ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
30 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 916/1807/17 Суддя Південно-західного апеляційного господарського суду: Бєляновський В.В.
розглянувши в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя М.А. Мишкіна, судді Л.В. Поліщук, С.В.Таран при розгляді апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОКЕРАМ"
на рішення господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року
у справі №916/1807/17
за позовом ОСОБА_1
до:
- Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ";
- Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОКЕРАМ"
треті особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:
- ОСОБА_2;
- ОСОБА_3;
- ОСОБА_4;
- ОСОБА_5
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, визнання особи такою, що вийшла зі складу учасників товариства, та встановлення, що після 25.06.2014р. особа не має корпоративних прав у товаристві
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. позов задоволено частково, визнано недійсними рішення загальних зборів учасників ТОВ «ІЗОКЕРАМ», які оформлені протоколами №1/25/03/2015 від 25.03.2015р., №1/23/04/2015 від 23.04.2015р., №1/03/08/2015 від 03.08.2015р., №1/15082016 від 15.08.2016р.; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; стягнуто з ТОВ «ІЗОКЕРАМ» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6400грн.; відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до ТОВ «КЕРАМІТ»; судові витрати щодо сплати судового збору за позовом ОСОБА_1 до ТОВа «КЕРАМІТ» покладено на ОСОБА_1
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ІЗОКЕРАМ" на рішення господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року у справі №916/1807/17; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 27.12.2018р. згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи; роз'яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 27.12.2018р. подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. у справі №916/1807/17; встановлено іншим учасникам справи строк для подання суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу до 27.12.2018р. згідно з нормами ст.263 ГПК України з наданням з відзивом доказів його направлення іншим учасникам справи; роз'яснено іншим учасникам справи їх право в строк до 27.12.2018р. подати до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу або окремо будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань; запропоновано ОСОБА_1 уточнити межі оскарження рішення з урахуванням доводів апеляційної скарги (повністю чи частково) або доплатити судовий збір у сумі 8871грн.
Ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2018р. призначено справу №916/1807/17 до розгляду на 28.01.2019р. та об'єднано апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу ТОВ «ІЗОКЕРАМ» в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 28.01.2019р.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 28.01.2019 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_6 було подано заяву про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Таран С.В., Поліщук Л.В.
Заяву мотивовано тим, що порушення корпоративних прав ОСОБА_1 у ТОВ «Ізокерам» з суттєвим зменшенням її частки у статутному капіталі товариства, на думку заявника, відбулось в тому числі і завдяки порушенню її процесуальних прав під час розгляду справи №916/3243/14 за позовом ТОВ «Кераміт» до ТОВ «Ізокерам» та Реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «Ізокерам» та зобов'язання вчинити певні дії. В апеляційному порядку справу №916/3243/14 переглядала колегія суддів під голуванням судді Мишкіної М.А. Колегія суддів не лише не скасувала рішення у вищезазначеній справі, а і не повідомила ОСОБА_1 про вказану справу, чим позбавила можливості подати свої доводи і заперечення. У наступному, суддя Мишкіна М.А. всіляко перешкоджала ОСОБА_1 в оскарженні рішення у справі №916/3243/14: відмовляла у ознайомленні з матеріалами справи та у заміні непрацюючого диску звукозапису фіксації судового процесу (зазначені дії підтверджуються листом №15/15/2648/2015 від 18.12.2015р. за особистим підписом головуючого судді Мишкіної М.А.).
Крім того, під час підготовки відкриття апеляційного провадження у справі №916/1807/17 колегія суддів обмежувала процесуальні права ОСОБА_1 - ухвалою суду від 10.12.2018р. було надано ОСОБА_1 строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «ІЗОКЕРАМ» до 27.12.2018р. (вказану ухвалу ОСОБА_1 отримала 04.01.2019р. через свого представника), що не відповідає вимогам ч.8 ст.165 ГПК України, відповідно до якої відзив подається у строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали. Чергові порушення колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду процесуальних прав ОСОБА_1, передбачених ГПК України, викликали у неї негативні спогади про розгляд справи №916/3243/14, під час розгляду якої також порушувались її процесуальні права, що стало однією з причин порушення її корпоративних прав у ТОВ «Ізокерам» та витрачених років життя для їх поновлення. Суддя Мишкіна М.А. під час розгляду справи № 916/3243/14 вже вирішувала питання щодо законності виходу ТОВ «Кераміт» зі складу учасників ТОВ «Ізокерам». Як і чотири роки тому, є велика вірогідність що суддя суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 не захоче приймати до уваги доводи ОСОБА_1, частину з яких не допустила до розгляду у справі №916/3243/14. Більш того, задовольняючи апеляційну скаргу (позовні вимоги) ОСОБА_1 суддя має визнати порушення, які вона здійснила під час розгляду справи №916/3243/14, що буде свідчити не на її користь. Тобто суддя Мишкіна М.А. побічно зацікавлена у відхиленні доводів апеляційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 22.10.2018р. у справі 916/1807/17.
На думку заявника, у даному випадку наявне штучне обмеження її процесуальних прав, яке здійснювалось під час відкриття апеляційного провадження по даній справі іменем України через прийняті судові рішення, що викликає сумнів заявниці у неупередженості усієї колегії суддів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.01.2019 заявлений представником ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Таран С.В., Поліщук Л.В., Чорним Г.Г. при апеляційному розгляді справи №916/1807/17 визнано необґрунтованим та апеляційне провадження у справі №916/1807/17 зупинено до вирішення питання про відвід.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2019 для розгляду заявленого відводу у справі №916/1807/17 визначено суддю Бєляновського В.В.
Розглянувши заяву про відвід вважаю, що підстави для відводу відсутні, з огляду на таке.
Статтею 35 ГПК України встановлено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Відповідно до приписів статті 36 ГПК України суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї самої справи в судах апеляційної і касаційної інстанцій, а так само у новому розгляді справи судом першої інстанції після скасування рішення суду або ухвали про закриття провадження в справі. Суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної або першої інстанцій, а також у новому розгляді справи після скасування постанови суду апеляційної інстанції. Суддя, який брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої чи апеляційної інстанцій, а також у новому її розгляді після скасування постанови суду касаційної інстанції. Суддя, який брав участь у вирішенні справи, рішення в якій було в подальшому скасоване судом вищої інстанції, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду у цій справі. Суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з виключними обставинами у цій справі.
Положеннями ч.ч. 1-3, 7-8, 11 ст. 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу, він вирішує питання про зупинення провадження у справі. У цьому випадку вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Питання про відвід має бути розглянуто не пізніше двох днів з дня надходження заяви про відвід, а у випадку розгляду заяви про відвід суддею іншого суду - не пізніше десяти днів з дня надходження заяви про відвід. Суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.
Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006р. зазначено: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочан проти України» (Заява № 7577/02) від 03.05.2007 суд нагадує, що «безсторонність», в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.
В рішенні у справі «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 зазначено наступне. (104) Як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (І) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ІІ) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах «Фей проти Австрії», від 24.02.1993, Series A N 255, пп. 28 та 30, та «Веттштайн проти Швейцарії», заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру», заява № 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства», п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26.10.1984 у справі «Де Куббер проти Бельгії», Series A, № 86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою та залежно від обставин можуть вимагати спільного розгляду (див. рішення у справі «Сасілор-Лормін проти Франції», заява № 65411/01, п. 62, ECHR 2006-XIII).
Водночас, згідно з п. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 35 ГПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Заява про відвід фактично мотивована незгодою заявниці з судовим рішенням, прийнятим суддею Мишкіною М.А. у складі колегії суддів під час перегляду рішення господарського суду Одеської області у справі №916/3243/14.
Проте, постанова Одеського апеляційного господарського суду від 05.02.2015р., прийнята за наслідками перегляду рішення господарського суду Одеської області від 11.12.2014р. у справі №916/3243/14, була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 25.11.2015р., при цьому касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції була подана саме ОСОБА_1
Участь судді Мишкіної М.А. у розгляді іншої справи №916/3243/14, де приймала участь ОСОБА_1 та прийняття відповідного рішення колегією суддів, не може бути підставою для відводу, що прямо передбачено частиною четвертою статті 35 ГПК України.
Твердження заявниці на вчинення суддею Мишкіною М.А. дій, які виразились у вчиненні їй перешкод у ознайомленні з матеріалами вищезазначеної справи та у заміні непрацюючого диску звукозапису фіксації судового процесу з посиланням на лист за підписом судді Мишкіної М.А., не заслуговують на увагу, оскільки в порушення приписів статті 74 ГПК України не надано жодного доказу на підтвердження таких дій. Окрім того, ОСОБА_1 під час розгляду справи №916/3243/14 в суді апеляційної інстанції та у подальшому не подавались будь-які скарги на дії судді Мишкіної М.А. у встановленому законом порядку.
Посилання заявниці на порушення, які, на її думку, мали місце під час відкриття апеляційного провадження у даній справі, не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно із ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
При цьому, стаття 165 ГПК України, на порушення норм якої посилається заявниця, міститься у Главі 1 Розділу ІІІ "Позовне провадження" ГПК України та стосується порядку подання відзиву на позовну заяву у разі, якщо справа розглядається у загальному позовному провадженні в суді першої інстанції.
Отже, встановлення в ухвалі Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.12.2018р. строку для подання відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "ІЗОКЕРАМ" іншим учасникам справи, ніяким чином не свідчить про порушення судом у такий спосіб процесуальних прав учасників справи, у тому числі ОСОБА_1, оскільки при встановленні строку на подання відзиву на апеляційну скаргу суд керувався виключно положеннями ст.263 ГПК України, яка не містить імперативної вказівки, що строк подання відзиву на апеляційну скаргу не може становити менш ніж 15 днів.
Строк подання відзивів на апеляційні скарги встановлено судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 263 ГПК України до 27.12.2018р. з врахуванням ч.1 ст.270, ч.4 ст.252 ГПК України, згідно з якими перше судове засідання в суді апеляційної інстанції проводиться не пізніше 30 днів з дня відкриття апеляційного провадження, та до дати першого судового засідання суд має провести згідно ст.267 ГПК України підготовку справи до апеляційного розгляду в повному обсязі, включаючи розгляд заяв та клопотань, які згідно п.4 ч.2 ст.263 ГПК України мають подаватися разом із відзивом на апеляційну скаргу.
Таким чином, наведені заявницею у заяві про відвід колегії суддів доводи щодо створення колегією суддів штучних перешкод для реалізації нею її процесуальних прав є надуманими та безпідставними.
З огляду на наведене, доводи, викладені у заяві про відвід, безпосередньо та однозначно не свідчать про упередженість та необ'єктивність колегії суддів, безпосередньо та однозначно не вказують на їх особисту небезсторонність чи упереджене ставлення до заявниці або особисту прихильність до іншого учасника справи.
Враховуючи, що будь-яких інших ґрунтовних аргументів на доведення наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Мишкіної М.А., суддів Таран С.В., Поліщук Л.В., заявницею у заяві про відвід не наведено, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявленого відводу.
Керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 232-236, 240, 281 ГПК України, суддя
У Х В А Л И В:
Відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід колегії суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мишкіна М.А., судді Поліщук Л.В., Таран С.В. при розгляді апеляційних скарг ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОКЕРАМ" на рішення господарського суду Одеської області від 22 жовтня 2018 року у справі № 916/1807/17.
Ухвала набирає сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Бєляновський В.В.
Ухвала № 70228014
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
про припинення провадження
"09" листопада 2017 р. Справа № 916/1807/17
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Будішевської Л.О.,
Суддів: Бєляновського В.В., Таран С.В.,
при секретарі судового засідання: Бєлянкіній Г.Є.,
за участю представників сторін:
від ОСОБА_1 - ОСОБА_2, ОСОБА_3
від ТОВ "ІЗОКЕРАМ" - Хоменко Я.І.
Представники ТОВ «КЕРАМІТ» та третіх осіб в судове засідання не з'явились, про день, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОКЕРАМ"
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.09.2017
у справі №916/1807/17
за позовом ОСОБА_1
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ";
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОКЕРАМ"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:
1. ОСОБА_5
2. ОСОБА_6
3. ОСОБА_7
4. ОСОБА_8
про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників товариства, визнання особи такою, що вийшла зі складу учасників товариства, та встановлення, що після 25.06.2014р. особа не має корпоративних прав у товаристві
ВСТАНОВИВ:
В липні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕРАМІТ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОКЕРАМ" про визнання недійсними усіх рішень загальних зборів учасників ТОВ "ІЗОКЕРАМ", прийнятих після 22.07.2014 року по внесенню змін до редакції Статуту ТОВ "ІЗОКЕРАМ", затвердженої рішенням загальних зборів товариства від 21.07.2014 року (протокол №4/2014) та зареєстрованої 22.07.2014 року (номер запису державної реєстрації 15561050012019978); визнання ТОВ "КЕРАМІТ" таким, що вийшло зі складу учасників ТОВ "ІЗОКЕРАМ" та встановлення, що після 25.06.2014 року ТОВ "КЕРАМІТ" не має корпоративних прав у ТОВ "ІЗОКЕРАМ".
Ухвалою господарського суду Одеської області 31.07.2017 року порушено провадженя у справі, позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду, зобов'язавши при цьому останню доплатити судовий збір у розмірі 4356 грн.
13.09.2017 року до канцелярії суду першої інстанції надійшла заява представника позивача ОСОБА_3, в якій зазначалось, що судовий збір за перегляд позовної заяви був сплачений позивачем в повному обсязі та відповідно до Закону України «Про судовий збір», доказом чого є 3 квитанції: 1) №ПН2427351 від 06.07.2017 року на суму 444,00 грн.; 2) №ПН2075477 від 11.11.2016 року на суму 2756,00 грн.; 3) №ПН2255048 від 13.03.2017 року на суму 1600 грн. Також відзначив, що оригінали квитанцій є єдиними належними доказами сплати коштів за перегляд позовної заяви господарським судом та повинні знаходитись в матеріалах справи.
В свою чергу, ТОВ «ІЗОКЕРАМ» звернулось до господарського суду з клопотанням про залишення позову без розгляду, з посиланням на п. 5, ч. 1, ст. 81 ГПК України. Клопотання мотивоване невиконанням позивачем вимог ухвали суду від 13.07.2017 року, а саме несплатою останнім 4356 грн. судового збору.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2017 року у задоволенні клопотання відповідача відмовлено, з мотивів відсутності правових підстав для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, з посиланням на п. 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України»
Не погодившись з ухвалою суду, 19.09.2017 року ТОВ «ІЗОКЕРАМ» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка повернута останньому без розгляду ухвалою суду від 25.09.2017 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України (скаргу подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, без клопотання про відновлення цього строку).
27.09.2017 року відповідач вдруге звернувся з апеляційною скаргою, яка ухвалою суду від 12.10.2017 року прийнята до провадження із призначенням до розгляду. Одночасно скаржнику відновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження.
Апелянт зазначає, що додана до позовної заяви квитанція № ПН2075477 від 11.11.2016 року на суму 2756,00 грн. не може бути застосована як доказ сплати судового збору у даній справі, оскільки остання була використана при поданні позовної заяви в іншій справі, а саме: № 916/3253/16 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ІЗОКЕРАМ» та ТОВ «КЕРАМІТ».
Крім того, зазначив, що квитанція № ПН2255048 від 13.03.2017 року на суму 1600,00 грн. також не може бути застосована, як доказ сплати судового збору у даній справі, мотивуючи тим, що грошові кошти у розмірі 1600 грн., сплачені за даною квитанцією, повернуті ОСОБА_1 відповідно до ухвали господарського суду Одеської області від 26.07.2017 року.
На думку відповідача, єдиним належним доказом сплати позивачем судового збору за перегляд позовної заяви у дані справі є квитанція №ПН2427351 від 06.07.2017 року на суму 444,00 грн., а відтак, вимоги ТОВ «ІЗОКЕРАМ» про залишення позову без розгляду є правомірними, обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
В письмових запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача зазначив про її необгрунтованість, просив ухвалу залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
В судовому засіданні 09.11.2017 року представник ТОВ "ІЗОКЕРАМ" підтримував доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив ухвалу господарського суду від 13.09.2017 року скасувати та задовольнити клопотання ТОВ "ІЗОКЕРАМ" про залишення позову без розгляду, в порядку п. 5, ч. 1, ст. 81 ГПК України.
Представкики ОСОБА_1 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників ОСОБА_1 та ТОВ "ІЗОКЕРАМ", перевіривши застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду: 1) про вжиття запобіжних заходів, відмову в задоволенні заяви про вжиття запобіжних заходів, залишення без змін ухвали про вжиття запобіжних заходів, зміну чи скасування ухвали про вжиття запобіжних заходів; 2) про повернення позовної заяви; 3) про відмову у прийнятті позовної заяви; 4) про передачу справи за підсудністю; 5) про забезпечення позову, скасування забезпечення позову; 6) про зупинення провадження у справі; 7) про припинення провадження у справі; 8) про залишення позову без розгляду; 9) про затвердження мирової угоди; 10) у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»; 11) про відмову прийняти додаткове рішення, ухвалу; 12) про роз'яснення чи відмову у роз'ясненні рішення, ухвали; 13) про внесення виправлень у рішення, ухвалу; 14) про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами; 15) окрема; 16) додаткова; 17) про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання; 18) про внесення виправлень до наказу, визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; 19) про видачу дубліката наказу або відмову у його видачі; 20) про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміни способу та порядку їх виконання; 21) про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця; 22) про відмову у прийнятті заяви про скасування рішення третейського суду; 23) про повернення заяви про скасування рішення третейського суду; 24) про відмову поновити пропущений процесуальний строк; 25) про повернення заяви про видачу виконавчого документа за рішенням третейського суду.
Частиною 2 ст. 106 ГПК України визначено, що заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню.
Таким чином, ухвали господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду не підлягають окремому оскарженню в апеляційному порядку, а заперечення на такі ухвали включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Відповідно до п. 5, 10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" якщо апеляційну скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, місцевий господарський суд згідно з частиною другою статті 106 ГПК повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню. Якщо ж місцевий господарський суд помилково не повернув апеляційну скаргу та направив її до апеляційного господарського суду, то останній відмовляє в прийнятті такої скарги з посиланням на статтю 91 та частину другу статті 106 ГПК. Наслідки подання апеляційних скарг на ухвали місцевого господарського суду, які не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, визначено частиною другою статті 106 ГПК. У разі помилкового прийняття апеляційним господарським судом до провадження скарги на ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, таке провадження підлягає припиненню на підставі статті 80 та частин першої і другої статті 106 ГПК.
Кім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 14.09.2017 року вже здійснено доплату судового збору на суму 4356,00 грн., доказом чого є квитанція №ПН2531885 від 14.09.2017 року (а.с. 151 ).
З урахуванням наведеного, враховуючи, що ухвала господарського суду від 13.09.2017 року окремо від рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку оскарженню не підлягає, колегія суддів припиняє апеляційне провадження у даній справі.
Керуючись ст. 80, 86, ч. 1, 2 ст. 106 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІЗОКЕРАМ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 13.09.2017 у справі №916/1807/17 - припинити.
3. Матеріали справи № 916/1807/17 повернути до господарського суду Одеської області.
Головуючий суддя Л.О. Будішевська
Суддя В.В. Бєляновський
Суддя С.В. Таран