** ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**
** У Х В А Л А**
** **
"12" травня 2015 р.** Справа № 809/1627/15**
**м. Івано-Франківськ **
** Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів**:
Головуючого судді Остап\`юка С.В., суддів: Гундяка В.Д., Кишинського М.І.,
** за участю **секретаря Гринчишин Х.І.,
позивача ОСОБА\_1 ,
представника позивача Дем\`яніва І.М.,
** розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали адміністративної справи за позовом ** ОСОБА\_1 **до** Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР\_1 **про** скасування наказу про звільнення з військової служби за №01589 від 08.07.1994 року та наказу про виключення із списків особового складу військової частини, -
**ВСТАНОВИВ**:
20\.04.2015 року ОСОБА\_1 звернувся в суд із вказаним адміністративним позовом до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР\_1 .
22\.04.2015 року судом відкрито провадження за вказаним адміністративнім позовом, справу призначено до судового розгляду. Одночасно з відкриттям провадження в даній адміністративній справі питання дотримання строків звернення до адміністративного суду винесено для вирішення в судовому засіданні.
12\.05.2015 року позивач та його представник в судовому засіданні просили поновити строк на звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом, мотивуючи тим, що позивач дізнався про порушення своїх прав, що були допущенні при його звільненні 08.07.1994 року тільки 02.04.2015 року під час розгляду та вирішення адміністративної справи №809/4406/14 за його позовом до Міністра оборони України про визнання бездіяльності протиправної та зобов\`язання вчинити певні дії, а саме внаслідок дослідження в судовому засіданні архівної довідки №287/6/449 від 26.02.2015 року.
Предметом заявленого адміністративного позову є скасування наказу Міністра оборони України за №01589 від 08.07.1994 року про звільнення позивача з військової служби за станом здоров\`я із посади начальника управління озброєння – начальника озброєння 38 армійського корпусу, скасування наказу командира військової частини НОМЕР\_2 про виключення позивача з списків особового складу військової частини.
Підставою заявленого позову є ті обставини, що при звільненні позивача 08.07.1994 року останнього було звільнено з посади начальника управління озброєння – начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, однак відповідно до директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України за №115/1/1264 від 15.02.1994 року та, відповідно, змін до штату 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, посада з якої звільнено позивача була відсутня та змінена на посаду заступника командира армійського корпусу по озброєнню – начальник озброєння. Звільнення позивача з посади, яка не відповідала штатному розпису є протиправним, оскільки позивач підлягав звільненню за станом здоров\`я після приведення у відповідність займаної ним посади до штатного розпису 38 армійського корпусу Прикарпатського округу, а також те, що допущене порушення прав позивача при його звільненні 08.07.1994 року, в подальшому та на даний час, створює негативні наслідки для розрахунку належного до виплати позивачу розміру пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України поділяє строки звернення з адміністративним позовом на загальний і спеціальні. Загальний строк встановлено частиною другою цієї статті, а спеціальні строки встановлені в інших статтях Кодексу та в деяких інших законодавчих актах.
Частиною 3 даної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Пунктом 15 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України військова служба визначена, як публічна служба.
Як наслідок, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на військову службу, її проходження, звільнення з військової служби встановлюється місячний строк.
Положеннями статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи (частина 2).
Кодексом адміністративного судочинства України поняття строків звернення до адміністративного суду (стаття 99) та поняття процесуальних строків (стаття 101) розрізняються, що відповідає системі національного законодавства (стаття 256 ЦК України та стаття 67 ЦПК України, стаття 223 ГК України та стаття 50 ГПК України).
Строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи є нормою матеріального права, визначається моментом виникнення спірних правовідносин, не належить до процесуальних строків та не визначається моментом подання позовної заяви.
На момент виникнення спірних правовідносин, 08.07.1994 року, законом, який встановлював строк на звернення до суду із заявленими позовними вимогами був Кодекс законів про працю України, статтею 233 якого встановлювався місячний строк на таке звернення.
Таким чином, на звернення позивача з вимогами про скасування наказу Міністра оборони України за №01589 від 08.07.1994 року про звільнення позивача з військової служби за станом здоров\`я із посади начальника управління озброєння – начальника озброєння 38 армійського корпусу, скасування наказу командира військової частини НОМЕР\_2 про виключення позивача з списків особового складу військової частини встановлено місячний строк.
Вказаний строк позивачем пропущено, позовну заяву подано за минуванням понад двадцяти років з моменту виникнення спірних правовідносин.
Поважності причин пропуску строку звернення ОСОБА\_1 із заявленими позовними вимогами колегією суддів не встановлено.
Посилання позивача та його представника на ту обставину, що 02.04.2015 року стало відомо про внесення змін до штатного розпису відповідно до директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України за №115/1/1264 від 15.02.1994 року не пояснюють причин поважності пропуску строку на звернення до суду та його не поновлюють.
Крім того, про існування вказаних обставин позивачу та його представнику було відомо при зверненні до Міністра оборони України 29.10.2014 року.
За таких обставин, судом встановлено, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Пункт 9 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
** Враховуючи наведене, керуючись пунктом 9 частини 1 статті 155, статтями 99, 100, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - **
** У Х В А Л И В:**
Позовну заяву ОСОБА\_1 до Міністра оборони України, командира військової частини НОМЕР\_1 про скасування наказу про звільнення з військової служби за №01589 від 08.07.1994 року та наказу про виключення із списків особового складу військової частини, - залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом* *п\`яти днів з дня проголошення ухвали.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
**Головуючий суддя Остап\`юк С.В. **
**Суддя Гундяк В.Д.**
** Суддя Кишинський М.І. **
Постанова № 61195695
** **
**ПОСТАНОВА**
**ІМЕНЕМ УКРАЇНИ**
07 вересня 2016 року** **Справа № 876/889/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Костіва М.В.
суддів Бруновської Н.В., Матковської З.М.
за участю секретаря Богдан А.О.
позивача ОСОБА\_1
представника позивача Дем\`яніва І.М.
представника відповідача Матлая Й.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги ОСОБА\_1 та Міністра оборони України в особі представника Гудими Вячеслава Орестовича на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року в справі №809/1627/15 за позовом ОСОБА\_1 до Міністра оборони України, Командира військової частини НОМЕР\_1 про скасування наказу про звільнення з військової служби та наказу про виключення із списків особового складу військової частини,-
**встановив:**
У квітні 2015 року позивач звернувся в суд з позовом до Міністра оборони України, Командира військової частини НОМЕР\_1 (надалі - відповідачі) про скасування наказу Міністра оборони України за №01589 від 08 липня 1994 року про звільнення позивача з військової служби за станом здоров\`я із посади начальника управління озброєння 38 армійського корпусу, скасування наказу командира військової частини НОМЕР\_1 про виключення позивача із списків особового складу військової частини.
Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачами порушено процедуру звільнення, встановлену Інструкцією про порядок застосування в Збройних Силах України Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затверджену наказом Міністра оборони України за №141 від 30.06.1993, зокрема, пунктом 84, внаслідок чого позивача 08.07.1994 було звільнено з посади начальника управління озброєння - начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу з порушенням його прав, оскільки відповідно до директиви начальника Генерального штабу Збройних Сил України за №115/1/1264 від 15.02.1994 та, відповідно, змін до штату 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, посада, з якої звільнено позивача була відсутня та змінена на посаду заступника командира армійського корпусу по озброєнню - начальник озброєння. Вважає, що звільнення позивача з посади, яка не відповідала штатному розпису, є протиправним, оскільки позивач підлягав звільненню за станом здоров\`я після приведення у відповідність займаної ним посади до штатного розпису 38 армійського корпусу Прикарпатського округу, а також на те, що допущене порушення прав позивача при звільненні 08.07.1994 в подальшому та на даний час створює негативні наслідки для розрахунку належного до виплати позивачу розміру пенсійного забезпечення. Просив позов задовольнити.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року позов задоволено частково. Зобов\`язано Міністра оборони України внести зміни до наказу за №01589 від 08 липня 1994 року в частині приведення у відповідність до штатного розпису 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, чинного на момент звільнення із змінами згідно директив 115/1/1264 від 15.02.1994, введених 23.02.1994 та №115/1/3803 від 01.06.1994, введених 06.06.1994 найменування посади ОСОБА\_1 . У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду першої інстанції оскаржили ОСОБА\_1 та Міністр оборони України в особі представника Гудими Вячеслава Орестовича. Вважають, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційних скаргах.
У судовому засіданні позивач, представник позивача, представник відповідача підтримали вимоги апеляційних скарг з наведених у них мотивів. Відповідно заперечили вимоги апеляційної скарги протилежної сторони за їх безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційних скарг у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів встановила наступне.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач проходив військову службу з 25.10.1962 року до 08.07.1994 року.
В період з 25.04.1992 до 06.07.1993 позивач обіймав посаду заступника командуючого армією із озброєння - начальника озброєння 38 загальновійськової армії Прикарпатського військового округу.
Указом Президента України за №642/92 від 31.12.1992 позивачу присвоєно військове звання генерал-майор.
З 06.07.1993 до часу звільнення позивач проходив військову службу на посаді начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу.
Згідно з наказом Міністра оборони України за №01589 від 08.07.1994 року та відповідно до підпункту «В» пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу з правом носіння військової форми одягу та оголошенням подяки за бездоганну службу в Збройних Силах генерал-майора ОСОБА\_1 - начальника управління озброєння - начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу звільнено у запас (за станом здоров\`я).
12\.08.1994 наказом командира військової частини НОМЕР\_1 за №156 з 12.08.1994 генерал-майора ОСОБА\_1 виключено із списків особового складу, всіх видів забезпечення і направлено на облік в Івано-Франківський міський військовий комісаріат.
Позивач, не погоджуючись із своїм звільнення з посади, яка не відповідала штатному розпису, оскаржив наказ Міністра оборони України за №01589 від 08 липня 1994 року про звільнення та наказ командира військової частини НОМЕР\_1 про виключення із списків особового складу військової частини.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з того, що позивача звільнено з посади, яка не відповідала чинному на той час штатному розпису38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, а також з порушенням процедури такого звільнення.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх помилковими з наступних мотивів.
Спірні правовідносини з приводу звільнення позивача із Збройних сил України мали місце в 1994 році, відповідно до даних відносин підлягають застосування нормативно-правові акти, які були чинними на момент їх виникнення, зокрема, норми Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України №174/93 від 13.05.1993 (надалі по тексту - Тимчасове положення про проходження військової служби особами офіцерського складу) та Інструкції про порядок застосування в Збройних силах України Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, введеного в дію наказом Міністра оборони України №141 від 30.06.1993 року (надалі по тексту - Інструкція №141).
Згідно з підпунктами 1, 14, 22 пункту 10 Положення про Міністерство оборони України, Міністр оборони України, серед іншого, очолює Міноборони України, здійснює керівництво його діяльністю; призначає на посади та звільняє з посад у встановленому порядку військовослужбовців; підписує накази Міноборони України та дає обов\`язкові до виконання державними службовцями, військовослужбовцями, іншими працівниками апарату Міноборони України доручення.
Відтак, у віданні Міністра оборони України перебуває питання підписання наказів із прийняття, проходження і звільнення із публічної служби, віднесених до його повноважень.
Відповідно до пунктів 83, 84, 85, 86 Інструкція №141 особи офіцерського складу подаються до звільнення за станом здоров\`я (підпункт «в» пункту 65 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу) по обмеженій здатності до військової служби на підставі висновку військово-лікарської комісії за особистим бажанням офіцерів або якщо вони не можуть за станом здоров\`я виконувати обов\`язки на своїх посадах і відсутня можливість їхнього переміщення на посаду у відповідному виді, роді військ, військовому окрузі.
Відповідно до оскаржуваного наказу Міністра оборони України (по особовому складу) №01589 від 08.07.1994 р. ОСОБА\_1 був звільнений з військової служби у запас за п. 65 п.п. «в» Положення № 174/93 за станом здоров\`я, тобто за наявності та у відповідності однієї з підстав для звільнення, які на той час були передбачені законодавством. Сам факт наявності підстав для його звільнення за станом здоров\`я позивачем під сумнів не ставиться, а тому очевидним є те, що позивач був звільнений за наявності на це законних підстав та на підставі відповідної норми закону.
Однак вважає, що відповідачем було порушено процедуру звільнення, оскільки з ним не було проведено передбачених законодавством обов\`язкових співбесід.
Перед поданням осіб офіцерського складу до звільнення з військової служби уточнюються дані про проходження ними служби, за необхідності документально підтверджуються періоди їхньої служби, які підлягають зарахуванню у вислугу років у календарному обчисленні й окремо на пільгових умовах, і згідно з діючим законодавством обліковується вислуга років на пенсію.
З особами офіцерського складу про наступне їхнє звільнення проводиться не менше двох бесід.
Перша бесіда проводиться завчасно, перед звільненням, у ході якої роз\`яснюються підстави й терміни подання про звільнення, пільги й переваги щодо трудового влаштування, матеріально-побутового забезпечення, даються необхідні пояснення з інших питань, з\`ясовуються прохання військовослужбовця.
Бесіди про наступне звільнення проводиться з генералами й адміралами у Центральному апараті Міністерства оборони України безпосереднім начальником, а також, як правило заступниками Міністра оборони України, командуючими видами Збройних сил або, в окремих випадках, за дорученням їхніми заступниками. Питання, які виникли в ході бесіди й не можуть бути вирішені на місці, направляються для вирішення старшому прямому начальнику з додатком матеріалів і довідок.
Друга бесіда проводиться безпосереднім начальником при направленні подання про звільнення, у ході якої даються відповіді на питання і прохання, що були висловлені військовослужбовцем у першій бесіді, з\`ясовуються підстави звільнення з урахуванням висновків військово-лікарських комісій та інші питання.
Суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку, що відповідач дійсно допустив порушення закону при звільненні позивача, не провівши з ним обов\`язкових співбесід.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком з наступних підстав.
07\.07.2015 року рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду, яке набрало законної сили, в справі № 876/4860/15 за позовом громадянина ОСОБА\_1 до Міністерства оборони України встановлено факт проведення з позивачем співбесід, які передували його звільненню, в ході проведення яких останній не заперечував проти видання наказу про його звільнення з фактично займаної посади і підстав звільнення чи встановлення розміру грошового утримання не оспорював.
Крім того, зазначеним вище рішенням встановлено, що позивач не ставив під сумнів відповідність займаної ним посади штатному розпису армійського корпусу та не домагався збільшення грошового забезпечення для призначення пенсії.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили, є підставами для звільнення від доказування.
Відтак, обставини, які суд першої інстанції встановив у даній справі і які були покладені в основу рішення, вже були встановлені рішенням Львівського апеляційного адміністративного суду ще 07.07.2015 року у справі 876/4860/15 за аналогічним предметом позову цього ж позивача.
Щодо висновків суду першої інстанції та доводів позивача про те, що останній був звільнений з посади, якої на той час вже не існувало, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 6 Закону N 2232-ХІ1 в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин було визначено, що військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються в штатах військових частин, кораблів, органів управління, установ, військово-навчальних закладів. Переміщення військовослужбовців з одних військових посад на інші визначається Положенням про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п.33 Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, затвердженого Указом Президента України від 13 травня 1993 року №174/93 (даті - Положення N174/93) було передбачено, що осіб офіцерського складу призначають на штатні посади прямі начальники відповідно до їх компетенції в порядку, що встановлюється Міністром оборони України.
Згідно з п.34 Положення №174/93 переміщення по службі осіб офіцерського складу провадиться: а) на вищі посади - шляхом просування по службі; б) на рівноцінні посади - у разі службової потреби (зміни штатів, організаційних заходів) чи проведення планової заміни в місцевостях із встановленим строком служби, а також з метою більш доцільного використання військовослужбовців; в) у зв\`язку з вступом до навчального закладу із звільненням з посади, а також в разі призначення на посаду після закінчення навчання; г) на нижчі посади - на підставах, передбачених пунктом 36 цього Положення; д) для роботи в державних органах і організаціях - за особистою згодою офіцера. Рішення про переміщення по службі офіцера приймається відповідним командиром (начальником) з урахуванням висновку атестаційної комісії та думки його безпосереднього начальника.
Згідно з п.35 Положення №174/93 просування по службі осіб офіцерського складу провадиться відповідно до професійних і моральних якостей, досягнутих результатів і виявлених здібностей, а також з урахуванням виконання завдань у складних умовах служби. У військових частинах, з\`єднаннях, об\`єднаннях, установах, військово-навчальних закладах, видах Збройних Сил України, управліннях Міністерства оборони України створюється з урахуванням висновку атестаційної комісії резерв кандидатів для просування по службі та направлення на навчання. Рішення про зарахування до резерву і виключення з нього доводиться до відома офіцерського складу військової частини.
Питання щодо кандидатів, які рекомендуються для призначення на керівні посади, від командира полку, прирівняної до нього особи і вище, розглядаються на відповідних військових радах у порядку, що визначається Міністром оборони України.
Згідно з п.39. Положення №174/93 особи офіцерського складу, яких переміщують по службі, мають вибути до нового місця служби після здачі справ і посади, але не пізніш як через місяць з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про переміщення по службі, крім випадків, коли офіцер перебуває в черговій відпустці чи на лікуванні.
Аналіз зазначених вище норм законодавства дає можливість зробити висновок про те, що введення в штат військової частини тієї чи іншої посади не передбачає автоматичного набуття цієї посади особою, яка займала попередню посаду.
Крім того, вищевказані норми не передбачають обов\`язку відповідного командування (посадової особи, уповноваженої видавати накази про призначення військовослужбовців на ті чи інші посади) призначити на нову посаду саме ту особу, яка займала попередню посаду, подібну за назвою чи колом обов\`язків. А надто у випадках, коли нововведена посада є вищою за попередню, оскільки в такому випадку переміщення на неї може відбуватись виключно в порядку просування особи по службі, що потребує дотримання критеріїв, передбачених п.35 Положення №174/93.
У спірних правовідносинах мова йде саме про переміщення на вищу посаду, оскільки посада, яка була введена відповідно до змін штату №2/055 від 15.02.1994 року «заступник командира армійського корпусу з озброєння – начальник озброєння» з штатно-посадовою категорією «генерал-майор» була вищою за посаду «начальник управління – начальник озброєння», яка відповідала штатно-посадовій категорії полковника.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що після внесення змін до штату 38 армійського корпусу від 15.02.1997 року №2/055 і введення посади заступника командира армійського корпусу з озброєння з штатно-посадовою категорією «генерал-майор» позивач був у порядку просування по службі переведений на нову посаду.
Натомість наявні в справі докази свідчать про те, що на момент видання оскаржуваного наказу Міністра оборони України (по особовому складу) № 01589 від 08.07.1994 р., останньою посадою, на яку позивач був встановленим порядком призначений, була посада начальника управління озброєння - начальника озброєння 38 армійського корпусу Прикарпатського військовою округу.
Відтак, в силу вимог п.75 Інструкції про порядок застосування в Збройних Силах України Тимчасового положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, введеної в дію наказом Міністра оборони України від 30.06.1993 р. №141, позивач підлягав звільненню саме з тієї посади, яку він займав на час звільнення, та саме така була зазначена в наказі про звільнення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, задовольняючи частково адміністративний позов, неповно з\`ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Доводи апеляційної скарги відповідача є підставними та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому така підлягає частковому задоволенню.
Щодо вимог апеляційної скарги позивача про скасування наказу командира військової частини НОМЕР\_1 про виключення його зі списків особового складу військової частини, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки зазначений наказ було прийнято на підставі наказу Міністра оборони України за №01589 від 08 липня 1994 року про звільнення ОСОБА\_1 з військової служби, та протиправність прийняття такого не доведена належними та допустимими доказами.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з\`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
З огляду на викладене вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати в частині задоволення позовних вимог, а в решті постанову суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд -
**постановив:**
Апеляційну скаргу ОСОБА\_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Міністра оборони України задовольнити частково.
Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.12.2015 року у справі №809/1627/15 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА\_1 до Міністра оборони України про зобов\`язання внести зміни до наказу за №01589 від 08 липня 1994 року в частині приведення у відповідність до штатного розпису 38 армійського корпусу Прикарпатського військового округу, чинного на момент звільнення із змінами згідно директив 115/1/1264 від 15.02.1994, введених 23.02.1994 та №115/1/3803 від 01.06.1994, введених 06.06.1994 найменування посади ОСОБА\_1 – скасувати та в цій частині в задоволенні позову відмовити.
В решті постанову суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.
** **
**Головуючий суддя Костів М.В.**
**Судді Бруновська Н.В.**
** Матковська З.М.**
** **
** **
**Повний текст постанови складено 09.09.2016 року. **