ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
УХВАЛА
Справа № 52/239
21.07.11
Суддя господарського суду міста Києва Чебикіна С.О., розглянувши справу за позовом Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Медгруп" про визнання недійсним рішення № 363/402 від 21.12.2006р. та договору оренди земельної ділянки за участю представників прокуратури –Василюк О.Г., посвідчення № 210 від 08.07.2011 року, позивача –не з’явився, відповідача1- ОСОБА_1., довіреність № 225-КР-368 від 06.04.2011 року, відповідача2 –ОСОБА_2., довіреність №06-34/6603 від 14.03.2011 року, третьої особи3 –ОСОБА_3., довіреність № б/н від 01.07.2011 року,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2011 року Заступник прокурора м. Києва звернуся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Медгруп" про визнання недійсним рішення № 363/402 від 21.12.2006р. та договору оренди земельної ділянки.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.06.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.07.2011 року.
У судовому засіданні 13.07.2011р. оголошено перерву на 21.07.2011р.
12.07.2011 року через канцелярію суду від відповідача3 - Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Медгруп" надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 363/402 від 21.12.2006р., оскільки є рішення господарського суду міста Києва № 35/562 від 26.12.2008 року між тими ж сторонами та з тих же підстав.
У судовому засіданні 13.07.2011 року представник відповідача1 надав суду клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 2 ст. 80 ГПК України у зв’язку з тим, що вимоги, які заявлені у даній справі про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 363/402 від 21.12.2006р., були предметом розгляду у справі № 35/562.
Судом встановлено, що рішенням від 26.12.2008 року у справі № 35/562, яке набрало законної сили, у задоволенні позовних вимог Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного комітету земельних ресурсів України до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –1) Товариство з обмеженою відповідальністю “АВ –Медгруп”, 2) Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу, Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3) Всеукраїнська екологічна громадська організація “Національний екологічний центр України” про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 “Про передачу ТОВ “АВ –Медгруп” земельної ділянки для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі” було відмовлено.
Підставами позову у справі № 52/239 було порушення на думку позивача порядку підготовки, погодження та затвердження проекту землеустрою, не отримання відповідачем згоди на розроблення проекту відведення спірної земельної ділянки, позбавлення Державного комітету із земельних ресурсів України можливості здійснювати державний контроль за використанням та охороною земель, неправомірна передача відповідачу земельних ділянок в межах об’єкта природно-заповідного фонду.
Аналогічні підстави позову викладені також у позовній заяві Заступника прокурора м. Києва, яка є предметом розгляду у даній справі. Однак у позовній заяві, що є предметом розгляду у даній справі, також зазначено додаткову підставу позову –порушення при прийнятті рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 вимог Регламенту Київської міської ради, яка у справі № 35/562 не розглядалась та не досліджувалась.
Відповідно до п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд прийшов до висновку, що клопотання відповідачів 1 та 3 підлягає задоволенню частково, а провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 підлягає припиненню на підставі п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині вищезазначених підстав, що були предметом розгляду у справі № 35/562, оскільки є рішення господарського суду, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
В частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 з підстав порушення вимог Регламенту Київської міської ради в клопотанні про припинення провадження у справі слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ:
1. Клопотання Київської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Медгруп" про припинення провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 задовольнити частково.
2. Провадження у справі припинити в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 з підстав, що були предметом розгляду у справі № 35/562.
3. В іншій частині в клопотанні відмовити.
Суддя С.О.Чебикіна
Постанова № 21399995
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.01.2012 № 52/239
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Чорногуза М.Г
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання: Лесковці В.П.,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Медгруп»
на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011р.
у справі №52/239 (головуюча суддя Чебикіна С.О., судді Спичак О.М., Мельник С.М.)
