ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 74030653

Озвучення тимчасово недоступне

Ухвала

Іменем України

22 лютого 2018 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Реброва С.О.,

при секретарі Ратушній Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

встановив:

В провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа № 175/4348/17 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.

Під час судового засідання, для повного та всебічного розгляду справи, виникла необхідність щодо витребування документів необхідних для повного та об єктивного розгляду справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 84 ЦПК України визначено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч.3 ст. 84 ЦПК України, у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що клопотання представника позивача щодо витребування може стосуватися предмета спору та мати суттєве значення для правильного, всебічного та об'єктивного розгляду цивільної справи. Тому, суд вважає за необхідне заявлене клопотання по справі задовольнити та витребувати вказану інформацію.

Керуючись ст. ст. 76, 84 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання представника позивача ОСОБА_3, про витребування доказів по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_2 технічний паспорт на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: ділянка №34 садівничого товариства «Урожай» Ювілейної селищної ради Дніпровського району Дніпропетровської області.

Витребувати від ОСОБА_2 технічну документацію із землеустрою, на підставі якої було отримано державний акт на право приватної власності на землю серії ДП Дн №019686 виданий ОСОБА_2.

Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов язку подати витребувані судом докази.

Оскарження ухвали про забезпечення доказів не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Дніпропетровської на протязі 15 днів з дня її проголошення.

Суддя С.О. Ребров

Ухвала № 101754306

Відкрити повний перегляд

Ухвала

03 грудня 2021 року

м. Київ

 

справа № 175/4348/17

провадження № 61-17603ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю. розглянув касаційну скаргу ОСОБА\_1 на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА\_1 до ОСОБА\_2 , за участю третіх осіб: Голови садівничого товариства «Урожай» Єремєєвої Марії Володимирівни, Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровському районі в особі заступника директора Садового Ігора Дмитровича, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА\_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.

Ухвалою від 02 листопада 2021 року Верховний Суд касаційну скаргу залишив без руху для усунення недоліків касаційної скарги.

Особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно було надати документ, що підтверджує сплату судового збору, зазначити підставу касаційного оскарження, на якій подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому, у разі подання касаційної скарги на підставі пунктів 1, 2 та 3 частини другої статті 389 ЦПК України слід було зазначити, щодо якої саме норми права у подібних правовідносинах не був врахований судом апеляційної інстанції або відсутній висновок Верховного Суду, чи від висновку щодо застосування якої норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, необхідно відступити.

Крім того, ОСОБА\_1 необхідно було правильно вказати найменування суду, до якого подано касаційну скаргу.

У листопаді 2021 року на виконання ухвали Верховного Суду від 02 листопада 2021 року ОСОБА\_1 надав платіжне доручення про сплату судового збору та касаційну скаргу у новій редакції.

Підставою касаційного оскарження ОСОБА\_1 зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку), а також пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України(судове рішення оскаржене з підстави, передбаченої частиною третьою статті 411 цього Кодексу).

Разом з тим, особа, яка подала касаційну скаргу, не зазначилапостанов **Верховного Суду**, у яких був викладений висновок щодо норми права у подібних правовідносинах, який не врахований судом апеляційної інстанції.

ОСОБА\_1 зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6, однак пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено зазначення постанов **Верховного Суду**.

Посилання в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 27 січня 2021 року у цій справі є безпідставним, оскільки Верховний Суд в цій постанові висновку щодо застосування норм права не викладав.

Крім того, ОСОБА\_1 зазначає постанови Верховного Суду України: від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 (3-20гс14) та від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15 (3-194гс16), постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц та постанову Верховного Суду від 06 березня 2018 року № 607/15489/15-ц, однак не вказує норми права, висновок щодо застосування яких викладений у цих постановах і який не був врахований судом апеляційної інстанції.

Мотивувальна частина касаційної скарги містить нормативно-правове обґрунтування, проте, суд не наділений повноваженнями на власний розсуд з контексту скарги вибирати ті норми права, з застосуванням яких не погоджується заявник.

Відповідно до статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (частина перша статті 400 ЦПК України), підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України), в окремих випадках не підтвердження підстав касаційного оскарження може мати наслідком закриття касаційного провадження (пункти 4, 5 частини першої статті 396 ЦПК України).

Таким чином, ОСОБА\_1 необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги з її копіями та доданими до неї матеріалами відповідно до кількості учасників справи, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав); зазначити, постанови **Верховного Суду**, в яких викладені висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, що не були враховані в оскарженому судовому рішенні, а також зазначити, які саме норми права застосував суд апеляційної інстанції без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку чи з ініціативи суду.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 127, 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА\_1 продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута з підстав, визначених статтями 185, 392 ЦПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв