ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Рішення № 58735653

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" червня 2016 р.

Справа № 916/929/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”

до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”

про стягнення 146372,81 грн.

Суддя Найфлейш В.Д.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-182 від 15.07.2014р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №13/24-2 від 11.01.2016р.

Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” про стягнення 146372,81 грн., з яких 71101,61 грн. – 3% річних, 75271,61 грн. – інфляційних втрат за договором № 4002/15-БО-23 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014р. за поставку газу протягом січня - грудня 2015р., посилаючись на норми ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

07.06.2016р. до господарського суду Одеської області відповідачем надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ПАТ „Одеська ТЕЦ” погоджується з розрахунками позивача та вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлений про час та дату судових засідань належним чином, правом на відзив у порядку ст. 59 ГПК України не скористався, а також визнання позовних вимог письмовими поясненнями від 07.06.2016р., суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

29.06.2016р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:

27.11.2014р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (продавець та ПАТ „Одеська ТЕЦ” (покупець) було укладено договір № 4002/15-БО-23 купівлі-продажу природного газу (далі – договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установаим та організаціями.

Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом прийому-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.

П. 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

П. 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. позивач протягом січня-грудня 2015р. поставив відповідачу імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” для власних потреб на загальну суму 146372,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 1 від 31.01.2015р., № 6 від 28.02.2015р., № 13 від 31.03.2015р., № 18 від 30.04.2015р., №б/н від 31.10.2015р., №б/н від 30.11.2015р., №б/н від 31.12.2015р.

Відповідач оплатив поставлений газ повністю, а тому заборгованість за договором № 4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. відсутня, що підтверджується наданим позивачем реєстром платіжних доручень та не спростовано відповідачем у ході судових засідань.

Враховуючи прострочення строків оплати, передбачених п. 6.1. договору, позивачем було нараховано 3% річних - 71101,61 грн., інфляційні втрати – 75271,61 грн.

Відповідачем надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ПАТ „Одеська ТЕЦ” погоджується з розрахунками позивача та вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна норма міститься і в Господарському кодексі України (далі – ГК України). Так, відповідно ст. 193 ГК України вказує на те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Докази, надані позивачем на підтвердження викладених у позові обставин свідчать про те, що вказані обставини мали місце.

Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 71101,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 75271,61 грн., суд вважає його вірним, стягнення вищезазначеної суми заборгованості з відповідача обґрунтованим.

Положеннями ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторона посилається, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим з ПАТ „Одеська ТЕЦ” на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” підлягає стягненню три відсотки річних у розмірі 71101,61 грн., індекс інфляції в розмірі 75271,61 грн.

У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 71101 (сімдесят одна тисяча сто одна) грн. 61 коп. – три відсотки річних, 75271 (сімдесят п’ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 61 коп. – інфляційні втрати., 2195 (дві тисячі сто дев’яносто п’ять) грн. 59 коп. – витрати по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене у порядку, встановленому ст. 91 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 02 липня 2016 р.

Суддя В.Д. Найфлейш

Постанова № 93437540

Vollansicht öffnen

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2020 року

м. Київ

Справа № 916/929/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Огородніка К.М., Ткаченко Н.Г.

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників: не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019

(Суддя - Найфлейш В.Д.)

та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020

(Колегія суддів у складі: Будішевська Л.О., Таран С.В., Поліщук Л.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ"

про стягнення 146372,81 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2016 задоволено позов частково та стягнуто з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ" (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 71101 (сімдесят одна тисяча сто одна) грн. 61 коп. - три відсотки річних, 75271 (сімдесят п`ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 61 коп. - інфляційні втрати., 2195 (дві тисячі сто дев`яносто п`ять) грн. 59 коп. - витрати по сплаті судового збору.

2. На виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області 13.07.16 видано відповідний наказ, який стягувачем 28.09.16 було пред`явлено на примусове виконання до Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в одеській області (далі орган ДВС).

3. 27.11.2019 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про видачу дублікату виконавчого документа.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

4. Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2019, яка залишена без змін постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020, постановлено:

- задовольнити заяву Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (вх. №2-5795/19 від 27.11.2019р.) про видачу дубліката виконавчого докумнету в порядку п.19.4 прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України по справі № 916/929/16;

- видати дублікат наказу господарського суду Одеської області від 13.07.2016р. по справі № 916/929/16 в порядку п.19.4 прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

5.1. Судами встановлено, що ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.01 порушено провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ».

5.2. Також в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції встановлено, що постановою господарського суду Одеської області від 13.12.16 у цій справі АТ «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом.

5.3. В подальшому, ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.17 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано кредиторські вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», до яких увійшла заборгованість, стягнута згідно рішення Господарського суду Одеської області від 29.06.16 у справі №916/929/16.

5.4. 18.01.18 набув чинності Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна».

5.5. Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.19 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ» припинено відповідно до вимог п.5 ст.12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».

5.6. 29.05.2019 стягувач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про направлення наказів господарського суду про стягнення з Боржника на користь Стягувана по низці судових справ, в тому числі і по справі №916/929/16.

5.7. 29.07.2019 господарським судом Одеської області було повідомлено стягувача, що матеріали справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 не містять 4 накази, в тому числі і наказ по справі №916/929/16 від 13.07.2016.

5.8. На підставі наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку про те, що наявні підстави вважати наказ Господарського суду Одеської області від 13.07.16 № 916/929/16 втраченим.

5.9. З огляду на те, що строк пред`явлення наказу до виконання не закінчився, про що свідчать додані до заяви документи, суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що заява АТ «НАК «Нафтогаз України» в порядку п.19.4 прикінцевих положень Господарського процесуального кодексу України підлягає задоволенню.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" (далі в тексті - Скаржник) надійшла касаційна скарга у якій Скаржник просить суд скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «НАК «Нафтогаз України» про видачу дублікату виконавчого документа.

7. В обґрунтування підстав для задоволення касаційної скарги Скаржник наводить наступні доводи:

7.1. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження».

7.2. Суди попередніх інстанцій не врахували висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду у справах № 916/215/15-г, № 5023/1702/12 та № 2-3756/09.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

8. Від АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на касаційну скаргу у якому учасник справи просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Провадження справи у Верховному Суді

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 916/929/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у даній справі; призначено касаційну скаргу до розгляду на 22.04.2020 о 12 год 15 хв.

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.05.2020 провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі №916/929/16 зупинено до винесення Палатою для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду рішення у справі №916/922/16.

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.11.2020 поновлено касаційне провадження у справі № 916/929/16 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020; призначено до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" на 02 грудня 2020 року у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду.

Позиція Верховного Суду

12. Заслухавши 02.12.2020 у відкритому судовому засіданні доповідь судді доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, виходячи з наступного.

13. Відповідно до приписів ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували приписи ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», колегія суддів зазначає наступне.

16. Згідно зі статтею 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

17. Схожі положення містила стаття 115 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент ухвалення судового рішення у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

18. Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ суду є виконавчим документом (частини перша, друга статті 327 ГПК України). Аналогічні положення були передбачені статтею 116 ГПК України в редакції до 15.12.2017, чинній на момент набрання законної сили судовим рішенням у цій справі та видачі на його виконання наказу суду.

19. Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних рішень та розгляду справи судом касаційної інстанції) судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

20. Порядок вирішення питання щодо видачі дубліката виконавчого документа (наказу суду) до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів визначено підпунктом 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

21. Відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

22. Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".

23. Аналіз змісту підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України свідчить, що основними критеріями для задоволення заяви про видачу дубліката виконавчого документа є: втрата виконавчого документа (загублення, викрадення, знищення, істотне пошкодження, що унеможливлює його виконання, тощо) та звернення до суду із заявою до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

24. Суд зауважує, що ГПК України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

25. Водночас обов`язковою умовою для видачі дубліката наказу є звернення до суду з такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (аналогічний висновок щодо умов видачі дубліката виконавчого документа викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 24/234, від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012, тощо).

