ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 140664349

Озвучення тимчасово недоступне

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження:

22 ц/824/14668/2026 Доповідач - Кафідова О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 756/9282/19

15 жовтня 2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Д`яченко М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Марківа Назара Володимировича на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Шевчука А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит», Товариства з обмеженою відповідальністю «Кур`єрська авіапошта України-Експрес», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Богдан Леонідович, Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної Ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації» м. Київ Державний реєстратор Хоменко Ірина Олексіївна про визнання недійсним договору поруки, іпотеки, договору про відступлення (купівлю-продаж), скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання права власності,

в с т а н о в и в:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив:

- визнати недійсним договір поруки №04-644/1-4 від 24.09.2013 року, укладений між ПАТ «Банк Національний кредит», ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір іпотеки №04-645/1-1 зареєстрований в реєстрі за №1821 квартири АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Національний кредит»;

- визнати недійсним договір відступлення (купівлю продаж) прав за договором іпотеки, серія та номер: 1773, від 25.05.2018 року, укладений між ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (заборону на нерухоме майно) індексний номер: 6178631 від 24.09.2013 року 16:47:42 підстава виникнення: договір іпотеки від 24.09.2013 року, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б.Л., обтяжувач - ПАТ «Банк Національний кредит», особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 , тип майна: квартира 1821 квартири АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 42755292 від 29.08.2018 року 18:09:17, Хоменко І.О., Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної Ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації» м. Київ, об`єкт: квартира АДРЕСА_1 , власник: ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо»;

- визнати за ним у порядку поділу майна подружжя право власності на частини об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03.11.2017 року №4700/4701/17-32 за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами, встановлено, що підписи від імені поручителя в договорі поруки від 24.09.2013 року №04-644/1-4 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою без наслідування підпису ОСОБА_1 .

За таких обставин вказував, що позивач у інший цивільній справі №761/6590/15-ц, ПАТ «Банк національний кредит» для стягнення заборгованості за договором кредиту від 24.09.2013 року №05.1-165ю/2013/2-1 з боржника ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» та поручителя ОСОБА_1 , надало суду документи з підробленим підписом, який не належить ОСОБА_1 , що за своєю природою породжує недійсність договору поруки від 24.09.2013 року №04-644/1-4, укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» та від імені ОСОБА_1 .

Зазначав також про те, що він не підписував та не надавав нотаріальної згоди й на укладення 24.09.2013 року договорів іпотеки №04-645/1-1 та №04-646/1-1 між ПАТ «Банк національний кредит» та його дружиною ОСОБА_2 , яка виступила майновим поручителем за зобов`язанням ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» і передала в іпотеку спільне майно подружжя: машиномісце за АДРЕСА_2 разом з усіма його поліпшеннями та квартиру АДРЕСА_3 , що за своєю суттю впливає на недодержання вимог щодо правочину в момент його укладання.

У зв`язку з чим вважає, що договори іпотеки є недійсними з моменту їх вчинення, а відтак - підлягає визнанню недійсним і договір відступлення (купівлі-продажу) прав за договором іпотеки від 25.05.2018 року, серія та номер 1773, укладений між ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» із скасуванням обтяжень, зареєстрованих на підставі недійних договорів.

Обґрунтовуючи вимоги про визнання права власності на частини об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , вказував на те, що вказане помешкання було набуте у період шлюбу з ОСОБА_2 за спільні кошти подружжя. Хоча згідно зі свідоцтвом про право власності від 30.03.2006 року, НОМЕР_1 , квартира була зареєстрована на ім`я дружини ОСОБА_2 , позивач вважає, що він має право на частину зазначеної вище квартири, яка є спільним сумісним майном подружжя, проте у зв`язку з незаконним укладенням вищезазначених договорів та перереєстрації права власності на цю квартиру за юридичною особою, реалізувати своє право на поділ майна не має можливості.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що судом не встановлено, що волевиявлення позивача щодо укладення договору поруки №04-644/1-4 від 24.03.2013 року та нотаріальної згоди на укладення 24.09.2013 року договорів іпотеки №04-645/1-1 та №04-646/1-1 суперечило його внутрішній волі та вчинено не ним, що дає підстави вважати додержаними вимоги, необхідних для чинності правочину, а отже відсутністю підстав для визнання їх недійсним.

Отже позивачем не доведено недійсності договору іпотеки, а тому й відсутні підстави для визнання недійсним договору відступлення (купівлі-продажу) прав за договором іпотеки: серія та номер: 1773 від 25.05.2018 року укладеного між ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» із скасуванням обтяжень, зареєстрованих на підставі вказаних договорів, а також визнання за позивачем права власності на частину квартири, оскільки за твердженням самого ж позивача вказані вимоги є взаємопов`язаними та витікають одна з одної.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Марків Н. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Крім того, в апеляційній скарзі заявник також просить:

- зобов`язати ТОВ «Інвест-Кредо» та приватного нотаріуса Дмух Б.Л. надати оригінали заяви ОСОБА_1 про згоду на передачу в іпотеку від 24.09.2013 року, копію якої ними було надано до першого суду;

- призначити у цивільній справі № 756/9282/19 судову почеркознавчу експертизу документів.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, зокрема, не встановив, чи було підписи у договорі поруки від 24.09.2013 року №04-644/1-4 та згоді на укладення 24.09.2013 року договорів іпотеки №04-645/1-1 та №04-646/1-1 здійснені позивачем; чи було дотримано вимоги законодавства відповідачем ОСОБА_2 при укладенні двох договорів іпотеки та чи було дотримано вимоги законодавства відповідачем ПАТ «Банк національний кредит» при проведені аукціону з продажу права вимоги.

Недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими. Так, суд визнав відсутнім у приватного нотаріуса Дмух Б.Л. оригіналу заяви-згоди позивача на укладення 24.09.2013 року договорів іпотеки №04-645/1-1 та №04-646/1-1 посилаючись лише на лист від 08.01.2025 року №02/1-16. При цьому приватний нотаріус Дмух Б.Л. надав копію заяви, яку він виготовив з оригіналу.

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи Суд зробив висновок, що позивач надав згоду на передачу спільного майна подружжя в іпотеку, посилаючись на те, що це питання обговорювалось на загальних зборах учасників ТОВ «Кур`єрська авіапошта Україна-Експрес», протокол від 02.09.2013 року. Проте це не відповідає вимогам законодавства, зокрема ч. 1 ст. 578 Цивільного кодексу України, згідно якою майно, що є у спільній власності може бути передане у заставу лише за згодою усіх співвласників. Згода одного із подружжя на укладення правочину іншим із подружжя має бути викладена окремо у письмовій формі, у визначених законом випадках - нотаріально посвідчена, із зазначенням конкретних дій.

21 листопада 2018 року Велика Палата Верховного Суду у справі №372/504/17 сформувала правовий висновок щодо визнання договору іпотеки недійсним у зв`язку із відсутністю згоди другого із подружжя на передачу спільного майна в іпотеку. Верховний Суд дійшов висновку, що договір іпотеки укладений без нотаріально посвідченої згоди особи (другого із подружжя), яка є співвласником предмета іпотеки в силу вимог статті 60 Сімейного кодексу України відповідно до вимог статей 203, 205, 215 Цивільного кодексу України має бути визнаний судом недійсним.

Щодо порушення норм процесуального права - суд відмовився надавати судовому експерту документи, які містять вільні зразки підписів позивача, посилаючись на відсутність нотаріального їх засвідчення. Це призвело до значного обмеження прав позивача. Експерт не надав відповіді на поставлені судом питання. Суд не витребував і не оглянув оригінали документів у приватного нотаріуса Дмух Б.Л. Нотаріус надав до суду копії всіх потрібних документів, однак оригінали, необхідні для експертизи не надав.

Неправильне застосування норм матеріального права - судом неправильно застосовано ч. 2 ст. 369 ЦК України та ч. 2 ст. 65 СК України, відповідно яких при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Нотаріус при посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім`я одного з подружжя, зобов`язаний вимагати письмову згоду іншого з подружжя. Більше того, в Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України зазначено, що справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена. Відсутність згоди одного із співвласників - подружжя на розпорядження нерухомим майном є підставою для визнання недійсним правочину, укладеного іншим співвласником щодо розпорядження спільним майном.

У вересні 2026 року ПАТ «Банк національний кредит» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У вересні 2026 року ТОВ «ФК Інвест-Кредо» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило відмовити у призначенні судової почеркознавчої експертизи документів, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 та його представник - адвокат Марків Н. В., які підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 проти доводів апеляційної скарги не заперечувала, просила її задовольнити.

Представник ТОВ «ФК Інвест-Кредо» Кучерук А.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала, вважала рішення суду першої інстанції законним і обгрунтованним.

ПАТ «Банк національний кредит» в судове засідання не з`явився, про дат, час та місце розгляду справи повідомлявся засобами електронного зв`язку. Відповідно до звіту про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, поштова кореспонденція була доставлена адресату.

ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» в судове засідання не з`явилось, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялось засобами поштового зв`язку, проте поштова кореспонденція не була вручена, причина «адресат відсутній».

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Богдан Леонідович, Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної Ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації» м. Київ Державний реєстратор Хоменко Ірина Олексіївна в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись засобами поштового зв`язку, поштова кореспонденція була отримана адресатами 06 жовтня 2026 року та 08 жовтня 2026 року.

З огляду на вище викладене колегія суддів визнала за можливе проводити розгляд справи за відсутності не з`явившихся сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 24.09.2013 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ТОВ «Кур?єрська авіапошта України-Експрес» було укладено Генеральний договір про здійснення кредитування №05.1-165ю/2013/2-1 та Договір про надання відновлюваної кредитної лінії №05.1-166ю/2013/2-1 в режимі мультивалютності. Відповідно до умов вказаних договорів ПАТ «Банк національний кредит» зобов`язувався надавати ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» кредит в гривні, доларах США та євро, окремими частинами (траншами) в межах максимального ліміту заборгованості в розмірі до 2 748 000,00 грн, із встановленою платою за користування кредитом в у розмірі 23,0 проценти річних за користування кредитом у гривні та 14 процентів річних - в доларах США, та комісій, в розмірі та порядку, визначеними Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться у додатках до Кредитного договору, що є невід`ємною складовою цього кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» за вказаними договорами, між ПАТ «Банк національний кредит» та ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» було укладено договір застави обладнання № 04-643/1-1 від 24.09.2013 року, також між Банком та ОСОБА_2 24.09.2013 року було укладено договір іпотеки №04-641/1-1 і Договір наступної іпотеки №04-645/1-1, які були посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б.Л. за реєстровими №1823 та №1821, відповідно до яких в іпотеку було передано машиномісце № НОМЕР_2 , що знаходиться по АДРЕСА_4 та квартиру АДРЕСА_3 .

Крім того, 24.09.2013 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №04-644/1-4, відповідно до якого поручитель зобов`язався солідарно відповідати перед кредитором за виконання зобов`язань ТОВ «Кур?єрська авіапошта України-Експрес» за договором про надання відновлюваної кредитної лінії №05.1-166ю/2013/2-1 та Генеральним договором про здійснення кредитування №05.1-165ю/2013/2-1 від 24.09.2013 року.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2015 року в межах розгляду справи №761/6590/15-ц задоволено позовну заяву ПАТ «Банк національний кредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором та стягнуто солідарно з ТОВ «Кур`єрська авіапошта Україна-Експрес» та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Банк національний кредит» суму заборгованості в розмірі 1 163 791,89 грн та 260 410,04 доларів США.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 24.02.2016 року провадження у справі №761/6590/15-ц за позовом ПАТ «Банк національний кредит» до ТОВ «Кур`єрська авіапошта Україна-Експрес» про стягнення заборгованості за кредитним договором закрито, а в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 рішення суду залишено без змін.

25.05.2018 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладено договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, відповідно до якого між ПАТ «Банк національний кредит» відступило, а ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» набуло права вимоги за: договором про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-166ю/2013/2-1 (в режимі мультивалютності) та Генеральним договором про здійснення кредитування №05.1-165ю/2013/2-1 від 24.09.2013 року та за всіма договорами забезпечення, які укладались між Банком та Боржником, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Судом встановлено, що у зв`язку з невиконанням боржниками взятих на себе зобов`язань ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» в позасудовому порядку звернуло стягнення на майно, що було предметом іпотеки за іпотечними договорами.

З інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності вбачається, що квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_5 зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Підставою виникнення права власності став договір відступлення купівлі-продажу) прав за договором іпотеки, серія та номер: 1773, виданий 25.05.2018 року, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Скульська Т.А., дата державної реєстрації: 29.08.2018 року.

Після цього, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулись до ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» з пропозицією придбати у них квартиру АДРЕСА_3 та машиномісце № НОМЕР_2 , що знаходиться по АДРЕСА_4 .

11.09.2018 року між сторонами було досягнуто попередньої домовленості щодо продажу вказаного нерухомого майна, на підтвердження чого, між ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено попередній договір, який 11.09.2018 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. за реєстровим № 3392.

18.01.2019 року між ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» та ОСОБА_2 і ОСОБА_1 вдруге укладено вдруге попередній договір, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Скульською Т.А. за реєстровим №160, але умови цього договору також не були виконані.

Зі змісту кожного з вказаних договорів, зокрема, пункту 1.2 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 погоджувались з тією обставиною, що «КВАРТИРА та МАШИНОМІСЦЕ правомірно набуті у власність ПЕРШОЮ СТОРОНОЮ, у зв`язку з невиконанням ТОВ «Кур?єрська авіапошта Україна-Експрес» зобов`язань за Генеральним договором про здійснення кредитування №05.1-16510/2013/2-1 від 24.09.2013 року, Договором про надання відновлюваної кредитної лінії №05.-1-166ю/2013/2-1 (в режимі мультивалютності) від 24.09.2013 року».

10.04.2019 року у зв`язку з невиконанням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 умов вищевказаного договору, між сторонами було укладено нотаріальний договір про розірвання Попереднього договору.

Також, судом встановлено, що у листопаді 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04.08.2015 року в справі №761/6590/15-ц у зв`язку із нововиявленими обставинами, вказуючи, що ним не підписувався договір поруки, на який послався суд ухвалюючи рішення про солідарне стягнення заборгованості.

20.12.2017 року Шевченківським районним судом міста Києва було відмовлено у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами з тих підстав, що ОСОБА_1 не звертався до суду із позовом про визнання недійсним договору поруки. При цьому, в межах розгляду заяви проведена судова почеркознавча експертиза за висновком якої №4700/4701/17-32 від 03.11.2017 року експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз встановлено, що підписи від імені поручителя в договорі поруки №04-644/1-4 від 24.09.2013 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою без наслідування підпису останнього.

В ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 20.12.2017 року зазначено, що «висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами судово-почеркознавчої експертизи №4700/4701/17-32 від 03.11.2017 року встановлено, що підписи від імені поручителя в договорі поруки N№04-644/1-4 від 24.09.2013 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів не відповідачем, а іншою особою без наслідування підпису відповідача» ( ОСОБА_1 ). Разом з тим, Шевченківський районний суд м. Києва зазначив: «обставина щодо підписання ним договору поруки не досліджувалась судом та не була предметом доказування при розгляді справи по суті».

Отже, судовими рішеннями у справі №761/6590/15-ц не було встановлено, що підписи від імені поручителя в договорі поруки N№04-644/1-4 від 24.09.2013 виконані не ОСОБА_1 . Відповідний висновок міститься лише у висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, за результатами судово-почеркознавчої експертизи № 4700/4701/17-32 від 03.11.2017 року, проведеної в межах розгляду справи № 761/6590/15-ц.

Натомість, Апеляційним судом м. Києва у постанові від 22.03.2018 року у справі №761/6590/15-ц зазначено: «судом встановлено, що договір поруки №04-644/1-4 (трьохсторонній) від 24.09.2013 року укладений та підписаний представником Банку, директором ТОВ «Кур`єрська авіапошта Україна-Експрес» та ОСОБА_4 як засновником ТОВ «Кур`єрська авіапошта Україна-Експрес» в присутності працівника Банку після укладання та підписання 24.09.2013 договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 05.1-166ю/2013/2-1 від 24.09.2013».

Обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на викладене, суд першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного рішення взяв до уваги обставини, встановлені в постанові Апеляційного суду м. Києва від 22.03.2018 року у справі №761/6590/15-ц, а не висновок судової почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз №4700/4701/17-32 від 03.11.2017 року, проведений у справі №761/6590/15-ц.

Що стосується надання позивачем згоди на укладення його дружиною ОСОБА_2 договору іпотеки, судом встановлено наступне.

Відповідно до пункту 1.4.12 договору іпотеки: «підписання Договору іпотеки вчиняється за письмовою заявою-згодою чоловіка іпотекодавця ОСОБА_1 у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б.Л. 24.09.2013 року за реєстровим №1820».

Вказана згода міститься в нотаріальних справах приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дмуха Б.І., що підтверджується її копією наданою нотаріусом на вимогу суду.

Відповідно до заяви про згоду на передачу в іпотеку, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дмухом Б.Л. 24.09.2013 року за реєстровим №1820 - ОСОБА_1 надав «згоду своїй дружині ОСОБА_2 на передачу в іпотеку ПАТ «Банк Націоналний Кредит» квартири за АДРЕСА_3 та машиномісця за АДРЕСА_2 .

Судом встановлено та не заперечувалося сторонами у судовому засіданні, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є учасниками ТОВ «Кур?єрська Авіапошта Україна-Експрес», яким належить по 50% голосів кожному і у сукупності вони володіють 100% (сто) відсотками голосів від загальної кількості учасників.

При цьому, 02.09.2013 року відбулись збори учасників зазначеного Товариства, з протоколу №15 яких вбачається, що особи, які володіють у сукупності 100% (сто) відсотками голосів від загальної кількості учасників - ОСОБА_2 (50%) та ОСОБА_1 (50%) вирішували та погодили питання «про отримання кредиту у формі відновлюваної мультивалютної кредитної лінії у ПАТ «Банк Національний Кредит» в сумі 2 748 000, 00 грн...» та звернення «до ОСОБА_2 з проханням бути майновим поручителем для отримання кредиту... та надати в якості забезпечення за ним власне майно, а саме: наступну іпотеку трикімнатної квартири... що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 та машиномісце №220..»

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст протоколу зборів учасників ТОВ «Кур?єрська авіапошта Україна-Експрес» від 02.09.2013 року спростовує твердження ОСОБА_1 , що він не мав намірів та не давав згоди своїй дружині ОСОБА_2 на передачу в іпотеку ПАТ «Банк Національний Кредит» спільного майна.

За клопотанням позивача у даній справі з метою спростування (підтвердження) належності підпису ОСОБА_1 у договорі поруки №04-644/1-4 від 24.09.2013 року, у заяві-згоді чоловіка іпотекодавця ОСОБА_1 від 24.09.2013 року, зареєстрованої в реєстрі за №1820 на укладення договору наступної іпотеки №04-645/1-1 від 24.09.2013 року, а також у заяві-згоді чоловіка іпотекодавця ОСОБА_1 від 24.09.2013 року, зареєстрованої в реєстрі за №1820 на укладення договору іпотеки №04-646/1-1 від 24.09.2013 року, ініційовано та проведено судову почеркознавчу експертизу.

Згідно висновку експерта КНДІСЕ Міністерства юстиції України від 10.02.2026 року №4763/25-32 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи вирішити питання чи виконані підписи від імені ОСОБА_1 у графах «Від імені Поручителя», «Поручитель ОСОБА_1 » на кожній сторінці договору поруки №04-644/1-4 від 24.09.2013, укладеного між ПАТ «Банк Національний кредит», ТОВ «Кур?єрська авіапошта України-Експрес» та ОСОБА_1 , ОСОБА_1 чи іншою особою, не виявилось можливим із причин викладених у п. 2 дослідницької частини.

Питання: «- чи можливим проведення судово-почеркознавчої експертизи підпису в копії заяви-згоди чоловіка іпотекодавця ОСОБА_1 від 24.09.2013 року, зареєстрованої в реєстрі за №1820 на передачу в іпотеку ПАТ «Банк Національний Кредит» квартири за АДРЕСА_3 та машиномісця за АДРЕСА_2 , за наявними у даній справі та наданими документами?» не вирішувалося на підставі п.3 дослідницької частини.

Питання: «- чи виконано підпис, який міститься в копії заяви-згоді чоловіка іпотекодавця ОСОБА_1 від 24.09.2013 року, зареєстрованої в реєстрі за №1820 на передачу в іпотеку ПАТ «Банк Національний Кредит» квартири за АДРЕСА_3 та машиномісця за № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , чи іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ?» не вирішувалося на підставі п.4 дослідницької частини.

При цьому, згідно п. 2 дослідницької частини вказаного висновку судово-почеркознавчої експертизи при порівнянні досліджуваних підписів від імені ОСОБА_1 у графах «Від імені Поручителя», «Поручитель ОСОБА_1 » на кожній сторінці договору поруки №04-644/1-4 від 24.09.2013, укладеного між ПАТ «Банк Національний кредит», ТОВ «Кур?єрська авіапошта України-Експрес» та ОСОБА_1 у кожному випадку порівняння встановлені збіжності загальних почеркових ознак. Поряд зі збіжностями були встановлені розбіжності загальних почеркових ознак. При оцінці результатів порівняльного дослідження в жодному випадку порівняння не було встановлено такої сукупності ознак, яка б дозволила вирішити питання в категоричній або ймовірній формі про наявність або відсутність тотожності. Це пояснюється частковою несумісністю досліджуваних підписів та зразків підпису ОСОБА_1 за літерно-штриховою характеристикою та відсутністю у складі транскрипції досліджуваних підписів літерних знаків, що не дозволяє виділити достатню сукупність ознак підписного почерку виконавця.

Згідно п. 3 дослідницької частини вказаного висновку судово-почеркознавчої експертизи питання: «- чи можливим проведення судово-почеркознавчої експертизи підпису в копії заяви-згоди чоловіка іпотекодавця ОСОБА_1 від 24.09.2013 року, зареєстрованої в реєстрі за №1820 на передачу в іпотеку ПАТ «Банк Національний Кредит» квартири за АДРЕСА_3 та машиномісця за АДРЕСА_2 , за наявними у даній справі та наданими документами?» не вирішувалося, оскільки зображення підписів, виконаних за допомогою знакодрукуючого пристрою, не є об`єктами почеркознавчої експертизи.

Згідно п. 4 дослідницької частини вказаного висновку судово-почеркознавчої експертизи питання: «- чи виконано підпис, який міститься в копії заяви-згоді чоловіка іпотекодавця ОСОБА_1 від 24.09.2013 року, зареєстрованої в реєстрі за №1820 на передачу в іпотеку ПАТ «Банк Національний Кредит» квартири за АДРЕСА_3 та машиномісця за № НОМЕР_2 ОСОБА_1 , чи іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_1 ?» не вирішувалося, оскільки зображення підписів, виконаних за допомогою знакодрукуючого пристрою, не є об`єктами почеркознавчої експертизи.

Що стосується надання на вимогу суду оригіналу заяви громадянина ОСОБА_1 , посвідченої нотаріусом 24.09.2013 року за реєстровим №1820, то згідно листа приватного нотаріуса Дмух Б.Л. від 08.01.2015 року за вих. № 02/1-16 надати на вимогу суду оригінал заяви громадянина ОСОБА_1 , посвідченої нотаріусом 24.09.2013 року за реєстровим №1820 для проведення експертизи не вбачається можливим через його відсутність в наряді з іпотечним договором, що знаходиться в архіві нотаріуса, оскільки діючим законодавством не передбачено збереження заяв подружжя щодо розпорядження спільним майном в архіві нотаріуса. Зокрема вказував, що у відповідності до додатку 32 Правил нотаріального діловодства, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 22.12.2010 №3253/5 (в редакції від 03.06.2013 року), нотаріус перед початком звітного року має затвердити Індивідуальну номенклатуру справ, що і було ним здійснено 02.01.2013 р., а саме: затверджено Індивідуальну номенклатуру справ №9 та в подальшому погоджено Державним нотаріальним архівом міста Києва 02.01.2023, і вже підтверджено передачу відомостей по ній у лютому 2017 року. Відсутність у даній номенклатурі нарядів, які містять заяви подружжя та/або одного з подружжя щодо розпорядження спільним майном та/або подібних заяв свідчить про те, що у нотаріуса відсутній обов`язок такі заяви зберігати як в окремому наряді так і взагалі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Марків Н.В. та в судовому засіданні апеляційного суду, просив суд призначити у даній справі ще раз судову почеркознавчу експертизу оспорюваних документів.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції учасники справи повідомили, що оригінал заяви-згоди чоловіка іпотекодавця ОСОБА_1 від 24.09.2013 року, зареєстрованої в реєстрі за №1820 на передачу в іпотеку ПАТ «Банк Національний Кредит» квартири за АДРЕСА_3 та машиномісця за № НОМЕР_2 відсутній і не може бути наданий, оскільки у сторін наявні тільки копії.

Колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання представника апелянта про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи документів, оскільки така експертиза була проведена в суді першої інстанцції, нові письмові докази для її повторного проведення сторонами не надані.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони повинні усвідомлювати, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Тобто сторони, які укладають правочин, повинні насправді прагнути досягнення саме того правового результату, який завжди виникає при укладенні правочину такого виду.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини першої, третьої статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п?ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд має з`ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Звертаючись до суду з відповідним позовом про визнання недійсними договорів поруки та іпотеки позивач посилається на те, що підписи від імені поручителя в договорі поруки від 24.09.2013 року №04-644/1-4 виконані не ним, а іншою особою, також він не підписував та не надавав нотаріальної згоди й на укладення 24.09.2013 року договорів іпотеки №04-645/1-1 та №04-646/1-1 між ПАТ «Банк національний кредит» та його дружиною ОСОБА_2 , яка виступила майновим поручителем за зобов`язанням ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» і передала в іпотеку спільне майно подружжя.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76, 77 ЦПК України

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч. ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, з підстав не надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження заявлених ним вимог, зокрема, що підписи від імені поручителя в договорі поруки від 24.09.2013 року №04-644/1-4 виконані не ним, а іншою особою, а також, що він не підписував та не надавав нотаріальної згоди на укладення його дружиною ОСОБА_2 договорів іпотеки №04-645/1-1 та №04-646/1-1.

Що стосується інших вимог, то вони є взаємопов`язаними з вищенаведеними вимогами, а тому суд дійшов правильного висновку про відмову в їх задоволенні.

Наведені у апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судового рішенні, питання вичерпності висновку суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що у справі, що розглядається, сторонам надано вмотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом першої інстанції повно встановлено обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають наявним у матеріалах справах доказам.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Марківа Назара Володимировича залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 09 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 16 жовтня 2026 року

Головуючий: Судді:

Постанова № 92602008

Відкрити повний перегляд

Постанова

Іменем України

27 жовтня 2020 року

м. Київ

справа № 756/9282/19-ц

провадження № 61-21716св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Публічне акціонерне товариство «Банк Національний Кредит», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кур`єрська авіапошта України-Експрес»,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Богдан Леонідович, Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації»

м. Києва, державний реєстратор Хоменко Ірина Олексіївна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» на постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Слюсар Т. А., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Товариства

з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» (далі -

ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо»), Публічного акціонерного товариства «Банк Національний Кредит» (далі - ПАТ «Банк Національний Кредит»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» (далі - ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес»), треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б. Л., Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації» м. Києва, державний реєстратор Хоменко І. О., про визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав

та їх обтяжень, визнання права власності на Ѕ частину об`єкта нерухомості - квартири

АДРЕСА_1 .

