RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Ухвала № 63289167

Lecture à voix haute momentanément indisponible

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження:22-ц/790/6278/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 2011/6304/12 ОСОБА_1

Категорія: Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач –Міненкова Н.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: Міненкової Н.О.

суддів: Пономаренко Ю.А.

ОСОБА_2

за участю секретаря: Лашакової Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Перший Український ОСОБА_4" до ОСОБА_3, ОСОБА_5, Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу – ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_9 про визнання правочину недійсним та зобов’язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

В березні 2012 року ПАТ «ПУМ банк» звернувся до суду з зазначеним позовом про визнання правочину недійсним та зобов'язання вчинити певні дії.

Після уточнення позову, 07.08.2012р. (т.1, а.с.110) просили :

- встановити факт нікчемності договору іпотеки від 23 лютого 2011року посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_10 за реєстровим № 585 укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3

- визнати недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, посвідчений 06.04.2012 року приватна нотаріусом ОСОБА_10 за реєстровим № 516.

- зобов'язати приватного нотаріуса Харківського МНО ОСОБА_10 виключити з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис № 10867232 щодо обтяження іпотекою квартири, реєстраційний номер: 15632581, за адресою: АДРЕСА_1, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 10867174 щодо обтяження забороною вказаної квартири.

- зобов'язати приватного нотаріуса Харківського МНО ОСОБА_6 внести до Державного реєстру іпотек реєстраційний запис щодо обтяження іпотекою квартири, реєстраційний номер: 15632581, що розташована за адресою: Харків, АДРЕСА_2, на підставі Договору іпотеки № 5693450 від 13.09.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 4285 та внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис щодо обтяження забороною даної квартири.

В обґрунтування позову вказували, що 13 вересня 2007р. між ЗАТ "Перший Український ОСОБА_4 банк", правонаступником всіх прав та зобов'язань якого є ПАТ «ПУМ банк» та ОСОБА_9 був укладений Кредитний договір № 5693356, відповідно до умов якого позивач надав ОСОБА_9 кредит у розмірі 315 000,00 доларів США, а ОСОБА_9 зобов'язалася вико ристати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування креди том та повернути банку кредит частинами в розмірах, в порядку та в строки, визначені кредитним договором.

В той же день 13.09.2007 року між ПАТ «ПУМ банк» та ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки № 5693450 від 13.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 4285 (надалі за текстом - договір іпотеки), згідно з яким у забезпечення зобов'язань ОСОБА_9 за кредитним договором, ОСОБА_5 було передано в іпотеку банку квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 (далі - предмет іпотеки).

Свої зобов’язання за кредитним договором від 13.09.2007року ОСОБА_9 не виконала.

Однак позивачу стало відомо, що 23 лютого 2011р., згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_10 за реєстровим № 585, ОСОБА_5 передав зазначену квартиру 17а по пр. Правди 5 в м. Харкові, що є предметом іпотеки в наступну іпотеку громадянці ОСОБА_3

06.04.2012 року предмет іпотеки було відчужено ОСОБА_3, - ОСОБА_8 згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_10 за реєстровим № 516.

Вважали, що діями відповідачів порушені законні права ПАТ «ПУМ банк».

У судовому засіданні першої інстанції представник позивача позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини зазначені в позові, відповідач ОСОБА_10 та представники відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_5 позов не визнали.

Справу розглянуто за відсутності відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_8 та 3-ї особи ОСОБА_9

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2012 року позов задоволено.

Суд встановив факт нікчемності договору іпотеки від 23 лютого 2011року посвідченого приватним нотаріусом Харківського МНО ОСОБА_10 за реєстровим № 585 укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3;

- визнав недійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8, посвідчений 06.04.2012 року приватна нотаріусом ОСОБА_10 за реєстровим № 516;

- зобов'язав приватного нотаріуса Харківського МНО ОСОБА_10 виключити з Державного реєстру іпотек реєстраційний запис № 10867232 щодо обтяження іпотекою квартири, реєстраційний номер: 15632581, за адресою: АДРЕСА_1, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 10867174 щодо обтяження забороною вказаної квартири;

- зобов'язав приватного нотаріуса Харківського МНО ОСОБА_6 внести до Державного реєстру іпотек реєстраційний запис щодо обтяження іпотекою квартири, реєстраційний номер: 15632581, що розташована за адресою: Харків, АДРЕСА_2, на підставі Договору іпотеки № 5693450 від 13.09.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріально округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 4285 та внести до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис щодо обтяження забороною даної квартири.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської від 12 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2012 року залишено без змін (т.1, а.с. 239-240).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 липня 2013 касаційну скаргу ОСОБА_8 відхилено, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської від 12 березня 2016 року залишено без змін.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_3 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2012 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення є незаконним необґрунтованим ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що рішення суду необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли і закон, який їх регулює.

Судовим розглядом встановлено, що 13.09.2007 року між ПАТ «ПУМ банк» та ОСОБА_5 було укладено Договір іпотеки № 5693450 від 13.09.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстраційним № 4285, згідно з яким у забезпечення зобов'язань ОСОБА_9 за кредитним договором, ОСОБА_5 було передано в іпотеку банку квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3.

Згідно ч.1 ст. 13 Закону України «Про іпотеку» предмет іпотеки може бути переданий в наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено попереднім іпотечним договором.

Відповідно до п. 1.7.5 Договору іпотеки від 13.09.2007року, наступні іпотеки Предмета іпотеки, не дозволяються.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Обтяження зазначеного нерухомого майна було зареєстровано у Державному реєстрі іпотек № 14396139 від 13.09.2007 року та в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 14397181 від 13.09.2007 року.

Свої зобов’язання за кредитним договором від 13.09.2007року ОСОБА_9 не виконала.

Матеріали справи (а.с.106) містять копію рішення апеляційного суду Харківської області від 31 жовтня 2012р. з якого вбачається, що рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 червня 2011 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, - квартиру за адресою: АДРЕСА_3, шляхом його продажу ОСОБА_3 будь якій особі покупцеві, скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.

Підставою скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову було встановлення судом апеляційної інстанції обставин, щодо відсутності згоди попереднього іпотекодержателя ПАТ «ПУМ банк» на передачу ОСОБА_5 предмету іпотеки квартири АДРЕСА_4 в м. Харків в наступну іпотеку.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи недійсність договору іпотеки від 23 лютого 2011 року, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову.

Договір іпотеки, укладений між ОСОБА_5Є та ПАТ «ПУМ банк» 13.09.2007р., є чинним. Вилучення записів про державну реєстрацію іпотеки не впливає на дійсність укладеного між позивачем та ОСОБА_5Є договору іпотеки та не свідчить про його припинення.

Правильно встановивши юридичну природу виниклих правовідносин, суд застосував закон, який їх регулює.

Крім того, обставинам на які посилається апелянт надавалася оцінка під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_8

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи щодо яких встановлено ці обставини.

Судова колегія не знаходить підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду, яке постановлено відповідно до вимог статей 213,214 ЦПК України.

Керуючись ст.. 303,304,307,308,313,317,319 ЦПК України судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий - Н.О. Міненкова

Судді - Ю.А. Пономаренко

ОСОБА_2

Ухвала № 33713834

Ouvrir la consultation complète

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________

Провадження: № 22-ц/790/5997/13 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 639/6527/13-ц Іванова І.В.

Категорія: трудові Доповідач - Гальянова І.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2013 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого-судді: Гальянової І.Г.

суддів: Колтунової А.І.

Костенко Т.М.

при секретарі: Галушко Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажний поїзд № 767» на рішення Жовтневого» районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажний поїзд № 767» про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

2 квітня 2013 року позивач звернувся у суд з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованость за відрядження в розмірі 13 320,00 грн., середньомісячний заробіток за затримку розрахунку за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року в розмірі 13028,28 грн. та моральну шкоду, розмір якої визначає у 2000,00грн. (а.с.1-2).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем в період з 3 квітня 2012 року по 23 вересня 2012 року знаходився у трудових правовідносинах , працював електромонтером та наказам № 74к від 23 вересня 2012 року , його було звільнено з підприємства.

Позивач зазначає, що при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку, а саме: не оплачена робота , виконана ним за час службового відрядження та його неодноразові звернення до відповідача були залишені без реагування.

Позивач зазначає, що він звертався зі скаргою в територіальну державну інспекцію з питань труда в Харківській області та відповідно до відповіді №01-19-1355 від 1 березня 2013 року , у відповідача перед ним є заборгованість у розмірі 13320 грн. 00 коп..

Як на підставу вимог щодо стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час затримки розрахунку позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог ст. 116 КЗпП України не провів з ним повного розрахунку

Як на підставу стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди, позивач вказує на те., що діями відповідача , які пов'язані з несвоєчасним розрахунком виплатою , йому завдано моральної шкоди, яка виразилась у тому,що він був позбавлений можливості задовольнити елементарні життєві потреби, у тому числі не міг нормально харчуватись.

У справі 01 червня 2013 року ухвалювалось заочне рішення, яке ухвалою суду від 29 липня 2013 року було скасовано за заявою відповідача (а.с.21, 33)

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року за заявою представника позивача позовні вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відрядження у розмірі 13320 грн. були залишені без розгляду на підставі п.5 ч.І ст. 207 ЦПК України ( а.с.45).

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з зазначених підстав та просив їх задовольнити .

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала. Свої заперечення обґрунтовувала тим, що предметом позову позивач визначає стягнення заборгованості по заробітній платі та зазначає , що йому не була оплачена робота , виконана за час службового відрядження. Проте зазначене не відповідає дійсності . Заборгованості по сплаті заробітної плати у ТОВ «Енергопоїзд №767» перед ОСОБА_3 не має. Перед позивачем була заборгованість з виплати добових за час відрядження в сумі 13320 грн., яка на цей час також виплачену позивачу у повному обсязі .Представник позивача, посилаючись на вказані обставини вважала, що позивач пропустив встановлений ст. 233 КЗПП України строк для звернення у суд з зазначеним позовом та просила застосувати до його вимог строк позовної давності, про що надала суду письмову заяву (а.с.45).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Харкова від 05 серпня 2013 року позовні вимоги позивача задоволені частково.

Суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажний поїзд №767» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 13028 грн. 28 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Електромонтажний поїзд № 767» просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та зазначає, що витрати на відрядження не входять до структури заробітної плати, у зв»язку з чим вважає,що відповідальність, передбачена ст. 117 КЗпП України за затримку вказаних виплат . не наступає також вважає.що позивач пропустив встановлений ст. 233 КЗпП України строк для звернення у суд з зазначеним позовом.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку,що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до вимог ч.І ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача, та стягуючи з відповідача на користь позивача середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з жовтня 2012 року по березень 2013 року у розмірі 13028 грн. 28 коп. та моральну шкоду в розмірі 500 грн. , суд першої інстанції, з посиланням на вимоги ст.ст. 166, 117, 237-1 КЗпП України виходив з доведеності позивачем позовних вимог в цій частині.

При цьому судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними у справі доказами, ОСОБА_3 згідно наказу №35-к від 03.04.2012 року, працював в ТОВ « Енергомонтажний поїзд №767» на посаді електромонтера та його було звільнено 23 вересня 2012 року на підставі наказу №74-к від 23 вересня 2012 року на підставі особистої заяви за ст. 38 КЗпПУ, про що свідчать записи в трудові книжці позивача (а.с. 3-4).

Згідно до відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Харківській області, на час звільнення 23 вересня 2012 року перед ОСОБА_3 малася заборгованість за відрядження в розмірі 13320 грн. за липень - вересейь 2012 року, а також в порушення ст. 83 КЗпП України ОСОБА_3 грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки яка була нарахована йому вже після його звільнення в лютому 2013 року (а.с.5). Вказану обставину в судовому засідання представник відповідача не заперечував.

Судом першої інстанції також встановлено та підтверджено наявними у справі доказами ,що починаючи з 01 квітня 2013 року по 01 серпня 2013 року , тобто після звернення позивача до суду з зазначеним позовом, відповідач в добровільному порядку перерахував на його картковий рахунок оплату за відрядження ( а.с.37-44)

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа , організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган відшкодовує працівнику моральну шкоду у випадку, якщо з його вини були порушені

законні права працівника, що привело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Судом першої інстанції встановлено порушення з боку відповідача трудових прав позивача, які виразились в порушенні строків виплати всіх грошових сум при звільненні позивача.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середньомісячного заробітку за час затримки виплати належних позивачу сум при звільненні та моральної шкоди.

Доводи. викладені представником відповідача в апеляційній с карзі висновків суду не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення , були предметом їх розгляду в суді першої інстанції та суд дав їм належну оцінку.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 317, 319, 218 ЦПК судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомонтажний поїзд № 767» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 05 серпня 2013 року, залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий, суддя :

Судді: