ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"31" березня 2025 р. Справа№ 910/13192/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
прокурор: Петрик В.А.
від позивача: Денисенко О.М.
від відповідача-1: не з`явився
від відповідача-2: не з`явився
від відповідача-3: не з`явився
від третьої особи-1: не з`явився
від третьої особи-3: Сучкова А.М.
від третьої особи-4: Рєпкін Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної служби геології та надр України
на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025, повний текст якої складено та підписано 21.01.2025
у справі № 910/13192/24 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ»
2. Акціонерного товариства «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД»
3. Товариство з обмеженою відповідальністю «Малинська видобувна компанія»
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - 1. Державної служби геології та надр України
2.Офісу Генерального прокурора
3. Служби безпеки України
4. Міністерства юстиції України
про визнання договору недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рух справи
25.10.2024 Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед подала позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ» та до Акціонерного товариства «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між Акціонерним товариством «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код 04011905) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ» (ідентифікаційний код 43522901).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами приписів чинного законодавства під час укладення Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, та незаконного внесення відповідачем - 2 змін до спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до втрати у АТ «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» спеціального дозволу на користування надрами, на підставі якого останнє здійснювало свою господарську діяльність.
Ухвалою суду від 05.11.2024 заяву Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про вжиття заходів забезпечення позову задоволено.
Забезпечено позов шляхом заборони Державній службі геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, ідентифікаційний код 37536031):
- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, виданого на ім`я Акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод» (ідентифікаційний код 04011905) (Пинязевицьке родовище);
- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище);
- підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище).
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2024 у справі №910/13192/24 ухвала про забезпечення позову залишена без змін.
Постановою Касаційного господарського суду від 18.03.2025 у справі №910/13192/24 ухвала про забезпечення позову та відповідна постанова апеляційного суду залишені без змін.
Короткий зміст окремої ухвали місцевого господарського суду що оскаржується та мотиви її прийняття
Окрема ухвала Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 постановлена у порядку ст. 246 ГПК України щодо дій т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Дехтяренка Сергія Стаховича в частині видачі наказу №532 від 14.11.2024 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" всупереч судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24.
Суд виходив з того, що Державна служба геології та надр України, будучи достеменно обізнаною про встановлену їй судом заборону вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище) і підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище), фактично проігнорувала таку заборону та не виконала (порушила) ухвалу суду від 05.11.2024. Тому наявні підстави для застосування приписів ст. 246 ГПК України.
Також цією ухвалою суд першої інстанції постановив Кабінету Міністрів України вжити заходи для усунення виявлених у справі №910/13192/24 порушень і недопущення їх в майбутньому (в тому числі шляхом вирішення питання щодо наявності підстав для дисциплінарного провадження щодо державного(их) службовця (ів). Повідомити Офіс Генерального прокурора про виявлення в діях посадових осіб Державної служби геології та надр України та інших членів Робочої групи з питань надрокористування Державної служби геології та надр України обставин, які можуть свідчити про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 Кримінального кодексу України, що мали своїм наслідком видачу наказу Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" та укладання угоди №766 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 15.11.2024 всупереч судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цією ухвалою, Державна служба геології та надр України (третя особа-1) звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати.
Підставами для скасування ухвали у справі скаржник зазначає неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, внаслідок неповного з`ясування обставин справи.
Зокрема апелянт посилається на те, що:
- ухвала Господарського суду м. Києва про забезпечення позову від 05.11.2024 не може розповсюджуватись на спеціальний дозвіл на користування надрами № 766 від 24.01.1997, який видано на ім`я ТОВ «Новел Пром», оскільки власником зазначеного спеціального дозволу є інший суб`єкт господарювання;
- судом не встановлено заборони щодо зміни власника спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766, який видано на ім`я ТОВ «Новел Пром». Ідентифікація спеціального дозволу на користування надрами не обмежена лише номером такого дозволу і датою видачі. Первісна ліцензія (спеціальний дозвіл на користування надрами) видана відкритому акціонерному товариству «Малинський каменедробильний завод» (а не акціонерному товариству «Малинський каменедробильний завод»). При цьому наразі Державний реєстр спеціальних дозволів на користування надрами не функціонує;
- у справі № 910/11526/24, яка вже розглянута судом, були застосовані заходи процесуального примусу, а тому наслідком винесення окремої ухвали у справі №910/13192/24 та застосування заходів процесуального примусу відносно тих самих осіб за одне правопорушення, що було здійснено в той же день, в той же час, стане порушенням положень Європейської Конвенції з прав людини щодо права на справедливий суд, та порушенням ст. 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення;
- при винесенні оскаржуваного рішення господарським судом порушено норми процесуального права, а саме: ст. 86 ГПК України щодо правил оцінки доказів; пп. 2, 3, 4, 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України щодо мотивованості судового рішення; ч. 5 ст. 236 ГПК України щодо необхідності повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Позивач у відзиві з апеляційною скаргою не погодився та зазначив, що апелянтом у поданій апеляційній скарзі не було спростовано вірних висновків, покладених Господарським судом міста Києва в основу своєї ухвали від 21.01.2025, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Прокурор у відзиві зазначив, що окрема ухвала Господарського суду м. Києва від 21.01.2025 є законною та обґрунтованою, прийнятою з дотриманням норм процесуального права та правильним застосуванням норм матеріального права, при цьому апелянтом не наведено підстав для її скасування.
СБУ у відзиві зазначила, що при постановленні цієї окремої ухвали судом оцінено надані сторонами докази і аргументи, прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо необхідності винесення окремої ухвали у зв`язку із встановленими судом порушеннями заборон, накладених ухвалою про забезпечення позову у цій справі.
Відповідачі та третя особа-4 не скористались своїми правами згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надали суду письмових відзивів на апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у цій справі, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження №910/13192/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
27.02.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державна служба геології та надр України на окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/13192/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 31.03.2025. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 24.03.2025. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 24.03.2025. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнана обов`язковою.
Явка представників учасників справи
Прокурор та представники позивача, Служби безпеки України та Міністерства юстиції України в судовому засіданні 31.03.2025 заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили відмовити в її задоволенні.
В судове засідання 31.03.2025 представники відповідачів та третьої особи-1 не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідачів та третьої особи-1, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За приписами ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції, 28.11.2024 позивач подав клопотання про вжиття заходів процесуального реагування на невиконання рішення суду у справі №910/11526/24, яке обґрунтоване тим, що:
- ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 р. у справі №910/13192/24 були вжиті заходи забезпечення позову, а саме заборонено Державній службі геології та надр України (03057, м. Київ, вул. Антона Цедіка, 16, ідентифікаційний код 37536031):
- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, виданого на ім`я Акціонерного товариства «Малинський каменедробильний завод» (ідентифікаційний код 04011905) (Пинязевицьке родовище);
- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище);
- підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище).
- незважаючи на існуючу судову заборону, Держгеонадра своїм наказом від 14.11.2024 р. № 532 внесло зміни до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 р. (Пинязевицьке родовище) в частина зміни надрокористувача на користь ТОВ «Малинська видобувна компанія»;
- Держгеонадра в особі т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України С. Дехтяренко, свідомо порушили судову заборону, чим спричинили негативні наслідки для Позивача.
16.12.2024 Державна служба геології та надр України подала пояснення, в яких зазначила, що зміна власника спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766 виданого на ім`я ТОВ «Новел Пром» відбулась на підставі заяви ТОВ «Малинська видобувна компанія» від 25.10.2024 №24/10/25-2 (вх. Держгеонадр від 28.10.2024 № 851-ЗН/1-24); наказу Держгеонадр № 532 від 14.11.2024 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» та його публікації на офіційному веб-сайті Держгеонадр 19.11.2024. На думку Державної служби геології та надр України, зміна власника спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766 виданого на ім`я ТОВ «Новел Пром» відбулось без порушення вимог ухвали Господарським судом м. Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24.
За результатами розгляду заяви позивача про вжиття заходів процесуального примусу та пояснень Державної служби геології та надр України місцевий суд дійшов висновку, що Державна служба геології та надр України, будучи достеменно обізнаною про встановлену їй судом заборону вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище) і підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище), фактично проігнорувала таку заборону та не виконала (порушила) ухвалу суду від 05.11.2024. Тому наявні підстави для застосування приписів ст. 246 ГПК України.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Відповідно до частин 1, 11 ст. 246 ГПК України суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Окрема ухвала стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, надсилається прокурору або органу досудового розслідування, який повинен надати суду відповідь про вжиті ними заходи у визначений в окремій ухвалі строк. За відповідним клопотанням прокурора або органу досудового розслідування вказаний строк може бути продовжено.
В окремій ухвалі має бути зазначено закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його стаття, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
За змістом статті 16-1 Кодексу України про надра відчужені права на користування надрами у повному обсязі переходять до набувача прав на користування надрами за відповідним спеціальним дозволом на користування надрами з дати внесення змін до нього у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 16-5 Кодексу України про надра визначено, що внесення змін до спеціального дозволу на користування надрами здійснюється на підставі заяви надрокористувача та доданих документів у разі відчуження шляхом укладення договору купівлі-продажу права на користування надрами або внесення його як вкладу до статутного капіталу створеного за його участю суб`єкта господарювання. При цьому відповідні зміни вносяться виключно в частині власника спеціального дозволу на користування надрами.
Тобто у разі продажу прав видача нового спеціального дозволу не відбувається, а уповноважений орган вносить зміни до існуючого спеціального дозволу в частині надрокористувача, видаючи новий бланк дозволу.
Частиною 2 статті 16-5 Кодексу України про надра передбачено, що при внесенні змін до спеціального дозволу на користування надрами реквізити раніше наданого спеціального дозволу на користування надрами не змінюються, а відповідні зміни вносяться виключно в частині змін, передбачених пунктом, на підставі якого вносяться такі зміни.
Поточний надрокористувач надр за спеціальним дозволом не є тим обов`язковим реквізитом спеціального дозволу на користування надрами за яким відбувається ідентифікація такого дозволу (в т.ч. Державною службою геології та надр України). Суд це пояснює тим, що власників надрокористувачів за одним спеціальним дозволом може бути безліч за час його дії.
Таким чином, безвідносно до особи надрокористувача як реєстраційний номер так і дата видачі спеціального дозволу на користування надрами залишається незмінними.
Тобто внесення змін щодо надрокористувача та видача новому надрокористувачу нового бланку спеціального дозволу на користування надрами не змінюють ні первісний номер дозволу, ні первісну дату видачі, які і є його достатніми ідентифікаторами.
При цьому можливість існування інших надрокористувачів такого родовища спростовуються змістом абз. 16 ст. 16 Кодексу України про надра, відповідно до якого у межах однієї ділянки надр можуть проводитися роботи з геологічного вивчення, у тому числі дослідно-промислової розробки родовищ корисних копалин, та (або) видобування різних видів корисних копалин за кількома спеціальними дозволами на користування надрами, крім корисних копалин, що розробляються відкритим способом.
Спір у справі №910/13192/24 стосується законності переходу права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами, а діюче законодавство передбачає, що реєстрація такої власності - правомочностей на видобуток корисних копалин, виникає не у зв`язку із відчуженням такого дозволу, а вчиненням відповідних дій спеціальним органом державної влади - Державною службою геології та надр України.
Державна служба геології та надр України - центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в галузі геологічного вивчення та раціонального використання надр.
Державна служба геології та надр України з моменту відкриття провадження у даній справі має статут третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - одержує всі заяви по суті та процесуальні документи суду у справі №910/13192/24.
В ухвалі від 05.11.2024 встановлено заборону Державній службі геології та надр України на вчинення визначених дій, про що їй було відомо.
Зокрема, Державна служба геології та надр України була обізнаною про встановлену їй судом заборону вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище) і підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище), фактично проігнорувала таку заборону та не виконала (порушила) ухвалу суду від 05.11.2024.
Наказом Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024, незважаючи на заборону суду, задоволено заяву ТОВ «Малинська видобувна компанія», яка була визначена судом першої інстанції, як обставина вчинення дій, направлених на чергове переоформлення об`єкту спору на іншу особу, та по суті підставою вжиття заходів забезпечення позову.
Отже, суд першої інстанції вірно зазначив, що наказ Державної служби геології та надр України №532 від 14.11.2024 "Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами" в частині спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 та Угода №766 про умови користування надрами з метою видобування корисних копалин від 15.11.2024 вчинені із порушенням судової заборони, встановленої ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24.
Доводи апелянта про те, що ухвала Господарського суду м. Києва про забезпечення позову від 05.11.2024 не може розповсюджуватись на спеціальний дозвіл на користування надрами № 766 від 24.01.1997, який видано на ім`я ТОВ «Новел Пром», оскільки власником зазначеного спеціального дозволу є інший суб`єкт господарювання колегія суддів відхиляє, оскільки в окремій ухвалі від 21.01.2025 Господарський суд міста Києва вказав, що судом не використані слова «власником якого є» чи «надрокористувачем за яким» щодо вказаної особи, а відзначено «виданого на ім`я», вважаючи, що саме Акціонерне товариство «Малинський каменедробильний завод» є особою, якій до виникнення спору, що вирішується у межах даної справи, було видано даний дозвіл (перший із відомих суду із матеріалів справи).