26. Отже умовою для видачі дубліката наказу суду є подання відповідної заяви до суду відповідно до підпункту 19.4 пункту 19 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України протягом строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, який повинен обчислюватися з урахуванням переривання цього строку та/або його зупинення.

27. Ураховуючи викладене, під час вирішення питання про можливість видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення особи до суду з такою заявою обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини дотримання заявником строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

28. Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

29. 05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження"

№ 1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1404-VIII від 02.06.2016).

30. Згідно з п. 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

31. Статтею 12 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явлення виконавчого документа до виконання.

32. Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016, та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (постанова Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15).

33. Водночас, положення п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №5016/149/2011(17/6).

34. Судами попередніх інстанцій встановлено, що стягувачем виконавчий документ було пред`явлено для примусового виконання 28.09.2016, у зв`язку з чим строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався відповідно до ст. 12 Закону.

35. Як вже зазначалось раніше, постановою господарського суду Одеської області від 13.12.16 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 ПАТ "Одеська ТЕЦ" визнано банкрутом, у зв`язку з чим встановлена заборона на проведення виконавчих дій.

36. Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.19 провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеська ТЕЦ" припинено відповідно до вимог п. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".

37. Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 15.01.2019 та може бути пред`явлений протягом трьох років.

38. Відповідно до приписів ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

39. У пунктах 116, 117 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 по справі № 916/922/16 викладено наступні висновки про застосування норм права:

- Тлумачення норм частини третьої статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-XIV та частини п`ятої статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII свідчить, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа починається знову з моменту формального повернення виконавчого документа, якщо підстави повернення пов`язані суто з обставинами та результатами виконання рішення. Поряд з цим повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - це результат об`єктивно існуючих обставин зовнішнього характеру, за які учасники виконавчого провадження не відповідають. Тому в цьому випадку строк повторного пред`явлення починається з моменту усунення цієї заборони, зовнішньої обставини.

- У випадку закінчення виконавчого провадження з підстави визнання боржника банкрутом такою зовнішньою об`єктивною обставиною, яка забороняє проведення виконавчих дій щодо боржника, слугує офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Тому строк повторного пред`явлення має розпочинатися з моменту скасування відповідної заборони, тобто з моменту закриття (припинення) провадження у справі про банкрутство боржника.

40. З урахуванням того, що у даній справі строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 15.01.2019 та може бути пред`явлений протягом трьох років, а також з урахуванням вищенаведених висновків про застосування норм права, які зазначені у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 по справі № 916/922/16, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про необґрунтованість доводу касаційної скарги, який зазначений у підпункті 7.1. пункту 7 даної постанови.

41. Довід касаційної скарги щодо того, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду у справах № 916/215/15-г, № 5023/1702/12 та № 2-3756/09 є необґрунтованим, оскільки:

- у справі № 916/215/15-г підставою для звернення з заявою про видачу дубліката наказу була втрата оригіналу наказу, не пов`язана зі справою про банкрутство боржника;

- у справі № 5023/1702/12 підставою для звернення з заявою про видачу дубліката наказу була втрата оригіналу наказу під час реорганізації територіальних органів ДФС у Харківській області;

- у справі № 2-3756/09 у справі Верховний Суд дійшов висновку про те, що строк пред`явлення наказу до виконання не пропущений, виконавчі дії тривають, бо скасовано постанову виконавчої служби ВП №19485625 від 29.12.2014 про повернення виконавчого документа стягувачу.

42. Відповідно до приписів ст. 309 ГПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

43. Колегія суддів суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" дійшла до висновку, що ухвала господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

44. За таких обставин, на підставі приписів ст. 309 ГПК України, касаційна скарга Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" підлягає залишенню без задоволення, а ухвала господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанова Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 - залишенню без змін.

45. Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Скаржника.

Керуючись ст. ст. 240, 296, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Одеська ТЕЦ" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019 та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2020 у справі № 916/929/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді К.М. Огороднік

Н.Г. Ткаченко