ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Постанова № 126680098

Озвучення тимчасово недоступне

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2025 р. Справа№ 910/13192/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Євсікова О.О.

Алданової С.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

прокурор: Петрик В.А.

від позивача: Денисенко О.М.

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від відповідача-3: не з`явився

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-3: Сучкова А.М.

від третьої особи-4: Рєпкін Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної служби геології та надр України

на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025, повний текст якої складено та підписано 21.01.2025

у справі № 910/13192/24 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ»

2. Акціонерного товариства «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД»

3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1. Державної служби геології та надр України

2.Офісу Генерального прокурора

3. Служби безпеки України

4. Міністерства юстиції України

про визнання договору недійсним

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

25.10.2024 Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед подала позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ» та до Акціонерного товариства «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між Акціонерним товариством «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код 04011905) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ» (ідентифікаційний код 43522901).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами приписів чинного законодавства під час укладення Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, та незаконного внесення відповідачем - 2 змін до спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до втрати у АТ «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» спеціального дозволу на користування надрами, на підставі якого останнє здійснювало свою господарську діяльність.

Ухвалою суду від 05.11.2024 заяву Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов шляхом заборони Державній службі геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, ідентифікаційний код 37536031):

- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, виданого на ім`я Акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод» (ідентифікаційний код 04011905) (Пинязевицьке родовище);

- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище);

- підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище).

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/13192/24 ухвала про забезпечення позову залишена без змін.

Постановою Касаційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №910/13192/24 ухвала про забезпечення позову та відповідна постанова апеляційного суду залишені без змін.

Короткий зміст окремої ухвали місцевого господарського суду що оскаржується та мотиви її прийняття

Окрема ухвала Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 постановлена у порядку ст. 246 ГПК України щодо дій т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Дехтяренка Сергія Стаховича в частині видачі наказу №532 від 14.11.2024 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" всупереч судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24.

Суд виходив з того, що Державна служба геології та надр України, будучи достеменно обізнаною про встановлену їй судом заборону вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище) і підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище), фактично проігнорувала таку заборону та не виконала (порушила) ухвалу суду від 05.11.2024. Тому наявні підстави для застосування приписів ст. 246 ГПК України.

Також цією ухвалою суд першої інстанції постановив Кабінету Міністрів України вжити заходи для усунення виявлених у справі №910/13192/24 порушень і недопущення їх в майбутньому (в тому числі шляхом вирішення питання щодо наявності підстав для дисциплінарного провадження щодо державного(их) службовця (ів). Повідомити Офіс Генерального прокурора про виявлення в діях посадових осіб Державної служби геології та надр України та інших членів Робочої групи з питань надрокористування Державної служби геології та надр України обставин, які можуть свідчити про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України, що мали своїм наслідком видачу наказу Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" та укладання угоди №766 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 15.11.2024 всупереч судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна служба геології та надр України (третя особа-1) звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати.

Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин справи.

Зокрема апелянт посилається на те, що:

- ухвала Господарського суду м. Києва про забезпечення позову від 05.11.2024 не може розповсюджуватись на спеціальний дозвіл на користування надрами № 766 від 24.01.1997, який видано на ім`я ТОВ «Новел Пром», оскільки власником зазначеного спеціального дозволу є інший суб`єкт господарювання;

- судом не встановлено заборони щодо зміни власника спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766, який видано на ім`я ТОВ «Новел Пром». Ідентифікація спеціального дозволу на користування надрами не обмежена лише номером такого дозволу і датою видачі. Первісна ліцензія (спеціальний дозвіл на користування надрами) видана відкритому акціонерному товариству «Малинський каменедробильний завод» (а не акціонерному товариству «Малинський каменедробильний завод»). При цьому наразі Державний реєстр спеціальних дозволів на користування надрами не функціонує;

- у справі № 910/11526/24, яка вже розглянута судом, були застосовані заходи процесуального примусу, а тому наслідком винесення окремої ухвали у справі №910/13192/24 та застосування заходів процесуального примусу відносно тих самих осіб за одне правопорушення, що було здійснено в той же день, в той же час, стане порушенням положень Європейської Конвенції з прав людини щодо права на справедливий суд, та порушенням ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;

- при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом порушено норми процесуального права, а саме: ст. 86 ГПК України щодо правил оцінки доказів; пп. 2, 3, 4, 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України щодо мотивованості судового рішення; ч. 5 ст. 236 ГПК України щодо необхідності повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Позивач у відзиві з апеляційною скаргою не погодився та зазначив, що апелянтом у поданій апеляційній скарзі не було спростовано вірних висновків, покладених Господарським судом міста Києва в основу своєї ухвали від 21.01.2025, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Прокурор у відзиві зазначив, що окрема ухвала Господарського суду м. Києва від 21.01.2025 є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, при цьому апелянтом не наведено підстав для її скасування.

СБУ у відзиві зазначила, що при постановленні цієї окремої ухвали судом оцінено надані сторонами докази і аргументи, прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо необхідності винесення окремої ухвали у зв`язку із встановленими судом порушеннями заборон, накладених ухвалою про забезпечення позову у цій справі.

Відповідачі та третя особа-4 не скористались своїми правами згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у цій справі, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження №910/13192/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

27.02.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державна служба геології та надр України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/13192/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 31.03.2025. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 24.03.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 24.03.2025. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнана обов`язковою.

Явка представників учасників справи

Прокурор та представники позивача, Служби безпеки України та Міністерства юстиції України в судовому засіданні 31.03.2025 заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.

В судове засідання 31.03.2025 представники відповідачів та третьої особи-1 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи-1, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як встановлено судом першої інстанції, 28.11.2024 позивач подав клопотання про вжиття заходів процесуального реагування на невиконання рішення суду у справі №910/11526/24, яке обґрунтоване тим, що:

- ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 р. у справі №910/13192/24 були вжиті заходи забезпечення позову, а саме заборонено Державній службі геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, ідентифікаційний код 37536031):

- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, виданого на ім`я Акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод» (ідентифікаційний код 04011905) (Пинязевицьке родовище);

- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище);

- підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище).

- незважаючи на існуючу судову заборону, Держгеонадра своїм наказом від 14.11.2024 р. № 532 внесло зміни до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 р. (Пинязевицьке родовище) в частина зміни надрокористувача на користь ТОВ «Малинська видобувна компанія»;

- Держгеонадра в особі т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України С. Дехтяренко, свідомо порушили судову заборону, чим спричинили негативні наслідки для Позивача.

16.12.2024 Державна служба геології та надр України подала пояснення, в яких зазначила, що зміна власника спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766 виданого на ім`я ТОВ «Новел Пром» відбулась на підставі заяви ТОВ «Малинська видобувна компанія» від 25.10.2024 №24/10/25-2 (вх. Держгеонадр від 28.10.2024 № 851-ЗН/1-24); наказу Держгеонадр № 532 від 14.11.2024 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» та його публікації на офіційному веб-сайті Держгеонадр 19.11.2024. На думку Державної служби геології та надр України, зміна власника спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766 виданого на ім`я ТОВ «Новел Пром» відбулось без порушення вимог ухвали Господарським судом м. Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24.

За результатами розгляду заяви позивача про вжиття заходів процесуального примусу та пояснень Державної служби геології та надр України місцевий суд дійшов висновку, що Державна служба геології та надр України, будучи достеменно обізнаною про встановлену їй судом заборону вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище) і підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище), фактично проігнорувала таку заборону та не виконала (порушила) ухвалу суду від 05.11.2024. Тому наявні підстави для застосування приписів ст. 246 ГПК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.

Відповідно до частин 1, 11 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.

В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.

За змістом статті 16-1 Кодексу України про надра відчужені права на користування надрами у повному обсязі переходять до набувача прав на користування надрами за відповідним спеціальним дозволом на користування надрами з дати внесення змін до нього у встановленому цим Кодексом порядку.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 16-5 Кодексу України про надра визначено, що внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами здійснюється на підставі заяви надрокористувача та доданих документів у разі відчуження шляхом укладення договору купівлі-продажу права на користування надрами або внесення його як вкладу до статутного капіталу створеного за його участю суб`єкта господарювання. При цьому відповідні зміни вносяться виключно в частині власника спеціального дозволу на користування надрами.

Тобто у разі продажу прав видача нового спеціального дозволу не відбувається, а уповноважений орган вносить зміни до існуючого спеціального дозволу в частині надрокористувача, видаючи новий бланк дозволу.

Частиною 2 статті 16-5 Кодексу України про надра передбачено, що при внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами реквізити раніше наданого спеціального дозволу на користування надрами не змінюються, а відповідні зміни вносяться виключно в частині змін, передбачених пунктом, на підставі якого вносяться такі зміни.

Поточний надрокористувач надр за спеціальним дозволом не є тим обов`язковим реквізитом спеціального дозволу на користування надрами за яким відбувається ідентифікація такого дозволу (в т.ч. Державною службою геології та надр України). Суд це пояснює тим, що власників надрокористувачів за одним спеціальним дозволом може бути безліч за час його дії.

Таким чином, безвідносно до особи надрокористувача як реєстраційний номер так і дата видачі спеціального дозволу на користування надрами залишається незмінними.

Тобто внесення змін щодо надрокористувача та видача новому надрокористувачу нового бланку спеціального дозволу на користування надрами не змінюють ні первісний номер дозволу, ні первісну дату видачі, які і є його достатніми ідентифікаторами.

При цьому можливість існування інших надрокористувачів такого родовища спростовуються змістом абз. 16 ст. 16 Кодексу України про надра, відповідно до якого у межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, та (або) видобування різних видів корисних копалин за кількома спеціальними дозволами на користування надрами, крім корисних копалин, що розробляються відкритим способом.

Спір у справі №910/13192/24 стосується законності переходу права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами, а діюче законодавство передбачає, що реєстрація такої власності - правомочностей на видобуток корисних копалин, виникає не у зв`язку із відчуженням такого дозволу, а вчиненням відповідних дій спеціальним органом державної влади - Державною службою геології та надр України.

Державна служба геології та надр України - центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі геологічного вивчення та раціонального використання надр.

Державна служба геології та надр України з моменту відкриття провадження у даній справі має статут третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - одержує всі заяви по суті та процесуальні документи суду у справі №910/13192/24.

В ухвалі від 05.11.2024 встановлено заборону Державній службі геології та надр України на вчинення визначених дій, про що їй було відомо.

Зокрема, Державна служба геології та надр України була обізнаною про встановлену їй судом заборону вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище) і підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище), фактично проігнорувала таку заборону та не виконала (порушила) ухвалу суду від 05.11.2024.

Наказом Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024, незважаючи на заборону суду, задоволено заяву ТОВ «Малинська видобувна компанія», яка була визначена судом першої інстанції, як обставина вчинення дій, направлених на чергове переоформлення об`єкту спору на іншу особу, та по суті підставою вжиття заходів забезпечення позову.

Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що наказ Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" в частині спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 та Угода №766 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 15.11.2024 вчинені із порушенням судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24.

Доводи апелянта про те, що ухвала Господарського суду м. Києва про забезпечення позову від 05.11.2024 не може розповсюджуватись на спеціальний дозвіл на користування надрами № 766 від 24.01.1997, який видано на ім`я ТОВ «Новел Пром», оскільки власником зазначеного спеціального дозволу є інший суб`єкт господарювання колегія суддів відхиляє, оскільки в окремій ухвалі від 21.01.2025 Господарський суд міста Києва вказав, що судом не використані слова «власником якого є» чи «надрокористувачем за яким» щодо вказаної особи, а відзначено «виданого на ім`я», вважаючи, що саме Акціонерне товариство «Малинський каменедробильний завод» є особою, якій до виникнення спору, що вирішується у межах даної справи, було видано даний дозвіл (перший із відомих суду із матеріалів справи).

Колегія суддів вважає, що про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 заборонено Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997, лише якщо таким власником є АТ «МКДЗ» не відповідає обставинам справи, встановленим судом, та спростовується мотивувальною частиною самої ухвали від 05.11.2024.

Щодо доводів апелянта про те, що до посадових осіб Держгеонадр вже було притягнуто до юридичної відповідальності за порушення ними судової заборони у справі №910/11526/24, а саме за видачу наказу № 532 від 14.11.2024 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» та підписання угоди на користування надрами колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено судом першої інстанції, Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Дехтяренком С.С. було порушено судову заборону встановлену двома різними процесуальними документами винесених у різних провадженнях, а саме у справі №910/13192/24 та відповідно у справі №910/11526/24. Відтак по кожній із вищевказаних справ Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України було вчинено правопорушення. Апелянтом не спростовано вірних висновків суду першої інстанції.

Колегією суддів встановлено, що станом на прийняття ухвали суду від 05.11.2024 Державна служба геології та надр України була учасником справи та наступного дня після підписання зазначеної ухвали отримала її копію в «Електронному суді».

Водночас 14.11.2025 Державна служба геології та надр України прийняла наказ №532 від 14.11.2024, яким прийнято рішення внести зміни до спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766 з метою видобування корисних копалин граніту Пинязевицького родовища у Житомирській області який буде надано ТОВ «Малинська видобувна компанія», відповідно до пункту 9 статті 16-5 Кодексу України про надра.

Отже, Державна служба геології та надр України повинна була діяти добросовісно та вчинити всі необхідні дії, уникаючи формального підходу, з`ясувавши всі обставини, пов`язані з необхідністю виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.

Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм ст. 86, пп. 2, 3, 4, 5 ч. 4 ст. 238 та ч. 5 ст. 236 ГПК України не знайшли свого підтвердження, а тому вказані доводи апелянта колегія вважає безпідставними та необґрунтованими. Оцінки доказів судом першої інстанції не порушено.

Враховуючи обставини справи, в тому числі в контексті хронології дій учасників після постановлення ухвали про заборону суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо постановлення окремої ухвали, отже вимоги статті 246 ГПК України не порушені.

Вирішення питання про постановлення окремої ухвали віднесено на розсуд суду, та здійснюється ним з урахуванням, зокрема, значущості та/або системного характеру допущених порушень, а також нагального характеру необхідності їх усунення для дієвого відновлення прав особи.

Доводи апеляційної скарги про невірне з`ясування судом фактичних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.

За результатами апеляційного перегляду справи судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та правильно застосував положення статті 246 ГПК України.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену окрему ухвалу - без змін.

Судові витрати

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладається на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/13192/24 залишити без змін.

Матеріали оскарження ухвали повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 16.04.2025.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.О. Євсіков

С.О. Алданова

Ухвала № 125983051

Відкрити повний перегляд

УХВАЛА

18 березня 2025 року

м. Київ

cправа № 910/13192/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кондратової І.Д. - головуючої, суддів - Вронської Г.О., Губенко Н.М.,

розглянувши у письмовому провадженні клопотання Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод"

про відмову від касаційної скарги

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024

(суддя Демидов В. О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024

(головуючий - Андрієнко В. В., судді: Шапран В. В., Буравльов С. І.)

за заявою Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)

про вжиття заходів забезпечення позову

у справі за позовом Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)

до: 1) Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: 1) Державна служба геології та надр України;

2) Офіс Генерального прокурора;

3) Служба безпеки України

про визнання договору недійсним.

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" (далі - відповідач 1, скаржник) та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новел Пром" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між відповідачами (далі - договір).

Позов обґрунтований порушенням відповідачами приписів чинного законодавства під час укладення договору та незаконного внесення відповідачем - 2 змін до спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до втрати у відповідача 1 спеціального дозволу на користування надрами, на підставі якого останнє здійснювало свою господарську діяльність.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Крім того зазначеною ухвалою залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державну службу геології та надр України, Офіс Генерального прокурора та Службу безпеки України.

05.11.2024 від представника Компанії I.Eс Майнінг Компані Лімітед надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить заборонити Державній службі геології та надр України:

- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (ідентифікаційний код 04011905) (Пинязевицьке родовище);

- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище);

- підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно зі спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище).

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначав, що в даному випадку спір стосується недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997№ 766, який укладений АТ "Малинський каменедробильний завод" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новел Пром", при цьому у подібних випадках, наприклад, за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи таким чином можливість подальших відчужень нерухомого майна, що є предметом спору, або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача у разі задоволення позову. Разом з цим, на думку позивача, саме по собі накладання арешту на об`єкт спору, з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації, не буде ефективним заходом забезпечення позову. Таким чином, для збереження статус-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій.

Господарський суд міста Києва 05.11.2024 ухвалою задовольнив заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову; заборонив Державній службі геології та надр України:

- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (Пинязевицьке родовище);

- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище);

- підписувати, укладати та/або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно з спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище).

Північний апеляційний господарський суд 17.12.2024 ухвалив постанову, якою ухвалу місцевого господарського суду залишив без змін.

27.01.2025 Акціонерне товариство "Малинський каменодробильний завод" звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвалою Суду від 05.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/13192/24 у письмовому провадженні. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" призначено до спільного розгляду з касаційною скаргою Державної служби геології та надр України.

17.02.2025 від позивача надійшов відзив на касаційні скарги, в якому останній просить Суд залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

19.02.2025 від Служби безпеки України надійшов відзив на касаційні скарги, в якому остання просить Суд залишити їх без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

21.02.2025 від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на касаційні скарги, в якому представник Офісу Генерального прокурора просить Суд касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Крім того у відзиві представник Офісу Генерального прокурора просить Суд розглядати справу за участю представника Офісу Генерального прокурора.

13.03.2025 до Суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" про відмову від касаційної скарги, в порядку статті 296 Господарського процесуального кодексу України, в якому заявник просив прийняти відмову від касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 та закрити касаційне провадження у справі, відкрите за вказаною касаційною скаргою.

Клопотання про відмову від касаційної скарги підписане директором Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" Онопрієнком І.М. . Доданим до клопотання витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №34316222 від 21.01.2025 підтверджується, що Онопрієнко Ігорь Миколайович дійсно є директором Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" без обмежень повноважень щодо представництва в судах.

Крім того до клопотання про відмову від касаційної скарги додано повідомлення про розірвання договорів про надання правової допомоги, зі змісту якого вбачається про те, що директором Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" Онопрієнком І.М. були прийняті рішення про відкликання всіх адвокатів, які представляли інтереси зазначеного товариства у справі № 910/13192/24, зокрема адвоката Вороновську О.В. (яка подавала та підписувала касаційну скаргу від імені АТ "Малинський каменодробильний завод"), та розірвано всі договори про надання правової допомоги, в тому числі і договір б/н, укладений 07.11.2024 з Адвокатським об`єднанням "Комплекс Груп".

Отже, клопотання про відмову від касаційної скарги у цій справі оформлене належним чином, підписане та подане до Верховного Суду уповноваженою особою - директором Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" Онопрієнком І.М., відомості про якого наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до частини четвертої статті 298 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка подала касаційну скаргу, має право відмовитися від неї, а інша сторона має право визнати касаційну скаргу обґрунтованою в повному обсязі чи в певній частині до закінчення касаційного провадження. У разі відмови від касаційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, постановляє ухвалу про закриття касаційного провадження.

В силу положень статей 14, 42, 46, 298 Господарського процесуального кодексу України, виходячи із принципу диспозитивності у господарському судочинстві, учасники справи на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, в тому числі правом на відмову від касаційної скарги після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження особа, яка подала касаційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги.

З огляду на викладене касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/13192/24 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини п`ятої статті 298 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття касаційного провадження у зв`язку з відмовою від касаційної скарги на судові рішення повторне оскарження цих рішень особою, що відмовилася від скарги, не допускається.

Ураховуючи зазначене та відсутність інших осіб, які приєдналися до касаційної скарги, колегія суддів вважає достатніми підстави для задоволення клопотання Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" про відмову від касаційної скарги та закриття касаційного провадження у справі №910/13192/24, відкритого ухвалою Суду від 05.02.2025 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод".

Керуючись статтями 234, 235, 298, пунктом 1 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" про відмову від касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/13192/24 задовольнити.

2. Прийняти відмову Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" від касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/13192/24.

3. Касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі № 910/13192/24 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча І. Кондратова

Судді Г. Вронська

Н. Губенко