ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Постанова № 72123782

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" лютого 2018 р. Справа№ 910/8122/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Сітайло Л.Г.

За участю секретаря судового засідання : Рибчич А.В.

представників сторін:

від позивача : Шутяк С.В. ( довір. №307 від 10.05.16);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Міжнародна благодійна організація "Екологія - Право-Людина"

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017, повний текст якого складений 23.11.2017,

у справі № 910/8122/17 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Міжнародна благодійна організація "Екологія - Право-Людина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф"

про заборону діяльності дельфінарію

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. у справі №910/8122/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що звернення позивача з позовом до суду не узгоджується з тими правовими підставами звернення до суду, які передбачені ст.1 та ст.2 ГПК України. Припинення діяльності дельфінарію не матиме наслідком усунення тих порушень, про які іде мова у позові, та відповідно не призведе до відновлення права на безпечне довкілля.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. у справі №910/8122/17 та прийняти нове рішення, якими позов задовольнити.

В апеляційній скарзі, з урахуванням додаткових пояснень, поданих до суду 06.02.2018р. позивач зазначає про те, що обраний позивачем спосіб захисту є єдиним адекватним, що відповідає обставинам справи, та за умов відсутності належно облаштованого місця для утримання дельфінів сприятиме захисту як порушеного відповідачем інтересу, так і захисту прав тварин.

Скаржник зазначає й про те, що відповідач здійснює свою діяльність попри відсутність необхідних дозволів, з порушенням норм та правил утримання в неволі тварин, що є жорстоким поводженням з тваринами. Крім того, діяльність дельфінаріїв без природної морської води забороняється, така діяльність порушує охоронюваний законом інтерес позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2018р. призначено справу до розгляду на 06.02.2018р.

В судове засідання апеляційного господарського суду 06.02.2018р. не з'явився відповідач .

Враховуючи те, що відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, судова колегія ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності відповідача.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення та зазначає про те, що позивачем не доведено, які саме особисті права або охоронювані законом інтереси позивача, як благодійної організації порушені, в тому числі не доведено захист прав інших громадян (набувачів благодійної допомоги), в інтересах яких позивач звернувся до суду, в чому полягає порушення екологічних прав позивача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія встановила.

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом Міжнародна благодійна організація "Екологія -Право - Людина" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф" про заборону діяльності дельфінарію "Оскар-Трускавець" товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф", що знаходиться за адресою: вул. Городище 18, м. Трускавець, Львівська обл., з моменту винесення рішення суду.

Позов мотивований порушеннями закону при здійсненні діяльності дельфінарію "Оскар-Трускавець", власником якого є ТзОВ "Аквадельф", у м. Трускавці, які полягають у тому, що всупереч вимогам Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" (ст.25), відповідно до якого забороняється діяльність дельфінаріїв, що не мають природної морської води, для утримання дельфінів афалін (6 осіб) та трьох морських котиків відповідач використовує воду, що штучно виготовлена з прісної води, солоністю близько 20 г/л. На підтвердження даної обставини позивач посилається на лист Головного управління Держпродспоживслужби у Львівській області від 29.12.2016 № 1097. Крім того, позивач посилається на те, що дельфінарій здійснює діяльність без дозволу на утримання диких тварин у неволі, дозволу на право займатись розведенням у напіввільних умовах чи в неволі видів тварин, які занесені до Червоної книги України, дозволу на проведення заходів із залученням тварин. Для очищення води басейнів дельфінарію відповідач використовує хлор, що несе великий ризик для стану здоров'я тварин та є жорстоким поводженням з ними.

Обґрунтовуючи своє право на звернення за даним позовом до суду, позивач посилається на те, що Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" є організацією, метою створення і діяльності якої є надання допомоги фізичним і юридичним особам у захисті їхніх екологічних прав, захисті довкілля в інтересах суспільства, сприянні розвитку природоохоронної справи та розвитку еколого-правової освіти, науки та культури (п.2.1. статуту) Пункт 2.4.5 статуту передбачає, що позивач має право представляти свої інтереси та інтереси інших осіб в судах України, у справах, пов'язаних із порушенням екологічних чи інших прав людини і громадянина або пов'язаних із порушенням екологічного законодавства.