Разом з позовною заявою представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник, з метою забезпечення позову, просив накласти арешт на квартиру

АДРЕСА_1 , а також заборонити будь-які дії щодо спірного нерухомого майна квартири

АДРЕСА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо»,

ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б. Л., Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації» міста Києва державний реєстратор Хоменко І. О. про визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання права власності відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив

із того, що запропоновані позивачем види забезпечення не є співмірними

із заявленими позовними вимогами, а також суперечать змісту заходів забезпечення та меті їх застосування.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від28 жовтня 2019 року ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року скасовано.

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б. Л., Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації» міста Києва державний реєстратор Хоменко І. О., про визнання договорів недійсними, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та визнання права власності задоволено частково.

Накладено арешт на Ѕ частину квартири

АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». У решті вимог заяви ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та частково задовольняючи вимоги заявника щодо накладення арешту на Ѕ частину квартири

АДРЕСА_1 , надавши оцінку доводам, викладеним у заяві ОСОБА_1 про забезпечення позову в цій частині, та доказам, наданим заявником на підтвердження наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, колегія суддів, виходячи з того, що заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на майно можуть бути вжиті судом лише на індивідуально визначене майно і лише таке, що відноситься до предмета спору, дійшла висновку, що наявні підстави для накладення арешту на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , як заходу для забезпечення вимог позивача за пред`явленим ним позовом.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у грудні 2019 року,

ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права, просить постанову Київського апеляційного суду

28 жовтня 2019 року скасувати й залишити в силі ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 29 липня 2019 року.

На обґрунтування касаційної скарги ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», зазначає, що при вирішенні питання про забезпечення позову апеляційний суд

у межах вимог чинного ЦПК України належним чином не оцінив обґрунтованість та доведеність аргументів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості заявлених вимог щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників справи й дійшов неправильного висновку про наявність правових підстав для забезпечення позову у цій справі, внаслідок чого судом апеляційної інстанції було скасовано законну ухвалу суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу

№ 756/9282/19-ц з Оболонського районного суду м. Києва.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», ПАТ «Банк Національний Кредит», ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б. Л., Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації» міста Києва, державний реєстратор Хоменко І. О.

Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів, щодо якої він просить ухвалити рішення, зводиться до наступних вимог:

- визнати недійсним договір поруки від 24 вересня 2013 року № 04-644/1-4, укладений між ПАТ «Банк Національний кредит», ТОВ «Кур`єрська авіапошта України-Експрес» та ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним договір іпотеки № 04-645/1-4, зареєстрованого в реєстрі

за № 1821, предметом якого є квартира

АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Національний кредит»;

- визнати недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) прав за договором іпотеки, серія та номер: 1773, від 25 травня 2018 року, укладений між

ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо»;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (заборону

на відчуження нерухомого майна), індексний номер 6178631, від 24 вересня

2013 року о 16:47:42, підстава виникнення: договір іпотеки від 24 вересня

2013 року, видавник - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Дмух Б. Л., обтяжувач - ПАТ «Банк Національний кредит», особа, майно/права якої обтяжуються, ОСОБА_2 , тип майна - квартира

АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42755292, від 29 серпня 2018 року о 18:09:17, видавник - Хоменко І. О., Київська філія комунального підприємства Лиманської селищної Ради Роздільнянського району Одеської області «Центр Реєстрації» м. Київ, об`єкт - квартира

АДРЕСА_1 , власник - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо»;

- визнати за ОСОБА_1 у порядку поділу майна подружжя право власності

на Ѕ частину об`єкта нерухомості - квартири

АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що висновком експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 03 листопада 2017 року

№ 4700/4701/17-32, призначеної Шевченківським районним судом м. Києва

у рамках розгляду цивільної справи № 761/6590/15-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення за нововиявленими обставинами, встановлено,

що підписи від імені поручителя в договорі поруки від 24 вересня 2013 року

№ 04-644/1-4 виконані рукописним способом без попередньої технічної підготовки та технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою без наслідування підпису ОСОБА_1 .

Вказував, що позивач у зазначеній справі (№ 761/6590/15-ц), ПАТ «Банк національний кредит», надало суду документи з підробленим підписом, який

не належить ОСОБА_1 , що за своєю природою породжує недійсність договору поруки від 24 вересня 2013 року № 04-644/1-4, укладеного між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_1 . Зазначав також про те, що він

не підписував та не надавав нотаріальної згоди й на укладення спірного договору іпотеки, що за своєю суттю впливає на недодержання вимог щодо правочину в момент його укладання, у зв`язку з чим вважає, що договір іпотеки

є недійсним з моменту його вчинення, а відтак - підлягає визнанню недійсним

і договір відступлення (купівлі-продажу) прав за договором іпотеки від 25 травня 2018 року, серія та номер 1773, укладений між ПАТ «Банк Національний кредит» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», із скасуванням обтяження, зареєстрований на підставі недійних договорів.

Обґрунтовуючи вимоги щодо визнання права власності на Ѕ частину об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 , вказував на те, що у період шлюбу за спільні кошти подружжям ОСОБА_1 була придбана квартира за вказаною вище адресою. Згідно

зі свідоцтвом про право власності від 30 березня 2006 року, НОМЕР_1 , квартира була зареєстрована на ім`я дружини ОСОБА_2 . Вважає, що він має право на Ѕ частину зазначеної вище квартири, яка є спільним сумісним майном подружжя, проте у зв`язку з незаконним укладенням вищезазначених договорів та перереєстрації права власності на цю квартиру за юридичною особою, реалізувати своє право на поділ майна подружжя не має можливості, у зв`язку

з чим він і звернувся до суду для встановлення законності та для захисту своїх прав.

З метою забезпечення позову ОСОБА_1 просив суд накласти арешт на квартиру

АДРЕСА_1 ,

що належить на праві приватної власності ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», а також заборонити будь-які дії щодо спірного нерухомого майна.

На обґрунтування заяви посилався на те, що перереєстрація спірної квартири відбулася без його відома та згоди. Приймаючи до уваги, що предметом судового розгляду є вирішення питання щодо законності переходу права власності на спірну квартиру, вважав, що необхідним і достатнім способом забезпечення позову у цьому випадку є накладення арешту на спірну квартиру

та заборона вчиняти будь-які дії щодо спірного нерухомого майна. Посилався на те, що відповідач ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» повністю розпоряджається спірним нерухомим майном та йому стало відомо, що квартира знаходиться на стадії продажу.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги (далі -

ЦПК України), провадження в цивільних справах здійснюється відповідно

до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду

і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких

не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Оскільки касаційну скаргу подано до суду у грудні 2019 року, її розгляд Верховний Суд здійснює за правилами ЦПК України у редакції, що діяла

до 08 лютого 2020 року.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права.

Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги, а також матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд , та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 149 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених

чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктами 1, 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема: накладенням арешту на майно

та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

Встановивши, що між сторонами у справі виник спір щодо прав позивача

на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 , яка є предметом іпотеки, з поєднанням вимог, пов`язаних з реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки, а також те, що вказана квартира, яка є предметом спору, перебуває у власності відповідача у справі

ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо», про що вчинено запис у державному реєстрі прав власності, та взявши до уваги, що юридично закріплене право власності надає можливість власнику самостійно вирішувати юридичну

і фактичну долю майна шляхом його відчуження іншим особам, зміни його стану чи призначення тощо, апеляційний суд дійшов правильного висновку,

що з метою забезпечення знаходження майна у володінні відповідача на час судового розгляду позову про право на це майно клопотанням позивача слід частково задовольнити, вжити заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на Ѕ частину квартири

АДРЕСА_1 , як заходу для забезпечення вимог позивача за пред`явленим ним позовом.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини першої статті 150 ЦПК України заборона вчиняти певні дії застосовується, якщо потрібно обмежити право відповідача чи будь-якої іншої особи вчиняти певні фактичні чи юридичні дії,

що стосуються предмета спору. Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування цього виду забезпечення позову.

Відмовляючи у задоволенні заяви позивача в частині заборони будь-яких дій щодо спірного нерухомого майна - квартири

АДРЕСА_1 , апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявником ОСОБА_1 не доведено існування об`єктивних обставин, які б свідчили про те, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову, ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому апеляційний суд правильно вказував, що позовна заява та заява про забезпечення позову, а також додані до них матеріали не містять доказів

на підтвердження обставин здійснення відповідачами чи іншими особами фактичних дій, спрямованих на заподіяння шкоди нерухомому майну,

що є предметом спору, а саме лише посилання позивача в заяві на потенційну можливість відповідачів та інших осіб на вчинення дій щодо спірного нерухомого майна не є достатньою підставою для вжиття таких заходів забезпечення позову.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду щодо встановлення обставин справи та тлумачення норм матеріального й процесуального права на свій розсуд, містять посилання

на факти, що були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який

їх обґрунтовано спростував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін, оскільки таке судове рішення є законним та обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної

чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

З огляду на те, що судом касаційної інстанції рішення не змінюється

та не ухвалюється нове рішення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції,

а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи

у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту

її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

М. Є. Червинська