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави
в особі Державного агентства земельних ресурсів України
до 1) Київської міської ради
2) Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
3) Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Медгруп»
про визнання недійсним рішення №363/402 від 21.12.2006р. та договору оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
Заступник прокурора м. Києва звернувся до господарського суду м. Києва з позовом в інтересах держави в особі Державного агентства земельних ресурсів України до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Товариства з обмеженою відповідальністю “АВ-Медгруп” про визнання недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/402, договору оренди земельної ділянки № 79-6-00503 від 25.04.2007р., визнання відсутності у Товариства з обмеженою відповідальністю “АВ-Медгруп” права користування земельною ділянкою, що розташована на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, площею 6, 0047 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:295:0001 та зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку, що розташована на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва площею 6,0047 га кадастровий номер 8 000 000 000:90:295:0001 вартістю 3 394 406,20 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 з підстав, що були предметом розгляду у справі № 35/562.
Рішенням господарського суду міста Києва від 16.11.2011 р. у справі № 52/239 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки № 79-6-00503 від 25.04.2007р., укладений Київською міською радою з Товариством з обмеженою відповідальністю “АВ-Медгруп”, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зареєстрованим в реєстрі за № 181, та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26 квітня 2007 року за № 79-6-00503 у книзі записів державної реєстрації договорів. Визнано відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю “АВ-Медгруп” права користування земельною ділянкою, що розташована на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, площею 6,0047 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:295:0001. В іншій частині в позові відмовлено.
У оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 з підстав порушення вимог Регламенту Київської міської ради слід відмовити у зв’язку з необґрунтованістю та недоведеністю наявності тих обставин, з якими закон пов’язує визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування. Задовольняючи ж позов в частині визнання договору недійсним та відсутності права користування земельною ділянкою, суд дійшов висновків про те, що укладення спірного договору оренди до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення “Острів Жуків” та до затвердження генплану будівництва, схеми обмежень та обтяжень, в яких би сторонами узгоджувався та визначався режим правомірного використання земельної ділянки, що знаходиться в прибережній захисній смузі, зони охоронювального ландшафту, охорони наявних на земельній ділянці насаджень, не може кваліфікуватись судом як належне виконання місцевою радою покладених на неї Конституцією і Законами повноважень, такі дії місцевої ради не узгоджуються з наведеними вище правовими приписами. Крім того, суд послався на те, що відсутність в умовах договору оренди вищезазначених обмежень та обтяжень, не виконання вимог п. 8.4 договору оренди, не врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою та не усунення відповідачем 3 зауважень, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 11.12.2006р. № 1767-06 прямо порушують права і законні інтереси територіальної громади столиці України, суперечать вимогам чинного законодавства України та є підставою для визнання договору недійсним у відповідності до статті 15 Закону України “Про оренду землі” та ст.ст. 203, 215 ЦК України.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач 3 подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011 р. у справі № 52/239 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач 3 посилається на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення. Зокрема, відповідач 3 зазначає, що при вирішенні спору в суді першої інстанції, останнім не встановлено обставин, що дають підстави для визнання договору недійсним, а також визнання в ТОВ «АВ-Медгруп» відсутності права користування земельною ділянкою. Не визначено конкретних обставин недодержання з боку сторін договору оренди вимог ст. 203 ЦК України, порушень ст. 215 ЦК України, норм ст.207 ГК України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі».
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.01.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 31.01.2012р.
У судове засідання 31.01.2012р. представник відповідача 2 не з’явився. Про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно. Про причини неявки суд не повідомив.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду у відсутності представника відповідача 2 за наявними у справі доказами.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, вислухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши наявні докази у справі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню у зв’язку з наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради № 363/420 від 21.12.2006 р. внесено зміни до Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затверджених рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 N 806/3381, виключено з переліку територій і об'єктів природного заповідного фонду (таблиця N 23) земельну ділянку площею 6,00 га на о. Жуків, припинено Київському комунальному об'єднанню зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" право користування частиною земельної ділянки площею 6,00 га, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 04.08.59 N 1249 "Про розведення швидкоростучих деревних порід на землях м. Києва" та віднесено частину лісових земель площею 6,00 га у кварталі 30 Голосіївського лісництва лісопаркового господарства "Конча-Заспа" до земель запасу рекреаційного призначення з виключенням їх з категорії земель лісового фонду (лист-згода від 22.06.2004 N 148-997.
Названим рішенням також затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Медгруп" для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва та передано товариству з обмеженою відповідальністю "АВ-Медгруп", за умови виконання пункту 5 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 6,00 га, у тому числі площею 3,29 га в межах прибережної захисної смуги, для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування (т.1, а.с.27-28).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2011 року припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 з підстав, що були предметом розгляду у справі № 35/562, рішення з якого набрало законної сили. Доказів того, що ухвалу господарського суду міста Києва від 21.07.2011р. про припинення провадження у справі було оскаржено чи скасовано, матеріали справи не містять.
В частині ж позовних вимог прокурора про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. № 363/420 з підстав порушення вимог Регламенту Київської міської ради, колегія суддів зазначає, що факт порушення Регламенту не доведений прокурором у встановленому процесуальним законом порядку, як не доведено і обставин, з якими закон пов’язує визнання недійсними актів органів місцевого самоврядування, а тому така вимога є необґрунтованою, і задоволенню не підлягає. Висновки суду першої інстанції в цій частині вимог є правильними.
Стосовно вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
№ 79-6-00503 від 25.04.2007р. колегія суддів зазначає таке.
25.04.2007 р. між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Медгруп" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 21.12.2006р. за № 363/420 за актом приймання-передачі передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку з наступними характеристиками: місце розташування - о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва; розмір - 6,0047 (шість цілих і сорок сім десятитисячних) га, у тому числі площею 3,2924 (три цілих і дві тисячі дев'ятсот двадцять чотири десятитисячних) га в межах прибережної захисної смуги; цільове призначення - для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку; кадастровий номер – 8 000 000 000:90:295:0001 (т.1, а.с.41-48, далі – договір оренди).
Згідно з п. 2.2 договору оренди, відповідно до витягу з технічної документації № Ю-43272/2007 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) від 24.04.2007р. за № 459 нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 3394406 (три мільйони триста дев'яносто чотири тисячі чотириста шість) грн. 21 коп.
Відповідно до п. 3.1 договору оренди, зазначений договір укладено на 10 (десять) років.
Договір оренди земельної ділянки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 зареєстрований в реєстрі за № 181, та зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26 квітня 2007 року за № 79-6-00503 у книзі записів державної реєстрації договорів.
Питання надання земельних ділянок в оренду врегульовано, зокрема, Законом України «Про оренду землі», Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України.
Так, відповідно до ст. 1 Закону України “Про оренду землі” оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно з частиною 2 ст. 4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про оренду землі” орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
У відповідності до ч. 2 ст. 16 Закону України “Про оренду землі” укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
Відповідно до ч. 2 ст. 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ч.1 та ч.4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися і відхиляє доводи прокурора про недійсність (нікчемність) спірного договору з підстав порушення публічного порядку (ст. 228 ЦК України).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
У цьому контексті, колегія суддів зазначає, що посилання прокурора на ст.228 ЦК України, як на підставу недійсності спірного договору (правочину) у зв’язку з його нікчемністю, не можуть бути взяті судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки, названою статтею передбачено умови, за яких правочин може бути визнано таким, що порушує публічний порядок, а не обставини недійсності правочину.
Крім того, для визнання правочину таким, що порушує публічний порядок, зокрема, правочину, спрямованого на незаконне заволодіння майном комунальної власності (у даній справі це земельна ділянка) є доведення факту незаконності такого заволодіння у встановленому законом порядку, з додаванням відповідних доказів на підтвердження цього. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією з сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.
Таку позицію викладено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” від 06.11.2009р. № 9, яка може бути застосована господарським судом у даній справі, з огляду на тлумачення норм Цивільного кодексу України, положення якого, за загальним правилом застосовуються у господарських правовідносинах.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, достатніх та допустимих доказів наявності вини відповідачів на підтвердження вказаних доводів про нікчемність спірного договору прокурором суду не надано.
Водночас, з урахуванням приписів п.1 ст. 83 ГПК України та судової практики Верховного Суду України, зокрема постанови Верховного Суду України від 20.01.2004р. у справі № 8/113-2003, де зазначено, що згідно з вимогами п.1 ст.83 ГПК України, якщо у вирішенні спору буде встановлено, що зміст договору суперечить чинному законодавству, то господарський суд повинен з власної ініціативи визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються законом. Закон України “Про оренду землі” є спеціальним законом, який регулює відносини оренди землі, в тому числі щодо визнання недійсними договорів оренди землі.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі” істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін. Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 1 ст. 207 ГК України передбачено, що господарське зобов’язання, яке не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.
Рішенням Київської міської ради № 147/649 від 02.12.1999 року “Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві” оголошено природні об'єкти пам'ятками природи та заказниками місцевого значення згідно з додатком та вказано Державному управлінню екологічної безпеки в м. Києві забезпечити передачу зазначених природних об'єктів їх власникам і користувачам під охорону з оформленням зобов'язань щодо забезпечення режиму охорони та збереження цих об'єктів. У пункті 14 додатку до рішення Київської міської ради № 147/649 від 02.12.1999 року визначено острів Жуків ландшафтним заказником місцевого значення, оскільки в урочищі збереглося виняткове багатство тваринного, рослинного світу, цінні нерестилища, незаймані луки (т.1, а.с.31-33).
Рішенням Київської міської ради від 19.07.2005р. № 806/3381 затверджено “Програму розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепцію формування зелених насаджень в центральній частині міста”, згідно якого територія заказника “Жуків острів” (о. Жуків) включена до переліку територій і об’єктів природного заповідного фонду.
Відповідно до статті 3 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об'єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам'ятки природи, заповідні урочища; штучно створені об'єкти - ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва.
Згідно зі ст. 43 Земельного кодексу України землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об’єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Відповідно до ст. 53 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” рішення про організацію чи оголошення територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об’єктів природно-заповідного фонду приймається обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.
Статтею 61 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що ділянки суші та водного простору, природні комплекси й об'єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фонового моніторингу навколишнього природного середовища, вилучаються з господарського використання повністю або частково і оголошуються територією чи об'єктом природно-заповідного фонду України. До складу природно-заповідного фонду України входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва, заповідні урочища.
Статтями 60, 61 та 63 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” визначено, що ці природні території та об'єкти підлягають особливій охороні.
Частиною третьою статті 7 Закону “Про природно-заповідний фонд України” встановлено імперативний правовий припис, яким на землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об'єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням. Межі територій та об'єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об'єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно ст. 47 Закону України “Про землеустрій”, проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, у тому числі орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення. Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пункту 10 Порядку розроблення проектів землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду, іншого природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1094, проект землеустрою з організації та встановлення меж територій природно-заповідного фонду розглядається та затверджується сільською, селищною, міською радою, обласною, районною, Київською або Севастопольською міською держадміністрацією чи в установленому порядку подається іншим органам, до повноважень яких належить надання у користування або передача у власність земельних ділянок.
Згідно з п. 1 рішення від 22.08.2007 року № 162/1996 “Про питання створення ландшафтного заказника місцевого значення “Жуків острів” Київською міською радою було схвалено схему меж ландшафтного заказника місцевого значення “Жуків острів” у складі детального плану території острова Жуків, п. 3 вказаного рішення Державному управлінню охорони навколишнього природного середовища в м. Києві доручено забезпечити розробку проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення “Жуків острів”, а п. 4 рішення Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) на підставі детального плану території острова Жуків та проекту створення ландшафтного заказника місцевого значення "Жуків острів", після їх затвердження в установленому порядку, забезпечити організацію виконання робіт щодо встановлення меж заказника.
Зазначене рішення ради має організаційний характер врегулювання поточних питань і містить в собі лише проект створення ландшафтного заказника місцевого значення “Жуків острів”.
В свою чергу, рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 року № 806/3381 регламентовано утриматись до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення острів Жуків від розгляду питань відведення земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649 “Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві” (згідно якого ландшафтний заказник оголошено заказником місцевого значення), можуть бути включені до складу заказника.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обов’язку Київської міської ради до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення “Острів Жуків” утримуватися від укладення договорів оренди земельних ділянок, які відповідно до рішення Київської міської ради від 02.12.1999 № 147/649 “Про оголошення природних об’єктів пам’ятками природи та заказниками місцевого значення у м. Києві” можуть бути включені до складу заказника, зокрема це стосується і спірного договору оренди.
Необхідно також врахувати, що відповідно до ст. 48 Закону України “Про землеустрій”, з метою врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень: а) інформують у разі необхідності населення через засоби масової інформації про заходи, передбачені землеустроєм; б) залучають представників громадських організацій та об'єднань громадян до участі в обговоренні загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель, схем землеустрою адміністративно-територіальних утворень; в) готують пропозиції щодо врахування інтересів територіальних громад при здійсненні землеустрою.
При розробленні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “АВ-Медгруп” для влаштування реабілітаційно - оздоровчого центру, зони відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва не було дотримано вищезазначених вимог законодавства, і не враховано громадські інтереси при здійсненні землеустрою.
У пункті 10 висновку державної експертизи землевпорядної документації від 11.12.2006р. № 1767-06, який міститься у матеріалах справи (т.1, а.с.29-30) зазначено зауваження та пропозиції до землевпорядної документації, а саме: в експлікації невірно вказаний вид угідь, відсутній затверджений генплан будівництва та відсутня схема обмежень та обтяжень. Крім того, вищезазначеним висновком державної експертизи землевпорядної документації визначено, що проект відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “АВ-Медгруп” для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, оцінюється позитивно при умові врахування зауважень, вказаних в п. 10 висновку. Контроль за усуненням зауважень, викладених у висновку покладається на Київське міське головне управління земельних ресурсів.
Також, пунктом 8.4 договору оренди передбачено, що орендар зобов’язаний завершити влаштування об’єкта в строки, встановлені проектною документацією, затвердженою в установленому порядку, але не пізніше, ніж через три роки з моменту державної реєстрації договору.
Водночас, доказів усунення відповідачем 3 (ТОВ “АВ-Медгруп”) зауважень, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 11.12.2006р. № 1767-06, матеріали справи не містять і відповідачем 3 не надано, як не надано і доказів влаштування об’єкта оренди, хоча з моменту державної реєстрації договору оренди (26.04.2007р. ) минуло три роки.
З пояснювальної записки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “АВ-Медгруп” для влаштування реабілітаційно-оздоровчого центру, зони відпочинку на острові Жуків у Голосіївському районі м. Києва вбачається, що спірна земельна ділянка розташована в Голосіївському лісництві квартал 30 загальною площею 6,00 га, в тому числі 5,50 га покриті лісом і представлена тополево - дубово - кленовим насадженням 40-170 річного віку із загальним запасом деревини 1181 м3; земельна ділянка знаходиться на землях водного фонду України, розташована частково в прибережно - захисній смузі р. Дніпро та штучної водойми Коник; ділянка розташована в південній правобережній планувальній зоні, за функціональним призначенням належить до території зелених насаджень загального користування, зона охоронювального ландшафту. Ділянка вільна від забудови, рельєф спокійний, грунт піщаний, висота стояння ґрунтових вод - 1,0-1,2 м; на земельній ділянці проходить високовольтна лінія ЛЕП-110, яка має охорону зону 4 метри в кожну сторону від крайніх проводів; частина земельної ділянки, на якій передбачається влаштування реабілітаційно - оздоровчого центру, знаходиться частково у прибережній захисній смузі.
Згідно статті 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів. Для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Відповідно до ст. 60 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Ширина прибережної захисної смуги р. Дніпро складає 100 м, а ширина прибережної захисної смуги протоки Коник - 50м.
Згідно зі статтею 61 Земельного кодексу України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Листом Головного управління культури, мистецтв та охорони культурної спадщини № 001-07/2361, адресованого першому заступнику начальника ГУ земельних ресурсів КМДА повідомило, що спірна земельна ділянка входить до зони охоронюваного природного ландшафту (т.2, а.с.40 зворот).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської міської ради віднесено розпорядження землями територіальної громади міста Києва та передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб.
Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтею 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Аналіз наведених правових норм, дає підстави дійти висновку, що реалізуючи надані Конституцією та законодавством України повноваження у галузі земельних відносин Київська міська рада зобов’язана діяти виключно в інтересах її територіальної громади, не порушуючи при цьому баланс інтересів держави, територіальної громади та окремих громадян, про що вірно зазначив й суд першої інстанції.
За вказаних обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо неналежного виконання місцевою радою покладених на неї Конституцією і Законами повноважень та неузгодженістю дій місцевої ради з наведеними вище положеннями закону, про що свідчить, зокрема, укладення спірного договору оренди до встановлення меж ландшафтного заказника місцевого значення “Острів Жуків” та до затвердження генплану будівництва, схеми обмежень та обтяжень, в яких би сторонами узгоджувався та визначався режим правомірного використання земельної ділянки, що знаходиться в прибережній захисній смузі, зони охоронюваного ландшафту, охорони наявних на земельні ділянці насаджень.
Також слід зазначити, що відсутність в умовах договору оренди вищезазначених обмежень та обтяжень, не врахування громадських інтересів при здійсненні землеустрою та не усунення відповідачем 3 зауважень, викладених у висновку державної експертизи землевпорядної документації від 11.12.2006р. № 1767-06, свідчить про невідповідність спірного Договору вимогам чинного законодавства України та порушення прав і законних інтересів територіальної громади столиці України.
У зв’язку з цим, враховуючи приписи статті 15 Закону України “Про оренду землі” та ст.ст. 203, 215 ЦК України, у даній справі наявні правові підстави для визнання договору оренди недійсним, а відтак, позовні вимоги прокурора в частині визнання договору оренди земельної ділянки від 25 квітня 2007 р. підлягають задоволенню з наведених вище підстав.
Оскільки право ТОВ “АВ-Медгруп” на користування земельною ділянкою, що розташована на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва, площею 6, 0047 га, кадастровий номер 8 000 000 000:90:295:0001 виникло з спірного договору оренди від 25.04.2007 р., у зв’язку з визнанням його недійсним позовні вимоги прокурора в частині визнання відсутності права відповідача 3 на користування названою земельною ділянкою є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.
Стосовно ж вимог прокурора про зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку, що розташована на о. Жуків у Голосіївському районі м. Києва площею 6,0047 га кадастровий номер 8 000 000 000:90:295:0001 вартістю 3 394 406,20 грн., колегія суддів зазначає таке.
За приписами ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Встановлені судом обставини у даній справі дають підстави дійти висновку про те, що право власності на земельну ділянку, передану за спірним договором відповідачу 3, не оспорюється, і як вірно зазначено судом першої інстанції в частині внесення відповідних відомостей до автоматизованої системи державного земельного кадастру права та інтереси держави Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) не порушені.
Водночас, вимога прокурора передбачає вирішення спору на майбутнє, що відповідно п.4 ч.1 ст.84 ГПК України не допускається при прийнятті судового рішення, оскільки резолютивна частина рішення має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог; висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення).
За таких підстав, позов прокурора в частині зобов’язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) внести до автоматизованої системи державного земельного кадастру відомості про право власності територіальної громади міста Києва в особі Київської міської ради на земельну ділянку задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, за вказаних обставин доводи апеляційної скарги колегією суддів відхилено як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Хоча суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам прокурора щодо підстав недійсності спірного Договору, на підставі ст. 228 ЦК України, однак це не вплинуло на правильність висновків суду в цій частині.
Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 16.11.2011 р. у справі № 52/239 відповідає обставинам справи, висновки суду є правильними, відсутні підстави для його скасування, а тому рішення слід залишити без змін з урахуванням мотивувальної частини даної постанови. У зв’язку з цим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 34, 83, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Медгруп» залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2011р. у справі № 52/239 без змін.
2. Матеріали справи № 52/239 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Чорногуз М.Г
Агрикова О.В.
03.02.12 (відправлено)