ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 65229246

Озвучення тимчасово недоступне

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

27 лютого 2017 року м. Київ справа № 800/529/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегія суддів:

Головуючого судді -

Черпіцької Л.Т.

Суддів -

Мороз Л.Л.

Горбатюка С.А.

Смоковича М.І.

Стрелець Т.Г.

при секретарі -

Гуловій О.І.

за участю:

представник позивача - ОСОБА_7 представник відповідача - Шумар В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

ОСОБА_9

до

Верховної Ради України

про

визнання незаконною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_9 звернувся до Верховної Ради України з позовом про визнання незаконною та скасування постанови від 29.09.2016р. № 1627-VIII про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

Постанова Верховної Ради України від 29.09.2016р. була прийнята на підставі рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

При цьому судом встановлено, що у провадженні Вищого адміністративного суду України знаходиться справа № П/800/25/17 за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції, предметом розгляду якої є встановлення законності рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16.

Представник Верховної Ради України заявив клопотання про зупинення провадження у цій адміністративній справі № П/800/529/16 до набрання законної сили рішення в іншій адміністративній справі - № П/800/25/17, посилаючись на те, що оскаржувана постанова Верховної Ради України прийнята на підставі подання Вищої ради юстиції.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі з підстав його необґрунтованості, та зазначили, що підставою позову у цій справі є лише недотримання відповідачем встановленої законом процедури під час прийняття оскаржуваного рішення.

Враховуючи положення пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України та доводи представника відповідача, судова колегія приходить до висновку про наявність процесуальних підстав для зупинення провадження у цій справі.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

Предметом даного позову є не дії, а рішення Верховної Ради України про звільнення судді з посади за порушення присяги. При цьому дане рішення прийнято на підставі відповідного рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_9, ОСОБА_13, ОСОБА_14 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва у зв'язку з порушенням присяги судді.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження зокрема рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У частині другій статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Тобто вищезазначені положення статті 2 та закріплений у статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України принцип офіційного з'ясування усіх обставин у справі покладають на адміністративний суд обов'язок встановлювати не лише дотримання процедури, але і інші обставини щодо правомірності прийняття рішення суб'єктом владних повноважень.

До предмету доказування у цій адміністративній справі, разом із обставинами щодо дотримання Верховною Радою України процедури прийняття Постанови від 29.09.2016р. № 1627-VIII про звільнення ОСОБА_9 з посади судді Апеляційного суду м. Києва у зв'язку з порушенням присяги судді, входять і обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення законодавчого органу.

У статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що результат розгляду у справі № П/800/25/17 за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції має прямий вплив на вирішення спору у цій справі, оскільки скасування рішення Вищої ради юстиції про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_9 нівелює наслідки встановлення обставин щодо дотримання Верховною Радою України процедури при прийнятті оскаржуваного рішення.

У свою чергу, у разі, якщо у цій справі суд у рішенні, яке передуватиме рішенню у справі № П/800/25/17, дійде висновку про законність Постанови Верховної Ради України, а після того відповідне рішення Вищої ради юстиції буде визнане незаконним та скасовано, то судове рішення у цій справі, у такому випадку, не відповідатиме приписам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, провадження у справі підлягає зупиненню до вирішення справи № П/800/25/17 та набрання у ній судовим рішенням законної сили.

Крім того, представник Верховної Ради України в судовому засіданні заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вищу раду правосуддя. Подане клопотання обґрунтоване тим, що рішення суду у зазначеній справі вплине на права та інтереси Вищої ради правосуддя, як органу на який покладено обов'язки та відповідальність за формування високопрофесійного суддівського корпусу.

Представник позивача проти зазначеного клопотання заперечив, посилаючись на те, що відсутні будь-які докази чи підстави вважати, що рішення в даній справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Вищої ради правосуддя.

Судом встановлено, що оскаржувана ОСОБА_9 Постанова Верховної Ради України «Про звільнення судді» від 29.09.2016р. № 1627-VIII була прийнята на підставі рішення Вищої ради юстиції. Проте, 30.09.2016р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» відповідно до якого Верховна Рада України передала повноваження щодо обрання та звільнення з посади суддів.

05.01.2017 року набув чинності Закон України «Про Вищу раду правосуддя». Відповідно до ст. 131 Конституції України в Україні діє Вища рада правосуддя, яка зокрема, вносить подання про призначення судді на посаду та ухвалює рішення про звільнення судді з посади.

Згідно п.п. 1 п. 16-1 Перехідних положень Конституції України до утворення Вищої ради правосуддя її повноваження здійснює Вища рада юстиції. Вища рада правосуддя утворюється шляхом реорганізації Вищої ради юстиції. До обрання (призначення) членів Вищої ради правосуддя цей орган діє у складі членів Вищої ради юстиції протягом строку їх повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 КАС України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача у будь-який час до закінчення судового розгляду, якщо рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов'язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням осіб, які беруть участь у справі. Якщо адміністративний суд при прийнятті позовної заяви, підготовці справи до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення у даній справі може вплинути на права, свободи, інтереси або обов'язки Вищої ради правосуддя (правонаступника Вищої ради юстиції), оскільки у разі задоволення позовних вимог та скасування судом Постанови Верховної Ради України від 29.09.2016 р. за № 1619-VIII, у Вищої ради правосуддя (як правонаступника Вищої ради юстиції) виникне питання про подальше звільнення позивача з посади судді або поновлення на посаді, з відповідним поданням.

Отже подане представником клопотання про залучення третьої особи у даній справі є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 53, 156, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Залучити до участі у справі № П/800/529/16 третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Вищу раду правосуддя.

2. Провадження у даній справі № П/800/529/16 за позовом ОСОБА_9 до Верховної Ради України про визнання протиправним та скасування рішення зупинити до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № П/800/25/17 за позовом ОСОБА_9 до Вищої ради юстиції про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування рішення.

3. Ухвала може бути переглянута Верховним судом України в строк, з підстав та в порядку, встановленому ст.ст. 236-2391 КАС України, та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про її перегляд Верховним судом України, якщо таку скаргу не було подано.

Судді:

Ухвала № 83070236

Відкрити повний перегляд

УХВАЛА

16 липня 2019 року

Київ

справа №800/529/16

адміністративне провадження №Зі/9901/185/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Жука А.В., розглянувши у порядку письмового провадження

заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Кравця Р.Ю. про відвід судді Желєзного І.В.,

у справі № 800/529/16

за позовом ОСОБА_1

до Верховної Ради України

третя особа - Вища рада правосуддя,

про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII "Про звільнення судді".

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Верховного Суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII "Про звільнення судді".

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2018 визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О.,Гімон М.М., Гриців М.І., Бучик А.Ю.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року відкрито провадження у справі.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.11.2018 визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О., Гімон М.М., Гриців М.І., Коваленко Н.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2019 визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О., Гімон М.М., Бучик А.Ю., Коваленко Н.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О., Гімон М.М., Бучик А.Ю., Желєзний І.В.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.06.2019 року визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: головуючий суддя Мороз Л.Л., судді: Берназюк Я.О., Рибачук А.І., Бучик А.Ю., Желєзний І.В.

16 липня 2019 року до суду надійшла заяви представника позивача про відвід судді Желєзного І.В., визначеного для розгляду справи, з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 липня 2019 року, визнано необґрунтованими заявлені відводи колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з чим, заяви передано іншим суддям Верховного Суду.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.07.2019 заяву ОСОБА_2 про відвід судді Желєзного І.В. передано для вирішення судді Жуку А.В.

Судом встановлено, що в обґрунтування заявленого відводу, з посиланням на рішення Європейського суду з прав людини, а також на норми Конституції України, заявник вказує, що суддя Желєзний І. В. не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм, та принципам справедливості, оскільки його призначення відбулось за участю членів ВККС, які не відповідали вимогам закону.

Зазначає, що станом на момент проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій щодо призначення на посаду судді Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень брали участь члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, які не відповідали вимогам закону, а саме: ОСОБА_3 , який на час виконання повноважень члена комісії не вжив дій щодо зупинення адвокатської діяльності, та ОСОБА_4 , який не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності. Оскільки склад Вищої кваліфікаційної комісії суддів України було сформовано із порушенням закону, прийняті нею як колегіальним органом рішення не можна вважати легітимними. Така ситуація, на переконання заявника, ставить під сумнів законність процедури призначення суддів Верховного Суду, у якій брали члени комісії ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Перевіривши доводи заяви суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення відводу судді з огляду на таке.

Положення частин першої, другої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу, яка встановлює недопустимість повторної участі суддів в розгляді адміністративної справи.

Суд наголошує, що надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання.

При об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.

У вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді ("Морель проти Франції", пункти 45-50; "Пескадор Валеро проти Іспанії", пункт 23) або органу, що засідає у вигляді суду присяжних ("Лука проти Румунії", пункт 40), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду ("Ветштайн проти Швейцарії", пункт 44; "Пабла Кю проти Фінляндії", пункт 30; "Мікалефф проти Мальти", пункт 96).

Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Наведені у заяві доводи, за яких, на думку представника ОСОБА_2 , є сумнів у неупередженості або об`єктивності судді мають суб`єктивний характер, оскільки жодного прикладу вчинення ним дій, які б свідчили про його упередженість чи ставили б під сумнів безсторонність судді не наведено. Доводи заяви не дають підстав для висновку про існування причинно-наслідкового зв`язку між дотриманням ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вимог законодавства та професійною діяльністю судді Желєзного І.В.

Таким чином викладені у заяві доводи про те, що суддя Верховного Суду Желєзний І.В. не може відповідати принципам неупередженості, зокрема, за об`єктивним критерієм суд вважає необгрунтованими.

Отже, посилання заявника на упередженість судді Железного І.В. з тих підстав, що при вирішенні питання про призначення кваліфікаційного оцінювання, проведення кваліфікаційного оцінювання та надання рекомендацій на призначення на посади суддів Верховного Суду у прийнятті відповідних рішень приймали участь члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України - ОСОБА_3, який, на думку заявника, на час виконання таких повноважень не зупинив адвокатську діяльність, а також ОСОБА_4 , який згідно з доводами заявника не підтвердив належним чином необхідний стаж професійної діяльності, не є об`єктивно обґрунтованими, оскільки такі доводи ґрунтуються на припущеннях та суб`єктивній оцінці заявником обставин.

Інші підстави, передбачені статтями 36, 37 КАС України, які б унеможливлювали участь у розгляді справи судді Желєзного І.В. і викликали необхідність його відводу, у заяві відсутні.

З урахуванням зазначеного, вважаю, що обґрунтованих підстав для задоволення заяви про відвід немає, а отже в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 36, 40 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про відвід судді Железного І.В. у справі №800/529/16 за позовом ОСОБА_1 до Верховної Ради України, третя особа - Вища рада правосуддя, про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1627-VIII "Про звільнення судді".

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується.

Суддя А.В. Жук