КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/6732/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Чорної Л.В.
суддів: Баранця О.М.
Шаптали Є.Ю.
при секретарі судового засідання Громак В.О.
від позивача - не з'явився.;
від відповідача 1 - не з'явився;
від відповідача 2 - Ричек В.В.
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»
на рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 року
по справі № 910/6732/14 (суддя - Чебикіна С.О.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь»
до 1) публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство - 2240»
2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Про Девелопмент Тім»
про визнання недійсною нікчемної угоди від 12.10.2012 року про
припинення зобов'язання переданням відступного
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 03.07.2014 р. у позові відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 р. у справі № 910/6732/14 та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною укладену між публічним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство-2240» та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Девелопмент тім» нікчемну угоду від 12.10.2012р. про припинення зобов'язання переданням відступного - майнового комплексу загальною площею 22 949,50 кв.м., розташованого за адресою: м. Київ, вул. Павла Усенка, 8.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014р. прийнято апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до провадження.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2014р., враховуючи перебування суддів Гончарова С.А. та Кропивної Л.В. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Чорна Л.В., судді - Смірнова Л.Г. та Шаптала Є.Ю.
Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014р., враховуючи перебування судді Смірнової Л.Г. у відпустці, змінено склад колегії та сформовано колегію у складі: головуючий суддя - Чорна Л.В., судді - Баранець О.М. та Шаптала Є.Ю.
Від публічного акціонерного товариства «Автотранспортне підприємство - 2240» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника. По суті оскаржуваного рішення, то воно винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Про Девеломпент тім» заперечує проти апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні, з підстав викладених у відзиві.
Від публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із триванням сезону відпусток, значне навантаження співробітників юридичного відділу та те, що представник бере участь у зборах комітету кредиторів спільного українсько-італійського підприємства «Прогресо-Італія», призначених на 11 год.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Про Девелопмент Тім» заперечує проти зазначеного клопотання.
Відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Крім того, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України надає право керівнику за своєю посадою представляти юридичну особу.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.
12 жовтня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Автотранспортне підприємство - 2240» (боржник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Про Девелопмент Тім» (кредитор) була укладена угода про припинення зобов'язання переданням відступного, за умовами якої сторони дійшли згоди про припинення зобов'язання боржника, що випливає з договору поставки від 01.10.2012 р. укладеного між кредитором і боржником (надалі договір поставки), визначеного у п. 1.2. цієї угоди, внаслідок передачі боржником кредитору відступного в порядку і на умовах, передбачених в цій угоді /п.1.1. угоди/. (а.с. 31-33).
Згідно пункту 1.3. угоди боржник передав кредитору відступне - майновий комплекс, що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591.
Згідно з п. 3.1. угоди боржник передає, а кредитор приймає відступне, а саме майновий комплекс, за актом передачі-приймання відступного (майнового комплексу) в день підписання угоди. Майновий комплекс передається з технічними та інженерними комунікаціями, у стані, придатному для подальшої нормальної експлуатації.
Відповідно до пункту 3.2. угоди право власності на відступне (майновий комплекс) переходить від боржника до кредитора з моменту передачі за актом передачі-приймання відступного (майнового комплексу).
12.10.2012р. по акту передачі-приймання відступного (майнового комплексу) було визначено, що у відповідності із угодою про припинення зобов'язання переданням відступного боржник передав, а кредитор прийняв відступне, а саме: майновий комплекс загальною площею 22 949,50 кв.м., що розташований за адресою: 02105, м. Київ, вулиця Павла Усенка, 8, склад якого відображений у свідоцтві про право власності, виданому 01 червня 2004 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва, серія САА № 181591. /а.с. 34/.
Відповідно до статті 600 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.
Передання відступного є одним із способів припинення зобов'язання за згодою сторін.
Об'єктом відступного можуть бути гроші, інше майно (як рухоме, так і нерухоме) та інші відчужувані об'єкти цивільних прав (ст. 177 ЦК), в тому числі результати робіт, послуги тощо.
Обов'язковість досягнення згоди щодо припинення зобов'язань відступним тягне за собою необхідність відповідної фіксації такої згоди. Щодо форми такої згоди, то слід застосовувати загальні правила про оформлення змін до цивільно-правових договорів (ст. 654 ЦКУ).
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
У відповідності до пункту 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» нотаріальне посвідчення правочинів (договорів) є обов'язковим лише у передбачених законом випадках або коли сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору (ч. 4 ст. 639 ЦК України). Зокрема, вимоги щодо обов'язкового нотаріального посвідчення правочину встановлено для довіреності, що видається у порядку передоручення, договору іпотеки, договору купівлі-продажу об'єкта приватизації державного майна, договору найму транспортного засобу за участю фізичної особи тощо, однак, слід мати на увазі, що такого посвідчення не потребує договір, укладений за участю громадянина, який набув статусу суб'єкта підприємницької діяльності.
У зв'язку з недодержанням вимоги щодо нотаріального посвідчення правочинів нікчемними є лише такі правочини, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню чи такі, умовами яких передбачено обов'язкове нотаріальне посвідчення.
Тобто, обов'язковому нотаріальному посвідченню підлягають правочини для яких така форма встановлена законом, та правочини про нотаріальне посвідчення яких домовилися сторони і така домовленість відображена в умовах правочину.
Такої домовленості умови спірної угоди не містять, та за законом не є обов'язковими.
Разом з цим, відповідно до пункту 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням господарського суду міста Києва від 10.04.2013 р., залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2013 р., залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2013 р. у справі № 910/612/13 визнано відсутнім у ПАТ «Банк «Київська Русь» право іпотеки майнового комплексу, розташованого за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8 за Договором іпотеки від 28.09.2007 р., посвідченим приватним нотаріусом КМНО ОСОБА_3 за реєстровим № 9337, починаючи з 21.10.2011 р., а також визнано відсутнім у ПАТ «Банк «Київська Русь» право утримання під іпотечним обтяженням, зареєстрованим в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та в Державному реєстрі іпотек майнового комплексу, розташованого за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8 починаючи з 21.10.2011 р.
Таким чином, Київський апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність доказів порушення прав або законних інтересів позивача укладенням спірної угоди, оскільки у позивача право іпотеки і право утримання під іпотечним обтяженням майнового комплексу, розташованого за адресою: 02105, м. Київ, вул. П. Усенка, 8, починаючи з 21.10.2011 р. у нього відсутнє.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи наведені в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 р. у справі № 910/6732/14.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду міста Києва від 03.07.2014 р. у справі №910/6732/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №910/6732/14 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя Л.В. Чорна
Судді О.М. Баранець
Є.Ю. Шаптала
Ухвала № 42841798
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
11 лютого 2015 року
Справа № 910/6732/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді: суддів:
Грейц К.В., Бакуліної С.В., Волковицької Н.О., Добролюбової Т.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши заяву
Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
про перегляд Верховним Судом України
постанови
Вищого господарського суду України від 04.11.2014
у справі
за позовом
Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь"
до
1.Публічного акціонерного товариства "Автотранспортне підприємство - 2240", 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Про Девелопмент Тім"
про
визнання угоди від 12.10.2012 недійсною,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014, в задоволенні позову про визнання угоди від 12.10.2012 недійсною - відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.11.2014 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк"Київська Русь" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 - без змін.
Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" звернулося із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 04.11.2014 у справі № 910/6732/14, в якій просить скасувати дане судове рішення, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.
Заяву з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 16.10.2013 у справі №902/630/13 мотивовано неоднаковим застосуванням Вищим господарським судом України одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Розглянувши заяву про перегляд постанови суду касаційної інстанції та додані до неї матеріали, колегія суддів вважає необхідним відмовити в допуску справи до провадження Верховного Суду України з таких підстав.
Відповідно до пункту 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.
Ухвалення різних за змістом судових рішень (пункт 1 частини першої статті 11116 ГПК України) матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції у розгляді двох чи більше справ за подібних предмета і підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.
При вирішенні питання про допуск справи до провадження Верховного Суду України враховується сукупність усіх наявних складових ознак неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
У постанові від 04.11.2014 у справі №910/6732/14, на яку подана заява про перегляд, суд касаційної інстанції, виходячи із встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи, погодився з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання недійсною угоди, оскільки у позивача відсутні права на майно, що є предметом оскаржуваного договору, а відтак відсутні підстави вважати, що такий договір порушує права позивача.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що не може бути доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права постанова Вищого господарського суду України від 16.10.2013 у справі №902/630/13, на яку посилається заявник, оскільки у зазначеній справі та у справі №910/6732/14, про перегляд постанови у якій просить заявник, предмети та підстави позовних вимог є різними. Так, у справі № 910/6732/14, на яку подана заява про перегляд, заявлено позов про визнання недійсною угоди про припинення зобов'язання переданням відступного. Водночас, у справі №902/630/13 заявлено позов про усунення порушення права власності на комплекс будівель та споруд.
За таких обставин відсутні визначені статтею 11116 ГПК України підстави для допуску справи до провадження Верховного Суду України.
Керуючись статтями 86, 11114, 11121 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
У Х В А Л И В:
Відмовити Публічному акціонерному товариству "Банк "Київська Русь" у допуску справи №910/6732/14 до провадження Верховного Суду України.
Головуючий суддя
К. Грейц
Судді
С. Бакуліна
Н. Волковицька
Т. Добролюбова
Г. Мачульський