RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Ухвала № 72243446

Lecture à voix haute momentanément indisponible

У Х В А Л А

14 лютого 2018 року

м. Київ

Справа № 800/405/17

Провадження № 11-24сап18

Велика Палата Верховного Суду у складі

судді-доповідача Саприкіної І.В.,

суддів: Антонюк Н.О., Бакуліної С.В., Британчука В.В., Гудими Д.А., Золотнікова О.С., Кібенко О.Р., Князєва В.С., Лобойка Л.М., Лященко Н.П., Прокопенка О.Б., Рогач Л.І., Ситнік О.М., Ткачука О.С., Уркевича В.Ю., Яновської О.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід усім суддям Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 12 січня 2018 року відкрила провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення в порядку ч. 7 ст. 266 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - КАС України) та ухвалою судді Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2018 року ця справа призначена до розгляду у відкрите судове засідання на 22 лютого 2018 року о 10 годині 00 хвилин.

13 лютого 2018 року представник позивачки - адвокат ОСОБА_4 подав до суду заяву про відвід усім суддям Великої Палати Верховного Суду, які будуть розглядати даний адміністративний позов, посилаючись на п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, а саме: наявність обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів.

Обґрунтовуючи підстави відводу, ОСОБА_4 зазначив, що судді Верховного Суду призначені на ці посади з порушенням строку, встановленого Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а тому за своїм правовим статусом не є суддями в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), що проголошує право на суд, встановлений законом. Про наведене, на його думку, свідчить також здійснення судового розгляду в Окружному адміністративному суду м. Києва справи № 826/15714/17 про скасування запису в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 10701020000071690 від 09 листопада 2017 року про проведення державної реєстрації Верховного Суду. Крім того, ОСОБА_4 звертає увагу на особисте ставлення кожного окремого судді до Вищої ради правосуддя як органу, який приймав безпосередню участь у призначенні вказаних суддів на цю посаду, тому, на його думку, це є їх прямою залежністю від Вищої ради правосуддя.

Перевіривши наведені ОСОБА_4 доводи заяви про відвід суддів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Стаття 124 Конституції України передбачає, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.

Згідно з ч. 1, 5 та 6 ст. 125 Основного Закону встановлено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди (…).

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішення від 20 липня 2006 року по справі «Сокуренко і Стригун проти України» повторно наголосив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні по справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12 жовтня 1978 року), термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

За приписами ч. 7 ст. 266 КАС України на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду. Така скарга розглядається за правилами касаційного провадження, встановленими цим Кодексом.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду є судом, встановленим національним законодавством, для розгляду справи за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.

Відповідно до ст. 36 КАС України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими».

Посилання ОСОБА_4 на призначення всіх суддів Верховного Суду всупереч закону та пряму залежність суддів Великої Палати від Вищої ради правосуддя не можна вважати об'єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях представника позивачки.

З предмета та меж розгляду даного позову не простежується будь-яка залежність чи взаємозв'язок, що прямо чи опосередковано вказували б на упередженість або необ'єктивність суддів, яким заявлено відвід.

Суддя Данішевська В.І., як суддя Великої Палати Верховного Суду, не підлягає відводу ще й через те, що вона не бере участь у розгляді цієї справи, так як не входить до складу колегії суддів, сформованої в порядку, встановленому ст. 31 КАС України, для розгляду позову ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя.

З огляду на закріплені у другому параграфі глави 2 розд. І та ст. 40 КАС України правила інстанційної юрисдикції й порядок вирішення заявленого відводу, іншого суду, ніж Велика Палата Верховного Суду, для розгляду заяви ОСОБА_4 про відвід суддів цього органу не встановлено.

Таким чином, оскільки обставини, наведені ОСОБА_4 на обґрунтування заяви про відвід не знайшли свого підтвердження, підстав для її задоволення Велика Палата Верховного Суду не встановила.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. 36, 40 КАС України, Велика Палата Верховного Суду

У Х В А Л И Л А :

Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід усім суддям Великої Палати Верховного Суду від участі у розгляді справи за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: І.В.Саприкіна

Судді:

Н.О. Антонюк Н.П. Лященко

С.В.Бакуліна О.Б. Прокопенко

В.В.Британчук Л.І. Рогач

Д.А. Гудима О.М. Ситнік

О.С. Золотніков О.С. Ткачук

О.Р.Кібенко В.Ю. Уркевич

В.С. Князєв О.Г. Яновська

Л.М.Лобойко

Ухвала № 123726944

Ouvrir la consultation complète

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про поновлення провадження у справі

"11" грудня 2024 р. справа № 300/227/22

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Главача І.А. розглянувши в письмовому провадженні клопотання ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , 10.01.2022 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить суд: визнати неправомірними та протиправними дії відповідача щодо застосування серпня 2014 року, як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення при обчисленні та нарахуванні ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язати провести перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення січень 2008 року, з урахуванням раніше виплаченої суми.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.03.2022 зупинено провадження у справі № 300/227/22 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, до закінчення воєнного стану в Україні.

