ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"29" червня 2016 р.
Справа № 916/929/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ”
про стягнення 146372,81 грн.
Суддя Найфлейш В.Д.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-182 від 15.07.2014р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №13/24-2 від 11.01.2016р.
Суть спору: Позивач, Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” про стягнення 146372,81 грн., з яких 71101,61 грн. – 3% річних, 75271,61 грн. – інфляційних втрат за договором № 4002/15-БО-23 купівлі-продажу природного газу від 27.11.2014р. за поставку газу протягом січня - грудня 2015р., посилаючись на норми ст.ст. 526, 611, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2016р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
07.06.2016р. до господарського суду Одеської області відповідачем надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ПАТ „Одеська ТЕЦ” погоджується з розрахунками позивача та вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.06.2016р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.
Приймаючи до уваги, що відповідач повідомлений про час та дату судових засідань належним чином, правом на відзив у порядку ст. 59 ГПК України не скористався, а також визнання позовних вимог письмовими поясненнями від 07.06.2016р., суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.
29.06.2016р. в судовому засіданні після повернення з нарадчої кімнати було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:
27.11.2014р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (продавець та ПАТ „Одеська ТЕЦ” (покупець) було укладено договір № 4002/15-БО-23 купівлі-продажу природного газу (далі – договір), згідно п. 1.1 якого продавець зобов’язується передати у власність покупцю у 2015р. природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією „Нафтогаз України” за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установаим та організаціями.
Згідно п. 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом прийому-передачі газу. Обсяг використання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
П. 6.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Згідно п. 7.1. договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
П. 11 договору передбачено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015р, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.
На виконання умов договору купівлі-продажу природного газу № 4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. позивач протягом січня-грудня 2015р. поставив відповідачу імпортований природний газ за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” для власних потреб на загальну суму 146372,81 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу № 1 від 31.01.2015р., № 6 від 28.02.2015р., № 13 від 31.03.2015р., № 18 від 30.04.2015р., №б/н від 31.10.2015р., №б/н від 30.11.2015р., №б/н від 31.12.2015р.
Відповідач оплатив поставлений газ повністю, а тому заборгованість за договором № 4002/15-БО-23 від 27.11.2014р. відсутня, що підтверджується наданим позивачем реєстром платіжних доручень та не спростовано відповідачем у ході судових засідань.
Враховуючи прострочення строків оплати, передбачених п. 6.1. договору, позивачем було нараховано 3% річних - 71101,61 грн., інфляційні втрати – 75271,61 грн.
Відповідачем надано письмові пояснення по справі, відповідно до яких ПАТ „Одеська ТЕЦ” погоджується з розрахунками позивача та вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічна норма міститься і в Господарському кодексі України (далі – ГК України). Так, відповідно ст. 193 ГК України вказує на те, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Докази, надані позивачем на підтвердження викладених у позові обставин свідчать про те, що вказані обставини мали місце.
Перевіривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 71101,61 грн. та інфляційних втрат у розмірі 75271,61 грн., суд вважає його вірним, стягнення вищезазначеної суми заборгованості з відповідача обґрунтованим.
Положеннями ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, всебічно з’ясувавши обставини, на які сторона посилається, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, у зв’язку з чим з ПАТ „Одеська ТЕЦ” на користь ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” підлягає стягненню три відсотки річних у розмірі 71101,61 грн., індекс інфляції в розмірі 75271,61 грн.
У зв’язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Одеська ТЕЦ” (65003, м. Одеса, вул. Церковна, 29, код ЄДРПОУ 05471158) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01001, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) 71101 (сімдесят одна тисяча сто одна) грн. 61 коп. – три відсотки річних, 75271 (сімдесят п’ять тисяч двісті сімдесят одна) грн. 61 коп. – інфляційні втрати., 2195 (дві тисячі сто дев’яносто п’ять) грн. 59 коп. – витрати по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене у порядку, встановленому ст. 91 ГПК України.
Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 02 липня 2016 р.
Суддя В.Д. Найфлейш
Постанова № 87149279
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_____________________________________________________________________________________________
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2020 року
м. Одеса
Справа № 916/929/16
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Будішевської Л.О.
суддів Таран С.В., Поліщук Л.В.
при секретарі судового засідання Бендерук Є.О.
за участю представників учасників справи:
від позивача - Пронюк В.Я.,
від відповідача - Сурмакова О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»
на ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019, постановлену суддею Найфлешем В.Д., м. Одеса
у справі № 916/929/16
за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ»
про стягнення 146372,81 грн.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у справі № 916/929/16 задоволено позов Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі АТ «НАК «Нафтогаз України») та стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» (далі ПАТ «Одеська ТЕЦ») 146373,22 грн., з яких: 71101,61 грн. 3% річних, 75271,61 грн. інфляційних втрат та 2195,59 грн витрат по сплаті судового збору.
На виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області 13.07.2016 видано відповідний наказ, який стягувачем 28.09.2016 було пред`явлено на примусове виконання до Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в одеській області (далі Суворовський відділ ДВС України).
27.11.2019 АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про видачу дублікату виконавчого документа.
Заява мотивована наступним.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2001 порушено провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ». Постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у вказаній справі ПАТ «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом.
В подальшому, ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано кредиторські вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», до яких увійшла заборгованість, стягнута згідно рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у даній справі.
18.01.2018 набув чинності Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ» припинено відповідно до вимог п. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Відповідно до ч. 4 ст. 49 Закону "Постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
При цьому, виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом відкриття ліквідаційної процедури.
Отже, наказ повинен бути в матеріалах справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ».
29.05.2019 стягувач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про направлення наказів господарського суду про стягнення з боржника заборгованості по низці судових справ, в тому числі і по справі №916/929/16.
29.07.2019 господарським судом Одеської області було повідомлено стягувача, що матеріали справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 не містять 4 накази, в тому числі і наказ по справі №916/929/16 від 13.07.2016.
Таким чином наявні підстави вважати наказ господарського суду Одеської області від 13.07.2016 втраченим.
При цьому станом на 22.11.2019 заборгованість за вказаним наказом боржником не погашена.
Враховуючи викладене, АТ «НАК «Нафтогаз України» просило суд видати йому дублікат наказу господарського суду Одеської області від 13.07.2016 № 916/929/16.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/929/16 задоволено вищезазначену заяву АТ «НАК «Нафтогаз України» та видано йому дублікат наказу господарського суду Одеської області від 13.07.2016 у справі № 916/929/16 в порядку п.19.4 прикінцевих положень ГПК України.
Не погодившись з постановленою ухвалою суду, АТ «Одеська ТЕЦ» подало на неї апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що строк пред`явлення наказу до виконання у позивача не сплив. Судом не було встановлено факту втрати виконавчого документа. Крім того, позивачем порушено механізм відновлення виконавчого провадження у разі його закінчення, встановлений Законом України «Про виконавче провадження».
Враховуючи викладене, АТ «Одеська ТЕЦ» просило скасувати ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/929/16, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «НАК «Нафтогаз України».
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 у справі № 916/929/16 за апеляційною скаргою АТ «Одеська ТЕЦ» відкрито апеляційне провадження, встановлено АТ «НАК «Нафтогаз України» строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 13.01.2020, роз`яснено учасникам справи про їх право в строк до 13.01.2020 подати до суду будь-які заяви чи клопотання стосовно процесуальних питань. Розгляд заяви призначено на 23.01.2020 о 12:00 год. Одночасно скаржнику поновлено пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/929/16.
16.01.2020 від АТ «НАК «Нафтогаз України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено про її безпідставність та необґрунтованість.
В судове засідання 23.01.2020 з`явились представники учасників справи.
Представник АТ «Одеська ТЕЦ» просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/929/16 скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «НАК «Нафтогаз України».
Представник АТ «НАК «Нафтогаз України» заперечував проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду - без змін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників позивача та відповідача, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у справі № 916/929/16 задоволено позов АТ «НАК «Нафтогаз України» та стягнуто з ПАТ «Одеська ТЕЦ» 146373,22 грн., з яких: 71101,61 грн. 3% річних, 75271,61 грн. інфляційних втрат та 2195,59 грн витрат по сплаті судового збору.
На виконання вказаного рішення господарським судом Одеської області 13.07.2016 видано відповідний наказ, який стягувачем 28.09.2016 було пред`явлено на примусове виконання до Суворовського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в одеській області (далі Суворовський відділ ДВС України).
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.06.2001 порушено провадження у справі № 17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ». Постановою господарського суду Одеської області від 13.12.2016 у вказаній справі ПАТ «Одеська ТЕЦ» визнано банкрутом.
В подальшому, ухвалою господарського суду Одеської області від 23.03.2017 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 визнано кредиторські вимоги ПАТ «НАК «Нафтогаз України», до яких увійшла заборгованість, стягнута згідно рішення господарського суду Одеської області від 29.06.2016 у даній справі.
18.01.2018 набув чинності Закон України «Про приватизацію державного та комунального майна».
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.2019 провадження у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 про банкрутство ПАТ «Одеська ТЕЦ» припинено відповідно до вимог п. 5 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».
29.05.2019 стягувач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про направлення наказів господарського суду про стягнення з боржника заборгованості по низці судових справ, в тому числі і по справі №916/929/16.
29.07.2019 господарським судом Одеської області було повідомлено стягувача, що матеріали справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 не містять 4 накази, в тому числі і наказ по справі №916/929/16 від 13.07.2016.
Станом на 22.11.2019 заборгованість за вказаним наказом боржником не погашена.
Відповідно до ст. 115 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення, далі редакція до 15.12.2017) рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом (ч. 1 ст. 116 ГПК України (в редакції до 15.12.2017).
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Від оригіналу він відрізняється лише спеціальною позначкою "Дублікат".
Підпунктом 19.4 пункту 1 розділу ХІ Перехідних положень ГПК України визначено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою видачі дубліката наказу є звернення до суду із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 11.11.2019 у справі № 5/229-04).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент видачі наказу суду) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон № 1404-VIII від 02.06.2016).
Згідно з п. 5 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
Статтею 12 Закону № 1404-VIII від 02.06.2016 встановлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред`явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, законодавець збільшив до трьох років строк пред`явлення до виконання як наказів суду, виданих після набрання чинності 05.10.2016 Законом № 1404-VIII, так і наказів суду, які були видані на виконання судових рішень до 05.10.2016, та строк пред`явлення яких до виконання не сплив станом на 05.10.2016 (постанова Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 922/3137/15).
Водночас, положення п. 5 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VІІІ від 02.06.2016 не розповсюджують свою дію на виконавчі документи, строк виконання за якими сплив на час набрання чинності зазначеним законодавчим актом (постанова Верховного Суду від 02.05.2018 у справі №5016/149/2011(17/6).
Колегією суддів встановлено, що стягувачем виконавчий документ було пред`явлено для примусового виконання 28.09.2016, у зв`язку з чим строк пред`явлення виконавчого документа до виконання перервався відповідно до ст. 12 Закону.
Як вже зазначалось раніше, постановою господарського суду Одеської області від 13.12.16 у справі №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 ПАТ "Одеська ТЕЦ" визнано банкрутом, у зв`язку з чим встановлена заборона на проведення виконавчих дій.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.01.19 провадження у справі про банкрутство ПАТ "Одеська ТЕЦ" припинено відповідно до вимог п. 5 ст. 12 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна".
Отже, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлюється з 15.01.2019 та може бути пред`явлений протягом трьох років.
Щодо доводів скаржника про те, що судом першої інстанції не було встановлено факту втрати виконавчого документа, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 4 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, чинній на момент пред`явлення виконавчого документа до викоання), постанова про закінчення виконавчого провадження у разі офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури виноситься державним виконавцем не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. При цьому виконавчий документ надсилається до господарського суду, який прийняв постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
29.05.2019 стягувач звернувся до господарського суду Одеської області із заявою про направлення наказів господарського суду про стягнення з боржника заборгованості по низці судових справ, в тому числі і по справі №916/929/16.
29.07.2019 господарським судом Одеської області було повідомлено стягувача, що матеріали справи №17-2-1-7-5-6-5-21-2-32-39-18/01-5010 не містять 4 накази, в тому числі і наказ по справі №916/929/16 від 13.07.2016.
Крім того, колегія суддів зазначає, що ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу. За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, зокрема містити й дату його видачі. Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 5011-58/9614-2012).
Також колегія суддів не приймає доводи скаржника про те, що позивачем порушено механізм відновлення виконавчого провадження у разі його закінчення, оскільки в даному випадку позивач звернувся саме з заявою про видачу дублікату наказу, а не про відновлення виконавчого провадження.
Ухвала господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/929/16 відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, отже не можуть бути підставою для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283
ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд -
ПОСТАНОВИВ:
Ухвалу господарського суду Одеської області від 04.12.2019 у справі № 916/929/16 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеська ТЕЦ» залишити без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Одеська ТЕЦ».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 27.01.2020.
Головуючий суддя Л.О. Будішевська
Суддя С.В. Таран
Суддя Л.В. Поліщук