RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Постанова № 36939747

Lecture à voix haute momentanément indisponible

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" січня 2014 р.

Справа № 923/572/13

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Мацюри П.Ф.

суддів Ліпчанської Н.В., Лисенко В.А.

при секретарі судового засідання: Стеблиненко В.С.

за участю представників сторін:

від позивача - Коновала Т.П., за довіреністю;

від відповідача Давидюк Т.М., за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1"

на рішення господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р.

у справі № 923/572/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будхаус"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1"

про стягнення 10 650 337,14 грн. -

Встановив:

В травні 2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будхаус" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" про стягнення заборгованості у сумі 9 928 291 грн. 91 коп., а також 109 211 грн. 21 коп. втрат внаслідок інфляційних процесів та 612 834 грн. 02 коп. 3% річних за користування грошовими коштами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним на підставі договору купівлі-продажу продукції 2710-09 від 27 жовтня 2009 року перераховано відповідачу 14 874 000 грн. в якості передплати за поставку товару (автоклавного газобетону). В свою чергу відповідачем здійснено поставку товару на суму 4 945 708 грн. 09 коп. Решту суми вартості оплаченого та не поставленого товару в розмірі 9 928 291 грн. 91 коп. позивач вимагав повернути, проте відповідачем такої вимоги не виконано. У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача на свою користь вказану суму боргу, а також 109 211 грн. 21 коп. втрат внаслідок інфляційних процесів та 612 834 грн. 02 коп. 3% річних за користування грошовими коштами.

Рішенням господарського суду Херсонської області (суддя Александрова Л.І.) від 27.06.2013р. позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "Будхаус" задоволено повністю.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано доведеністю обставин справи та визнанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" наявності заборгованості 9 928 291,91грн. перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Будхаус".

Не погоджуючись з даним рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" звернулося з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Скаржник вимоги обґрунтовує тим, що відповідно до п. 3.3. договору відвантаження кожної наступної партії повинно виконуватися згідно письмового замовлення покупця, яке покупець повинен надіслати продавцю не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до запланованої дати відвантаження партії товару, за умови підтвердження продавцем замовлення. Згідно п. 3.4. договору замовлення на поставку продукції оформлюється згідно форми (додаток №2 до договору), підписується та скріплюється печаткою покупця. Замовлення повинно бути відправлене факсимільним зв'язком, електронним зв'язком на адресу, направлене поштовим зв'язком, або передане будь-яким іншим способом попередньо обумовленим з подавцем. Позивачем таких документів (письмових замовлень ТОВ «Будхаус» щодо поставки газобетонних блоків) суду надано не було, що свідчить про відсутність таких, а отже відсутність замовлення товару з боку позивача та відсутність права вимоги щодо повернення заборгованості за непоставлений товар, оскільки поставки товару від ТОВ «Завод будівельних матеріалів №1» не вимагалось. Таким чином апелянт вважає, що на момент звернення з позовом у ТОВ «Будхаус» не виникло права вимоги щодо повернення коштів у сумі 9 928 291 грн. 91 коп. отже, позов є безпідставним.

Також апелянт вказує на безпідставність нарахування 109 211 грн. 21 коп. втрат внаслідок інфляційних процесів та 612 834 грн. 02 коп. 3% річних. Відсутні розрахунки і не зазначені в рішенні періоди нарахування.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Між сторонами укладений договір купівлі-продажу продукції 2710-09 від 27 жовтня 2009 року, із змінами внесеними додатковою угодою №1 від 01. січня 2011 року, (далі за текстом - договір), відповідно до умов якого ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" зобов'язався поставити, а ТОВ "Будхаус" - прийняти та оплатити товар - автоклавний газобетон.

У пункті 2.4. договору сторони встановили, що оплата за товар здійснюється наступним чином: передоплата в розмірі 100% від загальної ціни кожної наступної партії товару, що замовляється покупцем (позивачем у справі), повинна бути переказана покупцем на розрахунковий рахунок продавця, зазначений в розділі "Місцезнаходження та реквізити Сторін" договору, протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання рахунку-фактури від продавця, який складено на підставі замовлення на поставку продукції.

За платіжними дорученнями наявними в матеріалах справи позивач здійснював передплату відповідачу за поставку товару загальною вартістю 14 874 000 грн.

Пунктами 3.1., 3.2. договору сторони визначили, що товар має бути поставлено покупцю на умовах DDP (склад покупця) згідно Інкотермс 2000. Виробником та вантажовідправником є: ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1".

Відповідачем, в свою чергу, на виконання умов договору в період його дії поставлений позивачу товар вартістю 4 945 708 грн. 09 коп., що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями видаткових накладних (а.с. 88-95, 142-248 том 1, а.с. 1-236 том 2) та визнається представником відповідача.

На день розгляду справи судом першої інстанції, відповідачем не передано позивачу оплаченого товару вартістю 9 928 291 грн. 91 коп.

Частиною 1 ст. 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У зв'язку з непоставкою відповідачем оплаченої продукції та неповерненням суми здійсненої передплати позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач поставки товару, за який була здійснена 100% передплата, не здійснив, у зв'язку з чим зобов'язаний повернути суму здійсненої 100% передплати. Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст. 693 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом першої інстанції встановлено, що в подальшому позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою №10/04/12 від 10 квітня 2012 р. про повернення передплати в сумі 9 928 291 грн. 91 коп. Вказана вимога отримана відповідачем 11.04.2013 р., про що свідчить вхідний штамп та печатка на зазначеному листі.

Відповідачем у відповідь на вимогу позивача надана відповідь, оформлена листом №134/1 від "23" квітня 2012 р., відповідно до якої останній зобов'язувався повернути грошові кошти в сумі 9 928 291 грн. 91 коп. в найкоротший термін. Такі дії відповідача, а також факт визнання позову, свідчать про його погодження на повернення попередньої оплати.

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Частиною другою статті 693 ЦК України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупцем, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими і правомірно задоволено господарським судом першої інстанції і стягнено з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 9 928 291грн. 91коп.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 109 211 грн. 21 коп. втрат внаслідок інфляційних процесів та 612 834 грн. 02 коп. 3% річних, то вони не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому апеляційний господарський суд при перегляді за скаргою справи встановив, що позивачем в позовній заяві, як того вимагає п.5 ст. 54 ГПК України, не містяться обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача на їх користь витрат в наслідок інфляційних процесів та 3% річних із зазначенням доказів, що підтверджують позов, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Суду першої інстанції не були пред'явлені замовлення на поставку продукції які мав надати покупець та підтвердження продавцем замовлення, відправлення яких підтверджується належним чином будь то відправлені факсимільним зв'язком, електронним, поштовим або будь-яким іншим способом попередньо обумовленим сторонами.

Судом першої інстанції ці обставини не перевірялися та повної оцінки їм не надано.

Наданні апеляційній інстанції додатки №2 у формі замовлення на поставку продукції до договору купівлі-продажу №2710-09 від 27.10.09р. які не були предметом розгляду першої інстанції не обґрунтувані неможливістю їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від них, а також виявилися недостатки в оформленні та відсутності підтверджень про вручення їх поставщику. Відсутні підтвердження продавцем замовлення (п.п. 3.3-3.5 договору), а подані форми підписані особою без зазначення посади та документу, що підтверджує повноваження працівника, який підписав замовлення на поставку продукції, які апеляційний господарський суд на може оцінити як належне виконання умов договору, що має важливе значення для вирішення переглядаємого спору.

З врахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача втрат в наслідок інфляційних процесів та 3% річних підлягає скасуванню з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, а в позові в цій частині слід відмовити.

В даному випадку стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, а є поверненням сплаченого авансу за непоставлений товар. За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 536 ЦК України).

Умовами договору, укладеного між сторонами, розмір процентів за користування продавцем чужими грошовими коштами не встановлено.

Таким чином, керуючись нормами чинного законодавства апеляційний господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасовуючи рішення господарського суду Херсонської області в частині нарахування 109 211 грн. 21 коп. втрат внаслідок інфляційних процесів та 612 834 грн. 02 коп. 3% річних. В частині стягнення основного боргу рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Керуючись ст. ст. 101; 103 - 105 ГПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Херсонської області від 27.06.2013року у справі №923/572/13 - частково скасувати.

Відмовити в позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будхаус" 109 211 грн. 21 коп. втрат внаслідок інфляційних процесів та 612 834 грн. 02 коп. 3% річних.

В іншій частині рішення господарського суду Херсонської області від 27.06.2013року у справі №923/572/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя П.Ф. Мацюра

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Постанова № 40948787

Ouvrir la consultation complète

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2014 р.

Справа № 923/572/13

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

суддів: Головея В.М., Шевченко В.В.

(Склад колегії суддів згідно з розпорядженням голови суду № 2494 від 15.10.2014р. )

При секретарі судового засідання: Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від ТОВ "БУДХАУС" - Коновал Т.П., за довіреністю № б/н від 17.09.2014р.; Рижих А.А., за довіреністю № б/н від 17.09.2014р.;

від відділу примусового виконання рішень ДВС України - Соловчук Н.І., за довіреністю № 4.4.03/4.4/1751 від 26.12.2013р.

Представник ТОВ "Завод будівельних матеріалів №1" в судове засідання не з'явився. Про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС"

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.07.2014р.

по справі № 923/572/13 про залишення без розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з винесення постанови від 14.04.2014р. про закінчення виконавчого провадження ВП № 42831832 з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.02.2014р. № 923/572/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів №1"

про стягнення 10 650 337,14 грн.

Відповідно до ст.ст. 44, 811 ГПК України здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами.

Встановила:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.07.2014р. по справі № 923/572/13 (суддя Соловйов К.В.) залишено без розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДХАУС» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.02.2014р. № 923/572/13, а саме на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюка Д.В. від 14.04.2014р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.02.2014р. № 923/572/13 з посиланням на те, що скаржником пропущено встановлений ст.121-2 ГПК України строк на звернення до суду з цією скаргою, клопотання про його відновлення не заявлено, а суд не вбачає підстав для відновлення цього строку.

Не погодившись із вищезазначеною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю „БУДХАУС» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить вказану ухвалу скасувати та передати суду першої інстанції на розгляд його скаргу на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.02.2014р. №923/572/13, а саме на постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюка Д.В. від 14.04.2014р. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.02.2014р. №923/572/13.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу апелянт послався на те, що він своєчасно, в межах у встановлених ст.121-2 ГПК України строків , звернувся до місцевого суду зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби і після повернення судом скарги виправив недоліки і знов звернувся до суду з цією скаргою, яку суд прийняв (призначив) до розгляду чим у фактично поновив пропущений ним строк на звернення, а тому після прийняття скарги до розгляду правові підстави для залишення її без розгляду у зв'язку з пропущення строку на її подання до суду відсутні.

Більш детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та повноважного представника не направив.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до приписів п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи обмеженість процесуального строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду першої інстанції, судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Заслухавши пояснення представників ТОВ "БУДХАУС" та відділу примусового виконання рішень ДВС України, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту та об'єктивність дослідження обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 27.06.2013р. у справі № 923/572/13 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод будівельних матеріалів № 1" (відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС" (позивач) 10 650 337 грн. 14 коп. боргу, з урахуванням втрат внаслідок інфляційних процесів та річних (3%), 68 820,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 7 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.01.2014р. вказане рішення частково скасовано.

12.02.2014р. господарський суд Херсонської області від 27.06.2013р. видав наказ №923/572/13 про примусове виконання цього рішення, з урахуванням постанови суду апеляційної інстанції.

03.04.2014р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюком Д.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за вказаним наказом суду.

14.04.2014р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Власюком Д.В. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження за вказаним вище наказом суду.

Матеріали справи свідчать, що про прийняття цієї постанови Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС" (позивач/стягувач) дізналось лише 20.05.2014р. і саме в цей день отримало копію цієї постанови.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Статтею 49 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця з винесення постанови про закінчення виконавчого провадження: така постанова може бути оскаржена до суду у десятиденний строк з моменту одержання стороною виконавчого провадження копії постанови про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДХАУС» мало право звернутись до місцевого суду зі скаргою на постанову Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 14.04.2014р. в строк до 29.05.2014р. включно.

Не погоджуючись з цією постановою Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДХАУС" звернулось до господарського суду Херсонської області зі скаргою на цю постанову. При цьому матеріали справи свідчать ,що вказана скарга вперше надійшла до господарського суду Херсонської області 30.05.2014р., однак скаржник направляв цю скаргу до суду поштою, здавши її до поштового відділення 26.05.2014р., а відтак згідно приписів ст.51 ГПК України слід вважати що скаржник звернувся вперше з цією скаргою до суду саме 26.05.2014р.

Враховуючи вищевикладені обставини та вказані норми права колегія суддів дійшла висновку, що при первісному зверненні скаржника до місцевого суду з цієї скаргою він не пропустив встановлений ст. 121-2 ГПК України та ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" строк такого звернення.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Херсонської області від 02.06.2014р. вказану скаргу було повернуто позивачу без розгляду, в порядку п. 6 ст. 63 ГПК України, з роз'ясненням права на повторне звернення до суду з такою скаргою в загальному порядку, після усунення порушень, що мали місце при поданні скарги.

Вказана ухвала була отримана представником скаржника 05.06.2015р.

Повторно ця скарга надійшла до господарського суду Херсонської області 11.06.2014р. однак матеріали справи свідчать, що скаржник направляв цю скаргу до суду повторно поштою здавши її до поштового відділення 05.06.2014р., тобто в день отримання копії ухвали суду від 02.06.2014р., а відтак згідно приписів ст.51 ГПК України слід вважати що скаржник звернувся вдруге з цією скаргою до суду саме 05.06.2014р.

З викладеного вбачається, що при повторному зверненні до суду з цією скаргою скаржник дійсно пропустив строк звернення з нею до суду , тобто, звернувся до суду з пропуском на 5 днів кінцевого строку на подання даної скарги, а не 13 днів як зазначив місцевий суд в ухвалі що оскаржується.

Незважаючи на пропущення скаржником строку при повторному зверненні до суду з цією скаргою ухвалою господарського суду Херсонської області від 12.06.2014р. її було прийнято до провадження суддею Александровою Л.І. та призначено до розгляду, а потім іншою ухвалою господарського суду Херсонської області 02.07.2014р., у зв'язку з хворобою судді Александрової Л.І., вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду суддею Соловйовим К.В., який провівши судове засідання ухвалою від 29.07.2014р. залишив її без розгляду скаргу (не розглянувши по суті), з посиланням на те що скаржником пропущено встановлений ст.121-2 ГПК України строк на звернення до суду з цією скаргою та не заявлено клопотання про його відновлення, а підстав для відновлення цього строку суд не найшов.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції з цією позицією місцевого суду погодитись не може, з огляду на таке.

Стаття 121 -2 ГПК України яка регулює оскарження дій державної виконавчої служби не встановлює порядку дії суду (прийняття / відмови в прийнятті) у разі отримання скарги з пропуском встановленого цією статтею строку на звернення до суду з цією скаргою.

Статтею 53 ГПК України встановлено, що за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, які прямо передбачено цим Кодексом. Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду. Про відмову у відновленні строку виноситься ухвала, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У п. 9.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 17.10.2012р. № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", із змінами та доповненнями, роз'яснено , що встановлений у частині першій статті 121 - 2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання. Скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що з посиланням на статті 53 і 121-2 ГПК судом без виклику сторін виноситься ухвала. Якщо ж скаргу було подано з пропуском згаданого строку без заяви про його відновлення, суд без виклику сторін виносить ухвалу про залишення скарги без розгляду, що не перешкоджає повторному поданню скарги із заявою про відновлення строку такого подання.

Системний аналіз вказаних правових норм та роз'яснень надає колегії суддів можливість зробити висновок, що залишати без розгляду скаргу на дії державної виконавчої служби, з посиланням на пропущення скаржником строку звернення до суду з цією скаргою, суд першої інстанції має право на стадії прийняття її до розгляду, а не після призначення її до розгляду.

Водночас вищевикладені обставини ( первісне звернення скаржника до суду зі скаргою в межах встановленого законодавством строку, витравлення скаржником недоліків і повторне звернення скаржника до суду в день отримання скаржником ухвали суду про повернення скарги ) надають можливість зробити висновок, що скаржник при повторному зверненні до суду з цією скаргою пропустив строк такого звернення з поважних причин, а відтак, на переконання колегії суддів, місцевий суд згідно приписів ст.53 ГПК України повинен був з власної ініціативи відновити цей строк.

Прийнявши скаргу та призначивши її до розгляду в судовому засіданні з залученням до участі в ньому учасників процесу місцевий суд фактично поновив строк на звернення до суду з цією скаргою, а тому , на переконання колегії суддів, правові підстави для залишення її без розгляду у зв'язку з пропуском строку у місцевого суду були відсутні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду від 29.07.2014р. про залишення скарги без розгляду скасуванню.

Приймаючи до уваги те, що суд першої інстанції не розглядав скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДХАУС» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби по суті, що унеможливлює прийняття кінцевого рішення по ній судом апеляційної інстанції , матеріали справи згідно приписів ч.7 ст.106 ГПК України підлягають направленню (поверненню) до місцевого господарського суду для розгляду скарги по суті.

Керуючись ст. 99, 101, 103 п.2, 104 ч.1 п.4, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДХАУС" - задовольнити.

Ухвалу господарського суду Херсонської області від 29.07.2014р. по справі № 923/572/13 про залишення без розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДХАУС» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з примусового виконання наказу господарського суду Херсонської області від 12.02.2014р. № 923/572/13 - скасувати.

Матеріали справи № 923/572/13 направити (повернути) до господарського суду Херсонської області для розгляду по суті скарги Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДХАУС» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України з примусового виконання

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 20.10.2014р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя В.М. Головей

Суддя В.В. Шевченко