ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 141136874

Озвучення тимчасово недоступне

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №296/2547/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/830/26

Категорія ст. 336 КПК України Доповідач ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2026 року м. Житомир

Суддя-доповідач Житомирського апеляційного суду ОСОБА_2 , вирішуючи питання про підготовку до розгляду судового провадження № 296/2547/22 за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 31.08.2026 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Житомирського апеляційного суду перебуває судове провадження № 296/2547/22 за апеляційними скаргами захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 31.08.2026 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.

Судовий розгляд апеляційних скарг захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 31.08.2026 призначений в Житомирському апеляційному суді на 03.11.2026 на 14 год 30 хв.

На адресу Житомирського апеляційного суду надійшло клопотання від представника потерпілої ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 про розгляд цього судового провадження за участі захисника в режимі відеоконференції з власних технічних засобів учасника справи.

Дослідивши подане клопотання, суддя-доповідач вважає, що клопотання адвоката ОСОБА_7 про участь захисника в судовому засіданні в режимі відеоконференції (з власних технічних засобів учасника справи) підлягає задоволенню.

Згідно з п. 1, п. 4-1 ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин, в тому числі – під час дії запровадженого в Україні правового режиму воєнного стану.

На підставі наведеного, керуючись ст.336 КПК України, суддя-доповідач

ПОСТАНОВИВ:

Проведення судових засідань під час апеляційного розгляду судового провадження № 296/2547/22 за участі представника потерпілої - авдоката ОСОБА_7 здійснювати дистанційно в режимі відеоконференції з власних технічних засобів адвоката.

Судовий розгляд апеляційних скарг захисників обвинуваченого – адвокатів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Корольовського районного суду міста Житомира від 31.08.2026 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України, призначений в Житомирському апеляційному суді на 03.11.2026 на 14 год 30 хв.

Копію цієї ухвали направити адвокату ОСОБА_7 для відома.

Ця ухвала судді апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення (постановлення), оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_2

Окрема думка № 140551075

Відкрити повний перегляд

"12" жовтня 2026 р. м. Житомир

Окрема думка

судді ОСОБА_1

у справі № 296/2547/22

(провадження № 11-кп/4805/830/26)

Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 12.10.2026, постановленою більшістю колегії суддів у задоволенні клопотання прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_2 про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 відмовлено, а клопотання захисника ОСОБА_4 щодо скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_3 , задоволено частково, змінено запобіжний захід, застосувавши на період з 12.10.2026 до 12.11.2026 включно до обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

При прийнятті цієї ухвали від 12.10.2026 я заперечував проти прийняття такого рішення, голосував проти та викладаю окрему думку з огляду на таке.

Вироком суду першої інстанції в цьому кримінальному провадженні ОСОБА_3 за вчинення 13.11.2021 року нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.119 КК України, призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі, яке належить відбувати реально.

Отже, у разі якщо апеляційний розгляд цього кримінального провадження не буде закінчено через один місяць - до 13.11.2026 року (неявка учасників у зв`язку із захворюванням, госпіталізація до медичного закладу, тощо), та якщо апеляційний суд при цьому за наслідками апеляційного розгляду погодиться із висновками суду першої інстанції про доведення винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, то з урахуванням положень п.3 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, обвинувачений в такому разі уникне призначеному йому кримінального покарання у зв`язку із закінченням строків давності з дня вчинення кримінального правопорушення до дати набрання вироком законної сили.

Тобто ні мета покарання, визначена ст.ст.50,65 КК України, ні завдання кримінального провадження, визначені ст.2 КПК України, в такому разі (у разі, якщо апеляційний суд дійде вказаних висновків за наслідками апеляційного розгляду апеляційних скарг захисників обвинуваченого) не будуть досягнуті.

Ймовірність розвитку подій в такий спосіб в найближчій перспективі не виключається і є реальною хоча б тому, що захисник під час апеляційного розгляду 12.10.2026, зокрема, у поясненнях зазначив, що вже спливають строки давності притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності.

При цьому, до спливу передбаченого п.3 ч.1 ст.49 КК України строку давності відносно обвинуваченого залишився лише один місяць.

З урахуванням цих обставин та призначеного обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально, наведені прокурором у клопотанні ризики, а особливо ризик перешкоджання обвинуваченим кримінальному провадженню іншим чином, вважаю, є доведеними і реальними (особливо ймовірними).

При таких обставинах, жоден інший запобіжний захід, окрім тримання обвинуваченого під вартою, на даний час, вважаю, не здатний запобігти доведеним прокурором ризикам.

Вважю, це не суперечить практиці Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в своєму рішенні у справі «Амбрушкевич проти Польщі» від 4 травня 2006 року, наголосив, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання.

Окрім того, за змістом ч.3 ст.377 КПК України суду надано право змінити запобіжний захід обвинуваченому, що тримається під вартою, засудженому до позбавлення волі, лише у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження.

В цій справі обвинувачений ОСОБА_3 тримається під вартою будучи вже засудженим до позбавлення волі, а 12.10.2026 року апеляційним судом вирішувалось питання продовження (зміни) йому запобіжного заходу, а не оцінка законності та обгрунтованості здійсненого застосування 31 серпня 2026 року судом першої інстанції до ОСОБА_3 запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу у виді тримання під вартою, що було ухвалено місцевим судом відповідно до вимог абзацу дванадцятого пункту 2 частини четвертої статті 374, п.14 ч.1 ст.368 КПК України.

Тож вважаю, що виняткових випадків в розумінні ч.3 ст.377 КПК України захисником в клопотанні та під час апеляційного розгляду не наведено і апеляційним судом не встановлено.

Тому, з урахуванням наведеного, на мою думку, в цьому апеляційному провадженні клопотання прокурора підлягало задоволенню, необхідно було продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 , а у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 щодо скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, раніше обраного обвинуваченому ОСОБА_3 , слід було відмовити повністю.

Суддя Житомирського

апеляційного суду ОСОБА_1