КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
про повернення позовної заяви
14 лютого 2017 року 810/451/17
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку,
в с т а н о в и в:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку.
Ухвалою суду від 30.01.2017 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви до 14.02.2017, шляхом надання суду копії всіх сторінок паспорту ОСОБА_1, довідки про реєстрацію місця проживання (форми 1) - ОСОБА_1 або довідки, що підтверджує місце його перебування, передбачену вимогами ч.4 ст. 6 Закону України, від 15.04.2014 № 1207-VII, оригіналу документу про сплату судового збору за подання адміністративного позову (виходячи з заявлених позовних вимог майнового характеру) до Київського окружного адміністративного суду та доказів зарахування його до спеціального фонду Державного бюджету України, у розмірі, передбаченому ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
13.02.2017 на адресу суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви. До заяви було додано копії усіх заповнених сторінок паспорту, оригінал квитанції про сплату судового збору та копію довідки Подільського районного відділу в м. Києві ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві.
Надаючи оцінку поданою позивачем заяву з додатками суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" для реєстрації особа або її законний представник подає, серед іншого, документ, до якого вносяться відомості про місце проживання.
Згідно зі статтею 3 цього ж Закону документи, до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист, довідка про звернення за захистом в Україні.
Пунктом 1.2 Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 N 1077, передбачено, що реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - паспортний документ), довідки про звернення за захистом в Україні.
Згідно з пунктом 2.9 цього Порядку працівник територіального підрозділу ДМС, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи), зокрема, вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи (далі - штамп реєстрації місця проживання), зразок якого наведено в додатку 3 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року N 320, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за N 1089/21401.
Аналогічним чином до паспортного документа вносяться відомості про зареєстроване місце перебування особи (Розділ ІV Порядку).
Відповідно до пункту 6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 р. N 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 2 вересня 1993 року N 3423-XII) відмітки про реєстрацію постійного місця проживання громадянина робляться на одинадцятій - шістнадцятій сторінках паспорта.
Суд зазначає, що позивачем подано копії всіх заповнених сторінок паспорту, де на сторінці 11 зазначено останнє місце проживання позивача за адресою: АДРЕСА_3. Будь-які інші записи на сторінці 11 відсутні.
Отже, оскільки будь-яких інших записів, у тому числі відомостей про зняття з останнього місця проживання відсутні, то суд дійшов висновку, що єдиним належним підтвердженням місця реєстрації, знаходження та перебування позивача є останнє місце реєстрації за адресою яка зазначена в паспорті, а саме: АДРЕСА_3.
У такому випадку суд не бере до уваги довідку Подільського районного відділу ГУ Державної міграційної служби України в м. Києві №8/2-17 від 09.02.2017, оскільки Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" передбачено конкретний перелік документи до яких вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи. В даній довідці зазначено, що ОСОБА_1 09.02.2017 подав письмову заяву, тобто після звернення до суду з даною позовною заявою зареєстрованою від 30.01.2017, в якій зазначив таку адресу: АДРЕСА_1 за якою може бути вручена офіційна кореспонденція. У такому випадку, позивач тільки отримує офіційну кореспонденцію за адресою яку зазначив - АДРЕСА_1, але особисто за даною адресою не проживає та належним чином не зареєстрований. Також суд звертає увагу, що позивачем в позовній заяві вказано АДРЕСА_2, як поштову адресу.
Згідно ч. 1 ст. 107 Кодексу адміністративного суду України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу; чи належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Правила територіальної підсудності адміністративних справ визначені у статті 19 КАС Україні.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Положеннями ч. 2 ст. 19 КАС України передбачено, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що КАС України встановлює декілька видів територіальної підсудності, в тому числі: загальну (залежно від місця проживання чи місцезнаходження відповідача) та альтернативну (за вибором позивача).
Альтернативний характер підсудності надає позивачу право вибору суду, до якого він може звернутися. Це один з двох судів: або суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) позивача, або суд за місцезнаходженням відповідача.
З матеріалів адміністративного позову вбачається, що адресою місцезнаходження відповідача у справі є м. Київ, тобто вирішення спору за правилами загальної підсудності чи альтернативної (у разі обрання суду за місцезнаходженням відповідачів) має здійснюватися окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Положеннями статті 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" №1207-VII від 15 квітня 2014 року зазначено, що у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим, змінено. Зокрема, забезпечено розгляд адміністративних справ Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим - Київським окружним адміністративним судом, адміністративних справ Окружного адміністративного суду міста Севастополя - Окружним адміністративним судом міста Києва; Севастопольського апеляційного адміністративного суду - Київським апеляційним адміністративним судом.
Позивач звернувся із даним позовом саме до Київського окружного адміністративного суду, повноваження якого згідно Додатку № 1 до Указу Президента України від 16.11.2004 N 1417/2004 "Про утворення місцевих та апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі" розповсюджуються на територію Київської області.
За таких обставин та враховуючи, що місцезнаходженням відповідача є м. Київ, а позивача - м. Сімферополь, а також застосовуючи правила альтернативної підсудності адміністративних справ, даний спір має вирішуватися Київським окружним адміністративним судом лише в тому випадку, якщо місцем проживання (перебування, знаходження) позивача чи відповідача є саме Київська область.
Отже, позовна заява подана з порушенням правил територіальної підсудності, у зв'язку з чим дана справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, а підсудна Окружному адміністративному суду міста Києва.
Крім того, суд звертає увагу та ту обставину, що позивач неодноразово звертався з аналогічними позовними заявами до Окружного адміністративного суду м. Києва про стягнення середнього заробітку та рішеннями Окружного адміністративного суду м. Києва позовні вимоги позивача були задоволені частково.
Згідно з п. 6 ч. 3 ст. 108 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Таким чином, дана справа за правилами територіальної підсудності не підсудна Київському окружному адміністративному суду та підлягає поверненню позивачу.
При цьому, повернення позовної заяви, згідно з вимогами частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права позивача для повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 108, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у х в а л и в:
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку - повернути позивачу.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка її подала, разом із позовною заявою з усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя Лиска І.Г.
Ухвала № 65816378
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа: № 810/451/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Шурко О.І.
У Х В А Л А
Іменем України
30 березня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Дуденкові О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку, -
В С Т А Н О В И В:
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Державної фіскальної служби України про стягнення середнього заробітку.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року позовну заяву повернуто позивачеві, з тих підстав, що даний спір не підсудний Київському окружному адміністративному суду, оскільки учасники даного спору знаходяться на території м. Києва та м. Сімферополь.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Підсудністю справи вважається правовий інститут, що містить сукупність юридичних ознак (властивостей) справи, на основі яких закон визначає суд, що має право та зобов'язаний розглянути таку справу й вирішити її по суті. При цьому підсудність справи визначається за допомогою трьох критеріїв, які позначаються як різновиди підсудності справ, а саме: предметної, територіальної та ін станційної.
Предметна підсудність передбачає право суду певної інстанції розглядати справу у першій інстанції. Зазначу, що правильне визначення предметної підсудності адміністративної справи є дуже важливим, оскільки порушення правил предметної підсудності має наслідком скасування судового рішення.
Територіальна підсудність розмежовує між однорідними судами повноваження з розгляду справ залежно від території, на яку поширюється їх діяльність. Вона персоніфікує суди з розгляду справ, визначає, який конкретно суд може розглянути конкретну справу по першій інстанції.
Правила інстанційної підсудності поряд із правилами предметної та територіальної підсудності складають алгоритм визначення компетентного суду для розгляду і вирішення конкретної справи. Правила інстанційної підсудності дають відповідь на питання, які суди розглядають справи у першій інстанції, а які - в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно зі статтею 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів та референдуму.
За приписами ст. 19 КАС України адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частина 2 цієї ж статті встановлює, що адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача, або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Якщо така особа не має місця проживання (перебування, знаходження) в Україні, тоді справу вирішує адміністративний суд за місцезнаходженням відповідача.
Тобто, якщо предметом адміністративної справи є оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи, то позивач може застосувати альтернативну підсудність.
Водночас, відповідно до положень статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», у зв'язку з неможливістю здійснювати правосуддя судами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя на тимчасово окупованих територіях, територіальну підсудність судових справ, підсудних розташованим на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судам змінено та зобов'язано забезпечити розгляд адміністративних справ, зокрема, Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим - Київським окружним адміністративним судом.
У разі якщо ж позовна заява територіально не підсудна Окружному адміністративному суду міста Севастополя або Окружному адміністративному суду Автономної Республіки Крим то її територіальна підсудність визначається за загальними правилами, встановленими статтею 19 КАС України.
Як вбачається із матеріалів справи, зареєстрованим у встановленому порядку місцем проживання позивача є місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, у зв'язку з чим, позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду на підставі ч.2 ст.19 КАС України за вибором позивача.
Таким чином, колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції, що дана справа не підсудна Київському окружному адміністративному суду, з підстав викладених в ухвалі.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана ухвала прийнята судом з порушенням норм процесуального права, не враховано всі обставини справи, тому існують підстави для задоволення апеляційної скарги.
Згідно ч. 3 ст. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 204, 205, 206 КАС України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року - скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, оскільки вона не перешкоджає подальшому провадженню у справі, проте згідно до ч. 2 ст. 211 КАС України заперечення проти неї можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 04.04.2017.
Головуючий суддя Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.