ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 139201218

Озвучення тимчасово недоступне

Справа № 175/1162/25

Провадження № 1-кс/175/2037/26

Ухвала

Іменем України

25 серпня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

за участю захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи №175/1162/25 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні №62025050010001776 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, -

встановив:

В провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (головуючий суддя ОСОБА_5 ) знаходиться кримінальна справа №175/1162/25 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62025050010001776 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.

19 серпня 2026 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлено усну заяву про відвід судді ОСОБА_5 за вищезазначеною справою, оскільки суддею було порушено порядок допиту свідків, що викликає сумніви в його неупередженості.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 заяву про відвід підтримала, просила задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви про відвід, вважав що підстави для відводу судді відсутні.

Вислухавши адвоката та прокурора ,дослідивши матеріали кримінальної справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього суду.

Встановлено, що в провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області (головуючий суддя ОСОБА_5 ) знаходиться кримінальна справа №175/1162/25 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62025050010001776 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України.

19 серпня 2026 року захисником обвинуваченого ОСОБА_4 у судовому засіданні заявлено усну заяву про відвід судді ОСОБА_5 з мотивів порушення порядку допиту свідків.

Перелік обставин, які виключають участь судді у розгляді справи, наведений у ст. 75 КПК України є вичерпним.

Відповідно до ст. 75 КПК України, слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні, зокрема за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;

Відповідно до ст.80 КПК України заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Згідно ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність, вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні.

Згідно ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим. Тобто має містити вказівку на підстави, що зумовлюють його наявність, вимога мотивувати відвід означає, що особа, яка його заявила, повинна викласти відомі їй обставини, з якими вона пов`язує необхідність усунення слідчого судді, судді від участі у судовому провадженні.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, в рішеннях у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії, існування безсторонності для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. За загальним правилом, існує презумпція особистої безсторонності суддів доти, доки не доведено інше.

Як визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме статтею 48, суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції та законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Суддя повинен виконувати свої професійні обов`язки незалежно, виходячи виключно з фактів, установлених на підставі власної оцінки доказів, розуміння закону, верховенства права, що є гарантією справедливого розгляду справи в суді, не зважаючи на будь-які зовнішні впливи, стимули, загрози, втручання та публічну критику.

Суд зауважує, що незгода учасника кримінального провадження з висунутим обвинуваченням та прийнятими під час судового розгляду процесуальними рішеннями не є підставою для відводу головуючого у справі.

Положеннями п.2 Бангалорських принципів поведінки суддів передбачено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття

За висновком Європейського суду з прав людини у контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного (рішення ЄСПЛ від 23.06.1981 у справі «Ле Компт, Ван Левен і Де Мейєр проти Бельгії»).

Щодо об`єктивного критерію, окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі Газета Україна-Центр проти України (заява №6695/04).

Разом з тим, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

При об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді (ухвала Верховного Суду від 21.02.2022 у справі №910/17344/20).

Суд констатує, що заявник у своїй заяві та доводах в судовому засіданні не навів жодних обставин, які дійсно викликають реальний сумнів у неупередженості судді ОСОБА_5 при розгляді справи №175/1162/25. У заяві не наведено, а судом не встановлено очевидних фактів прояву суддею прямої чи опосередкованої заінтересованості в результаті розгляду цієї справи.

Разом з цим, Верховний Суд (ухвала від 26.04.2024 у справі № 380/2696/21) зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Суд зауважує, що доводи заявника щодо упередженості судді в цілому зводяться лише до суб`єктивної оцінки вчинених суддею дій та прийнятих процесуальних рішень у справі про адміністративне правопорушення, що само по собі не може вказувати на упередженість та заінтересованість судді у результатах розгляду справи, та бути єдиною об`єктивною підставою для вирішення питання про упередженість суду з точки зору «стороннього спостерігача».

Отже, так як особиста безсторонність суду презюмується, а доказів протилежного у суду немає, відсутні підстави вважати про наявність у судді упередженого ставлення до сторін процесу або про наявність у судді певної особистої заінтересованості в результатах розгляду справи.

Разом з тим, суд не вдається до оцінки процесуальних рішень судді, оскільки такі дії також перебувають поза межами його повноважень та є прерогативою суду вищої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що усна заява захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 не обґрунтована, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 75, 80, 81, 372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви захисника обвинуваченого ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_5 від розгляду кримінальної справи №175/1162/25 за обвинувальним актом у кримінальному провадженні № 62025050010001776 відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 402 КК України, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ОСОБА_1

Ухвала № 140057007

Відкрити повний перегляд

Справа № 175/1162/25

Провадження № 1-кп/175/112/25

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

24 вересня 2026 року с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши в режимі відеоконференції у судовому засіданні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025050010001776 від 12.01.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Старий Лисець Тисменецького району Івано-Франківської області, із професійно-технічною освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, у військовому званні – молодший сержант, на посаді стрільця-помічника гранатометника 3 мотопіхотного взводу 3 мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону в/ч НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області за ч.2 ст.119 КК України до покарання у виді 2 років службового обмеження з відрахуванням в дохід держави 20% грошового забезпечення,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

В судовому засіданні прокурором заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою на 60 днів.

Клопотання обґрунтовано тим, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на теперішній час встановлені ризики, передбачені ч.ч.1,3,4,5 ст.177 КПК України не зменшились, а жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім як тримання під вартою не зможе запобігти заявленим ризикам.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечував проти задоволення клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_5 просила у задоволенні клопотання відмовити, мотивуючи свою позицію необґрунтованістю заявлених прокурором ризиків, тривалого утримання обвинуваченого під вартою, а з урахуванням рішення Конституційного Суду №4-р(II)/2026 від 24.06.2026, згідно якого ч.8 ст.176 КПК України втратила чинність, вважала за можливе змінити обвинуваченому запобіжний захід на менш суворий, не пов`язаний із триманням під вартою. Також на її думку прокурор не дотримався вимог, передбачених ст.199 КК України, згідно яких клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до суду за п`ять днів, та не вручив їй, як захиснику обвинуваченого ОСОБА_4 , копію клопотання за три години до його розгляду, що є окремою підставою для відмови у задоволенні клопотання.

Вирішуючи заявлене прокурором клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд виходить з того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, яке відноситься до категорії тяжкого злочину і покарання за нього визначено у виді позбавлення волі строком до десяти років, а тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує у разі визнання винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду, у зв`язку із чим суд вважає, що існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду.

Доводи сторони обвинувачення про продовження існування ризиків, передбачених п.3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України, що обвинувачений може впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення належним чином не обґрунтовано і на теперішній час є неактуальними, а тому з цих підстав судом до уваги не приймаються.

Відхиляючи доводи захисника про порушення прокурором вимог ст.184 та 199 КПК України суд зазначає наступне.

Згідно ст.331 КПК України суд за наявності клопотань під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування, вирішення якого відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Так, ст.199 КПК України перебуває в Главі 18, проте в ній прямо вказано на суб`єктів звернення з клопотанням про продовження строку тримання під вартою - прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, та хто розглядає таке клопотання - слідчий суддя, що вказує на регулювання нею процедури продовження строку тримання під вартою виключно на стадії досудового розслідування.

На стадії судового провадження діє спеціальна норма - стаття 331 КПК України, в якій не визначено часового обмеження щодо того, за скільки днів чи годин прокурор має право або обов`язок подати це клопотання суду чи стороні захисту. Єдина імперативна вимога для суду - розглянути і прийняти рішення до закінчення строку дії попередньої ухвали.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що стадія судового розгляду має свій процесуальний режим, і норми досудового розслідування не можуть автоматично переноситися на судовий розгляд, якщо для цього є спеціальна норма.

Вимоги щодо попереднього вручення копій за три години, які визначені ч.2 ст.184 КПК України також не застосовуються механічно до судового розгляду за ст. 331 КПК України, оскільки вони стосуються лише процедури про застосування запобіжного заходу, а не його продовження.

Таким чином, врахувавши наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, суд дійшов до висновку про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Згідно ч. 1, 3 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та її розміру у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст.402 КК України є дискреційним повноваженням суду.

Разом з цим, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "Piruzyan v. Armenia" п. п. 104-105).

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Буров проти України" п. 51).

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави у провадженні визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Раніше, з урахуванням тяжкості та обставин вчиненого ОСОБА_4 злочину, даних про його особу суд визначив йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Підстав вважати вказаний розмір застави завідомо непомірним для обвинуваченого, суд не вбачає, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втратити заставу, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання перешкоджати встановленню істини у провадженні.

У разі внесення обвинуваченим застави, суд вважає за необхідне покласти на нього певні обов`язки, з передбачених ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 194, 331, 372 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Дата закінчення дії ухвали в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою – 22 листопада 2026 року.

Залишити раніше визначену ОСОБА_4 заставу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120,00 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять) грн., яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

В разі внесення застави обвинуваченим або заставодавцем зазначеного розміру, покласти на обвинуваченого наступні обов`язки:

1) не відлучатись з населеного пункту, в якому він перебуває без дозволу прокурора або суду;

2) повідомляти прокурора або суд про зміну свого місця перебування;

3) утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні. З моменту звільнення з під-варти, у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі установи, в якій отримується обвинувачений.

Апеляція на ухвалу в частині продовження запобіжного заходу може бути подана безпосередню до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1