RUEDJ

Registre unifié
des décisions de justice

Ухвала № 123780089

Lecture à voix haute momentanément indisponible

У Х В А Л А

11 грудня 2024 року

м. Київ

справа № 447/2833/22

провадження № 14-142зц24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Воробйової І. А.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Гриціва М. І.,

Губської О. А., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,

перевірила заяву ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди та

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди.

Рішенням від 18 липня 2023 року Миколаївський районний суд Львівської області відмовив ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Ухвалою від 29 вересня 2023 року Львівський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області

від 18 липня 2023 року визнав неподаною та повернув.

На зазначену ухвалу апеляційного суду ОСОБА_1 неодноразово подавав до Верховного Суду касаційні скарги, які суд касаційної інстанції залишав без руху для виправлення вказаних ним недоліків (ухвали від 27 листопада

2023 року, від 14 лютого 2024 року) та в подальшому визнавав неподаними і повертав заявнику (ухвали від 08 січня та від 10 квітня 2024 року).

08 березня 2024 року Львівський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 та залишив її без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року - без змін.

У квітні 2024 року ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного суду від 08 березня 2024 року.

Ухвалою від 24 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду передала касаційну скаргу до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду для вирішення питання про її прийняття.

Ухвалою від 20 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. касаційні скаргиОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня

2023 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року та постанову цього суду від 08 березня 2024 року залишив без руху для виправлення недоліків та надав строк для їх усунення.

28 серпня 2024 року Велика Палата Верховного Суду відмовила ОСОБА_1 у прийнятті заяв про постановлення окремих ухвал щодо судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гудими Д. А.

Ухвалою від 09 жовтня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. продовжив ОСОБА_1 на десять днів із дня вручення йому цієї ухвали строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 18 липня 2023 року, ухвалу Львівського апеляційного суду від 29 вересня 2023 року та на постанову цього ж суду від 08 березня 2024 року.

20 листопада 2024 року Велика Палата Верховного Суду відмовила ОСОБА_1 у прийнятті заяви про постановлення окремої ухвали щодо судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гудими Д. А.

21 листопада 2024 року до Великої Палати Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гудими Д. А. за порушення норм права при постановленні ухвали Верховного Суду від 20 червня 2024 року та залишенні його касаційної скарги без руху.

Перевіривши заяву, Велика Палата Верховного Суду вважає, що у її прийнятті слід відмовити з огляду на таке.

Згідно із частиною другої статті 6 і частиною другою статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду (частина перша статті 36, пункти 1, 5 частини другої статті 37 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 45 цього Закону Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права у випадку передачі справи на розгляд Великої Палати судом касаційної інстанції відповідно до статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу. Суд вищої інстанції може постановити окрему ухвалу в разі допущення судом нижчої інстанції порушення норм матеріального або процесуального права, незалежно від того, чи є такі порушення підставою для скасування або зміни судового рішення. Такі самі повноваження має Велика Палата Верховного Суду щодо питань передачі справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду (частини перша та десята статті 262 ЦПК України).

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом належного реагування на порушення законності, а також виявлення причин і умов, що цьому сприяли, саме під час судового розгляду.

Тобто суд може постановити окрему ухвалу за наявності в нього на розгляді конкретної справи, зокрема, у разі виявлення порушень, допущених судом нижчої інстанції під час її розгляду (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справах № 447/849/23, № 447/848/23, № 447/2831/22 і № 447/3172/22, від 12 червня 2023 року та від 16 січня 2024 року у справах № 447/2833/22, № 447/851/23 і № 447/2831/22 , від 13 червня 2023 року у справі № 447/2834/22, від 14 червня 2023 року у справах № 447/2835/22 і № 447/855/23, від 15 червня 2023 року у справах № 447/2827/22 і № 447/853/23).

Оскільки у провадженні Великої Палати Верховного Суду не перебуває справа, у якій заявник просить постановити окрему ухвалу, підстав для прийняття до розгляду відповідної заяви ОСОБА_1 немає.

Керуючись статтями 262, 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

У прийнятті заяви ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали щодо судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гудими Дмитра Анатолійовичау справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Заяву разом з доданими матеріалами повернути особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Воробйова

Судді: О. О. Банасько С. Ю. Мартєв

О. Л. Булейко С. О. Погрібний

М. І. Гриців О. В. Ступак

О. А. Губська І. В. Ткач

В. В. Король О. С. Ткачук

О. В. Кривенда Є. А. Усенко

М. В. Мазур Н. В. Шевцова

Постанова № 110010338

Ouvrir la consultation complète

Справа № 447/2833/22 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П.

Провадження № 22-ц/811/378/23 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Шандри М.М.

суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.

розглянувши у місті Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 27.12.2022 позовну заяву ОСОБА_1 повернуто позивачеві на підставі ч.3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 .

Вважає, що ухвала суду постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема положень ст.ст. 260, 183, 263 ЦПК України. Зазначає, що судом безпідставно відхилено клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, як особи, яка немає достатнього доходу для його сплати. Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Крім цього, в апеляційній скарзі також міститься прохання постановити ухвалу про визначення підсудності до судді Миколаївського районного суду Львівської області Головатого А.П. в порядку ч.1 ст. 26 ЦПК України, яке не може бути вирішено судом апеляційної інстанції в межах перегляду апеляційної скарги позивача на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви, за наведеного в такій заяві позивачем суб`єктного складу учасників справи.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 28.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 до Миколаївського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про відшкодування моральної шкоди було залишено без руху та надано позивачу п`ятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

З мотивувальної частини ухвали вбачається, що при зверненні до суду із позовом позивачем не сплачено судовий збір, при цьому судом відхилено клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору з підстав не надання позивачем доказів, що свідчили б про перебування останнього у скрутному матеріальному становищі. Також судом зазначено, що ставка судового збору у даному позові повинна бути встановлена виходячи з ціни позову 4 мільярди гривень (1% ціни позову), але не менше 992,40 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та не більше 12 405 грн (5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Постановляючи оскаржувану ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що у визначений судом строк позивачем не усунуто недоліки позовної заяви.

Однак, районний суд не звернув увагу, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до органу державної виконавчої служби про відшкодування моральної шкоди, який обґрунтовано, зокрема, положеннями статей 1173, 1174 ЦК України.

Тобто, позов пред`явлено до органу державної влади, а вимоги стосуються відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади.

Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір – це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 3 Закону України «Про судовий збір» визначено об`єкти справляння судового збору.

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Із урахуванням системного аналізу цієї норми закону, призначення судових витрат, а також змісту положення частини першої статті 3 цього Закону й встановлення законодавцем ставок судового збору за скарги при перегляді судових рішень у відсотках від збору, що підлягає сплаті за подання позову (стаття 4), необхідно виходити із того, що позивачі, які звільнені від сплати судового збору при поданні окремих позовів, та певні категорії осіб незалежно від категорії позову звільняються не лише від сплати судового збору за подання позову, а й за подання апеляційних та касаційних скарг. Порушені права позивача з наведених у позові підстав можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 2 ЦПК України).

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18) та постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 712/2452/17 (провадження № 61-32839св18) і від 20.02.2019 у справі № 712/2452/17 (провадження № 61-32839св18).

При цьому, зазначені положення стосуються виключно позовних вимог про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду (постанова Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 383/1273/21 (провадження № 61-4809св22)).

Суд першої інстанції не врахував наведеного та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви позивачеві з підстав несплати судового збору особою, яка звільнена від такого обов`язку в силу імперативної норми закону, вдавшись до аналізу обґрунтованості клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору в ухвалі про залишення позовної заяви без руху та покладення на позивача необґрунтованого обов`язку зі сплати судового збору.

Відповідно до п.6 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права призвело до постановлення ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, така підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Миколаївського районного суду Львівської області від 27 грудня 2022 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повний текст постанови складено: 04.04.2023

Головуючий

Судді