ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 59078564

Озвучення тимчасово недоступне

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року

Справа № 910/26062/15

Вищий господарський суд України у складі: суддя Львов Б.Ю. - головуючий, судді Прокопанич Г.К. і Селіваненко В.П.,

розглянувши касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна", м. Київ, та товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців", м. Київ,

на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016

зі справи № 910/26062/15

за позовом приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (далі - Організація), м. Київ, в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік" (далі - ТОВ "УМИГ Мьюзік"), м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" (далі - Товариство),

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" (далі - ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців")

про стягнення 36 540 грн. компенсації за порушення авторських прав,

за участю представників:

Організації - Хлєбнікова С.Г.,

ТОВ "УМИГ Мьюзік" - Царик О.П.,

Товариства - Семенко І.В.,

ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" - Кваши О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Організація в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзік" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства 36 540 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав.

Позовні вимоги з посиланням на приписи статті 426 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 15, 32, 50, 52 Закону України від 23.12.1993 № 3792-XII "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон № 3792) мотивовано неправомірним - без дозволу правовласника - використанням Товариством у приміщенні власного торгового центру (м. Київ, просп. Григоренка, 43) шляхом публічного виконання музичного твору (пісні) "Blame it on me" для фонового озвучення приміщення за допомогою наявного в закладі обладнання та без сплати авторської винагороди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 (колегія суддів у складі: Доманська М.Л. - головуючий суддя, судді Пантелієнко В.О., Верховець А.А.), позовні вимоги задоволено частково: стягнуто з Товариства на користь ТОВ "УМИГ Мьюзік" в особі Організації 13 780 грн. компенсації за порушення виключних майнових авторських прав.

Прийняті зі справи судові рішення з посиланням на приписи статей 11, 202, 426, 1108, 1109 ЦК України та статей 1, 15, 31-33, 45, 49, 50, 52 Закону № 3792 мотивовано необхідністю захисту порушених відповідачем прав ТОВ "УМИГ Мьюзік" як власника майнових авторських прав на зазначений твір, управління яким передано Організації.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Товариство просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У свою чергу, ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" у касаційній скарзі просить Вищий господарський суд України рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати внаслідок їх прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а справу передати на новий судовий розгляд.

Організація подала відзив на названі касаційні скарги та письмові додаткові пояснення, в яких зазначила про безпідставність доводів скарг та просила відмовити в їх задоволенні.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників Організації, Товариства та ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:

- Організація є організацією колективного управління відповідно до свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011;

- 01.01.2014 Організацією як організацією колективного управління та ТОВ "УМИГ Мьюзік" укладено договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами (далі - Договір), за умовами якого позивач надав Організації повноваження здійснювати управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від його імені використання творів, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання;

- згідно з пунктом 8.3 Договору у випадку виявлення порушень прав позивача Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав;

- ТОВ "УМИГ Мьюзік" на підставі Договору передало Організації повноваження з управління майновими авторськими правами, зокрема, на твір "Blame it on me" (автори Pott Joel Laslett та Barnett George; виконавець George Ezra);

- ТОВ "УМИГ Мьюзік", у свою чергу, отримало майнові права на згаданий твір "Blame it on me" за договором про передачу авторських і суміжних прав від 31.12.2014 № НЛВ - 138/15, укладеним ним з товариством з обмеженою відповідальністю "Національне музичне видавництво";

- 24.12.2009 Товариством і товариством з обмеженою відповідальністю "Діджискай-Україна" (далі - ТОВ "Діджискай-Україна") укладено договір № 1109-CRM-09 на музикально-інформаційне обслуговування, за умовами якого: ТОВ "Діджискай-Україна" зобов'язується надавати абонентські послуги з музикально-інформаційного обслуговування торгових центрів відповідача, зазначених у додатку № 1; Товариство зобов'язується самостійно одержувати дозволи на публічне виконання музичних творів та оплачувати такі дозволи. Договір діє протягом трьох років з дати підписання. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір розірвати договір, то він вважається продовженим на той же строк;

- 30.12.2012 ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" (ліцензіар) і Товариством (ліцензіат) укладено договір про передачу авторських та суміжних прав № 164-mar-13 (далі - Договір № 164-mar-13), за умовами пункту 1.1 якого ліцензіар передає ліцензіату права (невиключну ліцензію) на використання невиключних авторських прав на твори і невиключні суміжні права на фонограми, зазначені у додатку № 1, шляхом публічного виконання творів у торгових центрах ліцензіата, зазначених у додатку № 2;

- за поясненнями третьої особи додаток № 1 до Договору № 164-mar-13 не містить спірного твору чи його фонограми;

- згідно з додатком від 30.05.2014 № 6 до Договору № 164-mar-13 третя особа з 01.06.2014 передає Товариству невиключні майнові авторські та суміжні права на охоронюваний організаціями колективного управління правами репертуар для публічного виконання (невизначений перелік творів; пункт 1);

- ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" не є організацією колективного управління в розумінні Закону № 3792;

- 01.06.2014 ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" та об'єднання підприємств "Українська ліга музичних прав" (далі - Ліга) як організація колективного управління уклали договір ДСК-01/06/12 про виплату винагороди (роялті; далі - Договір ДСК-01/06/12), предметом якого є умови використання третьою особою способом публічного виконання в закладах, зазначених у додатках до цього договору (у тому числі й у згаданому закладі відповідача), в яких третя особа здійснює надання послуг з використанням фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань, та сплати Лізі як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення винагороди (роялті) за таке використання;

- відповідно до пункту 1 Договору ДСК-01/06/12 каталог Ліги - це фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані Лізі в колективне управління та/або щодо яких Лізі надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання;

- згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Договору ДСК-01/06/12 Ліга зобов'язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців";

- додатковою угодою від 02.06.2014 до Договору ДСК-01/06/12 сторони домовились викласти пункт 2.1 Договору ДСК-01/06/12 у наступній редакції: Ліга передає, а ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" від свого імені, але на користь та в інтересах клієнтів, у яких ТОВ "Діджискай-Україна" надає послуги з використанням авторських та суміжних прав, приймає невиключні майнові авторські та суміжні права (невиключна ліцензія) на використання музичних творів, фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у фонограмах виконань, що входять до каталогу Ліги шляхом їх публічного виконання в торговельних приміщеннях, перелік та адреси яких містяться у відповідних додатках до цього Договору. За надання ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" прав, визначених у пункті 2.1. Договору на строк дії цього Договору, ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену у відповідних додатках до цього Договору винагороду";

- пунктом 3.1 Договору ДСК-01/06/12 передбачено, що він вступає в силу з 01.06.2014 і діє до 21.12.2015;

- доказів надання ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" Товариству послуг з публічного виконання музичних творів (у тому числі й спірного) до суду не подано;

- Товариством 17.06.2015 та 14.07.2015 використано спірний музичний твір "Blame it on me" шляхом його публічного виконання для фонового озвучення приміщення торгового центру відповідача (місто Київ, просп. Григоренка, 43) за допомогою наявного в цьому приміщенні музичного обладнання, що підтверджується актами фіксації від 17.06.2015 № 17/06/15 та від 14.07.2015 № 14/07/15, дисками з відеофіксацією від 17.06.2015 та від 14.07.2015, а також касовими чеками (касир № 913 каса 11, касир 936 каса 02);

- Товариство використало спірний музичний твір "Blame it on me" без дозволу правовласника та без сплати авторської винагороди за таке використання;

- 13 780 грн. є обґрунтованим розміром компенсації.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо правомірності публічного виконання спірного музичного твору Товариством.

Відповідно до положень статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону № 3792: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала авторські майнові права у встановленому порядку (зокрема, за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб'єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно зі статтею 45 Закону № 3792 суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто; через свого повіреного; через організацію колективного управління.

У пункті "г" частини першої статті 49 Закону № 3792 зазначено, що організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень вчиняти дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Разом з тим така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація.

У випадку, якщо організація колективного управління звертається на захист прав фізичних осіб, такий спір розглядається в порядку цивільного судочинства. Якщо ж вона звертається на захист юридичних осіб, то, залежно від суб'єктного складу, спір розглядається в порядку господарського судочинства. При цьому не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства.

Такі правові позиції викладені в абзацах четвертому і п'ятому пункту 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

У пункті 29 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", зокрема, зазначено, що відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону № 3792 при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Частиною другою статті 33 Закону № 3792 визначено, що договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Відсутність у договорі вказівки на конкретний твір, право на який передається за цим договором, означає, що сторонами в такому разі не визначено предмет договору, і отже, він є неукладеним. Такі ж наслідки тягне за собою й відсутність у відповідному договорі хоча б однієї з умов, визначених згаданою нормою як істотна. Такі правові позиції викладено й у підпункті 30.2 пункту 30 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12.

У пункті 491 названої постанови пленуму Вищого господарського суду України зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону № 3792 до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Водночас згідно з положеннями частини другої тієї ж статті суб'єкти авторського права, які не передали організаціям колективного управління повноважень на управління своїми правами, в тому числі щодо збирання винагороди, мають право вимагати від організацій колективного управління, які таку винагороду за використання їхніх творів і об'єктів суміжних прав зібрали, виплати цієї винагороди, а також вимагати вилучення своїх творів і об'єктів суміжних прав із дозволів на використання, які надаються організаціями колективного управління шляхом укладення договорів з особами, які використовують ці об'єкти.

Отже, надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об'єктів авторського права, які хоча й не перебувають в їх управлінні, але не вилучені з нього в установленому порядку, законодавець врахував специфіку діяльності суб'єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об'єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо). Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб'єктів авторського права - як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди - та дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Відповідно до частини п'ятої статті 32 Закону № 3792 право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Використання ж твору без дозволу суб'єкта авторського права і (або) суміжних прав є порушенням авторського права і (або) суміжних прав, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону № 3792, за яке пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону передбачена можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

З огляду на зазначене попередні судові інстанції, повно та всебічно дослідивши обставини справи, з дотриманням наведених ними норм матеріального права на підставі ретельної оцінки поданих сторонами доказів, встановивши: наявність у Організації права на звернення до господарського суду з даним позовом; належність позивачеві виключних майнових авторських прав на спірний музичний твір; відсутність у ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" статусу організації колективного управління, а отже, й права дозволяти відповідачеві використання необмеженого (невизначеного) переліку творів; відсутність у Товариства необхідного дозволу на використання (публічне виконання) спірного музичного твору; факт використання відповідачем спірного музичного твору у власній господарській діяльності; використання Товариством спірного твору без належної сплати (правовласнику або організації колективного управління) авторської винагороди, а також врахувавши фактичні обставини порушення і виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, -

дійшли обґрунтованого висновку щодо доцільності визначення суми компенсації в мінімальному розмірі (10 мінімальних заробітних плат) та правомірно (в межах, визначених чинним законодавством) задовольнили даний позов частково, стягнувши з відповідача компенсацію в розмірі 13 780 грн.

Доводи касаційних скарг Товариства і третьої особи, зокрема, й щодо пролонгації дії Договору № 164-mar-13, не спростовують викладеного в оскаржуваних судових рішеннях.

Таким чином, рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів зі справи відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права та передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.03.2016 зі справи № 910/26062/15 залишити без змін, а касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТРО Кеш енд Кері Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" - без задоволення.

Суддя Б.Львов

Суддя Г.Прокопанич

Суддя В.Селіваненко

Постанова № 56613719

Відкрити повний перегляд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2016 р. Справа№ 910/26062/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Верховця А.А.

при секретарі судового засідання Чміль Я.Є.

та представників:

від ПО "ОКУАСП": Хлєбніков С.Г. (дов. від 15.08.2015);

від відповідача: Семенко І.В. (дов. від 07.09.2015 № 57-15);

від третьої особи: Кваша О.О. (доручення від 30.11.2015);

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015

у справі № 910/26062/15 (суддя: Зеленіна Н.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК"

в особі Приватної організації "Організація колективного управління

авторськими і суміжними правами"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері

Україна"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців"

про стягнення 36 540,00 грн. компенсації за порушення майнових

авторських прав

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/26062/15 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" в особі Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" 13 780 грн. 00 коп. компенсації та 1 827 грн. 00 коп. судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.12.2015, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/26062/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ МЬЮЗИК" в особі Приватної Організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" про виплату компенсації у розмірі 36 540 грн. 00 коп. за порушення майнових авторських прав.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" посилається на те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 у даній справі прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Метро Кеш Енд Кері Україна" на вказане рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у даній справі та призначено її розгляд на 17.02.2016.

У зв'язку з перебуванням судді Шипка В.В. на лікарняному, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016, сформовано склад колегії суддів для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі № 910/26062/15 у наступному складі: головуючий суддя: Доманська М.Л., судді: Верховець А.А., Пантелієнко В.О. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2016 дану апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.

17.02.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від третьої особи у справі надійшло клопотання про залучення Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та про витребування у ТОВ «Національне музичне видавництво» договору, на підставі якого останній отримав майнові авторські права на музичний твір «Blame it on me».

17.02.2016 у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.03.2016.

02.03.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" надійшли додаткові пояснення по справі та заперечення на клопотання третьої особи щодо залучення Об'єднання підприємств «Українська ліга музичних прав» в якості третьої особи та витребування у ТОВ «Національне музичне видавництво» додаткових документів.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 16.03.2016 судова колегія, дослідивши вищевказані клопотання, подані третьою особою 17.02.2016, дійшла висновку, що вони не підлягають задоволенню як необгрунтовані.

Проаналізувавши доводи, викладені третьою особою у даній справі у вказаному клопотанні про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОП «Українська ліга музичних прав», вивчивши матеріали справи, судова колегія не вбачає підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача ОП «Українська ліга музичних прав», належних доказів пов"язаності цієї особи із відповідачем у справі до суду не надано.

Що ж стосується клопотання про витребування документів, то судова колегія зазначає, що стаття 38 ГПК України передбачає, що сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Проте, третя особа у даній справі не визначає у вказаному клопотанні, які обставини може підтвердити доказ, який просить витребувати. На запитання судової колегії щодо цього обґрунтованої відповіді в судовому засіданні також не було надано.

Представник апелянта та представник третьої особи апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, представник Приватної організації "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами" - проти апеляційної скарги заперечив, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (ПО "ОКУАСП") є організацією колективного управління відповідно до Свідоцтва Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України про облік організацій колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011.

Між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими і суміжними правами", як організацією колективного управління, та ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" (позивачем), як видавником, 01.01.2014 укладено Договір № АУ003К про управління майновими авторськими правами.

Відповідно до п. 2.1 вказаного Договору, Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання творів, а також збирати винагороду (роялті) за їх використання.

Згідно з п. 8.3. Договору, у випадку виявлення порушень прав позивача, Організація має право пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.

На підставі цього Договору ПО "ОКУАСП" від ТОВ "УМИГ МЬЮЗИК" передано повноваження здійснювати колективне управління майновими правами, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання, а також збирати винагороду (роялті) за використання, зокрема, твору "Blame it on me" (виконавець George Ezra).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач отримав права, серед іншого, на твір "Blame it on me" (виконавець George Ezra) за договором про передачу авторських і суміжних прав № НЛВ - 138/15 від 31.12.2014, укладеним між позивачем та ТОВ "Національне музичне видавництво".

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону України "Про авторське право та суміжні права" (далі - Закон), організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень, крім іншого, такі функції: вчиняти інші дії, передбачені чинним законодавством, необхідні для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

Відповідно до ст. 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що ПО "ОКУАСП" є організацією колективного управління, яка на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

ПО "ОКУАСП" в обґрунтування поданого позову посилається на те, що відповідачем 17.06.2015 та 14.07.2015 порушено виключні майнові права позивача щодо музичного твору "Blame it on me" (виконавець George Ezra) шляхом публічного виконання цього музичного твору без дозволу правовласника та без сплати винагороди за таке використання.

На підтвердження таких обставин ПО "ОКУАСП" надано акт фіксації № 17/06/15 від 17.06.2015, акт фіксації № 14/07/15 від 14.07.2015, та відеозаписи використання вказаного музичного твору у ТЦ "Метро Кеш Енд Кері Україна" в м. Києві на просп. Григоренка, 43, що містяться на доданих до матеріалів справи дисках фіксації.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 426 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб. Використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з п. 5 статті 15 Закону, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору.

Відповідно до п. п. 2, 7 ч. 3 ст. 15 Закону виключним правом автора (чи особи, яка має авторське право) є, в тому числі, право на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами.

Відповідно до статей 31, 32, 33 Закону використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Відповідно до ст. 50 Закону, порушенням авторського права є, зокрема, вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15, з урахуванням передбачених ст. ст. 21-25 цього Закону обмежень майнових прав.

ПО "ОКУАСП" у своїй позовній заяві посилається на те, що відповідачем у справі вчинено неправомірне публічне виконання музичного твору "Blame it on me" (виконавець George Ezra), майновими авторськими правами на який управляє ПО "ОКУАСП".

Згідно зі ст. 1 Закону, публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У пункті 28 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;

2) відповідач має довести додержання ним вимог ЦК України і Закону при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.

Відповідач та третя особа у справі проти позову заперечують, та просять задовольнити апеляційну скаргу, посилаючись на правомірність використання відповідачем спірного твору, виходячи з наступного:

- 30.12.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" (третя особа) та відповідачем укладено договір про передачу авторських та суміжних прав № 164-mar-13,

- за умовами п. 1.1. Договору № 164-mar-13 третя особа передала відповідачу права (невиключну ліцензію) на використання невиключних авторських прав на твори та невиключні суміжні права на фонограми, зазначені у Додатку №1, зазначених у Додатку № 2 шляхом публічного виконання в торгових центрах відповідача;

- 24.12.2009 між відповідачем та ТОВ "Діджискай-Україна" укладено договір № 1109-CRM-09 про музикальне інформаційне обслуговування, за умовами якого (пункт 1.1.) передбачено, що ТОВ "Діджискай-Україна" зобов'язується надавати абонентські послуги по музикально-інформаційному обслуговуванню всіх торгових центрах відповідача, зазначених у Додатку №1; договір діє протягом трьох років з дати підписання, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору ні одна зі сторін не заявить про намір розірвати договір , то він вважається продовженим на той же строк,

- 01.06.2015 між ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" (Компанія) та ОП "Українська ліга музичних прав" (Ліга), як організацією колективного управління, укладено договір ДСК-01/06/12 про виплату винагороди (роялті),

- відповідно до п. п. 1., 1.1. Договору ДСК-01/06/12, Каталог Ліги - фонограми, відеограми, у яких зафіксовані виконання музичних творів з текстом або без тексту, майнові права на які передані у колективне управління об'єднанню підприємств "Українська ліга музичних прав" та/або щодо яких об'єднанню надано дозвіл на здійснення збору винагороди за їх використання способом публічного виконання. Предметом Договору є умови використання Компанією способом публічного виконання у зазначених в Додатках до цього Договору закладах, в яких компанія здійснює надання послуг з використанням Фонограм (відеограм ), їх примірників, "фіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограми) та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання Фонограм. Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену в Додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

Пунктами 2.1., 2.1.1. Договору ДСК-01/06/12 передбачено, що Ліга зобов'язується самостійно розподіляти та сплачувати правовласникам винагороду, отриману від Компанії.

Додатковою угодою від 02.06.2014 до Договору ДСК-01/06/12 сторони домовились п. 2.1. Договору викласти у наступній редакції: "п. 2.1. Ліга передає, а Компанія від свого імені, але на користь та в інтересах Клієнтів, у яких ТОВ "Діджискай-Україна" надає послуги з використанням авторських та суміжних прав, приймає невиключні майнові авторські та суміжні права (невиключна ліцензія) на використання музичних творів, фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у фонограмах виконань, що входять до Каталогу Ліги (далі разом за текстом іменуються як "Фонограми") способом їх публічного виконання в торгівельних приміщеннях, перелік та адреси яких містяться у відповідних Додатках до цього Договору.

2.1.1. За надання Клієнту прав, визначених п. 2.1. Договору на строк дії цього Договору, Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену у відповідних Додатках до цього Договору винагороду".

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що цей Договір вступає в силу з 01.06.2014 і діє до 21.12.2015.

Щодо доводів відповідача та третьої особи відносно зазначених вище договорів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Посилання відповідача і третьої особи на те, що відповідачем, у приміщенні ТЦ «Метро Кеш Енд Кері», які ним використовується, здійснювалось публічне виконання відповідних творів на підставі Договору ДСК-01/06/12, не можуть братись до уваги, оскільки відповідач стороною цього Договору не являється та, відповідно, не міг набути таких прав від ОП "Українська ліга музичних прав" та не набув їх від третьої особи.

Про наведене свідчать і умови Договору між Товариством з обмеженою відповідальністю "Юридичний захист авторів і виконавців" та відповідачем про передачу авторських та суміжних прав від 30.12.2012 № 164-mar-13 (пунктом 2.1. визначено, що Договір № 164-mar-13 дії до 31.12.2013), за яким третя особа у справі передає відповідачу права (невиключну ліцензію) на використання невиключних авторських прав на твори та невиключні суміжні права на фонограми, зазначені у Додатку № 1 шляхом публічного виконання в торгових центрах відповідача, зазначених у Додатку № 2.

Так, на запитання судової колегії представник третьої особи пояснив, що Додаток № 1 до Договору від 30.12.2012 № 164-mar-13 не містить спірного твору чи його фонограми, а тому і не наданий до справи; але третьою особою відповідачеві передані права на використання невиключних авторських прав та сіміжних прав на необмежене коло творів (об'єктів авторського права), фонограм (об'єктів суміжних прав). Виходячи з зазначеного та, враховуючи закінчення строку дії вказаного Договору, судова колегія вважає недоведеним факт передачі відповідачеві авторських (та/або суміжних) прав на використання спірного твору третьою особою .

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач, здійснюючи у своєму торгівельному закладі публічне виконання твору "Blame it on me" (виконавець George Ezra), діяв неправомірно, оскільки саме на підставі договору про передачу авторських та суміжних прав № 164-mar-13 від 30.12.2012 в нього не виникало прав на правомірне використання цього твору, виходячи з наступного.

Так, жодних доказів того, що ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" являється організацією колективного управління, у розумінні Закону, ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не надано.

Як роз'яснив Вищий господарський суд України у п. 49-1 постанови Пленуму від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", господарським судам необхідно мати на увазі, що згідно з приписами пункту "в" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське права і суміжні права" до функцій організацій колективного управління належить збір, розподіл і виплата зібраної винагороди за використання об'єктів авторського і (або) суміжних прав не лише суб'єктам авторського і (або) суміжних прав, правами яких вони управляють, а також й іншим суб'єктам прав відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Закону України "Про авторське права і суміжні права" право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Третя особа у даній справі не є організацією колективного управління за законодавством України, їй не надано право користуватися повноваженнями, зазначеними у статтях 48, 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права». Тому третя особа у даній справі не мала повноважень передати відповідачеві права на використання невиключних авторських (та/або суміжних) прав на необмежене коло об'єктів авторського права та суміжних прав, як на це посилається представник 3-ї особи у даній справі.

Як зазначалось вище, за вказаним Договором ДСК-01/06/12 сторони домовились, що Ліга передає, а Компанія від свого імені, але на користь та в інтересах Клієнтів, у яких ТОВ "Діджискай-Україна" надає послуги з використанням авторських та суміжних прав, приймає невиключні майнові авторські та суміжні права (невиключна ліцензія) на використання музичних творів, фонограм, відеограм, їх примірників, зафіксованих у фонограмах виконань, що входять до Каталогу Ліги (далі разом за текстом іменуються як "Фонограми") способом їх публічного виконання в торгівельних приміщеннях, перелік та адреси яких містяться у відповідних Додатках до цього Договору(п.2.1 Договору). За надання Клієнту прав, визначених п. 2.1. Договору на строк дії цього Договору, Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену у відповідних Додатках до цього Договору винагороду (п.п.2.1.1 Договору). Суду не надано доказів укладання договору між відповідачем та ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" щодо надання третьою особою у даній справі відповідних послуг з використанням вказаних Фонограм відповідачеві. До того ж права, визначені п. 2.1. Договору, стосуються необмеженого кола об"єктів авторського права та суміжних прав, правомірно надати які відповідачеві ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" не може, оскільки відповідно до Закону право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають лише організації колективного управління.

Відповідно до п. 3 Порядку обліку організацій колективного управління та здійснення нагляду за їх діяльністю затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України № 311 від 21.05.2003 право займатись діяльністю організації колективного управління виникає з моменту видачі свідоцтва про облік організації колективного управління. В матеріалах справи відсутнє таке свідоцтво видане третій особі, а отже ця особа не мала права передавати відповідачу право на використання у відповідному приміщенні необмеженого кола (переліку) музичних творів. Належних доказів правомірної передачі відповідачеві права на використання невиключних авторських (та/або суміжних) прав на спірний твір, як і належних доказів правомірного використання відповідачем (шляхом публічного виконання у відповідних приміщеннях) спірного твору, чи доказів сплати відповідачем винагороди (роялті) за використання спірного твору належному правовласнику (чи іншій особі, що має право на збір такої винагороди) суду не надано.

Судова колегія дійшла висновку, що порушення в даному випадку полягало у публічному виконанні спірного музичного твору для фонового озвучення відповідного приміщення, що використовується відповідачем, за допомогою наявного в цьому приміщенні музичного обладнання. Підставою для такого висновку стали акти фіксації використання музичних творів від 17.06.2015 та від 14.07.2015, складені представником приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" Роговим А.М. та диски з фіксацією від 17.06.2015 та від 14.07.2015, а також чекі (касир № 913 каса 11, касир 936 каса 02). І хоча вказані акти фіксаціїї складені представником приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" одноособово із зазначенням, що представник відповідача від підпису відмовився, судова колегія оцінює ці докази як належні докази у справі у сукупності з іншими доказами, наданими до суду на підтвердження порушення відповідачем відповідних прав правовласника, на захист яких подано позов у даній справі, та у сукупності із поясненнями, наданими представниками сторін, у тому числі у судових засіданнях по даній справі.

Так, самого факту публічного виконання у приміщенні ТЦ "Метро Кеш Енд Кері Україна" (м. Києв, просп. Григоренка, 43) спірного музичного твору та наявності у вказаному приміщенні відповідного джерела (пристрою), за допомогою якого відбувається музикально-інформаційне обслуговування відповідного торгового центру, відповідач у суді апеляційної інстанції не заперечував, лише доводив правомірність такого використання (публічного виконання) спірного твору. Але не довів вказаного належними доказами у справі. Суду не надано належних доказів правомірної передачі третьою особою (чи іншою особою) відповідачеві прав на використання у вказаному приміщенні останнього спірного музичного твору чи доказів сплати відповідачем винагороди (роялті) за використання спірного твору належному правовласнику (чи іншій особі, що має право на збір такої винагороди), як вже зазначалось вище.

На запитання судової колегії в суді апеляційної інстанції представники третьої особи та відповідача відповіли, що вважають правомірним використання відповідачем спірного музичного твору шляхом публічного виконання у приміщенні ТЦ "Метро Кеш Енд Кері Україна" в м. Києві на просп. Григоренка, 43, у тому числі на підставі Договору про передачу авторських та суміжних прав від 30.12.2012 № 164-mar-13, укладеного між ТОВ "Юридичний захист авторів і виконавців" та відповідачем. При цьому доказів пролангації строку дії цього договору та доказів того, що Додаток № 1 до цього Договору містить спірний твір до суду не надано. Навпаки, представник третьої особи у справі зазначив, що цей додаток не містить спірного твору, як вже зазначалось вище.

Дослідивши зібрані у матеріалах справи докази та, оцінивши їх в сукупності, враховуючи пояснення представників сторін та третьої особи, надані в суді, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно зазначив про те, що відповідач, використовуючи при здійсненні власної господарської діяльності музичний твір "Blame it on me" (виконавець George Ezra) шляхом публічного виконання, не дотримався вимог Цивільного кодексу України та Закону.

ПО "ОКУАСП" у позовній заяві просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 36 540,00 грн. компенсації.

Пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) передбачено право суб'єкта авторського права подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

Таким чином, стягнення компенсації є альтернативним видом відповідальності.

Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

При цьому, чинне законодавство не містить приписів щодо безпосереднього причинного зв'язку між фактом завдання збитків та їх розміром і розміром можливої компенсації.

Так, приписи Цивільного кодексу України та Закону не ставлять розмір компенсації у залежність від кількості використаних об'єктів або їх складових частин (не містять приписів стосовно залежності розміру компенсації), а лише встановлюють право стягнення компенсації, виходячи з самого факту вчинення порушення авторського права. Інші обставини (стосовно систематичності вчинення порушень, їх (його) обсягу, кількості неправомірно використаних об'єктів тощо), в свою чергу, повинні враховуватися судом у визначенні суми компенсації в кожному конкретному випадку, виходячи з меж, встановлених згаданою статтею 52 Закону (від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат).

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України викладена, зокрема, в оглядовому листі № 01-06/417/2012 від 04.04.2012.

Таким чином, беручи до уваги зазначену позицію Вищого господарського суду України та обставини порушення відповідачем виключних майнових авторських прав позивача, з огляду на спрямованість застосовуваних судом компенсаційних заходів на захист порушеного права, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обґрунтованим буде стягнення з відповідача заявленої позивачем компенсації у розмірі 13 780,00 грн., тобто у розмірі 10 мінімальних заробітних плат за допущене порушення.

В силу ст. 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складається з фактів - підстав позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує апеляційну скаргу.

З урахуванням вищевикладених обставин, судова колегія вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законодавством порядку відповідачем та третьою особою у даній справі, а відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, зазначивши, що заявлені вимоги підлягають частковому задоволенню.

Доводи, викладені апелянтом в апеляційній скарзі відхиляються судовою колегією за необґрунтованістю, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів у справі встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 03.12.2015 у справі № 910/26062/15. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваного рішення у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Естрагон" залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 03.12.2015 у справі № 910/26062/15 - без змін.

2. Справу № 910/26062/15 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний: 21.03.2016

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

А.А. Верховець