USRCD

Unified State Register
of Court Decisions

Ухвала № 134945167

Reading aloud is unavailable for now

УХВАЛА

18 березня 2026 року

м. Київ

справа №520/1093/24

адміністративне провадження №К/990/9785/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Уханенка С.А.,

суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської районної військової адміністрації Харківської області про визнання періоду роботи та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківської районної військової адміністрації Харківської області, в якому просив:

- визнати період роботи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 05 липня 1985 року по 21 квітня 1986 року на посаді інспектора відділу РАГС виконавчого комітету Харківської районної Ради народних депутатів Харківської області стажем державної служби;

- зобов`язати Харківську районну державну адміністрацію в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи з 05 липня 1985 року по 21 квітня 1986 року на посаді інспектора відділу РАГС виконавчого комітету Харківської районної Ради народних депутатів Харківської області до стажу державної служби.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відмовлено у прийнятті та повернуто заявнику уточнену позовну заяву у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської районної військової адміністрації Харківської області про визнання періоду роботи та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з цими рішеннями, позивач звернувся до суду апеляційної інстанції.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 520/1093/24, наведені ОСОБА_1 . Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження залишено без задоволення. Апеляційну скаргу на рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року залишено без руху з підстави пропуску строку звернення до суду.

Також ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2026 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року відмовлено. Апеляційну скаргу на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до суду та несплати судового збору.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у справі № 520/1093/24, наведені ОСОБА_1 . Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження та про поновлення строку прийняття заяви до квитанції про сплату судового збору залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року у цій справі.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку прийняття заяви до квитанції про сплату судового збору залишено без задоволення. Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року.

04 березня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у цій справі.

Перевіривши відповідність вказаної касаційної скарги та доданих до неї документів вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з підстави несплати судового збору.

В поданій касаційній скарзі позивач заявив клопотання, в якому просить звільнити його від сплати судового збору або якщо суд визнає це неможливим - відстрочити сплату судового збору до прийняття рішення по справі.

Клопотання мотивоване тим, що предметом апеляційної скарги є захист соціальних, пенсійних прав. Також скаржник вказує, що він мешкає в території Харківської міської територіальної громади, яка наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 25.04.2022 № 75 (із змінами) віднесена до переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій.

За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

При цьому відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника.

Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18.

Так, скаржник посилаючись на те, що предмет спору стосується захисту його соціальних та пенсійних прав, жодним чином не обґрунтовує свій скрутний майновий стан як цього вимагає частина перша статті 8 Закону України «Про судовий збір». Саме по собі посилання на пункт 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» без обґрунтування свого майнового (скрутного) стану є недостатнім в розумінні цієї норми права.

Також позивач не надав жодних доказів, що введення воєнного стану та місце проживання позивача на Харківщини вплинули на спроможність сплатити судовий збір за подання цієї касаційної скарги.

Верховний Суд наголошує, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору.

Суд також виходить з того, що обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Відтак, враховуючи викладене, подане клопотання задоволенню не підлягає.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з підпунктом 3 пункту 1 частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на ухвалу сплачується судовий збір - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено, що з 01 січня 2026 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 3328,00 грн.

Однак відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, що дорівнює 2 662,40? грн

Отже, скаржнику за подання касаційної скарги на дві ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року необхідно сплатити судовий збір у розмірі 5 324,80 грн (2 662,40? грн * 2).

Реквізити для сплати судового збору: ГУК у м. Києві/Печерський район/22030102; код ЄДРПОУ: 37993783; рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; призначення платежу: «*;101; _____ (код ЄДРПОУ/реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи або серія та номер паспорта громадянина України в установлених законом випадках); судовий збір, за позовом _____ (ПІБ/назва), Верховний Суд (Касаційний адміністративний суд)».

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, відповідно до положень статей 169 та 332 КАС України, касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до касаційного суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

Керуючись статтями 169, 248, 332 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення або звільнення від сплати судового збору за подання касаційною скарги на ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Харківської районної військової адміністрації Харківської області про визнання періоду роботи та зобов`язання вчинити певні дії.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2026 року у цій справі - залишити без руху.

3. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до Верховного Суду документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі.

4. Роз`яснити, що у разі невиконання вимог ухвали в установлений судом строк, касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

5. Копію цієї ухвали у вигляді електронного документу направити заявнику до електронного кабінету.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: С.А. Уханенко

Судді: О.В. Кашпур

В.М. Соколов

Ухвала № 133733487

Open the full view

УХВАЛА

02 лютого 2026 р.

Справа № 520/1093/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву ОСОБА_1 про відвід суддів Другого апеляційного адміністративного суду від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі № 520/1093/24

за позовом ОСОБА_1

до Харківської районної військової адміністрації Харківської області

про визнання періоду роботи та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Харківської районної військової адміністрації Харківської області про визнання періоду роботи та зобов`язання вчинити певні дії.

31.12.2025 через систему "Електронний суд" на зазначене рішення суду ОСОБА_1 подав до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу, яка зареєстрована 02.01.2026.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2026 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя П`янова Я.В., судді: Русанова В.Б., Бегунц А.О.

В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявив відвід всім суддям Другого апеляційного адміністративного суду від розгляду справи № 520/1093/24.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.01.2025 визнано заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Другого апеляційного адміністративного суду П`янової Я.В., судді: Русанової В.Б., Бегунца А.О., у адміністративній справі № 520/1093/24 необґрунтованим.

Ухвалою судді Другого апеляційного адміністративного від 08.01.2026 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів П`янової Я.В., Русанової В.Б., Бегунца А.О.

08.01.2026 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подав до Другого апеляційного адміністративного суду доповнення до заяви про відвід суддів.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2026 визнано заявлений ОСОБА_1 відвід суддів Другого апеляційного адміністративного суду П`янової Я.В., судді: Русанової В.Б., Бегунца А.О., у адміністративній справі № 520/1093/24 необґрунтованим.

Ухвалою судді Другого апеляційного адміністративного від 14.01.2026 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів П`янової Я.В., Русанової В.Б., Бегунца А.О. у справі № 520/1093/24 відмовлено.

Ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2024 у справі № 520/1093/24 залишено без руху. Надано ОСОБА_1 строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та обґрунтованих підстав для його поновлення з відповідними доказами.

02.02.2026 через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 подав до Другого апеляційного адміністративного суду заяву про відвід суддів Другого апеляційного адміністративного суду П`янової Я.В., Русанової В.Б., Бегунца А.О.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначив, що у 2024 та 2025 роках ним двічі заявлявся відвід суддям Другого апеляційного адміністративного суду та подавалося клопотання про передачу справи на розгляд до іншого апеляційного адміністративного суду, яке, за твердженням позивача, залишено судом без розгляду. Також позивач указав, що, незважаючи на нерозгляд зазначеного клопотання, суддями П`яновою Я. В., Бегунцом А. О. та Русановою В.Б. 15.01.2026 постановлено чотири ухвали у справі № 520/1093/24, які, на його переконання, позбавлені справедливості та є протиправними. У зв`язку з цим позивач вважає, що зазначені судді прямо чи опосередковано заінтересовані у результаті розгляду справи, а також, що судом було порушено порядок визначення судді для розгляду справи, встановлений статтею 31 цього Кодексу, унаслідок чого вони підлягають відводу.

Дослідивши додаткові доводи поданої позивачем заяви, колегія суддів дійшла висновку, що заявлений відвід є необґрунтованим, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу): 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.

До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Водночас не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України» зазначено, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими».

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (i) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").

Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").

Таким чином для задоволення відводу за об`єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.

Згідно з ч. 3 ст. 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Як убачається із заяви ОСОБА_1 про відвід суддів, її доводи фактично зводяться до незгоди позивача з процесуальними діями суду та постановленими ним процесуальними рішеннями у цій справі, а саме з ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду від 15.01.2026.

В свою чергу, незгода заявника з процесуальним рішенням (діями) суду, у значенні вказаних вище імперативних приписів ч. 4 ст. 36 КАС України не є підставою для відводу.

Щодо посилання заявника про те, що його клопотання про передачу справи на розгляд до іншого апеляційного адміністративного суду залишається нерозглянутим, колегія суддів зауважує на таке.

Відповідно до ч.3 ст. 41 КАС України якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, за розпорядженням голови суду справа передається до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.01.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - П`янова Я. В., судді - Русанова В. Б., Бегунц А. О. Таким чином, склад суду для розгляду справи № 520/1093/24 було утворено. Водночас ухвалами Другого апеляційного адміністративного суду заявлені позивачем заяви про відвід суддів розглянуті, визнані необґрунтованими та в їх задоволенні відмовлено, у зв`язку з чим підстави для розгляду питання про передачу справи на розгляд іншому апеляційному адміністративному суду відсутні.

На підставі викладеного, обставини, якими заявник обґрунтовує свою заяву, не викликають обґрунтованих сумнівів у неупередженості або необ`єктивності колегії суддів, оскільки відсутні будь-які докази, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цією колегією суддів як з погляду "суб`єктивного критерію", так і з погляду "об`єктивного критерію", яким керується ЄСПЛ.

Будь-яких інших додаткових доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість колегії суддів у складі: П`янової Я.В., Русанової В.Б., Бегунца А.О. у результаті розгляду цієї справи, або наявність обставин, які обґрунтовано викликають сумнів в їх неупередженості, із змісту доводів заяви про відвід не вбачається.

Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 40 КАС України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого відводу та необхідність передати матеріали поданої ОСОБА_1 заяви для визначення судді, яким буде здійснюватись її розгляд, за допомогою автоматизованої системи документообігу суду.

Керуючись ст. 27, 28, 29, 30, 31, 40, 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів Другого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - П`янової Я.В., суддів: Русанової В.Б., Бегунца А.О., у адміністративній справі № 520/1093/24 необґрунтованим.

Передати справу № 520/1094/24 для вирішення питання про відвід іншим складом суду у порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя

П`янова Я.В.

Судді

Русанова В.Б. Бегунц А.О.