ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
___________________________________________________________________________
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
15 вересня 2014 р. Справа № 902/304/14
Господарський суд Вінницької області у складі судді Мельника П.А., при секретарі судового засідання Віннік О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М", м.Київ до Військової частини НОМЕР_1 , 10001, м.Житомир
про стягнення 139086,70 грн заборгованості за виконані роботи
За участю представників сторін:
позивача - Максименко Ю.Ф., керівник (довідка з ЄДР ПОУ №925, паспорт серії НОМЕР_2 );
відповідача - не з`явився.
ВСТАНОВИВ :
В провадженні судді Нешик О.С. перебувала справа №902/304/14 за позовом малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" до військової частини НОМЕР_3 про стягнення 139086,70 грн заборгованості за виконані роботи за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р., з яких: 105813,65 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції (інфляційних втрат) (у тому числі: 96633,47 грн. - сума первісного основного боргу без урахування індексу інфляції та 9180,18 грн. - сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційні втрати), нарахованого за період з 01.07.2010 р. до 31.08.2013 р.), 9172,26 грн. - сума трьох процентів річних, нарахованих за період за період з 01.07.2010р. до 31.08.2013 р., 17691,21 грн. -сума пені, нарахованої за період з 01.04.2011 р. до 31.08.2013 р., 6409,58 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011 р. до 31.03.2012р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачену суму судового збору та витрати, пов`язані з розглядом справи в суді, у тому числі і витрати на відрядження представника позивача до суду.
Заявою 5/4 (вх.№08-46/3508/14 від 15.04.14 р.) позивач уточнив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача 131945,68 грн., судовий збір та витрати позивача на відрядження свого представника до суду.
Ухвалою суду від 20 травня 2014 року провадження у справі №902/304/14 зупинено до заміни відповідача у даній справі його правонаступником.
З 23.06.2014 суддя Нешик О.С. перебуває у відпустці в зв`язку з вагітністю та пологами.
Розпорядженням керівника апарату суду від 01.07.14 р. справу для подальшого розгляду розподілено судді Мельнику П.А.
Для з`ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від 03.07.14 р. справу 902/304/14 прийнято до свого провадження, провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду на 21.07.14 р.
16.07.14р. до суду від позивача надійшла заява (вх.№08-46/6866/14) про повторне зупинення провадження у справі до заміни відповідача у справі його правонаступником.
Ухвалою суду від 21.07.14 р. за клопотанням позивача здійснено заміну відповідача його правонаступником та відкладено розгляд справи до 15.09.14 р.
Згідно приписів ч.2 с. 25 ГПК України усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.
28.07.14 р. від Головного управління оборонного та мобілізаційного плануваня Генерального штабу Збройних сил України надійшов лист за №322/1/5919 від 21.07.14 р., з якого вбачається, що станом на 29.04.14 р. військова частина НОМЕР_3 розформована, ідентифікаційний код НОМЕР_4 анульовано. Правонаступником військової частини НОМЕР_3 визначено військову частину НОМЕР_1 (ідент. код НОМЕР_5 ), її поштова адреса 10023, м.Житомир.
15.09.14 р. через канцелярію суду від позивача надійшла заява 17/9 (вх.№08-46/8692/14), згідно вимог якої останній просить суд стягнути з віповідача додаткові витрати, пов`язані з реалізацією процесуальних прав у суді у розмірі 1912,31 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити з урахуванням поданих 15.04.14 р.та 15.09.14 р. до суду уточнень
На визначену судом дату відповідач в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив. Матеріали справи містять відзив №57 від 24.04.14 р. (а.с. 81-83 т.1) (вх.№08-46/4022/14 від 28.04.14 р.), згідно якого військова частина НОМЕР_3 позов не визнає та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю.
Враховуючи, процесуальні строки розгляду справи, передбачені ст.69 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами в порядку ст.75 ГПК України.
Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини справи та надані сторонами докази в сукупності, судом встановлені наступні обставини.
30.10.2001 р. між Замовником - військовою частиною НОМЕР_3 та Виконавцем- МПП Фірма "Альфа - М" був укладений Договір № 108 на виконання в 2002 р. технічного обслуговування внутрішніх станцій зв`язку (систем зв`язку) в/ч НОМЕР_3 .
Згідно п. 8.3 Договору у випадку, коли Сторони не відмовляються від виконання в 2003 році та наступних роках робіт, зазначених в Договорі, цей Договір вважається продовженим на наступні роки.
Роботи, виконані за Договором № 108 до 2004 р. включно в/ч НОМЕР_3 оплатила.
На виконання цього ж Договору № 108 від 30.10.2001 р. у відповідності з додатковими угодами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р., актів виконаного технічного обслуговування № 2/10 від 19.09.2006 р., № 8/9 від 28.09.2007 р. та № 7/9 від 30.09.2008 р. в 2006-2008 р. р. МПП Фірма "Альфа-М" виконало технічне обслуговування внутрішніх станцій зв`язку в/ч НОМЕР_3 .
В зв`язку з відсутністю коштів у боржника - в/ч НОМЕР_3 Сторони Договору № 108 від 30.10.2001р. за взаємною згодою 10.09.2010 р. уклали Договір № 108-1 про реструктуризацію боргу за виконані в 2006-2008 р. роботи з урахуванням збільшення боргу за рахунок індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахованих згідно ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань.
За умовами даного Договору (п. 2.1) зобов`язання по погашенню боргу повинні були бути виконані не пізніше 31.03.2011 р.
Згідно п. 7.2 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р. з моменту укладення цього Договору припинились (втратили чинність) зобов`язання, які виникли за актами № 4 від 23.01.2006 р., № 5 від 12.09.2007 р. та № 6 від 08.09.2008 р.
В зв`язку з тим, що на 31.03.2013 р. зобов`язання за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. не були виконані, позивач направив відповідачу претензію № 11/4 від 08.04.2013 р. на погашення заборгованості, яку було вручено уповноваженому представнику відповідача 19.04.2013р. згідно поштової відмітки на повідомленні про вручення.
Відповідь на претензію Відповідач не надав.
Станом на 31.08.13 р. загальна сума заборгованості згідно наданих позивачем розрахунків складає 139086,70 грн., з яких: 105813,65 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.07.2010 р. до 31.08.2013 р. (96633,47 грн. - сума основного боргу без урахування індексу інфляції згідно пункту 1.1 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р. та 9180,18 грн. - інфляційні втрати); 9172,26 грн. 3 % річних; 17691,21 грн. пеня за період з 01.04.2011 р. по 31.08.2013 р. (п. 4.1 Договору № 108-1 від 10.09.2010 р.); 27521,48 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих згідно ст. ст. 16, 22, 611, 612 та 623 ДК України за період з 19.08.2010 р. до 30.11.2011 р.
Згідно поданих уточнень позивача 5/4 від 15.04.14 р. та 17/9 від 15.09.14 р. до стягнення заявлено заборгованість в розмірі 131945,68 грн., з яких: 110171,34 грн. - сума основного боргу за Договором № 108-1 від 10.09.2010 р. з урахуванням індексу інфляції (інфляційних втрат) (у тому числі: 96633,47 грн. - сума первісного основного боргу без урахування індексу інфляції та 13537,87 грн. - сума збільшення основного боргу за рахунок індексу інфляції (інфляційні втрати), нарахованого за період з 01.07.2010 р. до 31.03.2014 р.), 10851,46 грн. - сума трьох процентів річних, нарахованих за період за період з 01.07.2010 р. до 31.03.2014 р., 6683,59 грн. - сума пені, нарахованої за період з 14.03.2013 р. до 13.03.2014 р., 6409,58 грн. - сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011 р. до 31.03.2012р., судовий збір в сумі 2781,73 грн. та 1912,31 грн. витрат на відрядження свого представника до суду в зв`язку з реалізацією процесуальних прав у розгляді справи в суді.
Згідно ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.
Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Таке ж положення містить іст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач виконав взяті на себе зобов`язання по укладеному договору належним чином, однак, відповідач не виконав свого обов`язку щодо розрахунку з позивачем за виконані роботи, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 96633,47 грн., про що свідчить відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вказаної суми боргу (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).
В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред`явлення такої вимоги.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання сторонами договору №108 від 30.10.2001 р. та договору 108-1 від 10.09.10 р. у відповідача, як Замовника, виникли безумовні зобов`язання виконання умов договору та оплати виконаних робіт, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення військової частини, яка є бюджетною установою, від виконання своїх зобовязань у звязку з відсутністю фінансування з державного бюджету.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. При цьому відсутність бюджетного фінансування не є підставою для припинення зобовязань, які передбачені главою 50 Цивільного кодексу України, а може мати значення тільки щодо можливості чи неможливості виконання рішення суду.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини, практика якого в силу ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права, у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" (від 18.10.2005р.) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.2004р.) вказав, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є виправданням бездіяльності.
Відсутність бюджетного фінансування не є також підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності за вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Про покладенні відповідальності за невиконання зобов`язання на відповідача судом враховано приписи ч. 2 ст. 218 ГК України де прямо передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.
Так, відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України).
Прийнявши послуги без претензій та зауважень, відповідач тим самим взяв на себе відповідальність за оплату виконаних робіт з технічного обслуговування внутрішніх станцій зв`язку, тому враховуючи обставини справи та вимоги діючого законодавства позовні в частині стягнення 96633,47 грн. основного боргу заявлено правомірно та підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.
Пунктом 4.1 Договору №108-1 від 10.09.10 р. сторони визначили, що у разі порушення замовником (вч) строків оплати, із останнього стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені в розмірі 6683,59 грн. за період з 14.03.13 р. по 13.03.14 р., 10851,46 грн. 3% річних та 13537,87 грн. інфляційних за період з 01.07.10 р. по 31.03.14 р. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинного законодавства.
Перевіркою правильності розрахунку позивача судом помилок не виявлено, на підставі чого позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо стягнення неодержаного прибутку у розмірі 6409,58 грн., суд зазначає наступне:
Стаття 22 Цивільного кодексу України відносить до збитків доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Порядок доведення наявності завданих збитків у вигляді упущеної вигоди є загальним.
В обгрунтування розміру неодержаного прибутку позивач посилається на договір депозитного вкладу №32 від 23.09.11 р. та додатковий договір до нього, який останній уклав з "Ощадбанком" України зразу ж після одержання коштів від іншого боржника і які, на думку позивача, є доказом того, який саме дохід за звичайних обставин міг би одержати позивач, якби боржник вчасно виконав би свої зобов`язання.
Неодержаний прибуток (неотриманий доход, упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення.
При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний доход.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що твердження позивача про те, що він міг би отримати прибуток у розмірі, вказаному у позовній заяві за наведеним розрахунком, має характер припущення і належними доказами не підтверджується, а тому в стягненні 6409,58 грн. неодержаного прибутку належить відмовити.
Також позивач просив стягнути 1912,31 грн. понесених витрат на придбання проїзних документів для явки в судові засідання, добових, витрат на найм житла та витрат на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві.
В п.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.13 із змінами зазначено:
Відповідно до розділу VI Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов`язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов`язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; плати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Склад судових витрат не є вичерпним, і оцінка тих чи інших витрат сторін як судових здійснюється господарським судом з урахуванням обставин конкретної справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відносяться, зокрема: суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи (стаття 30 названого Кодексу); витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов`язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, за умови, що таку явку судом було визнано обов`язковою.
Враховуючи, що судом визнавалась явка повноважного представника позивача, а в засідання з"являвся представник Максименко Ю.Ф. витрати по проїзду, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві становитимуть 1912,31 грн. (проїзні квитки на ім"я ОСОБА_1 , фіскальні чеки, витяги з наказів містяться в матеріалах справи).
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст.33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов`язковим. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи викладене та той факт, що в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували позовні вимоги позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (з урахуванням наданих уточнень позивача). В стягненні 6409,58 грн. неодержаного прибутку слід відмовити.
Витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 22, 25, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити частково (з урахуванням поданих позивачем 15.04.14 р. та 15.09.14 р. уточнень).
2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.
3. В стягненні 6409,58 грн. збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011р. до 31.03.2012р. відмовити.
4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.
5. Рішення направити сторонам.
Повне рішення складено 19 вересня 2014 р.
Суддя Мельник П.А.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2,3 - позивачу - МПП "Фірма "Альфа-М" (за адресами: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра 5, к.45; 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37);
4 - відповідачу - ВЧ НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 АДРЕСА_2
Ухвала № 58071099
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________________
У Х В А Л А
31 травня 2016 р. Справа № 902/304/14
За скаргою № 9/4 від 08.04.16р. про неправомірність рішення та дій Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції та про зобов`язання його виконати певні дії
за позовом: Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М"
до: Військової частини НОМЕР_1
про стягнення 139086,70 грн. заборгованості
Господарський суд Вінницької області у складі
Головуючого судді Говор Н.Д.
Секретар судового засідання Мовчан Г. М.
За участю представників сторін:
Позивача: не з`явився.
Відповідача: не з`явився.
ВДВС: не з`явився.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 15.09.14 р. у справі № 902/304/14 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору. В стягненні 6409,58 грн. збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 23.09.2011р. до 31.03.2012р. відмовлено.
30.09.2014 року на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ.
Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.15 р. скасовано рішення Господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 в частині стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві). Прийняти в цій частині нове рішення. Викладено п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. у справі № 902/304/14 у такій редакції: "2. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" (фактична адреса: 04209, м.Київ-209, вул.Героїв Дніпра, 5, к.45; юридична адреса: 04053, м.Київ-53, вул.Артема, 59а, к.37; код ЄДРПОУ 30726900) 96633,47 грн. - основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору. У стягненні 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) відмовити". В решті рішення Господарського суду Вінницької області від 15.09.2014р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.06.15 р. пункт 2 постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у справі №902/304/14 скасовано, рішення Господарського суду Вінницької області від 15.09.2014 у справі №902/304/14 у частині стягнення з відповідача на користь позивача 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добові, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на день відсутності на підприємстві) залишено в силі. В іншій частині постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12.01.2015 у справі № 902/304/14 залишено без змін.
13.04.2016 р. Мале приватне підприємство Фірма "Альфа-М" подало скаргу № 9/4 від 08.04.2016р. в якій просить визнати постанову ВП № 48869786 від 28.03.2016 р. головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. неправомірною та скасувати її. Зобов`язати Богунський ВДВС Житомирського МУЮ згідно ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" відновити виконавчі провадження по виконанню Наказу від 30.09.2014 р. по справі № 902/304/14 та надіслати Стягувачу відповідну постанову. Зобов`язати Богунський ВДВС Житомирського МУЮ виконати всі дії, передбачені статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та п. 7 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ за рішеннями судів, а також інших державних органів (посадовими особами, які відповідно до закону мають приймати такі рішення), виконуються на підставі виконавчих документів", затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 з подальшими змінами та доповненнями.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу суду скарга № 9/4 від 08.04.2016р. розподілена судді Говор Н.Д.
Ухвалою від 15.04.2016р. скаргу Малого приватного підприємства Фірми "Альфа-М" № 9/4 від 08.04.2016р. про неправомірність рішення та дій Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції та про зобов`язання його виконати певні дії призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.05.2016р.
Вказана скарга мотивована тим, що постановою ВП № 45206325 від 27.10.2014р. Богунський ВДВС відмовив у відкритті виконавчого провадження за заявою Стягувача № 21/10 від 13.10.14р. та повернув наказ від 30.09.2014р. без виконання.
Ухвалою від 02.09.2015р. Господарський суд Вінницької області постанову ВП № 45206325 від 27.10.2014р. визнав неправомірною та скасував її, а також зобов`язав Богунський відділ ДВС Житомирського МУЮ прийняти наказ від 30.09.14р. по справі № 902/304/14 до виконання.
Зазначає, що за заявою Стягувача № 26/9 від 14.09.2015р. у відповідності до Закону України "Про виконавче провадження" Постановою ВП № 48869786 від 30.09.2015 р. головний державний виконавець Богунського відділу ДВС Житомирського МУЮ Васькевич Н.В. відкрила відповідне виконавче провадження по виконанню Наказу від 30.09.2014 по справі № 902/304/14 та надіслала Стягувану зазначену Постанову.
Скаржник зазначає про те, що в зазначеній заяві Стягувач звертав увагу ВДВС на те, що згідно ч. 3 ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (01601. м. Київ. вул. Бастіонна. 6), документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку Стягувача.
Вказує про те, що в зв`язку з тим, що на 12.03.2016 р. Стягувачу більше ніяка інформація про хід виконання виконавчих проваджень не надходила, Стягувач, ураховуючи те, що в/ч А0735 не має матеріальних цінностей, на які можна звернути стягнення, а згідно Закону ВДВС не має права примусово стягнути грошові кошти з боржників, видатки яких фінансуються за рахунок бюджету, Стягувач звернувся до ВДВС з заявою № 15/3 від 12.03.2016 р. з проханням про те, щоб на виконання вимог зазначених вище законодавчих та нормативних актів та з урахуванням приписів ч. З ст. 4 Закону "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та п. 7 Порядку № 845 ВДВС подав центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів (01601. м. Київ, вул. Бастіонна. 6) документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів на виконання зазначеного вище Наказу № 902/304/14 від 30.09.2014р.
Зазначає про те, що в порушення вимог зазначених вище актів головний державний виконавець Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. 28.03.2016 р. виносить Постанову ВП № 48869786 про повернення виконавчого документа Стягувачу на підставі п. 9 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", яку Стягувач одержав.
Вказує про те, що до Стягувача надійшов з ВДВС лист-відповідь № 8131/5 від 28.03.2016 р. на заяву Стягувача № 15/3, в якому зазначено, що: "28.03.2016 р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п.9 ст.47 Закону України “Про виконавче провадження” у зв`язку з тим, що згідно повідомлення Державної податкової служби України всі розрахункові рахунки боржника відкриті в ГУ ДКСУ у Житомирській області та частиною 2 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертаються на кошти боржника. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Зазначає про те, що Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою від 3 серпня 2011 р. №845 (безспірне списання коштів з рахунків боржника). Вказує про те, що з огляду на викладене, зазначений виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі п.9 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", так як наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, для подальшого його пред`явлення до виконання в органи казначейського обслуговування бюджетних коштів (ГУ ДКСУ у Житомирській області за адресою 10014. м. Житомир, вул. Бульвар Новий, 5) про що складено акт державного виконавця. Зазначає про те, що копію даної постанови 28.03.2016 р. разом із виконавчим документом було направлено на адресу стягувача, а саме: 04209, м. Київ, вуя. Героїв Дніпра, 5 к. 45, а також стягувачу було роз`яснено право на повторне пред`явлення виконавчого документа для виконання".
Незважаючи на те, що Стягувач в заявах № 26/9 від 14.09.2015 р. та № 15/3 від 12.03.2016 р. звертав увагу службових осіб ВДВС на особливості виконання рішень суду, визначені приписами ст. 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та її. 7 Порядку № 845, в порушення вимог Закону замість того, щоб скласти відповідний акт про те що в результаті виконання державним виконавцем відповідних дій, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" встановлено факт наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2-4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" та протягом десяти днів без закінчення виконавчого провадження керівником відповідного органу державної виконавчої служби направити для подальшого виконання цей акт разом з копіями матеріалів виконавчого провадження та виконавчим документом до центрального органу Держказначейства України (01601. м. Київ, вул. Бастіонна. 6), головний державний виконавець Богунського відділу ДВС Житомирського МУЮ Васькевич Н.В. виносить постанову про повернення стягувачу виконавчого документа, тобто, фактично закінчує виконавче провадження.
27.05.2016р. відповідач подав до суду лист № 635 від 24.05.2016р. в якому зазначає, що вимоги позивача щодо стягнення з військової частини НОМЕР_1 вказаних коштів є безпідставними та необгрунтованими.
Повідомляє, що згідно з Передаточним балансом від 29 вересня 2013 року (пояснювальна записка станом на 25 вересня 2013 року, додається) у правонаступника - військової частини НОМЕР_1 заборгованість перед Малим приватним підприємством "Фірма "Альфа-М" відсутня, що підтверджує наявність небюджетної заборгованості. Тобто, відшкодування суми, вказаної у позовній заяві за небюджетну заборгованість є порушенням бюджетного законодавства. Витрати Державного бюджету на покриття таких зобов`язань не здійснюються.
31.05.2016р. Богунський ВДВС подав заперечення № 12821 від 25.05.2016р., в якому проти скарги заперечив та зазначає, що на виконанні у відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження від 07.10.2015 щодо стягнення заборгованості з Військової частини НОМЕР_1 на користь МПП «Фірма «Альфа-М». До складу даного зведеного виконавчого провадження входило 3 виконавчих провадження на загальну суму 204984,30 грн., в т.ч. і виконавче провадження №48869786 з примусового виконання наказу №902/304/14, виданого 30.09.2014 р. Господарським судом Вінницької області про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" 96633,47 грн. -основного боргу, 13537,87 грн. інфляційних втрат, 10851,46 грн. 3% річних, 6683,59 грн. пені, 1912,31 грн. додаткових витрат (транспортні витрати, добві, витрати на найм житла та витрати на середню заробітну плату на на день відсутності на підприємстві) та 2592,37 грн. відшкодування витрат пов`язаних зі сплатою судового збору.
Зазначає, що даний наказ надійшов на виконання до відділу 28.09.2015 р. У відповідності із ст.ст. 17, 19, 20, 25 Закону України «Про виконавче провадження» 30.09.2015 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та боржнику було надано термін для самостійного виконання у строк до 06.10.2015. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження були направлені сторонам за вих.№9430/5.
15.10.2015 на адресу відділу від Військової частини НОМЕР_1 надійшов лист згідно якого встановлено, що під час прийому військовою частиною НОМЕР_1 документів військової частини НОМЕР_3 , в т.ч. фінансових документів, кредиторська заборгованість військової частини НОМЕР_3 перед МПП «Фірма «Альфа-М» не значиться. Документи про наявність зазначеної заборгованості не передавалися та у військовій частині НОМЕР_1 відсутні.
Так, по зведеному виконавчому провадженню державним виконавцем було направлено електронний запит до ДПС України про встановлення рахунків боржника, відкритих у банках та інших фінансових установах. Так, згідно отриманої відповіді було встановлено, що боржник має відкриті рахунки у ГУ ДКСУ у Житомирській області. У зв`язку з цим, 21.07.2015. державним виконавцем було винесено постанову про арешт коштів боржника, копії якої було направлено для виконання до ГУ ДКСУ у Житомирській області.
13.08.2015 дана постанова була повернута до відділу без виконання у зв`язку з тим, що відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 №845, в редакції Постанови КМУ від 30.01.2013 №45, не передбачено можливості накладення арешту на рахунки боржників, які відкриті в органах Казначейства.
Вказує, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 01.07.2015 за боржником нерухоме майно не зареєстровано.
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 18.11.2015 та 04.03.2016 встановлено, що за боржником на праві власності нерухоме майно не зареєстроване.
Зазначає, що 27.11.2015 та 28.03.2016 державним виконавцем повторно було направлено електронні запити до ДПС України з метою перевірки відкриття боржником нових рахунків у банківських установах. Так, з отриманих відповідей ДПС України встановлено, що боржник нові рахунки в банківських установах не відкривав.
У зв`язку з цим 28.03.2016 р. державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві відповідно до п.9 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що згідно повідомлення Державної податкової служби України всі розрахункові рахунки боржника відкриті в ГУ ДКСУ у Житомирській області та частиною 2 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертаються на кошти боржника. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затверджено постановою від 3 серпня 2011 р. №845 (безспірне списання коштів з рахунків боржника). З огляду на викладене, зазначений виконавчий документ підлягає поверненню стягувачу на підставі п.9 ст.47 Закону України "Про виконавче провадження", так як наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно та кошти боржника, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення, для подальшого його пред`явлення до виконання в органи казначейського обслуговування бюджетних коштів (ГУ ДКСУ у Житомирській області за адресою 10014, м. Житомир, вул. Бульвар Новий,5). Копію даної постанови 28.03.2016 р. разом із виконавчим документом було направлено на адресу стягувача, а саме: 04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра,5 к.45.
Сторони та орган ДВС повноважних представників в судове засідання 31.05.32016р. не направили.
Розглянувши матеріали скарги Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" № № 9/4 від 08.04.16р. про неправомірність рішення та дій Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції та про зобов`язання його виконати певні дії, суд дійшов висновку про те, що вказана скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.
Згідно зі ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).
З огляду на зазначені норми права твердження відповідача про відсутність його заборгованості перед позивачем станом на 29.09.2013р. не може бути взяте до уваги судом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами.
За приписами ч. 2 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до частини другої ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" і пункту 9 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Постановою Кабінет Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845 був затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.
Згідно пункту 3 вказаного Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 24 зазначеного порядку визначено, що стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку.
Так, вказаний Порядок дійсно визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників. Однак, випадки та особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державних органів та підприємств, організацій, установ визначено Законом України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” № 4901-VI від 05.06.2012 р.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2 Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” цим Законом встановлено гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" (далі - рішення суду), та особливості їх виконання. Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є
державний орган ;
державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство);
юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належать до комунальної власності.
В розумінні положень ст. 2 вказаного Закону відповідач є юридичною особою.
Статтею 4 цього ж Закону визначено особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства. Зокрема, ч. 1, 2, 3 ст. 4 Закону передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
При цьому згідно з п.п. 2-4, 9 ч. 1 ст. 47 Закону України „Про виконавче провадження” виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо: 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення; 4) стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа; 9) якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
З наведеного вбачається, що державна виконавча служба протягом десяти днів з дня встановлення державним виконавцем факту наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пунктів 2 - 4, 9 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", крім випадків, коли стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, але не пізніше строку, встановленого частиною другою цієї статті, керівник відповідного органу державної виконавчої служби подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування стягувачу коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, про що повідомляє в установленому порядку стягувача.
Слід зазначити, що Постановою Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 24.06.2015 р. наголошено, що державний виконавець зобов`язаний відмовити у відкритті виконавчого провадження за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, у тому випадку, якщо стягувачем за цим виконавчим документом є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності, оскільки на такі рішення суду відповідно до частини 2 ст. 2 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” дія цього Закону не поширюється.
Такого ж висновку дійшов Вищий господарський суд у справі № 916/859/14.
З матеріалів справи вбачається, що стягувач – Мале приватне підприємство “Фірма Альфа-М” є підприємством приватної форми власності, отже в даному випадку положення статті 4 Закону України “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” підлягають застосуванню.
Таким чином, виходячи з вищенаведених положень Закону України „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”, наказ суду у даній справі на виконання судового рішення про стягнення з відповідача коштів підлягає виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", але з урахуванням особливостей, встановлених Законом „Про гарантії держави щодо виконання судових рішень”.
За таких обставин суд вважає неправомірними дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. по винесенню Постанови від 28.03.2016 р. ВП № 48869786 про повернення виконавчого документа стягувану - наказу № 902/304/14, виданого 30.09.2014 р. Господарським судом Вінницької області.
Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов`язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Таким чином суд дійшов висновку про задоволення скарги Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" № 10/4 на дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. по справі № 902/303/14
За таких обставин, скарга Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" № 9/4 від 08.04.16р. про неправомірність рішення та дій Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції та про зобов`язання його виконати певні дії підлягає задоволенню.
Керуючись ст.. ст. 86, 115, 121-2 ГПК України, суд-
У Х В А Л И В :
1. Скаргу Малого приватного підприємства "Фірма "Альфа-М" № 9/4 на дії головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. по справі № 902/304/14 задовольнити.
2. Визнати Постанову ВП № 48869786 від 28.03.2016 р. головного державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби Житомирського міського управління юстиції Васькевич Н.В. неправомірною та скасувати її;
3. Зобов`язати Богунський ВДВС Житомирського МУЮ згідно ст. 51 Закону України "Про виконавче провадження" відновити виконавчі провадження по виконанню Наказу № 902/304/14 від 30.09.2014 р. та надіслати Стягувачу відповідну Постанову.
4. Зобов`язати Богунський ВДВС Житомирського МУЮ виконати всі дії, передбачені статтею 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та п. 7 "Порядку виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ за рішеннями судів, а також інших державних органів (посадовими особами, які відповідно до закону мають приймати такі рішення), виконуються на підставі виконавчих документів", затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2011 р. № 845 з подальшими змінами та доповненнями.
5. Копії ухвали надіслати позивачу, відповідачу, органу ДВС, рекомендованими листами.
Суддя Говор Н.Д.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Героїв Дніпра, 5, кв. 45, м. Київ-209)
3 - відповідачу (просп. Миру 22, м. Житомир-4, 10004)
4 - органу ДВС (вул. Перемоги, 55, м. Житомир-3, 10003)