверей, які оглянуті в присутності працівників поліції (а.с. 47).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що в спірній квартирі на даний час ніхто не проживає.
Суд першої інстанції не дав вказаним доказам жодної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про недоведеність заявлених зустрічних позовних вимог.
Доводи ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_2 має доступ до спірної квартири, оскільки має ключ від верхнього замка, а нижній замок було відкрито аварійною службою, яку вона викликала, та більше не змінювався, не спростовує доводів позивача за зустрічним позовом про неможливість потрапити в приміщення квартири.
Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що ОСОБА_2 , як співвласник спірної квартири, має право на користування нею.
Факт чинення перешкод вказаній особі у користуванні спірною квартирою доведений належними та допустимими доказами.
Оцінивши права співвласників на користування власним майном, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, скасування ухваленого судового рішення в оскаржуваній частині та постановлення нового рішення про задоволення зустрічного позову.
В частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 судове рішення не оскаржується, а тому воно не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Асатрян О. В. задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову скасувати.
Постановити нове судове рішення.
Зустрічний позов задовольнити.
Усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною йому на праві власності 1/4 частиною квартири АДРЕСА_1 .
Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 червня 2019 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: В. М. Волошина
Т. А. Семенюк