USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Постанова № 42594497

Reading aloud is unavailable for now

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2015 р. Справа№ 910/2526/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

за участю секретаря Патлань І.О.

та представників:

від боржника - Івчук Ю.В. (дов. від 10.04.2013);

розпорядник майна - не з'явився;

від ПАТ „Енергобанк" - Колянчук А.І. (дов. від 06.08.2014 № 09/05-217);

від ПАТ „Всеукраїнський акціонерний банк" - Дюжев І.О. (дов. від 06.01.2015 № 85);

розглянувши апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

на ухвалу господарського суду м. Києва від 19.12.2014

у справі № 910/2526/14 (суддя Івченко А.М.)

за заявою Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" (далі - ПАТ "Інвікта-Маяк")

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.12.2014 у справі № 910/2526/14 визнано конкурсними кредиторами ПАТ "Інвікта-Маяк": 1.1. ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 29 423 910,68 грн. (7 308,00 грн. - перша черга, 27 085 445,35 грн. - четверта черга, 2 331 157,33 грн. - шоста черга); 1.2. Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" на суму 14 086,00 грн. (1 218,00 грн. - перша черга, 12 868,00 грн. - четверта черга); визнано ПАТ "Енергобанк" забезпеченим кредитором ПАТ "Інвікта-Маяк" на суму 19 388 719,47 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Інвікта-Маяк" та ін.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції у відповідній частині, голова ліквідаційної комісії ПАТ "Інвікта-Маяк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 19.12.2014 у даній справі і прийняти нову ухвалу, якою внести зміни в реєстр вимог кредиторів ПАТ "Інвікта-Маяк" шляхом виключення з реєстру: вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 7 616 440,40 грн.; вимог ПАТ "Енергобанк" повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги голова ліквідаційної комісії ПАТ "Інвікта-Маяк" посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2015 у даній справі апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії ПрАТ "Інвікта-Маяк" прийнято до розгляду та призначено на 04.02.2015.

04.02.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПАТ "Енергобанк" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якій останній просить суд відмовити повністю у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу в частині, що оскаржується - залишити без змін.

В судове засідання 04.02.2015 розпорядник майна не з'явився. Про день і час розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), хоча про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановляння ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників розпорядника майна за наявними у справі матеріалами, оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, та виходячи з того, що явка сторін та розпорядника майна не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони/розпорядника майна.

Представник апелянта в судовому засіданні апеляційної інстанції 04.02.2015 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Кредитори заперечили проти задоволення апеляційної скарги, а оскаржувану ухвалу в частині, що оскаржується, просили залишити без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно статей 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

21.05.2014 господарським судом міста Києва було порушено провадження у даній справі № 910/2626/14 про банкрутство ПАТ "Інвікта-Маяк", визнано безспірні грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника, введено процедуру розпорядження його майном, розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Драчова Р.М., визначено дату проведення попереднього засідання на 09.07.2014.

21.05.2014 було здійснено офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство ПАТ "Інвікта-Маяк" на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет відповідно до вимог Закону.

Попереднє судове засідання, призначене на 09.07.2014 не відбулося у зв'язку із направленням матеріалів справи № 910/2526/14 до Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з оскарженням ухвали від 21.05.2014.

Під час перебування матеріалів справи в суді апеляційної інстанції, 19.06.2014 до суду надійшла заява з конкурсними вимогами до боржника від ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 7 616 440,40 грн., а 23.06.2014 - заява Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" з грошовими вимогами до боржника на суму 19 388 719,47 грн.

Після повернення матеріалів господарської справи до місцевого суду (постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 у справі № 910/2526/14 ухвалу господарського суду міста Києва від 21.05.2014 залишено без змін) ухвалою від 12.09.2014 кредиторські заяви Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" були прийняті судом до розгляду у порядку ст.ст. 23, 24 Закону.

Як вже зазначалось, оскаржуваною ухвалою місцевий господарський суд визнав конкурсними кредиторами ПАТ "Інвікта-Маяк": 1.1. ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 29 423 910,68 грн. (7 308,00 грн. - перша черга, 27 085 445,35 грн. - четверта черга, 2 331 157,33 грн. - шоста черга); 1.2. ПАТ "Енергобанк" на суму 14 086,00 грн. (1 218,00 грн. - перша черга, 12 868,00 грн. - четверта черга); визнано Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" забезпеченим кредитором ПАТ "Інвікта-Маяк" на суму 19 388 719,47 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ "Інвікта-Маяк" та вирішено інші процесуальні питання.

З даним судовим рішенням у відповідній частині (щодо вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у сумі 7 616 440,40 грн. та вимог ПАТ "Енергобанк" у повному обсязі) апелянт не погодився.

Суд апеляційної інстанції переглядає оскаржувану ухвалу лише в тій частині, що оскаржується апелянтом.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, дійшов висновку, що оскаржувана ухвала суд першої інстанції в тій частині, що оскаржується, винесена з повним дослідженням матеріалів справи та є такою, що відповідає вимогам законодавства, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 25 Закону у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, у тому числі щодо яких були заперечення боржника і які не були внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, а також ті, що визнані боржником та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, і вирішує питання про його затвердження.

Згідно з ч. 6 ст. 23 Закону заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. За наслідками розгляду зазначених заяв господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів.

У ч. 1 ст. 23 Закону встановлено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство.

Виходячи з поданих до суду доказів, відповідне оголошення було здійснено 21.05.2014 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія відхиляє один із доводів апелянта стосовно того, що ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звертаючись до суду з конкурсними вимогами на суму 7 616 440,40 грн. подав заяву не в межах встановленого Законом строку, а саме 19.05.2014. Натомість, вказане спростовується матеріалами справи, з чим представник апелянта погодився у судовому засіданні апеляційної інстанції, оскільки заява ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 7 616 440,40 грн., подана до суду першої інстанції в межах встановленого строку, а саме, надіслана через поштове відділення 17.06.2015, а зареєстрована судом першої інстанції 19.06.2015, про що свідчать штампи на конверті (а.с. 203, т. 2) та канцелярії суду першої інстанції у правому куті титульної сторінки заяви (а.с. 191, т. 2).

Виходячи зі змісту ст. 25 Закону, за результатами розгляду вимог кредиторів господарський суд виносить ухвалу, в якій зазначається розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, які вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів; розмір та перелік не визнаних судом вимог кредиторів; дата проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів; дата підсумкового засідання суду, на якому буде винесено ухвалу про санацію боржника чи постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, чи ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство або ухвалу про продовження строку процедури розпорядження майном та відкладення підсумкового засідання суду, яке має відбутися у строки, встановлені ч. 2 ст. 22 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону кредитор, за заявою якого порушено провадження у справі, має право заявити додаткові грошові вимоги до боржника у межах строку, встановленого частиною першою цієї статті.

Як слідує з матеріалів справи, у тридцятиденнй строк після оприлюднення оголошення про порушення провадження у даній справі про банкрутство ПАТ "Інвікта-Маяк" ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" реалізувало своє право на заявлення додаткових грошових вимог до боржника шляхом надсилання 17.06.2014 до суду заяви з конкурсними вимогами до боржника на суму 7 616 440,40 грн.

З поданої заяви вбачається, що заявлені грошові вимоги обґрунтовані невиконанням ТОВ "Інвікта" як позичальником своїх грошових зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" за кредитним договором від 08.05.2003 № 9 за період з 27.10.2012 по 21.05.2014 та складаються з наступних сум:

- 411 313,57 дол. США, що еквівалентно 4 832 152,95 грн. - відсотки за користування кредитом;

- 59 695,86 дол. США, що еквівалентно 701 312,93 грн. - пеня за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом;

- 601 506,71 грн. - заборгованість по комісії;

- 39 268,58 грн. - пеня за несвоєчасне погашення комісії;

- 32 669,88 дол. США, що еквівалентно 383 809,01 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту;

- 88 138,61 дол. США, що еквівалентно 1 035 461,20 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків;

- 21 711,02 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату комісії.

Виконання указаних договірних зобов'язань ТОВ "Інвікта" (боржник) було забезпечено порукою за договором поруки від 18.09.2009, згідно з умовами якого ПАТ "Інвікта-Маяк" (поручитель) солідарно відповідає перед ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (кредитор) за виконання ТОВ "Інвікта" зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором від 08.05.2003 № 9 (далі - Договір) та додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Відповідно до п. 1.2. вказаного Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату штрафних санкцій, передбачених у кредитному договорі, та зобов'язань щодо страхування.

Згідно з п. 1.3 Договору поруки поручитель погоджується з тим, що при зміні боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з кредитним договором забезпеченого цією порукою зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання) за кредитним договором, цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 543 Цивільного кодексу України в разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників.

Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.

Отже, сутність солідарного обов'язку полягає в тому, що у випадку невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, у тому числі одночасно від боржника та поручителя.

Зважаючи на те, що боржник у даній справі взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором солідарно з позичальником (ТОВ "Інвікта") за виконання кредитних зобов'язань, у тому числі і тих, що виникнуть в майбутньому, за Договором, банк цілком правомірно реалізував своє право на звернення до суду із заявою про визнання кредиторських вимог у справі про банкрутство щодо заборгованості поручителя - ПАТ "Інвікта-Маяк".

Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 57/127 вже було встановлено факт прострочення ТОВ "Інвікта" за кредитним договором від 08.05.2003 № 9 та стягнуто солідарно з ТОВ "Інвікта" та ЗАТ "Інвікта-Маяк" на користь ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" заборгованість, яка станом на 26.10.2012 становила: 1 849 061,74 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 502 086,67 дол. США - заборгованість за процентами; 42 697,72 грн. - заборгованість за комісіями; 4 445,46 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 152 478,30 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення по кредиту; 33 018,89 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 25 500,00 грн. - державного мита; 38 880,00 грн. - судового збору; 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки станом на даний час вказане судове рішення виконано в ході виконавчого провадження лише на суму 394,43 грн. і позичальник не розрахувався за кредитним договором, що визнається боржником у справі, ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" відповідно до умов кредитного договору правомірно продовжує нараховувати відсотки за користування кредитом, комісії, 3% річних та штрафні санкції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.

Разом з тим, судова колегія відхиляє доводи апелянта стосовно того, що ПАТ "Всеукраїнський акціонерний банк" в порушення законодавства України та Договору нараховує пеню за період після закінчення шестимісячного строку передбаченого ст. 232 ГК України, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8.1. Договору, за невчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування, позичальник сплачує банку штраф у розмірі подвійної відсоткової ставки, встановленої в додатковій угоді згідно якої надавався транш кредиту. Штраф розраховується на суму неповернутого, згідно з умовами цього договору, кредиту із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати сплати за умовами даного договору і до дати фактичного повернення суми кредиту.

Згідно з п.8.2. Договору, штраф розраховується на основі фактичної кількості днів, що минула, і 360 днів в році і повинен сплачуватись за вимогою банку.

Відповідно до п. 8.3. Договору, за невчасну сплату відсотків за користування кредитом на рахунки банку, позичальник сплачує банку штраф в розмірі подвійної відсоткової ставки, встановленої в додатковій угоді згідно якої надавався транш кредиту. Штраф розраховується на суму несвоєчасно сплачених відсотків, згідно з умовами цього договору, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати сплати за умовами даного договору і до дати фактичної сплати відсотків.

Господарським судом міста Києва у рішенні від 12.02.2013 у справі № 57/127 було встановлено, що штраф зазначений в спірному договорі за своєю суттю являється пенею. Дане судове рішення набрало законної сили.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки спірним Договором чітко встановлено, що пеня нараховується до дати фактичного повернення суми кредиту та до дати фактичної сплати відсотків, то судова колегія, перевіривши здійснені кредитором нарахування заборгованості у вигляді відсотків за користування кредитом, комісії, 3% річних та штрафних санкцій у період з 27.10.2012 по 21.05.2014 на відповідність умовам Договору та актам чинного законодавства, дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно прийняв їх як обґрунтовані та правомірні.

При цьому, судом першої інстанції також було враховано наявність рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5991/14, яким стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" та ПАТ "Інвікта-Маяк" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" заборгованість за період з 27.10.2012 по 12.02.2014 по сплаті процентів за кредитним договором в розмірі 3 748 633,75 грн., заборгованість по комісії в розмірі 229 223,84 грн., пеню за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 551 345,53 грн., пеню за несвоєчасне погашення комісії в розмірі 12 133,94 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення кредиту в розмірі 803 278,45 грн., 3 % річних за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 282 419,98 грн., заборгованість по 3 % річних за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 4 576,70 грн., а також судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. Дане судове рішення набрало законної сили.

На підставі викладеного вище, судовою колегією встановлено, що додаткові грошові вимоги ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" є обґрунтованими, вірними та підтвердженими належними доказами, заявлені своєчасно, тому суд першої інстанції правомірно визнав їх у повному обсязі на суму 7 616 440,40 грн. з урахуванням 1 218,00 грн. судового збору, сплаченого за подання кредиторської заяви. В цій частині оскаржувана ухвала є законною та обґрунтованою.

23.06.2014 АБ "Енергобанк" подало до суду заяву з грошовими вимогами до боржника.

Згідно з поданою заявою, АБ "Енергобанк" просить суд визнати його заставним кредитором ПАТ "Інвікта-Маяк" із грошовими вимогами на суму 19 388 719,47 грн.

З поданих доказів судовою колегією встановлено, що 10.01.2003 між АБ "Енергобанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Енергобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвікта" (позичальник) був укладений договір на видачу кредиту № 301-01, за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 5900000,00 доларів США з процентною ставкою 18 відсотків річних.

В забезпечення своєчасного та повного виконання ТОВ "Інвікта" кредитних зобов'язань за договором на видачу кредиту № 301-01 між банком та ЗАТ "Інвікта-Маяк" було укладено договір застави від 13.01.2003, відповідно до якого в заставу банку було передано об'єкт незавершеного будівництва - частину виробничого корпусу № 7 за адресою: м. Київ, пр-кт Червоних Козаків, буд.8, загальною площею 7 387,2 кв.м., яке належить ЗАТ "Інвікта-Маяк" за умовами даного договору.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Інвікта" умов кредитного договору банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в примусовому порядку, обравши спосіб задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.06.2012 у справі 4/7 було встановлено факт прострочення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" за договором на видачу кредиту № 301-01 від 10.01.2003, внаслідок чого вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" простроченої заборгованості за кредитом 16 887 175,53 грн., простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 2 402 819,66 грн. 66 коп., пені за прострочення сплати процентів за кредитом - 98 724,28 грн. 28 коп., 12 750,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; у рахунок погашення заборгованості у розмірі 19 388 719,47 грн. за кредитним договором № 301-01 звернути стягнення на нерухоме майно, а саме: - на об'єкт незавершеного будівництва - частину виробничого корпусу № 7, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр.-кт. Московський, буд.8, загальною площею 7 387,2 кв.м., що прийнято в заставу ПАТ "Енергобанк" відповідно до Договору застави від 13.01.2003, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнієць Л.І. за реєстровим № 180 та належить ПАТ "Інвікта-Маяк" (04073, м. Київ, пр.-кт. Червоних Козаків, 8, код ЄДРПОУ 31175895) на праві власності, з початковою ціною продажу з прилюдних торгів в розмірі 90% від вартості предмету застави, визначеної суб'єктом оціночної діяльності відповідно до законодавства України.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2012 в тексті судового рішення від 14.06.2012 у справі № 4/7 та судового наказу від 09.07.2012 № 4/7 було виправлено описку, а саме, викладено абз. 3 резолютивної частини рішення та наказу в наступній редакції: "У рахунок погашення заборгованості в розмірі 19 388 719,47 грн. за кредитним договором № 301-01 з Публічного акціонерного товариства "Інвікта Маяк" (м. Київ. пр-т. Червоних козаків, 8 код ЄДРПОУ 31175895) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська 56, код ЄДРПОУ 19357762) звернути стягнення на нерухоме майно, а саме...".

Постановою державного виконавця від 06.02.2013 відкрито виконавче провадження № 36425237 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 09.07.2012 у справі № 4/7.

Постановою державного виконавця від 12.06.2013 зміну назви сторони виконавчого провадження було змінено назву сторони виконавчого провадження, а саме, боржника, з ПАТ "Інвікта Маяк" на ПАТ "Інвікта-Маяк".

Відповідно до Глави 49 ЦК України застава - є одним з видів забезпечення виконання зобов'язань, до яких відповідно до чинного законодавства належать неустойка, порука, гарантія, притримання і завдаток. В свою чергу, іпотека - це вид застави нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи, а заклад - застава рухомого майна, що передається у володіння заставодержателя або за його наказом - у володіння третій особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути боржник або третя особа ( майновий поручитель).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до ст.1 Закону кредитором є юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Станом на 19.12.2014 доказів задоволення вимог Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" в розмірі 19 388 719,47 грн. в ході виконавчого провадження № 36425237, у тому числі за рахунок належного боржнику нерухомого майна, що є предметом застави, в матеріали справи не надано.

Так само не подано доказів виконання ПАТ "Інвікта-Маяк" забезпеченого заставою зобов'язання до моменту реалізації предмета застави, що є його правом відповідно до п. 4.3 Договору застави від 30.01.2003.

За приписами ч. 6 ст. 19 Закону задоволення забезпечених вимог кредиторів за рахунок майна боржника, яке є предметом забезпечення, допускається лише в межах провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, враховуючи вказані положення законодавства, враховуючи те, що станом на 19.12.2014 докази задоволення вимог ПАТ "Енергобанк" за рахунок нерухомого майна ПАТ "Інвікта-Маяк" як заставодавця в матеріалах справи відсутні, відмова банку у визнанні кредитором у справі № 910/2526/14 позбавить його права на задоволення своїх вимог вцілому за рахунок майна боржника, що передбачено судовим рішенням у справі № 4/7.

При цьому, судова колегія враховує, що майновий поручитель не має прямого відношення до основного зобов'язання і не відповідає перед банком за саме його виконання боржником. Він несе тільки ризик втрати заставного майна у випадку невиконання зобов'язання боржником за основним зобов'язанням, до якого кредитор і повинен висувати основні вимоги.

Майновий поручитель (боржник у даній справі) надав своє майно у забезпечення виконання зобов'язань позичальника, та відповідає тільки своїм майном і не більше. Його зобов'язання не можуть перевищувати суму виручену від реалізації цього майна.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно визнав ПАТ "Енергобанк" заставним кредитором на суму 19 388 719,47 грн.

Апелянт в свою чергу, посилаючись на ч. 5 ст. 112 ЦК України, просить скасувати оскаржувану ухвалу в частині визнання заставним кредитором ПАТ "Енергобанк", оскільки вимоги банку слід вважати погашеними, адже після неодноразової відмови ліквідаційною комісією боржника у визнанні кредитором ПАТ "Енергобанк" у досудовій процедурі ліквідації банк не звертався до суду з відповідним позовом.

З вказаними твердженнями апелянта судова колегія не погоджується, оскільки банкрутство ПАТ "Інвікта-Маяк", порушене ухвалою від 21.05.2014 за заявою кредитора, є окремою судовою процедурою, що регулюється нормами Закону, які носять пріоритетний характер в застосуванні, та не позбавляють, а навпаки - встановлюють право кредитора на звернення до суду з вимогами до боржника у справі про його банкрутство незалежно від результатів розгляду кредиторських вимог ліквідаційною комісією під час ліквідації юридичної особи за рішенням власника майна у добровільному порядку. З даних же підстав доводи боржника були відхилені при розгляді справи у суді першої інстанції.

Судовою колегією встановлено, що до реєстру вимог кредиторів було включено судовий збір, сплачений заявником за подання заяви про визнання кредитором у розмірі 1 218,00 грн. судового збору з віднесенням їх до першої черги, а також 12 868,00 грн. судових витрат, стягнутих за вказаним судовим рішенням у справі № 4/7 з віднесенням їх до четвертої черги.

Відповідно до абз. 2 ч. 8 ст. 23 Закону розпорядник майна зобов'язаний окремо внести до реєстру вимог кредиторів вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності - згідно з даними обліку боржника, а також внести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

За даними боржника, що знайшли своє документальне підтвердження у матеріалах справи та в ході розгляду справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, кредитором, вимоги якого забезпечені заставою нерухомого майна підприємства боржника, є ПАТ "Енергобанк", майно боржника, що перебуває у заставі - об'єкт незавершеного будівництва - частина виробничого корпусу № 7, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр.-кт. Московський, буд.8, загальною площею 7 387,2 кв.м.

Відомості про вказане майно боржника, що є предметом застави, розпорядник майна вніс окремо до реєстру вимог кредиторів.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, з урахуванням усіх фактичних обставин справи, вимоги ПАТ "Енергобанк" правомірно визнані судом першої інстанції. Суд вірно визнав ПАТ "Енергобанк" заставним кредитором на суму 19 388 719,47 грн., визнав кредиторські вимоги у сумі 1 218,00 грн. судового збору (до перої черги) та 12 868,00 грн. судових витрат (до четверто черги).

Доводи, наведені головою ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги голови ліквідаційної комісії ПАТ "Інвікта-Маяк", зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції від 19.12.2014 у справі № 910/2526/14 в тій частині, що оскаржується апелянтом. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування вказаної ухвали у даній справі у відповідній частині, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статями 4-1, 33, 34, 43, 99, 101- 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу голови ліквідаційної комісії Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду м. Києва від 19.12.2014 у справі № 910/2526/14 в частині, що стосується кредиторських вимог ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" у розмірі 7 616 440,40 грн. та ПАТ "Енергобанк" у повному обсязі - без змін.

2. Матеріали справи № 910/2526/14 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Повний текст постанови підписаний 06.02.2015.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

Л.Л. Гарник

Постанова № 57841069

Open the full view

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2016 р. Справа№ 910/2526/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Гарник Л.Л.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання: Сотніковій І.О.

за участю представників сторін:

від скаржника: ОСОБА_2 - довіреність № 01/04-2016 від 12.04.2016.

від ліквідатора банкрута: Різник О.Ю. - довіреність № 17 від 01.04.2016.

розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року

у справі № 910/2526/14 (суддя Пасько М.В.)

за заявою Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний

Банк"

до Приватного акціонерного товариства „Інвікта-Маяк"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року, серед іншого, відмовлено ОСОБА_4 у визнанні кредитором ПрАТ „Інвікта-Маяк" на суму 162 500,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ФОП ОСОБА_4 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року в зазначеній частині та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ФОП ОСОБА_4 до ПрАТ „Інвікта-Маяк" у сумі 162 500,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 у справі № 910/2526/14 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Гарник Л.Л., Разіної Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 19.04.2016 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора банкрута та його представника надійшли відзив на апеляційну скаргу та пояснення до відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 19.04.2016 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 26.04.2016 року на підставі ст. 77 ГПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання скаржника та представників інших учасників провадження у справі, а також зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року.

У зв'язку з перебуванням судді Разіної Т.І. у відпустці протоколом автоматизованої заміни складу суду від 26.04.2016 року для розгляду справи № 910/2526/14 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Гарник Л.Л., Шипко В.В.

Ухвалою суду від 26.04.2016 року вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4 прийнято до провадження.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від представника ліквідатора банкрута надійшли пояснення щодо неможливості виконання вимог ухвали суду від 19.04.2016 року.

В судовому засіданні 26.04.2016 року колегією суддів оглянуто оригінал протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року, який надано представником скаржника на виконання вимог суду від 19.04.2016 року.

Під час розгляду справи по суті в суді апеляційної інстанції виникла необхідність викликати в судове засідання ОСОБА_7, представника акціонера ПрАТ „Інвікта-Маяк", якого протоколом загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року уповноважено від імені останнього підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ОСОБА_4, на що посилається ліквідатор банкрута у своїх запереченнях на заяву ФОП ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника, у зв'язку з чим ухвалою суду від 26.04.2016 року продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 17.05.2016 року на підставі ст.ст. 30, 69, 77 ГПК України.

До початку судового засідання від представника ліквідатора банкрута надішли пояснення по справі.

В судове засідання 17.05.2016 року ОСОБА_7, явку якого судом було визнано обов'язковою, не з'явився, проте надіслав до початку розгляду справи через відділ документального забезпечення письмові пояснення, що стосуються суті спору, а також щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли, з огляду на що судом вирішено розглядати справу у їх відсутність.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року скасувати частині відмови у визнанні ФОП ОСОБА_4 кредитором ПрАТ „Інвікта-Маяк" та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги останньої у сумі 162 500,00 грн. та включити їх до реєстру вимог кредиторів.

Представник ліквідатора банкрута в судовому засіданні проти вимог ФОП ОСОБА_4, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року - без змін.

17.05.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення присутніх представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що у задоволенні апеляційної скарги ФОП ОСОБА_4 слід відмовити, а ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року - залишити без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно із частиною 2 статті 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулося до суду із заявою про порушення справи про банкрутство ПрАТ „Інвікта-Маяк", оскільки останнє неспроможне сплатити заборгованість, яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань своєчасного погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2014 року порушено провадження у справі № 910/2526/14 про банкрутство ПрАТ „Інвікта-Маяк", введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Драчова Р.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2014 року визнано конкурсними кредиторами ПрАТ „Інвікта-Маяк": ПАТ „Всеукраїнський Акціонерний Банк" на суму 29 423 910,68 грн. (7 308,00 грн. - перша черга, 27 085 445,35 грн. - четверта черга, 2 331 157,33 грн. - шоста черга); ПАТ „Енергобанк" на суму 14 086,00 грн. (1 218,00 грн. - перша черга, 12 868,00 грн. - четверта черга); визнано ПАТ „Енергобанк" забезпеченим кредитором ПрАТ „Інвікта-Маяк" на суму 19 388 719,47 грн.; затверджено реєстр вимог кредиторів ПрАТ „Інвікта-Маяк".

Постановою господарського суду міста Києва від 24.06.2015 року визнано ПрАТ „Інвікта-Маяк" банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6

24.11.2015 року до суду звернулась ФОП ОСОБА_4 про визнання її кредитором боржника на суму 162 500,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог кредитор посилається на укладений між нею та боржником в особі директора ОСОБА_10 договір про надання послуг № 125 від 11.04.13 року, а також на акти приймання-передачі виконаних робіт на підставі цього Договору.

За наслідками розгляду відповідної заяви, ухвалою господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року її задоволенні відмовлено, посилаючись на те, ОСОБА_10 не мав права представляти інтереси боржника, зокрема укладати Договір та підписувати акти приймання-передачі виконаних робіт, оскільки він не був наділеними відповідними повноваженнями.

Переглядаючи законність винесення оскаржуваної постанови, колегія суддів не вбачає підстав для її скасування з огляду на наступне.

Як вбачається із заяви кредитора, протоколом загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року було вирішено низку питань порядку денного, серед яких, зокрема припинено повноваження ліквідаційної комісії ПрАТ „Інвікта-Маяк" у складі: ОСОБА_10, як голови ліквідаційної комісії; ОСОБА_11, як члена ліквідаційної комісії; ОСОБА_12, як члена ліквідаційної комісії; обрано одноособово ліквідатором ПрАТ „Інвікта-Маяк" ФОП ОСОБА_4; від імені ПрАТ „Інвікта-Маяк" уповноважено ОСОБА_10, представника акціонера, підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4 (копію зазначеного протоколу додано заявником до своєї заяви.)

На виконання вищевказаного рішення загальних зборів акціонерів боржника, 11.04.2013 року, між ФОП ОСОБА_4 та боржником в особі директора ОСОБА_10 було укладено договір про надання послуг № 125, відповідно до умов якого ФОП ОСОБА_4 (виконавець) взяла на себе зобов'язання надати ПрАТ „Інвікта-Маяк" (замовник) за плату юридичні та консультаційні послуги (п.1.1. Договору), а замовник зобов'язувався оплачувати послуги виконавця в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (пп. в) п. 3.1.) у сумі 6 500,00 грн. без ПДВ щомісяця до 20 числа поточного місяця (п. 4.1.).

На підтвердження факту надання ФОП ОСОБА_4 послуг відповідно до умов договору, останньою до заяви додано копії актів приймання-передачі виконаних робіт за період з травня 2013 року по травень 2015 року включно (всього за 25 місяців) на суму 162 500,00 грн.

За твердженням апелянта боржник свої обов'язки з оплати послуг згідно умов договору не виконав, внаслідок чого у останнього утворилась кредиторська заборгованість перед ФОП ОСОБА_4 на суму 162 500,00 грн.

В свою чергу ліквідатор банкрута проти визнання заявлених кредитором вимог заперечує та посилається на те, що зазначений договір та акти приймання-передачі виконаних робіт не є належними доказами у справі та не доводять факту існування заборгованості боржника перед заявником, оскільки вони підписані від імені боржника директором ОСОБА_10 без відповідних на те повноважень.

В обґрунтування своїх заперечень ліквідатор зауважує, що протоколом загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року було припинено повноваження ОСОБА_10 як голови ліквідаційної комісії ПрАТ „Інвікта-Маяк", обрано одноособово ОСОБА_4 ліквідатором банкрута та від імені ПрАТ „Інвікта-Маяк" уповноважено ОСОБА_7Г, представника акціонера, підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4, на підтвердження чого також надав копію протоколу від 11.04.2013 року.

Тобто, даний спір виник з приводу того, кого саме 11.04.2013 року загальними зборами акціонерів боржника уповноважено підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4

Для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, ухвалою суду від 19.04.2016 року зобов'язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_4 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінал протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року.

В судовому засіданні 26.04.2016 року колегією суддів оглянуто оригінал протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року, який надано представником скаржника на виконання вимог суду від 19.04.2016 року, в якому, серед іншого, в п. 4 питання 10 порядку денного зазначено, зокрема: „від імені ПрАТ „Інвікта-Маяк" уповноважити ОСОБА_10, представника акціонера, підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4."

Ліквідатор банкрута, в свою чергу, оригінал свого примірника протоколу загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року не надав, пояснюючи це тим, що згідно наявної в матеріалах справи копії акту приймання-передачі від 06.10.2015 року ФОП ОСОБА_4, у відповідності до ч. 6 ст. 41 Закону про банкрутство, передала арбітражному керуючому ОСОБА_6 лише копію вищезазначеного протоколу, в якому зазначено про уповноваження ОСОБА_7 на підписання договору про надання послуг з ліквідаційної процедури. За твердженням ліквідатора, ФОП ОСОБА_4 з незрозумілих причин не передала оригінал вказаного протоколу арбітражному керуючому.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 26.04.2016 року представник скаржника пояснив, що з невідомих йому причин замість оригіналу протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" від 11.04.2013 року ліквідатору банкрута було помилково направлено чорновик, робочий матеріал, та не заперечив, що передано саме ксерокопію протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ „Інвікта-Маяк" (протокол судового засідання від 26.04.2016 року).

Для встановлення фактичних обставин справи, судом викликано на наступне судове засідання ОСОБА_7, представника акціонера ПрАТ „Інвікта-Маяк", якого протоколом загальних зборів акціонерів боржника від 11.04.2013 року уповноважено від імені останнього підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ОСОБА_4, на що посилається ліквідатор банкрута у своїх запереченнях на заяву ФОП ОСОБА_4 з грошовими вимогами до боржника.

Але в судове засідання, яке відбулось 17.05.2016 року ОСОБА_7, явку якого судом було визнано обов'язковою, не з'явився, проте надіслав до початку розгляду справи через відділ документального забезпечення письмові пояснення щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні та по суті спору вказав, що 11.04.2013 року він був присутнім на загальних зборах акціонерів боржника в якості представника за довіреністю ТОВ „Елко Пак", акціонера ПрАТ „Інвікта-Маяк". На вказаних загальних зборах в результаті голосування одноголосно було прийнято рішення уповноважити ОСОБА_10, як представника акціонерів боржника, підписати договір з ФОП ОСОБА_4 на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк", про що складено відповідний протокол.

Крім того, колегією суддів встановлено, що матеріали справи не містять доказів подальших дій з боку ОСОБА_7, зокрема щодо підписання договору з ФОП ОСОБА_4 у відповідності до прийнятого на загальних зборах рішення.

Так, за приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши пояснення представників учасників провадження у справі, врахувавши пояснення ОСОБА_7, а також надання представником скаржника оригіналу спірного протоколу, колегія суддів дійшла до висновку, що відповідними зборами акціонерів боржника уповноважено саме ОСОБА_10 підписати договір на проведення дій щодо ліквідаційної процедури (припинення) ПрАТ „Інвікта-Маяк" з ФОП ОСОБА_4, а відтак доводи ліквідатора про уповноваження ОСОБА_7 спростовуються матеріалами справи та відхиляються як необґрунтовані.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи та було зазначено судом апеляційної інстанції вище, відповідно до протоколу від 11.04.2013 року, серед іншого, припинено повноваження ліквідаційної комісії ПрАТ „Інвікта-Маяк" у складі: ОСОБА_10, як голови ліквідаційної комісії; ОСОБА_11, як члена ліквідаційної комісії; ОСОБА_12, як члена ліквідаційної комісії та обрано одноособово ліквідатором ПрАТ „Інвікта-Маяк" ФОП ОСОБА_4

Натомість, договір про надання послуг № 125 від 11.04.2013 року та акти приймання-передачі виконаних робіт за період з травня 2013 року по травень 2015 року включно (всього за 25 місяців) на суму 162 500,00 грн. від імені боржника було підписано ОСОБА_10 не в якості представника акціонера боржника, про що вирішено на засіданні загальних зборів акціонерів боржника 11.04.2013 року, а саме в якості директора ПрАТ „Інвікта-Маяк", повноваження якого було припинено відповідно до рішення зазначених зборів акціонерів.

До того ж, у відповідності до ст. 105 ЦК України з 11.04.2013 року управління справами юридичної особи перейшло до ОСОБА_4 як одноосібного ліквідатора. Згідно п. 14.6 ст. 14 останньої редакції Статуту ПрАТ „Інвікта-Маяк" з дня призначення ліквідаційної комісії до неї переходять повноваження Наглядової Ради та Виконавчого органу Товариства .

Тобто, ОСОБА_10 з 11.04.2013 року не міг виконувати повноваження виконавчого органу товариства не мав повноважень на підпис спірного договору в якості директора (голови ліквідаційної комісії боржника), оскільки загальними зборами акціонерів ОСОБА_10 було доручено це право в якості представника акціонера боржника.

Статтею 92 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язані діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно частин 1, 2, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити діючому законодавству, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлене законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Однак, враховуючи те, що договір про надання послуг № 125 від 11.04.2013 року в установленому законом порядку не визнавався судом не дійсним, оскільки матеріали справи не містять зворотнього, то виходячи з презумпції правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України), колегія суддів вважає спірний договір чинним та таким, що створює правові наслідки.

Як було зазначено вище на підтвердження факту надання ФОП ОСОБА_4 послуг відповідно до умов договору, останньою до заяви додано копії актів приймання-передачі виконаних робіт за період з травня 2013 року по травень 2015 року включно (всього за 25 місяців) на суму 162 500,00 грн.

Однак, дослідивши надані акти, колегія суддів вважає, що в тому вигляді, в якому вони є, вони не можуть вважатися належними доказами на підтвердження факту надання послуг з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який має нематеріальний характер, а також нерозривно пов'язаний з особою виконавця. Тобто у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності немає матеріального змісту, як це має місце при виконанні робіт, а полягає в самому процесі надання послуг.

Відповідно до ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Натомість, в наданих заявником актах приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вказано лише, що послуги виконано якісно, в повному обсязі, згідно умов вказаного договору.

Тобто, долучені до матеріалів справи акти приймання-передачі не можна вважати належними та допустимими доказами надання послуг у розумінні ст. 34 ГПК України, оскільки в порушення вимог ст. 901 ЦК України та ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" в них не зафіксовано зміст та обсяг робіт фактично виконаних заявником згідно умов договору від 11.04.2013 року (за умови їх реального надання), зокрема не визначено конкретного переліку юридичних послуг, наданих останнім. (Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 06.11.2008 року у справі № 1/1/08 та від 25.02.2009 року у справі № 7/126-3407).

Крім того, відповідно до п. 2.1. спірного договору виконавець зобов'язується надавати замовникові відповідні послуги за його окремими зверненнями, дорученнями.

Однак в матеріалах справи відсутні будь-які звернення та доручення ПрАТ „Інвікта-Маяк" до ФОП ОСОБА_4 про надання певних юридичних послуг, що свою чергу також підтверджує факт того, що надані в якості доказів надання вказаних послуг акти приймання-передачі не є належними доказами на підтвердження виконання умов укладеного договору з боку заявника.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для визнання ФОП ОСОБА_4 кредитором боржника на суму 162 500,00 грн. на підставі наданих нею документів, а відтак апеляційна скарга залишається без задоволення.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 „Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

За таких обставин, враховуючи, що висновки місцевого господарського суду, викладені в мотивувальній частині рішення, не призвели до прийняття неправильного рішення, суд апеляційної інстанції залишає без змін резолютивну частину вказаного рішення про відмову ОСОБА_4 у визнанні її кредитором ПрАТ „Інвікта-Маяк" на суму 162 500,00 грн. з підстав, викладених у постанові апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 99, 101-106 ГПК України, Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/2526/14 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 25.02.2016 року у справі № 910/2526/14 залишити без змін.

3. Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

4. Справу № 910/2526/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді Л.Л. Гарник

В.В. Шипко