Ухвала
Іменем України
17 січня 2019 року
м. Київ
справа № 495/7384/18
провадження № 61-48929ск18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О. , Кузнєцова В. О. ,
розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про стягнення коштів за договором позики,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2018 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про стягнення коштів за договором позики.
Разом із позовною заявою ОСОБА_6 подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4: квартиру АДРЕСА_1; стояночне місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Заява мотивована тим, що відповідачі ухиляються від виконання зобов'язання щодо повернення позики: ОСОБА_7 - у розмірі 2 868 026,04 грн та 1 425 600 грн за розпискою та договором позики від 10 вересня 2014 року; ОСОБА_4 - у розмірі 2 868 026,04 грн та 1 425 600 грн за розпискою та договором позики від 10 вересня 2014 року; ОСОБА_8 - у розмірі 20 тис. грн за розпискою від 10 вересня 2014 року. У зв'язку з ухиленням відповідачів від повернення суми позики, зважаючи на значну ціну позову, наявні обґрунтовані підстави для забезпечення позову належним відповідачу на праві приватної власності нерухомим майном, так як його відчуження на користь третіх осіб призведе до утруднення виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року заяву задоволено. Накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Накладено арешт на стояночне місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту належного відповідачу нерухомого майна може призвести до відчуження спірного майна та переходу права власності до третіх осіб, що в свою чергу призведе до утруднення або зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Арешт майна відповідача дійсно є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 залишено без задоволення, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права.
21 грудня 2018 року представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_6 про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення постановлені всупереч вимогам процесуального права та роз'ясненням пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову». Зокрема, позивачем не надано жодного доказу необхідності вжиття заходів забезпечення позову, а також не наведено обставин, які можуть свідчити про вчинення заявником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду. Обрання виду забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру та стояночне місце ОСОБА_4 не обґрунтовано. Апеляційним судом не враховано та не надано оцінки твердженням ОСОБА_4, які були наведені в апеляційній скарзі, а також не з'ясовано фактичних обставин справи.
У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до частини п'ятої статті 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, враховуючи значну ціну позову, дійшов правильного висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне ОСОБА_4 нерухоме майно може призвести до відчуження спірного майна відповідачем та переходу права власності до третіх осіб, що в свою чергу призведе до утруднення або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а арешт майна відповідача дійсно є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, і обґрунтовано забезпечив позов у такий спосіб.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.
Пунктом 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Із змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами попередніх інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність судових рішень.
Відповідно до частини п'ятої статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач. Якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою та п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 05 грудня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8 про стягнення коштів за договором позики.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко В. О. Кузнєцов
Постанова № 78436623
Номер провадження: 22-ц/785/7742/18
Номер справи місцевого суду: 495/7384/18
Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.
Доповідач Комлева О. С.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2018 року м. Одеса
Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого-судді Комлевої О.С.
суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.
з участю секретаря Ковязіної А.Д.
імена(найменування)сторін:
позивач - ОСОБА_2
представник позивача - ОСОБА_3
відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_7, представника ОСОБА_5 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики (суддя Боярський О.О.)
в с т а н о в и в:
У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики.
Разом з позовом позивачка подала до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову по справі, а саме просила накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5 - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та стояночне місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та стояночне місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Не погоджуючись з ухвалою судді про забезпечення позову ОСОБА_7, представник ОСОБА_5, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу судді скасувати, ухвалити нову, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги ОСОБА_7, представник ОСОБА_5 зазначила, що ухвала суду винесена на підставі немотивованої заяви, яка не відповідає вимогам закону, а тому вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню.
Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільний процесуальний кодекс України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, щоОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення коштів за договором позики.
Одночасно ОСОБА_2 звернулася до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, що належить на праві приватної власності відповідачу ОСОБА_5 - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та стояночне місце, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, посилаючись на те, що вона звернулася до суду з позовом до про стягнення грошових коштів за договором позики та розписками у розмірі 8 607 252,08 грн., а арешт є єдиним засобом, що може забезпечити виконання можливого рішення та гарантуватиме забезпечення її прав, як позивача, в зв'язку з чим просила накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_5
Згідно ч. ч. 1,2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Згідно з п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов'язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.
Метою забезпечення позову є збереження матеріального об'єкта спору до вирішення справи в суді.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд виходив з того, що в обґрунтуванні позовних вимог позивачем зазначено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу не виконання відповідачами взятих на себе зобов'язань за договором позики в розмірі: 2851200 грн., що підтверджується копією договору позики від 10.09.2014 року, відповідно до якого позичальник ОСОБА_4 отримав від позикодавця ОСОБА_2 вказані гроші для купівлі квартири АДРЕСА_3 та стояночного місця, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Позичальник зобов'язався повернути загальну суму боргу одним платежем в строк до 10.09.2017 року; 2851200 грн., що підтверджується копією розписки від 10.09.2018 року, відповідно до якої ОСОБА_5 одержана у борг від ОСОБА_2 вказані грошові кошти на сімейні потреби, які зобов'язалась повернути до 10.09.2017 року; 20000 грн., що підтверджується копією розписки від 10.09.2014 року, відповідно до якої ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_4 грошові кошти в розмірі 20000 грн., які зобов'язався повернути у строк до 10.09.2017 року.
Також матеріали справи містять докази того, що відповідачу ОСОБА_5 на праві приватної власності належить: квартира АДРЕСА_1, право власності зареєстроване 09.06.2017 року, номер запису про право власності 20843218, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 10.07.2017 року; стояночне місце, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, право власності зареєстроване 25.05.2015 року, номер запису про право власності 9782705, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 25.05.2015 року.
На підставі вищевикладеного та на значну ціну позову, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді арешту належного відповідачу нерухомого майна може призвести до відчуження спірного майна відповідачем та переходу права власності до третіх осіб, що в свою чергу призведе до утруднення або зробить неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а арешт майна відповідача дійсно є заходом забезпечення позову, спроможним забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_7, представника ОСОБА_5 про те, що ухвала суду винесена на підставі немотивованої заяви, яка не відповідає вимогам закону, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що позивачем надані докази на підтвердження того, що забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, також заявником були надані докази про те, що існує реальна загроза невиконання рішення суду у відповідності до заявлених позовних вимог.
Судове рішення відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки судові процедури повинні бути справедливими і розумними як до відповідача, так і до позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Таким чином, ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7, представника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 16 серпня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений «07» грудня 2018 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ О.Г. Журавльов
______________________________________ Ю.І. Кравець