УХВАЛА
16 лютого 2026 року
м. Київ
cправа № 910/10018/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мамалуй О.О. - головуючий, Баранець О.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025
у складі колегії суддів: Ходаківська І.П. - головуючий, Демидова А.М., Владимиренко С.В.
та на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2025
суддя: Полякова К.В.
у справі № 910/10018/24
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Ком",
2. ОСОБА_2 ,
3. Приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Гандабура Галина Петрівна,
4. ОСОБА_3 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служба безпеки України,
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати відновити становище,
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Верховного Суду від 12.01.2026 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки скаржником не надано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 9689,60 грн та наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/10018/24 Верховний Суд визнав неповажними. При цьому надано скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги зазначених у вказаній ухвалі, зокрема, навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження.
На виконання ухвали від 12.01.2026 скаржник надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом з доказами сплати судового збору у розмірі 9689,60 грн.
У обґрунтуванні заяви скаржник зазначає, що останнім днем строку на касаційне оскарження судового рішення, повний текст якого було складено 24.11.2025, є 15.12.2025. Позивач, на час проголошення рішення суду і до тепер не перебуває на території України, не має зареєстрованого електронного кабінету в електронному суді, і, відповідно, не отримував примірник (копію) постанови від суду. Через ці події та проблеми зі зв`язком адвоката з позивачем, строк на касаційне оскарження було пропущено на 7 днів (з них два дні припали на вихідні дні). При цьому, скаржник зазначає, що строк виготовлення повного тексту рішення апеляційного суду був пропущений на 16 днів.
Також скаржник зазначає, що з 10.12.2025 представник позивача почував себе погано, мав наступні симптоми: підвищена слабкість, висока температура тіла (від 38 до 39 градусів), біль в горлі і нежить. 12.12.2025 представник позивача звернувся до лікаря, який діагностував йому захворювання - грип та назначив курс лікування, а 22.12.2025 представник позивача повторно звернувся до лікаря з метою контрольного огляду. Отже, у період з 12.12.2025 по 22.12.2025 представник позивача, окрім вищенаведених проблем зі зв`язком з позивачем, з об`єктивних причин не міг подати касаційну скаргу, адже хворів. Адвокат Іваха Олег Іванович надає суду копії консультаційних заключень ЛОРа, які видані комунальним некомерційним підприємством Івано-Франківської селищної ради "Івано-Франківська районна лікарня".
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд дійшов висновку про визнання неповажними причин пропуску строку на касаційне оскарження з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантується право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Суд вже надавав оцінку доводам скаржника щодо проблеми зі зв`язком адвоката з позивачем і наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження було визнано Судом неповажними.
Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, Верховний Суд зважує, що клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинні містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Посилання на те, що представник скаржника хворів, не є поважною причиною пропуску такого строку, яка об`єктивно унеможливила вчинення відповідної процесуальної дії у встановлені строки.
Можливість вчасного подання касаційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб`єктивний характер, а тому підстав для поновлення пропущеного процесуального строку в цьому випадку касаційний суд не вбачає.
За оцінкою Суду скаржником не наведено таких переконливих аргументів, які б свідчили про наявність особливих та непереборних обставин, що перешкоджали у строк, встановлений законом, звернутися з належно оформленою касаційною скаргою.
Дотримання строків оскарження судового рішення є однією з гарантій додержання принципу правової визначеності як складової принципу верховенства права.
Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 ГПК якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу
Відповідно до приписів пункту 4 частини першої статті 293 ГПК, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.
Верховний Суд, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та оцінивши зазначені скаржником причини на предмет їх поважності, дійшов висновку, що скаржник не навів переконливих аргументів щодо неможливості своєчасного оскарження судового рішення, а отже, пропуск строку на касаційне оскарження залежав не від об`єктивних причин, а від суб`єктивних чинників, яких особа, що звернулась із касаційною скаргою, могла і повинна була уникнути при зверненні із касаційною скаргою.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/10018/24, на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК.
Керуючись статтями 233, 234, 235, 287, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
УХВАЛИВ:
1. Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження на постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2025 та на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2025 у справі № 910/10018/24.
2. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подавала касаційну скаргу, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. О. Мамалуй
Судді О. М. Баранець
О. А. Кролевець
Рішення № 126428541
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
20.03.2025
Справа № 910/10018/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., за участі секретаря судового засідання Саруханян Д.С., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Ком", 2) ОСОБА_2 , 3) приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабуру Галину Петрівну, 4) ОСОБА_3
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Служби безпеки України
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язати відновити становище
за участі представників:
від позивача: ОСОБА_8
від відповідача: Вальчук М.
від третьої особи-2 позивача: ОСОБА_9
від третіх осіб-1, 3, 4 позивача: не з`явилися,
від третьої особи відповідача: Яновський А.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2315/5 від 02.08.2024; зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, яке існувало до прийняття наказу Міністерства юстиції України № 2315/5 від 02.08.2024, шляхом поновлення у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про реєстраційну дію № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач набув у власність частку у розмірі 50% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Ком", що в грошовому еквіваленті становить 200 000 грн., у зв`язку з чим проведено реєстраційну дію № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу" щодо зміни складу учасників товариства.
Проте, за результатами скарги Міністерство юстиції України прийняло наказ № 2315/5 від 02.08.2024, яким скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 03.07.2024 задовольнило частково; визнало вчиненою з порушенням Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" та анулювати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04.04.2024 № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу", проведену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Галиною Петрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Ком".
Вважаючи, що прийнятий наказ № 2315/5 від 02.08.2024 Міністерства юстиції України є незаконним, порушує право власності на корпоративні права позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "Віп Ком", позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.
26.08.2024 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Віп Ком", ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабуру Галину Петрівну та ОСОБА_3 . Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Службу безпеки України.
Протокольною ухвалою суду від 14.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 12.12.2024 року.
Протокольною ухвалою суду від 20.02.2025 відмовлено в задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі до вирішення адміністративної справи № 990/274/24 за позовом ОСОБА_2 до Президента України, треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 04 квітня 2024 року № 219/2024 в частині застосування санкцій до ОСОБА_2 .
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Суд зауважив, що за положеннями частини 3 статті 195 ГПК України провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктами 1-3-1 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.
Оскільки станом на дату подання клопотання про зупинення провадження розгляд даної справи перебуває на стадії розгляду по суті, зупинення провадження на підставі пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України є неможливим, у зв`язку з чим у задоволенні відповідного клопотання суд відмовив.
У відзиві на позовну заяву відповідачем наголошено, що під час розгляду скарг відповідач перевіряє лише правильність оскаржуваних реєстраційних дій та не встановлює або спростовує факт набуття чи припинення майнових і корпоративних прав. У той же час, відсутність в Державному реєстрі санкцій на момент проведення оскаржуваної реєстраційної дії установленого Радою національної безпеки і оборони України обмеження, введене в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024, не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що особа має право вільно розпоряджатися корпоративними правами. Також відповідач зазначив, що скарга подана в межах строку, встановленого законом строку, та викладена на бланку Служби безпеки України за підписом керівника відповідного підрозділу.
У відповіді на відзив позивач звернув увагу, що датою набрання чинності Указу Президента України від 04.04.2024 № 219/2024 є день його опублікування, тобто 10.04.2024 року. Відтак, реєстраційні дії щодо відчуження корпоративних прав іншій особі вчинено за відсутності будь-яких обмежень щодо учасників правочину, у тому числі санкцій. При цьому, Указ Президента України від 03.04.2021 № 140/2021 в частині застосування санкцій до ОСОБА_2 оскаржується в межах судової справи № 9901/137/21, та не має відношення до даної справи, оскільки станом на вчинення спірних реєстраційних дій строк дії санкцій за цим Указом сплив. До того ж, розміщення тексту скарги на бланку юридичної особи не підтверджує повноваження представника.
У письмових поясненнях на позовну заяву третя особа-2 на стороні позивача наголосила, що підстави для відмови у вчинення нотаріальної та реєстраційних дій були відсутніми, оскільки Указ Президента України №219/2024 від 04.04.2024 був опублікований не раніше 10.04.2024. При цьому, запис про існування вказаних санкцій у Державному реєстрі санкцій внесений до реєстру лише 05.04.2024 о 16:18 год, що підтверджується листом Апарату РНБО від 25.07.2024 року. Одночасно, в силу дії застосованих Указом № 140/2021 санкцій ОСОБА_2 не міг здійснювати жодної, зокрема, підприємницької діяльності, та обґрунтовано очікував, що немає підстав для повторного застосування щодо нього санкцій новим Указом. Крім того, скаргу подано з пропуском двомісячного строку за відсутності повноважень в особи, що підписала скаргу.
Третя особа-3 на стороні позивача вказала, що під час проведення спірної реєстраційної дії здійснювала перевірку відомостей відносно ОСОБА_2 , сканкопії результатів яких зберігаються в реєстраційній справі. Водночас, станом на 04.04.2024 відомості про застосування до ОСОБА_2 санкцій у реєстрі санкцій були відсутні.
У письмових поясненнях на позовну заяву третя особа на стороні відповідача зауважила, що подання скарги зумовлено захистом інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України. При цьому, рішення про застосування персональних санкцій до ОСОБА_2 набрало чинності з дати прийняття 04.04.2024 та введення в дію згідно з Указом Президента України 04.04.2024 року. Крім того, скарга викладена на офіційному бланку скаржника, що свідчить про наявність повноважень у керівника скаржника на підписання такої скарги.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
03.04.2024 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як продавцем, укладено договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Ком», згідно з п. 1.1 якого продавець зобов`язується передати покупцю свою частку в розмірі 50 % статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Ком», що у грошовому еквіваленті становить 200 000 грн., що складає 200000 часток, з розрахунку 1 частка становить 1 гривню, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити названу частку.
Відповідно до акту прийому-передачі від 04.04.2024 ОСОБА_1 набув у власність частку у розмірі 50% у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Ком», що у грошовому еквіваленті становить 200 000 грн., справжність підписів на якому посвідчено приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, Гандабурою Г. П.
Також, 04.04.2024 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Г.П. проведено реєстраційну дію № 1000381070015001752 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», унаслідок якої змінено склад учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Ком».
У той же час, рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02.04.2021 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введене в дію Указом Президента України від 03.04.2021 № 140/2021 (строк застосування закінчився 03.04.2024), рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024, застосовано відповідні санкції до громадянина Румунії ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , до 14.04.2021 - громадянин України ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Указ Президента України від 04.04.2024 № 219/2024 був опублікований в офіційному виданні «Урядовий кур`єр» 10.04.2024, № 73.
05.07.2024 у Міністерстві юстиції України зареєстровано за № СК-3602-24 скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 03.07.2024 № 5/1-10410, в якій зазначено, що державна реєстрація проведена всупереч рішенню Ради національної безпеки і оборони України від 04.04.2024 «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 04.04.2024 № 219/2024, яким такі санкції було застосовано, зокрема до громадянина Румунії ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 , до 14.04.2021 - громадянин України ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Унаслідок проведення оскаржуваної реєстраційної дії було змінено склад учасників Товариства. Скарга на дії приватного нотаріуса Чернівецького міського нотаріального округу Гандабури Г.П. підписана від імені СБУ «Т.в.о. начальника Департаменту» Андрієм Іщуком.
За результатами скарги Міністерство юстиції України прийняло наказ № 2315/5 від 02.08.2024, яким скаргу Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 03.07.2024 задоволено частково; визнано вчиненою з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та анулювати реєстраційну дію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04.04.2024 № 1000381070015001752 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Галиною Петрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Ком» (ідентифікаційний код юридичної особи 33707168). Виконання пункту 2 наказу покладено на Офіс протидії рейдерству.
Відтак, на підставі вказаного наказу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань внесено відомості, якими анульовано реєстраційну дію № 1000381070015001752.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
За приписами частини 10 статті 34 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яким врегульовано процедуру розгляду відповідачем скарг (у тому числі) на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора.
Відповідно до абзацу першого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації для забезпечення можливості участі у колегіальному розгляді скарги у сфері державної реєстрації скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів (далі - заінтересовані особи), або надання зазначеними особами письмових пояснень по суті скарги Мін`юст чи відповідний територіальний орган не пізніше ніж за два дні, а під час воєнного стану - за 15 днів до дня засідання колегії забезпечує оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті інформації про дату, час і місце такого засідання, а під час воєнного стану - про дату засідання, та додатково повідомляє зазначену інформацію заінтересованим особам засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Відповідно до абзаців четвертого та п`ятого пункту 10 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації відсутність заінтересованих осіб під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду. Розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі заінтересованих осіб.
За визначенням частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація є офіційним визнанням шляхом засвідчення державою, у тому числі, факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичну особу, проведення інших реєстраційних дій тощо.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» терміни "кінцевий бенефіціарний власник" та "структура власності" вживаються у значенні, наведеному у Законі України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Частинами 1, 2 статті 1 Закону України «Про санкції» встановлено, що з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави можуть застосовуватися спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (далі - санкції). Санкції можуть застосовуватися з боку України по відношенню до іноземної держави, іноземної юридичної особи, юридичної особи, яка знаходиться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність.
У статті 4 Закону України «Про санкції» визначено, що видами санкцій є, зокрема, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними; обмеження торговельних операцій; зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань; інші санкції, що відповідають принципам їх застосування, встановленим цим Законом.
Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція. Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Рішенням РНБО України від 04.04.2024 «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», підтримано внесені СБУ пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), зокрема, до фізичної особи громадянина Румунії ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина Румунії серії НОМЕР_1 (до 14.04.2021 - громадянин України ОСОБА_2 ) та застосовано, зокрема, такий вид обмежувальних заходів (санкцій) як: блокування активів.
Указом Президента України від 4 квітня 2024 року № 219/2024 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 4 квітня 2024 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
У Додатку № 1 до цього Рішення, за порядковим номером 2, ОСОБА_2 включено до переліку осіб, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), у частині, зокрема блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб`єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов`язковим до виконання (ч. 3 ст. 5 Закону України «Про санкції»).
За змістом пункту 7 Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 09.02.2016 № 359/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 09 лютого 2016 р. за № 200/28330, під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор у випадках, передбачених законодавством, обов`язково використовує відомості реєстрів, автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи, чи у порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.
Згідно з пунктом 10 Порядку державний реєстратор у строки, визначені законом, здійснює перевірку зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації.
Відповідно до пункту 11 Порядку державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв`язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 4, 7, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», а також у разі подання для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу в частині відомостей про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності, відомостей про того самого кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності на підставі тих самих документів, за результатами перевірки яких відомості про кінцевого бенефіціарного власника та/або структуру власності були виключені з Єдиного державного реєстру як неактуальні, за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб`єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного вебпорталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.
У пункті 5 частині 1 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи суперечать вимогам Конституції та законів України.
За змістом статті 1 Закону України "Про Службу безпеки України" СБУ - це державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про Службу безпеки України" на СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.
У частині 1 статті 24 Закону України "Про Службу безпеки України" зазначено, що СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, зокрема: здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов`язаних з національною безпекою України; здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України.
Пунктом 2 частини 1 статті 25 Закону України "Про Службу безпеки України" передбачено, що Службі безпеки України, її органам і співробітникам для виконання покладених на них обов`язків надається право подавати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям усіх форм власності обов`язкові для розгляду пропозиції з питань національної безпеки, у тому числі із забезпечення охорони державної таємниці.
Контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України (стаття 1 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність").
У положеннях статті 2 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність" зазначено, що метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення. Завданнями контррозвідувальної діяльності є, зокрема, протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян.
У ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники СБУ мають право, зокрема, проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України (пункт 3 частина 2 статті 7 Закону України "Про контррозвідувальну діяльність").
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про санкції" пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, КМУ, Національним банком України, СБУ.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Положеннями пункту 5 частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень.
Отже, встановлення факту неправомірності дій суб`єкта владних повноважень здійснюється виключно судами адміністративної юрисдикції при розгляді адміністративних справ.
Як слідує з оспорюваного наказу Міністерства юстиції України № 2315/5 від 02.08.2024, останній прийнятий за наслідками розгляду скарги від 03.07.2024 Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України.
У свою чергу, СБУ у письмових поясненнях по суті спору наголошувало, що подання скарги зумовлено захистом інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України.
Водночас, матеріали справи не містять доказів оскарження позивачем дій СБУ щодо реалізації ним своїх владно-управлінських функцій у вигляді подання скарги від 03.07.2024 до Міністерства юстиції України про анулювання реєстраційної дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 04.04.2024 № 1000381070015001752 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу», проведену приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Гандабурою Галиною Петрівною щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Віп Ком» (ідентифікаційний код юридичної особи 33707168).
У той же час, господарський суд у межах своєї компетенції позбавлений можливості надати правову оцінку правомірності діям Служби безпеки України з подання скарги від 03.07.2024 до Міністерства юстиції України, за наслідками розгляду якої винесено оскаржуваний наразі наказ Міністерства юстиції України № 2315/5 від 02.08.2024 року.
У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2315/5 від 02.08.2024 року.
Одночасно, не підлягає задоволенню й похідна позовна вимога про зобов`язання Міністерства юстиції України відновити становище, яке існувало до прийняття наказу Міністерства юстиції України № 2315/5 від 02.08.2024, шляхом поновлення у Єдиному державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про реєстраційну дію № 1000381070015001752 "Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу".
Інші доводи учасників справи судом розглянуті, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain).
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
УХВАЛИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне судове рішення складено: 07.04.2025 року.
Суддя К.В. Полякова