ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 р.
№ 30/79
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Добролюбової Т.В.,
Дроботової Т.Б.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада", м. Київ
на рішення
господарського суду м. Києва від 12.07.2005
у справі
№ 30/79
за позовом
Приватного підприємства "Духовність", м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Трияда", м. Київ
про
визнання дійсним та укладеним договору купівлі –продажу та про визнання права власності на нерухоме майно
за участю представників сторін:
від скаржника:
Леськов П.І. за дов. від 18.02.04 №1/05
від позивача:
не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засіданні суду
від відповідача:
Процюк О.О. за дов. від 25.01.2006 №2501/06
Ухвалою від 07.09.2006 касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.10.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Добролюбова Т.В. –головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.10.2006 № 02-12.2/354 у зв’язку з перебуванням судді Гоголь Т.Г. у відпустці розгляд справи господарського суду м. Києва №30/79 здійснено колегією суддів у складі: Добролюбова Т.В - головуючий, судді: Дроботова Т.Б., Продаєвич Л.В.
ВСТАНОВИВ:
15.06.2005 року Приватне підприємство ?Духовність? звернулося до господарського суду м. Києва з позовом, в якому просить на підставі ч.3 ст. 182 Господарського кодексу України, ст. 220 Цивільного кодексу України визнати дійсним та укладеним договір купівлі –продажу між Приватним підприємством ?Духовність? та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Трияда?, згідно з яким ПП ?Духовність? прийняло у власність, а ТОВ ?Трияда? продало блок № 7 в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ.А), площею 2200,70кв.м., що розташований в м. Києві по вул. Стуса Василя, № 35-37 та визнати право права власності ПП ?Духовність? на зазначене нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами у справі укладений попередній договір від 27.05.2005, на виконання якого здійснена часткова оплата у сумі 40000,00грн. та надано відповідачеві проект основного договору, який не був укладений.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.07.2005 (суддя: Ващенко Т.М.) - позовні вимоги задоволені. Визнано дійсним та укладеним договір купівлі –продажу, укладений між ПП ?Духовність? та ТОВ ?Трияда?, згідно з яким ПП ?Духовність? прийняло у власність, а ТОВ ?Трияда? продало блок номер 7 в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ. А), площею 2200,70кв.м., що розташований в м. Києві по вул. Стуса Василя, № 35-37. Визнано право власності ПП ?Духовність? на нерухоме майно, а саме: на блок номер 7 (сім) в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ. А), площею 2200,70кв. м., що розташований в м. Києві по вул. Стуса Василя, № 35-37. Стягнуті з ТОВ ?Трияда? на користь ПП ?Духовність? судові витрати.
До Вищого господарського суду України звернулося ТОВ ?Тріада?, м. Київ з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.07.2005, про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності ПП "Духовність" на майновий комплекс у зв’язку з відсутністю предмету спору, в частині позовних вимог про визнання дійсним та укладеним договору купівлі –продажу просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення порушено право власності ТОВ ?Тріада? на спірне нерухоме майно.
При цьому, товариство зазначає, що на момент укладання попереднього договору купівлі –продажу воно було належним власником об’єкту купівлі –продажу, оскільки приймало часткову участь у будівництві та отримало свідоцтво про право власності від 09.08.2000 МК № 0110003057 на майновий комплекс по вул. Радгоспній (нова назва Василя Стуса) №35-37 в м. Києві в складі: блок №7 в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ. А) площею 2200,70кв. м.
А відтак, скаржник вважає, що місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги за відсутності предмету спору, чим порушив ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а незалучення до участі у справі ТОВ ?Тріада? є порушенням права власності останнього, і відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України надає право на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої інстанції та правильності застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників скаржника і відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке:
В силу вимог ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Приватного підприємства "Духовність" до ТОВ "Трияда" (м. Київ, вул. Арсенальна, 20, код ЄДРПОУ 33104137 ) про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу і визнання права власності на майно: блок №7 в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ. А) площею 2200,70кв. м.
При ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд м. Києва дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, і відповідно про визнання дійсним та укладеним договору купівлі –продажу нерухомого майна та про визнання права власності позивача на зазначене майно.
Доводи касаційної скарги ТОВ "Тріада" (м. Київ, вул. І. Кудрі, 22-А, код ЄДРПОУ 14356195 ) безпосередньо стосуються права власності цього товариства на спірне нерухоме майно, тобто предмета спору, однак до участі у справі скаржник не був залучений.
До касаційної скарги товариством додані документи - свідоцтво про право власності, видане Київською міською державною адміністрацією 09.08.2000 про належність майнового комплексу, який розташований у м. Києві за адресою вул. Радгоспна, (нова адреса вул. Стуса Василя) №35-37 на праві власності ТОВ "Тріада" - проте, вказані докази не були предметом дослідження суду першої інстанції при вирішення даного спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України з огляду на наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду м. Києва, впливає на права та законні інтереси скаржника, а його не залучення до участі у справі позбавляє товариство права надати свої доводи та заперечення по суті спору на захист своїх прав та інтересів.
Колегія суддів також встановила, що судом першої інстанції не досліджувалися підстави набуття ТОВ "Трияда" права власності на спірне майно, та його повноваження щодо відчуження майна шляхом укладання договору купівлі-продажу з ПП "Духовність".
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 1 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до вимог п. 3 ст.111 9 та п. 3 ч. 2 ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим господарським судом України згаданих статей до спірних правовідносин, оскільки незалучення скаржника до участі у справі при прийнятті оскаржуваного рішення зачіпає та істотно обмежує його права, а відтак перешкоджає правильному, об’єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних правовідносин.
При цьому, судова колегія враховує, що згідно з ч. 2 ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України викладені вище обставини є в будь-якому випадку окремою підставою для скасування рішення та подальшого нового розгляду справи судом першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи ТОВ "Тріада" про належність йому на праві власності спірного майна, дослідити відповідні питання та надати їм оцінку в судовому рішенні, виконати всі вимоги процесуального законодавства.
Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 –111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 12.07.2005 у справі № 30/79 –скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада", м. Київ –задовольнити частково.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Дроботова
Суддя
Л. Продаєвич
Постанова № 9513816
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2010 р.
№ 30/79
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Муравйова О.В.,
суддів:
Кривди Д.С.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційне подання
Заступника прокурора м. Києва
на постанову
від 20.03.08 Київського апеляційного господарського суду
та на рішення
від 22.01.08
у справі
№30/79
господарського суду
м. Києва
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Апрайз Компані"
до
1. Київської міської ради
2. Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
про
визнання укладеними договорів оренди земельної ділянки
за участю представників сторін
від позивача:
у засідання не прибули
від відповідачів:
1. Тхорик С.М., дов.
від ГПУ:
Рудак О.В., посв.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Апрайз Компані" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про визнання за ним права на оренду земельної ділянки на вул. Сімферопольській, 17-19 у Дарницькому районі м. Києва згідно з проектом відведення, вважати укладеним між позивачем та Київською міською радою договір оренди вказаної земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями та паркінгом в редакції позивача, а також зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати цей договір.
Позов мотивований посиланням на обставини виготовлення позивачем за згодою ради проекту відведення спірної земельної ділянки, погодження його з відповідними органами, але неприйняття радою рішення щодо його затвердження.
Київська міська рада проти позову заперечила, посилаючись на відсутність прийняття нею рішення про передачу позивачу відповідної земельної ділянки як підстави для укладення спірного договору оренди.
Головне управління земельних ресурсів проти позову заперечило, посилаючись на відсутність порушення з його боку прав позивача, який в установленому порядку не звертався щодо реєстрації підписаного обома сторонами договору оренди.
Рішенням від 22.01.08 господарський суд м. Києва (суддя Ващенко Т.М.) позов задовольнив у повному обсязі. Рішення мотивовано посиланням на положення ст. 181 ГК України, а також обставини непідписання радою запропонованого позивачем проекту договору без надіслання протоколу розбіжностей або певних заперечень.
Постановою від 20.03.08 Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: Зеленіна В.О. – головуючого, Синиці О.Ф., Рєпіної Л.О.) рішення суду першої інстанції змінив щодо зазначення в п. 4.2 спірного договору розміру орендної плати 3%.
Ухвалою від 10.03.10 Вищий господарський суд України порушив касаційне провадження за касаційним поданням Заступника прокурора м. Києва, в якому заявлено вимоги про скасування вказаних судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові.
Касаційне подання мотивоване посиланням на порушення судами вимог ст. 116 ЗК України, яка передбачає набуття прав на земельні ділянки на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування, яке Київською міською радою щодо спірної земельної ділянки не приймалось.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Предметом спору в даній справі є, зокрема, вимога вважати укладеним між позивачем та Київською міською радою договір оренди земельної ділянки на вул. Сімферопольській, 17-19 у Дарницькому районі м. Києва згідно з проектом відведення для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудованими офісними приміщеннями та паркінгом.
Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об’єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.
Статтею 116 ЗК України (в редакції на момент вирішення спору) визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
В силу ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Стаття 12 ЗК України визначає повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, до яких, зокрема, належить розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до п. 34 ст. 26, п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання надання земельної ділянки в оренду вирішується на пленарному засіданні ради –сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
З аналізу вказаних норм, які регулюють земельні правовідносини, вбачається, що надання земельної ділянки із земель державної або комунальної власності в оренду шляхом укладення відповідного договору здійснюється на підставі рішення ради, прийнятого за результатами розгляду заяви (клопотання) особи, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду, поданої відповідно до ст. 16 Закону України "Про оренду землі".
Як встановив суд першої інстанції, позивач звернувся до Київської міської ради з клопотанням про виділення в оренду спірної земельної ділянки та за наданим заступником Київського міського голови дорученням №12265(225) від 21.04.04 підготовив проект відведення, який погоджено з відповідними органами. У зв'язку з такими обставинами позивач звернувся до Київської міської ради з пропозицією укласти договір оренди цієї земельної ділянки.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач вчинив усі передбачені законодавством дії, спрямовані на оформлення землі, а рада в місячний строк не прийняла відповідного рішення та не надіслала протоколу розбіжностей до запропонованого позивачем договору. Суд апеляційної інстанції з таким висновком погодився.
Тобто визнаючи укладеним договір оренди спірної земельної ділянки, суди першої та апеляційної інстанцій виходили не з обставин прийняття Київською міською радою на сесії відповідного рішення. Навпаки, судами встановлено обставини неприйняття нею жодного рішення з цього приводу.
Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що Київська міська рада своєю бездіяльністю порушила права позивача на оформлення права користування землею. Проте такий висновок суду є безпідставним за відсутності встановлення обставин щодо визнання незаконною бездіяльності відповідача в судовому порядку, оскільки оскарження певних дій або бездіяльності відповідача не визначені предметом спору в даній справі. Предметом даного спору є саме вимога вважати укладеним договір оренди земельної ділянки, підставою для задоволення якої може бути лише встановлення обставин щодо наявності передбачених законом підстав для укладення такого договору.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про визнання в якості такої підстави обставин відсутності направлення радою протоколу розбіжностей, оскільки з огляду на положення ст.ст. 4, 148, 151, 290 ГК України при врегулюванні правовідносин з оренди землі як основного національного багатства пріоритет мають норми спеціального законодавства.
Відповідно ж до положень земельного законодавства необхідною умовою укладення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а відтак визнання договору оренди укладеним за відсутності такого рішення є порушенням виключного передбаченого Конституцією України права цього органу на здійснення права власності від імені Українського народу та управління землями, яке підлягає захисту. Проте судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні даного спору вказані вимоги не враховано, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.
Також позивачем при зверненні до господарського суду заявлено вимоги про зобов'язання Головного управління земельних ресурсів зареєструвати та видати договір оренди земельної ділянки, вимоги щодо визнання укладеним якого також заявлені в даному спорі.
Суди першої та апеляційної інстанцій задовольнили ці вимоги без зазначення підстав такого рішення та з'ясування, в чому полягає порушення прав позивача Головним управлінням земельних ресурсів, зокрема, суди не встановили фактичні обставини щодо ухилення цієї особи від реєстрації укладеного договору оренди спірної земельної ділянки, а також наявності у неї правових підстав для реєстрації цього договору за відсутності його підписання сторонами, а відтак і до вирішення даного спору щодо його укладення по суті.
З огляду на викладене судова колегія дійшла висновку про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог ст.ст. 43, 47, 43, 84, 105 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства, тому рішення і постанова підлягають скасуванню як такі, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права.
Оскільки касаційна інстанція обмежена у праві оцінки доказів та встановленні фактичних обставин справи, а право оцінки доказів належить до повноважень судів першої та апеляційної інстанцій з додержанням принципу рівності сторін у процесі, справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції для встановлення на підставі відповідних доказів усіх суттєвих обставин щодо правовідносин, які існують між сторонами, та правильного застосування законодавства.
Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, 1119-12 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційне подання задовольнити частково.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.08 та рішення господарського суду м. Києва від 22.01.08 у справі №30/79 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий О.Муравйов
Судді Д.Кривда
А.Уліцький