Згідно з рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) (справа № 1-10/2004 від 1.12.2004), поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

До інтересів позивача, які потребують захисту судом, належать інтереси збереження довкілля, а також охорона об'єктів, занесених до Червоної книги України та охорона диких тварин. Дані інтереси випливають із актів законодавства, статуту позивача, та не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, тому і підлягають захисту судом (ст.15 Цивільного кодексу України). Прагнення позивача до збереження довкілля, як його інтерес, випливає зі встановлених законодавством засад та принципів охорони довкілля. Окрім того, інтереси щодо збереження довкілля випливають із Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та інших нормативно-правових актів про охорону навколишнього природного середовища, основними завданнями яких є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів.

Відповідно до статті 1 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля, ратифікованої Верховною Радою України 18.11.1999 (далі - Орхуська конвенція), кожна зі Сторін гарантує права на доступ до інформації, на участь громадськості в процесі прийняття рішень на доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, відповідно до положень цієї Конвенції.

Відповідно до ч.3 статті 9 Орхуської конвенції, Сторони конвенції забезпечують представникам громадськості, за умови що вони відповідають передбаченим законодавством критеріям, якщо такі є, доступ до адміністративних або судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і державних органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища.

Утримання диких та червонокнижних тварин в неволі з порушенням природоохоронних норм порушує інтерес позивача та інтереси суспільства щодо збереження рідкісних видів тварин та дотримання принципу захисту тварин від жорсткого поводження шляхом забезпечення встановлених законом умов утримання диких тварин в неволі.

Позивач посилається на приписи ст.293 Цивільного кодексу України, відповідно до якої діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Господарським судом міста Києва встановлено, що Державна екологічна інспекція у Львівській області 11.12.2015 винесла припис № 425/04/156-04, яким зобов'язала відповідача до 30.04.2016 отримати документи: дозвіл на утримання диких тварин у неволі відповідно до вимог Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження"; дозвіл на право займатися розведенням у напіввільних умовах чи в неволі видів тварин, які занесені до Червоної книги України відповідно до вимог Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про Червону книгу України"; дозвіл на проведення заходів із залученням тварин відповідно до Закону України "Про тваринний світ".

На виконання припису Державної екологічної інспекції у Львівській області № 425/04/156-04 від 11.12.2015 відповідач звернувся до компетентних державних органів із заявами та листами про надання дозвільних документів, роз'яснень Закону України "Про охорону колишнього природного середовища", Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", Закону України "Про тваринний світ", Закону України "Про Червону книгу України" тощо.

Міністерство екології та природних ресурсів України (Мінприроди) своїм листами № 8-04-1010-15 від 25.12.2015 та № 8-04-1000-15 від 22.12.2015 повідомило, що відсутність затвердженого порядку оформлення вищевказаного документа дозвільного характеру та його форми унеможливлює видачу дозволів на утримання диких тварин в неволі.

ТОВ "Аквадельф" звернулося до Головного управління ветеринарної медицини у Львівській області щодо видачі дозволу на проведення заходів із залученням тварин. Головне управління ветеринарної медицини у Львівській області своїм листом № 7-2-14/26 від 15.01.2016 повідомило, що 26.04.2014 набрав чинності прийнятий Верховною Радою України Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скорочення кількості документів дозвільного характеру" № 1193 -VII . Законом скасовано видачу дозволу на проведення заходів із залученням тварин (стаття 38 Закону України "Про ветеринарну медицину").

Також ТОВ "Аквадельф" звернулося до Міністерства екології та природних ресурсів України за роз'ясненнями щодо отримання дозволу на право займатися розведенням у напіввільних умовах чи в неволі видів тварин, які занесені до Червоної книги України. У відповідь Міністерство екології та природних ресурсів України своїм листом від 01.02.2016 № 8-04-55-16 повідомило, що відсутність затвердженого порядку оформлення вищевказаного документа дозвільного характеру та його форми унеможливлює видачу дозволів на утримання диких тварин в неволі.

Так, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля законодавець відносить до особистого немайнового права, що забезпечує природне існування фізичної особи, суть якого наведена у статті 293 Цивільного кодексу України, та складається з таких особистих немайнових прав:

- право на безпечне для життя і здоров'я навколишнє середовище;

- право на достовірну інформацію про стан довкілля та якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на збирання і поширення такої інформації;

- право на безпечні для неї продукти споживання (харчові продукти та предмети побуту);

- право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.

Частина 2 статті 293 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначає, що діяльність фізичної та юридичної особи, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, є незаконною, надаючи право кожному вимагати припинення такої діяльності. Правовим наслідком такої вимоги може бути припинення діяльності фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, за рішенням суду.

Оскільки вимоги позивача ґрунтуються та пов'язані із застосування механізму припинення діяльності, передбаченого ч.2 ст.293 ЦК України, судовій оцінці та дослідженню підлягає суть права на безпечне для життя і здоров'я довкілля в контексті норм Книги другої Цивільного кодексу України, які регулюють особисті немайнові права фізичної особи.

Отже особисті немайнові відносини, як і майнові відносини, які є предметом регулювання Цивільного кодексу України, виникають і розвиваються на засадах рівності всіх учасників цивільних відносин (ст. 1 ЦК України). А тому особисті немайнові відносини, які є предметом регулювання Книги другої Цивільного кодексу України, також засновані на засадах рівності, диспозитивності, неприпустимості втручання у сферу особистого життя фізичної особи, судового захисту будь-якого порушення цивільного права, справедливості, добросовісності, розумності тощо.

Особисті немайнові права є абсолютними та невідчужуваними, які є виявом свободи та недоторканості особи, загальне регулювання яких, поряд з конкретними нормами, здійснюється нормами глави 20 Цивільного кодексу України, що застосовуються до всіх без винятку особистих немайнових прав, врегульованих Цивільним кодексом України.

До загальних положень законодавець відносить: поняття особистого немайнового права; види особистих немайнових прав; здійснення та забезпечення здійснення особистих не майнових прав, обмеження їх та захист; поновлення порушеного особистого немайнового права; заборона поширення інформації, якою порушуються особисті немайнові права; правові наслідок невиконання рішення суду про захист особистого немайнового права; право фізичної особи, особисте немайнове право якої порушено, на відшкодування шкоди.

В даному випадку при вирішенні спору вагомим є розуміння таких загальних положень, які визначають зміст особистого права, його здійснення та поновлення порушеного особистого немайнового права.

Можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд, тобто без втручання інших осіб, визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя становить зміст особистого немайнового права (ст.271 ЦК України). Отже, юридичний зміст особистого немайнового правовідношення є визначення суб'єктивного особистого немайнового права уповноваженої фізичної особи та кореспондуючого йому суб'єктивного обов'язку всіх інших осіб. Таким чином, в особистому немайновому правовідношенні беруть участь уповноважений і зобов'язуючий суб'єкт. Уповноваженою особою виступає фізична особа - як дієздатна, так і неповнолітня чи обмежено дієздатна фізична особа.

Фізична особа, як уповноважена особа, виступає носієм свободи як щодо своїх власних дій, так і щодо свободи від стороннього втручання, а суб'єктивне особисте цивільне немайнове право становить право на свободу визначення своєї поведінки в індивідуальній життєдіяльності на власний розсуд, яке виключає можливість будь-якого втручання з боку інших осіб, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи з розуміння змісту особистого цивільного немайнового права уповноваженої фізичної особи законодавцем передбачено їх здійснення виключно самостійно фізичною особою (ч.1 ст.272 ЦК України). Випадки здійснення особистих немайнових прав за допомогою інституту представництва визначені цією ж нормою (ч.1 ст. 272 ЦК України) і стосуються малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх фізичних осіб, які за віком або станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої особисті немайнові права.

В контексті визначеного законом порядку здійснення особистих немайнових прав, який носить самостійний характер, приписи ч. 2 ст. 293 ЦК України про те, що кожен має право вимагати припинення діяльності, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, слід узгоджувати з загальними правилами захисту особистих немайнових прав, зміст яких наведено як у ст.275 ЦК України, так і у ст.ст.15, 16, 19 ЦК України. В розумінні даних норм правий захист є результатом реалізації права на захист і способи такого самозахисту повинні відповідати змісту права, яке порушено, та характеру дій, яким ці права порушенні.

Принцип самозахисту також закріплено ст. 275 ЦК України, у якій зазначено, що фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що в розумінні Цивільного кодексу України, положення ч.2 ст. 293 ЦК України про те, що кожен має право вимагати припинення діяльності, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля, слід розуміти як самостійний (тобто поза відносинами представництва) захист уповноваженою фізичною особою особистого суб'єктивного цивільного немайнового права на безпечне довкілля.

Аналіз Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (дата набрання чинності для України - 30.10.2001) також не дає підстав стверджувати виникнення у позивача, який у розумінні цивільного законодавства України не є носієм особистого суб'єктивного цивільного немайнового права, відносин представництва таких осіб при доступі до правосуддя, зокрема, щодо застосування процедур, визначених ч.2 ст.293 ЦК України.

Зміст ст.3 Конвенції про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі - Конвенція) щодо сприяння громадськості у доступі до правосуддя розкритий у ст.9 Конвенції, яка врегульовує порядок такого доступу, підстави та його механізми. Відповідно до пункту 2 статті 9 Конвенції юридичний обов'язок, який виникає для України, як сторони Конвенції, в частині доступу до правосуддя, полягає у створенні у рамках національного законодавства для відповідних представників зацікавленої громадськості, які:

а) проявляють достатню зацікавленість, або як альтернатива,

б) які вважають, що мало місце порушення того чи іншого права, коди це обумовлено адміністративно-процесуальними нормами відповідної сторони доступу до процедури перегляду рішень в суді та (або) іншому незалежному та неупередженому органі, заснованому згідно зі законом, з метою оскарження законності будь-якого рішення, дії або бездіяльності з правового та процесуального погляду за умови дотримання положень Статті 6, а також інших відповідних положень цієї Конвенції там, де це передбачено національним законодавством і без шкоди для пункту 3, наведеному нижче.

Пунктом 3 статті 9 Конвенції хоч і передбачено, що кожна зі сторін забезпечує представникам громадськості доступ до судових процедур для оскарження дій або бездіяльності приватних осіб і громадських органів, які порушують положення національного законодавства, що стосується навколишнього середовища, однак визначено застереження щодо порядку такого доступу - даний доступ не повинен порушувати процедуру перегляду, передбачену пунктом 2 статті 9 Конвенції.

Отже, оскільки правосуддя є способом відновлення порушеного права, в розумінні Конвенції доступ до правосуддя стосується відновлення тих прав, з метою гарантії яких укладалась Конвенції - права на доступ до інформації та права на участь громадськості в процесі прийняття рішень (ст. 1 Конвенції).

Водночас, судові процедури, які врегульовані ч. 2 ст. 293 ЦК України, не стосуються права на доступ до інформації та не пов'язані з прийняттям будь-якого рішення, а тому позивач помилково вважає, що інститут представництва громадськості при доступі до правосуддя, який визначений Конвенцією, може бути застосований при обґрунтуванні права на звернення до суду щодо захисту особистого суб'єктивного цивільного немайнового права фізичної особи на безпечне довкілля.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що відповідач здійснює свою діяльність попри відсутність необхідних дозволів, з порушенням норм та правил утримання в неволі, що є жорстоким поводженням з тваринами а також про те, що обраний позивачем спосіб захисту є єдиним адекватним, що відповідає обставинам справи, та за умов відсутності належно облаштованого місця для утримання дельфінів сприятиме захисту як порушеного відповідачем інтересу, так і захисту прав тварин, не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки позивачем не доведено, які саме особисті права або охоронювані законом інтереси позивача, як благодійної організації порушені, в тому числі не доведено захист прав інших громадян (набувачів благодійної допомоги), в інтересах яких позивач звернувся до суду, в чому полягає порушення екологічних прав позивача.

Таким чином, звернення позивача з позовом до суду не узгоджується з тими правовими підставами звернення до суду, які передбачені ст. 1 та ст. 2 ГПК України.

Крім того, як обґрунтовано зазначає місцевий господарський суд, припинення діяльності дельфінарію, тобто призупинення його функціонування, не матиме наслідків створення природних умов існування тварин, а отже не є ефективним способом захисту.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Міжнародна благодійна організація "Екологія - Право-Людина" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017р. у справі № 910/8122/17 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/8122/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 09.02.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Н.Ф. Калатай

Л.Г. Сітайло

Ухвала № 74899142

Vollansicht öffnen

УХВАЛА

20 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/8122/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" - Шутяк С.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"

про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду

справи за касаційною скаргою Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 (у складі колегії суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), Калатай Н.Ф., Сітайло Л.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф"

про заборону діяльності дельфінарію,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року Міжнародна благодійна організація "Екологія-Право-Людина" (далі - МБО "Еклогія-Право-Людина") звернулася до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквадельф" (далі - ТОВ "Аквадельф") про заборону діяльності дельфінарію.

Позовні вимоги МБО "Екологія-Право-Людина" мотивовано тим, що при здійсненні комерційної діяльності дельфінарію "Оскар-Трускавець" утримуються 6 особин дельфінів афалін та 3 особини морських котиків з порушенням принципу захисту тварин від жорстокого поводження, правил утримання диких тварин і правил використання червонокнижних тварин, без відповідних дозволів на утримання чернокнижних тварин у неволі, що суперечить положенням статей 7, 31 Закону України "Про тваринний світ", статті 25 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження", статті 19 Закону України "Про Червону книгу України", Порядку утримання та розведення диких тварин, які перебувають у стані неволі або в напіввільних умовах, затвердженого Наказом Мінприроди України від 30.09.2010 № 429.

З огляду на наведене, МБО "Екологія-Право-Людина" просить суд (із урахуванням уточнення позовних вимог) припинити господарську діяльність дельфінарію «Оскар-Трускавець» в частині експлуатації дельфінів афалін і морських котиків до моменту забезпечення умов утримання, встановлених чинним законодавством.

Обґрунтовуючи своє право на звернення до суду, МБО "Екологія-Право-Людина" вказує на мету і завдання діяльності благодійної організації, а також на норми національного законодавства і міжнародних договорів, ратифікованих Україною, які, на її думку, наділяють організацію правом представляти свої інтереси та інтереси інших осіб у суді у справах, пов'язаних із порушенням екологічних чи інших прав людини і громадянина, або пов'язаних із порушенням екологічного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018, у задоволенні позову МБО "Екологія-Право-Людина" відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, МБО "Екологія-Право-Людина" звернулася до суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017.

Водночас МБО "Екологія-Право-Людина" заявила клопотання про передачу справи № 910/8122/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки, на думку скаржника, справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

У судовому засіданні представник МБО "Екологія-Право-Людина" підтримав зазначене клопотання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника позивача, дослідивши подане клопотання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку, що клопотання МБО "Екологія-Право-Людина" підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до положень частини 5 статті 302 ГПК України, суд у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обгрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи містить справа виключну правову проблему і чи така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Предметом цього позову є вимога МБО "Екологія-Право-Людина" до ТОВ "Аквадельф" про заборону діяльності дельфінарію, оскільки, за твердженням позивача, відповідач здійснює свою діяльність без отримання необхідних дозволів, з порушенням норм та правил утримання в неволі тварин, зокрема, без природної морської води, що є жорстоким поводженням з тваринами. Позовні вимоги про припинення діяльності ТОВ «Аквадельф» до моменту забезпечення умов утримання відповідно до вимог законодавства стосуються припинення незаконного комерційного використання червонокнижних тварин (стаття 19 Закону України "Про Червону книгу України") із застосуванням механізму, передбаченого частиною 2 статті 293 ЦК.

Відмовляючи у задоволенні заявлених позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що звернення МБО "Екологія-Право-Людина" до суду із зазначеним позовом не узгоджується з положеннями статей 1, 2 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), статей 15, 16, 19, частини 2 статті 293 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ТОВ "Аквадельф" не отримало усіх дозвільних документів у зв?язку з відсутністю такої можливості через наявність прогалин у законодавстві та вважають, що припинення діяльності дельфінарію, не матиме наслідків створення природних умов існування тварин, а отже не є ефективним способом захисту.

У касаційній скарзі МБО "Екологія-Право-Людина" посилається на те, що такий висновок судів є неправомірним, зумовлений неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних рішень.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди, а згідно зі статтею 66 Основного Закону кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі та відшкодовувати завдані ним збитки.

Проблема правового забезпечення охорони довкілля, яким є земля, вода, атмосферне повітря, флора та фауна, є однією з найактуальніших тем для всього світу та України.

29.10.1996 Україною ратифіковано Бернську Конвенцію про охорону дикої флори та фауни і природних середовищ існування в Європі від 19.09.1979, яка має на меті охорону дикої флори та фауни і їхніх природних середовищ існування, особливо тих видів і середовищ існування, охорона яких вимагає співробітництва декількох держав, а також сприяння такому співробітництву.

За змістом статті 6 цієї Конвенції кожна Договірна Сторона вживає відповідних і необхідних законодавчих та адміністративних заходів для забезпечення особливої охорони видів дикої фауни.

Міжнародним документом, який закріпив зобов?язання держав у сфері доступу до правосуддя в екологічних справах, стала Конвенція ЄЕК ООН про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля (далі - Оргуська конвенція).

Для забезпечення належної реалізації цих процедурних прав, Оргуська конвенція передбачає у статті 9 право і гарантії доступу до процедур судового і адміністративного оскарження рішень, дій чи бездіяльності, що вчиненні з порушенням права на доступ до інформації чи права на участь. Крім того, статтею 9.3 цієї Конвенції покладається на Сторони зобов?язання забезпечувати громадськості доступ до процедур оскарження дій та бездіяльності державних органів і приватних осіб, що порушують вимоги національного екологічного законодавства.

Пункт 9.3 Оргуської конвенції грунтується на положеннях абзацу 18 преамбули Конвенції та пункті 26 Софійських керівних принципів в частині наділення окремих представників громадськості процесуальною правоздатністю, що дозволяє забезпечувати примусове застосування екологічного законодавства.

За змістом частини 2 Статуту МБО "Екологія-Право-Людина" метою створення і діяльності організації є здійснення благодійної діяльності, спрямованої на захист довкілля в інтересах суспільства, а однією з форм такої діяльності є представництво інтересів Організації та її членів, а також інтересів інших осіб в судах України у справах, пов'язаних із порушенням екологічних чи інших прав людини і громадянина або пов'язаних із порушенням екологічного законодавства.

Таким чином, звертаючись до суду із вказаним позовом, МБО "Екологія-Право-Людина" як міжнародна благодійна організація намагалася реалізувати гарантоване національними і міжнародними нормами право на судовий захист права на безпечне для життя і здоров'я довкілля, розраховуючи на можливість ефективного використання судової процедури.

За змістом частини 1 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе та неупереджене вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини вказує на те, що вирішення проблем захисту екологічних прав людини повинно здійснюватися на національному рівні, зокрема шляхом вдосконалення національного законодавства, використання практики Європейського суду з прав людини як джерела права національними судами, що сприятиме дотриманням екологічних прав людини.

У касаційній скарзі МБО "Екологія-Право-Людина" вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій залишили зазначене поза увагою і застосували обмежувальне тлумачення Закону України "Про благодійність і благодійну діяльність", частини 2 статті 293 ЦК України, проігнорувавши, що право на захист від порушення конституційного права на безпечне довкілля належить кожному та може реалізовуватися як особисто, так і через представника, а також шляхом участі спеціального суб'єкта - представника громадськості, яким у зазначеній категорії справ є МБО "Екологія-Право-Людина".

Судовому захисту підлягають екологічні інтереси населення та дотримання норм прямої дії частини 7 статті 41 Конституції України, відповідно до якої використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі, а також приписів статті 66, відповідно до якої кожен не повинен заподіювати шкоду довкіллю.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про захист прав тварин від жорстокого поводження" утримання диких тварин у неволі допускається, якщо створені умови, що відповідають їх біологічним, видовим та індивідуальним особливостям. Утримання диких тварин у неволі без створення відповідних умов не допускається. Утримання диких тварин у неволі допускається за наявності дозволу, що видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Завданням законодавства про Червону книгу України є регулювання суспільних відносин у сфері охорони, використання та відтворення рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, з метою попередження зникнення таких видів із природи, забезпечення збереження їх генофонду (стаття 2).

Відповідно до статті 19 Закону України "Про Червону книгу України" спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України здійснюється у виняткових випадках лише у наукових і селекційних цілях, у тому числі для розмноження, розселення і розведення у штучно створених умовах, а також для відтворення популяцій за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі рішень Національної комісії з питань Червоної книги України, прийнятих відповідно до її повноважень.

Спеціальне використання (добування, збирання) об'єктів Червоної книги України з метою отримання прибутку забороняється.

Згідно з відомостями Червоної книги України, дельфіни у неволі не можуть розмножуватися, а це означає, що їх вилов з метою утримання в неволі приводить до зменшення рідкісної популяції.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Аквадельф" вживалися заходи, спрямовані на отримання дозволів на утримання диких тварин у неволі відповідно до вимог Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження»; на право займатися розведенням у напіввільних умовах чи в неволі видів тварин, які занесені до Червоної книги України відповідно до вимог Закону України «Про тваринний світ», Закону України «Про Червону книгу України»; на проведення заходів із залученням тварин відповідно до Закону України «Про тваринний світ».

Однак, суди лише констатували, що у зв'язку із відсутністю у державі законодавчо затверджених правил і процедур, отримати зазначені дозволи ТОВ "Аквадельф" не змогло.

Таким чином, суди не оцінювали змісту діяльності відповідача, а лише зазначили про відсутність певних дозволів через законодавчу неврегульованість.

За змістом частини 2 статті 293 ЦК України кожен має право вимагати припинення діяльності, що призводить до нищення, псування, забруднення довкілля. Діяльність фізичної та юридичної особи, яка завдає шкоди довкіллю, може бути припинена за рішенням суду.

Разом із тим, при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що звернення МБО "ЕПЛ" до суду із зазначеним позовом не узгоджується з положеннями статей 1, 2 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), статей 15, 16, 19, частини 2 статті 293 ЦК України та обмежилися вказівкою на те, що обраний позивачем спосіб захисту права на безпечне довкілля є неефективним.

Дослідивши матеріали справи та зміст оскаржених судових рішень, ураховуючи виняткове значення порушеної проблематики, необхідність забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у сфері захисту екологічних прав, Верховний Суд у складі колегії суддів дійшов висновку, що справа містить виключну правову проблему, становить значний суспільний інтерес, оскільки МБО "ЕПЛ" як міжнародна благодійна організація порушує питання своєї правоздатності у частині захисту довкілля у судовому порядку і вперше намагається застосувати положення статті 19 Закону України "Про Червону книгу України" щодо заборони використання червонокнижних тварин у комерційних цілях, а тому наявні підстави для передачі справи № 910/8122/17 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" задовольнити.

2. Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 910/8122/17 за касаційною скаргою Міжнародної благодійної організації "Екологія-Право-Людина" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 21.09.2017.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий І.С. Берднік

Судді: І.С. Міщенко

В.Г. Суховий