КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" липня 2016 р. Справа№ 910/26146/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Кропивної Л.В.
Руденко М.А.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
за участю представників сторін: від позивача - Портяник С.Ф., від відповідача 1 - не з'явився, від відповідача 2 - не з'явився, від відповідача 3 - Денисюк М.В.,
від третьої особи - не з'явився, розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Фастторг-2009» на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. у справі № 910/26146/15 (суддя - Стасюк С.В.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг»
до 1. Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 2. державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», 3. приватного підприємства «Фастторг-2009»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві
про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. позов товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» задоволено повністю. Визнано недійсними електронні торги з реалізації нерухомого майна, що належить державному підприємству «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище «Сваром'я», які проведені 23.04.2015р. державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України та оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів.
Не погодившись з прийнятим рішенням, приватне підприємство «Фастторг-2009» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. апеляційну скаргу приватного підприємства «Фастторг-2009» прийнято до провадження у складі колегії: головуючи суддя Чорна Л.В., судді Кропивна Л.В., Смірнова Л.Г.
Розпорядженням №09-52/2890/16 від 06.07.2016р. призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., який не є головуючим суддею, у відпустці.
Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу суддів від 06.07.2016р., у зв'язку з перебуванням судді Смірнової Л.Г., який не є головуючим суддею, на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Чорна Л.В. судді: Кропивна Л.В., Руденко М.А.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2016р. апеляційну скаргу приватного підприємства «Фастторг-2009» на рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. у справі № 910/26146/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.
Відповідно до п. 9-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» у разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже, спочатку починається й визначений статтею 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги.
Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» та відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві своїх представників, в судове засідання не направили, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.
За таких обставин, справа розглядається за відсутності представників відповідачів 1, 2 та третьої особи, які належним чином повідомлені.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
23.04.2015 р. проведено електронні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, що належить державному підприємству «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», а саме: дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що розташований за адресою: Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище «Сваром'я», оформлені протоколом № 75748 проведення електронних торгів. /а.с. 14/.
Згідно протоколу №75748 проведення електронних торгів, переможцем торгів визнано приватне підприємство «Фастторг-2009», у зв'язку з поданням ним найвищої цінової пропозиції в розмірі 3 622 798,74 грн. 23.04.2015 року о 23:59:59 год.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ «Укравтомехбудлізинг» посилається на порушення встановленого Законом України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторію та порушення вимог Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» в процесі реалізації нерухомого майна, що належить державному підприємству, та вимог Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Позивач наполягає на тому, що арештоване нерухоме майно підпадає під дію мораторію і не могло бути відчужене на спірних торгах.
Надані відділом Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві матеріали виконавчого провадження не містять доказів вчинення державним виконавцем передбачених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дій за спливом шестимісячного строку виконання, що свідчить про передчасність проведення спірних торгів та відчуження державного майна.
Електронні торги проводились державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України відповідно до Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014р. №656/5.
Відповідно до змісту Тимчасового порядку електронні торги - прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі. Система - інформаційна система, яка забезпечує здійснення в електронній формі процесів подання й обробки заявок на участь в електронних торгах, проведення електронних торгів з реалізації арештованого державними виконавцями майна, обробку інформації про електронні торги.
Під час проведення прилюдних торгів продавець та учасники торгів у встановленому законом порядку певними діями (ціновими пропозиціями) визначають переможця торгів та ціну продажу майна, в результаті чого переможець торгів набуває право на придбання об'єкту. Результатом проведення прилюдних торгів є визначення покупця - переможця аукціону та завершення процедури торгів шляхом підписання протоколу ліцитатором та покупцем, який одержав право на придбання об'єкта. Факт затвердження протоколу торгів має юридичне значення в аспекті виникнення підстав для подальшої сплати коштів за придбане майно, оформлення органом виконавчої служби відповідного акта та видачі покупцеві свідоцтва про придбання майна. При цьому оформлення окремого договору купівлі-продажу майна законом не передбачено.
Тобто, аукціон (прилюдні торги) за своєю правовою природою є багатостороннім правочином, оскільки в ньому мають місце всі елементи, притаманні правочину, та може бути визнаний недійсним на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочинів. (постанова Верховного суду України від 24.10.2012р. №6-116цс12).
За статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних капіталів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом: звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами, та рішень щодо зобов'язань боржника з перерахування фондам загальнообов'язкового державного соціального страхування заборгованості із сплати внесків до цих фондів, яка виникла до 1 січня 2011 року, та з перерахування органам Пенсійного фонду України заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Таким чином, здійснення державною виконавчою службою дій та прийняття рішень, направлених на звернення стягнення на майно відповідача 2, які є предметом оскарження у справі не суперечить положенням Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», оскільки звернення стягнення на майно відповідача 2 було здійснено на підставі виконавчих документів про стягнення заробітної плати.
Слід зазначити, що аналогічного висновку дійшов Київський апеляційний господарський суд під час розгляду справи №910/11033/15.
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015р. у встановленому законодавством порядку не оскаржувалась.
Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постанова Київського апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним дослідженням всіх обставин та матеріалів справи.
Матеріали виконавчого провадження №40615638 не містять доказів отримання держаним виконавцем відповідного дозволу (погодження) Фонду державного майна України чи Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на реалізацію державного майна відповідно до вимог Закону України «Про управління об'єктами державної власності».
Так само відсутні докази вчинення державним виконавцем дій передбачених Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 83 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.
Боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.
Проте доказів оскарження дій державного виконавця у виконавчому провадження матеріали справи не містять.
Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення прилюдних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. (постанови Верховного суду України від 24.10.2012р. у справі №6-116цс12 та від 26.12.2012р. у справі №6-140цс12).
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення позову.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
За таких обставин, апеляційна скарга приватного підприємства «Фастторг-2009» підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. по справі №910/26146/15 - скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Фастторг-2009» задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2015р. у справі №910/26146/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
2. Матеріали справи № 910/26146/15 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді Л.В. Кропивна
М.А. Руденко
Ухвала № 65856465
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ОКРЕМА УХВАЛА
"29" березня 2017 р. Справа №910/26146/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (вх. №09-08.1/11009/16 від 06.12.2016) та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/618/17 від 19.01.2017) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15
та розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/847/17 від 26.01.2017) на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»
та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» (ДВВК)
у справі № 910/26146/15 (суддя - Т.Ю.Трофименко)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг»
до 1. Державного підприємства «Інформаційний центр «Міністерства юстиції України»
2. Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні»
3. Приватного підприємства «Фастторг-2009»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд державного майна України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України
про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними
ВСТАНОВИВ:
В провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходились апеляційні скарги Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (вх. №09-08.1/11009/16 від 06.12.2016) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/618/17 від 19.01.2017) на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» до Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України (відповідач-1 у справі), Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» (відповідач-2 у справі), Приватного підприємства «Фастторг-2009» (відповідач-3 у справі) про визнання прилюдних (електронних) торгів недійсними. Також в провадженні Київського апеляційного господарського суду знаходилась апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» (вх. №09-08.1/847/17 від 26.01.2017) на ухвали Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 про повернення позовних заяв третіх осіб.
29.03.2017 Київським апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» та Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 залишено без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтомехбудлізинг» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» та на ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.11.2016 у справі №910/26146/15 про повернення позовної заяви третьої особи з самостійними вимогами Філії Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» - «Дослідний виробничий і випробувальний комплекс» (ДВВК) залишено без розгляду.
В ході апеляційного розгляду справи, судом було встановлено, що Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» засноване на державній власності згідно з наказом Міністерства енергетики та електрифікації України від 02.12.1993 року № 176 «Про створення Головного підприємства Державного науково-виробничного об'єднання «Укренергоресурси» належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, створеного відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 року № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади».
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.12.2004 року, виданого Лебедівською сільською радою, дослідно-виробничий випробувальний комплекс, що знаходиться за адресою Київська область, Вишгородський район, Лебедівська с/р, урочище «Сваром'я» належить державі в особі Верховної Ради України, форма власності - загальнодержавна. Згідно з даними Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності, наданого Фондом державного майна України до суду (а.с. 173-175 том 3), дане майно закріплено на балансі Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», суб'єкт управління Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.
За змістом статті 1 Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державного підприємства.
Колегією суддів встановлено, що у процесі виконання Відділом Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у місті Києві зведеного виконавчого провадження №4101551 від 02.12.2014, Державним підприємством «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України були проведені прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого нерухомого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», а саме дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я».
З огляду на вид і склад майна, яке було реалізоване з прилюдних торгів, на нього поширювалася дія мораторію на застосування примусової реалізації згідно Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» та дія Закону України «Про управління об'єктами державної власності», на підставі чого суд дійшов висновку, що прилюдні (електронні) торги з реалізації арештованого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» були проведені з порушенням вимог чинного законодавства, що з огляду на приписи ст. 215, 203 Цивільного кодексу України може бути підставою для визнання таких торгів, як правочину, недійсними, за умови звернення належного суб'єкта за захистом порушених прав.
Окрім того, з матеріалів справи, зокрема із матеріалів виконавчого провадження та листа Міністерства юстиції України (а.с. 101 том 1) вбачається, що дії державних виконавців щодо реалізації майна - дослідно-виробничого випробувального комплексу, загальною площею 7 967,50 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я» визнано такими, що вчинені з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з примусового виконання рішень у зв'язку з чим заступником начальника управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м.Києві 20.07.2015 винесено відповідну постанову.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що порушення, які були допущені під час реалізації нерухомого майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», вплинули на інтереси та законні права власника такого майна, оскільки майно вибуло із власності, в даному випадку власності держави, однак Державне підприємство «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» на балансі якого знаходилось загальнодержавне майно не вчинило всіх можливих, передбачених законом дій, направлених для збереження державного майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
З урахуванням предмету спору, Київським апеляційним господарським судом відповідно до ст. 27 ГПК України було залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Фонд державного майна України, про що винесено ухвалу від 25.01.2017.
Відповідно до п. 1, 4, 5 ч.1 ст.4 Закону України «Про Фонд державного майна України» до основних завдань Фонду державного майна України належать реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна; захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, а також корпоративних прав держави на території України та за її межами; здійснення контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством.
Згідно з ст. 1 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про управління об'єктами державної власності» Фонд державного майна України, як суб'єкт управління об'єктами державної власності, щодо державних підприємств, установ і організацій, серед іншого забезпечує захист майнових прав держави на території України відповідно до законодавства, а за її межами - відповідно до чинних міжнародних договорів у межах своїх повноважень. Відповідно до ч.9 ст. 11 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. Зазначені обмеження не поширюються на рішення органів управління господарських товариств, Фонду державного майна України або уповноважених органів управління про передачу об'єктів соціальної сфери, гуртожитків та об'єктів незавершеного капітального будівництва до комунальної власності.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності. Фонд державного майна України здійснює контроль за діяльністю регіональних відділень та представництв.
Матеріали справи свідчать, що Фонд державного майна України був обізнаний про існування зведеного виконавчого провадження №41015451 про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», про накладення арешту на майно Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні», а саме на дослідно-виробничий випробувальний комплекс, за адресою: Київська обл., Вишгородський район, с. Лебедівка, с/рада Лебедівська, урочище «Сваром'я»; був обізнаний про проведену оцінку такого майна, та про можливість його майбутньої примусової реалізації. Обізнаність Фонду державного майна України про зазначене підтверджується, зокрема і листом вих №10-16-2418 від 18.02.2015 (аркуші 204-205 Додатку №2 до матеріалів справи) Фонду, в якому він вказував на необхідність врахування того, що арештоване майно є загальнодержавною власністю, на якого поширюється мораторій згідно положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна», вказував на необхідність дотримання положень Закону України «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» під час виконання зведеного виконавчого провадження, однак не вчинив всіх передбачених законодавством дій направлених на збереження державного майна та недопущення реалізації державного майна з порушенням вимог чинного законодавства України.
Згідно ст. 16 Закону України «Про управління об'єктами державної власності» контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюють Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності, уповноважені органи управління, органи державної контрольно-ревізійної служби, інші контролюючі органи шляхом проведення аналізу законності та оцінки ефективності виконання суб'єктами управління визначених обов'язків відповідно до законодавства України.
Відповідно до п. 1 Порядку здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №832 від 19.06.2007 контроль за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності здійснюється шляхом проведення єдиного моніторингу ефективності управління об'єктами державної власності щодо додержання законності щодо використання та збереження державного майна; виконання суб'єктами управління обов'язків відповідно до законодавства
Разом з тим, в своїх письмових поясненнях наданих суду, Фонд державного майна України не навів своєї правової позиції щодо дотримання законності під час проведення 23.04.2015 електронних торгів з реалізації майна, яке відноситься до загальнодержавної власності, не надав доказів вжиття ним чи його регіональними відділеннями відповідно до покладених завдань заходів щодо здійснення контролю за виконанням функцій з управління спірним майном, зокрема, під час його примусової реалізації; доказів здійснення дій, спрямованих на захист інтересів держави, як власника спірного майна Державного підприємства «Державний науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут інноваційних технологій в енергетиці та енергозбереженні» чи вчинення інших дій, спрямованих на відновлення порушених прав власника.
Колегія суддів звертає увагу, що за встановлених обставин порушення чинного законодавства України з реалізації об'єкту державної власності, на якого поширювалась дія мораторію, суд не мав процесуальної можливості для визнання спірних електронних торгів недійсними, враховуючи подання позову особою, права та охоронювані інтереси якої не були порушені, а від суб'єктів до повноважень яких віднесено здійснення контролю за управлінням державним майном та захисту майнових прав держави (Фонду державного майна України, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України) не було подано ні самостійних позовних заяв про вступ до участі у справі в якості третіх осіб із самостійними вимогами на предмет спору відповідно до ст. 26 ГПК України, ні заяв згідно з ст. 83 ГПК України про вихід суду за межі позовних заяв задля захисту порушених прав та інтересів держави.
Вищенаведене свідчить про недоліки у виконанні Фондом державного майна України та відповідними регіональними відділення Фонду державного майна, покладених на них завдань, зокрема, в сфері здійснення контролю за виконанням функцій з управління об'єктами державної власності та захисту майнових прав та інтересів держави (зокрема прав державної власності), та в свою чергу у недоліках у здійсненні Фондом державного майна України відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про Фонд державного майна України» контролю за діяльністю регіональних відділень.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 ГПК України, господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.
Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, в порядку та розмірі, передбачених частиною першою статті 119 цього Кодексу.
Окрема ухвала - засіб реагування господарського суду на виявленні під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.
Вказана ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною 1 статті 90 Господарського процесуального кодексу України, а саме виявлення при вирішенні спору порушень законодавства або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 86, 90 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
У Х В А Л И В:
1. Надіслати Голові Фонду державного майна України окрему ухвалу.
2. Повідомити Голову Фонду державного майна України про вказані недоліки для вжиття відповідних організаційно-правових заходів.
3. Відповідно до вимог частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» про результати розгляду окремої ухвали повідомити Київський апеляційний господарський суд у місячний термін з дня її отримання.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз