ESRG

Einheitliches staatliches Register
der Gerichtsentscheidungen

Ухвала № 126465855

Vorlesen ist vorübergehend nicht verfügbar

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: [email protected]

УХВАЛА

м. Київ

13.01.2025

Справа № 910/1/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О.. розглянувши матеріали справи

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до 1) ОСОБА_1 ; 2) ОСОБА_2 ; 3) ОСОБА_3 ; 4) ОСОБА_4 ; 5) ОСОБА_5 ; 6) ОСОБА_6 ; 7) ОСОБА_7 ; 8) ОСОБА_8 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10

треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, 1) ОСОБА_11 ; 2) Національний банк України; 3) товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестохіллс Веста»; 4) ОСОБА_12

про стягнення 145026973, 07 грн,

Представники:

від позивача Палажченко О.О. , Голік О.А.

від відповідача-1 ОСОБА_6. (від ОСОБА_1 )

від відповідача-5 Кобаль О.В. (від ОСОБА_5 )

від відповідача-6 ОСОБА_6.

від Національного банку України Кузьменко Ю.С.

від інших учасників не прибули

УСТАНОВИВ:

Господарський суд міста Києва розглядає позов Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 (відповідача-1), ОСОБА_2 (відповідача-2), ОСОБА_3 (відповідача-3), ОСОБА_4 (відповідача-4), ОСОБА_5 (відповідача-5), ОСОБА_6 (відповідача-6), ОСОБА_7 (відповідача-7), ОСОБА_8 (відповідача-8), ОСОБА_14 (відповідача-9), ОСОБА_10 (відповідача-10) про стягнення з них солідарно 145026973,07 грн.

Звернення з позовом до відповідачів ґрунтується на приписах ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якою позивач наділений правом у разі недостатності майна банку звертатись до пов`язаної з банком особи, дії або бездіяльність якої призвели до заподіяння кредиторам та/або банку шкоду, та/або пов`язаної з банком особи, яка внаслідок таких дій або бездіяльності прямо чи опосередковано отримала майнову вигоду, з вимогою про відшкодування шкоди, заподіяної банку.

Позивач вважає, що відповідачі були пов`язаними з публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» (далі - Банк) особами ( ОСОБА_1 - голова правління Банку; ОСОБА_2 - перший заступник голови правління Банку; ОСОБА_3 - заступник голови правління Банку; ОСОБА_4 - заступник голови правління Банку; ОСОБА_5 - головний бухгалтер Банку; ОСОБА_6 - радник голови правління Банку; ОСОБА_7 - заступник голови правління Банку; ОСОБА_8 - заступник голови правління Банку; Кононученко Микола Іванович - начальник управління безпеки Служби управління справами Банку; ОСОБА_10 - заступник голови правління Банку) та вчинили протягом 2012-2014 років протиправні дії (прийняли рішення), які спричинили збитки Банку. Такими діями (рішеннями) є надання відповідачами, як членами кредитного комітету Банку, згоди на кредитування юридичних осіб, які згідно з їх фінансовою звітністю не мали майна та достатніх оборотних коштів для погашення залучених кредитних коштів та мають ознаки фіктивності, під забезпечення неліквідними цінними паперами. Внаслідок цього було надано кредит товариству з обмеженою відповідальністю «Вейв-Індастрі» (заборгованість становить 56930231,34 грн), товариству з обмеженою відповідальністю «Ваш фінансовий радник» (заборгованість становить 62476731,64 грн) та приватному підприємству «Мерідіан» (заборгованість становить 25868768,35 грн).

На думку позивача наведені вище операції з кредитування є невиправдано ризиковими, рішення відповідачів про надання кредитів прийняті без дотримання належних та адекватних процедур процесу оцінки кредитних ризиків, без проведення належним чином оцінки забезпечення для визначення дійсної ринкової вартості предметів застави (цінних паперів). Така поведінка відповідачів є неналежним (недобросовісним) виконанням відповідачами своїх обов`язків (діяти на користь Банку і клієнтів і ставити інтереси банку вище власних), перебуває у причинно-наслідковому зв`язку зі збитками, що є грошовим виміром заподіяної шкоди, та є винною.

Обґрунтовуючи розмір збитків позивач посилається на те, що за наслідком ліквідаційної процедури право вимоги на вказані вище активи шляхом відкритих торгів (аукціон) були реалізовані, де сума отримана від продажу активів складає 248758,26 грн. Отже збиток становить 145026973,07 грн (145026973,07 -248758,26), зокрема: збиток внаслідок кредитування товариства з обмеженою відповідальністю «Вейв-Індастрі» - 56832515,56 грн, внаслідок кредитування товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Ваш фінансовий радник» - 62370168,67 грн, внаслідок кредитування приватного підприємства (далі - ПП) «Мерідіан» - 25824288,84 грн.

Суд своєю ухвалою від 17.06.2024 замінив ОСОБА_14 (відповідача-9), залучивши його спадкоємця ОСОБА_9 .

ОСОБА_1 позов відхилила повністю, покладаючи в основу своїх заперечень такі аргументи:

- позичальники до звільнення відповідача-1 здійснювали погашення кредитів та сплачували відсотки за користування ними, і на час звільнення відповідача-1 строк повернення кредитів не настав;

- вартість предметів застави (цінних паперів) була документально підтверджена;

- вимоги Банку до кредиторів є значно меншими, ніж заявлені позивачем збитки;

- позивачем не доведено, що емітенти акцій, якими було забезпечено кредити, перебували у списку емітентів, що мають ознаки фіктивності.

ОСОБА_6 відхилила позов повністю. Відповідач-6 не заперечує наявності у неї статусу пов`язаної з Банком особи, але вважає, що позивач помилково поширює дію норм законодавства, які встановлюють відповідальність, на правовідносини, що виникли до їх прийняття, оскільки Закон України «Про банки та банківську діяльність» в редакції, чинній на час прийняття рішень про видачу кредитів вищевказаним особами, не містив відповідальності пов`язаних осіб, крім власників істотної участі та керівників банку. Також на думку відповідача-6 позивачем не доведено наявність підстав для солідарного стягнення збитків та пропущено позовну давність.

ОСОБА_8 відхилив позов повністю. Заперечення відповідача-8 ґрунтуються на такому:

- відсутність доказів щодо його протиправної поведінки та вини, оскільки кредитні договори з ТОВ «Вейв-Індастрі», ТОВ «Ваш фінансовий радник» та ПП «Мерідіан» є правомірними та не визнані недійсними;

- недоведеність фіктивності емітентів, акціями яких забезпечено кредити;

- недоведеність бездіяльності посадових осіб Банку та вплив їх дій на неплатоспроможність Банку;

- заявлені вимоги ґрунтуються на законодавстві, що було відсутнє на час прийняття рішень кредитним комітетом та укладення договорів кредиту (в цій частині аргументи відповідача-8 схожі до заперечень ОСОБА_6 );

- відсутні докази заподіяння шкоди;

- пропущена позовна давність.

ОСОБА_2 позов відхилила повністю. Відповідач-2 вважає, що: відсутні докази порушення внутрішніх процедур Банку під час прийняття рішень про надання згоди про видачу спірних кредитів; не доведено належними та допустимими засобами доказування реальну вартість заставних цінних паперів (звіт про оцінку, що наданий позивачем, на думку відповідача-2 не є таким доказом); не доведено заявлений розмір збитків, оскільки вимоги Банку до кредиторів є значно меншими.

ОСОБА_3 (відповідач-3) також відхилила позов повністю, вважаючи що позивач застосовує законодавство, яке не діяло на час прийняття рішень правлінням та кредитним комітетом, та у зв`язку з пропуском позовної давності.

ОСОБА_5 позов відхилила повністю. Відповідач-5 вважає, що позивач не довів, що рішення відповідача-5 стосувались кредитування неплатоспроможних позичальників під неліквідне забезпечення (в обґрунтування цих доводів сторона посилається на висновок комісійної судово-економічної експертизи № 22/08/16-1 від 22.08.2016, та висновок експертів № 312040/21-72/32951/21-72 від 05.11.2021, наводить аргументи щодо виконання кредитних договорів до запровадження в Банку тимчасової адміністрації, непов`язаність кредитних договорів з неплатоспроможністю Банку). Також, на думку відповідача-5, є не доведеним факт заподіяння шкоди: оціночна вартість активів є меншою від балансової у чотири рази, що, з позиції відповідача-5, є сумнівним; продаж позивачем права вимоги за кредитними договорами спростовує його доводи про нульову вартість заставного майна (цінних паперів), а вказані вище висновки експертів підтверджують вартісну цінність перемету застави.

06 вересня 2024 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав заяву про зміну предмета позову (т. 18 а.с. 164-172), в якій виклав позовні вимоги в такій редакції:

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 (відповідача-1), ОСОБА_3 (відповідача-3), ОСОБА_4 (відповідача-4), ОСОБА_8 (відповідача-8), ОСОБА_10 (відповідача-10), ОСОБА_2 (відповідача-2), ОСОБА_5 (відповідача-5), ОСОБА_9 (відповідача-9), ОСОБА_6 (відповідача-6), ОСОБА_7 (відповідача-7) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заподіяну публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» та його кредиторам шкоду (збитки) у розмірі 3526626,91 грн;

- стягнути солідарно з ОСОБА_1 (відповідача-1), ОСОБА_3 (відповідача-3), ОСОБА_4 (відповідача-4), ОСОБА_8 (відповідача-8), ОСОБА_10 (відповідача-10), ОСОБА_2 (відповідача-2), ОСОБА_5 (відповідача-5), ОСОБА_6 (відповідача-6), ОСОБА_7 (відповідача-7) на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заподіяну публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» та його кредиторам шкоду (збитки) у розмірі 141500346,16 грн.

ОСОБА_5 подала клопотання про призначення комплексної судової економічної та оціночної експертизи (т. 20 а.с. 20-27), проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, та поставити на вирішення експертам такі питання:

1. Яка ринкова вартість всіх активів, включених до ліквідаційної маси публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» станом на 21.03.2019?

2. Чи є документально підтвердженим розмір кредиторських вимог щодо публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які були внесені до реєстру акцептованих вимог кредиторів публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» із подальшими змінами у загальному розмірі 1509660801,38 грн?

3. Чи є документально підтвердженим розмір внесених до реєстру акцептованих вимог кредиторів щодо публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» кредиторські вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі 324530201,58 грн?

4. Яка сукупна вартість активів публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» втрачених, пошкоджених, знецінених внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, починаючи з 2014 року?

5. Чи заподіяно матеріальний збиток публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування товариства з обмеженою відповідальністю «Вейв Індастрі» (ідентифікаційний код 35683118) на підставі кредитного договору №012/1/2014/980 від 07.02.2012? Якщо так, який розмір такого матеріального збитку?

6. Чи заподіяно матеріальний збиток публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш фінансовий радник» (ідентифікаційний код 38586806) на підставі кредитного договору №012/1/2014/980 від 27.06.2014? Якщо так, який розмір такого матеріального збитку

7. Чи заподіяно матеріальний збиток публічному акціонерному товариству «Банк Камбіо» від кредитування приватного підприємства «Мерідіан» (ідентифікаційний код 30540832) на підставі кредитного договору № 036/1-2012/980 від 03.12.2012? Якщо так, який розмір такого матеріального збитку?

Заявник зазначає, що предметом доказування у справі є факт заподіяння збитків, для встановлення якого слід визначити балансову вартість активу на дату початку виведення Банку з ринку, розмір коштів, включених до ліквідаційної маси, вартість продажу активу, та розмір недостатності майна Банку для розрахунку з кредиторами. Недостатність майна банку є перевищення розміру зобов`язань Банку відповідно до реєстру акцептованих вимог кредиторів над оціночною вартістю ліквідаційної маси. Оскільки позов ґрунтується на вимогах ч. 5 ст. 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», за якою відповідальність пов`язаних з банком осіб наступає у разі недостатності майна банку, на думку заявника в рамках вирішення спору підлягає встановленню ринкова вартість всіх активів Банку та документально підтверджений розмір кредиторських вимог до Банку, що є предметом відповіді на запропоновані питання 1-3. Встановлення дійсного розміру заборгованості, як вважає заявник, неможливо без проведення експертизи.

Обґрунтовуючи необхідність з`ясування впливу збройної агресії російської федерації проти України на майновий стан Банку заявник посилається на те, що Національним банком України не була врахована нерухомість Банку та позичальників, що перебувала у заставі на території Донецької та Луганської областей.

На обґрунтування доводів щодо призначення експертизи з питань, які спрямовані на встановлення заподіяного матеріального збитку Банку внаслідок кредитування ТОВ «Вейв Індастрі», ТОВ «Ваш фінансовий радник» та ПП «Мерідіан», заявник зазначає, що в межах справ про банкрутство цих осіб кредиторські вимоги Банку визнані у значно менших розмірах, а дані позивача про розмір збитків потребують перевірки експертним шляхом.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб заперечив проти призначення експертизи. Заперечуючи проти призначення експертизи з питань 1-4 позивач посилається на те, що ці питання не входять до предмету доказування у справі, оскільки підставою позову є кредитування окремих визначених неплатоспроможних позичальників під малоліквідне забезпечення, а тому дослідження всієї діяльності Банку, що передбачається при вирішенні питань 1-4, виходить за межі позовних вимог. Заперечення проти необхідності проведення експертизи з питання 6-7 ґрунтуються на достатності доказів, якими є виписки по рахункам позивальників та довідки позивача, що підтверджують розмір збитків.

Вирішуючи ці клопотання суд виходить з такого.

Легальне визначення збитків наведено у ст. 22 Цивільного кодексу України, за якою збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків спрямовано на відновлення порушеного майнового стану потерпілої особи та на усунення негативних наслідків, є способом впливу на порушника і носять характер майнової цивільно-правової санкції. Збитки є грошовим вираженням майнової шкоди, завданої порушенням цивільному майновому благу або інтересу. Таке порушення складає об`єктивну сторону поведінки порушника, яка, в розрізі спірних відносин, полягає у невиконанні (неналежному виконанні) відповідачами своїх фідуціарних обов`язків.

А тому розмір шкоди повинен визначатися безпосередніми наслідками такої поведінки відповідачів, а не розміром недостатності майна Банку для задоволення вимог усіх кредиторів. З огляду на це предметом доказування у цій справі є стан виконання відповідачами своїх обов`язків, наслідки такої поведінки останніх, інші обставини, які формують склад деліктного правопорушення (всі його елементи). Питання 1-4, які ОСОБА_5 пропонує поставити на вирішення експертів, стосуються з`ясування в цілому не тільки діяльності Банку до визнання його неплатоспроможним та після такого, а також добросовісності управлінських рішень третіх осіб щодо формування ліквідаційної маси неплатоспроможного Банку. Ці обставини не є тими обставини, що формують склад цивільного правопорушення у поведінці відповідачів, а тому не входять до предмету доказування. З огляду на це суд вважає, що відсутні підстави для призначення експертизи з питань 1-4, що наведені у клопотанні ОСОБА_5 .

Збитки є правовою категорією, і встановлення факту їх заподіяння здійснюється судом.

Водночас економічна сторона збитків, що є складовою юридичного факту заподіяння самих збитків, полягає у зменшенні будь-яких майнових благ кредитора, яке пов`язане з утиском його інтересів, як учасника певних суспільних відносин і що виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати.

Встановлення економічного складника збитків є предметом дослідження та доказування як обставини, що свідчить про заподіяння самих збитків. Попри це сама по собі математична різниця між понесеними витратами та отриманими доходами не є вираженням економічної складової збитків, оскільки остання полягає у з`ясуванні обґрунтованості економічних показників тих чи інших складових, які формували поведінку осіб, що становить об`єктивну сторону складу деліктного правопорушення.

Документальна обґрунтованість економічного показника майнової шкоди, збитків віднесено до завдань економічної експертизи (підпункт 2.1 пункту 2 розділу ІІІ Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, що затверджені 08.10.1998 наказом Міністерства юстиції України № 53/5).

За приписами ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Згідно зі ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:

1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;

2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

З огляду на це, оскільки економічна сторона збитків є предметом доказування у цій справі, і документальне її підтвердження потребує спеціальних знань, клопотання ОСОБА_5 щодо призначення економічної експертизи з питань 5-7 підлягає задоволенню шляхом викладення питань в такій редакції:

Чи підтверджено документами розмір матеріального збитку публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» внаслідок кредитування:

- товариства з обмеженою відповідальністю «Вейв індастрі» (ідентифікаційний код 35683118) на підставі кредитного договору № 012/1/2014/980 від 07.02.2012, та в якому розмірі?

- товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш фінансовий радник» (ідентифікаційний код 38586806) на підставі кредитного договору № 012/1/2014/980 від 27.06.2014, та в якому розмірі?

- приватного підприємства «Мерідіан» (ідентифікаційний код 30540832) на підставі кредитного договору № 036/1-2012/980 від 03.12.2012 та в якому розмірі?

Частина 3 статті 99 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що при призначенні експертизи судом експерт або експертна установа обирається сторонами за взаємною згодою, а якщо такої згоди не досягнуто у встановлений судом строк, експерта чи експертну установу визначає суд. З урахуванням обставин справи суд має право визначити експерта чи експертну установу самостійно. У разі необхідності може бути призначено декілька експертів для підготовки одного висновку (комісійна або комплексна експертиза).

ОСОБА_5 запропонувала доручити проведення експертизи Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, який має у своєму складі експертів, що можуть провести економічну експертизу. Решта учасників справи не запропонували інших експертних установ. З огляду на це проведення експертизи слід доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Провадження по справі, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 228 ГПК України, підлягає зупиненню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 99, 100, 228, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ПОСТАНОВИВ:

1. Призначити у справі економічну експертизу, проведення якої доручити Київському науково-дослідному інституту судових експертиз (вул. Сім`ї Бродських, 6, м. Київ, 03680).

2. Поставити на вирішення експерта такі питання:

Чи підтверджено документами розмір матеріального збитку публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» внаслідок кредитування:

- товариства з обмеженою відповідальністю «Вейв індастрі» (ідентифікаційний код 35683118) на підставі кредитного договору №012/1/2014/980 від 07.02.2012 та в якому розмірі?

- товариства з обмеженою відповідальністю «Ваш фінансовий радник» (ідентифікаційний код 38586806) на підставі кредитного договору №012/1/2014/980 від 27.06.2014 та в якому розмірі?

- приватного підприємства «Мерідіан» (ідентифікаційний код 30540832) на підставі кредитного договору № 036/1-2012/980 від 03.12.2012 та в якому розмірі?

3. Покласти витрати по проведенню експертизи на ОСОБА_5 (відповідача-5) з наступним віднесенням витрат на винну сторону відповідно до статті 129 ГПК України.

4. Попередити експерта (експертів), які будуть проводити експертизу, про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку, також відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків відповідно до статей 384, 385 Кримінального кодексу України.

5. Надати у розпорядження судового експерта справу №910/1/21.

6. Зупинити провадження у справі №910/1/21 до отримання висновку експерта.

Ухвала набрала законної сили 13.01.2025.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст ухвали складений 09.04.2025.

