USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Рішення № 40537726

Reading aloud is unavailable for now

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 вересня 2014 р. Справа № 902/304/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М", м.Київ до Військової частини НОМЕР_1 , 10001, м.Житомир

про стягнення 139086,70 грн заборгованості за виконані роботи

За участю представників сторін:

позивача - Максименко Ю.Ф., керівник (довідка з ЄДР ПОУ №925, паспорт серії НОМЕР_2 );

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ :

В провадженні судді Нешик О.С. перебувала справа №902/304/14 за позовом малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до військової частини НОМЕР_3 про стягнення 139086,70 грн заборгованості за виконані роботи за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р., з яких: 105813,65 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції (інфляційних втрат) (у тому числі: 96633,47 грн. - сума первісного основного боргу без урахування індексу інфляції та 9180,18 грн. - сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційні втрати), нарахованого за період з 01.07.2010 р. до 31.08.2013 р.), 9172,26 грн. - сума трьох процентів річних, нарахованих за період за період з 01.07.2010р. до 31.08.2013 р., 17691,21 грн. -сума пені, нарахованої за період з 01.04.2011 р. до 31.08.2013 р., 6409,58 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011 р. до 31.03.2012р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи в суді, у тому числі і витрати на відрядження представника позивача до суду.

Заявою 5/4 (вх.№08-46/3508/14 від 15.04.14 р.) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 131945,68 грн., судовий збір та витрати позивача на відрядження свого представника до суду.

Ухвалою суду від 20 травня 2014 року провадження у справі №902/304/14 зупинено до заміни відповідача у даній справі його правонаступником.

З 23.06.2014 суддя Нешик О.С. перебуває у відпустці в зв`язку з вагітністю та пологами.

Розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.14 р. справу для подальшого розгляду розподілено судді Мельнику П.А.

Для з`ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від 03.07.14 р. справу 902/304/14 прийнято до свого провадження, провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 21.07.14 р.

16.07.14р. до суду від позивача надійшла заява (вх.№08-46/6866/14) про повторне зупинення провадження у справі до заміни відповідача у справі його правонаступником.

Ухвалою суду від 21.07.14 р. за клопотанням позивача здійснено заміну відповідача його правонаступником та відкладено розгляд справи до 15.09.14 р.

Згідно приписів ч.2 с. 25 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

28.07.14 р. від Головного управління оборонного та мобілізаційного плануваня Генерального штабу Збройних сил України надійшов лист за №322/1/5919 від 21.07.14 р., з якого вбачається, що станом на 29.04.14 р. військова частина НОМЕР_3 розформована, ідентифікаційний код НОМЕР_4 анульовано. Правонаступником військової частини НОМЕР_3 визначено військову частину НОМЕР_1 (ідент. код НОМЕР_5 ), її поштова адреса 10023, м.Житомир.

15.09.14 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява 17/9 (вх.№08-46/8692/14), згідно вимог якої останній просить суд стягнути з віповідача додаткові витрати, пов`язані з реалізацією процесуальних прав у суді у розмірі 1912,31 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з урахуванням поданих 15.04.14 р.та 15.09.14 р. до суду уточнень

На визначену судом дату відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Матеріали справи містять відзив №57 від 24.04.14 р. (а.с. 81-83 т.1) (вх.№08-46/4022/14 від 28.04.14 р.), згідно якого військова частина НОМЕР_3 позов не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Враховуючи, процесуальні строки розгляду справи, передбачені ст.69 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи та надані сторонами докази в сукупності, судом встановлені наступні обставини.

30.10.2001 р. між Замовником - військовою частиною НОМЕР_3 та Виконавцем- МПП Фірма "Альфа - М" був укладений Договір № 108 на виконання в 2002 р. технічного обслуговування внутрішніх станцій зв`язку (систем зв`язку) в/ч НОМЕР_3 .

Згідно п. 8.3 Договору у випадку, коли Сторони не відмовляються від виконання в 2003 році та наступних роках робіт, зазначених в Договорі, цей Договір вважається продовженим на наступні роки.

Роботи, виконані за Договором № 108 до 2004 р. включно в/ч НОМЕР_3 оплатила.

На виконання цього ж Договору № 108 від 30.10.2001 р. у відповідності з додатковими угодами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р., актів виконаного технічного обслуговування № 2/10 від 19.09.2006 р., № 8/9 від 28.09.2007 р. та № 7/9 від 30.09.2008 р. в 2006-2008 р. р. МПП Фірма "Альфа-М" виконало технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку в/ч НОМЕР_3 .

В зв`язку з відсутністю коштів у боржника - в/ч НОМЕР_3 Сторони Договору № 108 від 30.10.2001р. за взаємною згодою 10.09.2010 р. уклали Договір № 108-1 про реструктуризацію боргу за виконані в 2006-2008 р. роботи з урахуванням збільшення боргу за рахунок індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань.

За умовами даного Договору (п. 2.1) зобов`язання по погашенню боргу повинні були бути виконані не пізніше 31.03.2011 р.

Згідно п. 7.2 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р. з моменту укладення цього Договору припинились (втратили чинність) зобов`язання, які виникли за актами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р.

В зв`язку з тим, що на 31.03.2013 р. зобов`язання за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. не були виконані, позивач направив відповідачу претензію № 11/4 від 08.04.2013 р. на погашення заборгованості, яку було вручено уповноваженому представнику відповідача 19.04.2013р. згідно поштової відмітки на повідомленні про вручення.

Відповідь на претензію Відповідач не надав.

Станом на 31.08.13 р. загальна сума заборгованості згідно наданих позивачем розрахунків складає 139086,70 грн., з яких: 105813,65 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.07.2010 р. до 31.08.2013 р. (96633,47 грн. - сума основного боргу без урахування індексу інфляції згідно пункту 1.1 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р. та 9180,18 грн. - інфляційні втрати); 9172,26 грн. 3 % річних; 17691,21 грн. пеня за період з 01.04.2011 р. по 31.08.2013 р. (п. 4.1 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р.); 27521,48 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих згідно ст. ст. 16, 22, 611, 612 та 623 ДК України за період з 19.08.2010 р. до 30.11.2011 р.

Згідно поданих уточнень позивача 5/4 від 15.04.14 р. та 17/9 від 15.09.14 р. до стягнення заявлено заборгованість в розмірі 131945,68 грн., з яких: 110171,34 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції (інфляційних втрат) (у тому числі: 96633,47 грн. - сума первісного основного боргу без урахування індексу інфляції та 13537,87 грн. - сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційні втрати), нарахованого за період з 01.07.2010 р. до 31.03.2014 р.), 10851,46 грн. - сума трьох процентів річних, нарахованих за період за період з 01.07.2010 р. до 31.03.2014 р., 6683,59 грн. - сума пені, нарахованої за період з 14.03.2013 р. до 13.03.2014 р., 6409,58 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011 р. до 31.03.2012р., судовий збір в сумі 2781,73 грн. та 1912,31 грн. витрат на відрядження свого представника до суду в зв`язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в суді.

Згідно ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов`язання по укладеному договору належним чином, однак, відповідач не виконав свого обов`язку щодо розрахунку з позивачем за виконані роботи, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 96633,47 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання сторонами договору №108 від 30.10.2001 р. та договору 108-1 від 10.09.10 р. у відповідача, як Замовника, виникли безумовні зобов`язання виконання умов договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення військової частини, яка є бюджетною установою, від виконання своїх зобовязань у звязку з відсутністю фінансування з державного бюджету.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. При цьому відсутність бюджетного фінансування не є підставою для припинення зобовязань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, а може мати значення тільки щодо можливості чи неможливості виконання рішення суду.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" (від 18.10.2005р.) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004р.) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.

Відсутність бюджетного фінансування не є також підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Про покладенні відповідальності за невиконання зобов`язання на відповідача судом враховано приписи ч. 2 ст. 218 ГК України де прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України).

Прийнявши послуги без претензій та зауважень, відповідач тим самим взяв на себе відповідальність за оплату виконаних робіт з технічного обслуговування внутрішніх станцій зв`язку, тому враховуючи обставини справи та вимоги діючого законодавства позовні в частині стягнення 96633,47 грн. основного боргу заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Пунктом 4.1 Договору №108-1 від 10.09.10 р. сторони визначили, що у разі порушення замовником (вч) строків оплати, із останнього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 6683,59 грн. за період з 14.03.13 р. по 13.03.14 р., 10851,46 грн. 3% річних та 13537,87 грн. інфляційних за період з 01.07.10 р. по 31.03.14 р. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку позивача судом помилок не виявлено, на підставі чого позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо стягнення неодержаного прибутку у розмірі 6409,58 грн., суд зазначає наступне:

Стаття 22 Цивільного кодексу України відносить до збитків доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Порядок доведення наявності завданих збитків у вигляді упущеної вигоди є загальним.

В обгрунтування розміру неодержаного прибутку позивач посилається на договір депозитного вкладу №32 від 23.09.11 р. та додатковий договір до нього, який останній уклав з "Ощадбанком" України зразу ж після одержання коштів від іншого боржника і які, на думку позивача, є доказом того, який саме дохід за звичайних обставин міг би одержати позивач, якби боржник вчасно виконав би свої зобов`язання.

Неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що твердження позивача про те, що він міг би отримати прибуток у розмірі, вказаному у позовній заяві за наведеним розрахунком, має характер припущення і належними доказами не підтверджується, а тому в стягненні 6409,58 грн. неодержаного прибутку належить відмовити.

Також позивач просив стягнути 1912,31 грн. понесених витрат на придбання проїзних документів для явки в судові засідання, добових, витрат на найм житла та витрат на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві.

В п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13 із змінами зазначено:

Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов`язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; плати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов`язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов`язковою.

Враховуючи, що судом визнавалась явка повноважного представника позивача, а в засідання з"являвся представник Максименко Ю.Ф. витрати по проїзду, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві становитимуть 1912,31 грн. (проїзні квитки на ім"я ОСОБА_1 , фіскальні чеки, витяги з наказів містяться в матеріалах справи).

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов`язковим. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене та той факт, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували позовні вимоги позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням наданих уточнень позивача). В стягненні 6409,58 грн. неодержаного прибутку слід відмовити.

Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 22, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково (з урахуванням поданих позивачем 15.04.14 р. та 15.09.14 р. уточнень).

2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

3. В стягненні 6409,58 грн. збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011р. до 31.03.2012р. відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 19 вересня 2014 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3 - позивачу - МПП "Фірма "Альфа-М" (за адресами: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра 5, к.45; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37);

4 - відповідачу - ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 АДРЕСА_2

Постанова № 42294198

Open the full view

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" січня 2015 р. Справа № 902/304/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Павлюк І. Ю.

при секретарі судового засідання Полюхович О.В.

розглянувши апеляційну скаргу відповідача Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.14 р.

у справі № 902/304/14 (суддя Мельник П.А.)

за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"

до Військової частини НОМЕР_1

про стягнення 139086,70 грн. заборгованості за виконані роботи

за участю представників сторін:

позивача - Максименко Ю.Ф., керівник (довідка з ЄДРПОУ №925, паспорт серії НОМЕР_2 від 19.07.2001р.);

відповідача - не з`явився

Судом роз`яснено представнику позивача права та обов`язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Згідно розпорядження голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 р., у зв`язку із перебуванням у відпустці судді Огородніка К.М. та відповідно до затверджених складів колегій внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді, у справі № 918/1469/14 та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бригинець Л.М., суддя Демидюк О.О., суддя Павлюк І.Ю.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 позов Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до Військової частини НОМЕР_1 задоволено частково (з урахуванням поданих позивачем 15.04.14 р. та 15.09.14 р. уточнень). Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору. В стягненні 6409,58 грн. збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011р. до 31.03.2012р. відмовлено.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 скасувати та направити справу на повторний розгляд.

Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, зазначає, що суддя суду першої інстанції всупереч приписам ст. 65 ГПК України не вчинив необхідних дій по підготовці справи до розгляду, що мало своїм наслідком неповне з`ясування обставин справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2014р. у справі №902/304/14 клопотання про поновлення пропущеного строку Військової частини НОМЕР_1 на апеляційне оскарження рішенням господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 задоволено.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2014р. у справі №902/304/14 у складі колегії суддів: головуючого судді Бригинець Л.М., судді Демидюк О.О., судді Огородніка К.М. прийнято апеляційну скаргу до провадження, призначено до розгляду на 12.01.2015 р. та звільнено Військову частину НОМЕР_1 від сплати судового збору.

29.12.2014 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 (вх. № 27463/14), в якій скаржник просить розглянути апеляційну скаргу на рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014 р. у справі № 902/304/14 за відсутності представника Військової частини НОМЕР_1 .

05.01.2015 р. до Рівненського апеляційного господарського суду від Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 92/15), в якому позивач вважає, що обгрунтування апелянтом вимог апеляційної скарги в основному грунтуються на припущеннях, домислах та завідомо неправдивих твердженнях, доводи, наведені в апеляційній скарзі, суперечать обставинам справи, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Мале приватне підприємство "Фірма "Альфа-М" 05.01.2015 р. звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із заявою (вх. № 94/15), в якій просить відшкодувати з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" витрати позивача на відрядження представника до суду в сумі 900,13 грн.

12.01.2015 р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла заява Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (вх. № 517/15), в якій позивач просить відшкодувати з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" витрати позивача на відрядження представника до суду в сумі 900,13 грн.

У судовому засіданні 12.01.2015 р. представник Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" надав пояснення по суті спору, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. При цьому апеляційний господарський суд не зв`язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обгрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 30.10.2001 року між МПП Фірма "Альфа-М" (виконавець/позивач) та Військовою частиною НОМЕР_4 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 , (замовник/відповідач) був укладений договір №108 на виконання робіт по технічному обслуговуванню шестидесятиканальних систем по кабельним лініям зв`язку на об`єктах в/ч НОМЕР_4 (далі - договір №108, а.с.8-10), відповідно до п.1.1 якого, замовник передає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи по технічному обслуговуванню систем зв`язку на об"єктах ВЗ-418 військової частини НОМЕР_4 .

Згідно п.8.3 договору №108 у випадку, коли сторони не відмовляються від виконання в 2003 році та наступних роках робіт, зазначених в договорі, цей договір вважається продовженим на наступні роки.

Як встановлено судами обох інстанцій, на виконання умов договору позивачем в 2006-2008 роках у відповідності з додатковими угодами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р., актами виконаного технічного обслуговування № 2/10 від 19.09.2006 р., № 8/9 від 28.09.2007 р. та № 7/9 від 30.09.2008 р., підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень чи заперечень, виконано технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку в/ч НОМЕР_4 (а.с. 11-13).

В зв`язку з тим, що станом на 10.07.2010 року відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, оплату за надані послуги не здійснив, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1/7 від 10.07.2010 р. (а.с.41).

У відповіді на претензію від 25.08.2010 р. № 821 військова частина НОМЕР_4 визнала заборгованість та повідомила, що у зв`язку з тим, що фінансуючий орган не виділяє кошти для погашення заборгованості, військова частина не має можливості розрахуватися (а.с. 56).

З метою зменшення витрат бюджетних коштів та врегулювання спору щодо погашення заборгованості за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку (систем зв`язку) в/ч НОМЕР_4 , виконане згідно додаткових угод № 4 від 23.01.06 р., № 5 від 12.09.07 р. та № 6 від 8.09.08 р. до договору № 108 від 30.10.01 р. за кошторисами, відповідно, № 108/5, № 108/6 та № 108/7, акти виконаного технічного обслуговування, відповідно, № 2/10 від 19.09.06 р., № 8/9 від 28.09.07 р. та № 7/9 від 30.09.08 р., рахунки-фактури, відповідно, № 2/10 від 25.09.06 р., № 8/9 від 28.09.07 р. та № 7/9 від 30.09.08 р. був укладений договір № 108-1 від 10.09.2010 р. (а.с. 14).

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.1 договору № 108-1 сторона-1 зобов`язувалася погасити заборгованість стороні-2, визнану у відповіді № 821 від 25.08.2010 р. на претензію № 1/7 від 10.07.2010 р. в сумі 96633,47 грн. за технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку в/ч НОМЕР_4 в терміни та на умовах, визначених цим договором. Сторона-1 самостійно без пред`явлення рахунку від сторони-2 перераховує на поточний рахунок сторони-2 суму боргу, вказану вище, не пізніше 31.03.2011 р. з урахуванням індексу інфляції за період з 30.06.2010 р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100 % та з урахуванням 3-х процентів річних за період з 30.06.10 р. до дня перерахування згідно п.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Сторона-2 відмовляється від примусового стягнення боргу зі сторони-1 з дня набрання чинності згідно п.7.1 цього договору та до 31.03.2011 р. Сторона-2 відмовляється від стягнення пені, нарахованої за 2007-2010 р.р. та до 31.03.2010 р. Сторона-2 відмовляється від компенсації збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нараховані за 2007-2010 р.р. та до 31.03.2011 р., які боржник згідно ст.ст. 22, 611, 623, 624 ЦК України зобов`язаний відшкодувати.

В п.4.1. договору №31 сторони домовилися, що при порушенні строків платежів сторона-1 самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу до дня погашення заборгованості від суми простроченого платежу згідно ст.ст. 534, 549, п. 3 ст.611 ЦК України та ст.ст. 230-232 ГК України.

Згідно п. 7.2 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р. з моменту укладення цього Договору припинились (втратили чинність) зобов`язання, які виникли за актами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем, то позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 96633,47 грн. обгрунтовані, законні та, відповідно, правомірно задоволені судом першої інстанції на підставі ст.ст. 509, 525, 526, 901, 903, 907 ЦК України.

При цьому, у стягненні 6409,58 грн. неодержаного прибутку суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред`явлено до стягнення безпідставно, оскільки твердження позивача про те, що він міг би отримати прибуток у розмірі, вказаному у позовній заяві за наведеним розрахунком, має характер припущення і належними доказами не підтверджується.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як з`ясовано судами, прострочення виконання грошового зобов`язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом, що з врахуванням вищевикладених обставин щодо розміру заборгованості, до стягнення підлягає 13537,87 грн. інфляційних втрат та 10851,46 грн. 3% річних.

Пунктом 4.1 Договору №108-1 від 10.09.10 р. сторони визначили, що у разі порушення замовником (вч) строків оплати, із останнього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 6683,59 грн. за період з 14.03.13 р. по 13.03.14 р., є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Відносно доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного суду зауважує, що між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 ЦК України), що регулюються актами цивільного законодавства України. Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 БК України), у зв`язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. Відсутність у відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів гл. 50 ЦК України.

Колегія суддів апеляційного суду відмовляє у задоволенні заяв позивача щодо відшкодування з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" витрат позивача на відрядження представника до суду в сумі 900,13 грн. (вх. № 94/15 та вх. № 517/15).

Згідно ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До інших витрат, пов`язаних з розглядом справи, у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов`язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов`язковою.

Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 224 Господарського кодексу України та статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися під виглядом збитків.

У п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. роз`яснено, що відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов`язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи.

Пунктом 6.2 вище вказаної постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. передбачено, що судовим експертам, перекладачам, іншим особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень, відшкодовуються: вартість проїзду до місця виклику і назад залізничним, автомобільним, водним і повітряним транспортом; страхові платежі за державне страхування на транспорті, вартість попереднього продажу проїзних документів, проїзд автомобільним транспортом (крім таксі) до залізничної станції, аеропорту, якщо вони знаходяться за межами населеного пункту; найом жилого приміщення; добові в розмірах, встановлених законодавством про службові відрядження. В усіх зазначених випадках відшкодуванню підлягає мінімальна вартість проїзду та мінімальна (для населеного пункту, в якому знаходиться господарський суд) вартість проживання в готелі. Документально підтверджені відомості про таку вартість та про фактичні витрати на проїзд і проживання подаються заінтересованими особами.

Колегією суддів за результатом вивчення матеріалів справи встановлено, що ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.11.2014 р. явка представників позивача та відповідача у судове засідання 12.01.2015 р. не визнавалась обов`язковою.

Відповідно до п.4 розділу 2 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон за кожний день (включаючи день вибуття та день прибуття) перебування працівника у відрядженні в межах України, враховуючи вихідні, святкові й неробочі дні та час перебування в дорозі (разом з вимушеними зупинками), йому виплачуються добові в межах сум, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 N 98.

Визначення кількості днів відрядження для виплати добових проводиться з урахуванням дня вибуття у відрядження й дня прибуття до місця постійної роботи, що зараховуються як два дні.

При відрядженні працівника строком на один день або в таку місцевість, звідки працівник має змогу щоденно повертатися до місця постійного проживання, добові відшкодовуються як за повну добу.

Сума добових визначається згідно з наказом про відрядження та відповідними первинними документами.

За відсутності такого наказу добові витрати не виплачуються.

Наказ про відповідне відрядження ОСОБА_1 у заявах № 32/12 від 29.12.2014 р. та № 17/1 від 12.01.2015 р. відсутній.

Відтак, апеляційний господарський суд вважає, що витрати на забезпечення явки представника позивача у судове засідання 12.01.2015 р. не підтверджені допустимими доказами в порядку ст.ст.33-34 ГПК України, оскільки відсутні будь-які докази про те, що вартість проїзду представника позивача є витратами Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" – за відсутності наказу про відрядження та звіту про використання коштів, касового ордеру тощо.

Колегією суддів апеляційного суду встановлено, що матеріали справи № 902/304/14 не містять наказів про відрядження Максименка Ю.Ф. у судові засідання до суду першої інстанції, що помилково не врахував місцевий господарський суд, відтак 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) не підтверджені допустимими доказами (наказом про відрядження) відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України, а тому рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування у повному обсязі.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про скасування рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві).

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 задоволити частково.

2. Скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві).

Прийняти в цій частині нове рішення.

Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 у такій редакції:

"2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.

У стягненні 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) відмовити".

3. В решті рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 залишити без змін.

4. Господарському суду Вінницької області видати накази на виконання цієї постанови.

5. Матеріали справи № 902/304/14 повернути до господарського суду Вінницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Павлюк І. Ю.