USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Постанова № 55277653

Reading aloud is unavailable for now

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 року

Справа № 910/9244/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:

Дроботова Т.Б., Алєєва І.В. (доповідач), Рогач Л.І.

за участю представників:

від позивача:

Варданян А.А., дов.№1 від 31.12.2015р;

від відповідача:

Слюсар С.В., дов. №2-282д від 29.12.2015р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу

Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

на постанову

Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р.

у справі господарського суду

№910/9244/13 міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз"

до

Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про

стягнення витрат на зберігання товарно-матеріальних цінностей в сумі 753 478,10грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення заборгованості в розмірі 753 478,10грн. за договором на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ -11498/11-09 від 26.10.2009р.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2015р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. у справі №910/9244/13, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Публічне акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою разом з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання, в якій просить скасувати судове рішення місцевого господарського суду та постанову апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.12.2015р. задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання касаційної скарги, відновлено строк на її подання, зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду.

Ухвалою від 12.01.2016р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання позивача та відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

У письмовому відзиві на касаційну скаргу відповідач просив оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 26.01.2016р. представник позивача підтримав вимоги касаційної скарги, представник відповідача заперечував проти її задоволення.

Перевіривши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 26.10.2009р. між Державним акціонерним товариством "Чорноморнафтогаз" (позивач) та Дочірньою компанією "Укргазвидобування Національної акціонерної копанії "Нафтогаз України" (відповідач) укладений договір на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09, відповідно до умов якого відповідач довіряє, а позивач зобов'язується надати послуги зі зберігання трубної продукції, надалі майна, згідно з актами приймання-передач, які є невід'ємною частиною договору.

Договір починає свою дію з моменту підписання його сторонами і діє у питанні надання послуг до 31.12.2010р., а в питанні розрахунків - до повного виконання зобов'язання (п. 8.3 договору).

На виконання умов договору відповідач передав, а позивач прийняв на зберігання майно: - Труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х14 в ізоляції в кількості 833 шт. (8 488,00 метрів); - Труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції в кількості 598 (6 017,620 метрів), що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 26.10.2009р. та уточненим до нього актом №2 від 08.07.2011р.

З урахуванням приписів ст. 35 ГПК України, господарськими судами враховано, що факт виникнення між позивачем і відповідачем договірних відносин з надання позивачем відповідачу послуг зі зберігання даної трубної продукції встановлений рішенням господарського суду міста Києва від 01.12.2011р., залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2012р. та постановою Вищого господарського суду України від 10.05.2012р. у справі №9/180.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 20.07.2011р. по 03.09.2012р., позивачем здійснювалося повернення (передача) відповідачу майна з відповідального зберігання (трубної продукції - труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х14 в ізоляції у загальній кількості 956,883 тонн (з врахуванням ізоляції), а також труби б/ш г/д ДЕСТ 8732-78 ст.10Г2 Д325х18 в ізоляції у загальній кількості 941,422 тонн (з врахуванням ізоляції), згідно договору, що підтверджується актами приймання-передачі трубної продукції з відповідального зберігання: №3 від 20.07.2011р., №4 від 20.07.2011р., №6 від 07.08.2012р., №7 від 12.08.2012р., №8 від 16.08.2012р., №9 від 24.08.2012р., №10 від 28.08.2012р., №11 від 01.09.2012р., №12 від 03.09.2012р.

Залишок трубної продукції було передано позивачу 03.09.2012р., що підтверджується актом приймання-передачі №12.

В ході розгляду даної справи місцевим господарським судом була призначена судово-економічна експертиза з метою встановлення фактичної суми витрат, понесених позивачем при зберіганні майна відповідача до 03.09.2012р.

Відповідно до висновку судово-економічної експертизи №13554/13555/13-45 від 29.04.2014р., який зроблений за результатами дослідження наявних в матеріалах справи та додатково наданих документів, заявлені витрати не відносяться до витрат, понесених позивачем при зберіганні трубної продукції згідно договору №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009р. Експерт зазначив, що підтвердити чи спростувати суму витрат, понесених позивачем при зберіганні трубної продукції згідно договору на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009р., за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. не видається за можливе.

Підставою для звернення з даною позовною завою стало те, що відповідачем не було відшкодовано позивачу фактичні витрати на зберігання трубної продукції у період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. за договором на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009р.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, виконуючи вказівки, що містились у постанові Вищого господарського суду України віл 04.12.2014р. у справі №910/9244/13, дослідивши умови договору та встановивши, що останній діє щодо надання послуг до 31.12.2010р. вірно визначився, що після зазначеної дати зберігання труб є позадоговірним і звернення до суду з даним позовом про стягнення коштів за фактичне зберігання труб на підставі вищезазначеного договору є необґрунтованим.

У відповідності до статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарськими судами попередніх інстанцій зазначено, що факт понесення позивачем витрат та виникнення обов'язку у відповідача щодо оплати таких витрат, повинен підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами у відповідності до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте позивачем не було надано таких документів.

Беручи до уваги вищевикладене, господарські суди попередніх інстанцій дійшли до вірного та обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В силу приписів ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи місцевим господарським судом та під час здійснення апеляційного провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. у справі №910/9244/13 відсутні.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2015р. у справі №910/9244/13 - залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" - без задоволення.

Головуючий суддя

Т.Б. Дроботова

Суддя (доповідач)

І.В. Алєєва

Суддя

Л.І. Рогач

Ухвала № 35231398

Open the full view

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"11" листопада 2013 р. Справа №910/9244/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шевченка Е.О.

суддів: Алданової С.О.

Зеленіна В.О.

при секретарі Грабінській Г.В.

За участю представників:

від позивача: Собко О.В.

від відповідача: Шляхетський А.Л.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р.

у справі №910/9244/13 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

про стягнення 753 478,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» про стягнення суми заборгованості в розмірі 753 478,10 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. позовні вимоги задоволені повністю, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на користь Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» заборгованості за Договором на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-0 від 26.10.2009р. у розмірі 753 478,10 грн., стягнуто з відповідача на користь позивача 15 069,57 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального права (ст.ст. 947, ч. 4 ст. 594, ч. 596 Цивільного кодексу України) та процесуального права (ст. 35 ГПК України).

На думку апелянта, судом першої інстанції помилково стягнуто з відповідача не фактичні витрати зі зберігання трубної продукції за Договором від 26.10.2009р. №УГВ11498/11-0 за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р., а витрати, пов'язані з утримання зварювально-монтажної бази у с. Яковенко в розмірі 753 478,10 грн., тобто 37 673,90 грн. за кожний місяць. При цьому скаржник зазначає, що Договором на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей від 26.10.2009р. №УГВ11498/11-0 сторонами не досягнуто згоди щодо ціни цього Договору, тобто він є безоплатним, що також встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 01.12.2011р. у справі №9/180.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, за якою просить апеляційний суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 04.09.2013р. у справі №910/9244/13 без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення. Позивач зазначає, що відповідач зобов'язаний за весь час фактичного безоплатного зберігання продукції відшкодувати позивачеві здійснені ним витрати їх зберігання відповідно до ч. 3 ст. 947, ч. 1 ст. 904 Цивільного кодексу України, які за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. складають суму 753 478,10 грн.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.10.2013р. колегією суддів у складі головуючий суддя Шевченко Е.О., судді Алданова С.О., Зеленін В.О. було прийнято до провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» та призначено розгляд справи на 11.11.2013р.

Проаналізувавши обставини та матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційний суд у судому засіданні 11.11.2013р. за власною ініціативою вирішив призначити у справі судову експертизу, з огляду на наступне.

Згідно з ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

В пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом розгляду даної справи є вимоги про відшкодування витрат в сумі 753 478,10 грн., здійснених позивачем при зберіганні трубної продукції за Договором від 26.10.2009р. №УГВ11498/11-0 за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. на підставі ч. 3 ст. 947 та ч. 1 ст. 904 Цивільного кодексу України.

Таким чином, для вирішення даного спору суду необхідно встановити факт зберігання трубної продукції позивачем за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. та суму витрат, понесених позивачем на зберігання.

Питання щодо визначення суми витрат, понесених позивачем за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р. у зв'язку із зберіганням трубної продукції, потребує спеціальних знань, тому судовою колегією на підставі ч. 1 ст. 41 ГПК України призначається судова бухгалтерська експертиза.

У відповідності до ч. 2 ст. 41 ГПК України учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Позивачем та відповідачем не запропоновані суду питання для судової експертизи.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 79 ГПК України господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках призначення господарським судом судової експертизи.

Виходячи з наведеного, керуючись ст. 41, п. 1 ч. 2 ст. 79, ст. 86 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Призначити у справі №910/9244/13 судову бухгалтерську експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

2. На вирішення експертів поставити наступне питання:

- яку суму витрат понесено Публічним акціонерним товариством Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомовський, 52/1) при зберіганні трубної продукції згідно Договору на відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №УГВ-11498/11-09 від 26.10.2009р. за період з 01.01.2011р. по 31.08.2012р.

3. Витрати про проведенню експертизи покласти на Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» з наступним розподілом згідно ст. 49 ГПК України.

4. Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судову експертизу» попередити експерта про кримінальну відповідальність згідно ст.ст. 385, 386 Кримінального кодексу України.

5. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Укргазвидобування» забезпечити оплату експертизи та її проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз.

6. Матеріали справи №910/9244/13 направити до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

7. Апеляційне провадження у справі №910/9244/13 зупинити до надання висновку експертом.

Головуючий суддя Е.О. Шевченко

Судді С.О. Алданова

В.О. Зеленін