Суддя С. А. Ковтун

Рішення № 107650488

Vollansicht öffnen

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: [email protected]

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.12.2022

Справа № 910/1/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Старовойтова Є.А., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи

за заявою ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) ОСОБА_7 ; 7) ОСОБА_8 ; 8) ОСОБА_1 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_11 ; 2) Національний банк України; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестохіллс Веста"; 4) ОСОБА_12

про відшкодування шкоди 145 026 973, 07 грн,

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернувся Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - позивач) з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 (далі - відповідачі) про відшкодування шкоди 145 026 973,07 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.10.2022 задоволено заяву представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_10 про залишення позову без розгляду, залишено без розгляду позовну заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) ОСОБА_7 ; 7) ОСОБА_8 ; 8) ОСОБА_1 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10 треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) ОСОБА_11 ; 2) Національний банк України; 3) Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестохіллс Веста"; 4) ОСОБА_12 про відшкодування шкоди 145 026 973, 07 грн на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

18.10.2021 відповідачем ОСОБА_1 до відділу діловодства суду подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2022 призначено судове засідання у справі №910/1/21 для вирішення питання про судові витрати на 01.12.2022.

У судове засідання 01.12.2022 прибули представники позивача та відповідача-8, представники відповідачів-1; -2; -3; -4; -5; -6; -7; -9; 10 та третіх осіб -1; -2; -3; -4 не прибули, про дату, час та місце засідання повідомлялись належним чином.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду заяви, дійшов до наступного обґрунтованого висновку.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Як вбачається з матеріалів справи 26.07.2021 від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву (перша заява по суті), яка не містила в собі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження розміру понесених судових витрат відповідач-8 надав суду: детальний опис наданих послуг, копію договору про надання правової допомоги від 26.02.2021, копію додаткової угоди (Додатку № 1) до договору про надання правової допомоги від 26.02.2021, Копія ордеру на представництво інтересів ОСОБА_1 , , адвокатом Кучерук Ніною Станіславівною, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, копію акту приймання-передачі правової (правничої) допомоги від 07.09.2021 № 1, копію рахунку від 07.09.2022, копію реєстру згрупованих відправлень від 16.11.2021 (на підтвердження поштових витрат за відправку письмових пояснень від 16.11.2021 у розмірі 281 грн.)., копію товарного чеку від 16.11.2021 з копією фіскального чеку (на підтвердження витрат, пов`язаних з друком поданих до суду документів).

Як вбачається з детального опису наданих послуг ОСОБА_1 , останньому було надано наступну правову допомогу:

- Підготовка в межах судової справи № 910/1/21 відзиву на позов (включаючи вивчення матеріалів позовної заяви більше ніж на 29 арк. та доданих до неї більше 75 додатків, аналіз та пошук судової практики). кількість - 12 год. вартість за годину - 2 500 грн, загальна вартість - 30 000 грн;

- Підготовка в межах судової справи № 910/1/21 клопотання про витребування доказів. кількість - 1 год. вартість за годину - 2 500 грн, загальна вартість - 2 500 грн;

- Підготовка в межах судової справи № 910/1/21 заяви про застосування строку позовної давності. кількість 1 год. вартість за годину - 2 500 грн, загальна вартість 2 500 грн;

- Підготовка в межах судової справи № 910/1/21 письмових пояснень та заперечень на письмові пояснення Національного банку України від 27.08.2021. кількість 8 год. вартість за годину - 2 500 грн, загальна вартість 20 000 грн;

- Підготовка в межах судової справи № 910/1/21 заперечень позивача на відповідь на відзив ОСОБА_1 (включаючи вивчення матеріалів відповіді Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відзив, аналіз та пошук судової практики). кількість - 10 год. вартість за годину 2 500 грн загальна вартість 25 000 грн;

- Підготовка в межах судової справи № 910/1/21 додаткових письмових пояснень (заперечень) відповідача-8 щодо письмових пояснень Національного банку України від 29.09.2021 №18-0012/91062. кількість - 4 год. вартість за годину 2 500 грн загальна вартість 10 000 грн;

Як вбачається з усіх вище долучених процесуальних документів, останні були підписані безпосередньо з боку ОСОБА_1 , у судові засідання адвокат Кучерук Ніна Станіславівна не з`являлась, що підтверджується протоколами судового засідання.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі №904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

26.02.2021 між Адвокатським об`єднанням "ЮРІМЕКС" та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги від 26 лютого 2021 року (далі - договір).

Додатковою угодою №2 до договору сторони визначили, що згідно з Договором та цією Додатковою угодою Юрімекс з метою забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків Клієнта зобов`язується надати Клієнту наступну правову допомогу в межах судової справи № 910/1/21 (далі - «судова справа») за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до 1) ОСОБА_2 ; 2) ОСОБА_3 ; 3) ОСОБА_4 ; 4) ОСОБА_5 ; 5) ОСОБА_6 ; 6) ОСОБА_7 ; 7) ОСОБА_8 ; 8) ОСОБА_1 ; 9) ОСОБА_9 ; 10) ОСОБА_10 про відшкодування шкоди 145 026 973, 07 грн, у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді та Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (далі за текстом - «Правова допомога»):

1.1. підготовка (складання) для подачі до Господарського суду міста Києва в межах судової справи відзиву, заперечень, письмових пояснень, заяв, клопотань тощо (включаючи, в тому числі, вивчення процесуальних документів з доданими до них додатками інших учасників справи);

1.2. підготовка (складання) для подачі до Північного апеляційного господарського суду в межах судової справи апеляційних та інших скарг, відзивів на них, заперечень, пояснень, заяв, клопотань тощо (включаючи, в тому числі, вивчення процесуальних документів з доданими до них додатками інших учасників справи);

1.3. підготовка (складання) для подачі до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в межах судової справи касаційних та інших скарг, відзивів на них, заперечень, пояснень, заяв, клопотань тощо (включаючи, в тому числі, вивчення процесуальних документів з доданими до них додатками інших учасників справи);

1.4. представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях в межах судової справи у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (включаючи, але не обмежуючись, підготовку до судових засідань, участь у судових засіданнях, надання усних пояснень тощо);

1.5. складання та подання процесуальних документів (клопотань, заяв, заперечень проти клопотань/заяв, скарг тощо) в межах судової справи, які не передбачені пунктами 1.1.-1.3. цієї Додаткової угоди та вчинення інших процесуальних дій, необхідних для забезпечення належної реалізації прав і обов`язків Клієнта та представництва інтересів Клієнта в межах розгляду судової справи у Господарському суді міста Києва, Північному апеляційному господарському суді, Касаційному господарському суді у складі Верховного Суду (в тому числі, але не виключно, ознайомлення з матеріалами справи, аналіз документів, наявних в матеріалах вказаних справ, збирання доказів, підготовку (складання) листів тощо).

Як було вказано вище усі долучені процесуальні документи були підписані безпосередньо з боку ОСОБА_1 , у судові засідання адвокат Кучерук Ніна Станіславівна не з`являлась, що підтверджується протоколами судового засідання.

Відповідно до ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Отже, необхідною умовою для застосування норм ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у випадку залишення позову без розгляду є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій.

Під такими діями слід розуміти завідомо безпідставне та/або штучне ініціювання судового провадження тощо. При цьому відповідач у такому випадку повинен надати суду вмотивоване та підтверджене доказами клопотання про компенсацію відповідних витрат із зазначенням, у чому саме полягають відповідні необґрунтовані дії позивача.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №820/4347/17.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №619/1146/17 зазначено, що для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Тобто стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

Як вбачається із заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, остання не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача.

При цьому, зважаючи на відомості вказані в заяві, витрати на правову допомогу виникли у відповідача не внаслідок необґрунтованих дій позивача, а в порядку реалізації відповідачем своїх процесуальних прав, зокрема право на подання відзиву, заяви про застосування строку позовної давності, клопотання про витребування доказів, клопотання про розгляд справи у закритому режимі, підготовка письмових пояснень.

За наведених обставин, у суду відсутні будь-які підстави вважати, що витрати на правову допомогу адвоката були понесені відповідачем - 8 внаслідок саме необґрунтованих дій позивача.

Крім того, відповідач у даній справі не зазначив (зокрема, у заяві) та не довів, а судом не встановлено факту вчинення позивачем дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні ч. 5 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Керуючись 74, 76-80, 129, 130, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу від 13.10.2021 у справі №910/1/21 відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 02.12.2022

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА