ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 76813653

Озвучення тимчасово недоступне

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2242/13 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: С.В. Таран,

суддів : Т.А. Величко, Л.В. Поліщук,

при секретарі судового засідання І.М. Станковій,

за участю представників:

від Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» ОСОБА_1;

від Публічного акціонерного товариства «Перший Український ОСОБА_2» - ОСОБА_3;

від Публічного акціонерного товариства «МТБ ОСОБА_2» - ОСОБА_4;

арбітражний керуючий ОСОБА_5;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства УкрСиббанк

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 про відмову у задоволенні заяви ПАТ УкрСиббанк про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.08.2013, прийняту суддею Найфлешем В.Д., м. Одеса, повний текст складено 03.07.2018,

у справі №916/2242/13

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 у справі №916/2242/13 (суддя Найфлейш В.Д.) відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 16.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Наталка-Трейд» (далі - ТОВ «Наталка-Трейд») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Наталка-Торгцентр» (далі - ТОВ «Наталка-Торгцентр»).

Не погодившись з прийнятою ухвалою, ПАТ "УкрСиббанк" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 скасувати повністю, та постановити нове рішення, яким визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2013, що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 12-А та в цілому складаються із приміщень літ «А», загальною площею 5186,6 кв.м, укладений між ТОВ «Наталка-Трейд» та ТОВ «Наталка-Торгцентр», посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований за р/н 2055 та зобов язати ТОВ «Наталка-Торгцентр» повернути нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, буд. 12-А та в цілому складаються із приміщень літ «А», загальною площею 5186,6 кв.м, в ліквідаційну масу.

В апеляційній скарзі скаржник вказує, що даний правочин підпадає під частину першу статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а саме: ТОВ «Наталка-Трейд» оплатив кредитору ТОВ «Марфін Банк» в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів перевищувала вартість майна.

Крім того, апелянт зазначає, що при укладенні оспорюваного правочину був конфлікт інтересів, зокрема, за місяць до укладення спірного договору купівлі-продажу директором ТОВ «Наталка-Трейд» був ОСОБА_7, який 16.08.2013 підписав договір купівлі-продажу спірного майна з боку директора ТОВ «Наталка-Торгцентр», контрагента за договором.

Публічне акціонерне товариство «МТБ ОСОБА_2» у відзиві на апеляційну скаргу висловило заперечення щодо її задоволення, посилаючись на те, що вказаний договір укладено відповідно до вимог законодавства, реалізація спірного майна здійснена за попередньою згодою іпотекодержателя за ціною, яка відповідала дійсній ринковій вартості цього майна на момент продажу, та задоволення вимог іпотекодержателя чи інших кредиторів, які мали права чи вимоги на реалізоване майно, відбулося відповідно до їх приорітету, без порушення прав або інтересів будь-яких осіб.

Інші учасники справи власні правові позиції щодо апеляційної скарги в письмовому вигляді не виклали.

В судовому засіданні 26.09.2018 представник ПАТ УкрСиббанк апеляційну скаргу підтримав; представники ПАТ Перший Український ОСОБА_2 , ПАТ МТБ ОСОБА_2 та арбітражний керуючий ОСОБА_5 проти її задоволення висловили заперечення, інші учасники судового процесу участі не брали, хоча були належним чином сповіщені про час та місце його проведення, що підтверджується матеріалами справи (том 39 а.с. 191-204, 207-239).

Заслухавши пояснення представників ПАТ УкрСиббанк , ПАТ Перший Український ОСОБА_2 , ПАТ МТБ ОСОБА_2 та арбітражного керуючого ОСОБА_5, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.09.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Наталка-Трейд", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_8., визнані грошові вимоги кредиторів до боржника, зобов язано боржника подати оголошення до офіційних друкованих органів про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Наталка-Трейд" з метою виявлення всіх кредиторів та можливих санаторів.

На підставі ухвали Господарського суду Одеської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 10.09.2013 боржник подав до офіційного друкованого органу оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Наталка-Трейд", яке опубліковано в газеті "Голос України" №179 від 26.09.2013

Ухвалою попереднього засідання від 26.11.2013 затверджено поданий розпорядником майна та визнаний судом реєстр вимог кредиторів, до якого увійшло 34 конкурсних кредитори.

Постановою Господарського суду Одеської області від 11.03.2014 ТОВ „Наталка-Трейд визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_8

15.09.2014 до місцевого господарського суду надійшов звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Наталка-Трейд" з відповідними документами щодо ходу здійснення ліквідаційної процедури.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.10.2014 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Товариства з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд , припинено юридичну особу Товариство з обмеженою відповідальністю „Наталка-Трейд , в задоволенні заяви підприємства "Відас" заснованого на повній власності Кіпрської акціонерної компанії з обмеженою відповідальністю "Velgevos Enterprises Limited" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.08.2014 №2055, укладеного між ТОВ „Наталка-Трейд та ТОВ "Наталка-Торгцентр", визнання права власності на зазначене нерухоме майно за ТОВ „Наталка-Трейд і повернення його ТОВ „Наталка-Трейд з чужого незаконного володіння, визнання недійсним договору іпотеки від 12.06.2008 , укладеного між ТОВ „Наталка-Трейд та ПАТ "Марфін Банк" відмовлено, провадження по справі припинено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 20.11.2014, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 17.02.2015, ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.10.2014 по справі № 916/2242/13 скасовано; відмінено державну реєстрацію припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю Наталка-Трейд , проведену відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області від 14.10.2014 по справі №916/2242/13; справу передано Господарському суду Одеської області для розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016, відмовлено у задоволені заяви Компанії «Велгевос Ентерпрайзес Лімітед» про визнання недійсним договору купівлі продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м.Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12А від 16.08.2013, укладеного між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ „Наталка-Торгсервіс .

Іншою ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2015, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2015, задоволено частково скаргу ПАТ "УкрСиббанк" на дії (бездіяльність) ліквідатора ТОВ "Наталка-Трейд" арбітражного керуючого ОСОБА_8, усунено ліквідатора ТОВ "Наталка-Трейд" арбітражного керуючого ОСОБА_8 від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Наталка-Трейд", ліквідатором ТОВ "Наталка-Трейд" призначено арбітражного керуючого ОСОБА_5.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.06.2016 ухвалу Господарського суду Одеської області від 27.08.2015 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 15.02.2016 у справі №916/2242/13 скасовано, справу №916/2242/13 в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А від 16.08.2013, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наталка-Торгцентр" передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.09.2016, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та постановою Вищого господарського суду від 17.01.2017, відмовлено в задоволенні заяви Компанії «Велгевос Ентерпрайзес Лімітед» про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12А від 16.08.2013, укладеного між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ „Наталка-Торгцентр .

В березні 2018 року ПАТ УкрСиббанк звернулося до суду з заявою в порядку статті 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , в якій заявник також просило суд визнати недійсним договір купівлі-продажу від 16.08.2013, який укладений між ТОВ Наталка-Трейд та ТОВ Наталка-Торгцентр .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.04.2018 залучено до участі у справі №916/2242/13 в межах заяви ПАТ УкрСиббанк про визнання недійним договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю Наталка-Торгцентр .

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 відмовлено ПАТ УкрСиббанк у задоволенні заяви про визнання недійсним договору купівлі-продажу в порядку статті 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом .

Відмовляючи у задоволенні заяви про визнання правочину недійсним, господарський суд першої інстанції зазначив, що доводи ПАТ «УкрСиббанк» стосовно оплати боржника кредитору в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна не підтверджується матеріалами справи, оскільки за спірним договором платником було саме ТОВ «Наталка-Торгцентр», яким вимоги щодо оплати за договором купівлі-продажу виконані в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням, випискою по особовому рахунку ПАТ «Марфін Банк» та узгоджується з приписами статей 202, 636 Цивільного кодексу України. Також судом зазначено, що інші підстави визнання недійсним правочину відносно відчуження майна, передбачені статтею 20 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також на предмет дотримання положень Цивільного кодексу України, вже досліджені судом при розгляді заяви Компанії «Велгевос Ентерпрайзес Лімітед» з урахуванням уточнень від 18.08.2015 та від 08.09.2016 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12А від 16.08.2013, укладеного між ТОВ "Наталка-Трейд" та ТОВ „Наталка-Торгцентр та ухвалою місцевого господарського суду від 08.09.2016, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 17.01.2017, встановлено відсутність підстав для визнання недійсним правочину відносно відчуження майна ТОВ «Наталка-Трейд».

Предметом оскарження у даному апеляційному провадженні є зазначена ухвала Господарського суду Одеської області від 22.06.2018.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з приписами статті 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

ОСОБА_9 має пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов'язаних з банкрутством суб'єктів підприємницької діяльності, за винятком випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до пункту 4 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі- Закон про банкрутство) суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 207, 208 Господарського кодексу України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів.

Статтею 202 Цивільного Кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до вимог статті 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 657 Цивільного Кодексу України передбачає, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Згідно з статтею 659 Цивільного Кодексу України продавець зобов'язаний попередити покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право застави, право довічного користування тощо).

Вимоги статті 636 Цивільного Кодексу України передбачають, що договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

В силу статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік підстав для визнання правочинів, вчинених боржником, недійсними або спростованими у процедурі банкрутства.

З огляду на сферу регулювання Закону про банкрутство загалом і за змістом зазначених вимог статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, встановлених ЦК України, підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Слід зазначити, що метою визнання недійсним правочину (договору) зі спеціальних підстав, визначених статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», є встановлення факту відчуження майна боржника у підозрілий період (після порушення провадження у справі про банкрутство або протягом одного року, що передував її порушенню) та наявність обставин, прямо визначених положеннями статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Отже, статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» встановлено спеціальні підстави, за наявності яких можливе визнання правочинів (договорів) недійсними у межах провадження у справі про банкрутство.

Однією із таких підстав, є та, на яку посилається скаржник, що боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржника перевищувала вартість майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк" (далі ВАТ "Морський транспортний банк"), правонаступником якого є ПАТ "МТБ ОСОБА_2", та ТОВ "Наталка-Трейд" був укладений кредитний договір №2741/OF з додатковими угодами, про надання позичальнику на поповнення обігових коштів, придбання нерухомості, на купівлю іноземної валюти (а також витрати, пов'язані з купівлею валюти) з подальшим погашенням заборгованості позичальника за кредитним договором у іноземній валюті, кредиту у вигляді поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом заборгованості 11 300 000 доларів США з 30.05.2008 і терміном погашення по 29.05.2018 включно. Позичальник зобов язався на умовах, в розмірі та в строки, встановлені в кредитному договорі, повернути банку кредит, сплатити відсотки за користування кредитом, а також сплатити комісії, пені та штрафи та інші платежі, які передбачені кредитним договором. Кредит видавався з можливістю подальшої повної або часткової зміни валюти виконання зобов язання у національну валюту України, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов кредитного договору.

На виконання умов кредитного договору на підставі письмових повідомлень (заявок) (відповідно до пункту 1.3. кредитного договору) позичальнику було надано 10800000 доларів США за валютними траншами та 3722 547,92 гривень за траншами в національній валюті, що підтверджується виписками за особовими рахунками, що знаходяться у матеріалах справи.

12.06.2008 між ВАТ "Морський транспортний банк" (Іпотекодержатель) та ТОВ "Наталка-Трейд" (Іпотекодавець) укладено договір іпотеки, з подальшими договорами про зміни, відповідно до умов якого ТОВ "Наталка-Трейд" в забезпечення умов кредитного договору №2741/OF, зі всіма додатковими угодами, надає в іпотеку ВАТ "Морський транспортний банк" нерухоме майно, нежитлові приміщення, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А.

Відповідно до договору про зміни №5 від 23.04.2012 до вказаного іпотечного договору, крім іншого, встановлено, що за взаємною згодою сторін були внесені зміни у пункт 1.6 договору іпотеки та викладено його в наступній редакції: 1.6. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, Іпотекодавець надав Іпотекодержателю в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення магазину, які в цілому складається з приміщень літ. "А", загальною площею 5186,6 кв.м, що знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А.

16.08.2013 між ТОВ "Наталка-Трейд" (Продавець) та ТОВ "Наталка-Торгцентр" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (том 21, а.с. 47-52).

Відповідно до умов цього договору ТОВ "Наталка-Трейд" передає у власність, а ТОВ "Наталка-Торгцентр" приймає у власність нежитлові приміщення магазину, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, що належать ТОВ "Наталка-Трейд" на праві власності, і сплачує за них ціну, визначену договором.

У пунктах 1.2,1.3 вказаного договору визначено, що нерухоме майно належить продавцю на підставі свідоцтва на право власності на нежитлові приміщення магазину (серія САЕ №572802), виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 01.03.2012. Право власності продавця на нерухоме майно зареєстроване КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 12.03.2012, реєстраційний номер 23525463, номер запису:692 в книзі: 110неж-72. На момент укладення цього договору нерухоме майно обтяжене забороною відчуження та іпотекою, відповідно до договору іпотеки, укладеного продавцем з ПАТ "Марфін Банк" 12.06.2008. Згода ПАТ "Марфін Банк" на відчуження нерухомого майна надана листом №3499/01 від 15.08.2013.

Пунктами 2.1, 2.2 договору від 16.08.2013 передбачено, що згідно з балансовою довідкою за вих. №166 від 15.08.2013 балансова вартість нерухомого майна становить 38118472,61 грн, а сторони домовились, що ціна відчужуваного нерухомого майна становить 61827600 грн. Ціна встановлена за згодою сторін з урахуванням звіту про оцінку майна - нежитлових приміщень магазину, загальною площею 5186,6 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Середньофонтанська, будинок 12-А, який здійснено незалежним суб'єктом оціночної діяльності ДП "Піккард єнд ко ЛТД".

Сторонами у пункті 2.3 договору від 16.08.2013 визначено, що обов'язок щодо сплати ціни відчужуваного нерухомого майна Покупець повинен виконати на користь третьої особи ПАТ "Марфін Банк", іпотекодержателя за іпотечним договором, який вказаний у пункті 1.3 договору.

Відповідно до пункту 2.4 договору від 16.08.2013 грошові кошти у сумі 61827600 грн ТОВ "Наталка-Торгцентр" сплачує у день укладання цього договору у безготівковому вигляді, єдиним платежем.

Згідно з положеннями пункту 4.1 договору від 16.08.2013 право власності на нерухоме майно виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього права у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Розділом 5 договору від 16.08.2013 встановлено, що продавець зобов'язаний попередити покупця про права третіх осіб на нерухоме майно та про наявність недоліків речі, що відчужується, які йому відомі, передати покупцю у власність нерухоме майно, відповідно до умов цього договору. Покупець зобов'язаний здійснити оплату нерухомого майна в строки та в порядку встановлені цим договором, прийняти нерухоме майно на умовах встановлених цим договором.

Матеріалами справи підтверджується, що вказаний правочин вчинено за попередньою згодою іпотекодержателя ПАТ "Марфін Банк" (лист №3499/01 від 15.08.2013).

Після укладення договору від 16.08.2013 ТОВ "Наталка-Торгцентр" перерахувало "Марфін Банк" 61827600 грн, про що свідчить наявне у матеріалах справи платіжне доручення №996 від 16.08.2013.

Із змісту вказаного платіжного доручення (том 25 а.с. 120) та виписки по особовому рахунку ПАТ "Марфін Банк" №290992087822 за 16.08.2013 (том 25 а.с. 191) вбачається, що оплата здійснена платником - ТОВ Наталка-Торгцентр , отримувач коштів - ПАТ "Марфін Банк", чим спростовуються доводи скаржника щодо проведення оплати боржником. Боржник здійснив відчуження іпотечного майна, проте оплата кредитору (іпотекодержателю) ним безпосередньо не проводилась, що виключає можливість застосування наведеної скаржником частини статті 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до спірних правовідносин. Тією частиною статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що визначає підстави для визнання недійсним договору у разі відчуження боржником майна, позовні вимоги не обгрунтовані.

Колегією суддів також враховується, що обставинам наявності підстав для визнання недійсним правочину відносно відчуження майна, передбачених статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в тому числі щодо відчуження за цінами відповідно вищими або нижчими від ринкових, в межах даної справи за заявою іншого кредитора вже надавалась оцінка місцевим господарським судом, ухвала якого залишена без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій (том 32 а.с.180-200, том 33 а.с.166-177). Судами всіх рівнів було підтверджено правомірність укладення оспореного договору та відсутність підстав, передбачених зазначеною вище нормою Закону про банкрутство, для визнання його недійсним.

Одеським апеляційним господарським судом також враховується, що при розгляді заяви Компанії "Велгевос Ентерпрайзес Лімітед" (Velgevos Enterprises Limited) про визнання недійсним договору від 16.08.2013 судами було надано оцінку вказаному договору і на предмет дотримання положень Цивільного Кодексу України та, зокрема, встановлено, що ОСОБА_7 на момент укладення договору був директором покупця ТОВ "Наталка-Торгцентр" і не був одночасно представником продавця ТОВ "Наталка-Трейд", а відтак договір підписаний представниками в межах повноважень.

В силу частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на недоведеність скаржником наявності фактичних обставин, з якими ОСОБА_9 України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», пов'язує можливість визнання правочину недійсним, а також враховуючи наявність судових рішень, перелічених вище, що мають преюдиціальне значення, місцевим господарським судом було правомірно відмовлено у задоволенні заяви ПАТ "УкрСиббанк" про визнання договору від 16.08.2013 недійсним.

Наведені в апеляційній скарзі порушення, допущенні, на думку скаржника, судом першої інстанції при прийнятті оскарженої ухвали, не знайшли свого підтвердження, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків господарського суду першої інстанції щодо відсутності підстав для визнання правочину недійсним.

За таких обставин, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що ухвала Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 є законною, обґрунтованою та такою, що прийнята з додержання норм матеріального та процесуального права, підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 22.06.2018 у справі №916/2242/13- без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк».

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, у випадках, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2018.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя Т.А. Величко

Постанова № 39905698

Відкрити повний перегляд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2014 року

Справа № 916/2242/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

Панової І.Ю.,

суддів:

Запорощенка М.Д., Погребняка В.Я.,

розглянувши касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК"

на постанову та постанову

господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року

у справі

№916/2242/13 господарського суду Одеської області

за заявою

Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд"

про

визнання банкрутом,

за участю представників сторін: від ПАТ "МАРФІН БАНК" - Денисенко Л.М., довіреність № 282 від 12.06.2014 року, від ПАТ "УкрСиббанк" - Карпів Я.О.. довіреність від 13.03.2014 року, Михайлова В.В., довіреність № 33-15/18056 від 20.05.2014 року,

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року у справі № 916/2242/13 (суддя - Лепеха Г.А.) Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру Товариства з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" (далі - Товариство, Боржник), передбачену ст.ст.37-48 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 року N 4212-VI) (далі - Закон про банкрутство).

Призначено ліквідатором Товариства арбітражного керуючого Афоніна Дмитра Олександровича (свідоцтво НОМЕР_1 від 16.04.2013 року).

Скасовано арешт, накладений на майно Товариства, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута визначено недопустимим.

Припинено повноваження органів управління Товариства щодо управління банкрутом та розпорядження його майном. Звільнено керівника Товариства з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припинено повноваження власника (власників) майна банкрута.

Зобов'язано посадових осіб Товариства протягом п'ятнадцяти днів передати бухгалтерську та іншу документацію банкрута, печатки і штампи, матеріальні та інші цінності банкрута ліквідатору. Попереджено, що у разі ухилення від виконання зазначених обов'язків відповідні посадові особи банкрута несуть відповідальність відповідно до законів України.

З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, зобов'язано здійснити офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Товариства банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Зобов'язано ліквідатора банкрута надати суду відомості про персональний склад членів ліквідаційної комісії.

Зобов'язано ліквідатора банкрута після завершення усіх розрахунків із кредиторами подати до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута на затвердження.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року (головуючий суддя - Жеков В.І., суддя - Лавриненко Л.В., суддя - Аленін О.Ю.) постанову господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року у справі №916/2242/13 залишено без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" (далі - ПАТ "МАРФІН БАНК") - без задоволення.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями попередніх інстанцій, ПАТ "МАРФІН БАНК" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року і постанову господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року та передати справу до господарського суду першої інстанції на стадію розпорядження майном.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст.1, 37 38, Закону про банкрутство, а також ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Згідно із частинами 1 ст.2 Закону про банкрутство провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наталка-Трейд" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про визнання його банкрутом, за загальною процедурою, з підстав неспроможності сплатити заборгованість перед кредитором після настання встановленого строку у сумі 10 222 140,77 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.09.2013 року порушено провадження у справі №916/2242/13 про банкрутство.

Боржником здійснено публікацію оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство Товариства, яке опубліковано в газеті "Голос України" №179 від 26.09.2013 року.

Ухвалою попереднього засідання від 26.11.2013 року затверджено поданий розпорядником майна та визнаний судом реєстр вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від18.02.2014 року у даній справі, за клопотанням розпорядника майна Афоніна Д.О., продовжено строк процедури розпорядження майном Боржника та повноваження розпорядника майна до 04.03.2014 року.

На виконання п.п.3, 4, 5 резолютивної частини ухвали від 26.11.2013 року розпорядник майна надав протоколи зборів кредиторів, відповідно яких обрано комітет кредиторів та прийнято рішення щодо звернення до суду з клопотанням про визнання Боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Афоніна Д.О.

Визнаючи боржника банкрутом, суд першої інстанції, рішення якого повністю підтримав апеляційний господарський суд, виходив з того, що комітетом кредиторів 06.03.2014 року прийнято рішення про звернення до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури у зв'язку з неспроможністю боржника задовольнити визнані судом грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури, а також встановлених в процедурі розпорядження майнових ознак неплатоспроможності боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, вважає, що такі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Так, відповідно до ч.2 ст.41 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону про банкрутство щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

Порядок та підстави визнання боржника банкрутом врегульовано, зокрема, нормами ст.37 Закону про банкрутство.

Відповідно до ч.1 вказаної статті, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд у судовому засіданні за участю представників сторін приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру строком на дванадцять місяців.

Банкрут - боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Згідно з ч.4 ст.205 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів він може бути оголошений за рішенням суду банкрутом. Умови, порядок та наслідки оголошення суб'єктів господарювання банкрутами встановлюються цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.205 ГК України у разі нездатності суб'єкта підприємництва після настання встановленого строку виконати свої грошові зобов'язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення його платоспроможності цей суб'єкт (боржник), відповідно до частини четвертої статті 205 цього Кодексу, визнається неспроможним. Нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури вважається банкрутством.

Виходячи з викладених норм законодавства, боржник визнається банкрутом, коли господарським судом встановлено неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані вимоги кредиторів інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.27 Закону про банкрутство, у підсумковому засіданні суду у процедурі розпорядження майном боржника здійснюється перехід до наступної судової процедури (процедури санації, ліквідації, мирової угоди) або припиняється провадження у справі.

До закінчення процедури розпорядження майном боржника збори кредиторів зобов'язані прийняти одне з таких рішень:

схвалити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і затвердження плану санації;

відхилити план санації та подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації;

подати до господарського суду клопотання про введення процедури санації і зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі його неподання боржником;

подати до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

подати до господарського суду клопотання про укладення мирової угоди.

У разі наявності обставин, що не надають комітету кредиторів можливості у встановлені строки прийняти одне з таких рішень, комітет кредиторів може прийняти рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про продовження строку процедури розпорядження майном.

У підсумковому засіданні господарський суд за пропозицією розпорядника майна боржника та на підставі рішення зборів кредиторів приймає одне з таких судових рішень:

ухвалу про введення процедури санації та затвердження плану санації у разі схвалення плану санації боржника зборами кредиторів та погодження його забезпеченими кредиторами в порядку, встановленому статтею 30 цього Закону;

ухвалу про введення процедури санації та зобов'язання керуючого санацією підготувати план санації у разі відхилення плану санації боржника зборами кредиторів або неподання його боржником;

постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство;

ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду в межах граничного строку, визначеного цим Законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до поданого розпорядником майна боржника Афоніним Д.О поточного звіту, під час проведення процедури розпорядження майном наявних активів боржника, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість перед кредиторами, розпорядником майна не знайдено та було встановлено, що за боржником транспортні засоби не зареєстровано, сільськогосподарська техніка не зареєстрована, пакети акцій серед власників відсутні, зареєстровані судна відсутні, права власності на нерухоме майно відсутнє, що і підтверджується довідками: УДАІ МВС України в Одеській області; Державної інспекції сільського господарства в Одеській області; Національної комісії з цінних паперів та фондовому ринку; Держінспекції України з безпеки на морському та річковому транспорті; КП "ОМБТІ та РОН".

Крім того, у своєму звіті розпорядником майна зазначено, що відповідно до довідки УПФУ в Приморському районі м. Одеси боржник має заборгованість у розмірі 436, 46 грн., відповідно до довідки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області відсутні дозволи зареєстровані за боржником, відповідно до довідки Одеського обласного центру зайнятості Виконавчої Дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття відсутня інформація стосовно боржника, відповідно до довідки Державного департаменту інтелектуальної власності відмовлено про надання інформації стосовно боржника, відповідно до довідки Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеси відсутня заборгованість боржника перед Фондом (т.15, а.с.118-120).

Матеріали справи не містять доказів звернення до суду або до комітету кредиторів інвесторів, які виявили бажання взяти участь у санації боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що завдання підсумкового засідання суду полягає у з'ясуванні ознак банкрутства та наявності можливості визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, виходячи з клопотання комітету кредиторів, однак остаточна їх оцінка надається судом.

При вирішенні питання про визначення наступної судової процедури і подальшого здійснення провадження у справі, судами попередніх інстанцій враховано, що в результаті проведених дій розпорядником майна не виявлено активів, за рахунок яких можливо погасити існуючу заборгованість, враховано строковість судових процедур, зокрема, процедури розпорядження майном та відсутність пропозицій щодо заходів по відновленню платоспроможності боржника.

Доводи заявника касаційної скарги, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень, судами не в неповному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи, які суттєве значення мали для розгляду справи про банкрутство боржника, колегією суддів касаційної інстанції відхиляються, оскільки з матеріалів справи вбачається, що судами у повному обсязі були дослідженні всі фактичні обставини справи та цілком обґрунтовано прийнято рішення щодо визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Доводи заявника про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення розпорядником майна інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, проведення аналізу фінансово-господарського стану суб'єкта господарювання боржника щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, вчинення дій направлених на виявлення та стягнення дебіторської заборгованості колегією суддів касаційної інстанції відхиляється, оскільки судами попередніх інстанцій встановлено, що арбітражним керуючим Афоніним Д.О. не виявлено будь-якого майна боржника, під час провадження процедури розпорядження майном.

Крім того, слід відзначити, що матеріали даної справи не містять скарг на дії Афоніна Д.О. під час виконання останнім обов'язків розпорядника майна.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що з урахуванням приписів ст.41 Закону про банкрутство, під час здійснення процедури ліквідації боржника, для забезпечення задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку, ліквідатор буде зобов'язаний, зокрема: виконувати функції з управління та розпорядження майном банкрута; провести інвентаризацію та оцінку майна банкрута; проаналізувати фінансове становище банкрута; очолити ліквідаційну комісію та формувати ліквідаційну масу; пред'являти до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог поточних кредиторів за зобов'язаннями, які виникли під час провадження у справі про банкрутство і є неоплаченими; подавати до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника а також вживати заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для визнання Товариства банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, у даній справі, є правомірним, обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам законодавства.

Викладені у касаційній скарзі доводи не спростовують вказаного висновку судів попередніх інстанцій.

За таких обставин, оскаржувані постанова господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року та постанова Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року у справі №916/2242/13 є законними та обґрунтованими, підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Одеської області від 11.03.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 12.05.2014 року у справі № 916/2242/13 залишити без змін.

Головуючий: Панова І.Ю.

Судді: Запорощенко М.Д.

Погребняк В.Я.