ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 жовтня 2006 р.
№ 30/79
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді:
суддів:
Добролюбової Т.В.,
Дроботової Т.Б.,
Продаєвич Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада", м. Київ
на рішення
господарського суду м. Києва від 12.07.2005
у справі
№ 30/79
за позовом
Приватного підприємства "Духовність", м. Київ
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Трияда", м. Київ
про
визнання дійсним та укладеним договору купівлі –продажу та про визнання права власності на нерухоме майно
за участю представників сторін:
від скаржника:
Леськов П.І. за дов. від 18.02.04 №1/05
від позивача:
не з'явилися, належно повідомлені про час і місце засіданні суду
від відповідача:
Процюк О.О. за дов. від 25.01.2006 №2501/06
Ухвалою від 07.09.2006 касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада" прийнята до провадження та призначена до розгляду на 12.10.2006 року колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Добролюбова Т.В. –головуючий, судді: Гоголь Т.Г., Продаєвич Л.В.
Доповідач: Продаєвич Л.В.
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду України від 09.10.2006 № 02-12.2/354 у зв’язку з перебуванням судді Гоголь Т.Г. у відпустці розгляд справи господарського суду м. Києва №30/79 здійснено колегією суддів у складі: Добролюбова Т.В - головуючий, судді: Дроботова Т.Б., Продаєвич Л.В.
ВСТАНОВИВ:
15.06.2005 року Приватне підприємство ?Духовність? звернулося до господарського суду м. Києва з позовом, в якому просить на підставі ч.3 ст. 182 Господарського кодексу України, ст. 220 Цивільного кодексу України визнати дійсним та укладеним договір купівлі –продажу між Приватним підприємством ?Духовність? та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Трияда?, згідно з яким ПП ?Духовність? прийняло у власність, а ТОВ ?Трияда? продало блок № 7 в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ.А), площею 2200,70кв.м., що розташований в м. Києві по вул. Стуса Василя, № 35-37 та визнати право права власності ПП ?Духовність? на зазначене нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що сторонами у справі укладений попередній договір від 27.05.2005, на виконання якого здійснена часткова оплата у сумі 40000,00грн. та надано відповідачеві проект основного договору, який не був укладений.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.07.2005 (суддя: Ващенко Т.М.) - позовні вимоги задоволені. Визнано дійсним та укладеним договір купівлі –продажу, укладений між ПП ?Духовність? та ТОВ ?Трияда?, згідно з яким ПП ?Духовність? прийняло у власність, а ТОВ ?Трияда? продало блок номер 7 в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ. А), площею 2200,70кв.м., що розташований в м. Києві по вул. Стуса Василя, № 35-37. Визнано право власності ПП ?Духовність? на нерухоме майно, а саме: на блок номер 7 (сім) в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ. А), площею 2200,70кв. м., що розташований в м. Києві по вул. Стуса Василя, № 35-37. Стягнуті з ТОВ ?Трияда? на користь ПП ?Духовність? судові витрати.
До Вищого господарського суду України звернулося ТОВ ?Тріада?, м. Київ з касаційною скаргою, в якій ставить питання про скасування рішення господарського суду м. Києва від 12.07.2005, про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання права власності ПП "Духовність" на майновий комплекс у зв’язку з відсутністю предмету спору, в частині позовних вимог про визнання дійсним та укладеним договору купівлі –продажу просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення порушено право власності ТОВ ?Тріада? на спірне нерухоме майно.
При цьому, товариство зазначає, що на момент укладання попереднього договору купівлі –продажу воно було належним власником об’єкту купівлі –продажу, оскільки приймало часткову участь у будівництві та отримало свідоцтво про право власності від 09.08.2000 МК № 0110003057 на майновий комплекс по вул. Радгоспній (нова назва Василя Стуса) №35-37 в м. Києві в складі: блок №7 в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ. А) площею 2200,70кв. м.
А відтак, скаржник вважає, що місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги за відсутності предмету спору, чим порушив ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, а незалучення до участі у справі ТОВ ?Тріада? є порушенням права власності останнього, і відповідно до ст. 107 Господарського процесуального кодексу України надає право на касаційне оскарження судового рішення.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, перевіривши матеріали справи на предмет повноти їх встановлення судом першої інстанції та правильності застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, вислухавши присутніх у судовому засіданні представників скаржника і відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке:
В силу вимог ст. 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна інстанція лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога Приватного підприємства "Духовність" до ТОВ "Трияда" (м. Київ, вул. Арсенальна, 20, код ЄДРПОУ 33104137 ) про визнання дійсним та укладеним договору купівлі-продажу і визнання права власності на майно: блок №7 в частині І, ІІ, VІІІ, ІХ поверхи адміністративного будинку (літ. А) площею 2200,70кв. м.
При ухваленні оскаржуваного рішення господарський суд м. Києва дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, і відповідно про визнання дійсним та укладеним договору купівлі –продажу нерухомого майна та про визнання права власності позивача на зазначене майно.
Доводи касаційної скарги ТОВ "Тріада" (м. Київ, вул. І. Кудрі, 22-А, код ЄДРПОУ 14356195 ) безпосередньо стосуються права власності цього товариства на спірне нерухоме майно, тобто предмета спору, однак до участі у справі скаржник не був залучений.
До касаційної скарги товариством додані документи - свідоцтво про право власності, видане Київською міською державною адміністрацією 09.08.2000 про належність майнового комплексу, який розташований у м. Києві за адресою вул. Радгоспна, (нова адреса вул. Стуса Василя) №35-37 на праві власності ТОВ "Тріада" - проте, вказані докази не були предметом дослідження суду першої інстанції при вирішення даного спору.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України з огляду на наявні в матеріалах справи докази, приходить до висновку, що оскаржуване рішення господарського суду м. Києва, впливає на права та законні інтереси скаржника, а його не залучення до участі у справі позбавляє товариство права надати свої доводи та заперечення по суті спору на захист своїх прав та інтересів.
Колегія суддів також встановила, що судом першої інстанції не досліджувалися підстави набуття ТОВ "Трияда" права власності на спірне майно, та його повноваження щодо відчуження майна шляхом укладання договору купівлі-продажу з ПП "Духовність".
Згідно з роз’ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 1 постанови від 29.12.1976 №11 "Про судове рішення", обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Відповідно до вимог п. 3 ст.111 9 та п. 3 ч. 2 ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов’язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Вищенаведені обставини свідчать про наявність підстав для застосування Вищим господарським судом України згаданих статей до спірних правовідносин, оскільки незалучення скаржника до участі у справі при прийнятті оскаржуваного рішення зачіпає та істотно обмежує його права, а відтак перешкоджає правильному, об’єктивному та всебічному вирішенню даного спору з врахуванням прав та охоронюваних законом інтересів всіх учасників спірних правовідносин.
При цьому, судова колегія враховує, що згідно з ч. 2 ст.111 10 Господарського процесуального кодексу України викладені вище обставини є в будь-якому випадку окремою підставою для скасування рішення та подальшого нового розгляду справи судом першої інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити доводи ТОВ "Тріада" про належність йому на праві власності спірного майна, дослідити відповідні питання та надати їм оцінку в судовому рішенні, виконати всі вимоги процесуального законодавства.
Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 –111 11 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду м. Києва від 12.07.2005 у справі № 30/79 –скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Києва.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тріада", м. Київ –задовольнити частково.
Головуючий, суддя
Т. Добролюбова
Суддя
Т. Дроботова
Суддя
Л. Продаєвич
Рішення № 11548356
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
30.09.10 р. Справа № 30/79
Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,
при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Апєксстрой” м.Донецьк
до відповідача: Спільного підприємства „Агроспецмонтажник” м.Ясинувата, Донецької області
про стягнення суми заборгованості за договором підряду № 09/01-2 від 02 січня 2009р. у розмірі 100 000,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 11 315,32 грн., 3% річних у сумі 4 247,40 грн., пені у розмірі 71,73 грн.,
За участю представників сторін :
від позивача: Мельник Т.М. – за довіреністю
від відповідача: не з’явився
СУТЬ СПОРУ:
Ухвалою господарського суду Донецької області від 29.03.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Апєксстрой” м.Донецьк до Спільного підприємства „Агроспецмонтажник” м.Ясинувата, Донецької області про стягнення суми заборгованості за договором підряду № 09/01-2 від 02 січня 2009р. у розмірі 100 000,00 грн., інфляційних нарахувань у сумі 14 120,42 грн., 3% річних у сумі 4 309,23 грн., пені у розмірі 93,25 грн.
Розпорядженням Заступника голови господарського суду Донецької області від 26.04.2010р. справу передано на розгляд судді Манжур В.В.
Представника позивача було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір підряду № 09/01-2 від 02.01.2009р., акти приймання виконаних робіт за січень 2009р., довідки про вартість виконаних підрядних робіт за січень 2009р., претензію № 1001-2 від 11.01.2010р., розрахунок суми позовних вимог, неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого позивач звернувся до суду про стягнення суми заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних.
Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.
Позивач у заяві від 27.04.2010р. просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., суму індексу інфляції в розмірі 11315,32 грн., 3% річних в розмірі 4247,39 грн., пеню в розмірі 92,22 грн.
29.09.2010р. позивач надав до суду заяву від 28.09.2010р., в якій просить стягнути суму заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., суму індексу інфляції в розмірі 11315,32 грн., 3% річних в розмірі 4247,40 грн., пеню в розмірі 71,73 грн.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (серія НОМЕР_1) відповідач зареєстрований за адресою: вул.Орджонікідзе, буд.179, м.Ясинувата, Донецька область, 86000. З метою належного повідомлення відповідача про час та місце слухання справи судова кореспонденція направлялась саме за цією адресою.
Однак, Відповідач до жодного судового засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.
Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представника позивача, господарський суд встановив:
02.01.2009р. між Спільним підприємством „Агроспецмонтажник” (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Апєксстрой” (Підрядник) був укладений договір підряду за № 09/01-2 (далі за текстом – договір), згідно пункту 1.1. якого Підрядник, в порядку та на умовах, визначений договором, зобов’язаний виконати підрядні роботи на об’єктах наданих Замовником, а Замовник зобов’язаний прийняти та своєчасно оплатити виконані Підрядником роботи.
Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного виконання сторонами зобов’язань за договором (п.11.1. договору).
Даний договір підписаний обома сторонами без заперечень та зауважень.
Згідно вимог ст.ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.
Із матеріалів справи вбачається, що сторонами погоджено вартість робіт, строки їх виконання та порядок їх оплати.
Згідно п.4.1. договору, Замовник сплачує Підряднику аванс в сумі вартості матеріалів та в кількості 50% від вартості робіт шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Підрядника. Залишкову суму за виконані підрядні роботи на підставі підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт (по формі № КБ-2В) протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (по формі № КБ-2В).
Із актів приймання виконаних робіт за № 30.01.2-09 та № 30.10.1-09 за січень 2009р., які підписані без зауважень обома сторонами 30.01.2009р. та скріплені печатками, вбачається, що позивачем у січні 2009р. на замовлення відповідача виконані підрядні роботи на загальну суму 182007,60грн.
Крім того, між сторонами підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт.
Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
В частині 1 статті 854 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови , що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника. – достроково.
У даному випадку сторони узгодили порядок проведення розрахунків в пункті 4.1. договору.
Відповідач виконані позивачем підрядні роботи за договором оплатив частково в сумі 82007,60грн., що підтверджується банківською випискою за 29.09.09р.
Таким чином, з урахуванням здійсненої оплати, сума заборгованості відповідача за договором, яка на теперішній час не сплачена, становить 100 000,00грн.
Зважаючи на той факт, що на момент вирішення спору до матеріалів справи не надано належних доказів оплати суми заборгованості за договором в повному обсязі, вимоги позивача щодо стягнення суми заборгованості за договором в розмірі 100 000,00грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.
Стосовно заявлених позовних вимог про стягнення суми пені в розмірі 71,73 грн., суд зазначає наступне:
В пункті 4.2. договору передбачено, що при порушення строків оплати за виконані роботи Замовник виплачує пеню в розмірі 0,1% вартості робіт за кожний день прострочки.
Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.
Оскільки за умовами договору оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування авансу 50% від вартості робіт та сплати залишкової суми за виконані підрядні роботи на підставі підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт (по формі № КБ-2В) протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (по формі № КБ-2В), відповідачем були порушені строки оплати виконаних робіт.
Отже, позивачем здійснено нарахування суми пені на суму виконаних за актами робіт в розмірі 187007,06грн., зважаючи, що часткова оплата здійснена відповідачем 29.09.09р., тобто з порушенням передбачених договором строків оплати.
Наданий позивачем розрахунок пені визнаний судом таким, що підлягає задоволенню.
Стосовно заявлених вимог про стягнення суми індексу інфляції в розмірі 11315,32 грн. та 3% річних в розмірі 4247,40 грн., суд виходить з наступного:
Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, на підставі статті 625 ЦК України.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Наданий позивачем уточнений розрахунок суми індексу інфляції та 3% річних арифметично перевірений судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”.
Оскільки акти виконаних підрядних робіт підписані 30.01.2009р., а оплата, згідно умов договору, здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів після підписання актів приймання виконаних підрядних робіт (по формі № КБ-2В), обов’язок відповідача по оплаті виконаних позивачем за договором підрядних робіт настав в період з 02 по 13 лютого 2009р.
У зв’язку з несвоєчасною частковою оплатою виконаних підрядних робіт, за період з 16.02.2009р. по 02.01.2010р. позивачем нараховані індекс інфляції та 3% річних на суму несвоєчасних платежів за договором. Отже наданий позивачем уточнений розрахунок суми індексу інфляції та 3% річних визнаний судом вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Отже, стягненню з відповідача підлягає сума індексу інфляції в розмірі 11315,32 грн. та 3% річних в розмірі 4247,40 грн.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.
На підставі ст.ст. 525, 549, 615, 625, 837, 854 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Апєксстрой” м.Донецьк до Спільного підприємства „Агроспецмонтажник” м.Ясинувата, Донецької області про стягнення суми заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., суми індексу інфляції в розмірі 11315,32 грн., 3% річних в розмірі 4247,40 грн., пені в розмірі 71,73 грн. – задовольнити.
Стягнути з Спільного підприємства „Агроспецмонтажник” м.Ясинувата, Донецької області (вул.Орджонікідзе, 179, м.Ясинувата, Донецька область, 86000; ЄДРПОУ 21952182) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Апєксстрой” м.Донецьк (пр.Красногвардейський, 38-А, кв.47, м.Донецьк, 83076; адреса для кореспонденції: вул.Щорса, 69/21, м.Донецьк, 83114; ЄДРПОУ 33967367) суму заборгованості в розмірі 100 000,00 грн., суму індексу інфляції в розмірі 11315,32 грн., 3% річних в розмірі 4247,40 грн., пеню в розмірі 71,73грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 1156,35грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 230,25грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 30.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя
Повний текст рішення складений та підписаний 04.10.2010р.