ЄДРСР

Єдиний державний реєстр
судових рішень

Ухвала № 123779752

Озвучення тимчасово недоступне

УХВАЛА

16 грудня 2024 року

м. Київ

Справа № 916/2014/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши заяву Фермерського господарства "Діамант"

про повернення судового збору, сплаченого за подання до Верховного Суду касаційної скарги

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі

за позовом Приватного підприємства "Тімурагро"

до Фермерського господарства "Діамант"

про повернення безпідставно набутого майна у розмірі 1 000 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "Діамант" 26.06.2024 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 916/2014/23.

Ухвалою Верховного Суду від 12.07.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Діамант" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 916/2014/23 на підставі пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

10.12.2024 до Верховного Суду надійшла заява Фермерського господарства "Діамант" про повернення судового збору у сумі 24 000,00 грн, сплаченого згідно із квитанцією від 26.06.2024 № 4364-7476-6035-8303.

Верховний Суд, розглянувши подану заяву, дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до частини 2 статті 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Як уже зазначалося, Фермерське господарство "Діамант" в якості доказу сплати судового збору за подання касаційної скарги подало до Верховного Суду квитанцію від 26.06.2024 № 4364-7476-6035-8303.

Дослідивши подану квитанцію, Суд зазначає про таке.

Згідно з приписами частин 1 і 2 статті 9 Закону "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір перераховується у безготівковій або готівковій формі, у тому числі з використанням електронного платіжного засобу або за допомогою платіжних пристроїв, в тому числі з використанням платіжних систем через мережу Інтернет у режимі реального часу (частина 1 статті 6 Закону "Про судовий збір").

Платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Слід зауважити, що на офіційному веб-сайті Верховного Суду (https://supreme.court.gov.ua/supreme/) в розділі "Судовий збір" зазначено приклад заповнення графи "Призначення платежу" в платіжному документі.

Необхідними реквізитами платіжного документа є, зокрема, номер справи, у межах якої подається відповідна скарга, та дата судового акта, що оскаржується.

Проте зазначена квитанція не може бути прийнята Судом як належний доказ сплати Фермерським господарством "Діамант" судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, оскільки в реквізитах щодо призначення платежу у вказаній квитанції не зазначено номера справи, у якій була подана відповідна скарга, та дати оскаржуваного судового рішення.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" визначено вичерпний перелік підстав для повернення судового збору за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: 1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Разом з тим повернення помилково сплаченого судового збору за ухвалою суду статтею 7 Закону України "Про судовий збір" не передбачено.

Оскільки кошти, сплачені Фермерським господарством "Діамант" відповідно до квитанції від 26.06.2024 № 4364-7476-6035-8303, перераховані без дотримання викладених вимог, то процедура їх повернення як помилково перерахованих до державного бюджету відбувається згідно з Порядком повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 (далі - Порядок).

Цей Порядок розроблено, зокрема, на виконання статті 7 Закону України "Про судовий збір"; він визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії.

Пунктами 3, 5 цього Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, у національній валюті здійснюється Казначейством або головними управліннями Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в Казначействі відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів. Повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної податкової служби України та органи Державної митної служби України) подання подається до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Таке подання складається органом, що контролює справляння надходжень до бюджету та подається платником до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

З огляду на викладене у Суду немає підстав для постановлення ухвали у справі № 916/2014/23 про повернення судового збору, сплаченого згідно із квитанцією від 26.06.2024 № 4364-7476-6035-8303 на суму 24 000,00 грн.

Керуючись статтею 7 Закону України "Про судовий збір", частиною 2 статті 123, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Фермерському господарству "Діамант" у задоволенні заяви про повернення судового збору у справі № 916/2014/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак

Ухвала № 120341830

Відкрити повний перегляд

УХВАЛА

12 липня 2024 року

м. Київ

Справа № 916/2014/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Діамант"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі

за позовом Приватного підприємства "Тімурагро"

до Фермерського господарства "Діамант"

про повернення безпідставно набутого майна у розмірі 1 000 000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

26.06.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Фермерського господарства "Діамант" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 (повний текст складено 05.06.2024), ухвалену за результатами перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2024 у справі № 916/2014/23. Вказана касаційна скарга була подана 26.06.2024 до Верховного Суду через підсистему "Електронний суд".

Перевіривши матеріали касаційної скарги Фермерського господарства "Діамант", Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити, зважаючи на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічні положення закріплено і в частині 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України, за якими учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до статті 15 цього Кодексу суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно із частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 установлено в розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом позову у цій справі є повернення безпідставно набутого майна у розмірі 1 000 000,00 грн, що є меншим, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 01.01.2023 - 1 342 000,00 грн).

Звертаючись із касаційною скаргою, Фермерське господарство "Діамант" не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, вважає її незаконною і необґрунтованою, ухваленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Проте скаржник не наводить випадків, передбачених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки доводи касаційної скарги Фермерського господарства "Діамант" не містять обґрунтування щодо необхідності відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, відсутні підстави для висновку про можливість відкриття касаційного провадження у цій справі.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). Поряд із цим використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо, не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з особливого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Верховний Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України випадки є виключенням із загального правила, й необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Однак касаційна скарга Фермерського господарства "Діамант" не містить обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а Суд з власної ініціативи таких обставин також не вбачає. До того ж зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до заперечення результату розгляду справи, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі немає.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури в такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Діамант" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 916/2014/23, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що рішенням Конституційного Суду України від 22.11.2023 №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини 6 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, втрачають чинність через 6 місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Отже зазначене рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини 5 статті 12 та пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то заява Фермерського господарства "Діамант" про поновлення строку на касаційне оскарження залишається Судом без розгляду.

За таких обставин, керуючись статтями 2, 12, 15, 17, 163, 232, 234, 235, 287, 293, 314 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фермерського господарства "Діамант" на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 у справі № 916/2014/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак