ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" серпня 2014 р. Справа № 911/2864/14
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Щур О. Д.
за участю представників учасників процесу:
від позивача: Кучма О. С. (довіреність вих. № 90 від 30.07.2014 р.);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Матеріа Медика-Україна", м. Київ
до Приватного акціонерного товариства „Альба Україна", м. Бориспіль
про стягнення 357 120, 47 грн.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ТОВ „Матеріа Медика-Україна" звернулось в господарський суд Київської області із позовом до ПрАТ „Альба Україна" про стягнення 334 240, 54 грн основної заборгованості, 8 511, 47 грн пені, 1 343, 92 грн 3 % річних, 13 024, 54 грн інфляційних збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані позивачем невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати за товар згідно договору купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.07.2014 р. порушено провадження у справі № 911/2864/14 за позовом ТОВ „Матеріа Медика-Україна" до ПрАТ „Альба Україна" про стягнення 357 120, 47 грн і призначено її розгляд у судовому засіданні за участю представників учасників процесу на 30.07.2014 р.
30.07.2014 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 27.08.2014 р.
27.08.2014 р. у судовому засіданні представник позивача надав документи, витребувані судом, та усні пояснення щодо своїх позовних вимог, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву та інші документи, витребувані судом, не надав.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними у ній матеріалами.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників процесу, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
04.01.2012 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 3, згідно умов п. 1.1. якого продавець зобов'язаний поставити та передати у власність покупцеві товари (далі-товар) згідно з заявками покупця в асортименті та по цінам, вказаним у видаткових накладних, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах , визначених цим договором.
Згідно п. 2.1. договору ціна одиниці товару та загальна ціна партії товару зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.3. договору ціни за підтвердженим замовленням зміні не підлягають.
Пунктом 2.4. договору передбачено, що загальна ціна кожної партії товару зазначається у національній валюті України.
Пунктом 2.5. договору визначено, що загальна ціна щомісячних закупок дорівнює сумі замовлень покупця згідно відвантаженого за цей же строк товару за накладними.
Згідно п. 3.2. договору датою поставки вважається дата передачі продавцем товару покупцю. Право власності на партію товару переходить покупцю в момент отримання останнім товару.
Пунктом 5.1. договору визначено, що покупець кожного 1-го числа поточного місяця надає продавцеві звіт про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах ПрАТ „Альба Україна".
Відповідно до п. 5.2. договору покупець проводить оплату вартості реалізованого товару прямим банківським переказом протягом 24 календарних днів від дати надання звіту.
Згідно п. 5. 3. договору оплата проводиться на поточний рахунок продавця.
Відповідно до п. 5.5. договору продавець погоджується, що покупець проводить оплати виключно один день в тиждень, а саме: вівторок (далі-платіжні дні). У разі коли день оплати зазначений в п. 5.2. даного договору припадає не на платіжний день, покупець зобов'язується провести оплату в наступний за ним платіжний день. Продавець погоджується не застосовувати до покупця штрафні санкції, передбачені в п. 6.4. договору в разі коли день оплати, зазначений в п.5.2. даного договору припадає не на платіжний день. В разі зміни платіжних днів покупця, останній повідомляє продавця не менше ніж за 15 робочих днів до дати вступу таких змін в силу.
Пунктом 9.1. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 р.
04.01.2012 р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р., згідно п. 1. якої сторони домовились п. 5.1. договору купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р. викласти в наступній редакції: покупець кожного 1-го і 15-го числа поточного місяця надає продавцеві звіт про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах ПрАТ „Альба Україна" та виключити п. 5.5. з договору купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р.
15.12.2013 р. між сторонами було підписано додаткову угоду № 24 до договору купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р., згідно п. 1. якої сторони домовились п. 9.1. договору купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р. викласти в наступній редакції: даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014 р.
На виконання умов договору позивачем протягом січня-березня 2014 р. було передано у власність (поставлено) відповідачу товар на загальну суму 1 630 521, 60 грн, що підтверджується видатковою накладною № 11 від 22.01.2014 р. на суму 915 170, 40 грн, видатковою накладною № 15 від 29.01.2014 р. на суму 487 682, 40 грн, видатковою накладною № 30 від 14.03.2014 р. на суму 227 668, 80 грн, наявними в матеріалах справи.
Згідно звітів про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах відповідача за лютий 2014 р., березень 2014 р. та квітень 2014 р. відповідачем було реалізовано товару на загальну суму 1 568 341, 72 грн, що підтверджується звітом про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах відповідача за лютий 2014 р., звітом про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах відповідача за березень 2014 р., звітом про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах відповідача за квітень 2014 р., наявними в матеріалах справи.
За період дії договору та на його виконання відповідачем було лише частково виконано свій обов'язок по оплаті реалізованого товару та перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 1 234 101, 18 грн., що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача за 06.03.2014 р. та 18.03.2014 р., наявними в матеріалах справи.
В травні 2014 р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих. № 80 від 05.05.2014 р., у якій просив погасити заборгованість у розмірі 334 240, 54 грн. та пеню у розмірі 2 032, 50 грн.
Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із купівлею-продажем товару здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Частиною 1 ст. 530 цього ж кодексу закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 цього ж кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У встановлений договором строк і станом на час розгляду справи відповідач обов'язок щодо оплати реалізованого товару не виконав і його основна заборгованість перед позивачем складає 334 240, 54 грн, що підтверджується договором купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р., видатковою накладною № 11 від 22.01.2014 р. на суму 915 170, 40 грн, видатковою накладною № 15 від 29.01.2014 р. на суму 487 682, 40 грн, видатковою накладною № 30 від 14.03.2014 р. на суму 227 668, 80 грн, звітом про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах відповідача за лютий 2014 р., звітом про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах відповідача за березень 2014 р., звітом про фактичну реалізацію та загальні залишки товару на складах відповідача за квітень 2014 р., виписками по особовому рахунку позивача за 06.03.2014 р. та 18.03.2014 р., наявними в матеріалах справи.
Отже, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача основної заборгованості у розмірі 334 240, 54 грн за договором купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача пеню, передбачену договором купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р., за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті реалізованого товару з 25.03.2014 р. по 16.06.2014 р., з 09.04.2014 р. по 16.06.2014 р., з 25.04.2014 р. по 16.06.2014 р. всього на загальну суму 8 511, 47 грн. у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3) ч. 1 ст. 611 цього ж кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 цього ж кодексу передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 цього ж кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Згідно ч. 6 ст. 232 цього ж кодексу нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати поставленого товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, за кожний день прострочення платежу від суми, простроченої до сплати.
Розрахунок пені від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.
Правильний розрахунок пені від суми основної заборгованості за договором наступний:
період заборгованості - з 25.03.2014 р. - по 16.06.2014 р., сума основної заборгованості - 16 961, 21 грн., кількість днів заборгованості - 84 дні, розмір облікової ставки НБУ - 6, 5 %, 9, 5 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення16961.2125.03.2014 - 14.04.2014216.5000 %0.036 %*126.8616961.2115.04.2014 - 16.06.2014639.5000 %0.052 %*556.23 16 961, 21 грн. х 6, 5 % х 2 х 21/365 = 126, 86 грн.
16 961, 21 грн. х 9, 5 % х 2 х 63/365 = 556, 23 грн.
період заборгованості - з 09.04.2014 р. - по 16.06.2014 р., сума основної заборгованості - 23 431, 88 грн., кількість днів заборгованості - 69 днів, розмір облікової ставки НБУ - 6, 5 %, 9, 5 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення23431.8809.04.2014 - 14.04.201466.5000 %0.036 %*50.0723431.8815.04.2014 - 16.06.2014639.5000 %0.052 %*768.44 23 431, 88 грн. х 6, 5 % х 2 х 6/365 = 50, 07 грн.
23 431, 88 грн. х 9, 5 % х 2 х 63/365 = 768, 44 грн.
період заборгованості - з 25.04.2014 р. - по 16.06.2014 р., сума основної заборгованості - 255 950, 89 грн., кількість днів заборгованості - 53 дні, розмір облікової ставки НБУ - 9, 5 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення255950.8925.04.2014 - 16.06.2014539.5000 %0.052 %*7061.44 255 950, 89 грн. х 9, 5 % х 2 х 53/365 = 7 061, 44 грн.
Отже, загальний розмір пені від суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 3 від 04.01.2014 р. у вищевказаний період становить 8 563, 04 грн.
Оскільки розмір пені від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача пені від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 8 511, 47 грн.
Крім того, позивач просить стягнути із відповідача інфляційні збитки та 3 % річних від суми основної заборгованості за період прострочення відповідачем виконання обов'язку по оплаті реалізованого товару з з 25.03.2014 р. по 16.06.2014 р., з 09.04.2014 р. по 16.06.2014 р., з 25.04.2014 р. по 16.06.2014 р. всього на загальну суму 13 024, 54 грн та 1 343, 92 грн відповідно у відповідності до виконаного ним розрахунку.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 цього ж кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 цього ж кодексу передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.
Правильний розрахунок інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором наступний:
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?25.03.2014 - 16.06.201416961.211.0831407.7818368.99 16 961, 21 грн. х 1, 083 = 18 368, 99 грн.; 18 368, 99 грн. - 16 961, 21 грн. = 1 407, 78 грн.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції??09.04.2014 - 16.06.201423431.881.0831944.8525376.73 23 431, 88 грн. х 1, 083 = 25 376, 73 грн.; 25 376, 73 грн. - 23 431, 88 грн. = 1 944, 85 грн.
Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період?Інфляційне збільшення суми боргу?Сума боргу з врахуванням індексу інфляції?25.04.2014 - 16.06.2014255950.891.04812285.64268236.53 255 950, 89 грн. х 1, 048 = 268 236, 53 грн.; 268 236, 53 грн. - 255 950, 89 грн. = 12 285, 64 грн.
Отже, загальний розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р. у вищевказані періоди становить 15 638, 27 грн.
Оскільки розмір інфляційних збитків від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача інфляційних збитків від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 13 024, 54 грн.
Розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості, виконаний позивачем, є невірним.
Правильний розрахунок 3 % річних від суми основної заборгованості наступний:
період заборгованості - з 25.03.2014 р. -по 16.06.2014 р., сума основної заборгованості - 16 961, 21 грн., кількість днів заборгованості - 84 дні, розмір річних - 3, 00 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів16961.2125.03.2014 - 16.06.2014843 %117.10 16 961, 21 грн. х 0, 03 % х 84/365 = 117, 10 грн.
період заборгованості - з 09.04.2014 р. -по 16.06.2014 р., сума основної заборгованості - 23 431, 88 грн., кількість днів заборгованості - 69 днів, розмір річних - 3, 00 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів23431.8809.04.2014 - 16.06.2014693 %132.89 23 431, 88 грн. х 0, 03 % х 69/365 = 132, 89 грн.
період заборгованості - з 25.04.2014 р. -по 16.06.2014 р., сума основної заборгованості - 255 950, 89 грн., кількість днів заборгованості - 53 дні, розмір річних - 3, 00 %.
Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів255950.8925.04.2014 - 16.06.2014533 %1114.96 255 950, 89 грн. х 0, 03 % х 53/365 = 1 114, 96 грн.
Отже, загальний розмір 3 % річних від суми основної заборгованості за договором купівлі-продажу № 3 від 04.01.2012 р. у вищевказані періоди становить 1 364, 95 грн.
Оскільки розмір 3 % річних від суми основної заборгованості, на яку претендує позивач, є меншим ніж сума, на яку він має право, то суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 3 % річних від суми основної заборгованості за договором у вищевказані періоди у розмірі 1 343, 92 грн.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства „Альба Україна" (ідентифікаційний код 22946976) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Матеріа Медика-Україна" (ідентифікаційний код 30308109) 334 240 (триста тридцять чотири тисячі двісті сорок) грн 54 (п'ятдесят чотири) коп. основної заборгованості, 8 511 (вісім тисяч п'ятсот одинадцять) грн 47 (сорок сім) коп. пені, 1 343 (одна тисяча триста сорок три) грн. 92 (дев'яносто дві) коп. 3 % річних, 13 024 (тринадцять тисяч двадцять чотири) грн 54 (п'ятдесят чотири) коп. інфляційних збитків та судові витрати 7 142 (сім тисяч сто сорок дві) грн 41 (сорок одна) коп. судового збору.
Суддя В. М. Бацуца
Повний текст рішення підписаний
04 вересня 2014 р.
Постанова № 70449261
[image: ]
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"21" листопада 2017 р. Справа № 921/442/17-г/7
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В. Хабіб М.І.,
за участю секретаря судового засідання Лялька Н.Р.
та представників:
позивача: не з’явилися;
відповідача: не з’явилися;
третьої особи: не з’явилися;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації, вих № 09-33/4373 від 29.09.2017
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2017 (суддя Стадник М.С.)
у справі № 921/442/17-г/7
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Тернопільської філії Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Тернопіль
до відповідача: Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації, м. Чортків Тернопільської області
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Чортківської районної державної адміністрації, м. Чортків Тернопільської області
про стягнення 56 731, 98 грн витрат за надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах за 2016 рік
У липні 2017 року ПАТ “Укртелеком” в особі Тернопільської філії ПАТ “Укртелеком” звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації про стягнення 56 731, 98 грн заборгованості з компенсації видатків на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги за 2016 рік.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є оператором телекомунікацій та відповідно до вимог Цивільного та Господарського кодексів, ЗУ “Про телекомунікації”, Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, надає послуги зв’язку на підставі публічного договору, зокрема, споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати. Такі пільги встановлені ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, ЗУ “Про жертви нацистських переслідувань”, ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ЗУ “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, ЗУ “Про охорону дитинства”.
Відповідно до п.п. б п.4 ч.1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості наданих послуг пільговим категоріям громадян здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з Державного бюджету України (субвенцій) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002, відповідач є розпорядником коштів бюджетного фінансування соціальних пільг на території Козівського району. До його повноважень належить здійснення відшкодування витрат, понесених позивачем, на надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян.
Позивач вказує, що впродовж 2016 року він надав послуги відповідним категоріям населення на пільгових умовах, заборгованість по відшкодуванню яких за рахунок субвенції з бюджету становить 56 731, 98 грн. Позивач зазначає, що він направляв відповідачу щомісячно звіти – як в електронному вигляді, так і поштою, однак відповідач оплати не здійснив.
Посилаючись на ч. 2 ст. 617 ЦК України та п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України від 18.02.2013 позивач вказує, що недофінансування відповідача коштами субвенції з державного бюджету не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов’язань перед позивачем щодо компенсації витрат за надані послуги.
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2017 у даній справі позов задоволено.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 56 731, 98 грн заборгованості та 1 600, 00 грн у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Рішення суду мотивоване ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст. 48 БК України, ст. 63 ЗУ “Про телекомунікації”, Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002.
При задоволенні позову суд виходив з того, що матеріалами справи підтверджено розмір витрат позивача на надання пільг на послуги зв’язку впродовж 2016 року на суму 56 731, 98 грн. Посилаючись на ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України та ст. 625 ЦК України, суд відхилив доводи відповідача про відсутність коштів та дійшов висновку про обгрунтованість позову та його задоволення.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. Відповідач вважає рішення незаконним, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Зокрема вказує, що місцевим господарським судом не взято до уваги те, що між сторонами відсутні укладені договори про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг за 2016 рік. Зазначає, що управління не отримувало субвенцій з державного бюджету на відшкодування витрат на надання пільг за 2016 рік на послуги зв’язку відповідній категорії пільговиків на суму 56 731, 98 грн, тому відшкодування витрат позивачу не відбулося. Крім того, зазначає, що механізм реалізації права громадян на пільги з надання телекомунікаційних послуг за рахунок коштів місцевого бюджету відсутній, як і відсутній головний розпорядник коштів.
В судове засідання 21.11.2017 представник позивача явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, однак надіслав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення місцевого господарського суду без мін, апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач також явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи був повідомлений належним чином. Слід зазначити, що в п. 4 прохальної частини апеляційної скарги, скаржник просив слухати справу без його представника.
Третя особа явку повноважного представника в судове засідання не забезпечила, причини неявки суду не повідомила.
Враховуючи те, що учасників судового процесу повідомлено про розгляд даної справи належним чином, отже їх не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників учасників судового процесу.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, відзиву на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2017 у справі № 921/442/17-г/7 – залишити без змін, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.
Відповідно до ч. 3 ст. 63 ЗУ “Про телекомунікації” телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.
Згідно з п. 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, встановлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред’явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.
Пунктом 19 ч. 1 ст.12, п.10 ч. 1ст. 13, п. 18 ч. 1 ст. 14, п. 20 ч.1 ст.15 ЗУ “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу”, п.18 ч. 1 ст. 6-1, п. 10 ч.1 ст. 6-2, п.17 ч. 1 ст. 6-3, п.19 ч. 1 ст. 6-4 ЗУ “Про жертви нацистських переслідувань”, п.п. 11, 28 ч. 1 ст. 20, п. 5 ч.1 ст.21, п. 8 ч.1 ст. 30 ЗУ “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, п. 6 ч.1 ст. 6 ЗУ “Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус”, п. 14 ч. 3 ст. 13 ЗУ “Про охорону дитинства” встановлені пільги щодо надання послуг зв’язку окремим категоріям споживачів, зокрема позачергове користування всіма послугами зв'язку, позачергове встановлення на пільгових умовах квартирних телефонів, сплата абонентної плати за користування телефоном у розмірі 50 відсотків затверджених тарифів.
Відповідно до абзацу 3 підпункту "б" п.4 ч.1 ст. 89 Бюджетного кодексу України до видатків, що здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК та обласного значення, районних бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад, що створюються згідно з законом та перспективним планом формування територій громад, належать, зокрема, видатки на додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг (житлові субсидії населенню), пільги окремим категоріям громадян.
Частиною 1 ст. 102 Бюджетного кодексу України встановлено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок), згідно з п. 2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.
Головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення (далі - головні розпорядники коштів) (п. 3 Порядку).
Відповідно до п. 4 цього Порядку перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.
Згідно з п. 5 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення): зокрема, до 22 числа місяця, що настає за звітним, - щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, пільг з послуг зв'язку, у т.ч. безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування). Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим нараховані постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20.
Фінансові органи районних держадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) на підставі актів звіряння, зазначених у пункті 5 цього Порядку, щомісяця готують реєстри нарахованих сум та подають їх Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінням Державної казначейської служби в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (п. 6 Порядку).
Пунктом 8 Порядку передбачено, що отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг та житлових субсидій населенню .
Частиною 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України встановлено, що бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.
Зазначена вищенаведена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України. У листі від 30.06.2011 № 31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, зокрема, що деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).
Як вбачається із розрахунку заборгованості по видатках на відшкодування витрат, пов’язаних з наданням пільг на телекомунікаційні послуги в Чортківському районі Тернопільської області, впродовж 2016 року позивач надавав пільговій категорії населення телекомунікаційні послуги, заборгованість за які на кінець року становить 56 731, 98 грн.
Отже, матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, про що свідчать також листи відповідача щодо виділення коштів, що позивач надав послуги зв'язку пільговим категоріям населення, проте відповідач не провів розрахунків з позивачем за надані послуги у визначеному нормами чинного законодавства порядку, його заборгованість за грудень 2016 року становить 56 731, 98 грн. Вказане також підтверджується підписаними обома сторонами актами звіряння розрахунків по кожному місяцю 2016 року.
Враховуючи норми ст.ст.525, 526, 625 ЦК України,ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 26.12.2011 у справі 9/400, від 15.05.2012 у справі №11/446 та від 22.03.2017 у справі № 905/2358/16, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції та відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника про те, що він не отримав субвенцій з державного бюджету на відшкодування витрат на надання пільг, оскільки неотримання субвенцій не є підставою для звільнення відповідача від обов’язку, визначеного законом, провести розрахунки за надані позивачем послуги пільговим категоріям населення.
Посилання скаржника на не укладення договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг на 2016 рік не впливає на висновки суду з огляду на те, що зобов'язання з відшкодування позивачу витрат, понесених ним внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям осіб в Управління соціального захисту населення Чортківської районної державної адміністрації виникло в силу дії норм Бюджетного кодексу України, Закону України "Про телекомунікації", Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету; укладення окремих договорів про відшкодування пільг з оплати телекомунікаційних послуг Закон не вимагає.
Слід також зазначити, що телекомунікаційні послуги на пільгових умовах позивачем надавались не за власною ініціативою, а на виконання імперативних законодавчих вказівок щодо цього. Як наслідок, уповноважений на те державою орган - відповідач у справі, в силу закону, має ці витрати позивачу відшкодувати за рахунок бюджетних коштів.
Інші доводи скаржника є безпідставними, необґрунтованими та жодним чином не впливають на законність та правомірність задоволення місцевим господарським судом позовних вимог.
Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки скаржник, у встановленому законом порядку, не подав належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність заявленого позову, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, судова колегія Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Тернопільської області відповідає законодавству, матеріалам та дійсним обставинам справи, а тому не вбачає підстав його для зміни чи скасування.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,
П О С Т А Н О В И В :
1. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 18.09.2017 у справі № 921/442/17-г/7 залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу повернути до місцевого господарського суду.
Повна постанова складена 22.11.2017
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Хабіб М.І.