ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 369490

Озвучення тимчасово недоступне

[image: ]

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2007 р.

№ 19/12/06

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Удовиченка О.С.

суддів :

Панової І.Ю.

Яценко О.В.

розглянувши касаційну скаргу

ЗАТ "Юнікон"

на постанову

Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р.

у справі

№ 19/12/06

господарського суду

Запорізької області

за позовом

ЗАТ "Юнікон"

до

ВАТ “Дніпроенерго”

про

про стягнення збитків

в судовому засіданні взяли участь представники :

Відповідача:

Формагей О.Л.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. (суддя Даценко Л.І) товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Юнікон ЛТД", реорганізованого в ЗАТ "Юнікон" (далі –позивач) було відмовлено у задоволенні позову до відкритого акціонерного товариства "Дніпроенерго" (далі –ВАТ "Дніпроенерго") про стягнення 3% річних та суми боргу з урахуванням індексу інфляції у розмірі 67 115,62 грн.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. (судді: Радченко О.П., Кричмаржевський В.А., Хуторний В.М.) рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. у справі № 19/12/06 залишено без змін.

Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. у справі № 19/12/06 скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги ЗАТ "Юнікон" до ВАТ "Дніпроенерго" в розмірі 67 115,62 грн.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції при винесенні оскаржуваної постанови норм матеріального права, а саме: ст. 214 ЦК Української РСР, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон).

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відхиляючи грошові вимоги позивача у частині вимог про стягнення сум інфляційних нарахувань і процентів річних, суд першої інстанції виходив з того, що ці суми не підлягають стягненню з відповідача в силу положень частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі –Закон), оскільки вони є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, з чим погодився суд апеляційної інстанції.

Проте з таким висновком погодитись не можна, оскільки він ґрунтується на хибному тлумаченні судом вказаної правової норми.

Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). За визначенням термінів, вживаних у цьому Законі, грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України (абз. 7 ст. 1).

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Враховуючи викладене, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання, як його визначено у ст. 1 Закону. Суд першої інстанції безпідставно ототожнив зазначені складові грошового зобов'язання із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань у розумінні абзацу четвертого ч. 4 ст. 12 цього Закону.

Як встановлено судом першої інстанції, ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.12.2001 р. було порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Дніпроенерго" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, а ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2003 р. вимоги закритого акціонерного товариства "Юнікон" у розмірі 160 180,48 грн. були визнані та включені до реєстру конкурсних кредиторів.

Законом визначений спеціальний порядок виявлення та задоволення вимог кредиторів.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2005 р. затверджено план санації ВАТ "Дніпроенерго" яким передбачено погашення вимог конкурсних кредиторів, в тому числі й вимог позивача у справі в сумі 160 180,48 грн.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. в мотивувальній частині постанови посилався на ч. 12 ст. 1 Закону та зазначив, що в період за який стягується 3% річних та витрати від інфляції, а саме 2003 –2005 рр. ВАТ "Дніпроенерго" знаходився у процедурі банкрутства, відтак в іншому порядку, ніж передбачено планом санації ВАТ "Дніпроенерго", погашення боргу перед позивачем неможливе.

Суд касаційної інстанції погоджується з мотивацією суду апеляційної інстанції. Розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією по мірі надходження коштів на санаційний рахунок боржника з урахуванням графіку погашення вимог кредиторів ВАТ "Дніпроенерго".

Згідно з ч. 12 ст. 21 Закону, розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією в порядку черговості встановленому ст. 31 Закону.

Відтак, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції по суті прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, з чим погодився суд апеляційної інстанції, а отже не вбачається підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. у справі № 19/12/06.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ЗАТ "Юнікон" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.07.2006 р. у справі № 19/12/06 залишити без змін.

Головуючий О.С. Удовиченко

Судді І.Ю. Панова

О.В. Яценко

Постанова № 367031

Відкрити повний перегляд

[image: ]

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

26.07.06 Справа №19/12/06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Радченко О.П. судді Радченко О.П. , Кричмаржевський В.А. , Хуторной В.М.

при секретарі: Акімова Т.М.

за участю представників

позивача: Іщенко В.Г., довіреність № 30 від 13.07.2006р.

відповідача: Шамрай К.Г., довіреність № 10/7791-23 від 30.12.2005р.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юнікон ЛТД”, м. Дніпропетровськ

на рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006р.

у справі № 19/12/06

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юнікон ЛТД”, м. Дніпропетровськ

49005, м. Дніпропетровськ, вул. К. Цеткін, 13А

до Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго”, м. Запоріжжя

69096, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 2

про стягнення 67.115,62 грн.

Встановив:

10.01.2006 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “Юнікон ЛТД”, м. Дніпропетровськ, (далі - позивач) звернулося в господарський суд Запорізької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства “Дніпроенерго”, м. Запоріжжя, (далі – відповідач) про стягнення 67.115,62 грн., які складаються з 52.699,38 грн. втрат від інфляції та 14.416,24 грн. - 3% річних.

Розглянувши справу по суті, господарський суд Запорізької області своїм рішенням від 30.01.2006р. у справі №19/12/06 (суддя Л.І. Даценко) в задоволенні позову відмовив.

Рішення суду мотивовано наступним: Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). Отже, протягом дії мораторію не застосовуються також інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Відповідач (боржник) не має право самостійно задовольняти вимоги кредиторів поза межами справи про банкрутство, отже відсутня його вина. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновку щодо сплину позовної давності стосовно позовних вимог.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, позивач звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою від 10.03.2006р. у даній справі Запорізький апеляційний господарський суд повернув апеляційну скаргу позивача без розгляду на підставі п. 1 ст. 97 ГПК України.

Постановою від 16.05.2006р. у даній справі Вищий господарський суд України вищевказану ухвалу від 10.03.2006р. Запорізького апеляційного господарського суду скасував, справу передано до Запорізького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою від 05.06.2006р. Запорізький апеляційний господарський суд апеляційну скаргу позивача прийняв до розгляду, розгляд справи призначено на 06.07.2006р.

В апеляційній скарзі позивач вважає рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006р. у справі №19/12/06 таким, що прийнято з порушенням норм матеріального права, просить вищевказане рішення скасувати й прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Свої доводи мотивує наступним: Норми ст. 214 ЦК УРСР та ст. 625 ЦК України не є санкціями (неустойка, штраф, пеня) за порушення зобов’язання. Грошовим зобов’язанням є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних. Згідно з абз 2 ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію поширюється на нараховану позивачем пеню, а борг підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції і трьох відсотків річних. Також позивач зазначає, що відповідно до ст. 266 ЦК України строк позовної давності відносно додаткових вимог спливає зі строком позовної давності щодо основної вимоги.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду №1864 від 03.07.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів головуючого – Радченко О.П., суддів: Кагітіна Л.П., Яценко О.М.

Ухвалою від 06.07.2006 р. Запорізький апеляційний господарський суд розгляд апеляційної скарги відклав на 26.07.2006р., у зв’язку з неявкою відповідача в судове засідання та неподанням необхідних для розгляду справи документів.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2040 від 25.07.2006р. справу призначено до розгляду у складі колегії суддів: головуючого – Радченко О.П. (доповідач), Кричмаржевський В.А., Хуторной В.М.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006р. у справі №19/12/06 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юнікон ЛТД”, - без задоволення.

Свої доводи мотивує наступним: Заборгованість відповідача перед позивачем є конкурсною. У зв’язку з порушенням справи про банкрутство відносно відповідача на задоволення вимог кредиторів введений мораторій. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань як перед конкурсними, так і перед поточними кредиторами. Отже, протягом дії мораторію не застосовуються також інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань. Погашення боргу позивача неможливо в іншому порядку, ніж передбачено планом санації ВАТ «Дніпроенерго».

Представники сторін в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення та за їх згодою у судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

Ухвалою від 12.12.2001р. у справі №5/5/466 господарським судом Запорізької області було порушено провадження у справі про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.09.2003р. у справі про банкрутство відповідача визнані та включені до реєстру вимог конкурсних кредиторів вимоги позивача у розмірі 160.180,48 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.11.2003р. у справі № 5/5/466 введено процедуру санації відповідача.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2005р. у справі № 5/5/466 керуючим санацією відповідача призначено Попова Сергія Андрійовича.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2005р. у справі № 5/5/466 затверджено план санації відповідача.

Листом вих. №3807 від 23.11.2005р. (а.с.19) позивач звернувся до відповідача (керуючого санацією Попова С.А.) з вимогою визнати і включити до реєстру вимог кредиторів додаткові вимоги позивача до відповідача в розмірі 67.836,44 грн., які складаються з 49.015,23 грн. втрат від інфляції та 18.821,21 грн. – 3% річних, нарахованих на суму кредиторських вимог.

Своїм листом №10/7227 від 06.12.200 р. (а.с.20) відповідач повідомив позивачу, що його кредиторські вимоги визнані саме в сумі 160.180,48 грн. і включені в реєстр вимог кредиторів ухвалою господарського суду від 01.09.2003р. Керуючий санацією не наділений правом змінювати затверджений реєстр вимог кредиторів. Крім того, у затвердженому господарським судом плані санації відповідача передбачена черговість задоволення і погашення кредиторських вимог.

Стягнення з відповідача на користь позивача 67.115,62 грн., які складаються з 52.699,38 грн. втрат від інфляції та 14.416,24 грн. - 3% річних стало предметом спору у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 99, 101 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В період, за який стягуються 3% річних та втрати від інфляції, а саме: 2003 – 2005рр., підприємство відповідача знаходилось у процедурі банкрутства – цим господарським судом визнана неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів інакше ніж через застосування ліквідаційної процедури. У зв’язку з чим відповідач не мав реальної можливості перераховувати кошти позивачу.

План санації ВАТ „Дніпроенерго”, затверджений ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.05.2005 р., передбачає погашення вимог конкурсних кредиторів, в тому числі й вимог позивача у даній справі в сумі 160.180,48 грн.

Відповідно до ч.12 ст. 21 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі - Закон) розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до реєстру, проводяться керуючим санацією, починаючи з дати, зазначеної у затвердженому господарським судом плані санації, в порядку черговості, встановленому ст. 31 Закону.

Згідно з розділом 9 плану санації ВАТ „Дніпроенерго” розрахунки з кредиторами, вимоги яких включені до Реєстру, проводяться керуючим санацією по мірі надходження коштів на санаційний рахунок боржника з урахуванням графіку погашення вимог кредиторів ВАТ „Дніпроенерго”.

В іншому порядку, ніж передбачено планом санації ВАТ „Дніпроенерго” погашення боргу перед позивачем неможливо.

Крім того, колегія суддів зазначає, що затвердження плану санації боржника – ВАТ „Дніпроенерго” у справі №5/5/466 (відповідач у даній справі) свідчить про проведення дій, пов’язаних з відновленням платоспроможності боржника. У статті 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначається, що санація – це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що нарахування 3% річних та втрат від інфляції у той час, коли підприємство знаходилось у стані неплатоспроможності (справа про банкрутство), суперечить самій ідеї санації боржника, оздоровлення його економіки.

Отже позовні вимоги про стягнення 52.699,38 грн. втрат від інфляції за період з січня 2003р. по листопад 2005р. та 14.416,24 грн. - 3% річних за період з 01.01.2003р. по 31.12. 2005р. задоволенню не підлягають.

У зв’язку з вищенаведеним, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області – без змін.

Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд

Постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Юнікон ЛТД”, м. Дніпропетровськ, залишити без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 30.01.2006 р. у справі № 19/12/06 - без змін.

Головуючий суддя Радченко О.П.

судді Радченко О.П.

Кричмаржевський В.А. Хуторной В.М.