ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 72531769

Озвучення тимчасово недоступне

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 910/3581/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Кушніра І.В., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Піскун А.І. (за довіреністю),

відповідача - Мельника А.І. (за довіреністю),

третьої особи на стороні позивача - Чижович І.З. (за довіреністю),

третьої особи на стороні відповідача - Редько І.О. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі

за позовом Львівської міської ради

до Львівської обласної ради,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Управління майном спільної власності Львівської обласної ради,

про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року Львівська міська рада звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Львівської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині пункту 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначав, що в порушення, зокрема приписів частини 3 статті 16, підпунктів 30, 31 пункту 1 статті 26 та статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", за відсутності правової підстави, відповідач самовільно розпорядився спірними об'єктами, вилучив їх із комунальної власності територіальної громади м. Львова і передав у власність Львівської обласної ради, про що видані відповідні свідоцтва про право власності.

Львівська обласна рада, заперечуючи проти позову, посилалася на положення статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статей 328, 330 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та зазначала, що обласні ради як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад області, вправі набувати право власності на майно, зокрема шляхом передачі його із комунальної власності у спільну власність територіальних громад, виконуючи при цьому функцію власника такого майна. Крім того, відповідач звернув увагу на те, що 10.07.2008 Львівська міська рада прийняла ухвалу № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу", якою погодила передачу у спільну власність Львівської обласної ради закладів охорони здоров'я.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 29.03.2017 та 12.04.2017 залучено до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління комунальної власності Депертаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі Управління комунальної власності); на стороні відповідача - Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (далі - Управління майном спільної власності).

24.04.2017 Львівська обласна рада в порядку статей 257, 261, 267, 268 ЦК України подала до Господарського суду м. Києва заяву, в якій просила відмовити у задоволенні позову посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності щодо оскарження рішення облради від 26.02.2008 № 477.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 31.05.2017 (суддя Літвінова М.Є.) у задоволенні позову відмовлено з огляду на встановлення обставин стовно того, що оспорюване рішення Львівської обласної ради не суперечить чинному на час його прийняття законодавству та жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, що,в свою чергу, стало підставою для відмови у задоволенні клопотання відповідача про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (Зубець Л.П. - головуючий, Мартюк А.І., Алданова С.О.) рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2017 залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із судовими рішеннями, Львівська міська рада у касаційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на залишення судами поза увагою того, що Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, який здійснює правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, не вчиняла жодних дій, які могли б засвідчити волевиявлення територіальної громади м. Львова щодо передачі об'єктів нерухомого майна у спільну власність територіальних громад, не оформлювала передання спірних об'єктів в управління Львівської обласної ради. Разом з цим, ухвалою Львівської міської ради від 10.06.1999 № 243 "Про питання комунальної власності" визначено, що майно на території м. Львова, яке раніше належало до обласної комунальної власності, вважається власністю територіальної громади м. Львова.

Скаржник зазначає, що з огляду на відсутність рішення Львівської міської ради про надання згоди на вилучення або передачу об'єктів нерухомого майна, спірні об'єкти нерухомого майна за своєю природою не можуть задовольняти спільні потреби територіальних громад Львівської області, а оскаржуване рішення Львівської обласної ради є таким, що прийнято з порушенням пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю".

На думку заявника касаційної скарги ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" не може вважатися рішенням Львівської міської ради про надання згоди на вилучення або передання об'єктів нерухомого майна, оскільки цю ухвалу прийнято після прийняття Львівської обласною радою оскаржуваного рішення, яким обласна рада фактично визнала за собою право власності без погодження Львівської міської ради. При цьому, вказаною ухвалою № 1939 передавались лише заклади охорони здоров'я, а із акта приймання-передачі не вбачається, що Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради передало у власність Львівської обласної ради разом із закладами охорони здоров'я приміщення в яких ці заклади знаходяться. Акт приймання-передачі не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", оскільки в ньому не зазначено площу та відомостей про приміщення, а зазначено тільки балансову вартість, із чого не вбачається факт передачі приміщень у власність.

Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у касаційній скарзі також просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2017 і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Львівської міської ради з підстав, аналогічним тим, що викладені Львівською міською радою у касаційній скарзі, зокрема, вказано про залишення поза увагою, що Львівська міська рада не оформлювала жодним чином передання спірних об'єктів в управління Львівської обласної ради, а ухвала від 10.07.2008 № 1939 Львівською міською радою була прийнята з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров'я та не передбачала передачу у власність приміщень, про що свідчить і акт приймання-передачі, у якому зазначена юридичну адреса закладів охорони здоров'я та не містяться технічні характеристики спірних приміщень.

Скаржник звертає увагу на те, що ухвалою Львівської міської ради від 27.05.1999 № 243 "Про питання управління майном міської комунальної власності м. Львова" визначено вважати такими, що належать до міської комунальної власності побудовані до 1939 року об'єкти нерухомого майна, які є на території міста Львова і передавались в різний час міськвиконкомом чи райвиконкомами в користування або на баланс підприємств, установ, організацій.

Заявник касаційної скарги звертає увагу також на те, що ухвалу Львівської міської ради від 10.06.1999 № 260 було переглянуто Вищим арбітражним судом України у справі № 1/48 на предмет законності за протестом прокурора, який було відхилено, та підтверджено право власності територіальної громади м. Львова на об'єкти колишньої обласної комунальної власності на території міста, які перебували лише у користуванні Львівської обласної ради.

Львівська обласна рада у відзиві на касаційні скарги Львівської міської ради і Управління комунальної власності просила відмовити в їх задоволенні, а судові рішення залишити без змін, вважаючи доводи скаржників безпідставними та необґрунтованими посилаючись на те, що згідно зі статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статтями 328, 330 ЦК України, нормами Бюджетного кодексу України, Львівською обласною радою 08.07.2008 прийнято рішення № 669 "Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я", яким надала згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів здоров'я, в свою чергу 10.07.2008 Львівською міською радою прийнято ухвалу № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу", якою погодила передачу у спільну власність обласної ради закладів здоров'я, перелік яких збігається із наведеним у рішенні обласної ради № 669 від 08.07.2008.

Посилаючись також на норми Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", пункту 7 Порядку подання та розгляду пропозицій щодо передачі об'єктів з комунальної у державну власність та утворення і роботи комісії з питань передачі об'єктів у державну власність, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482, Львівська обласна рада зазначила, що об'єкти соціальної сфери передаються разом з майном підприємств, які їх обслуговували, у тому числі основними фондами. При цьому, до об'єктів соціальної сфери згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2003 № 1253 належать, зокрема, заклади охорони здоров'я.

Таким чином, на виконання рішень Львівської обласної ради від 08.07.2008 № 669 та Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939, сторони, в особі начальника управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та начальника Управління майном спільної власності Львівської обласної ради склали та підписали акт приймання-передачі закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу, що спростовує доводи скаржників про відсутність погодження передання спірних об'єктів в управління обласної ради.

Управління майном спільної власності, заперечуючи проти задоволення касаційних скарг також просить залишити їх без задоволення, а судові рішення у справі - без змін із підстав, аналогічних викладеним Львівською обласною радою у відзиві на касаційну скаргу, зазначаючи про правомірність оскаржуваного рішення Львівської обласної ради та відповідність вимогам законодавства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги Львівської міської ради і Управління комунальної власності підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Як убачається зі змісту судових рішень та матеріалів справи, Львівська обласна рада 26.02.2008 прийняла оспорюване рішення № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" Львівська обласна рада відповідно до пункту 30 частини 1 статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, яким у тому числі, було вирішено оформити за Львівською обласною радою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об'єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (пункт 6 рішення), зокрема: на інфекційну клінічну лікарню по вул. Пекарській, 54, вул. Лисенка, 43, 45, вул. Кирила і Мефодія, 24 у м. Львові; на психоневрологічний диспансер по вул. Коциловського, 30 та Бачараба, 2; на медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія" по вул. Замарстинівській, 274; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для сліпих дітей № 100 по вул. І. Франка, 119; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат Марії покрови для глухих дітей по вул. Личаківській, 35; на спеціальні загальноосвітні школи інтернати для дітей з вадами розумового розвитку № 102 і № 104 по вул. Пекарській, 19 та вул. Незалежності України, 11; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з важкими порушеннями мови по вул. Короленка,1; на загальноосвітню санаторну школу-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями № 1 по вул. Остроградських, 1; на спеціальну загальноосвітню школу-інтернат для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу та зі зниженим зором № 9 по вул. Галицькій, 88а м. Львів-Вінники; на навчально-реабілітаційний центр "Мрія" для дітей із затримкою психічного розвитку по вул. Лисенка; на навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору "Левеня" по вул. Володимира Великого, 87а; на адміністративні будівлі військоматів Сокальського РВК, Радехівського РВК., Червоноградського МВК, Пустомитівського РВК, Стрийського ОМВК, Сколівського РВК, Миколаївскього РВК, Бродівського РВК та Золочівського РВК у Львівській області.

Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення наведено і в статті 327 Цивільного кодексу України.

У Законі України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано визначення поняття права комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування (стаття 1).

Відповідно до статті 6 цього Закону первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами, є сільські, селищні, міські ради (частина 1 статті 10 Закону).

Виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад визначено у статті 26 Закон України "Про місцеве самоврядування".

Так, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо.

Отже, суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.

Водночас, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органами, уповноваженими управляти об'єктами комунальної власності, є як органи місцевого самоврядування, створені сільськими, селищними, міськими територіальними громадами, так і районні та обласні ради.

Районні та обласні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до частин 4 і 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Звертаючись із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині пункту 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні, Львівська міська рада вказувала на прийняття цього рішення всупереч положенням пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю", за відсутності взаємного волевиявлення учасників, наголошуючи на тому, що органом місцевого самоврядування - Львівською міською радою не вчинялися дії щодо передачі об'єктів нерухомого майна, зазначених в оспорюваному пункті рішення Львівської обласної ради у спільну власність територіальних громад області, і не оформлювалася передача спірних об'єктів в управління Львівської обласної ради. Крім того, відповідно до ухвали Львівської міської ради від 10.06.1999 № 243 "Про питання комунальної власності м. Львова" майно на території м. Львова, яке раніше належало до обласної комунальної власності, вважається власністю територіальної громади м. Львова, тобто рішення Львівською обласною радою від 26.02.2008 № 477 було прийнято без жодної на те правової підстави самовільно проведено розпорядження спірними об'єктами, вилучено їх із комунальної власності територіальної громади м. Львова і передано у власність відповідача.

На виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 "Про порядок введення в дію Закону Української РСР "Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування", від 26.03.1991 "Про введення в дію Закону Української РСР "Про власність" постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 "Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність), що додається. Установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном доручено до 01.01.1992 здійснити передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

У пункті 3 цієї постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 установлено, що: розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 "Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд", з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

За змістом статті 16 цього Закону матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина 8 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Як убачається з матеріалів справи, рішенням від 08.07.2008 № 669 Львівська обласна рада надала згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області лікувальних закладів: комунальної інфекційної клінічної лікарні по вул. Пекарській, 54; Львівського міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія" по вул. Лемківській, 24; Львівського психоневрологічного диспансеру по вул. Коциловського, 30; комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру по вул. Замарстинівській, 83; комунального дитячого туберкульозного санаторію по вул. Антоновича, 80; комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію по вул. Коновальця, 116; комунальних будинків № 1 і № 2 м. Львова для дітей з порушеннями центральної нервової системи і порушенням психіки по вул. Комаринця, 2а і вул. Антоновича, 117 (том 1, а.с. 114).

Ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 "Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу" враховуючи звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008 № 02-вих/1231, керуючись Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", статтею 90 бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", беручи до уваги рішення виконавчого комітету від 20.06.2003 № 525 "Про передачу матеріальних цінностей", розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001№ 29 "Про передачу установ", з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров'я Львівська міська рада ухвалила прийняти пропозицію Львівської обласної ради та погодити передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров'я: комунальних будинків № 1 і № 2 м. Львова для дітей з порушеннями центральної нервової системи і порушеннями психіки; комунального дитячого туберкульозного санаторію; Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру; Львівського міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія"; Львівського психоневрологічного диспансеру; комунальної інфекційної клінічної лікарні.

Заклади охорони здоров'я, в розумінні статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992, № 2801-XII, - це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників.

За змістом статті 16 Основи законодавства України про охорону здоров'я безпосередню охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України. Заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.

Законом України від 03.03.1998 № 147/98-ВР "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" визначено основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну, за змістом статті 7 якого з державної у комунальну власність передаються безоплатно, зокрема, заклади охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, у тому числі незавершені будівництвом.

У своїх доводах Львівська міська рада посилалась на те, що ухвалою Львівської міської ради від 10.06.1999 № 243 "Про питання комунальної власності" визначено, що майно на території м. Львова, яке раніше належало до обласної комунальної власності, вважається власністю територіальної громади м. Львова.

Проте, дійшовши висновків про наявність погодження Львівської міської ради на передачу закладів охорони здоров'я, згідно з ухвалою від 10.07.2008 № 1939, судами першої та апеляційної інстанції не з'ясовувалося питання щодо правового статусу цих закладів охорони здоров'я, їх створення, виходячи з норм законодавства щодо розмежування державної та комунальної власності, а отже і перебування цих закладів охорони здоров'я у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради, зважаючи на доводи, наведені учасниками справи.

Крім того, судами не з'ясовано питання, що саме було предметом передачі у спільну комунальну власність Львівської обласної ради згідно з ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939, виходячи із законодавчо встановленого визначення закладу охорони здоров'я та положень частини 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування у Україні".

За змістом частин 1, 2 статті 300 ГПК України (у редакції після 15.12.2017, чинній на час здійснення касаційного провадження), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пунктом 2 частини 1 статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною 3 статті 310 цього Кодексу підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

За таких обставин колегія суддів вважає висновок судів першої та апеляційної інстанцій передчасним і таким, що зроблений без дослідження всіх зібраних у справі доказів, тому судові рішення у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду слід урахувати наведене, надати оцінку правомірності вимог позивача, надати належну оцінку всім доводам учасників справи із належним обґрунтуванням прийняття або неприйняття відповідних доводів і доказів, а отже і встановити обставини щодо наявності або, навпаки, відсутності підстав для задоволення позову.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити частково.

2. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задовольнити частково.

3. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду м. Києва від 31.05.2017 у справі № 910/3581/17 скасувати, справу передати на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Т. Б. Дроботова

Судді І.В. Кушнір

Ю. Я. Чумак

Постанова № 80523699

Відкрити повний перегляд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2019 р. Справа№ 910/3581/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Костяк В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу б/н від 22.08.2018 (вх. №09.1-04.1/2024/18 від 12.11.2018) Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018

у справі №910/3581/17 (суддя - Мандриченко О.В.)

за позовом Львівської міської ради

до Львівської обласної ради

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління майном спільної власності Львівської обласної ради

про визнання незаконним та скасування рішення

за участю представників учасників справи:

від позивача: Осінчук В.Б., довіреність № 2901-вих-1169 від 27.11.2018

від відповідача: Мельник А.І., довіреність № 01-вих-2 від 09.01.19

від третьої особи-1: Чижович І.З., довіреність № 2302-вих-41 від 03.01.19

від третьої особи-2: Денис А.І., довіреність № 133 від 02.02.18

ВСТАНОВИВ:

В березні 2017 Львівська міська рада звернулась до Господарського суду міста Києва про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, зокрема, на відділення фтизіопульмонології, "А-2", загальною площею 417,4 кв.м., гараж "Б-1" загальною площею 30,2 кв.м. в будинку № 24 по вул. Лемківській № 24 у м. Львові; пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення в будинку № 14 на вулиці Устияновича загальною площею 432,3 кв.м.; будівлі в будинку № 274 по вулиці Замарстинівській у м. Львові (будівля харчоблоку "В-1") загальною площею 530,7 кв.м., лікувальний корпус "Б-3" загальною площею 818,9 кв.м., адмінкорпус "Н-1" загальною площею 90,4 кв.м., водокачка "Л-1" загальною площею 19,0 кв.м., пральня-котельня "Г-2" загальною площею 294,6 кв.м., хлораторна "Ж-1" загальною площею 13,3 кв.м., аптека "З-1" "З'-1" загальною площею 65, 8 кв.м., водокачка "О-1" загальною площею 15,6 кв.м., гараж "Е-1" загальною площею 123,3 кв.м., овочесховище "М-1" загальною площею 70,6 кв.м., погріб "Д-1" 16,0 кв.м., дезкамера, столярна майстерня "Є-1", "Є'-1" загальною площею 73,9 кв.м., майстерня "К-1" загальною площею 75,7 кв.м., дорога І, тротуар ІІ, хідник з бетонних плит ІІІ, огорожа № 1; назва балансоутримувача - Централізована бухгалтерія міських медичних установ № 1), гараж з коморою "Б-1", загальною площею 44,6 м.кв. в будинку № 233 по вул. Личаківській; другий лікувальний корпус, "А-2", загальною площею 139,6 кв.м., гараж "В", загальною площею 20,3 кв.м. в будинку № 81 по вул. Замарстинівській у м. Львові; лікувальний корпус "А-2" загальною площею 906,3 кв.м., гараж "Б" загальною площею 18,3 кв.м., паливна "В" загальною площею 16,9 кв.м. в будинку № 4а по вул. Кордуби, головний лікувальний корпус "А-2" загальною площею 757, 2 кв.м., гараж "Б" загальною площею 38,1 кв.м., огорожі № 1 по № 3, хвіртка № 4, ворота № 5, замощення І, замощення ІІ в будинку № 83 по вул. Замарстинівській у м. Львові.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.05.2017(а.с.169,т.1), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 (а.с252,т.1), Львівськії міській раді відмовлено в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2018 року (а.с.127,т.2) касаційні скарги Львівської міської ради та Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради задоволено частково, постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 31.05.2017 у справі № 910/3581/17 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Верховний суд зазначив, що судовими інстанціями не було з'ясовано питання щодо правового статусу спірних закладів охорони здоров'я, їх створення, виходячи і з норм законодавства щодо розмежування державної та комунальної власності, та перебування цих закладів охорони здоров'я у комунальній власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради.

Також, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду зауважено, що судами попередніх інстанції не було з'ясовано питання, що саме було предметом передачі у спільну комунальну власність Львівської обласної ради згідно з ухвалою Львівської міської ради № 1939 від 10.07.2008 з урахуванням законодавчо встановленого визначення закладу охорони здоров'я та положень ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

При новому розгляді справи Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/3581/17 (а.с 89, т.3) позов задоволено повністю. Визнано недійсним рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 "Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області" в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, а саме: на відділення фтизіопульмонології, "А-2", загальною площею 417,4 кв.м.; гараж "Б-1" загальною площею 30,2 кв.м. в будинку № 24 по вул. Лемківській № 24 у м. Львові; пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення в будинку № 14 по вулиці Устияновича загальною площею 432,3 кв.м.; будівлі в будинку № 274 по вулиці Замарстинівській у м. Львові (будівля харчоблоку "В-1" загальною площею 530, 7 кв.м., лікувальний корпус "Б-3" загальною площею 818,9 кв.м., адмінкорпус "Н-1" загальною площею 90,4 кв.м., водокачка "Л-1" загальною площею 19,0 кв.м., пральня-котельня "Г-2" загальною площею 294,6 кв.м., хлораторна "Ж-1" загальною площею 13,3 кв.м., аптека "3-1", "3'-1" загальною площею 65, 8 кв.м., водокачка "О-1" загальною площею 15,6 кв.м., гараж "Е-1" загальною площею 123,3 кв.м., овочесховище "М-1" загальною площею 70,6 кв.м., погріб "Д-1" 16,0 кв.м., дезкамера, столярна майстерня "Є-1", "Є''-1" загальною площею 73,9 кв.м., майстерня "К-1" загальною площею 75,7 кв.м., дорога І, тротуар ІІ, хідник з бетонних плит ІІІ, огорожа № 1; назва балансоутримувача - Централізована бухгалтерія міських медичних установ № 1), гараж з коморою "Б-1", загальною площею 44,6 м.кв. в будинку № 233 по вул. Личаківській; другий лікувальний корпус, "А-2", загальною площею 139,6 кв.м., гараж "В", загальною площею 20,3 кв.м. в будинку № 81 на вулиці Замарстинівській у м. Львові; лікувальний корпус "А-2" загальною площею 906,3 кв.м., гараж "Б" загальною площею 18,3 кв.м., паливна "В" загальною площею 16,9 кв.м. в будинку № 4а по вул. Кордуби; головний лікувальний корпус "А-2" загальною площею 757, 2 кв.м., гараж "Б" загальною площею 38,1 кв.м., огорожі №1 по №3, хвіртка №4, ворота №5, замощення І, замощення ІІ в будинку № 83 на вул. Замарстинівській у м. Львові. Стягнуто з Львівської обласної ради на користь Львівської міської ради 1600 грн судового збору.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, посилаючись на приписи ст. ст. 10, 16, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» дійшов висновку, що позивачем рішення про передачу відповідачеві цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров'я не приймалось, визнав обґрунтованими позовні вимоги позивача. Щодо застосування наслідків спливу строків позовної давності суд, посилаючись на ч. 5 ст. 267 ЦК України, дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача, оскільки останній дізнався про порушення свого права лише в січні 2016, а приймаючи ухвалу від 10.07.2008 № 1939 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу», позивач не сподівався та не міг знати, що передаючи відповідачеві лікувальні заклади, останній вживатиме дії щодо отримання у власність їх як цілісних майнових комплексів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Львівська обласна рада 22.08.2018 (згідно поштової накладної) подала апеляційну скаргу б/н від 22.08.2018, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с.113,т.3).

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи. Так, апелянт стверджує, що Львівською обласною радою набуто право власності на цілісні майнові комплекси спірних закладів охорони здоров'я на підставі ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу», якою позивач, у відповідності до Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», висловив свою волю та погодження передачі спірних об'єктів до спільної власності територіальних громад Львівської області. При цьому, на переконання відповідача, вказаний закон передбачає передачу саме цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров'я.

Також відповідач звертає увагу на те, що у відповідності до чинного законодавства України закладам охорони здоров'я для виконання своїх функцій необхідно мати майно для їх обслуговування, а тому останні можуть бути передані виключно цілісним майновим комплексом.

Апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом, в порушення приписів чинного законодавства, неправомірно застосовано ч. 5 ст. 267 ЦК України, тоді як позивачем заява про визнання поважними причини пропуску строку позовної давності не подавалась. Крім того, відповідач зазначає, що позивач був обізнаний про наявність оскаржуваного рішення та реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості ще в липні 2015, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист № 1104-вих-525 від 05.07.2015 міського голови м. Львова до Львівської обласної ради.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2018 колегією суддів у складі: головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Жук Г.А., Ткаченка Б.О. відкрито апеляційне провадження у справі №910/3581/17. Учасникам справи надано строк для подання відзиву на апеляційну скаргу не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали. Справу №910/3581/17 призначено до розгляду на 09.10.2018.

02.10.2018 до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивач стверджує, що місцевим господарським судом оскаржуване рішення прийнято на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи, рішення відповідає нормам чинного законодавства України. Також позивач вказує на те, що оспорюване рішення Львівської обласної ради суперечить ст. 19 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». (а.с 144,т.3)

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" №454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

У зв'язку з розпочатою процедурою ліквідації та припиненням здійснення правосуддя Київським апеляційним господарським судом матеріали справи №910/3581/17 згідно акту прийняття-передачі судової справи від 02.10.2018 було передано до новоутвореного Північного апеляційного господарського суду (а.с.156,т.3).

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2018 справу та апеляційну скаргу б/н від 22.08.2018 (вх. №09.1-04.1/2045/18 від 12.11.2018) Львівської обласної ради передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Жук Г.А., суддів Мальченко А.О., Дикунська С.Я.(а.с.157,т.3)

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2018 справу №910/3581/17 прийнято до провадження визначеним складом суду; відкрито апеляційне провадження Північним апеляційним господарським судом за апеляційною скаргою Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі №910/3581/17; учасникам справи встановлено процесуальний строк для подання заяв, клопотань, пояснень протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 14.12.2018; розгляд справи призначено на 21.12.2018 (а.с.158,т.3)

03.12.2018 до Північного апеляційного господарського суду від Управління майном спільної власності Львівської обласної ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа -2 просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Управління майном спільної власності Львівської обласної ради зазначає, що місцевим господарським судом за відсутності клопотання позивача було поновлено пропущений строк позовної давності. Також третя особа-2 зазначає, що ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939, що прийнята позивачем на підставі Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», узгоджено передачу у спільну власність саме цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров'я (а.с.162,т.3).

17.12.2018 від Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких третя особа-1 просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради вважає, що викладені в оскаржуваному рішенні висновки суду ґрунтуються на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального та процесуального права. Щодо строків позовної давності третя особа-1 зазначає, що він не був пропущений позивачем, оскільки Львівській міській раді стало відомо про реєстрацію права власності на нерухоме майно за Львівською обласною радою лише з довідки Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та Експертної оцінки» 19.12.2016 за № Юр2/1494 (а.с.16,т.1). При цьому, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало клопотання (без числа та без номера) про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2018 заявникові відмовлено у задоволені клопотання про проведення судового засідання 21.12.2018 в режимі відеоконференції у зв'язку з технічної неможливості проведення відео конференції у призначений час , оскільки згідно даних WEB - програми «Бронювання систем відеоконференцзв'язку» у господарському суді Львівської області на 21.12.2018 у період 10-00 до 10-30 вже призначено проведення відеоконференцій в інших судових справах (а.с.200,т.3).

В судовому засіданні 21.12.2018 розгляд справи відкладено за неявкою третьої особи-1 з метою забезпечення права особи приймати участь у судовому засіданні та забезпечення принципів змагальності сторін, диспозитивності господарського судочинства, закріплених у нормах ст. ст. 13, 14 ГПК України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2019 задоволені клопотання Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради без числа, без номера (вх. №09.1-21/33/19 від 08.01.2019), та Львівської обласної ради (вх. №09.1-21/54/19 від 14.01.2019) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Львівської області (79000,м. Львів, Львівської обл.,вул. Личаківська,128). Аналогічне клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Львівської області надійшло до суду 23.01.2019 (вх.№09.1-21/127/19) від Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (клопотання від 16.01.2019 за № 90 , а.с.235,т.3).

В судове засідання 31.01.2019 з'явилися: представник позивача - в приміщені Північного апеляційного господарського суду, та представники відповідача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в приміщенні господарського суду Львівської області. Присутні в судовому засіданні представники надали усні пояснення по суті спору, судом оголошено перерву у судовому засідання до 27.02.2019 о 12-30 год, сторонам відмовлено у проведені наступного судового засідання в режимі відео конференції у зв'язку з незадовільним відео та аудіозвязком.

До судового засідання 05.02.2019 надійшло клопотання від відповідача про долучення до матеріалів справи документів: Ухвали Львівської обласної ради народних депутатів від 12.05.1995 року № 288 «Про передачу майна комунальної власності» з долученням доказів направлення даного клопотання всім учасникам справи.

В судовому засіданні 27.02.2019 представники позивача та третьої особи-1 заперечили проти долучення даного документа до матеріалів справи в якості належного доказу.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зауважила, що даній доказ надійшов до суду за спливом процесуального строку встановленого судом в порядку ст. 262 ГПК України, але оскільки надійшов через канцелярію суду за вх. № 09.1-13/2478/19 від 05.02.2019 і вже долучений до матеріалів справи - приймається судом до відома.

Представник Львівської обласної ради в судовому засіданні 27.02.2019 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав викладених в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях.

Представник Львівської міської ради в судовому засіданні 27.02.2019 заперечив проти доводів апелянта, просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (третя особи-1) в судовому засіданні 27.02.2019 заперечив проти доводів апелянта, просив рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (третя особа-2) в судовому засіданні 27.02.2019 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позов та у відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд виходить з наступних обставин справи.

26.02.2008 Львівська обласна рада прийняла рішення № 477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області», яким, відповідно до пункту 30 частини 1 статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», на підставі уточнених даних інвентаризації нерухомого майна, враховуючи висновок постійної комісії з питань комунального майна та приватизації, було вирішено оформити за Львівською обласною радою право спільної власності територіальних громад Львівської області на об'єкти нерухомого майна, які задовольняють потреби територіальних громад Львівської області (пункт 6 рішення), зокрема на об'єкти закладів охорони здоров'я:

1.Інфекційна клінічна лікарня: м. Львів, вул. Пекарська,54: Ізолятор 434,0 м.кв., Лікарняний корпус 2831,0 м.кв., Склад матеріалів 49,2 м.кв., Харчоблок 819,0 м.кв., Котельня 344,0 м.кв., Гараж 61,0 м.кв., Приймальний покій 290,6 м.кв., Хлораторна 69,0 м.кв., Адмінкорпус 599,0 м.кв., Прохідна 2,4 м.кв., Лікувальний корпус 1950,0 м.кв., Овочесховище 137,6 м.кв., Димова труба В цілому Господарська будівля 391,5 м.кв.; м. Львів, вул. Лисенка,41: Лікувальний корпус 178,0 м.кв., Склад хлораторної В цілому Гараж В цілому; м. Львів, вул. Лисенка,43: Лікувальний корпус 678,0 м.кв.;

м. Львів, вул. Лисенка,45: Лікувальний корпус 1854,5 м.кв.; м. Львів, вул. Кирила і Мефодія,22: Приймальний покій 138,4 м.кв., Гараж 28,0 м.кв., Склад 20,6 м.кв., Пральня 147,1 м.кв., Лікувальний корпус №1 500,5 м.кв.; м. Львів, вул. Кирила і Мефодія,24: Лікувальний корпус №2 453,5 м.кв., Овочесховище 32,0 м.кв., Гараж 34,1 м.кв.;

2.Психоневрологічний диспансер: м. Львів, вул. Коциловського,30: Диспансер 706,8 м.кв., Гараж 61,5 м.кв.; м. Львів, вул. О.Басараб,2: Стаціонар 617,6 м.кв., Пральня 32,2 м.кв., Погріб 6,1 м.кв., Гараж зі складом 89,6 м.кв.;

3.Медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія": м. Львів, вул. Замарстинівська,274: Лікувальний корпус 785,2 м.кв., Адмінкорпус 88,5 м.кв., Водокачка 19,0 м.кв., Пральня 246,2 м.кв., Санпропускник 49,6 м.кв., Хлораторна 12,3 м.кв., Склад, морг 23,8 м.кв., Аптека 29,8 м.кв., Лікувальний корпус 343,8 м.кв., Водокачка 15,7 м.кв., Аптека 50,4 м.кв., Харчоблок 534,2 м.кв., Гараж 120,5 м.кв., Навіс 11,0 м.кв., Фільтр 28.4 м.кв., ГРП 0,8 м.кв., Матеріальний склад 32,5 м.кв., Овочесховище 72,0 м.кв., Погріб 10,8 м.кв., Конюшня 17,0 м.кв.;

4.Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для сліпих дітей № 100: м. Львів, вул. І.Франка, 119: Школа 2250,6 м.кв., Майстерня 328,0 м.кв., Котельня 145,0 м.кв., Склад 36,7 м.кв., Склад 5,7 м.кв., Гараж 23,7 м.кв., Трансформаторна 26,8 м.кв.;

5.Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат Марії Покрови для глухих дітей:

м. Львів, вул. Личаківська,35: Школа 2541,2 м.кв.;

6.Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з вадами розумового розвитку №102: м. Львів, вул. Пекарська,19: Навчальний корпус 1093,1 м.кв., Спальний корпус 793,5 м.кв., Навчально-виробнича дільниця 361,3 м.кв., Котельня, пральня 172,5 м.кв., Склад 28,2 м.кв.;

7.Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з вадами розумового розвитку №104: м. Львів-Брюховичі, вул. Незалежності України,1: Майстерня столярна 273,9 м.кв., Майстерня швейна 116,0 м.кв., Кухня 285,8 м.кв., Гараж 123,3 м.кв., Котельня 130,2 м.кв., Медкабінет 95,9 м.кв., Навчальний корпус 1004,0 м.кв., Санвузол 40,2 м.кв., Склад 176,6 м.кв., Склад 49,0 м.кв., Спальний корпус №1 853,3 м.кв., Спальний корпус №2 170,6 м.кв., Майстерня столярна 169,2 м.кв., Вбиральня 35,6 м.кв.;

8. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з важкими порушеннями мови:м. Львів, вул. Короленка,1: Житлово-спальний корпус 1827,2 м.кв., Навчальний корпус №1 708,6 м.кв., Навчальний корпус №2 209,6 м.кв., Харчоблок 846,0 м.кв., Прохідна 16,0 м.кв., Магазин 112,5 м.кв., Навчальні майстерні 190,3 м.кв., Гараж 124,4 м.кв., Льох 52,5 м.кв., Вбиральня 21,2 м.кв.;

9. м. Львів, вул. Короленка, 1а: Кінотеатр ім. Короленка 380,7 м.кв.,

10.Загальноосвітня санаторна школа-інтернат для дітей з серцево-судинними захворюваннями №1: м. Львів, вул. Остроградських,1: Школа 5624,5 м.кв., Спальний корпус 934,1 м.кв., Господарський корпус 465,0 м.кв., Склад 27,3 м.кв., Склад 67,2 м.кв., Сарай 34,3 м.кв., Оранжерея 24,5 м.кв.;

11. Спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для дітей з малими та затухаючими формами туберкульозу та зі зниженим зором №9: м. Львів-Винники, вул. Галицька,88а: Навчальний корпус 2245,0 м.кв., Спальний корпус 2391,0 м.кв., Харчоблок 397,0 м.кв., Господарський корпус 519,0 м.кв.;

12.Навчально-реабілітаційний центр "Мрія" для дітей із затримкою психічного розвитку: м. Львів, вул. Лисенка,53: Навчально-виробничий корпус 486,7 м.кв., Спальня хлопчача 871,7 м.кв., Спальня дівчача 411,7 м.кв., Столярна майстерня 79,3 м.кв., Столярно-слюсарна майстерня 92,6 м.кв., Навчальний корпус 2125,1 м.кв., Гараж 70,6 м.кв., Веранда 97,1 м.кв.;

13. Навчально-реабілітаційний центр для дітей з вадами зору "Левеня": м. Львів, вул. Володимира Великого, 87а: Приміщення центру 2943,6 м.кв.;

14. Сокальський РВК, Львівська обл., м. Сокаль, вул. Семенюка,2: Будівля військкомату В цілому;

15. Радехівський РВК, Львівська обл., м. Радехів, вул. Стоянівська,23: Будівля військкомату В цілому;

16. Червоноградський МВК, Львівська обл., м.Червоноград, вул. Шевська,1а: Будівля військкомату В цілому;

17.Пустомитівський РВК, Львівська обл., м Пустомити, вул. Грушевського,36: Будівля військкомату В цілому;

18.Стрийський ОМВК, Львівська обл., м Стрий, вул. Нижанківського,6: Адмінбудинок 452,5 м.кв., Адмінбудинок 269,9 м.кв., Гараж 107,2 м.кв., Електропідстанція 10,5 м.кв.;

19. Сколівський РВК, Львівська обл., м. Сколе, майдан Незалежності, 4: Адмінбудинок 470,3 м.кв., Альтанка 16,2 м.кв., Вбиральня 5,7 м.кв.;

20. Миколаївський РВК, Львівська обл., м. Миколаїв, пл. Ринок, 16: Адмінбудинок 178,4 м.кв., Сарай 89,8 м.кв., Конюшня 105,3 м.кв., Туалет 2,6 м.кв.;

21. Бродівський РВК, Львівська обл., м. Броди, вул. 22 Січня, 16: Будівля військкомату В цілому;

22. Золочівський РВК, Львівська обл., м. Золочів, вул. Січових Стрільців, 22: Будівля військкомату В цілому.

02.12.2008 року Львівською обласною радою було прийнято рішення № 767 «Про внесення змін та доповнень до рішень Львівської обласної ради», в тому числі до пункту 6 рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» зміни, доповнивши його підпунктами 27, 28, 29, 30 такого змісту:

27. Львівський обласний державний клінічний лікувально-діагностичний кардіологічний центр, м. Львів, вул. Кульпарківська, 35: Трансформаторна підстанція 42,4 м.кв., Тепловий пункт В цілому;

28. КП ЛОР "Нерухомість та майно", м. Львів, вул. В.Винниченка, 4: Антресоль над 3-м поверхом (нежитлові приміщення №№ 13-1, 13-2,13-3,13-4, 13-5, 13-6, І, ІІ, ІІІ) 154,9 м.кв.;

29. Львівська обласна організація ФСТ "Колос", Львівська обл., Турківський р-н, с. Розлуч, вул. І. Франка, 14: Корпус №1 311,5 м.кв., Спортивний зал 352,7 м.кв., Котельня корпусу № 1 19,9 м.кв., Гараж 70,8 м.кв., Артезіанська свердловина 10,1 м.кв., Санвузол 6,2 м.кв., Огорожа В цілому;

30. КЗ ЛОР "Медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія": м. Львів, вул. Личаківська, 233: І фтизіатричне відділення 351,7 м.кв.; м. Львів, вул. Устияновича, 14: Пульмонологічне та фтизіопедіатричне відділення 433,0 м.кв.

08.07.2008 Львівською обласною радою, у відповідності до п. 20 ч.1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», а також з метою виконання ст. 90 Бюджетного кодексу України та належного функціонування закладів охорони здоров'я, з урахуванням розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 «Про передачу установ» та висновків постійних комісій з питань охорони здоров'я, материнства та соціального захисту, з питань комунального майна та приватизації, прийнято рішення «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я» № 669 (а.с. 122 том І), яким вирішено надити згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області наступних лікувальних закладів: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова вул. Пекарська, 54, м. Львів; Львівське комунальне медичне об'єднання «Фтизіопульмонологія» - вул. Лемківська, 24, м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів;- Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок №1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки вул. Комаринця, 2-А, м. Львів; Комунальний будинок №2 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.

Ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради закладів охорони здоров'я, у тому числі Комунального львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру та Львівського міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія". Забезпечення передачі закладів Львівською міською радою покладено на Управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики у термін до 01.10.2008.

На виконання рішення Львівської обласної ради № 669 від 08.07.2008 та ухвали Львівської міської ради № 1939 від 10.07.2008 Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Управління майном спільної власності Львівської міської ради складено Акт приймання-передачі закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008 (а.с. 116 том І), а саме: Львівське комунальне міське медичне об'єднання "Фтизіопульмонологія" - вул. Лемківська, 24; м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова - вул. Пекарська, 54, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок № 1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2а, м. Львів; Комунальний будинок № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.

Рішенням Львівської обласної ради від 30.06.2009 № 937 «Про внесення змін та доповнень до рішень обласної ради» (а.с. 125-127 том І) внесено зміни до рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 р. № 477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області»: (1.1.) підпункт 1 пункту 6 доповнено рядками такого змісту: "Гараж", "50,6"; "Киснева станція", "25,3"; "Естакада", "В цілому";(1.2.) підпункт 1 пункту 6 доповнено рядком такого змісту: м. Львів, вул. Пекарська,56", "Аптека", "471,6"; (1.3.) підпункт 3 пункту 6 доповнено рядками такого змісту: "Дезкамера зі столярною майстернею", "73,9"; "Замощення №1, №2, №3", "В цілому"; "Очисні споруди.", "В цілому"; "Огорожа", "В цілому"; (1.4.) підпункт 30 пункту 6 доповнено рядками такого змісту: " м. Львів, вул. Личаківська,233", "Гараж з коморою", "44,6"; " м. Львів, вул. Личаківська,233", "Гараж ", "24,2"; " м. Львів, вул. Лемківська,24", "Відділення фтизіопульмонології ", "417,4"; " м. Львів, вул. Лемківська,24", "Гараж ", "30,2"; (1.5.) підпункт 32 пункту 6 доповнено рядком такого змісту: "Головний корпус", "3580,5";

Крім того, Пункт 6 доповнено підпунктами 37-43 такого змісту(1.6.):

37. ДПКТП "Львівхарчопром", м. Львів, вул. Вітовського,18: Адмінбудинок 3014,2 м.кв.;

38. Відсутній, м. Львів,вул. Шевченка, 186: Прохідна 24,3 м.кв., Адмінкорпус 332,2 м.кв., Склад 453,7 м.кв.;

39. Львівська обласна організація ФСТ "Колос", Турківський р-н, с. Розлуч, вул. І. Франка, 14: Пожежне водоймище 961,9 м.кв.;

40. КЗ ЛОР "Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер":м. Львів, вул. Замарстинівська,81: Другий лікувальний корпус 139,6 м.кв.;м. Львів, вул. Замарстинівська,83: Головний лікувальний корпус 757,2 м.кв., Склад деззасобів і гараж 20,3 м.кв., Споруда гаража (прибудова) 38,1 м.кв., Погріб 35,1 м.кв., Замощення №1, №2 В цілому, Огорожа №1,№2,№3 В цілому, Хвіртка №4 В цілому, Ворота №5 В цілому;м. Львів, вул. Кордуби, 4а: Лікувальний корпус 906,3 м.кв., Гараж 18,3 м.кв., Паливна 16,9 м.кв.;

41. КЗ ЛОР "Дитячий ревмокардіологічний санаторій":м. Львів, вул. Коновальця,116: Корпус №1 382,8 м.кв., Огорожа В цілому, Фонтан В цілому, Замощення В цілому;м. Львів, вул. Коновальця,114: Корпус №2 189,1 м.кв., Столова 54,8 м.кв., Овочесховище 27,1 м.кв., Гараж 17,4 м.кв., Склад 18,8 м.кв., Огорожа В цілому, Ворота В цілому, Замощення В цілому;

42. КЗ ЛОР "Дитячий туберкульозний санаторій", м. Львів, вул. Антоновича,80: Лікарняний корпус 396,3 м.кв., Лабораторний корпус 39,4 м.кв., Хвіртка В цілому, Ворота В цілому, Огорожа В цілому, Замощення В цілому;

43. КЗ ЛОР "Будинок дитини №2 з пораженням центральної нервової системи і порушенням психіки":м. Львів, вул. Антоновича,117: Корпус №1 732,6 м.кв., Ворота В цілому, Огорожа В цілому, Замощення В цілому;м. Львів, вул. Гіпсова,40б: Корпус №3 546,4 м.кв., Гараж 108,1 м.кв., Гараж 21,2 м.кв., Овочесховище 36,2 м.кв., Альтанка 35,8 м.кв., Ворота В цілому, Огорожа В цілому, Замощення В цілому;м. Львів, вул. Житомирська,8а: Корпус № 2 491,4 м.кв., Альтанка 40,8 м.кв., Хвіртка В цілому, Огорожа В цілому, Замощення В цілому.

На підставі оскаржуваного рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» за Львівською обласною радою зареєстровано право власності на нерухоме майно на об'єкти охорони здоров'я за адресами у місті Львові по вул. Лемківській, 24, вул. Устияновича, 14, вул. Замарстинівська, 81, 83 і 274, вул. Личаківській, 233, вул. Кордуби, 4а (довідки Обласного комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" наявні в матеріалах справи, а.с.15-31,т.1).

Предметом позову у даній справі є вимога Львівської міської ради про визнання недійсним рішення Львівської обласної ради «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» № 477 від 26.02.2008 в частині пункту 6 щодо оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області на об'єкти нерухомого майна, які задовольняють спільні потреби територіальних громад Львівської області.

Вказане рішення, на переконання позивача, є таким, що прийнято всупереч вимог чинного законодавства та з перевищенням наданих відповідачу повноважень, у зв'язку з чим підлягає скасованою.

Задовольняючи позов у даній справі, місцевий господарський суд з урахуванням вказівок Верховного Суду встановив, що позивачем рішення про передачу відповідачеві цілісних майнових комплексів закладів охорони здоров'я не приймалось, а тому оскаржуване рішення Львівської обласної ради є неправомірним та підлягає скасуванню.

Проте, судова колегія Північного апеляційного господарського суду не погоджується з вищенаведеними висновками, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 316-318, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ(майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 ЦК України. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. (ст. 328 ЦК України).

Згідно зі ст. ст. 392, 393 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Правовий акт органу державної влади, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування».

Відповідно до ст. 19 Конституції органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (ст. 393 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статті 140-143 Конституції України закріплюють право територіальних громад села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності. Аналогічні положення наведено і у статті 327 Цивільного кодексу України.

Відповідно статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування .

Відповідно до статті 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно частини 1 статті 10 України «Про місцеве самоврядування в Україні» органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами, є сільські, селищні, міські ради..

Стаття 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад. Так, органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати тощо. Отже, суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.

Водночас, відповідно до приписів Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органами, уповноваженими управляти об'єктами комунальної власності, є як органи місцевого самоврядування, створені сільськими, селищними, міськими територіальними громадами, так і районні та обласні ради.

Районні та обласні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до частин 4 і 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

Згідно з частиною 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» унормовано, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

За змістом статей 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частина 8 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Відтак, обласні ради, як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад області вправі набувати право власності на майно, зокрема шляхом передачі його із комунальної власності у спільну власність територіальних громад. При цьому, обласні ради виконують функцію власника такого майна.

Звертаючись з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» в частині пункту 6 щодо оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради, перелік яких наведено в оскаржуваному рішенні, Львівська міська рада стверджує, що спірне рішення Львівської обласної ради прийнято всупереч положенням пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», за відсутності взаємного волевиявлення учасників, оскільки органом місцевого самоврядування - Львівською міською радою не вчинялися дії щодо передачі об'єктів нерухомого майна, зазначених в пункті 6 рішення Львівської обласної ради № 477 у спільну власність територіальних громад області, не приймалися відповідні рішення та не оформлювалася передача об'єктів медичних установ в управління Львівської обласної ради.

На переконання позивача, ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» не може вважатися рішенням органу місцевого самоврядування про надання згоди на вилучення або передання об'єктів нерухомого майна, оскільки цю ухвалу прийнято після прийняття Львівської обласною радою оскаржуваного рішення

Відповідно до постанови Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» та постанови Верховної Ради УРСР від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 05.11.1991 № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)», якою затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальну власність) та установлено, що державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю. Міністерствам і відомствам України, органам, уповноваженим управляти державним майном доручено до 01.01.1992 здійснити передачу державного майна, яке перебуває у їх віданні, до комунальної власності згідно із затвердженим цією постановою переліком.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311 встановлено, що: розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів; розмежування майна між власністю районів, міст обласного підпорядкування та власністю інших адміністративно-територіальних одиниць провадиться виконкомами районних і міських Рад народних депутатів з участю виконкомів районних у містах, міських районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; передача державного майна, яке перебуває у віданні міністерств і відомств України, інших органів, уповноважених управляти державним майном, до складу комунальної власності, а також від однієї адміністративно-територіальної одиниці до іншої здійснюється безоплатно стосовно порядку, передбаченого постановою Ради Міністрів УРСР від 28.04.1980 № 285 «Про порядок передачі підприємств, об'єднань, організацій, установ, будинків і споруд», з наступним повідомленням про це органів державної статистики, податкових та фінансових органів.

Відповідно Переліку державного майна, що передається до власності адміністративно територіальних одиниць (комунальної власності), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, віднесено власність областей (розділ 1Переліку): об'єкти охорони здоров'я, соціального забезпечення, а саме: багатопрофільні спеціалізовані лікарні для дорослих і дітей, пологові будинки, госпіталі для інвалідів Вітчизняної війни, диспансери, поліклініки, санаторії для лікування дорослих і підлітків, хворих на туберкулез, дітячі спеціалізовані санаторії, станції перелівання крові, станції швидкої та невідкладної медичної допомоги, будинки дитини, санітарно-епідеміологічні, дезінфекційні станції, бюро судово-медичної експертизи та паталого-анатомічні бюро, центри «Здоров'я», аптечні склади, магазини аптечні та оптики, будинки-інтернати для престарілих та інвалідів, бальнео- і грязелікарні, молочні кухні, лікарняні амбулаторії, фельдшерсько-акушерські пункти, медичні бібліотеки, медичні училища, інші місцеві підприємства, організації та установи, крім тих, що перебувають у відомчому підпорядкуванні.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1991 № 311, Постанови Кабінету Міністрів України від 13.10.1992 №577, Законів України «Про власність», «Про місцеві ради народних депутатів» Львівська обласна рада Ухвалою від 12.05.1993 року № 288 затвердила Перелік майнових комплексів підприємств , установ та організацій, що передаються до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області. Даною ухвалою затверджено перелік майнових комплексів підприємств , установ та організацій, що відносяться до комунальної власності Львівської обласної ради народних депутатів (додаток № 2) та майнових комплексів міжгосподарських об'єктів (додаток 3). До Переліку №1. затвердженого ухвалою Львівської обласної ради від 12.05.1993 року № 288 увійшли спірні об'єкти охорони здоров'я (майнові комплекси), що розташовані за адресами: м. Львів, вул.Личаківська,233; м.Львів, вул. Замарстинівська,83; м. Львів, вул.Устіяновича,4; м. Львів, вул. Лемківська ,24.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Львівської обласної ради від 08.07.2008 № 669 Львівська обласна рада надала згоду на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області лікувальних закладів:

-комунальної інфекційної клінічної лікарні по вул. Пекарській, 54;

-Львівського міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія" по вул. Лемківській, 24;

-Львівського психоневрологічного диспансеру по вул. Коциловського, 30;

-комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру по вул. Замарстинівській, 83;

-комунального дитячого туберкульозного санаторію по вул. Антоновича, 80;

- комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію по вул. Коновальця, 116;

-комунальних будинків для дітей з порушеннями центральної нервової системи і порушенням психіки № 1 і № 2 м. Львова по вул. Комаринця, 2а і вул. Антоновича, 117 (том 1, а.с. 114).

Відповідно статей 3, 16 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992, № 2801-XII, охорону здоров'я населення забезпечують санітарно-профілактичні, лікувально-профілактичні, фізкультурно-оздоровчі, санаторно-курортні, аптечні, науково-медичні та інші заклади охорони здоров'я. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Заклади охорони здоров'я - це підприємства, установи та організації, завданням яких є забезпечення різноманітних потреб населення в галузі охорони здоров'я шляхом надання медико-санітарної допомоги, включаючи широкий спектр профілактичних і лікувальних заходів або послуг медичного характеру, а також виконання інших функцій на основі професійної діяльності медичних працівників. Заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців. Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної практики, виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами визначаються актами законодавства України. Заклад охорони здоров'я здійснює свою діяльність на підставі статуту, що затверджується власником або уповноваженим ним органом.

Законом України від 03.03.1998 № 147/98-ВР «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» визначено основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну, за змістом статті 7 якого з державної у комунальну власність передаються безоплатно, зокрема, заклади охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, у тому числі незавершені будівництвом.

Ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» враховуючи звернення Львівської обласної ради від 03.07.2008 № 02-вих/1231, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», статтею 90 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», беручи до уваги рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 20.06.2003 № 525 «Про передачу матеріальних цінностей» та розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 № 29 «Про передачу установ», з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров'я Львівська міська рада ухвалила прийняти пропозицію Львівської обласної ради та погодити передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров'я, як:

-комунальних будинків № 1 і № 2 м. Львова для дітей з порушеннями центральної нервової системи і порушеннями психіки;

-комунального дитячого туберкульозного санаторію;

-Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру;

-Львівського міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія";

-Львівського психоневрологічного диспансеру;

-комунальної інфекційної клінічної лікарні.

За приписами Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради. Водночас, відповідно до Закону органами, уповноваженими управляти об'єктами комунальної власності, є як органи місцевого самоврядування, створені сільськими, селищними, міськими територіальними громадами, так і районні та обласні ради. Районні та обласні ради - це органи місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ч. 4 і ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.

У ч. 2 ст. 60 Закону передбачено, що підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів.

Однак, відповідно ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» об'єкти права комунальної власності можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності за згодою безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Враховуючи наведене місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що створивши заклади охорони здоров'я, визначивши їх місцезнаходження та фізичне розташування (розміщення в об'єктах нерухомості, щодо яких виник спір), орган місцевого самоврядування розпорядився цими закладами, передавши їх у спільну власність Львівської обласної ради. Тобто було здійснено передачу об'єктив комунальної власності, які надають послуги медичного характеру і виконають інші функції на основі професійної діяльності медичних працівників згідно з потребами об'єднаних територіальних громад області. Однак колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з комунальної власності на підстави вищезазначених рішень рад у спільну власність Львівської обласної ради передано лише майно юридичних осіб медичних закладів, а не цілісні майнові комплекси зазначених об'єктів.

Місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що обласні ради, як органи, що представляють спільні інтереси територіальних громад області вправі набувати право власності на майно, зокрема шляхом передачі його із комунальної власності у спільну власність територіальних громад. При цьому, обласні ради виконують функцію власника такого майна.

В процесі судового розгляду було встановлено, що 08.07.2008 Львівською обласною радою було прийнято рішення №669 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я» (а.с.114,т.1)

В пункті 1 названого рішення зазначено про надання відповідачем згоди на прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області лікувальних закладів, таких як: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова - вул. Пекарська, 54, м. Львів; Львівське комунальне міське медичне об'єднання «Фтизіопульмонологія» - вул. Лемківська, 24; м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок №1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2а, м. Львів; Комунальний будинок № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.

Даному рішенню Львівської обласної ради передувала ухвала позивача - Львівської міської ради №1939 від 10.07.2008 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» (а.с.115,том 1), яка була винесена позивачем з урахуванням звернення відповідача від 03.07.2008 №02-вих/1231, керуючись Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «;Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», ст. 90 Бюджетного кодексу України, постановою Кабінету Міністрів України від 21.09.1998 №1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», беручи до уваги рішення виконавчого комітету від 20.06.2003 №525 «Про передачу матеріальних цінностей», розпорядження голови Львівської обласної державної адміністрації від 17.01.2001 №29 «Про передачу установ», а також з метою забезпечення належного фінансування з обласного бюджету закладів охорони здоров'я.

Названою ухвалою Львівської міської ради прийнято пропозицію відповідача - Львівської обласної ради та погоджено передачу у спільну власність Львівської обласної ради таких закладів охорони здоров'я, як: Комунального будинку дитини №1 м. Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального будинку дитини №2 м. Львова для дітей з пораженням центральної нервової системи та порушенням психіки; Комунального дитячого туберкульозного санаторію м. Львова; Комунального дитячого ревмокардіологічного санаторію; Комунального Львівського міського шкірно-венерологічного диспансеру; Львівського міського медичного об'єднання "Фтизіопульмонологія"; Львівського міського психоневрологічного диспансеру; Комунальної інфекційної клінічної лікарні. Окрім того, доручено управлінню охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики забезпечити передачу закладів охорони здоров'я, зазначених вище, відповідно до чинного законодавства.

Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність врегульовані Законом України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», статтею 2 якого (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що об'єктами передачі є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно підприємств; акції (частки, паї), що належать державі або суб'єктам права комунальної власності у майні господарських товариств; житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій або не увійшли до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у тому числі не завершені будівництвом.

Згідно п.1.1. Положення про порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, в тому числі казенних підприємств,затвердженого Наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 №787 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цілісним майновим комплексом є об'єкт, сукупність активів якого забезпечує провадження окремої господарської діяльності, що визначає загальнодержавне значення підприємства, на постійній і регулярній основі. Цілісними майновими комплексами можуть бути структурні підрозділи, які в установленому порядку відокремлюються в самостійні об'єкти.

Постановою Кабінету Міністрів України №1482 від 21.09.1998 затверджено Положення про порядок передачі об'єктів права державної власності, яким врегульовано порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності (далі - органи, уповноважені управляти державним майном), Національної академії наук, галузевих академій наук, інших установ та організацій, яким державне майно передано у безоплатне користування, до сфери управління інших органів, уповноважених управляти державним майном, або самоврядних організацій.

В п.2 названого Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що об'єктами передачі згідно з цим Положенням є: цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів (далі - підприємства), крім об'єктів, визначених підпунктом "д" цього пункту. Структурний підрозділ підприємства може бути об'єктом передачі після виділення його в установленому порядку в цілісний майновий комплекс на підставі розподільного балансу; нерухоме майно (будівлі, споруди, у тому числі об'єкти незавершеного будівництва, а також нежитлові приміщення після виділення їх в окрему облікову одиницю (інвентарний об'єкт) на підставі складання в установленому порядку розподільного балансу за умови обов'язкового наступного укладення з іншими балансоутримувачами будинку, в якому розташовані ці приміщення, угоди про спільне користування та утримання будинку і прибудинкової території); акції (частки, паї), що належать державі у майні господарських товариств (крім передачі акцій державним органам приватизації засновниками відкритих акціонерних товариств, створених у процесі корпоратизації); державне майно, що не увійшло до статутного фонду господарських товариств, створених у процесі приватизації, корпоратизації; підприємства, показники фінансово-господарської діяльності яких погіршилися внаслідок неефективного управління ними органами, уповноваженими управляти державним майном, або самоврядними організаціями; цілісні майнові комплекси підприємств, установ, організацій, їх структурних підрозділів у зв'язку з прийняттям або скасуванням рішення про їх приватизацію; інше окреме індивідуально визначене майно підприємств (крім нерухомого).

Закон України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» визначає основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну визначає.

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність. Дія цього Закону поширюється на об'єкти права державної та комунальної власності, у тому числі передані в безоплатне користування самоврядним установам і організаціям або в оренду.

Передача у державну або комунальну власність об'єктів права інших форм власності може регулюватися положеннями цього Закону, якщо інше не передбачено законом або рішеннями відповідних місцевих рад.

Згідно з положеннями ст. 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з державної у комунальну власність передаються безоплатно такі об'єкти: навчальні заклади, заклади культури (крім кінотеатрів), фізичної культури та спорту, охорони здоров'я (крім санаторіїв, профілакторіїв, будинків відпочинку та аптек), соціального забезпечення, дитячі оздоровчі табори, в тому числі не завершені будівництвом. Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії. Форма акта приймання-передачі затверджується Кабінетом Міністрів України. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008 №669 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я», ухвали рішення Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу», наказу Управління майном спільної власності від 16.07.2008 №14-М, між позивачем та відповідачем було складено Акт приймання-передачі закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу від 19.09.2008 (а.с.116,том 1), а саме: Львівське комунальне міське медичне об'єднання «Фтизіопульмонологія» - вул. Лемківська, 24; м. Львів; Львівський міський психоневрологічний диспансер - вул. Коциловського, 30, м. Львів; Комунальний Львівський міський шкірно-венерологічний диспансер - вул. Замарстинівська, 83, м. Львів; Комунальна інфекційна клінічна лікарня м. Львова - вул. Пекарська, 54, м. Львів; Комунальний дитячий туберкульозний санаторій - вул. Антоновича, 80, м. Львів; Комунальний дитячий ревмокардіологічний санаторій - вул. Коновальця, 116, м. Львів; Комунальний будинок № 1 м. Львова для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Комаринця, 2а, м. Львів; Комунальний будинок № 2 для дітей з порушенням центральної нервової системи і порушенням психіки - вул. Антоновича, 117, м. Львів.

В подальшому, відповідач в особі органу управління майном спільної власності територіальних громад Львівської області здійснив державну реєстрацію права власності на набуте майно, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії свідоцтв про право власності на нерухоме майно (а.с.128-135,том 1).

Окрім того, згідно з наданими суду поясненнями, відповідно главою 14, ст.90 Бюджетного кодексу України здійснено розмежування видатків між бюджетами визначено, що до видатків, які здійснюються з бюджету Автономної Республіки Крим та обласних бюджетів і враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів належать видатки, серед іншого, на охорону здоров'я, зокрема, на спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу (спеціалізовані лікарні, поліклініки, включаючи стоматологічні, центри, диспансери, госпіталі для інвалідів Великої Вітчизняної війни, будинки дитини, станції переливання крові) та санітарно-курортну допомогу (санаторії для хворих на туберкульоз, санаторії для дітей та підлітків, санаторії медичної реабілітації).

Відповідно п.5 ч.6 Прикінцевих положень Бюджетного кодексу України, Кабінету Міністрів України було доручено до 01.03.2002 забезпечити у порядку, визначеному законом, передачу бюджетних установ відповідно до розмежування видатків між бюджетами, визначеного цим Кодексом.

Тобто, передача закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу з комунальної власності територіальної громади міста Львова до спільної власності територіальних громад Львівської області була зумовлена не лише волевиявленням сторін у даній справі, а й обов'язком Львівської міської та обласної рад на виконання вимог Бюджетного кодексу України.

При цьому, на виконання вимог Бюджетного кодексу України ще у 2003 році виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення від 20.06.2003 №525 «Про передачу матеріальних цінностей», відповідно до якого управління охорони здоров'я Львівської міської ради передало на баланс головного управління охорони здоров'я Львівської обласної державної адміністрації основні засоби, крім будівель, споруд, малоцінні та швидкозношувані предмети установ охорони здоров'я м. Львова, переданих на фінансування з обласного бюджету. Зокрема, йдеться про Львівське комунальне міське медичне об'єднання «Фтизіопульмонологія», розташоване у м. Львові по вул. Лемківській, 24, вул. Устияновича, 14, вул. Замарстинівській, 274, вул. Личаківській, 233, а також про Комунальний Львівський міський дермато-венерологічний диспансер, розташований у м. Львові по вул. Замарстинівській, 83 та вул. Кордуби, 4-А. Процес передачі закладів охорони здоров'я, переданих на фінансування з обласного бюджету, завершився у 2008 році.

Отже, саме на виконання рішення Львівської обласної ради від 08.07.2008 №669 «Про прийняття у спільну власність територіальних громад Львівської області закладів охорони здоров'я» та ухвали Львівської міської ради від 10.07.2008 №1939 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу» була створена спеціальна комісія управління охорони здоров'я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та управління майном спільної власності Львівської обласної ради, яка провела передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно-реабілітаційну допомогу, про що складено відповідний Акт приймання-передачі від 19.09.2008.

Наведені обставини в їх сукупності спростовують доводи позивача про те, що Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування, що здійснює правомочності з володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, не вчиняла жодних дій, які б могли засвідчити волевиявлення територіальної громади м. Львова на передання об'єктів нерухомого майна за вищевказаними адресами, що знаходиться на території м. Львів, як адміністративно-територіальної одиниці, у спільну власність територіальних громад області, не надавала погодження на таку передачу і не оформили передачі зазначених об'єктів у спільну власність територіальних громад області.

Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться письмові пояснення Управління майном спільної власності Львівської обласної ради від 20.04.2018 щодо процедури розмежування державної та комунальної власності, яким всупереч вимогам постанови Верховного Суду місцевим господарським судом не надано належної правової оцінки.

Як вбачається з п.3 постанови КМУ № 311 від 05.11.1991 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною) власністю», розмежування майна між власністю областей проводиться облвиконкомами.

На виконання Закону України «Про власність» та постанови КМУ № 311 від 05.11.1991 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю та власністю адміністративно - територіальних одиниць (комунальною)власністю», Львівська обласна рада народних депутатів прийняла ухвалу № 288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності», якою затвердила перелік майнових комплексів підприємств, установ та організацій, що передаються до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів області.

Відповідно до п.п. 32, 39, 40 Розділу «Охорона здоров'я, соціальне забезпечення» (Додатку №1) до ухвали Львівської обласної ради народних депутатів № 288 від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності» до комунальної власності міста Львів передано майнові комплекси по вул. Замарстинівська,83 (міськийшкірвендиспансер), вул. Устіяновича,4 (2-ий протитуберкульозний диспансер), вул.. Лемківська,24 (3-ий протитуберкульозний диспансер) та вул. Личаківська,233 (6-та міська лікарня). Тобто, правовою основою для набуття права комунальної власності Львівською міською Радою на оспорюванні об'єкти є саме ухвала Львівської обласної ради народних депутатів від 12.05.1993 «Про передачу майна комунальної власності». При цьому, даною Ухвалою до комунальної власності міста передавалися майнові комплекси, про що зазначено в самій ухвалі із зазначенням назви об'єкта та його місцезнаходження, без зазначення площі та балансової вартості майна. Відповідно в ухвалі Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу» та Акті приймання передачі закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу від 19.09.2008, укладеного між Львівською міською радою в особі Управління охорони здоров'я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та Львівською обласною радою в особі Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, предметом передачі є майнові комплекси комунальних закладів здоров'я.

Таким чином, з системного аналізу правових актів Львівської обласної ради та Львівської міської ради прийнятих на виконання постанови КМУ від 05.11.1991 року та в подальшому в процесі володіння, користування та розпорядження майном комунальної власності (спірних закладів охорони здоров'я), колегія дійшла висновку, що ухвала Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1939 «Про передачу закладів охорони здоров'я, що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу» є рішенням органу місцевого самоврядування про погодження передачі права власності на цілісні майнові комплекси закладів охорони здоров'я, яке прийнято у відповідності до вимог Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», яке реалізоване в наступному підписанням Акту приймання передачі закладів охорони здоров'я. що надають спеціалізовану медичну та санітарно - реабілітаційну допомогу від 19.09.2008.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання оспорюваного позивачем рішення Львівської обласної ради недійсним. Наявні в матеріалах справи докази та пояснення учасників справи свідчать про те, що спірне рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 №477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» в частині оскаржуваного позивачем пункту 6 не суперечить чинному на час його прийняття законодавству та жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів позивача, у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Відносно заяви відповідача про застосування строку позовної давності (том справи - 1, аркуші справи - 90-93), судом було встановлено наступне.

Відповідно до ст. ст. 257, 261 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідки спливу позовної давності наведені в ст. 267 Цивільного кодексу України, згідно з ч.4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Водночас, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п'ятої статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Враховуючи, що в процесі судового розгляду було встановлено необґрунтованість вимог позивача, а відтак і відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача, до спірних правовідносин позовна давність не підлягає застосуванню.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Львівської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Львівської обласної ради від 26.02.2008 № 477 «Про питання врегулювання прав власності на об'єкти нерухомого майна спільної власності територіальних громад Львівської області» в частині п. 6 про оформлення права спільної власності територіальних громад Львівської області в особі обласної ради на спірні об'єкти закладів охорони здоров'я.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до пунктів 1-4 частини 1 статті 277 ГПК України, є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, зважаючи на встановлене вище, дійшла висновку про неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга Львівської обласної ради підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/3581/17 скасуванню, з постановленням нового рішення про відмову у задоволені позовних вимог Львівської міської ради повністю.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у відповідності до вимог статті 129 ГПК України покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Львівської обласної ради на рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/3581/17 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.07.2018 у справі № 910/3581/17 скасувати, прийняти нове рішення.

В задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896) 2400 (дві тисячі чотириста) на користь Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, ідентифікаційний код 22340506) грн 00 коп. судового збору, понесеного у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.

5. Справу № 910/3581/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Сторони мають право оскаржити постанову до Верховного Суду в порядку, визначеному ст. ст. 286-291 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко

Повний текст постанови складено 15.03.2019