RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Постанова № 140868167

Lecture à voix haute momentanément indisponible

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2026 року

м. Львів

Справа № 909/699/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді О.С. Скрипчук

суддів О.І. Матущак

Н.М. Кравчук,

за участю секретаря судового засідання В.Р. Постолатій,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-05/1660/26 від 26.05.2026)

на ухвалу Господарського суду Івано-Фракнівської області від 15.05.2026 (повний текст складено 15.05.2026, суддя Малєєва О.В.)

у справі № 909/699/22

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут»

про: стягнення 1 435 723 608,06 грн, з яких 1 020 334 434,15 грн заборгованість за придбаний природний газ, 59 039 116,83 грн інфляційні втрати, 9 346 701,83 грн 3% річних, 83 734 155,63 грн пеня, 263 269 199,62 грн штраф.

за участю представників сторін:

від державного реєстатора:

від позивача: Столярець О.В.;

від відповідача: Станько М.М.;

від державного виконавця: Матолич А.М.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Фракнівської області від 12.05.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 168 510 751,27 грн, з яких 990 063 857,02 грн заборгованості за придбаний природний газ, 59 039 116,83 грн інфляційних втрат, 9 346 701,83 грн трьох відсотків річних, 83 734 155,63 грн пені, 26 326 919,96 грн штрафу, а також 868 350 грн судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 236 942 279,66 грн штрафу відмовлено.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови у стягненні 105 307 679,85 грн штрафу та ухвалено в цій частині нове рішення про стягнення зазначеної суми з відповідача на користь позивача. В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10.02.2026 рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишено без змін.

На примусове виконання судових рішень видано відповідні накази.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» до суду першої інстанції подало скаргу (вх. № 3364/26 від 10.04.2026) на бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича.

Заявник обґрунтовує скаргу неправомірністю відмови державного виконавця у задоволенні його заяви від 17.03.2026 про зупинення вчинення виконавчих дій. Зазначає, що відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний зупинити вчинення виконавчих дій, оскільки боржника згідно з постановою НКРЕКП від 06.09.2022 № 1085 включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» № 1639-IX.

З огляду на викладене заявник просить визнати незаконною бездіяльність державного виконавця, яка полягає у невинесенні постанови про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80181725, а також зобов`язати державного виконавця винести постанову про зупинення виконавчого провадження та постанову про зняття арешту з коштів боржника.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.05.2026 у справі № 909/699/22 відмовлено у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ» на бездіяльність державного виконавця.

Ухвала мотивована тим, що для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» необхідна одночасна наявність двох умов: включення боржника до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, та належність заборгованості, що стягується, до такої, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Суд установив, що заборгованість виникла за поставлений природний газ у період із жовтня 2021 року до квітня 2022 року, тоді як передбачена зазначеним Законом процедура врегулювання охоплює відповідну заборгованість за період із січня до квітня 2021 року. Тому на думку суду включення боржника до Реєстру саме по собі не є підставою для зупинення виконавчих дій.

Оскільки заборгованість не підпадає під процедуру врегулювання, передбачену цим Законом, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення виконавчих дій і зняття арешту з коштів боржника. За таких обситавин суд визнав дії державного виконавця правомірними та відмовив у задоволенні скарги.

Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Івано-Фракнівської області від 15.05.2026, Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» через систему «Електронний суд» подало апеляційну скаргу б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-05/1660/26 від 26.05.2026), у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу, прийняти нову, якою скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» (вх. № 3364/26 від 10.04.2026) задоволити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», помилково пов`язавши період виникнення заборгованості перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» із періодом постачання природного газу побутовим споживачам із січня до квітня 2021 року.

Скаржник зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, а належність заборгованості до такої, що підлягає врегулюванню, підтверджується аудиторським звітом та фінансовою звітністю товариства за 2021 рік. На думку скаржника, суд не врахував наявності обох умов для зупинення виконавчих дій, передбачених пунктом 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Також скаржник посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 24.07.2025 у справі № 917/704/23, відповідно до яких державний виконавець не уповноважений самостійно визначати обсяг заборгованості, що підлягає врегулюванню. З огляду на це просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити скаргу на бездіяльність державного виконавця в повному обсязі.

Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подали до суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Івано-Фракнівської області без змін.

Відзиви на апеляційну скаргу мотивовані тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.

У судове засідання 14.10.2026 з`явились представники позивача, відповідача та державного виконавця, надали пояснення щодо обставин справи.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Державним виконавцем 06.02.2026 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 80181725 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області від 02.09.2025 у цій справі. Того ж дня в межах вказаного виконавчого провадження винесено постанови про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 116 851 075,13 грн, про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 191,60 грн та про арешт коштів боржника.

Згідно з постановою про арешт коштів боржника від 06.02.2026 накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші боржника у межах загальної суми звернення стягнення 1 285 361 826,40 грн.

Боржник 17.03.2026 звернувся до державного виконавця із заявою про зупинення вчинення виконавчих дій та зняття арешту з коштів у порядку ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».

На підтвердження підстав для зупинення надав копію постанови НКРЕКП від 06.09.2022 № 1085 про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Листом від 31.03.2026 Відділ примусового виконання рішень повідомив боржника про результати розгляду заяви, відмовивши у зупиненні виконавчого провадження. Відмову мотивовано тим, що боржник зазначив про існування лише однієї обов`язкової умови (включення до Реєстру), однак не надав доказів того, що заборгованість за виконавчим документом підлягає врегулюванню згідно з нормами Закону № 1639-ІХ.

Відповідно до рішення суду від 12.05.2025 стягнута заборгованість виникла внаслідок неналежного виконання боржником зобов`язань за спожитий природний газ у період з жовтня 2021 до квітня 2022.

В наданому заявником аудиторському звіт ТОВ «Крестон Україна» вказано, що метою його складання є подання до НКРЕКП для врегулювання заборгованості постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» згідно із Законом № 1639-IX. Перевіркою підтверджено факт отримання підприємством збитку від реалізації природного газу населенню у зв`язку з перевищенням собівартості ресурсу над вартістю його поставки за період із січня до квітня 2021 року на суму 477 017 312,70 грн.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі, якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.05.2025 у справі № 903/421/24 щодо застосування пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» сформульована правова позиція про те, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного або державного виконавця наявні дві обов`язкові обставини для зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні, передбачені вказаною нормою:

1) перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу;

2) сума, що стягується за наказом, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Досліджуючи питання про поширення процедури врегулювання, передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», на борг, присуджений судом до стягнення у цій справі, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру, які визначені у статті 1 цього Закону.

Згідно з абзацом десятим частини першої статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» процедура врегулювання заборгованості поширюється на заборгованість та/або грошові зобов`язання постачальників природного газу, які в період з 01.01.2021 до 30.04.2021 включно здійснили поставку природного газу побутовим споживачам за ціною, що не перевищувала граничний рівень ціни природного газу, встановлений Кабінетом Міністрів України на період лютий - березень 2021 року включно, перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», не сплачені станом на 30.11.2022.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.07.2025 у справі № 917/704/23 (пункт 8.48) зазначено, що Закон не надає виконавцю повноважень оцінювати, тлумачити або перевіряти обсяг заборгованості, яка підлягає врегулюванню в межах процедури, передбаченої Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу». Визначення і затвердження розміру такої заборгованості здійснюється відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1179 (на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків).

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1179 затверджено Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», та проведення відповідних взаєморозрахунків.

У пункті 5 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для фінансового забезпечення заходів з врегулювання заборгованості, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» визначено заборгованість, на врегулювання якої спрямовуються бюджетні кошти. Зокрема, у підпункті 4 вказано - різниці між вартістю ресурсу природного газу, використаного для потреб побутових споживачів, та вартістю реалізації такого ресурсу побутовим споживачам природного газу протягом січня - квітня 2021 року, визначеної згідно з абзацом восьмим частини другої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Вказані в абзаці восьмому частини другої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» обставини і стали підставою для включення заявника до Реєстру (підтверджені висновком суб`єкта аудиторської діяльності щомісячні розрахунки різниці між вартістю ресурсу природного газу, використаного постачальником для забезпечення потреб побутових споживачів протягом січня - квітня 2021 року включно, та вартістю реалізації цього ресурсу побутовим споживачам протягом січня - квітня 2021 року).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, заборгованість боржника перед стягувачем виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за поставлений природний газ у період із жовтня 2021 року до квітня 2022 року включно. Вказаний період повністю виходить за межі часового проміжку (січень - квітень 2021 року), встановленого абзацом десятим частини першої статті 1 та абзацом восьмим частини другої статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» для врегулювання заборгованості постачальників перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

Отже, сам факт включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз Збут» до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06.09.2022 № 1085 не є безумовною підставою для зупинення вчинення виконавчих дій у будь-якому виконавчому провадженні щодо стягнення заборгованості з такого підприємства. Для застосування пункту 15 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» необхідно встановити не лише перебування боржника у відповідному Реєстрі, а й належність саме заборгованості, яка стягується у виконавчому провадженні, до тієї, що підлягає врегулюванню відповідно до спеціального Закону.

При цьому наведені апелянтом обставини щодо наявності збитків від постачання природного газу побутовим споживачам у період із січня до квітня 2021 року, на підтвердження яких подано аудиторський звіт Товариства з обмеженою відповідальністю «Крестон Україна», самі собою не свідчать про належність до врегулювання заборгованості, стягнутої у цій справі. Вказаний звіт стосується збитків від реалізації природного газу побутовим споживачам у зазначений період, тоді як предметом стягнення у справі № 909/699/22 є заборгованість за природний газ, поставлений із жовтня 2021 року до квітня 2022 року включно.

Таким чином, доводи апелянта про включення його до Реєстру та наявність збитків за постачання природного газу побутовим споживачам у січні - квітні 2021 року не спростовують установлених судом першої інстанції обставин щодо періоду виникнення заборгованості, яка стягується у цьому виконавчому провадженні, та не підтверджують наявності передбачених законом підстав для зупинення вчинення виконавчих дій.

Щодо законності дій державного виконавця по накладенню арешту на майно та кошти боржника.

За частинами 1, 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що заходами примусового виконання рішень є, зокрема: - звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; - заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем та інше.

Для забезпечення реального виконання рішення передбачене застосування арешту майна (коштів) боржника. Арешт накладається в розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі (частини 1, 3 статті 56 цього Закону).

З системного аналізу наведених норм вбачається, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-яке майно та кошти, в тому числі електронні, на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонене законом.

До підстав зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини, зокрема, належить зупинення виконавцем вчинення виконавчих дій в порядку пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», тобто в випадку, коли заборгованість боржника підлягає врегулюванню відповідно до процедур, визначених Законом України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

Водночас, як зазначено вище, у межах виконавчого провадження № 80181725 відсутні правові підстави для зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 15 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки спірна заборгованість не підпадає під дію Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу».

За відсутності підстав для зупинення вчинення виконавчих дій відсутні й правові підстави для зняття арешту з коштів боржника.

Таким чином, з урахуванням наведеного, державний виконавець діяв виключно в межах наданих законом повноважень, у спосіб та порядку, визначених Законом України «Про виконавче провадження», із дотриманням принципів законності, обґрунтованості та обов`язковості виконання судових рішень.

Апелянтом не доведено наявності обставин, які б свідчили про протиправність рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, а також не надано належних і допустимих доказів порушення його прав чи інтересів.

Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу ухвали Господарського суду Івано-Фракнівської області від 15.05.2026 у справі № 909/699/22.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Судові витрати

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд –

УХВАЛИВ :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Івано-Франківськгаз збут» б/н від 25.05.2026 (вх. № 01-05/1660/26 від 26.05.2026) залишити без задоволення.

2.Ухвалу Господарського суду Івано-Фракнівської області від 15.05.2026 у справі 909/699/22 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Головуючий суддя О.С. Скрипчук

Суддя Н.М. Кравчук

Суддя О.І. Матущак

Ухвала № 134497477

Ouvrir la consultation complète

УХВАЛА

03.03.2026

м. Івано-Франківськ

Справа № 909/699/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В. ,

розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ" на бездіяльність державного виконавця (вх. № 1877/26 від 03.03.2026) у справі

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ"

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ"

про стягнення 1 435 723 608,06 грн, з яких 1 020 334 434,15 грн - заборгованість за придбаний природний газ, 59 039 116,83 грн - інфляційні втрати, 9 346 701,83 грн - 3% річних, 83 734 155,63 грн - пеня, 263 269 199,62 грн - штраф,

установив таке.

Згідно з рішенням суду від 12.05.2025 позов задоволено частково - стягнуто з відповідача на користь позивача 1 168 510 751,27 грн, з яких 990 063 857,02 грн - заборгованість за придбаний природний газ, 59 039 116,83 грн - інфляційні втрати, 9 346 701,83 грн - 3% річних, 83 734 155,63 грн - пеня, 26 326 919,96 грн – штраф, а також 868 350 грн судового збору. Відмовлено в позові в частині стягнення штрафу в розмірі 236 942 279,66 грн.

Згідно з постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2025 рішення суду від 12.05.2025 в частині відмови у задоволенні позовних вимог в розмірі 105 307 679,85 грн штрафу скасовано, прийнято нове рішення, яким стягнуто з відповідача на користь позивача 105 307 679,85 грн штрафу; в решті оскаржуваної частини рішення суду залишено без змін.

На примусове виконання рішення суду від 12.05.2025 та постанови Західного апеляційного господарського суду 04.11.2025 видано накази.

Боржник – ТОВ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ" 03.03.2026 звернувся до суду зі скаргою на у виконавчому провадженні бездіяльність державного виконавця.

У поданій скарзі заявник просить зупинити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 80181725 та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 06.02.2026. Вказує, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. не розглянув заяву боржника про зупинення вчинення виконавчих дій від 09.02.2026. Підставою для подання вказаної заяви вказує набрання чинності ЗУ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" № 1639-ІХ, в п. 15 ч. 1 ст. 34 якого передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі якщо сума, що стягується, підлягає врегулюванню відповідно до процедур, передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", за умови перебування боржника в реєстрі підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Вказує, що згідно з постановою НКРЕКП № 1085 від 06.09.2022 ТОВ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ" включено до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу. Окрім того, відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 27 ЗУ "Про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до ЗУ "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами.

Відповідно до ст. 3391 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга розглядається у двадцятиденний строк з дня прийняття її до розгляду у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця, бездіяльність якого оскаржується (ч. 1 ст. 342 ГПК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 340 ГПК України про прийняття скарги до розгляду суд постановляє ухвалу та повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня після прийняття її до розгляду.

Враховуючи викладене, скаргу належить прийняти до розгляду, призначити судове засідання для її розгляду та повідомити відповідний орган державної виконавчої служби про прийняття скарги до розгляду.

Керуючись ст. 232 - 235, 253 - 255, 339, 340 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Прийняти до розгляду скаргу ТОВ "ІВАНО-ФРАНКІВСЬКГАЗ ЗБУТ" на бездіяльність державного виконавця (вх. № 1877/26 від 03.03.2026).

2. Призначити судове засідання для розгляду скарги на 16.03.2026 о 10:00.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області (вул. Грушевського, 32, м. Івано-Франківськ, 76018, зал судових засідань № 3).

3. Повідомити учасників справи та державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових Владислава Сергійовича про дату, час та місце судового засідання.

4. Встановити державному виконавцю Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В. С. строк для надання письмових пояснень щодо поданої скарги та належним чином засвідчених копій матеріалів виконавчого провадження № 80181725 - п`ять днів з дня отримання цієї ухвали.

Для участі у судовому засіданні уповноважені представники повинні мати при собі документи, що посвідчують особу та підтверджують повноваження відповідно до вимог ст. 60 ГПК України.

Суд повідомляє, що учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, оскільки суд має відповідну технічну можливість.

Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернеті за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на вебсторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за вебадресою http://reyestr.court.gov.ua/, а також ознайомитись з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О. В. Малєєва