ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 грудня 2013 року Справа № 5004/353/12
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя : Корсак В.А.
судді: Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)
розглянувши матеріали касаційної скарги фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р. у справі господарського суду №5004/353/12 Волинської області за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" до фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про за участю представників сторін: позивача - відповідача - стягнення 1 265 279,40грн. не з'явився не з'явився
В С Т А Н О В И В:
У березні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" звернулось до господарського суду Волинської області з позовом до фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про стягнення з відповідача на користь позивача 824 670,00грн. коштів попередньої оплати, отриманих за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 21.03.2011р., 358 142,40грн. пені, 82 467,00грн. штрафу відповідно до умов контракту за непоставку пшениці врожаю 2011 року.
Рішенням господарського суду Волинської області від 07.05.2012р. (суддя Сур'як О.Г.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 824 670,00грн. коштів попередньої оплати, отриманих за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю, а в решті позову в стягненні санкцій відмовлено.
Вказане рішення мотивоване тим, що 21.03.2011р. між позивачем та відповідачем був укладений контракт на поставку майбутнього врожаю, відповідно до умов якого позивач перерахував 70% вартості контракту, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, цим самим виконавши обов'язки, покладені на нього контрактом, а відповідач не вчинив дій щодо передачі у власність позивачу товару, та не повернув позивачу 824 670,00грн., отриманих за контрактом. Водночас, посилаючись на умови контракту, визначені пунктами 5.3, 6.1, 6.4, та положення ст.525 Цивільного кодексу України, суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні вимог про стягнення з відповідача 358 142,40грн. пені та 82 467,00грн. штрафу.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні штрафу та пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2012р. прийнято до провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд", розгляд справи призначено на 25.06.2012р.
11.06.2012р. до Рівненського апеляційного господарського суду надійшла касаційна скарга фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" на ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 29.05.2012р.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 15.06.2012р. у справі №5004/353/12 було зупинено провадження у даній справі на підставі ч.1 ст.79 ГПК України.
10.10.2013р. до Рівненського апеляційного господарського суду з Вищого господарського суду України надійшли матеріали справи №5004/353/12 для здійснення апеляційного провадження у даній справі.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.10.2013р. апеляційне провадження у справі №5004/353/12 поновлено та справу призначено до розгляду на 28.10.2013р.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.2013р. розгляд апеляційної скарги у даній справі відкладено на 11.11.2013р.
Тим часом, 11.11.2013р. товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з письмовою заявою про відмову від апеляційної скарги у справі №5004/353/12.
У судовому засіданні 11.11.2013р. представник скаржника підтримав вимоги, наведені у заяві про відмову від апеляційної скарги, та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційне провадження у справі №5004/353/12 припинити, мотивуючи це намірами позивача запобігти затягуванню судового процесу та сприяння якомога швидшому набранню рішенням суду першої інстанції законної сили та його невідкладному виконанню.
Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р. (судді Петухов М.Г., Гулова А.Г., Дужич С.П.) прийнято відмову товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" від апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 07.05.2012р. у справі №5004/353/12, а провадження в справі припинено.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, фермерське господарство "Агроінвест-Топилище" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
24.12.2013р. до Вищого господарського суду України від фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" надійшла відмова від касаційної скарги, підписана уповноваженим представником скаржника Грищенко О.М. В якості доказів надання повноважень вказаному представнику додана довіреність б/н від 27.05.2013р. Проте в зазначеній довіреності відсутнє право представника від імені скаржника відмовлятися від касаційної скарги. Відтак колегія суддів Вищого господарського суду України не приймає відмову від касаційної скарги.
Перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень ч.2 ст. 111 13 ГПК України касаційні скарги на ухвали місцевого або апеляційного господарських судів розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення місцевого господарського суду, постанови апеляційного господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи, суд апеляційної інстанції, розглядаючи питання щодо можливості прийняття відмови товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" від апеляційної скарги на рішення господарського суду Волинської області від 07.05.2012р. у справі №5004/353/12, виходив з того, що відповідно до ч.1 ст.100 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї до винесення постанови.
Відповідно до ч.2 ст.100 ГПК України апеляційний господарський суд має право не приймати відмову від скарги з підстав, визначених у частині шостій статті 22 цього Кодексу, якщо така відмова суперечить законодавству або порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до положень статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їх законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються установчими документами, довіреністю від імені підприємства, організації (частини 2-3 статті 28 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття відмови від апеляційної скарги було взято до уваги наступні обставини: наявність відмови скаржника від апеляційної скарги, яка викладена у письмовій заяві, підписаній повноважним представником ТОВ "Хліб Інвестбуд", наявність відомостей, чи відомі скаржнику наслідки відмови від апеляційної скарги, відсутність невідповідності відмови нормам чинного законодавства, відсутність відомостей про те, що така відмова порушує права і охоронювані законом інтереси будь-якої із сторін, рішення господарського суду першої інстанції не оскаржено іншою стороною.
З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції про прийняття відмови позивача від апеляційної скарги та припинення провадження у справі, є правомірним.
Посилання касатора у касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції було прийнято відмову від апеляційної скарги, підписану представником позивача без належно підтверджених повноважень, не приймається до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України, оскільки такі доводи касаційної скарги зводяться до вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, що не є повноваженням суду касаційної інстанції, а крім того, оцінка доказів вже була предметом розгляду у суді апеляційної інстанції.
За таких підстав, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми процесуального права, а доводи скаржника не спростовують висновків апеляційного господарського суду.
Статтею 111 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги фермерського господарства "Агроінвест-Топилище", оскільки судом апеляційної інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято ухвалу з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити її без змін.
Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 , 111 13 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" залишити без задоволення.
Ухвалу Рівненського апеляційного господарського суду від 11.11.2013р. у справі №5004/353/12 господарського суду Волинської області залишити без змін.
Головуючий В. Корсак
Судді М. Данилова
Т. Данилова
Ухвала № 73096366
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: [email protected] Код ЄДРПОУ 03499885
УХВАЛА
"27" березня 2018 р.
Справа № 5004/353/12
Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С.В., розглянувши заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" Демчана О.І.
про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду Волинської області №5004/353/12-1 від 16.01.2014р. до виконання
та про видачу дублікату наказу господарського суду Волинської області від 16.01.2014р. №5004/353/12-1
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд"
до відповідача: Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище"
про стягнення 1 265 279,40грн.
встановила: 05.03.2018р. ліквідатор ТОВ "Хліб Інвестбуд" Демчан О.І. звернувся до суду із заявою, в якій просить поновити ТОВ "Хліб Інвестбуд" строк для пред'явлення до виконання наказу господарського суду Волинської області від 16.01.2014р. №5004/353/12-1 та видати його дублікат.
Обґрунтовуючи заявлену вимогу, заявник вказує, що в межах досудового розслідування Генеральною прокуратурою України у кримінальному провадженні №32013110000000156 від 16.05.2013р., слідчими органами було вилучено усю документацію, предмети, печатки, цінності ТОВ "Хліб Інвестбуд". За відсутності документів, керівництво стягувача, та, в подальшому, арбітражний керуючий/ліквідатор не мали змоги здійснювати заходи щодо повернення дебіторської заборгованості. На дату видачі наказу суду підприємницька діяльність ТОВ "Хліб Інвестбуд" фактично не велася, оскільки директору останнього було повідомлено про підозру та оголошено його у розшук. Про наявність справи №5004/353/12 арбітражному керуючому Демчану О.І. стало відомо з ЄДРСР. В зв'язку з відсутністю у арбітражного керуючого первинної документації ТОВ "Хліб Інвестбуд", було пропущено строк пред'явлення до виконання вказаного наказу суду.
Ухвалою господарського суду від 19.03.2018р. суддею Слободян О.Г. прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" Демчана О.І. до розгляду та призначено судове засідання на 27.03.2018р.
На підставі розпорядження керівника апарату господарського суду Волинської області №01-3/23 від 27.03.2018р. та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2018р. заяву розподілено судді Костюк С.В.
Ухвалою господарського суду від 27.03.2018р. суддею Костюк С.В. прийнято заяву ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" Демчана О.І. до свого провадження.
В судове засідання 27.03.2018р. ліквідатор та представник боржника не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату і час розгляду заяви, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на зазначене та враховуючи обмежений строк для розгляду таких заяв, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу по суті за відсутності представників сторін.
Розглянувши вищезазначену заяву та матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви з таких підстав.
Як слідує з матеріалів справи, рішенням господарського суду Волинської області від 07.05.2012 року по справі №5004/353/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" до Фермерського господарства "Агроінвест-Топилище" про стягнення 1 265 279,40 грн., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 824670,00 грн. коштів отриманих за контрактом на поставку зерна майбутнього врожаю №МУ-0017 від 21.03.2011 року, а також 25305,59 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
16.01.2014 року на виконання рішення господарського суду Волинської області від 07.05.2012 року у справі №5004/353/12 було видано наказ № 5004/353/12-1.
05.03.2018 року, тобто більше як через чотири роки, ліквідатор ТзОв «Хліб Інвестбуд» звернувся до суду з заявою про поновлення строку для пред'явлення наказу до виконання та видачу дублікату зазначеного наказу, при цьому вказує наступне.
Постановою господарського суду міста Києва від 08.04.2015р. у справі №910/1405/14 ТзОВ «Хліб Інвестбуд» визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру. Ухвалою цього ж суду від 19.06.2017 року ліквідатором призначено арбітражного керуючого Демчана Олександра Івановича.
Під час виконання повноважень ліквідатором встановлено, що господарським судом Волинської області 16.01.2014 року було видано наказ № 5004/353/12-1, однак станом на 01.03.2018 року даний наказ не було пред'явлено до виконання та кошти по даному наказу не надходили на рахунок ТОВ «Хліб Інвестбуд».
Генеральною прокуратурою України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №32013110000000156 від 16.05.2013 року, в ході якого в період з 30.05.2013 року по 31.05.2013 року слідчими органами було вилучено всі бухгалтерські первинні документи, оригінали договорів та інші пов'язані з господарською діяльністю ТзОВ «Хліб Інвестбуд» документи.
За відсутності вилучених документів, керівництво стягувача, та, в подальшому, арбітражний керуючий/ліквідатор не мали змоги здійснювати заходи щодо повернення дебіторської заборгованості. На дату видачі наказу суду підприємницька діяльність ТзОВ "Хліб Інвестбуд" фактично не велася, оскільки директору останнього було повідомлено про підозру та оголошено його у розшук, відповідно кореспонденція, яка направлялася у вказаний період ТзОВ «Хліб Інвестбуд» належним чином не отримувалася, оскільки його керівні органи фактично були відсутні, як і відсутнє було місце здійснення господарської діяльності.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» ліквідатор з дня свого призначення вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
Факт видачі судом наказу виявлено в результаті аналізу наявних у Єдиному реєстрі судових рішень ліквідатором.
12.07.2017 року ліквідатор звернувся до Іваничівського районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області про надання інформації щодо пред'явлення до виконання вказаного наказу.
03.08.2017 року Іваничівський районний ВДВС ГТУЮ у Волинській області листом №03-10-22/5534 повідомив, що вказаний наказ до виконання не пред'являвся.
З врахуванням зазначеного вважає, що строк на пред'явлення наказу господарського суду Волинської області до виконання було пропущено з поважних, незалежних від ТзОВ «Хліб Інвест» причин.
Згідно ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на день видачі наказу) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.
15.12.2017 року набрав чинності Закон України від 03.10.2017р. №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України. Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.
Пунктом 19.4 Розділу XI "Перехідні положення" ГГІК України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VІII, чинної з 15.12.2017р., передбачено, що у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Відповідно до ч.1 ст. 329 ГПК України, у разі пропуску строку для пред'явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Судом встановлено, що наказ про примусове виконання рішення був виданий господарським судом Волинської області 16.01.2014 року та дійсний для пред'явлення до виконання до 11.11.2014 року, а стягувача - ТОВ «Хліб Інвестбуд» було визнано банкрутом та відкрито його ліквідаційну процедуру постановою господарського суду міста Києва від 08.04.2015 року, тому суд вважає, що у стягувача було достатньо часу для реалізації свого законного права на пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Щодо вимоги заявника про видачу дублікату наказу господарського суду Волинської області від 16.01.2014 року №5004/353/12-1, суд зазначає, що до заяви про видачу дублікату наказу, ліквідатором не було додано доказів в підтвердження того, що наказ втрачено і до виконання не пред'явлено та документально не підтверджено ані моменту втрати наказу, ані конкретних поважних обставин, які підтвердженні належними та допустимими доказами та, які заважали стягувачу звернутися до господарського суду із заявою про видачу дублікату наказу після його втрати в межах строку, встановленого чинним законодавством для пред'явлення судового наказу до виконання.
Суд вважає, що зазначені заявником обставини не підтверджують поважних причин неможливості стягувача звернутися з заявою про видачу дублікату наказу більше 4-х років після видачі наказу.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України" за змістом якого вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, а від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Отже, висновки Європейського суду з прав людини, які суд застосовує у даній справі відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", як джерело права, не суперечать встановленим законодавчо приписам про наявність строку для пред'явлення до виконання наказу суду та про відсутність підстав для відновлення строку в силу відсутності відповідних визначених судами поважних причин.
При вирішенні зазначеної заяви судом врахована правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.08.2017 року у справі № 9/1702 та постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року у даній справі.
Верховний суд України у постанові від 06.03.2018 року № 910/8866/17 вказав, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.
При цьому слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дєло" та Штекель проти України", у судовому рішенні національного суду є можливим посилання на судові рішення українських судів, у яких суди схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, якими врегульовано подібні відносини, або у яких був загальний підхід національних судів у таких справах та вбачається, що відповідне тлумачення або загальний підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття судового рішення зі спору у подібних відносинах.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Хліб Інвестбуд" Демчана О.І. про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду Волинської області №5004/353/12-1 від 16.01.2014 року до виконання та, відповідно, у задоволенні похідної вимоги про видачу дублікату даного наказу, слід відмовити.
Керуючись 32, 234, 329, п. 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України, господарський суд, -
у х в а л и в :
В задоволенні заяви ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб Інвестбуд" Демчана О.І. про поновлення пропущеного строку для пред'явлення наказу господарського суду Волинської області №5004/353/12-1 від 16.01.2014 року до виконання
та про видачу дублікату наказу господарського суду Волинської області від 16.01.2014 року №5004/353/12-1 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ст. 235 ГПК України.
Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255 ГПК України в строк та порядку, встановленому ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Дата підписання тексту ухвали: 30.03.2018 року.
Суддя С. В. Костюк