ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 52858167

Озвучення тимчасово недоступне

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2015 року

Справа № 910/7772/13

Вищий господарський суду України в складі колегії

суддів:

Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Бакуліної С.В., Яценко О.В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ"

на ухвалу

від 27.08.2015

Київського апеляційного господарського суду

у справі Господарського суду міста Києва № 910/7772/13

за позовом

Міністерства оборони України

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ"

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік"

за участю

Генеральної прокуратури України

про

визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину,

за участю представників: позивача -

Вовк Є.М.

відповідача -

Парицька Н.О.

третьої особи -

не з'явились

Генпрокуратури -

Яговдік С.М.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Міністерство оборони України (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" (далі - відповідач) про визнання недійсним з моменту укладення договору про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників) б/н від 06.03.2006, укладеного між позивачем та відповідачем.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2014 у справі №910/7772/13 були скасовані рішення Господарського суду м. Києва від 04.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013, якими відмовлено в позові, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В подальшому в справу вступила Генеральна прокуратура України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2015 до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 за клопотанням відповідача призначено судову земельно-технічну (оціночно-земельну) експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та зупинено провадження у справі №910/7772/13 до отримання висновку земельно-технічної (оціночно-земельної) експертизи.

Не погодившись з зазначеною ухвалою в частині зупинення провадження у справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік" подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/7772/13 в цій частині скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 у справі №910/7772/13 відповідно до ст. 100 ГПК України прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік" від апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/7772/13.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ", не погодившись з ухвалою апеляційної інстанції від 22.04.2015 про прийняття відмови від апеляційної скарги, подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило скасувати вказану ухвалу.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.08.2015 у справі №910/7772/13 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" залишено без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 залишено без змін.

17.08.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просило відновити строк апеляційного оскарження та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/7772/13 в частині зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі №910/7772/13 (колегія суддів у складі головуючого судді Рудченка С.Г, суддів: Агрикової О.В., Чорногуза М.Г.) в задоволенні клопотання відповідача щодо відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги відмовлено, апеляційну скаргу повернено Товариству з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" на підставі норм ст. ст. 53, 93, п.4 ч.1 ст. 97 ГПК України.

Відповідач, не погоджуючись з ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015, в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить її скасувати, справу направити до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. ст. 53, 93, 97 ГПК України.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції не надано належної оцінки обставинам, які, на його думку, унеможливили звернення з апеляційною на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/7772/13 в межах строку, визначеного ст. 93 ГПК України. Крім того, відповідач зазначає, що, відмовивши в задоволенні клопотання про відновлення процесуального строку, суд апеляційної інстанції позбавив відповідача визначеного приписами Конституції України права на апеляційне оскарження судових рішень.

У відзиві на касаційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 09.10.2015 касаційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді Прокопанич Г.К. (доповідач), Шаргало В.І., а її розгляд призначено на 15.10.2015.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 15.10.2015, у зв'язку з хворобою судді Прокопанич Г.К., призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/7772/13, за наслідками якого визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Поляк О.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2015 у визначеному складі колегії суддів касаційну скаргу прийнято до провадження, а її розгляд призначено на 27.10.2015.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 26.10.2015 №03-05/1835, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Поляк О.І., для розгляду касаційної скарги у справі №910/7772/13 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Грейц К.В. (доповідач), судді Бакуліна С.В., Яценко О.І.

Представник третьої особи не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції 27.10.2015, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 19.10.2015.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників позивача, відповідача та Генпрокуратури, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 в частині зупинення провадження у справі відповідач подав 17.08.2015, тобто через 6 місяців після закінчення встановленого частиною 1 статті 93 ГПК України строку для її подання.

В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідач наголосив на тому, що такі процесуальні дії як оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/7772/13 третьою особою у справі - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік", подальша відмова останнього від апеляційної скарги, прийнята апеляційним судом ухвалою від 22.04.2015, оскарження Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" ухвали Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 про прийняття відмови третьої особи від апеляційної скарги до суду касаційної інстанції, унеможливили самостійне звернення відповідача з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 у справі №910/7772/13 в межах строку, визначеного ст. 93 ГПК України.

Відмовляючи у відновленні пропущеного строку на подання апеляційної скарги, Київський апеляційний господарський суд виходив з того, що, незалежно від наявності зазначених відповідачем обставин, він не був позбавлений можливості вчасно подати апеляційну скаргу на ухвалу місцевого господарського суду, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником не зазначено жодної поважної причини пропуску процесуального строку.

Колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для відновлення процесуального строку ґрунтовним, з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом, а не обов'язком господарського суду, яке він використовує, виходячи із оцінки доводів, що наведені на обґрунтування клопотання про відновлення процесуального строку щодо поважності причин його пропуску.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску процесуального строку.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку з огляду на те, що скаржником не зазначені і фактично відсутні будь-які причини, які б у розумінні ст. 53 ГПК України могли вважатись та/або визнаватись поважними, оскільки такими причинами визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, натомість бездіяльність заявника, що призвела до пропуску процесуального строку (зволікання з поданням апеляційної скарги), має суб'єктивний характер, адже, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана ухвала місцевого господарського суду про призначення судової експертизи та, відповідно, про зупинення провадження у справі винесена за клопотанням самого відповідача і за його присутності у судовому засіданні, копії ухвали направлені сторонам 14.02.2015, про що свідчить відтиск штампу про відправку на звороті ухвали від 09.02.2015, а відтак відповідач, незалежно від обставин оскарження цієї ж ухвали Товариством з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік", жодним чином не був позбавлений можливості її самостійного оскарження в межах строку, визначеного приписами ст. 93 ГПК України.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції, оцінивши доводи, наведені позивачем в обґрунтування клопотання про відновлення процесуального строку, дійшов правомірного висновку, що відсутність поважних причин пропуску процесуального строку унеможливлює його відновлення.

Посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції обмежив суб'єкта оскарження у здійсненні прав, передбачених п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України, колегією суддів також відхиляються, з огляду на таке.

Касаційна інстанція зазначає, що основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Принцип законності визначається, перш за все, тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен додержуватись норм як матеріального, так і процесуального права.

За змістом положень ст. 91 ГПК України сторона наділена правом оскарження судового рішення, однак реалізація цього права залежить від дотримання скаржником встановлених процесуальним законом вимог щодо правил, порядку і строків оскарження.

Тобто, наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття судом до провадження апеляційної скарги, поданої з грубим порушенням вимог закону.

При цьому, колегія суддів враховує, що оскаржувана відповідачем в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про призначення судової експертизи і, відповідно, зупинення провадження у справі була винесена за клопотанням самого ж відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо, скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи про відмову у задоволенні клопотання про відновлення процесуального строку і повернення апеляційної скарги, не припустився порушення або неправильного застосування норм процесуального права, а, отже, відсутні підстави для скасування ухвали Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111,11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 у справі господарського суду міста Києва № 910/7772/13 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В.Грейц

Судді: С.В.Бакуліна

О.В.Яценко

Постанова № 65810763

Відкрити повний перегляд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2017 року

Справа № 910/7772/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :

головуючого судді

Ходаківської І.П.,

суддів

Яценко О.В.,

Бакуліної С.В.,

розглянувши

касаційну скаргу

Міністерства оборони України

на

постанову від 25.01.2017 Київського апеляційного господарського суду

у справі

№910/7772/13 господарського суду міста Києва

за позовом

Міністерства оборони України

до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурхливий потік"

за участю

Генеральної прокуратури України

про

визнання правочину недійсним, застосування наслідків недійсності правочину

За участю представників сторін:

Від позивача - Ольховець В.П. (дов. від 28.12.16)

Від відповідача - не з'явились

Від ГПУ - Красільник П.П.

Від 3-ої особи - не з'явились

ВСТАНОВИЛА:

Міністерство оборони України звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" про визнання недійсним договору від 06.03.2006 про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників), укладеного між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ".

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2013, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013, в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 27.01.2014 рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2013 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.10.2013 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

25.11.2014 Генеральною прокуратурою України подано заяву про вступ у дану справу.

До початку нового розгляду справи по суті позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, крім заявленої вимоги, просив застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ст. 216 ЦК України, шляхом повернення земельної ділянки загальною площею 4,57 га, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Туполєва, 8, а також нежитлових будівель (З, Є, І, К, М, Н, О, С, У, Ч) та споруд (Ж, Ф, Т, П, Р), розташованих на вказаній земельній ділянці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 (суддя Головіна К.І.) припинено провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України у зв'язку із ліквідацією Товариства з обмежено відповідальністю "НВП "ТВІ" без правонаступництва за рішенням засновників, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний реєстраційний запис.

Постановою колегії суддів Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2017 у складі: Корсакової Г.В., Разіної Т.І., Хрипуна О.О. ухвалу господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Міністерство оборони України у касаційній скарзі просить ухвалу та постанову попередніх судових інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.80 ГПК України та не взяттям до уваги наявності правонаступника ліквідованого підприємства, а саме ТОВ "Бурхливий потік".

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Тобто, за приписами п. 6 частини 1 ст. 80 ГПК України суд припиняє провадження у справі за наступних умов: 1) припинено діяльність суб'єкта господарювання чи настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою, які були однією з сторін у справі; 2) відсутність правонаступництва.

Згідно з ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 59 ГК України припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється відповідно до закону.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. ч. 1, 2 ст. 104 ЦК України).

Відповідно до статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Згідно з п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини сьомої статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" (ідентифікаційний код 32619935) припинено за рішенням засновників, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.04.2016 внесено відповідний запис № 14801110024064102.

Тобто, факт припинення господарської діяльності - ТОВ "НВП "ТВІ" підтверджується відповідним записом, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ТВІ" (ідентифікаційний код 32619935) є припиненою особою за рішенням засновників без правонаступників, що стало підставою для припинення провадження у справі, оскільки відсутня особа, яка має відповідати за позовом.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що ТОВ "Бурхливий потік" є правонаступником відповідача у спірних правовідносинах в зв'язку з недоведеністю.

Враховуючи, що господарська діяльність відповідача - ТОВ "НВП "ТВІ" припинена за рішенням засновників без правонаступництва, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суди правомірно дійшли висновку про припинення провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до приписів статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.

Доводи, викладені у касаційній скарзі не спростовують зазначених вище висновків та пов'язані з вирішенням питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

З огляду на викладене, постанова апеляційної інстанції, якою залишено без змін ухвалу господарського суду першої інстанції, відповідає нормам чинного законодавства і має бути залишена без змін.

Керуючись, ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову від 25.01.2017 Київського апеляційного господарського суду у справі №910/7772/13 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий суддя І. Ходаківська

Судді О. Яценко

С. Бакуліна