ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 79685653

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

_________________________

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

справа № 356/791/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Капшученко І.О.

05 лютого 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Вербової І.М., Шахової О.В.

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Березанського міського суду Київської області від 28 листопада 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (правонаступник ОСОБА_4) про визнання свідоцтва про право на 1/2 частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 та просили визнати свідоцтво про право на 1/2 частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтво від 02.04.1993 на право на спадщину за законом виданих відповідачу недійсними.

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 28 листопада 2017 року позов залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування своїх доводів вказує, що суд, постановляючи оскаржувану ухвалу, позбавив судового захисту та доступі до правосуддя. Зазначив на недопустимість повторної участі судді першої інстанції в розгляді справи після скасування попередньої ухвали.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав наведених в ній, просили останню задовольнити.

ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце слухання справи, здійснювалося оголошення про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки суд не повідомив.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2122/2019

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши наведені в скаргах доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачі в судове засідання повторно не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи у їх відсутності не надали.

З таким висновком суду першої інстанції не погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції чинній на час винесення оскаржуваної ухвали) суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що у липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 та просив визнати свідоцтво про право на 1/2 частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтво від 02.04.1993 на право на спадщину за законом виданих ОСОБА_6 недійсними (а. с. 1-2).

Ухвалою Березанського міського суду Київської області від 27 жовтня 2017 року відкрито провадження в справі та призначено справу до розгляду на 14 листопада 2017 року о 09 год. 30 хв. (а. с. 70). Про даний судовий розгляд позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були належним чином повідомлені відповідно до поштового зворотного повідомлення (а. с. 71-72). Про наступне судове засідання 28 листопада 2017 позивачі також повідомлялися належним чином (а. с. 77-78), подали до суду заяву про відвід судді, яку просили розглядати без їх участі.

Відповідно до ч. 3 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання позивача, повідомленого належним чином, без поважної причини або неповідомлення ним про причину повторної неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає заяву без розгляду.

Встановлено, що 28.11.2017 до суду була подана заява позивачів про відвід судді Капшученко І.О. (а. с. 80-81) та ухвалою Березанського міського суду Київської області від 28 листопада 2017 року у задоволенні останньої відмовлено (а. с. 84-85). Наслідки розгляду заяви 28 листопада 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відомі не були та даною датою судом винесена оскаржувана ухвала суду.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, одним із основних завдань цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

А отже, захист прав фізичних та юридичних осіб, а також інтересів держави, крім іншого забезпечується своєчасним розглядом справ.

Частиною 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Таким чином, враховуючи тривалий час розгляду справи, право на доступ до правосуддя та необхідність своєчасного розгляду справи протягом розумного строку, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції передчасними, не з повним з'ясуванням обставин справи.

На вищевикладене суд першої інстанції уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов невірних висновків.

Вимоги апеляційної скарги про задоволення позовних вимог в повному обсязі не можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції, оскільки судом першої інстанції не прийнято відповідного рішення, яке підлягає перегляду.

Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів прийшла до висновку, що вищезгадана ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374, 379, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Березанського міського суду Київської області від 28 листопада 2017 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 07.02.2019.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: І.М. Вербова

О.В.Шахова

Ухвала № 68064512

Відкрити повний перегляд

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541

Номер провадження 2/356/231/17

Справа № 356/791/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2017 суддя Березанського міського суду Київської області Капшученко І. О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на ? частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними

ВСТАНОВИВ:

До Березанського міського суду Київської області звернувся ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовною заявою до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на ? частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом.

Проаналізувавши подану позивачем заяву, суд прийшов до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху у зв'язку з тим, що подана без додержання вимог ст. 119, 120 ЦПК України.

Вимоги до змісту позовної заяви закріплені в ст. 119 ЦПК України.

За приписами ч. 7 ст. 119 ЦПК України, у разі пред'явлення позову особами, які діють на захист прав, свобод та інтересів іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. В той же час, у відповідності до ч. 8 цієї статті, якщо позовна заява подається представником позивача, до позовної заяви додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження.

Як вказано позивачем ОСОБА_1, він є представником за довіреністю та згідно припису ст. 1158 ЦК України іншого позивача – ОСОБА_2, визнаного рішенням Березанського міського суду Київської області від 24.03.2014, справа № 356/42/14-ц безвісно відсутнім.

Разом з тим, представництво за довіреністю припиняється у випадку визнання особи, яка видала довіреність, безвісно відсутньою (п. 7 ч. 1 ст. 248 ЦК України), відповідного документу до позовної заяви долучено не було, а вказівка на неї в позові не дає змоги визначити правову підставу для здійснення представництва ОСОБА_1 інтересів ОСОБА_2 О як позивача у даній справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1158 ЦК України, якщо майновим інтересам іншої особи загрожує небезпека настання невигідних для неї майнових наслідків, особа має право без доручення вчинити дії, спрямовані на їх попередження, усунення або зменшення.

В той же час, всупереч вимогам ч. 7 ст. 119 ЦПК України, в позові не обґрунтовано підстави для звернення ОСОБА_1 як особи, що діє на захист прав, свобод та інтересів ОСОБА_2 в порядку ст. 1158 ЦК України, не вказано, яким саме майновим інтересам ОСОБА_2 загрожує небезпека, які невигідні майнові наслідки матиме не звернення до суду за захистом.

Окрім того, частиною 5 статті 119 ЦПК України встановлено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору.

Згідно з ч.2 ст.79 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Нормами статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Як зазначено в абз. 1 п. 29 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009, клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим, позивачем при зверненні до суду не надано належних доказів, які могли б свідчити про такий рівень його майнового стану, який дав би підставу для застосування вказаної правової норми з метою звільнення його від сплати судового збору.

В той же час, надані позивачем довідка Національного інституту хірургії та трансплантології НАМН України та виписка з амбулаторної карточки від 23.06.2017 не є належними документами, що підтверджують його майновий стан, так як характеризують стан його здоров’я безвідносно до розміру пов’язаних з цим матеріальних витрат. Окрім того, довідка Національного інституту хірургії та трансплантології НАМН України не містить дати документу та за своїм змістом стосується подій 2016 року, відтак, не може бути співвіднесена з моментом звернення позивача до суду. Наданий розрахунок вартості препаратів до виписки від 23.06.2017 з амбулаторної карточки виконано позивачем, відтак, неуповноваженим суб’єктом, та не може бути належним документом, що підтверджує дійсну ціну препаратів за ринковими цінами в регіоні станом на дату звернення до суду. Натомість, з довідок про розмір пенсії від 12.06.2017 та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 5154/Г/26-58-08-02-09 від 14.06.2017 вбачається, що позивач отримує доходи, зокрема, пенсію та матеріальну допомогу.

З огляду на викладене, суд не вбачає визначених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору.

Як визначено приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Ставки сплати судового збору встановлено ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої за подання фізичною особою заяви немайнового характеру розмір судового збору становить 0,4 відсотка прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який, з урахуванням положень статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", з 01.01.2017 установлено у розмірі 1600,00 грн.

До суду з позовом звернулись два позивачі, та, як вбачається зі змісту позовної заяви, вона містить дві вимоги немайнового характеру.

У відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об’єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно абз. 2 ч. 6 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

З системного аналізу положень норм ст.ст. 25, 30, 43, 44 ЦК України випливає, що визнання особи безвісно відсутньої не має правового наслідку у вигляді обмеження чи позбавлення особи цивільної право- та дієздатності.

Відтак, ОСОБА_2 як особа, яка бере участь у справі, наділений всіма правами та обов’язками сторони по справі – позивача, в тому числі – щодо сплати судового збору.

Враховуючи викладене , позивачам необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1280 гривень кожен, за позовні вимоги немайнового характеру окремими платіжнимими документами.

Відповідно до ст. 121 ЦПК України, суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

Керуючись ст. 119, 120, 121 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання свідоцтва про право на ? частину в спільному майні, набутому подружжям за час шлюбу та свідоцтва про право на спадщину за законом недійсними залишити без руху, надавши позивачу строк в п'ять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків.

Роз'яснити позивачу, що в разі невиконання ухвали позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: І. О. Капшученко