USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 68090853

Reading aloud is unavailable for now

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

02 серпня 2017 року

Справа № 910/26146/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Алєєвої І.В., Коробенка Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву

приватного підприємства "Фастторг-2009"

про роз'яснення постанови

Вищого господарського суду України від 05.07.2017

у справі Господарського суду

№ 910/26146/15 м. Києва

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг"

до

1) державного підприємства "Інформаційний центр "Міністерства юстиції України", 2) державного підприємства "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні", 3) приватного підприємства "Фастторг-2009"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Фонд державного майна України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів:

1) відділ державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві, 2) Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про

визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача:

Портяник С.Ф., дов. від 11.01.2016;

відповідача-1:

не з'явились;

відповідача-2:

не з'явились;

відповідача-3:

не з'явились;

третьої особи на стороні позивача:

Грикун В.О., дов. від 22.03.2017 № 126;

третьої особи на стороні відповідачів-1: третьої особи на стороні відповідачів-2:

не з'явились; не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Укравтомехбудлізинг" (далі - Товариство "Укравтомехбудлізинг") звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою, у якій просило визнати недійсними електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить державному підприємству "Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні" (далі - Державне підприємство), а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв. м, що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище "Сваром'я", проведені 23.04.2015 державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів.

Позовні вимоги Товариство "Укравтомехбудлізинг", посилаючись на норми Цивільного кодексу України, Бюджетного кодексу України, Закону України "Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", Закону України "Про управління об'єктами державної власності", Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", Закону України "Про виконавче провадження" та Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" обґрунтувало тим, що електронні торги з реалізації нерухомого майна - дослідно-виробничого випробувального комплексу, що належить Державному підприємству, відбулися з порушенням приписів чинного законодавства, оскільки проведені всупереч мораторію на відчуження такого майна та з неналежним здійсненням державним виконавцем виконавчого провадження. На думку позивача такі порушення є підставою для визнання результатів прилюдних (електронних) торгів недійсними.

Спір розглядався судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 21.11.2016, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017, у задоволенні позову Товариства "Укравтомехбудлізинг" відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 касаційну скаргу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України задоволено частково, скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 910/26146/15. Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Приватне підприємство "Фастторг-2009" звернулось до Вищого господарського суду України з заявою про роз'яснення постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2017 у справі № 910/26146/15 Господарського суду м. Києва.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.07.2017 вказану заяву приватного підприємства "Фастторг-2009" прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю сторін.

Заявник, повідомлений про час та місце розгляду заяви про роз'яснення судового рішення відповідно до вимог статті. 89 ГПК України, у призначене судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.

За змістом частини четвертої статті 89 ГПК України неявка заявника, а також осіб, які брали участь у справі не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні заяви приватного підприємства "Фастторг-2009" колегією суддів Вищого господарського суду України з'ясовано, що вона не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

У відповідності до частини першої та другої статті 89 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суддя за заявою сторони чи державного виконавця, приватного виконавця роз'яснює рішення, ухвалу, не змінюючи при цьому їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення. Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Роз'яснення судового рішення - це виклад його у більш ясній та зрозумілій формі. При цьому необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння судового рішення. Роз'яснюючи судове рішення, суд викладає більш повно і зрозуміло ті його частини, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін до рішення по суті і не торкаючись тих питань, які не були предметом судового розгляду. Якщо фактично порушується питання про зміну рішення, або про внесення до нього нових даних, або про роз'яснення мотивів прийняття рішення, або фактично про встановлення чи зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд відмовляє в роз'ясненні рішення.

Так, в поданій заяві скаржник зазначає про те, що йому незрозуміло які саме обставини справи необхідно перевірити та оцінити суду першої інстанції з метою прийняття обґрунтованого та законного судового рішення.

Пунктами першим та другим постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", зокрема роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні, зокрема того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються, а також того, чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Абзацом другим п. 4 вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України роз'яснено, що відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 було скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2017 і рішення Господарського суду м. Києва від 21.11.2016 у справі № 910/26146/15 з підстав не встановлення судами попередніх інстанцій фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи та вирішення спору.

В постанові Вищого господарського суду України від 05.07.2017 чітко визначено, як підстави направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, так і вказівки на те, що саме необхідно з'ясувати місцевому господарському суду під час нового розгляду справи для правильного вирішення даного спору по суті (стор. 6 постанови), т. 4, а.с. 142).

Водночас заявлені вимоги приватного підприємства "Фастторг-2009" за своєю суттю не є вимогами про роз'яснення судового рішення, вони ніяк не пов'язані з незрозумілістю саме цього судового акта та викладених в ньому висновків. Фактично заявник просить не роз'яснити, а доповнити новими даними постанову Вищого господарського суду України від 05.07.2017, мотивами її прийняття, що не відповідає положенням чинного процесуального законодавства.

Окрім того, постановою Вищого господарського суду України від 05.07.2017 спір у справі не було вирішено по суті і справу направлено на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Частиною третьою статті 89 ГПК України передбачено, що подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Таким чином, роз'яснення судового рішення (в даному випадку - постанови суду касаційної інстанції) - це виклад рішення у більш ясній та зрозумілій формі. При цьому, необхідність такого роз'яснення випливає з обставин неоднозначного розуміння судового рішення саме з метою його виконання, оскільки за обставин, якщо судове рішення виконано, вимагати його роз'яснення не можна.

Постанова Вищого господарського суду України від 05.07.2017 не передбачає виконання, а лише містить вказівки місцевому господарському суду, обов'язкові для нього під час нового розгляду справи згідно з статтею 11112 ГПК України.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що у задоволенні поданої приватним підприємством "Фастторг-2009" заяви про роз'яснення постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2017 у справі № 910/26146/15 Господарського суду м. Києва слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 86, 89 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В:

Відмовити приватному підприємству "Фастторг-2009" у задоволенні заяви про роз'яснення постанови Вищого господарського суду України від 05.07.2017 у справі № 910/26146/15 Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Суддя І.В. Алєєва

Суддя Г.П. Коробенко

Ухвала № 65856465

Open the full view

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ОКРЕМА УХВАЛА

"29" березня 2017 р. Справа №910/26146/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Мальченко А.О.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (вх. №09-08.1/11009/16 від 06.12.2016) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/618/17 від 19.01.2017) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15

та розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/847/17 від 26.01.2017) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»

та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» (ДВВК)

у справі № 910/26146/15 (суддя - Т.Ю.Трофименко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг»

до 1. Державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України»

2. Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»

3. Приватного підприємства «Фастторг-2009»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України

про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходились апеляційні скарги Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (вх. №09-08.1/11009/16 від 06.12.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/618/17 від 19.01.2017) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (відповідач-1 у справі), Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (відповідач-2 у справі), Приватного підприємства «Фастторг-2009» (відповідач-3 у справі) про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними. Також в провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходилась апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/847/17 від 26.01.2017) на ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовних заяв третіх осіб.

29.03.2017 Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» та Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 залишено без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» (ДВВК) залишено без розгляду.

В ході апеляційного розгляду справи, судом було встановлено, що Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.12.1993 року № 176 «Про створення Головного підприємства Державного науково-виробничного об'єднання «Укренергоресурси» належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».

Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.12.2004 року, виданого Лебедівською сільською радою, дослідно-виробничий випробувальний комплекс, що знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище «Сваром'я» належить державі в особі Верховної Ради України, форма власності - загальнодержавна. Згідно з даними Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності, наданого Фондом державного майна України до суду (а.с. 173-175 том 3), дане майно закріплено на балансі Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», суб'єкт управління Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

За змістом статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.

Колегією суддів встановлено, що у процесі виконання Відділом Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві зведеного виконавчого провадження №4101551 від 02.12.2014, Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України були проведені прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», а саме дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я».

З огляду на вид і склад майна, яке було реалізоване з прилюдних торгів, на нього поширювалася дія мораторію на застосування примусової реалізації згідно Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та дія Закону України «Про управління об'єктами державної власності», на підставі чого суд дійшов висновку, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, що з огляду на приписи ст. 215, 203 Цивільного кодексу України може бути підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними, за умови звернення належного суб'єкта за захистом порушених прав.

Окрім того, з матеріалів справи, зокрема із матеріалів виконавчого провадження та листа Міністерства юстиції України (а.с. 101 том 1) вбачається, що дії державних виконавців щодо реалізації майна - дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я» визнано такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з примусового виконання рішень у зв'язку з чим заступником начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві 20.07.2015 винесено відповідну постанову.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що порушення, які були допущені під час реалізації нерухомого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», вплинули на інтереси та законні права власника такого майна, оскільки майно вибуло із власності, в даному випадку власності держави, однак Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на балансі якого знаходилось загальнодержавне майно не вчинило всіх можливих, передбачених законом дій, направлених для збереження державного майна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

З урахуванням предмету спору, Київським апеляційним господарським судом відповідно до ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Фонд державного майна України, про що винесено ухвалу від 25.01.2017.

Відповідно до п. 1, 4, 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належать реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України, як суб'єкт управління об'єктами державної власності, щодо державних підприємств, установ і організацій, серед іншого забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами - відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень. Відповідно до ч.9 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об'єктів соціальної сфери, гуртожитків та об'єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.

Згідно з ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України здійснює контроль за діяльністю регіональних відділень та представництв.

Матеріали справи свідчать, що Фонд державного майна України був обізнаний про існування зведеного виконавчого провадження №41015451 про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», про накладення арешту на майно Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», а саме на дослідно-виробничий випробувальний комплекс, за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я»; був обізнаний про проведену оцінку такого майна, та про можливість його майбутньої примусової реалізації. Обізнаність Фонду державного майна України про зазначене підтверджується, зокрема і листом вих №10-16-2418 від 18.02.2015 (аркуші 204-205 Додатку №2 до матеріалів справи) Фонду, в якому він вказував на необхідність врахування того, що арештоване майно є загальнодержавною власністю, на якого поширюється мораторій згідно положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», вказував на необхідність дотримання положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» під час виконання зведеного виконавчого провадження, однак не вчинив всіх передбачених законодавством дій направлених на збереження державного майна та недопущення реалізації державного майна з порушенням вимог чинного законодавства України.

Згідно ст. 16 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.

Відповідно до п. 1 Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №832 від 19.06.2007 контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюється шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об'єктами державної власності щодо додержання законності щодо використання та збереження державного майна; виконання суб'єктами управління обов'язків відповідно до законодавства

Разом з тим, в своїх письмових поясненнях наданих суду, Фонд державного майна України не навів своєї правової позиції щодо дотримання законності під час проведення 23.04.2015 електронних торгів з реалізації майна, яке відноситься до загальнодержавної власності, не надав доказів вжиття ним чи його регіональними відділеннями відповідно до покладених завдань заходів щодо здійснення контролю за виконанням функцій з управління спірним майном, зокрема, під час його примусової реалізації; доказів здійснення дій, спрямованих на захист інтересів держави, як власника спірного майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» чи вчинення інших дій, спрямованих на відновлення порушених прав власника.

Колегія суддів звертає увагу, що за встановлених обставин порушення чинного законодавства України з реалізації об'єкту державної власності, на якого поширювалась дія мораторію, суд не мав процесуальної можливості для визнання спірних електронних торгів недійсними, враховуючи подання позову особою, права та охоронювані інтереси якої не були порушені, а від суб'єктів до повноважень яких віднесено здійснення контролю за управлінням державним майном та захисту майнових прав держави (Фонду державного майна України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) не було подано ні самостійних позовних заяв про вступ до участі у справі в якості третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору відповідно до ст. 26 ГПК України, ні заяв згідно з ст. 83 ГПК України про вихід суду за межі позовних заяв задля захисту порушених прав та інтересів держави.

Вищенаведене свідчить про недоліки у виконанні Фондом державного майна України та відповідними регіональними відділення Фонду державного майна, покладених на них завдань, зокрема, в сфері здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності та захисту майнових прав та інтересів держави (зокрема прав державної власності), та в свою чергу у недоліках у здійсненні Фондом державного майна України відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» контролю за діяльністю регіональних відділень.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.

Окрема ухвала - засіб реагування господарського суду на виявленні під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Вказана ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, а саме виявлення при вирішенні спору порушень законодавства або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 90 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

1. Надіслати Голові Фонду державного майна України окрему ухвалу.

2. Повідомити Голову Фонду державного майна України про вказані недоліки для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.

3. Відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про результати розгляду окремої ухвали повідомити Київський апеляційний господарський суд у місячний термін з дня її отримання.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді А.О. Мальченко

М.Г. Чорногуз