УХВАЛА
31 жовтня 2014 р.
Справа № 820/14478/14
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Ральченко І.М., розглянувши питання можливості відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. по справі № 820/14478/14
за позовом ОСОБА_1
до Чугуївського районного відділу Державної міграційної служби України Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Чугуївського районного відділу Державної міграційної служби України Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії .
На зазначену постанову ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України, подана з дотриманням порядку і строків апеляційного оскарження.
З огляду на зазначене, перешкоди для прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження Харківським апеляційним адміністративним судом відсутні.
Керуючись ст.ст. 187, 189 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
УХВАЛИВ:
Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.10.2014р. по справі № 820/14478/14 за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського районного відділу Державної міграційної служби України Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Особи, які беруть участь у справі, мають право подати клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх відсутності.
Запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати до Харківського апеляційного адміністративного суду заперечення на апеляційну скаргу.
Надіслати особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, копії апеляційної скарги та інформацію про їхні права та обов'язки.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ральченко І.М.
Постанова № 40902606
Харківський окружний адміністративний суд
61004, м. Харків, вул. Мар`їнська, 18-Б-3, [email protected]
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 жовтня 2014 р. № 820/14478/14
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Мороко А.С.,
при секретарі судового засідання - Кабанові Д.С.,
за участю представника позивача - Лапка В.П.,
представника відповідача - Кондрашова В.І. за довіреностями,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чугуївського районного відділу Державної міграційної служби України Головного управління державної міграційної служби в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд зобов`язати відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Чугуївського міського суду в Харківській області від 02.09.2013 року встановлено факт постійного проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , що дає йому право офіційно зареєструвати місце проживання за вказаною адресою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Рішенням Чугуївського міського суду в Харківській області від 02.09.2013 року встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , в період з 24 травня 2008 року до теперішнього часу.
Як зазначає позивач у позовній заяві, після набрання законної сили рішенням Чугуївського міського суду в Харківській області, він звернувся до Чугуївського РВ ДМС України в Харківській області з приводу реєстрації місця проживання, де йому було відмовлено у здійсненні реєстрації в усній формі.
Проте суд зазначає, що жодних доказів ані звернення позивачем до Чугуївського РВ ДМС України в Харківській області з приводу реєстрації місця проживання, ані відмови йому у здійсненні реєстрації до суду не надано.
31 липня 2014 року представник позивача звернувся до Чугуївського РВ ДМС України в Харківській області з адвокатським запитом, у якому просив повідомити про підстави відмови реєстрації місця проживання позивача та про те, коли, ким та з якою метою встановлено спостереження за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 06.08.2014 року за вих. № 52/2231 представнику позивача надано відповідь на адвокатський запит, у якій зазначено перелік документів, які подаються для реєстрації місця проживання та повідомлено, що відомостей про те, коли, ким та з якою метою встановлено спостереження за квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідач не має.
Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог, суд виходить з наступного.
Як вбачається з листа комунального житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства м. Чугуєва від 15.08.2014 року № 866, наймачем квартири АДРЕСА_2 вважається ОСОБА_2 , згідно протоколу житлової комісії № 5 від 04.06.2010 року та рішення міськвиконкому № 327 від 14.06.2010 року, свідоцтва про її смерть у паспортну службу підприємства не пред`явлено. Також повідомлено, що інформація про приватизацію вищевказаної квартири в КЖРЕП м. Чугуєва відсутня. В Чугуївському МБТІ квартира ні за ким не зареєстрована.
Відповідно до статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Відносини, пов`язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і випадки їх обмеження регул.є Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 року № 1382-IV (далі Закон № 1382-IV).
Згідно статті 2 Закону № 1382-IV, громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.
Реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Відповідно до статті 3 Закону № 1382-IV, вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати.
Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Статтею 6 Закону № 1382-IV встановлені особливості реєстрація місця проживання особи.
Так, громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Для реєстрації особа або її законний представник подає:
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України;
квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
талон зняття з реєстрації (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подачі заяви законним представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу законного представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
Забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів.
Положеннями статті 11 Закону № 1382-IV встановлено, що реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері реєстрації фізичних осіб, затверджує відповідно до закону порядок реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування.
Процедуру реєстрації місця проживання та місця перебування осіб в Україні, зразки документів, необхідних для реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання та місця перебування визначає, розроблений відповідно до Законів України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", "Про загальний військовий обов`язок і військову службу", Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22.11.2012 року N 1077, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2012 року за N 2109/22421 (далі - Порядок).
Згідно пункту 1.2 Порядку, реєстрація місця проживання або місця перебування особи - внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції.
Відомості про місце проживання та місце перебування особи вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - паспортний документ), довідки про звернення за захистом в Україні.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.
Пунктом 2.1 Порядку передбачено, що громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів.
Приписами пункту 2.2 Порядку встановлено, що для реєстрації місця проживання особа або її законний представник подає до територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів надання адміністративних послуг (далі - центр) - до відповідного центру:
- письмову заяву про реєстрацію місця проживання (додаток 5);
- документ, до якого вносяться відомості про місце проживання;
- квитанцію про сплату державного мита або документ про звільнення від його сплати;
- талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні (у разі зміни місця проживання в межах України). Талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні не подається у разі оформлення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання;
- документи, що підтверджують:
- право на проживання в житлі - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру;
- право на перебування або взяття на облік у закладі/установі - довідка про прийняття на обслуговування в спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту особи (додаток 6), копія посвідчення про взяття на облік бездомної особи, форма якого затверджена наказом Міністерства соціальної політики України від 28 грудня 2011 року N 574 "Про деякі питання діяльності центру обліку бездомних громадян", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 січня 2012 року за N 84/20397;
- проходження служби у військовій частині, адреса якої зазначається під час реєстрації, - довідка про проходження служби у військовій частині, видана командиром військової частини, зразок якої наведено в додатку 7 до цього Порядку;
- військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку);
- свідоцтво про народження або свідоцтво про належність до громадянства України, якщо реєструється місце проживання дитини, яка не досягла 16-річного віку;
- заява про зняття особи з реєстрації місця проживання, форма якої наведена в додатку 8 до цього Порядку (у разі здійснення реєстрації місця проживання з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання).
Положенням пункту 2.6 Порядку встановлено, що працівник територіального підрозділу ДМС України, а після утворення центрів - адміністратор центру (крім внесення відомостей про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи):
- перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, правильність заповнення заяви про реєстрацію місця проживання та наявність документів, необхідних для реєстрації місця проживання, про що ним вчиняється відповідний запис у заяві;
- реєструє прийняту заяву у Журналі обліку заяв про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи (додаток 9);
- заповнює два примірники відомостей про реєстрацію місця проживання особи для надсилання до адресно-довідкового підрозділу та органу державної статистики, картку реєстрації особи та адресну картку, які після здійснення реєстрації протягом доби вміщуються до картотеки територіального підрозділу ДМС України;
- вносить відомості до повідомлення про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання/перебування призовників та військовозобов`язаних (додаток 10), якщо особа є призовником або військовозобов`язаною. Відомості, внесені до цього повідомлення, раз на місяць до 5 числа надсилаються до військового комісаріату;
- вносить відомості про реєстрацію місця проживання до паспортного документа та картки реєстрації особи шляхом проставлення в них штампа реєстрації місця проживання особи (далі - штамп реєстрації місця проживання), зразок якого наведено в додатку 3 до Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого наказом МВС України від 13 квітня 2012 року N 320, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за N 1089/21401;
- видає дітям віком від 14 до 16 років довідки про реєстрацію місця проживання/перебування особи (додаток 11);
- повертає особі паспортний документ та інші документи, що подавалися для реєстрації місця проживання.
Виходячи з наведених вище положень, суд зазначає. що обов`язковою умовою для реєстрації місця проживання є письмова заява.
Суд зазначає, що ані позивачем у позовній заяві, ані його представником у судових засіданнях жодним чином не підтверджено факт звернення до відповідача саме з письмовою заявою про реєстрацію місця проживання.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до вимог наведених вище положень чинного законодавства, обов`язковою умовою для реєстрації місця проживання є подання документів, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації.
Як вже зазначалося вище, відповідно до приписів пункту 2.2 Порядку встановлено, що документами, що підтверджують право на проживання в житлі є - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.
У разі відсутності зазначених документів реєстрація здійснюється за згодою власника/співвласників житла, наймача та членів його сім`ї на реєстрацію місця проживання. У разі реєстрації місця проживання у центрі договір оренди житлового приміщення може бути засвідчено адміністратором центру.
Суд вважає, що рішення Чугуївського міського суду в Харківській області від 02.09.2013 року жодним чином не підтверджує право позивача на проживання в житлі за адресою: АДРЕСА_1 , а лише встановлює факт його постійного проживання у вказаному житлі.
Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду позивачем не підтверджено право на проживання в житлі, а отже позовні вимоги про зобов`язаня відповідача здійснити реєстрацію місця проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , є необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 17, 50, 160-163, 167, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України,
П О С Т А Н О В И В :
В задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлено 13 жовтня 2014 року.
Суддя А.С. Мороко