14.03.2022 представник відповідача подав суду відзив від 08.03.2022 за №350/484/1/333, згідно змісту якого відповідач із заявленими позовними вимогами не погоджується та просить в задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків військової частини відповідачем проведені усі необхідні розрахунки, з якими погодився позивач, та відповідно, не оскаржив своє звільнення та/або наказ про виключення із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення. Також представник відповідача вказує на те, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. При цьому, Департаментом фінансів Міністерства оборони України до військової частини були доведені роз`яснення, в якому зазначено, що індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення (а.с.52-56).

24.10.2024 через підсистему "Електронний суд" надійшло клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення цього адміністративного позову без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду.

10.12.2024 через канцелярію надійшла заява ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження у справі.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження у справі, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 237 КАС України, провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу. З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується. Провадження у справі продовжується зі стадії, на якій його було зупинено.

Підставою для зупинено провадження у справі № 300/227/22 було те, що відповідач – Військова частина НОМЕР_1 виконує бойові завдання по обороні України в межах правого режиму воєнного стану в Україні, а тому згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у цій справі № 300/227/22 зупинено до закінчення воєнного стану в Україні.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України "Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб

Указом Президента України № 133/2022 від 14.03.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19 лютого 2023 року строком на 90 діб, тобто до 20.05.2023.

Указом Президента України № 254/2023 від 01.05.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 18.08.2023.

Указом Президента України № 451/2023 від 26.07.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 18 серпня 2023 року строком на 90 діб, тобто до 15.11.2023.

Указом Президента України № 734/2023 від 06.11.2023 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 16 листопада 2023 року строком на 90 діб, тобто до 14.02.2024.

Указом Президента України № 49/2024 від 05.02.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 лютого 2024 року строком на 90 діб, тобто до 14.05.2024.

Указом Президента України № 271/2024 від 06.05.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року на 90 діб, тобто до 12.08.2024.

Указом Президента України № 469/2024 від 23.07.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року строком на 90 діб, тобто до 10.11.2024.

Указом Президента України № 740/2024 від 28.10.2024 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб, тобто до 08.02.2025.

Таким чином, станом дату постановлення цієї ухвали в Україні діє воєнний стан.

Водночас, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду з метою захисту свого порушеного права на отримання індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення січень 2008 року (в повному обсязі).

Згідно з частиною четвертою статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (частина сьома статті 43 Конституції України).

В абзаці шостому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 15.10.2013 № 9-рп/2013 зазначено:

"…Винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці".

Згідно з абзацами сьомим та восьмим підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду від 05.10.2013 року № 8-рп/2013:

"…Праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому вказані виплати‚ гарантовані державою‚ і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат. Тому незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, працівник, у разі порушення законодавства про оплату праці, має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Таким чином, під заробітною платою, що належить працівникові, або‚ за визначенням, використаним у частині другій статті 233 Кодексу‚ належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат".

Індексація грошового забезпечення, яка є предметом спору в цій адміністративній справі, підпадає під поняття "заробітна плата".

Загальною декларацією прав людини 1948 року виокремлюється, зокрема, право людини на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях (стаття 22), а також право на працю (стаття 23), яке включає: право на вільний вибір роботи, на справедливі й сприятливі умови праці та на захист від безробіття (пункт 1); право на рівну оплату за рівну працю без будь-якої дискримінації (пункт 2); право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення (пункт 3).

Згідно з статтею 7 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року право на винагороду має забезпечувати щонайменше: справедливу зарплату і рівну винагороду за працю рівної цінності без будь-якої різниці, причому, зокрема, жінкам повинні гарантуватись умови праці, не гірші від тих, якими користуються чоловіки, з рівною платою за рівну працю; задовільне існування для них самих та їхніх сімей відповідно до постанов цього пакту.

Право на справедливу винагороду є одним із фундаментальних понять Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року (пункт 4 частини I), ратифікованої Законом України "Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)" від 14.09.2006 № 137-V зі змінами.

Таким чином, право на заробітну плату є гарантованим як Конституцією України, так і міжнародними договорами про працю, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та не може бути обмеженим на невизначений час, зокрема, й під час дії в Державі воєнного стану.

Зважаючи на те, що позивач заявив про можливість розгляду справи № 300/410/22 під час дії правового режиму воєнного стану, з метою забезпечення дотримання гарантованого Конституцією України права на заробітну плату, суд дійшов висновку поновити провадження у цій справі.

Керуючись статтями 237, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити провадження у справі № 300/227/22 за позовом ОСОБА_1 від 10.12.2024 про поновлення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій.

Відповідачу ухвалу надіслати через підсистему "Електронний суд".

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ "Мої справи".

Ухвала, окремо від рішення суду, не оскаржується та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Главач І.А.