ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Рішення № 78747229

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2018 р.

Справа № 916/1684/18

Господарський суд Одеської області, м.Одеса у складі:

судді Малярчук І.А.,

при секретарі судового засідання: Матвієнко А.С.,

за участю представників:

позивача: Дідух С.П., згідно довіреності №220/411/Д від 26.06.2018р.

відповідача: Цимбал С.Ю., згідно ордеру № 321335 від 22.10.2018р.

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_3., згідно довіреності № 220/410/Д від 26.06.18 р.

розглянувши справу №916/1684/18

за позовом Міністерства оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський,6)

до Фізичної особи-підприємця Котова Сергія Миколайовича (54030, АДРЕСА_1)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Концерну „Військторгсервіс" (03151, м.Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військоргсервіс" (65058, м.Одеса, вул. Армійська, 10-А)

про зобов'язання ФОП Котова С.М. та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця № 4973 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ „Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, вул. Базова, 20;

про зобов'язання ФОП Котова С.М. та будь-яких інших третіх осіб, усунути перешкоди Міністерству оборони України у користуванні торговельним місцем, шляхом звільнення торговельного місця № 4965 від розміщення на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вулиці Рожевій на території ТОВ „Промтоварний ринок" за адресою: Одеська область, Овідіопольский район, смт.Авангард, вул.Базова, 20,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача, третьої особи, вирішені судом заяви, клопотання сторін, вчинені судом процесуальні дії у справі:

Позивач, заявлений позов підтримує, подав до суду відповідь на відзив від 19.11.18 р. за вх.№23826/18, де з посиланням на положення ст.ст. 6, 525, 626, 627, 628, 638, 759, 761 ЦК України, ст.188 ГК України відмічає, що письмові попередження про відмову від договору слід розуміти як саму відмову. Саме п.7.3 договорів № ВКС-1420 від 01.12.16 р, №ВКС-1463 від 01.02.17 р, якими ФОП Котову С.М. було надано право платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів за плату визначену умовами договору і передбачає припинення договору за ініціативою однієї із сторін і така сторона повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці. Звідси, позивач вважає, що сторонами фактично встановлено односторонню відмову від договору, однак випадків в яких будь-яка із сторін може відмовитися від укладеного договору його умовами не визначено, а отже таке право має кожна із сторін договору та у будь-якому випадку, у тому числі у випадку не можливості отримання однією із сторін того, на що вона розраховувала при укладенні цього договору. Так як укладені договори за своєю правовою природою є договорами найму і при їх укладенні сторонами було досягнуто згоди з усіх істотних умов, окрім типових також було включено і положення щодо можливості одностороннього припинення (відмови) договору без настання будь-яких умов. Законодавець, згідно приписів ст.ст. 525, 651 ЦК України, допускає можливість відмови від договору (його розірвання, припинення) в односторонньому порядку у разі, якщо це передбачено умовами такого договору. Також, позивач відмічає, що ним належним чином виконуються зобов'язання за договором, своєчасно передано у користування відповідачеві торгівельні місця, однак МОУ не отримує те, на що розраховувало при укладенні договорів - належної оплати за користування торговельним місцем, яка повинна надходити у визначений спосіб з урахуванням норм чинного законодавства, у тому числі бюджетного.

З урахуванням внесених змін до договору доручення № 1 від 14.06.16 р. шляхом укладення додаткової угоди до нього, та збільшення вартості за користування торговельними місцями, відповідача повідомлено листами від 13.04.18 р про зміну суттєвих умов договору та запропоновано переукласти договори на визначених умовах з оплатою 16 925,40 грн. в місяць, та надіслано їх проекти для підписання у визначеній МОУ редакції, однак відповіді з даного питання від відповідача не надійшло, що і зумовило в подальшому направлення ФОП Котову С.М. листів від 04.06.18 р. за №№ 747/34, 747/35 з повідомленням про припинення з 06.08.18 р. дії договорів № ВКС-1463 від 01.02.17р, № ВКС-1420 від 01.12.16 р, в порядку п.7.3. договорів за ініціативою МОУ. Повідомлення про припинення договорів також будо розміщено у газеті „Одеські вісті" випуск від 09.06.18 р № 44(5068) та на веб-сайті ТОВ „Промисловий ринок". З підстав припинення договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463, позивач зазначає на безпідставному утриманні та використанні відповідачем торгівельних місць №№4965, 4973, що є підставою для задоволення заявлених позовних вимог щодо усунення ФОП Котовим С.М. перешкод у користуванні торговими місцями шляхом їх звільнення.

Відповідач, ФОП Котов С.М., заявлений позивачем позов не визнає, подав відзив на позов від 22.10.18 р. за вх.№ 21424/18 відповідь на пояснення третьої особи від 19.11.18 р. за вх.№ 23764/18, в яких вказує, що погоджується з правовою оцінкою зазначених договорів як договорів найму (оренди), однак не погоджується з наданою у позові правовою оцінкою тих обставин, які на думку позивача, свідчать про правомірність його вимоги щодо підвищення орендної плати у більш ніж в 6 разів та про одностороннє припинення ним договорів, з чим подалі і пов'язує подальшу неправомірність користування підприємцем торговельними місцями. Однак, підвищення позивачем розміру орендної плати до суми не менше 16 925,40грн на місяць не має ані правового, ані економічного підґрунтя, і відмова ФОП Котова С.М. від такого підвищення не може бути підставою для припинення договорів у будь-який спосіб, оскільки положеннями п.3.3. договорів передбачено можливість перегляду вартості послуг у випадках, передбачених законодавством України. Між тим, позивач не навів у позові законодавчої норми яка б передбачала перегляд розміру орендної плати у спірних правовідносинах. Звіт про оцінку майна від 10.01.18 р., виконаний ТОВ „Ніка-Експерт" містить визначення, що станом на 31.12.17 р розмір орендної плати на 1 контейнеромісце може складати 14 014 грн на місяць, однак позивачем така плата визначена взагалі в сумі 16 925,40 грн. Також, за аналогічними договорами найму торгових місць №№974, 1173, укладеними з ТОВ „Промисловий ринок" орендна плати була визначена відповідно 3 750 грн та 4 431 грн.

Проект додаткової угоди МОУ щодо зміни розміру орендної плати ФОП Котовим С.М. отримано не було, тому в такому разі, за відсутності згоди сторін на підвищення розміру орендної плати відповідне питання мало бути передано на вирішення суду. Договори могли бути змінені/розірвані за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони у зв'язку з істотною зміною обставин (за умови оцінки судом відповідної вимоги про підвищення плати як економічно обґрунтованої). Можливість односторонньої відмови від договорів (без звернення до суду, який має оцінити обґрунтованість і розумність запропонованих змін до договорів) внаслідок непогодження іншою стороною таких змін ані договорами, ані законом не передбачена.

Крім того, відповідач зауважує на тому, що договори №№ ВКС-1420, ВКС-1463, є господарськими договорами, так як їх укладено суб'єктом господарювання ФОП Котовим С.М. з метою встановлення господарського зобов'язання та за своєю правовою природою є договорами найму (оренди), а тому договірні правовідносини сторін, зокрема в частині підстав та умов припинення договорів, регулюються нормами господарського законодавства, які є спеціальними по відношенню до загальних норм цивільного законодавства. Між тим, господарським законодавством, а саме ч.7 ст.193, ч.ч.1-3 ст.291, 188 ГК України, встановлено заборону односторонньої відмови від виконання господарських зобов'язань. Положення про заборону односторонньої відмови від договору оренди закріплено також в ч.1 ст.26 ЗУ „Про оренду державного та комунального майна".

За позицією відповідача, встановлена ч.2 ст.763 ЦК України можливість односторонньої відмови від договору найму, на положення якої посилається позивач, не підлягає застосуванню до спірних відносин, оскільки стосується договорів, укладених на невизначений строк, тоді як договорами передбачено їх дію до 31.05.19 р. включно.

Разом з цим п.7.3. договорів не передбачає необмежене право на односторонню відмову від договору (що прямо заборонено законом). Відповідачем не було допущено жодних порушень договірних зобов'язань, у зв'язку з якими до нього могло б бути заявлено МОУ вимогу щодо припинення договорів та згоди сторони на їх припинення також не було, а тому заява позивача про припинення договорів на підставі одностороннього волевиявлення останнього, висловлена у листах від 04.06.18 р. №№747/35, 747/34 не тягне за собою жодних правових наслідків, оскільки не ґрунтується на нормах закону та положеннях договорів. Відповідно договори не є припиненими та ФОП Котов С.М. користується торговими місцями №№ 4965, 4973 правомірно і у позивача відсутні правові підстави вимагати їх звільнення.

У відповіді на пояснення третьої особи від 19.11.18 р за вх.№ 23764/18 відповідач відзначає, що посилання Концерну „Військторгсервіс" на укладення договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 МОУ на підставі договору доручення не відповідає дійсності, оскільки навпаки концерн при укладенні договорів діяв на підставі договору доручення як повірений МОУ. Договори укладалися з урахування умов договору доручення в частині повноважень концерну діяти від імені МОУ при їх підписані, проте умовами договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 не передбачено обов'язковість приведення їх положень у відповідність до умов договору доручення, якщо такі зміняться. Договір доручення регулює правовідносини його сторін: повіреного та довірителя і не створює обов'язків для інших осіб. Законодавством не передбачено перегляд умов договору, укладеного повіреним від імені довірителя, в разі наступного внесення змін до умов договору доручення, такі зміни мають юридичну силу тільки для сторін договору доручення і не мають сили для особи, яка ці зміни не погоджувала. Звідси, укладення додаткової угоди № 1 від 06.03.18 р до договору доручення (що фактично є зміною змісту доручення, даного МОУ своєму повіреному) не передбачена законодавством як обставина, що тягне за собою перегляд розміру оплати відповідно до п.3.3 договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463.

Також, відповідач звертає увагу на неналежність посилань третьої особи на передачу торгівельних місць для використання іншим особам, оскільки як то було встановлено безпосередньо концерном при огляді торгівельних місць № 4965, № 4973 та складання актів огляду торгівельних місць, торгівельна діяльність за даним місцем здійснюється безпосередньо Котовим С.М.

Обґрунтування третьої особи правової позиції щодо можливості односторонньої відмови від договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 з посиланням на приписи ЦК України відповідачем спростовується з посиланням на спеціальні норми господарського законодавства, що підлягають застосуванню до господарського договору найму, укладеного між сторонами спору, аналіз яких відповідачем було наведено у відзиві на позов.

Спростовуючи посилання Концерну „Військторгсервіс" на необхідність прийняття до уваги та врахування при розгляді даної справи висновків судів у справах №№ 916/321/17, 420/504/16-ц, 647/1460/17, 35/5005/2157/2012 відповідач відзначає, що рішення ГСОО від 07.04.17 р. у справі № 916/321/17 не було оскаржено в апеляційному та касаційному порядку, в ньому відсутній аналіз умов спірного договору на предмет відповідності ч.1 ст.291 ГК України та ухвалене за спором, в якому ФОП Котов С.М. не приймав участі, а отже всі викладені обставини свідчать про відсутність підстав враховувати висновки, викладені в судовому рішенні при розгляді даної справи. Посилання концерну на висновки ВС викладені у цивільних справах №№ 420/504/16-ц, 647/1460/17 відповідач вважає недоречними, оскільки предметом дослідження в них були цивільні договори, укладені з фізичними особами, до яких ВС і було застосовано положення ЦК України, між тим в даному випадку мають місце взаємовідносини що випливають із господарської діяльності сторін. У справі №35/5005/2157/2012 ВГСУ було прийнято постанову за результатами перегляду справи у спорі, що виник на підставі договору підряду, до якого не підлягає застосуванню ч.1 ст.291 ГК України стосовно неможливості односторонньої відмови від договору оренди. Отже, наведенні судові рішення прийняті у відношенні до інших, не подібних правовідносин, а тому врахуванню судом при розгляді даної справи не підлягають.

Третя особа, як не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" підтримує заявлений позов МОУ, подав суду пояснення по справі від 12.09.18 р за вх.№18638/18, від 16.11.18 р за вх.№ 23673/18, де зазначає про те, що договори про надання права платного користування торгівельним місцем укладались відповідачем саме на підставі договору доручення № 1 від 14.06.16 р та з урахуванням його умов. 06.03.18 р. до договору доручення № 1 від 14.06.18 р укладено додаткову угоду, якою затверджено типові умови договору про надання права платного користування місцем під встановлення 20-футових контейнерів (додаток № 6 до договору), а також визначено на підставі звіту про оцінку від 10.01.18 р що мінімальний розмір плати за надання права платного користування становить 16 925,40 грн в місяць. У зв'язку з цим листами від 29.03.18 р. відповідача повідомлено про зміну суттєвих умов та про подальший порядок користування торговельним місцем, які перебували у розпорядженні Міноборони. Пунктами 3.3. договорів передбачено, що вартість послуг по цьому договору може бути переглянута у випадках передбачених законом, у разі зміни розміру оплати, сторона повинна попередити про це іншу сторону в десятиденний строк, в якому змінюється розмір оплати, тому відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України МОУ мало право переглянути ціну використання торговельних місць, які перебувають у його розпорядженні, а також визначити порядок такого використання, що і було зроблено та повідомлено про це відповідача.

На думку концерну сторонами у п.7.3. договорів встановлено односторонню відмову від договору, однак випадків в яких будь-яка із сторін може відмовитися від укладеного договору його умовами не визначено, а отже таке право має кожна із сторін договору та у будь-якому випадку, як це визначено умовами договору, у тому числі у випадку не можливості отримання однією із сторін того, на що вона розраховувала і при укладенні цього договору. Згідно с.1 ст.188 ГК України направлення відповідачеві письмового попередження слід розуміти як саму відмову, односторонній правочин, спрямований на розірвання договору.

Також, тертя особа звернула увагу суду на судову практику у аналогічних правовідносинах, яку просить суд застосувати при розгляду даної справи, зокрема висновки викладені у справах №№ 916/321/17, 420/504/16-ц, 647/1460/17, 35/5005/2157/2012.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.08.2018р. відкрито провадження у справі №916/1684/18, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 19.09.2018р. о 10год.30хв.

Ухвалою суду від 13.09.2018р. враховуючи те, що в період з 17.09.2018р. по 19.09.2018р. включно суддя Малярчук І.А. перебувала у відрядженні, суд змінив дату проведення підготовчого засідання на 27.09.2018р. о 10год.30хв.

Ухвалою від 25.09.18 р. судом було залучено до у часті у справі № 916/1667/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Концерн „Військторгсервіс" в особі філії „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс".

Ухвалою суду від 27.09.2018р. об`єднано в одне провадження справи №916/1667/18 та №916/1684/18, які розглядаються Господарським судом Одеської області, постановлено передати об'єднану справу №916/1684/18 на розгляд судді Господарського суду Одеської області Малярчук І.А., якою раніше справи №916/1667/18 було відкрито провадження по справі №916/1684/18.

У судовому засіданні 27.09.2018р. судом оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому судовому засіданні до 22.10.2018р. о 10год.00хв.

Ухвалою суду від 04.10.2018р. об'єднано в одне провадження із первісним позовом по справі №916/1684/18 вимоги за зустрічним позовом від 01.10.2018р. за вх.№2288/18 ФОП Котова С.М. до МОУ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" про визнання недійсними окремих частин договорів.

Ухвалою суду від 22.10.2018р. залишено без розгляду зустрічний позов ФОП Котова С.М. до МОУ, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Концерну "Військторгсервіс" в особі Філії "Одеське управління військової торгівлі" Концерну "Військторгсервіс" про визнання недійсними окремих частин договорів; залишено без розгляду усне клопотання Міністерства оборони України, заявлене 22.10.2018р., про направлення справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва.; задоволено клопотання ФОП Котова С.М. від 22.10.2018р. за вх.№21423/18 про витребування доказів; продовжено строк проведення підготовчого провадження до 21.11.2018р. та відкладено підготовче засідання суду на 19.11.2018р. о 12год.30хв.

Ухвалою від 19.11.18 р. суд закрив підготовче провадження по справі № 916/1684/18, призначив справу до судового розгляду по суті на 21.11.18 р.

В судовому засіданні 21.11.18 р. судом було задоволено клопотання МОУ від 19.11.18 р. за вх № 23901/18 про поновлення строку для подачі клопотання про залучення доказів; поновлено МОУ строк для подачі клопотання про залучення доказів по справі та оголошення протокольну ухвалу в порядку ч.4 ст.233 ГПК України про перерву в судовому засіданні до 05.12.18 р. о 12 годині 10 хвилин.

Ухвалою від 10.12.18 р. судом було відмовлено в задоволенні клопотання МОУ від 07.12.18 р. за вх.№2-6184/18 про зупинення провадження у справі.

Зміст спірних правовідносин, фактичні обставини справи та докази, на підставі яких судом встановлені обставини справи:

14.06.16 р. Міністерством оборони України (міністерство) та Концерном „Військторгсервіс" (концерн) був укладений договір доручення № 1, предметом якого, з врахуванням внесених змін додатковою угодою № 1 від 06.03.18 р., було доручення міністерством та прийняття на себе концерном доручення та зобов'язання вчиняти від імені міністерства юридичних дій, пов'язаних з укладенням, розірванням, припиненням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість - 50 місць) на території ТОВ „Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, в тому числі правом звернення до суду з позовами про тлумачення умов даних договорів, визнання їх недійсними, отриманням та обліком коштів, стягненням заборгованості, штрафних санкцій та представництва інтересів сторін в судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов'язаних з виконанням цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору доручення № 1 від 14.06.16 р. в редакції додаткової угоди № 1 від 06.03.18 р. мінімальний розмір плати за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футових контейнерів згідно з цим договором, з урахуванням Звіту про оцінку майна від 12.01.18 р, станом на 31.12.17 р. складає 16 925,40 грн (з ПДВ). Розмір плати за перший місяць за надання права платного користування одним місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ „Промтоварний ринок" чи після перегляду мінімального розміру плати за одне місце відповідно до п.2.8. цього договору визначається як добуток місячної ринкової вартості права користування земельною ділянкою під 20-футовим контейнером, визначеної за результатами проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності, та щомісячних індексів інфляції (що перевищують 100%) за період з дати проведення оцінки до дати укладення договору (укладення додаткової угоди, застосування підвищеного розміру плати) та є підставою для внесення змін до укладених фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок". В подальшому щомісячно розмір плати за надання права платного користування місцями індексується у поточному місяці (у випадку перевищення 100%) на величину індексу інфляції за попередній місяць. У випадку, якщо за результатами перегляду мінімального розміру розмір плати за перший місяць буде меншим ніж розмір плати за попередній місяць, плата встановлюється у розмірі попереднього місяця".

Пунктом 2.8. договору доручення № 1 в редакції додаткової угоди № 1 від 06.03.18 р передбачено, що Міністерство (орган військового управління, на який покладено завдання з функціонального управління Концерном) станом на 31 грудня календарного року (в разі необхідності в будь-який час протягом дії договору), організовує проведення відповідним суб'єктом оціночної діяльності оцінки права користування 50 місцями для встановлення 20-футових контейнерів з рецензуванням Звіту про оцінку майна відповідно до вимог ст.13 ЗУ „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". Рецензований Звіт про оцінку майна використовується сторонами для встановлення мінімального розміру плати та внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промисловий ринок". Підвищення розміру плати за надання права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру на території ТОВ „Промтоварний ринок" Концерн здійснює шляхом внесення відповідних змін до укладених з фізичними та/або юридичними особами договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок" та застосовується з дати проведення оцінки, за виключенням 2018 року, в якому підвищений розмір плати застосовується з дати підписання договорів (у редакції додатку 6 до цього договору), укладених між концерном і фізичними та/або юридичними особами, а також актів приймання-передачі права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території ТОВ „Промтоварний ринок" по вул. Рожевій, але не пізніше трьох місяців з дати укладення сторонами додаткової угоди № 1 до цього договору.

Між Міністерством оборони України в особі якого діє Концерн „Військторгсервіс" (сторона-1) на підставі договору-доручення № 1 від 14.06.16 р. та Фізичною особою-підприємцем Котом С.М. (сторона-2) були укладені ідентичні за своїми положеннями договори про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів № ВКС-1420 від 01.12.16 р, № ВКС-1463 від 01.02.17 р, які відрізняються за своїм змістом лише номерами торгівельних місць, зокрема за договором № ВКС-1463 відповідачу було виділено відкриту територію, розташовану за адресою Одеська область, Овідіопольський район, смт. Авангард, територія ТОВ „Промтоварний ринок", вул. Рожева, торгове місце № 4945, а за договором № ВКС-1420, виділено торгове місце № 4973, розташоване за тією ж адресою. Строк дії договорів №№ ВКС- 1420, ВКС- 1463 в їх тексті визначається як до 31.05.19 року.

Так п.1.1. договорів передбачено надання стороною-1 стороні-2 права платного користування місцем для встановлення 20-футового контейнеру (майна) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги по розміщенню майна згідно з умовами цього договору.

Сторона-2 щомісяця сплачує плату шляхом перерахування відповідної суми, вказаної в п.3.2. цього договору, на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця.... Не отримання рахунку не є підставою для незастосування до сторони-2 негативних наслідків передбачених розділом 4 даного договору. Загальна вартість наданих послуг по розміщенню 1 (одного) 20-ти футового контейнеру на виділеній території, за цим договором в місяць складає, з урахуванням ПДВ - 2680 грн. Вартість послуг по цьому договору може бути переглянута у випадках передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати, сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру плати оформляється додатковою угодою сторін (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договорів).

Договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості по оплаті більше, ніж 2 місяці. Дія договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який він був укладений; за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці (п.п. 7.2., 7.3. договорів).

Як відзначає позивач, з метою врегулювання договірних взаємовідносин щодо збільшення плати за користування торгівельними місцями №№ 4973, 4965, відповідно до наявного Звіту про оцінку майна від 12.01.18 р, яку станом на 31.12.17 р. було визначено у сумі 16 925,40 грн, відповідачу, листами від 29.03.18 р за вих. №№ 406/45, 406/39 було запропоновано з'явитись до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин. Однак, даний лист не був отриманий відповідачем та повернувся відправнику з відміткою поштової установи про повернення за закінченням терміну зберігання.

Листами від 04.06.18 р. за вих. №№ 747/35, 747/34 Філія повідомила відповідача про припинення з 06.08.18 р. дії договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463, за ініціативою МОУ, в порядку п.7.3. договору. Дані листи також не були отримані відповідачем, що зумовило позивача здійснити публікацію про таке припинення договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 у газеті „Одеські вісті" від 09.06.18 р за № 44(5068) в розділі оголошення та на веб-сайті ТОВ «Промтоварний ринок».

Також, 07.08.18 р. відповідною комісією сформованою Філією „Одеське управління військової торгівлі" Концерну „Військторгсервіс" було складено акти огляду торгівельних місць №№ 4973, 4965, що знаходяться на території ТОВ „Промтоварний ринок" по вул.Рожевій, якими встановлено не здійснення діяльності у фактично установлених двох 20-футових контейнерах на торгівельному місці № 1973, та фактичне використання торгівельного місця № 1965 не особою з якою був укладений договір.

Матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості відповідача за користування торговими місцями, що і не заперечувалось в процесі розгляду справи ні однією із сторін.

Отже, за умови не узгодження та не укладення відповідачем з Філією додаткових угод щодо збільшення плати за користування торгівельними місцями, за позицією позивача дію договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 було припинено, а відповідно їх зайняття на даний час підприємцем є неправомірним, у зв'язку з чим МОУ і просить суд зобов'язати ФОП КотоваС.М. та будь-яких інших осіб усунути перешкоди у їх використанні позивачем шляхом звільнення. Позицію МОУ Концерн „Військторгсервіс" підтримує в повному обсязі.

Відповідач, вважає неправомірним одностороннє припинення позивачем договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463 та просить суд відповідно відмовити МОУ у задоволенні позову повністю.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши пояснення представників сторін, їх мотивовану оцінку кожного аргументу щодо наявності підстав для задоволення чи відмови у позові, суд дійшов наступних висновків.

Засадами чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (п.1 ст.627 ЦК України).

Керуючись ст. 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом. Наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. Договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк. Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк. За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення (ст.ст.760, 783, ч.ч.1-2 ст.763, ч.1 ст.759, ч.1 ст.762 Цивільний кодекс України).

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов'язань на певних підставах не допускається. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч.1-2,ч.4 ст.598, ст.651 ЦК України).

Керуючись ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч.1 ст.173, ч.1 ст.179 ГК України).

Згідно з ч.3 ст. 202 ГК України до відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч.ч 2-5 ст.188 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч.ч. 1-3 ст.291 ГК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).

Отже системний аналіз законодавства дає підстави суду дійти висновку щодо неправомірності в односторонньому порядку припинення позивачем договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463, оскільки за умови відсутності погодження відповідача на розірвання договору та з врахуванням характеру взаємовідносин сторін, що виникли за даними договорами, а саме відносин платного користування торговими місцями, тобто їх найму (оренди), що до речі сторонами даної справи не заперечується, МОУ було припинено в односторонньому порядку договори в порушення положень ст.188, ч.7 ст.193, ч.ч.1-3 ст.291 ГК України. При цьому, матеріали справи не містять та сторонами не доведено обставин стосовно неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договорами, які могли би бути підставою для поставлення питання щодо існування умов для розірвання договорів, оскільки з огляду на неотримання відповідачем пропозицій щодо збільшення плати за користування торгівельними місцями та не укладення сторонами відповідної додаткової угоди з цього приводу, зобов'язання по її оплаті у більшому розмірі у платника не виникли. Звідси, за умови встановлення судом безпідставності припинення позивачем договірних зобов'язань сторін за договорами №№ ВКС-1420, ВКС-1463, позовні вимоги МОУ щодо звільнення ФОП Котовим С.М. торговельних місць №№ 4973, 4965 є необґрунтованими, а тому задоволенню судом не підлягають. Разом з цим, є недоречним посилання позивача у тексті позовних вимог стосовно зобов'язання звільнення торгівельних місць не тільки ФОП Котова С.М. а й будь-яких інших третіх осіб без відзначення безпосередньо таких осіб, їх прізвище, ім'я, по батькові, оскільки за такого змісту позовні вимоги носять неконкретний характер та відносяться до необмеженого кола осіб, а відповідно є належним способом захисту порушених прав позивача.

Слід відмітити, що з врахуванням проведення сторонами господарської діяльності згідно до договорів №№ ВКС-1420, ВКС-1463, то до взаємовідносин, що з них виникли в пріоритетному порядку підлягають застосуванню положення Господарського кодексу України, а тому посилання позивача на можливість в односторонньому порядку відмовитись від договорів згідно приписів ст.ст.525, 651 ЦК України не заслуговують на увагу в контексті положень ч.2 ст.4, ч.3 ст.202 ГК України.

Не приймаються до уваги судом посилання позивача та третьої особи стосовно врахування при розгляді даної справи висновків судів у справах №№ 916/321/17, 420/504/16-ц, 647/1460/17, 35/5005/2157/2012 та як судові рішення у наведених справах приймались не у подібних правовідносинах, що є предметом розгляду даної справи.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд в повній мірі відмовляє позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог за їх недоведеністю та необґрунтованістю.

Згідно ч.1 ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Положення п.2 ч.1 ст.129 ГПК України передбачають, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що судом відмовлено Міністерству оборони України у задоволені позову, то понесені останнім витрати на оплату судового збору в сумі 3524 грн. відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 123, 124, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Міністерству оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6) у задоволенні позову до ФОП Котова С.М. (54030, АДРЕСА_1) повністю.

2. Понесені Міністерством оборони України (03168, м.Київ, просп. Повітрофлотський, 6) судові витрати по оплаті судового збору в сумі 3524 грн. відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.241 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до п.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19 грудня 2018 р.

Суддя І.А. Малярчук

Постанова № 82829579

Vollansicht öffnen

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 916/1684/18

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду: Львова Б.Ю. – головуючого, Баранця О.М., Булгакової І.В., Дроботової Т.Б., Катеринчук Л.Й., Пількова К.М., Селіваненка В.П., Ткача І.В., Ткаченко Н.Г.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,

представників учасників справи:

позивача – Міністерства оборони України (далі – Міністерство) – Дідуха С.П., Тужикова М.А.,

відповідача – фізичної особи – підприємця Котова Сергія Миколайовича (далі – ФОП Котов С.М.) – Вербицького Я.В.,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – концерну "Військторгсервіс" в особі філії "Одеське управління військової торгівлі" концерну "Військторгсервіс" (далі – Концерн) – Байди О.Г.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства

на рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2018 (суддя Малярчук І.А.)

та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 [колегія суддів: Мишкіна М.А. (головуючий), судді Будішевська Л.О., Таран С.В.]

зі справи № 916/1684/18

за позовом Міністерства

до ФОП Котова С.М.,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Концерн,

про зобов`язання відповідача та будь-яких інших осіб усунути перешкоди в користуванні торговельним місцем шляхом звільнення торговельного місця.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Міністерство звернулось до господарського суду Одеської області з позовами до ФОП Котова С.М. , у яких просило зобов`язати ФОП Котова С.М. та будь-яких третіх осіб усунути перешкоди в користуванні Міністерством торговельним місцем шляхом звільнення:

торговельного місця № 4973 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території товариства з обмеженою відповідальністю "Промтоварний ринок" (далі – Ринок) за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20;

торговельного місця № 4965 від розміщених на ньому двох 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу) по вул. Рожевій на території Ринку за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, вул. Базова, 20.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.09.2018 справи за цими позовами об`єднано в одне провадження.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дію договорів від 01.12.2016 № ВКС-1420 і від 01.02.2017 № ВКС-1463 про надання відповідачу права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів на території Ринку припинено за ініціативою Міністерства на підставі пунктів 7.3 цих договорів, про що відповідач був неодноразово повідомлений, однак не звільнив торговельні місця № 4973 і № 4965 та разом з третіми особами створює позивачу перешкоди в користуванні ними.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Одеської області від 10.12.2018, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019, у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. У прийнятті рішень зі справи суди попередніх інстанцій виходили з того, що одностороння відмова від договору не допускається, а пункти 7.3 договорів від 01.12.2016 № ВКС-1420 і від 01.02.2017 № ВКС-1463, якими сторони визначили можливість їх припинення, не містять умов, які надавали б будь-якій зі сторін право на односторонню відмову від цих договорів. Доказів розірвання зазначених договорів у передбаченому чинним законодавством порядку матеріали справи не містять. При цьому місцевий та апеляційний господарські суди зазначили, що одностороння відмова від договорів з боку Міністерства суперечить положенням статей 782, 783 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) та статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", оскільки така відмова від договорів не обумовлена будь-якими підставами, встановленими законодавством. Суд апеляційної інстанції наголосив, що з аналізу статті 651 ЦК України та статті 188 Господарського кодексу України (далі – ГК України) вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених ЦК України та ГК України, у тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував взяті на себе зобов`язання.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Міністерство, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права (неправильне тлумачення частини першої статті 188 ГК України і частини першої статті 651 ЦК України), просить суд касаційної інстанції оскаржувані судові акти зі справи скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2. Вимоги касаційної скарги Міністерство обґрунтовує тим, що можливість відмови від договору в односторонньому порядку передбачена положеннями статті 188 ГК України, приписами статей 525, 651 ЦК України та пунктами 7.3 договорів від 01.12.2016 № ВКС-1420 і від 01.02.2017 № ВКС-1463.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Котов С.М., посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій правильно встановили дійсні обставини справи, надали їм належну правову оцінку та правильно застосували норми матеріального права, просить залишити оскаржувані рішення та постанову без змін, а касаційну скаргу – без задоволення.

4. Підстави передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

4.1. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є.В. (головуючий), Мачульського Г.М., Кушніра І.В., справу № 916/1684/18 з касаційною скаргою Міністерства передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 зі справи № 916/849/17, правовідносини в якій є подібними із правовідносинами у справі, що розглядається, викладено правовий висновок про те, що з аналізу статті 651 ЦК України та статті 188 ГК України вбачається, що договір не може бути розірваний в односторонньому порядку за ініціативою однієї із сторін за відсутності правових підстав, визначених ЦК України та ГК України, у тому числі спеціально визначених умовами укладеного договору, оскільки в такому випадку одностороння відмова від договору може порушити права орендаря, який належним чином виконував взяті на себе зобов`язання.

4.2. Ухвалою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2019 справу № 910/1684/18 прийнято до розгляду.

5. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

5.1. Міністерством, Авангардівською селищною радою Овідіопольського району Одеської області і Ринком укладено договір від 21.02.2000 № 181/9-83р, за умовами пунктів 1.1 та 1.2 якого Міністерство надало згоду на вилучення земельної ділянки площею 4,33 га (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком площею 1,2 га, вартість понесених витрат з його обладнання становить 264 661 грн.), що розташована на території військового містечка № 7 Одеського гарнізону, військова частина НОМЕР_1 , та передало зазначену земельну ділянку Авангардівській селищній раді Овідіопольського району Одеської області. Рада приймає названу земельну ділянку площею 4,33 га для передачі у встановленому законодавством порядку в постійне користування ринку.

Відповідно до пункту 5.1 зазначеного договору Міністерство має право протягом 99 (дев`яноста дев`яти) років з дня підписання цього договору безкоштовного користування на власний розсуд 50 (п`ятдесятьма) місцями під 20-футові контейнери, що розміщені на території Ринку по вулиці Рожевій, та розташованих на цих місцях названих контейнерів, а Ринок визнає таке право та зобов`язується безкоштовно здійснювати охорону, загальне освітлення, прибирання території, забезпечувати вільний доступ до вказаних контейнерів.

5.2. Міністерство, Авангардівська селищна рада Овідіопольського району Одеської області та Ринком 25.04.2000 підписали акт прийому-передачі земельної ділянки (з розміщеним на ній асфальтовим майданчиком), розташованої на території військової частини А-4139 в Одеському гарнізоні на сьомому кілометрі Овідіопольської дороги.

5.3. Міністерством і Концерном укладено договір доручення № 1 від 14.06.2016, за умовами пункту 1.1 якого Міністерство доручає, а Концерн приймає на себе доручення та зобов`язується вчиняти від імені Міністерства юридичні дії, пов`язані з укладанням та розірванням договорів з фізичними та/або юридичними особами про надання права платного користування місцями для встановлення 20-футових контейнерів (загальна кількість 50 місць) на території Ринку по вул. Рожевій, з отриманням і обліком грошових коштів, стягненням штрафних санкцій та представництвом інтересів сторін у судах та інших юрисдикційних органах з питань, пов`язаних з виконанням цього договору.

Відповідно до пункту 5.1 договору доручення цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019. Договір вважається автоматично продовженим на тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від подальшої дії договору у письмовій формі не пізніше ніж за один календарний місяць до закінчення терміну його дії.

5.4. Міністерством, від імені якого діє Концерн (сторона-1) на підставі договору доручення від 14.06.2016, та ФОП Котовим С.М. (сторона-2) укладено договори від 01.12.2016 № ВКС-1420 і від 01.02.2017 № ВКС-1463 про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів (далі – Договір № ВКС-1420 і № ВКС-1463), згідно з пунктами 1.1 яких сторона-1 надає стороні-2 право платного користування місцями для встановлення 20-футових торгових контейнерів (далі – Майно) на спеціально визначеній для цієї мети відкритій території, а сторона-2 зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги з розміщення Майна згідно з умовами цих Договорів.

Змісти Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 є ідентичними і відрізняються лише номерами торговельних місць. Так, за Договором № ВКС-1420 для встановлення Майна виділено відкриту територію, яка розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт Авангард, територія Ринку, вул. Рожева, торговельне місце № 4973, а за Договором № ВКС-1463 – торговельне місце № 4965 за тією ж адресою.

Згідно з пунктами 2.4.2, 2.4.5, 3.1, 3.2, 3.3. Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 сторона-2 зобов`язується здійснювати оплату за користування місцем для встановлення Майна та інші платежі, передбачені умовами Договорів, вчасно і в повному обсязі. Протягом 2-х робочих днів з дня отримання акта виконаних робіт (наданих послуг), що вказані в пунктах 3.1 Договорів, направити стороні-1 підписаний акт або мотивовану відмову від його приймання. У разі неповернення оформленого акта виконаних робіт (наданих послуг) у вказаний термін, послуги вважаються прийнятими стороною-2 та підлягають оплаті в повному обсязі. Сторона-2 щомісяця сплачує платіж шляхом перерахування відповідної суми, зазначеної в пунктах 3.2 цих Договорів, на розрахунковий рахунок сторони-1 на підставі рахунків сторони-1 у період з 10-го по 20-те число поточного місяця. У разі якщо сторона-2 здійснює оплату наданих послуг шляхом внесення коштів у касу сторони-1, то сума, яку вона повинна сплатити стороні-1, збільшується на 1 % (один відсоток). Сторона-2 зобов`язана самостійно отримувати рахунок та акт виконаних робіт. Загальна вартість наданих послуг з розміщення 1 (одного) 20-футового контейнера на виділеній території за цими Договорами на місяць складає, з урахуванням ПДВ, – 2 680 грн. Вартість послуг за Договорами може бути переглянута у випадках, передбачених законодавством України. У разі зміни розміру оплати сторона-1 повинна попередити про це сторону-2 в десятиденний строк до початку місяця, в якому змінюється розмір оплати. Зміна розміру плати оформлюється додатковою угодою сторін.

Пунктами 7.1 Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 передбачено, що Договори діють до 31.05.2019 включно.

5.5. За умовами пунктів 7.2 Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 договір розривається в односторонньому порядку при заборгованості з оплати більше ніж 2 місяці.

5.6. У пунктах 7.3 Договорів № ВКС-1420 і № ВКС-1463 сторони дійшли згоди про те, що дія договору припиняється у випадках:

закінчення терміну, на який він був укладений;

за ініціативою однієї із сторін. Сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці.

5.7. Міністерством і Концерном 06.03.2018 укладена додаткова угода № 1 до договору доручення від 14.06.2016 № 1, якою змінено мінімальний розмір плати за надання права платного користування торговельним місцем, що становить 16 925,40 грн. (з ПДВ) на місяць, та внесено інші зміни.

5.8. 29.03.2018 філія «Одеське управління військової торгівлі» (далі – Філія) Концерну надіслала ФОП Котову С.М. листи за вих. № 406/45 і вих. № 406/39, якими повідомила про укладення 06.03.2018 Міністерством і Концерном додаткової угоди до договору доручення № 1 та визначення мінімального розміру плати за надання права платного користування одним місцем за встановлення 20-футового контейнера у розмірі 16 925,40 грн. та просила протягом 15 днів після отримання повідомлень з`явитися до Філії з метою врегулювання питання щодо подальших договірних відносин, які передбачають право платного користування торговельними місяцями № 4973 і № 4965. У листі також зазначено, що в разі нез`явлення до Філії у зазначений термін дію укладених з Котовим С.М. договорів буде припинено відповідно до пункту 7.3 Договорів.

Листи не були отримані відповідачем та повернулись на адресу Філії.

5.9. 04.06.2018 Філія надіслала ОСОБА_1 листи № 747/34 і № 747/35, в яких повідомила відповідача про припинення дії Договорів № ВКС-1463 і № ВКС-1420 за ініціативою Міністерства в порядку, передбаченому пунктами 7.3 цих Договорів. Крім того, в листах зазначено, що за наявності у ФОП Котова С.М. бажання надалі користуватися торговельними місцями та за умови, що ці місця будуть вільні, останній може звернутися до Філії у термін до 06.08.2018 із заявою про намір укласти договір у новій редакції, за яким мінімальна вартість користування торговельним місцем становитиме 16 925,40грн. (з ПДВ) на місяць.

Позивачем надані описи вкладення на адресу відповідача про відправлення листів із повідомленнями і проектами договорів у новій редакції [т. 1, а.с. 38 (зворот), т. 2, а.с. 39 (зворот)]. Доказів отримання відповідачем листів матеріали справи не містять.

5.10. Крім того, у газеті «Одеські вісті» від 09.06.2018, випуск № 44 (5068), розміщено оголошення такого змісту: за ініціативою Міністерства з 06.08.2018 припиняється дія договорів про надання права платного користування місцем для встановлення 20-футових контейнерів на території Ринку по вул. Рожевій, а саме: припиняється дія Договорів № ВКС-1463 і № ВКС- 1420, укладених Міністерством та ФОП Котовим С.М. на користування торговельними місцями № 4973 та № 4965, на підставі повідомлень від 04.06.2018.

5.11. На виконання розпорядження начальника Філії від 06.08.2018 № 10 та з метою встановлення фактичного використання торговельних місць № 4973 та № 4965, які знаходяться на території Ринку по вул. Рожевій, комісією складені відповідні акти б/н від 07.08.2018, у яких зафіксовано, що станом на 07.08.2018 на торговельному місці № 4973 діяльність не здійснюється, розміщено два 20-футових контейнера, які зачинені; торговельне місце № 4965 фактично використовується ОСОБА_2 (з його слів – на підставі договору оренди).

5.12. Посилаючись на те, що Договори № ВКС-1463 і № ВКС-1420 припинили свою дію за ініціативою Міністерства відповідно до пунктів 7.3 цих Договорів, а відповідач відмовляється звільнити торговельні місця № 4973 та № 4965, чим створює перешкоди позивачу в користуванні ними, Міністерство звернулося з позовом у цій справі.

6. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

6.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1.1. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.1.2. За приписами частини четвертої статті 300 ГПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

6.2. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

6.2.1. У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

6.2.2. Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

6.2.3. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

6.2.4. Відповідно до частини першої статті 759 та статті 761 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

6.2.5. Касаційний господарський суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про те, що за своєю правовою природою укладені між сторонами Договори № ВКС-1463 і № ВКС-1420 є договорами найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень послідовно укладених трьохстороннього договору від 21.02.2000 № 181/9-83р, договору доручення від 14.06.2016 № 1, якими опосередковано набуття позивачем майнового права користування асфальтованим майданчиком із розміщеними на ньому 50 торговельними місцями, та Договорів № ВКС-1463 і № ВКС-1420, за умовами яких ФОП Котов С.М. набув право платного користування місцями для встановлення контейнерів.

6.2.6. Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

6.2.7. Згідно з частинами першою і другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

6.2.8. Відповідно до частин першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно зі статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним чинним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору).

6.2.9. Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

6.2.10. З огляду на наведене Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що за загальним правилом зміна та розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін в порядку, встановленому статтею 188 ГК України. Зміна та розірвання господарських договорів (припинення зобов`язання) саме в односторонньому порядку допускаються виключно з підстав, прямо передбачених відповідним законом або договором.

6.2.11. Попередніми судовими інстанціями встановлено, що пунктами 7.3 укладених Договорів № ВКС-1463 і № ВКС-1420 сторони визначили випадки припинення дії цих договорів: закінчення терміну, на який їх укладено, та за ініціативою однієї із сторін (сторона, яка виступає з ініціативою про припинення дії договору, повинна письмово повідомити про це іншу сторону за два місяці).

Водночас зазначений пункт 7.3 Договорів № ВКС-1463 і № ВКС-1420 не містить ані підстав розірвання договору чи припинення ним дії (за виключенням закінчення строку, на який він був укладений), ані посилання на можливість вчинення певних дій в односторонньому порядку, ані положень щодо можливості відхилення від загального порядку розірвання господарських договорів, встановленого статтею 188 ГК України.

У свою чергу, ініціатива однієї зі сторін договору щодо припинення його дії без отримання згоди на це іншої сторони в контексті наведених положень законодавства не тягне за собою таких правових наслідків, як дострокове припинення дії договору.

Із встановлених судами обставин вбачається, що ФОП Котов С.М. у відповідь на ініціативу Міністерства щодо припинення дії договорів згоди на це не надавав, а Міністерство з приводу розірвання згаданих договорів (припинення ними дії) у визначеному законом порядку до суду не зверталося.

6.2.12. За таких обставин Касаційний господарський суд вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій стосовно того, що Договори № ВКС-1463 і № ВКС-1420 як на час розгляду справи судом першої інстанції, так і на час апеляційного перегляду справи не були припиненими в зв`язку з їх розірванням в односторонньому порядку за ініціативою Міністерства відповідно до пунктів 7.3 цих Договорів.

6.2.13. Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Такий правовий висновок, зокрема, викладено і в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 зі справи № 6-92цс15.

6.2.14. Оскільки Договори № ВКС-1463 і № ВКС-1420 на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не були припиненими у зв`язку з їх розірванням в односторонньому порядку з ініціативи Міністерства, тобто згідно з пунктами 7.1 цих Договорів останні були чинними до 31.05.2019 включно, і між сторонами існували договірні правовідносини, то це виключало можливість застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права у вигляді усунення перешкод у здійсненні Міністерством права користування згаданими торговельними місцями.

6.2.15. При цьому Міністерство в позовних заявах просить суд зобов`язати відповідача та будь-яких інших третіх осіб усунути перешкоди в користуванні торговельними місцями шляхом їх звільнення від розміщених на них 20-футових контейнерів (шляхом демонтажу).

З цього приводу суди попередніх інстанцій також правильно зазначили, що така позовна вимога поширена на осіб, яких не визначено, не конкретизовано та яких не зазначено позивачем як відповідачів за його позовом, що не відповідає положенням чинного ГПК України, а тому позов у цій частині не є належним та ефективним способом захисту прав Міністерства.

6.2.16. Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає підстав відступати від висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 13.02.2018 зі справи № 916/849/17, на який посилалась колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 13.06.2019, передаючи справу № 916/1684/18 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Так, у справі № 916/849/17 за позовом Концерну до фізичної особи-підприємця Ха Тхі Фионг предметом позову є визнання договору розірваним (припиненим) і висновок про відсутність підстав для задоволення такого позову зроблений у зв`язку з тим, що Концерн не є належним позивачем у даному випадку, оскільки не наділений правом звернення до суду із самостійним позовом, діючи виключно як представник Міністерства; при цьому обраний спосіб захисту не є належним у розумінні статей 13, 16, 20 ЦК України, оскільки Концерном фактично порушується питання про встановлення юридичного факту, що виходить за межі компетенції господарського суду. Тобто у справі № 916/849/17 у порівнянні зі справою, що переглядається, інші суб`єктний склад учасників справи і предмет позову, що обумовило й наявність інших правових підстав для відмови в задоволенні позову.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Звертаючись з касаційною скаргою, Міністерство не спростувало наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих зі справи судових рішень.

7.2. За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Міністерства залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення – без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

8. Судові витрати

Понесені Міністерством у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Міністерство, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Одеської області від 10.12.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.03.2019 зі справи № 916/1684/18 залишити без змін, а касаційну скаргу Міністерства оборони України – без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Б. Львов

Судді О. Баранець

І. Булгакова

Т. Дроботова

Л. Катеринчук

К. Пільков

В. Селіваненко

І. Ткач

Н. Ткаченко