Колегія суддів вважає, що про те, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 заборонено Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами №766 від 24.01.1997, лише якщо таким власником є АТ «МКДЗ» не відповідає обставинам справи, встановленим судом, та спростовується мотивувальною частиною самої ухвали від 05.11.2024.
Щодо доводів апелянта про те, що до посадових осіб Держгеонадр вже було притягнуто до юридичної відповідальності за порушення ними судової заборони у справі №910/11526/24, а саме за видачу наказу № 532 від 14.11.2024 «Про внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами» та підписання угоди на користування надрами колегія суддів зазначає наступне.
Як зазначено судом першої інстанції, Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України Дехтяренком С.С. було порушено судову заборону встановлену двома різними процесуальними документами винесених у різних провадженнях, а саме у справі №910/13192/24 та відповідно у справі №910/11526/24. Відтак по кожній із вищевказаних справ Т.в.о. Голови Державної служби геології та надр України було вчинено правопорушення. Апелянтом не спростовано вірних висновків суду першої інстанції.
Колегією суддів встановлено, що станом на прийняття ухвали суду від 05.11.2024 Державна служба геології та надр України була учасником справи та наступного дня після підписання зазначеної ухвали отримала її копію в «Електронному суді».
Водночас 14.11.2025 Державна служба геології та надр України прийняла наказ №532 від 14.11.2024, яким прийнято рішення внести зміни до спеціального дозволу на користування надрами від 24.01.1997 № 766 з метою видобування корисних копалин граніту Пинязевицького родовища у Житомирській області який буде надано ТОВ «Малинська видобувна компанія», відповідно до пункту 9 статті 16-5 Кодексу України про надра.
Отже, Державна служба геології та надр України повинна була діяти добросовісно та вчинити всі необхідні дії, уникаючи формального підходу, з`ясувавши всі обставини, пов`язані з необхідністю виконання ухвали суду про вжиття заходів забезпечення позову.
Твердження апелянта про порушення судом першої інстанції норм ст. 86, пп. 2, 3, 4, 5 ч. 4 ст. 238 та ч. 5 ст. 236 ГПК України не знайшли свого підтвердження, а тому вказані доводи апелянта колегія вважає безпідставними та необґрунтованими. Оцінки доказів судом першої інстанції не порушено.
Враховуючи обставини справи, в тому числі в контексті хронології дій учасників після постановлення ухвали про заборону суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо постановлення окремої ухвали, отже вимоги статті 246 ГПК України не порушені.
Вирішення питання про постановлення окремої ухвали віднесено на розсуд суду, та здійснюється ним з урахуванням, зокрема, значущості та/або системного характеру допущених порушень, а також нагального характеру необхідності їх усунення для дієвого відновлення прав особи.
Доводи апеляційної скарги про невірне з`ясування судом фактичних обставин справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження.
За результатами апеляційного перегляду справи судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано та правильно застосував положення статті 246 ГПК України.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржену окрему ухвалу - без змін.
Судові витрати
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги, покладається на скаржника.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Окрему ухвалу Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 у справі №910/13192/24 залишити без змін.
Матеріали оскарження ухвали повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 16.04.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова
Постанова № 124300454
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 [email protected]
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" грудня 2024 р. Справа№ 910/13192/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
секретар судового засідання - Чечотка В.Д.
учасники справи:
від позивача: Денисенко О.М.
від відповідача 1: не з`явився;
від відповідача 2: Вороновська О.В.
від третьої особи 1: Гера Г.Г.
від третьої особи 2: Петрик В.А.
від третьої особи 3: Сучкова А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024
у справі №910/13192/24 (суддя Владислав ДЕМИДОВ)
за заявою Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про вжиття заходів забезпечення позову у справі
за позовом Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited)
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВЕЛ ПРОМ"
2) Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - 1) Державна служба геології та надр України;
2) Офіс Генерального прокурора;
3) Служба безпеки України
про визнання договору недійсним
УСТАНОВИВ:
Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ» та до Акціонерного товариства «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» про визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між Акціонерним товариством «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» (ідентифікаційний код 04011905) та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ» (ідентифікаційний код 43522901).
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачами приписів чинного законодавства під час укладення Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, та незаконного внесення відповідачем - 2 змін до спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до втрати у АТ «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» спеціального дозволу на користування надрами, на підставі якого останнє здійснювало свою господарську діяльність.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 заяву Компанія I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про вжиття заходів забезпечення позову задоволено. Забезпечено позов шляхом заборони Державній службі геології та надр України:
- вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, виданого на ім`я Акціонерного товариства "Малинський каменедробильний завод" (Пинязевицьке родовище);
- вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 року (Пинязевицьке родовище);
- підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997 (Пинязевицьке родовище).
Не погодившись із прийнятою ухвалою, АТ «Малинський каменодробильний завод» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 та у задоволенні заяви Компанії I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про забезпечення позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Малинський каменодробильний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі № 910/13192/24, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2024.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт стверджує, що з урахуванням того, що предметом спору є немайнова вимога - визнання недійсним Договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №766 від 24.01.1997, згідно з висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, які повинні судом враховуватись в силу ч.4 ст.236 ГПК України, у даному випадку необхідно досліджувати питання, чи не призведе невжиття заявлених позивачем заходів до істотного ускладнення чи унеможливить ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а також чи зможе позивач захистити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. На думку апелянта, виходячи з предмета та підстав позову, вбачається, що запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами.
Також не погодившись із прийнятою ухвалою, Державна служба геології та надр України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 та прийняти нову, якою в задоволенні заяви Компанії I.Eс Майнінг Компані Лімітед (E.S. Mining Company Limited) про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга обґрунтована зокрема наступним. На думку апеллянта, оскаржувана ним ухвала була прийнята судом із порушенням норм процессуального та матеріального права. Зокрема, апелянт стверджує про те, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівліпродажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997. Також скаржник вказує на те, що заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивачем зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби геології та надр України; об`єднано розгляд апеляційних скарг Державної служби геології та надр України та Акціонерного товариства «Малинський каменодробильний завод» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду; розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2024.
Через систему «Електронний суд» СБУ та Офіс Генерального прокурора подали відзиви на апеляцій скарги у яких просили суд апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.
Перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Частиною 1 ст. 137 ГПК України визначено види заходів забезпечення позову.
Відповідно до вказаних процесуальних норм позов забезпечується:
- накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
- зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
- зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;
- арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
- іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, ч. 1 ст. 137 ГПК України не містить вичерпного переліку заходів, якими може бути забезпечений позов у справі. Так, згідно з п. 10 ч. 1 цієї статті позов забезпечується іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п. п. 1 - 9 цієї частини.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Також, згідно з ч. 11 цієї статті не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Отже, забезпечення позову - це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також сприяння ефективному захисту або поновленню порушених прав позивача.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Поряд з цим, у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, у разі задоволення якої судове рішення не вимагатиме примусового виконання. Тому, в даному випадку не має застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.08.2018 у справі №910/1040/18, у немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).
Суд також зауважує на тому, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Аналогічні правові висновки щодо застосування ст. ст. 136 та 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та 11.11.2020 у справі №910/13709/19.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову позивач зазначив, що спір стосується недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між АТ «Малинський каменедробильний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новел Пром», при цьому у подібних випадках, наприклад, за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи таким чином можливість подальших відчужень нерухомого майна, що є предметом спору, або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача у разі задоволення позову. На думку заявника, саме по собі накладання арешту на об`єкт спору, з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації, не буде ефективним заходом забезпечення позову.
Колегія суддів відзначає, що предметом даного спору є питання недійсності договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між АТ «Малинський каменедробильний завод» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новел Пром».
Метою поданого позову є повернення права власності на спеціальний дозвіл на користування надрами № 766 від 24.01.1997 на користь АТ «Малинський каменедробильний завод», тобто відновлення того становища, яке існувало до укладення спірного договору. У подібних випадках за умови відчуження нерухомого майна суд зазвичай накладає арешт на таке майно, що забезпечує статус-кво до моменту розгляду справи, заморожуючи можливість подальших відчужень нерухомого майна або його обтяжень. Ці заходи вживають з метою попередження того, що будь-які подальші відчуження або обтяження ускладнять відновлення порушеного права позивача.
Предметом спірного правочину є спеціальний дозвіл на користування надрами № 766 від 24.01.1997. У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод як ліцензія на ведення бізнесу, так і спеціальний дозвіл на користування надрами складає власність (Megadat.com SRL v. Moldova, §§ 62-63; Bimer S.A. Moldova, § 49; Rosenzweig and Bonded Warehouses Ltd. v. Poland, § 49; Capital Bank AD v. Bulgaria, § 130; Tre Traktorer Aktiebolag v. Sweden, § 53; Vekony v. Hungary, § 29; Fredin v. Sweden (no. 1), § 40; Malik v. the United Kingdom, § 90).
При цьому чинне законодавство передбачає, що реєстрація такої власності - правомочностей на видобуток корисних копалин, виникає не у зв`язку із відчуженням такого дозволу, а внаслідок вчинення відповідних дій спеціальним органом державної влади - Державною службою геології та надр України.
Для початку діяльності по видобутку корисних копалин - покупець дозволу має ініціювати внесення змін до відомостей про власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами, укласти угоду про умови користування надрами, і, відповідно, має відбутися внесення змін до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами.
Отже, саме по собі накладання арешту на об`єкт спору з огляду на його специфічність та передбачені законодавством особливості обігу/реєстрації не буде ефективним заходом забезпечення позову.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що для збереження статусу-кво у спорах про оспорювання договорів відчуження спеціального дозволу на користування надрами ефективним заходом буде саме заборона Державній службі геології та надр України вчинення визначених дій.
При цьому колегією суддів береться до уваги також загальновідома інформація, яка розміщена на сайті Державної служби геології та надр України https://www.geo.gov.ua/ у розділі «Надрокористування» наявний підрозділ «Стан розгляду заяв», в якому містяться відомості про всі заяви, які надійшли з 01.01.2024:
- у рядку 755 містяться відомості про звернення ТОВ «Новел пром» із заявою № 24/10/2-2 від 02.10.2024 щодо ділянки надр: Пинязевицьке родовище, реєстраційний номер 770-ЗН/1-24. Стадія розгляду - видано спецдозвіл;
- у рядку 779 містяться відомості про звернення ТОВ «Малинська видобувна компанія» із заявою № 24/10/9-1 від 09.10.2024 щодо ділянки надр: Пинязевицьке родовище, реєстраційний номер 794-ЗН/1-24. Стадія розгляду - без розгляду;
- у рядку 825 містяться відомості про звернення ТОВ «Малинська видобувна компанія» із заявою № 24/10/23-2 від 23.10.2024 щодо ділянки надр: Пинязевицьке родовище, реєстраційний номер 841-ЗН/1-24. Стадія розгляду - без розгляду;
- у рядку 835 містяться відомості про звернення ТОВ «Малинська видобувна компанія» із заявою № 24/10/25-2 від 25.10.2024 щодо ділянки надр: Пинязевицьке родовище, реєстраційний номер 851-ЗН/1-24. Стадія розгляду - на розгляді;
Отже, вищенаведеними відомостями підтверджуються доводи позивача у справі про подальший перепродаж. При цьому вже новою особою - ТОВ «Малинська видобувна компанія», вчиняються дії, направлені на чергове переоформлення предмету спірного правочину на себе. Зазначені відомості свідчать про намір відчуження майнових прав, що були предметом спірного правочину.
Також колегія суддів відзначає, що наказ Державної служби геології та надр України № 460 щодо зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу на користування надрами № 766 від 24.01.1997, на ТОВ «Новел Пром» видано 07.10.2024, а перша заява ТОВ «Малинська видобувна компанія» щодо наступного переоформлення надійшла через два дні - 09.10.2024.
Аналогічні обставини встановлені Господарським судом міста Києва в ухвалі від 30.10.2024 у справі № 910/11526/24 про забезпечення позову E.S. Mining Company Limited до ТОВ «Новел Пром» та АТ «Коростенський кар`єр» про визнання недійсним договору купівлі-продажу спеціального дозволу на користування надрами.
Колегією суддів береться до уваги те, що особливість такого виду майна, як спеціальний дозвіл на користування надрами, полягає у його вичерпності, а цінність залежить від обсягу корисних копалин, складності їх добутку тощо.
Таким чином, після укладення угоди про умови користування надрами у надрокористувача виникає право видобутку корисних копалин і чим довше він видобуває корисні копалини, тим менше їх лишається на родовищі, а вартість їх видобутку дорожчає. Ці обставини впливають на вартість спеціального дозволу, що також суд переконує у необхідності блокування оформлення нового власника.
Колегія суддів відзначає, що відсутність цих дій призведе до неможливості відновлення права, про яке йде мова у позові і яке є предметом спірного правочину, у повному обсязі (у разі задоволення позову), адже у разі задоволення позову через певний час і повернення об`єкту спору його вартість може значно зменшитися (за рахунок вже видобутих корисних копалин).
Позивач у своїй позовній заяві вказував, що відчужений об`єкт спору підпадає під дію введених Указом Президента України від 12.05.2023 № 279/2023 (пункт 177 додатку 2) санкцій, яким між іншим заблоковано активи позивача - тимчасово позбавлено права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Отже, при вирішенні справи суд має встановити, чи поширюється цей вид санкції на майно АТ «Малинський каменедробильний завод» (в тому числі відчужений спеціальний дозвіл). Судом у межах даної справи буде здійснено судовий контроль угоди в тому числі на предмет дотримання санкційного законодавства при її вчиненні, а тому вжиття заходів забезпечення позову є доцільним і розумним заходом.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність зв`язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності відчуження спеціального дозволу, щодо якого вчиняються дії, спрямовані на його наступний продаж та оформлення на іншого суб`єкта, в той час як можливість збереження інтересів всіх учасників такого спору та попередження можливого порушення прав інших осіб знаходиться в прямій залежності в першу чергу від незмінності спірних правовідносин та їх суб`єктного складу, що буде утруднено наступною реалізацією спірного активу. Також судом враховано, що початок видобутку корисних копалин, який може реалізовуватися після вчинення Державної служби геології та надр України дій, про заборону яких просить заявник забезпечення, буде знецінювати вартість спеціального дозволу з часом.
Судова колегія вважає обґрунтованим висновком місцевого господарського суду про необхідність забезпечення позову шляхом встановлення заборони Державній службі геології та надр України вносити зміни у частині зміни власника (надрокористувача) до спеціального дозволу; вносити до Державного реєстру спеціальних дозволів на користування надрами відомості в частині зміни власника спеціального дозволу; підписувати, укладати та / або вносити зміни до угоди про умови користування надрами згідно спеціального дозволу.
В апеляційних скаргах скаржники зазначають, що виходячи з предмета та підстав позову, запропоновані заходи забезпечення позову мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами №634 від 16.09.1996. Також скаржники вказують на те, що заборона Державній службі геології та надр України вчиняти дії, про які позивачем зазначено в заяві про вжиття заходів забезпечення позову, не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
При цьому колегія суддів наголошує, що єдиною позовною вимогою, з якою позивач звернувся до суду, є визнання недійсним договору купівлі-продажу прав на користування надрами, наданих спеціальним дозволом на користування надрами № 766 від 24.01.1997, що укладений між Акціонерним товариством «МАЛИНСЬКИЙ КАМЕНЕДРОБИЛЬНИЙ ЗАВОД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «НОВЕЛ ПРОМ», тобто без застосування наслідків недійсності такого правочину.
Таким чином, заборона Державній службі геології та надр України вносити подальші зміни в частині власника цього спеціального дозволу не може вважатись повним або частковим вирішення спору по суті.
Також судова колегія відзначає, що скаржниками не обґрунтовано їх доводи щодо невідповідності вжитих заходів забезпечення позову вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін та наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє аргументи скаржників про те, що судове рішення в оскаржуваній частині прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилаються скаржники - Державна служби геології та надр України та АТ "Малинський каменодробильний завод", в розумінні статті 86 ГПК України не можуть бути підставою для зміни або скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, ухвала Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 відповідає матеріалам справи, є законною та обґрунтованою, підстави, передбачені ст. ст. 277-278 ГПК України для її скасування, відсутні.
Керуючись ст. ст. 129, 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної служби геології та надр України та апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Малинський каменодробильний завод" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.11.2024 у справі №910/13192/24 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг покласти відповідно на Державну службу геології та надр України та Акціонерне товариство "Малинський каменодробильний завод".
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
У зв`язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. у відпустці з 25.12.2024 по 03.01.2025 та перебуванням судді Буравльова С.І. у відпустці з 06.01.2025 по 08.01.2025 повний текст постанови складено та підписано 09.01.2025
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов