RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Ухвала № 38178167

Lecture à voix haute momentanément indisponible

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________________________________________________

ОКРЕМА УХВАЛА

11 квітня 2014 р. Справа №902/1652/13

Суддя господарського суду Вінницької області Нешик О.С., розглянувши справу

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго", м.Вінниця

про стягнення 15365631,86 грн заборгованості згідно договору поставки природного газу

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду Вінницької області перебуває справа №902/1652/13 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 15365631,86 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу №14/2414/11 від 30.09.2011, з яких: 8819628,68 грн - основний борг; 2226883,82 - пеня; 3521818,06 грн - штраф; 666883,47 грн - 3% річних; 130417,83 - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалами суду від 11 лютого 2014 року у справі №902/1652/13 призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у даній справі; оплату за проведення судової експертизи покладено на публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Необхідно наголосити, що в силу ст.115 ГПК України - ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України. А їх невиконання тягне за собою передбачену законом відповідальність, у тому числі згідно Кримінального Кодексу України.

Ухвала суду про зупинення провадження у справі сторонами не оскаржувалась, що свідчить про фактичне визнання останніми необхідності проведення судово-економічної експертизи.

Ухвалою суду від 11 березня 2014 року задоволено клопотання судового експерта Луценко Г.Є. про надання додаткових документів, необхідних для проведення судової експертизи; зобов'язано публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" здійснити оплату за проведення судово-економічної експертизи, в зв'язку з чим 13 березня 2014 року на адресу останнього надіслано оригінал рахунку №9/1/2014 від 27.02.2014 (вих. канц. суду №1905-1907) .

Натомість, 07 квітня 2014 року до суду надійшов лист публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 31.03.2014, в якому представник позивача зазначає, що "...вважає недоцільним призначення судово-економічної експертизи, а покладення обов'язку з оплати рахунку на позивача - необґрунтованим...".

З метою вирішення питання щодо оплати експертизи, судове засідання у справі №902/1652/13 призначено на 24 квітня 2014 року.

З огляду на викладені обставини суд вважає, що бездіяльність публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" спрямована на унеможливлення повного та об'єктивного вирішення спору, що, в свою чергу, тягне до затягування розгляду справи.

Даючи оцінку бездіяльності публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стосовно невиконання вимог суду щодо оплати судової експертизи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.3 ст.43 ГПК України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.45 ГПК України ("Судові рішення") невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч.5 ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими для виконання на всій території України.

Обов'язковість судових рішень (до яких належать і ухвали суду) визначена ч.3 ст.129 Конституції України як одна з основних засад судочинства.

Статтею 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" передбачено, зокрема, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України; невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

У статті 115 ГПК України визначено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

В разі відмови підприємства чи організації у наданні документів і матеріалів, необхідних для вирішення спору, господарський суд може реагувати, зокрема, таким чином:

- якщо підприємство чи організація, які припустились порушення, є стороною у справі - на підставі п.5 ст.83 ГПК вирішити питання про стягнення з неї в доход Державного бюджету України штрафу в розмірі, передбаченому цією нормою;

- незалежно від участі зазначеного підприємства чи організації у справі - відповідно до ч.4 ст.90 ГПК надіслати належним органам повідомлення про виявлення в діяльності працівників підприємства чи організації порушення законності, що міститься ознаки дії, переслідуваної в кримінальному порядку, а саме - порушення, передбаченого ст.382 Кримінального кодексу України, у вигляді невиконання службовою особою, зокрема, ухвали суду; згідно з приписами ч.ч. 1, 2 ст.90 ГПК України винести і надіслати відповідну окрему ухвалу, маючи при цьому на увазі, що невжиття заходів щодо окремої ухвали суду тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену статтею 1856 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При цьому, притягнення певної фізичної та/або юридичної особи до встановленої законом відповідальності не звільняє підприємство чи організацію від обов'язку виконати ухвалу господарського суду.

Вищевказана позиція підтверджується, зокрема, листом Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008.

Вказана бездіяльність публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" свідчить про порушення законності та недоліки в його діяльності, позбавляє можливості створення необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, що розцінюється судом як затягування судового процесу, що суперечить, зокрема, вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Окрім того, дана бездіяльність публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" порушує норми ст.124 Конституції України, ст.45 Господарського процесуального кодексу України та створює перешкоди суду у здійсненні правосуддя, позаяк основним завданням судочинства в господарських судах є захист економічних прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, сприяння зміцненню законності у цій сфері та розгляду справи у встановлені строки незалежним та незацікавленим судом. Необґрунтоване затягування процесу перешкоджає своєчасному здійсненню правосуддя, що не узгоджується із засадами господарського судочинства.

Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами України.

Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідні дії або бездіяльність з урахуванням конкретних обставин справи можуть тягти за собою, зокрема, винесення у встановленому порядку окремих ухвал (стаття 90 ГПК), про що наголошується в п.3.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011.

З огляду на вказане, господарський суд Вінницької області вбачає за необхідне винести окрему ухвалу.

Відповідно до статті 90 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу.

Окрема ухвала надсилається відповідним підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам, посадовим особам, які несуть відповідальність за ухилення від виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі.

В п.п. 5.1, 5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" наголошується на тому, що окрема ухвала виноситься господарським судом за наявності умов, передбачених частиною першою статті 90 ГПК - виявлення при вирішенні спору порушень законності або недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу (далі - підприємства і організації). При цьому господарський суд не обмежений колом ні учасників судового процесу у конкретній справі, ані загалом осіб, зазначених у статті 1 ГПК. Окрема ухвала виноситься, як правило, одночасно з рішенням зі справи. Водночас з урахуванням обставин конкретної справи (зокрема, у випадках, зазначених у підпунктах 3.12, 3.13 пункту 3 цієї постанови) суд може винести окрему ухвалу в будь-який момент часу в процесі розгляду справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 90, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

1. Голові правління публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" усунути порушення законності і недоліки в діяльності публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" щодо своєчасного виконання вимог господарського суду.

2. Зобов'язати голову правління публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України":

- розглянути дану окрему ухвалу господарського суду Вінницької області щодо зловживання публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" процесуальними правами, вжити заходи щодо недопущення у майбутньому зазначених в окремій ухвалі порушень процесуального законодавства з боку публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

- про розгляд даної окремої ухвали та прийняті заходи повідомити господарський суд Вінницької області в строк до 21 квітня 2014 року;

- вжити заходи щодо виконання публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вимог пункту 7 ухвали суду від 11 лютого 2014 року у справі №902/1652/13 стосовно здійснення оплати за проведення судово-економічної експертизи, докази про що надати суду до 22 квітня 2014 року (останній день надходження документів).

3. З метою забезпечення виконання публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" вимог суду у справі №902/1652/13 копію окремої ухвали направити голові правління публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

4. Окрему ухвалу направити згідно переліку рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ПАТ НАК "Нафтогаз України " (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6);

3 - голові правління ПАТ НАК "Нафтогаз України " (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6).

Рішення № 57866646

Ouvrir la consultation complète

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 травня 2016 р. Справа № 902/1652/13

Господарський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Тварковського А.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Сидоренко О.О.,

представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №14-10 від 14.01.2015, посвідчення №1852 від 27.02.2015р.;

відповідача: ОСОБА_2, довіреність№02/2066 від 18.08.2015р., паспорт серії АВ074314 виданий Староміським РВ УМВС України у Вінницькій області 27.01.2000р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001)

до: комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100)

про стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" про стягнення 15365631 грн 86 коп. заборгованості згідно договору купівлі-продажу природного газу №14/2414/11 від 30.09.2011р.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 р. № 14/2414/11 (далі – Договір).

Ухвалою суду від 09 грудня 2013р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1652/13 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

За наслідками розгляду вказаної справи 14.10.2014р. місцевим судом прийнято рішення, яким позов ПАТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково, стягнуто з КП «Вінницяміськтеплоенерго» на користь ПАТ «НАК «Нафтогаз України» 138,77 грн боргу, 1 508 617,14 грн пені, 2 289 828,99 грн штрафу, 3 % річних у сумі 661 705,03 грн і 59 527,94 грн інфляційних втрат. Провадження у справі в частині стягнення 8 819 489,91 грн основного боргу припинено згідно з п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України). У решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 р. рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2014 р. залишено без змін.

Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.03.2015 р. касаційні скарги ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та КП «Вінницяміськтеплоенерго» залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 р. і рішення Господарського суду Вінницької області від 14.10.2014 р. – без змін.

Не погоджуючись із рішеннями попередніх інстанцій, КП «Вінницяміськтеплоенерго» у порядку ст. 11119 ГПК України подало заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 25.03.2015 р. у справі № 902/1652/13.

Постановою Верховного Суду України від 10.02.2016р. рішення господарського суду Вінницької області від 14.10.2014р., постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. та постанову Вищого господарського суду України від 25.03.2015 р. в частині стягнення пені в сумі 1508617 грн 14 коп., штрафу в сумі 2289828 грн 99 коп., інфляційних втрат в сумі 59527 грн 94 коп. та 3% річних в сумі 661705 грн 03 коп. скасовано, справу №902/1652/13 в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Вінницької області. В іншій частині судові акти Верховним Судом України залишені без змін.

03.03.2016р. до господарського суду Вінницької області повернулась справа №902/1652/13 після її перегляду Верховним Судом України.

Цього ж дня відповідно до автоматизованого розподілу документообігу суду справу №902/1652/13 передано судді Тварковському А.А.

Ухвалою суду від 09.03.2016 р. дану справу суддею Тварковським А.А. прийнято до свого провадження з призначенням її до розгляду в судовому засіданні.

Розгляд справи двічі відкладався з об’єктивних причин, про що свідчать відповідні ухвали, при цьому ухвалою суду від 19 квітня 2016 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги в частині штрафних санкцій, 3% річних та інфляційний втрат підтримав, пославшись на свої письмові пояснення (а.с.55-56, т.с.3). Додатково наголосив, що положеннями ст.631 Цивільного кодексу України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Договори про організацію взаєморозрахунків були укладені 10.12.2012 року, 28.12.2012 року та 17.02.2014 року. В той же час нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено за період з 11.05.2012 року по 06.11.2013 року. Договори про організацію взаєморозрахунків не містять положень про розповсюдження їх дії на відносини сторін, що склалися до його укладення, відтак, вважає, що нарахування, які здійснені до моменту укладення договорів від 10.12.2012 року №889/517з, від 28.12.2012 року №1358/517 та від 17.02.2014 року 238/30, є правомірними. Окрім того, вказаними договорами врегульовано лише сплату частини заборгованості.

З урахуванням зазначеного, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив і зазначив, що уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони змінили строки виконання основного зобов’язань, відповідно до яких відповідач погасив заборгованість, відтак підстав для застосування штрафних санкцій та положень ст.625 ЦК України, на думку представника відповідача, не має.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні у справі докази на засадах всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, судом встановлено наступне.

Між НАК «Нафтогаз України», правонаступником якої є ПАТ «НАК «Нафтогаз України» (продавець), і КП «Вінницяміськтеплоенерго» (покупець) 30.09.2011 р. укладено договір № 14/2414/11 про купівлю-продаж природного газу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 р. та у 2012 р. імпортований природний газ, для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору в редакції додаткової угоди від 01.08.2012 р. № 2 продавець передає покупцеві у 2011 р. природний газ в обсязі до 9 544 тис. куб. м та у 2012 р. – до 49 920 тис. куб. м.

Згідно з п. 3.3 Договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

У п. 5.2 Договору ціну за 1 000 куб. м природного газу було визначено у розмірі 1091 грн, відповідно до додаткової угоди від 11.10.2011 р. № 1 з 11.10.2011 р. ціна газу із врахуванням 20 % ПДВ становила 1 309,20 грн, з 01.07.2012 р. – 1 309,2 грн із врахуванням 20 % ПДВ (згідно з додатковою угодою від 01.08.2013 р. № 2).

Пунктом 6.1 Договору сторони погодили, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Також встановлено, що на виконання умов договору ПАТ «НАК «Нафтогаз України» передало КП «Вінницяміськтеплоенерго» протягом жовтня 2011 р., вересня – грудня 2012 р. природний газ в обсязі 48 055,68 тис. куб. м на загальну суму 62914496,23 грн, що підтверджується копіями актів приймання-передачі газу. Водночас КП «Вінницяміськтеплоенерго» за природний газ розрахувалося частково (станом на 06.11.2013 р.) на загальну суму 54 094 867,55 грн.

Відповідно до пункту 7.2 Договору передбачено, що у випадку невиконання покупцем п. 6.1 договору щодо оплати за газ покупець у безспірному порядку зобов'язався сплатити продавцеві крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) % від суми простроченого платежу; пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів із моменту отримання покупцем вимоги продавця; у разі несплати пені у зазначений строк покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.

З урахуванням положень пункту 7.2 Договору та ст.625 Цивільного кодексу України позивач, звертаючись з позовом до суду, заявив до стягнення з відповідача 2 226 883,68 грн пені, 3 521 818,06 грн штрафу, 666 883,47 грн три відсотки річних та 130 417,83 грн інфляційних втрат.

Разом із тим суд враховує, що справа на новий розгляд була надіслана Верховним Судом України в частині стягнення пені в сумі 1508617 грн 14 коп., штрафу в сумі 2289828 грн 99 коп., інфляційних втрат в сумі 59527 грн 94 коп. та 3% річних в сумі 661705 грн 03 коп., а тому виходить саме із вказаних складових та сум ціни позову.

У своїй постанові від 10 лютого 2016 року Верховний Суд України зазначив, що «у порушення вимог ст. 32 ГПК України суди попередніх інстанцій не дослідили положень договорів від 10.12.2012 р. № 889/517з, від 28.12.2012 р. № 1358/517з та від 17.02.2014 р. № 238/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, якими змінено строки виконання грошових зобов’язань, що призвело до неправильного вирішення спору в частині застосування наслідків порушення грошового зобов’язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України».

Враховуючи викладену вище вказівку найвищого органу у системі судів загальної юрисдикції, суд під час нового розгляду справи виходить із наступного

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі, територіальним органом казначейства у Вінницькій області, головним фінансовим управлінням Вінницької ОДА, департаментом фінансів Вінницької міської ради, департаментом енергетики, транспорту та зв’язку Вінницької міської ради укладено договори від 10.12.2012 р. № 889/517з та від 28.12.2012 р. № 1358/517з про організацію взаєморозрахунків і погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалася органами державної влади чи місцевого самоврядування, предметом яких була організація та проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до ст. 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» та постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2012 р. № 517 «Про затвердження порядку та умов надання у 2012 р. субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» (далі – Договір про організацію взаєморозрахунків із погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію).

Крім того, 17.02.2014 р., між сторонами, територіальним органом казначейства у Вінницькій області, департаментом фінансів Вінницької обласної державної адміністрації, департаментом фінансів Вінницької міської ради, департаментом енергетики, транспорту та зв’язку Вінницької міської ради укладено договір № 238/30 про організацію взаєморозрахунків відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України «Про державний бюджет України на 2014 рік», предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв’язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.

Відповідно до умов вказаних договорів, а саме підпунктів 2 пункту 11 та пункту 16 сторони зобов’язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору, а також засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Дослідивши та проаналізувавши обставини справи, суд приходить до висновку, що договорами від 10.12.2012 р. № 889/517з, від 28.12.2012 р. № 1358/517з та від 17.02.2014 р. № 238/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію сторонами фактично змінено строки виконання КП «Вінницяміськтеплоенерго» свого обов’язку перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати отриманого природного газу за основним договором купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011 року.

Так, відповідно до частини третьої статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалося вище, за умовами договорів від 10.12.2012 р. № 889/517з, від 28.12.2012 р. № 1358/517з та від 17.02.2014 р. № 238/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію сторони зобов’язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до основного договору (підпункт 2 пункту 11) та засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору (пункт 16).

Таким чином, уклавши названі договори, сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до основного договору, та відмовились від застосування штрафних та інших фінансових санкцій за основним договором.

Повний розрахунок за поставлений природний газ відбувся у порядку та строки, передбачені договорами про взаєморозрахунок. Заборгованість по поставленому газу на час розгляду справи відсутня, у зв’язку із чим було припинено провадження у частині основного боргу. Що стосується 138,77 грн. стягнених за рішення суду, то матеріали справи містять платіжне доручення на погашення цієї суми (а.с.105, т.с.2).

За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, передбаченої підпунктом 7.2 основного договору, 3 % річних та інфляційних втрат, визначених частиною другою статті 625 ЦК України.

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 25 березня 2015 року у справі № 3-23гс15, від 11 листопада 2015 року у справі №3-968гс15,

Відповідно до ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов’язковим для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

При цьому судом відхиляються посилання позивача, що договорами від 10.12.2012 р. №889/517з, від 28.12.2012 р. № 1358/517з та від 17.02.2014 р. № 238/30 про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію не охоплюється уся сума заборгованості, тому вони не можуть змінити порядок розрахунків по усьому боргу, оскільки даними договорами сторони змінили порядок розрахунків в цілому по основному договору, що стверджують його положення, а не щодо конкретних поставок. При цьому в цих договорах розмір виділених бюджетних коштів по тому чи іншому договору на пряму не пов’язується із розмірами наявної і погашеної заборгованості, тобто йдеться про зміну розрахунків за зобов’язаннями поставки природного газу загалом.

Зважаючи на встановлені судом обставини та норми вказаного вище законодавства, суд приходить до висновку, що в задоволенні заявлених позовних вимог слід відмовити повністю.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно із ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу вимог ч. 1 та 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.49 ГПК України судові витрати по справі зі сплати судового збору за подання заяви до Верховного Суду України про перегляд постанови Вищого господарського суду України в порядку п. 3 ч. 1 ст. 111-16 ГПК України підлягають віднесенню на позивача пропорційно розміру позовних, в задоволенні яких останньому відмовлено.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 87, 115 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

В задоволенні позову в частинні стягнення пені в сумі 1508617 грн 14 коп., штрафу в сумі 2289828 грн 99 коп., інфляційних втрат в сумі 59527 грн 94 коп. та 3% річних в сумі 661705 грн 03 коп. відмовити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 20077720) на користь комунального підприємства "Вінницької міської ради "Вінницяміськтеплоенерго" (вул. 600-річчя, буд. 13, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 33126849) 26315 грн 72 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23 травня 2016 р.

Суддя Тварковський А.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи