ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 76539167

Озвучення тимчасово недоступне

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

УХВАЛА

м. Київ

17.09.2018

Справа № 910/7827/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"

до фізичної особи - підприємця Кудрєя Вадима Андрійовича

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

В межах справи № 910/7827/17

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг"

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача Ніколаєва І.В. - ліквідатор, Василюк І.М. - представник

Від відповідача не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа № 910/7827/17 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" про банкрутство на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою Господарського суду м. Києва від 19.06.2017.

26.04.2018 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. до фізичної особи - підприємця Кудрєя В.А. про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 25112016 від 25.11.2016, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" та фізичною особою - підприємцем Кудрєєм В.А.

Ухвалю Господарського суду м. Києва від 07.05.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" до фізичної особи - підприємця Кудрєя Вадима Андрійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу прийнято до розгляду в межах справи № 910/7827/17 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" та призначено розгляд справи на 18.06.2018.

Судове засідання призначене на 18.06.2018 не відбулось.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.07.2018 розгляд справи призначено на 25.07.2018.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 25.07.2018 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 20.08.2018.

У судовому засіданні 20.08.2018 оголошено перерву до 17.09.2018.

У судовому засіданні 17.09.2018 представник позивача надав пояснення по суті заявлених вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 25112016 від 25.11.2016, згідно умов якого позивач передав відповідачу у власність товар у кількості 67 одиниць на загальну суму 9 174, 79 грн., тобто за менше ніж за рік до порушення провадження у справі про власне банкрутство позивачем реалізовано майно за цінами значно нижчими від ринкових, що, у свою чергу, спричинило неможливість погашення заборгованості перед кредиторами та призвело до неплатоспроможності боржника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У поданому відзиві відповідач щодо задоволення позовних вимог заперечив зважаючи на те, що товар, який був предметом договору купівлі-продажу, придбавався за цінами, що відповідали балансовій вартості даного майна або були вищими.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Наведена норма кореспондується з положеннями п. 8 ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України згідно якого господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" про визнання договору купівлі-продажу недійсним, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

25.11.2016 між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу № 25112016 відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язався передати належний йому товар у власність відповідачу (покупцеві), а відповідач зобов'язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

Згідно п. 2.1 даного договору предметом договору став товар у кількості 67 одиниць.

Сторони погодили, що загальна вартість товару складає 7 630,66 грн. крім того ПДВ 20 % у розмірі 1 526,13 грн., а всього 9 156,79 грн. (пункт 1.3).

Реалізація майнових активів позивачем на користь відповідача підтверджується доданою до позовної заяви копією видаткової накладної № ЛНА-000007 від 25.11.2016.

Зі змісту оскаржуваного договору вбачається, що вартість більшої частини майнових активів, відчужених позивачем, складає від однієї до двадцяти гривень.

Найдорожчими з реалізованого переліку майнових активів виявились ноутбук Apple MacBook Air 11 вартість реалізації якого склала 2 123,80 грн. та системний блок Core i3 3.5 GHz/2*4Gb вартість реалізації якого склала 4 973,31 грн.

Крім того, як вбачається з наведеного договору позивачем було відчужено: маршрутизатор ASUS RT-N12v/D - 12,00 грн., комутатор - D-Link DES-1008F - 10,00 грн., накопичувач на жорстких магнітних дисках 3.5 SATA 1000GB - 10,00 грн.

При цьому, вартість придбання даного майна позивачем склала 2 370,00 грн. про що свідчить рахунок-фактура від 24.05.2016, копія якого наявна в матеріалах справи.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача щодо того, що економічне обґрунтування зазначеного продажу майнових активів з точки зору дотримання господарських інтересів позивача видається незрозумілим.

З матеріалів справи вбачається, що станом на момент укладення спірного правочину у боржника була наявна непогашена кредиторська заборгованість в значному розмірі. Зокрема, звертаючись до суду з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство розмір кредиторської заборгованості боржника становив 245 396 707,76 грн.

Звіт про оцінку ринкової вартості 100% власного капіталу та активів Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг", складений Товариством з обмеженою відповідальністю «БДО Валюейшн» судом не досліджується, зважаючи на те, що вказаний звіт був поданий відповідачем після закриття підготовчого засідання суду.

За приписами частини 1 статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник виконав майнові зобов'язання раніше встановленого строку; боржник до порушення справи про банкрутство взяв на себе зобов'язання, в результаті чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов'язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржнику перевищувала вартість майна; боржник прийняв на себе заставні зобов'язання для забезпечення виконання грошових вимог.

З огляду на сферу регулювання Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" загалом і за змістом зазначених вимог статті 20, вона є спеціальною по відношенню до загальних, встановлених ЦК України, підстав для визнання правочинів недійсними, тобто ця норма передбачає додаткові, специфічні підстави для визнання правочинів недійсними, які характерні виключно для правовідносин, що виникають між боржником і кредитором у процесі відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом.

Норми статей 203, 215 ЦК України визначають загальні правові підстави визнання правочинів недійсними. Відповідно до частини 1 статті 215 підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Отже, для визнання недійсним правочину ключовим є встановлення обставин недодержання вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України, саме в момент вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмету спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному зверненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, встановивши обставини вчинення боржником правочину про реалізацію майнових активів по значно заниженій вартості протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство на шкоду власним інтересам та, як наслідок, інтересам інших кредиторів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, у зв'язку з чим вважає за доцільне задовольнити позов в повному обсязі та визнати недійсним договір купівлі-продажу № 25112016, укладений між позивачем та відповідачем 25.11.2016.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.ст. 129, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва ,

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" до фізичної особи - підприємця Кудрєя Вадима Андрійовича про визнання недійсним договору купівлі-продажу задовольнити.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу № 25112016, укладений 25.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" та фізичною особою - підприємцем Кудрєєм Вадимом Андрійовичем.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця Кудрєя Вадима Андрійовича (03189, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укіо Банк Лізинг" (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21; ідентифікаційний код 34003114) витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 00 коп.

4. Видати наказ.

5. Копії ухвали направити сторонам та кредиторам банкрута.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя П.П. Чеберяк

Постанова № 68241136

Відкрити повний перегляд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р. Справа№ 910/7827/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.,

за участю представників сторін:

від скаржника: не з'явилися.

ліквідатор банкрута Кандаурова А.П. - свідоцтво № 696 від 22.04.2013.

розглянувши апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Ніколаєвої Ірини Валеріївни на постанову господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року

у справі № 910/7827/17 (суддя Чеберяк П.П.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року, серед іншого, ТОВ „Укіо Банк Лізинг" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії ТОВ „Укіо Банк Лізинг" Кандаурову А.П.

Не погоджуючись із зазначеною постановою місцевого господарського суду арбітражний керуючий Ніколаєва І.В. звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року в частині призначення ліквідатором ТОВ „Укіо Банк Лізинг" Кандаурової А.П. та прийняти нове рішення, яким призначити ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ніколаєву І.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, вище вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Сотніков С.В., Доманська М.Л.

Ухвалою суду від 10.07.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу у справі № 910/7827/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.08.2017 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор банкрута просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції у відповідній частині - без змін.

У зв'язку з перебуванням судді Доманської М.Л. у відпустці, протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31.07.2017 року для розгляду справи № 910/7817/17 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Верховець А.А., Сотніков С.В.

Ухвалою суду від 01.08.2017 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. прийнято до провадження.

Скаржник в судове засідання 01.08.2017 року не з'явився, причини неявки суд не повідомив. Конверт з відповідною ухвалою суду, надісланий на адресу Ніколаєвої І.В. відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи (43018, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Станіславського, буд. 2-Б) повернувся з відміткою „за закінченням терміну зберігання", що свідчить про належне його повідомлення.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За викладених обставин, оскільки явка учасників сторін обов'язковою не визнавалась і матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, враховуючи належне повідомлення скаржника про судове засідання, за відсутності клопотань з його боку, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами у відсутність представників скаржника.

Ліквідатор банкрута Кандаурова А.П. в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечувала, просила залишити її без задоволення, а постанову господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року - без змін.

01.08.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення ліквідатора банкрута, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. підлягає задоволенню, а постанова господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року в частині призначення ліквідатором банкрута голови ліквідаційної комісії боржника Кандаурової А.П. - скасуванню з прийняттям в цій частині нового рішення про призначення ліквідатором ТОВ „Укіо Банк Лізинг" арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В., виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до частини 2 статті 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, голова ліквідаційної комісії ТОВ „Укіо Банк Лізинг" звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника за особливостями, передбаченими ст. 95 Закону про банкрутство у зв'язку з недостатністю коштів для погашення вимог кредиторів

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року вказану заяву прийнято до розгляду, призначено підготовче засідання на 07.06.2017 року, зобов'язано арбітражного керуючого Ніколаєву І.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1240 від 05.07.2013 року), визначеного автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство, у строк до 07.06.2017 надати до суду заяву про участь у справі про банкрутство ТОВ „Укіо Банк Лізинг".

06.06.2017 року до Господарського суду міста Києва надійшла заява арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. про участь у справі.

Водночас до суду надійшли також заяви арбітражних керуючих Кандаурової А.П. та Перепелиці В.В. про участь у справі у якості ліквідатора.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2017 року порушено провадження у справі № 910/7827/17 про банкрутство ТОВ „Укіо Банк Лізинг", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року, серед іншого, ТОВ „Укіо Банк Лізинг" визнано банкрутом, відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру, та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кандаурову А.П., яка раніше виконувала повноваження голови ліквідаційної комісії ТОВ „Укіо Банк Лізинг" під час досудової процедури ліквідації товариства.

Обираючи зазначену кандидатуру арбітражного керуючого на призначення ліквідатором банкрута та приймаючи оскаржувану постанову у відповідній частині, суд першої інстанції виходив з того, що Кандаурова А.П., як особа, яка виконувала повноваження ліквідатора підприємства у досудовій процедурі ліквідації, є найбільш прийнятною кандидатурою, яка має усі необхідні знання та можливості для подальшого здійснення повноважень ліквідатора ТОВ „Укіо Банк Лізинг", а враховуючи диспозитивний характер ст. 95 Закону про банкрутство щодо призначення ліквідатора банкрута та приймаючи до уваги фінансове становище боржника, суд дійшов висновку про призначення ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії боржника Кандаурову А.П.

Проте, перевіряючи в апеляційному порядку законність винесення даної постанови на предмет дотримання норм законодавства під час призначення ліквідатора банкрута, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її скасування в частині призначення ліквідатором боржника арбітражного керуючого Кандаурової А.П. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 1 Закону про банкрутство, арбітражний керуючий - фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України

Ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. ( ч. 1 ст. 41 Закону).

Частиною 2 ст. 114 зазначеного Закону визначено, що розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі:

1) які є заінтересованими у цій справі;

2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років;

3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом;

4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

До призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 95 Закону про банкрутство, за результатами розгляду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи, майна якої недостатньо для задоволення вимог кредиторів, господарський суд визнає боржника, який ліквідується, банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру, призначає ліквідатора в порядку, встановленому цим Законом для призначення розпорядника майна. Обов'язки ліквідатора можуть бути покладені на голову ліквідаційної комісії (ліквідатора) незалежно від наявності у нього статусу арбітражного керуючого.

Частиною 1 ст. 114 Закону про банкрутство передбачено, що кандидатура арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

За приписами абз. 4 ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство, у разі якщо від арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.4. Положення про автоматизовану систему з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство, затвердженого постановою пленуму Вищого господарського суду України 14.07.2016 № 8, автоматизований відбір кандидатів на призначення арбітражних керуючих у справах про банкрутство здійснюється автоматизованою системою з дотриманням Закону про банкрутство та цього Положення у всіх випадках призначення вперше арбітражного керуючого та може за ініціативою суду застосовуватися у разі необхідності заміни арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у справах про банкрутство.

Електронний запит судді на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) здійснюється з урахуванням процедури провадження у справі про банкрутство та особливостей банкрутства окремих категорій боржників згідно з розділом VII Закону.

Отже, законодавством про банкрутство не передбачено винятків щодо вчинення суддею, якому передано на розгляд заяву про порушення справи про банкрутство боржника в порядку ст. 95 Закону про банкрутство, електронного запиту на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для призначення ліквідатором підприємства-боржника, за наявності правових підстав для прийняття такої заяви до розгляду.

Відповідно до п. 36.7. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.13 № 01-06/606/2013 «Про Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI)» ліквідатором боржника, що ліквідується власником, може бути голова ліквідаційної комісії або арбітражний керуючий, який призначається в порядку, встановленому Законом для призначення розпорядника майна, тобто кандидатура арбітражного керуючого на призначення ліквідатором визначається судом за допомогою автоматизованої системи з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство (частина друга статті 95 Закону).

Таким чином, на підставі аналізу вищенаведених норм чинного законодавства, можна дійти висновку, що кандидатура ліквідатора боржника визначається судом, але із застосуванням автоматизованої системи із числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України, і лише у разі якщо від арбітражного керуючого не надійшла заява про згоду стати ліквідатором в конкретній справі, останній призначається судом без застосування автоматизованої системи на підставі поданих суду заяв.

Водночас, враховуючи особливості провадження у справі про банкрутство за ст. 95 Закону про банкрутство, господарський суд має право відхилити визначену автоматизованою системою кандидатуру арбітражного керуючого та призначити ліквідатором боржника, що ліквідується власником, особу, яка виконувала повноваження голови ліквідаційної комісії в досудовому порядку, зважаючи на власну оцінку кандидатур та усі обставини справи. При цьому, відхилення господарським судом визначеної автоматизованою системою кандидатури арбітражного керуючого та покладання обов'язків на голову ліквідаційної комісії повинно бути вмотивованим.

Як встановлено судом, автоматизованою системою з відбору кандидатів на призначення арбітражного керуючого у справах про банкрутство визначено кандидатуру арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1240 від 05.07.2013 року ) для призначення ліквідатором ТОВ „Укіо Банк Лізинг".

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.05.2017 року, серед іншого, зобов'язано арбітражного керуючого Ніколаєву І.В. у строк до 07.06.2017 року подати заяву про участь у справі.

На виконання зазначених норм закону та ухвали суду у визначений судом строк арбітражним керуючим Ніколаєвою І.В. 06.06.2017 року подано суду заяву, в якій остання погодилась на призначення її ліквідатором банкрута, зазначила про відсутність обмежень, визначених Законом про банкрутство, та повідомила про наявність організаційно-технічних можливостей для виконання відповідних функцій та про відсутність завантаження у справах про банкрутство.

В той же час, аналізуючи кандидатуру арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В., місцевим господарським судом не встановлено будь яких обмежень, які б унеможливлювали призначення останньої у якості ліквідатора банкрута.

Відтак, подання особою, яку обрано автоматизованою системою, заяви-згоди на участь у справі в установлені судом строки та за відсутності встановлених законом обмежень, виключає наявність конкуренції арбітражних керуючих та необхідність вирішення питання визначення кандидатури розпорядника майна боржника на загальних конкурентних засадах.

При цьому, досліджуючи кандидатуру апелянта, яку було обрано автоматизованою системою та якою надано суду відповідну заяву про згоду стати ліквідатором банкрута, господарським судом жодним чином не мотивовано відповідних висновків її відхилення та призначення іншої кандидатури, зазначивши лише про те, що Кандаурова А.П., як особа, яка виконувала повноваження ліквідатора підприємства у досудовій процедурі ліквідації, є найбільш прийнятною кандидатурою, яка має усі необхідні знання та можливості для подальшого здійснення повноважень ліквідатора ТОВ „Укіо Банк Лізинг".

Крім того, судова колегія зазначає, що призначення голови ліквідаційної комісії ліквідатором боржника, що ліквідується власником, здійснюється господарським судом у виняткових випадках (в залежності від конкретних обставин справи), оскільки голова ліквідаційної комісії (ліквідатор) підпадає під ознаки заінтересованої особи стосовно боржника і відповідно до частини шостої статті 95 Закону несе солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів.

Тобто, призначення голови ліквідаційної комісії боржника ліквідатором банкрута є правом суду і його призначення можливе лише як виняток.

В даному ж випадку, місцевий суд формально дослідив наявні кандидатури та дійшов помилкового висновку про призначення ліквідатором банкрута голову ліквідаційної комісії боржника, не навівши при цьому будь-яких обґрунтованих та беззаперечних мотивів.

За вказаних вище обставин, призначення ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Кандаурову А.П. на загальних конкурентних засадах, за наявності згоди арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В., яку обрано автоматизованою системою та за відсутності підстав для відмови у її призначенні, визначених ст. 114 Закону про банкрутство, є порушенням вимог Закону, а відтак колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В., скасування постанови господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року в частині призначення ліквідатором ТОВ „Укіо Банк Лізинг" голову ліквідаційної комісії боржника та прийняття в цій частині нового рішення про призначення на відповідну посаду арбітражного керуючого Ніколаєвої І.В.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 91, 99, 101-105 ГПК України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Ніколаєвої Ірини Валеріївни на постанову господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року у справі № 910/7827/17 задовольнити.

2. Постанову господарського суду міста Києва від 19.06.2017 року у справі № 910/7827/17 в частині призначення ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг" голови ліквідаційної комісії боржника Кандаурової Анни Павлівни скасувати.

3. Прийняти в цій частині нове рішення, яким призначити ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю „Укіо Банк Лізинг" арбітражного керуючого Ніколаєву Ірину Валеріївну (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1240 від 05.07.2013 року).

4. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі та державному реєстратору за місцем знаходження боржника.

5. Справу № 910/7827/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

А.А. Верховець