Ухвала
10 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 201/13012/23
провадження № 61-16088ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,Тітова М. Ю.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа,
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив припинити стягнення з нього за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року аліментів та повернути виконавчий лист № 201/8220/22, виданий 27 березня 2023 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на виконання цього рішення.
Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 02 лютого 2024 року позов задовольнив частково. Припинив стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26 180,00 грн на кожну дитину, щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року до 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28 330,00 грн на кожну дитину, щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року у справі № 201/8220/22. В решті позову відмовив. Відкликав, після набрання цим рішенням законної сили, виконавчий лист у справі № 201/8220/22, виданий на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року з органів виконавчої служби. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 30 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишив без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року - без змін.
03 грудня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
За приписами пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Отже, справа, на судові рішення у якій подана касаційна скарга, є малозначною в силу вимог закону.
Заявник у касаційній скарзі посилається на підпункт «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України та зазначає, що фундаментальна проблема полягає в невідповідності частини четвертої статті 273 та пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України, що породжує різне правозастосування навіть на рівні одного й того ж суду, а тому існує потреба у висновку Верховного Суду про оцінку такого способу захисту права як припинення стягнення аліментів і - за позитивної відповіді - визначення кола умов і обставин, за яких такий спосіб може застосовуватися.
Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, вагомістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.
Проте заявником не наведено переконливих доводів стосовно того, в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин.
Також, ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що ця справа має для неї виняткове значення (підпункт «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України), оскільки істотна частина стягнутих з позивача аліментів направлена на придбання нею нерухомого майна для своїх дітей на електронному аукціоні. В іншій справі за заявою того ж позивача заблокована реєстрація права власності на придбане майно ухвалою суду від 01 серпня 2024 року. Припинення стягнення аліментів може поставити під сумнів їхнє стягнення і як наслідок - правочин з купівлі нерухомого майна. Це в свою чергу призведе до порушення прав трьох дітей, які позивачем 19 листопада 2024 року зареєстровані в його власній квартирі, де тепер зареєстровані 10 людей - позивач, його колишня дружина, її старший син, їхні четверо спільних дітей, а з 19 листопада 2024 року - і троє спільних з позивачем дітей заявниці, тобто всього 8 дітей і двоє дорослих, які фактично належать до трьох різних сімей.
Оцінка судом «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Аналіз наведених у скарзі доводів не дає підстав для висновку про те, що вказана справа має виняткове значення для ОСОБА_1 , оскільки незгода з оскаржуваними судовими рішеннями не свідчить про винятковість справи для заявника та про обставини дійсної винятковості цієї справи, які б виділяли вимоги заявника у вказаному спорі в якусь особливу категорію спорів. Крім того, незгода з рішеннями судів попередніх інстанцій не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для заявника внаслідок прийняття таких судових рішень.
Інших випадків, які б свідчили про можливість відкриття касаційного провадження в цій справі, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі не обґрунтовано.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Верховним Судом взято до уваги, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 30 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
М. Ю. Тітов
Ухвала № 136215968
/23
Провадження № 8/201/9/2026
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2026 року Соборний районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Покопцевої Д.О., секретаря Тоцької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 02 лютого 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа,-
ВСТАНОВИВ:
Заявниця ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернулася до суду з вказаною заявою, яка мотивована тим, що 02.02.2024р. Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (зараз Соборний районний суд міста Дніпра) ухвалено рішення у справі ЄУН 201/13012/23 в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа, яким припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 (десять) прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26180 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімдесят гривень) на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28330 грн. (двадцять вісім тисяч триста тридцять гривень) на кожну дитину щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22, в іншій частині позову відмовлено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок, після набрання цим рішенням законної сили відкликано виконавчий лист по справі №201/8220/22, виданий на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 (десять) прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26180 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімдесят гривень) на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28330 грн. (двадцять вісім тисяч триста тридцять гривень) на кожну дитину щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22, з органів виконавчої служби.
Але факт утримання дітей позивачем встановлений судом виключно на підставі пояснень самого позивача.
Батько з жовтня 2023 року приховує місцезнаходження дітей від матері, від органу опіки та піклування, а також від усіх судів, які задавали позивачу відповідне питання. Примусове переміщення з усталеного місця проживання і фізичне переховування дітей їхнім батьком з жовтня 2023 року в невідомих місцях з невідомими людьми не може звільняти батька від обов`язку утримувати своїх дітей шляхом сплати аліментів
Примусова штучна незаконна зміна за ініціативою батька певних обставин, що має тимчасовий характер, не може бути підставою для звільнення його від сплати аліментів, тим більше в спосіб, не передбачений законом.
Ухвалюючи рішення про припинення стягнення аліментів, суд виходив з того, що діти живуть з позивачем до вирішення спору про їхнє місце проживання, позивач їх утримує, і тому суд припинив стягнення аліментів з позивача до визначення їх місця проживання судовим рішенням, тобто до визначення особи стягувача.
На цей час встановлена наявність нововиявлених обставин, що має тягнути за собою перегляд судового рішення в цій справі і підтверджується наступним.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026 у справі №201/13014/23 ухвалено нове рішення, яким визначено місце проживання дітей із матір`ю ОСОБА_1 . У позові батька про визначення місця проживання дітей з ним – відмовлено. Повний текст постанови отриманий від суду 13.03.2026р.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026 у справі №201/13014/23 встановлені факти, які для цієї справи є нововиявленими, але не були і не могли бути відомі заявниці, оскільки такі факти були з`ясовані саме під час нового апеляційного розгляду у справі №201/13014/23.
Нове рішення суду про визначення місця проживання дітей з матір`ю підтверджує, що висновок суду у справі про припинення стягнення аліментів щодо проживання дітей з батьком не відповідали фактичним обставинам справи, що є істотною обставиною для правильного вирішення спору.
Встановлено, що ОСОБА_2 без відома, згоди і дозволу матері змінив місце проживання дітей шляхом примусового вивезення з місця їх усталеного на той час проживання ( ОСОБА_6 ). На момент такої зміни місця проживання дітей батько не мав на свою користь ні рішення органу опіки та піклування, ні рішення суду. Крім того, батько приховав і продовжує приховувати місцезнаходження дітей. Тобто батько власними протиправними діями створив штучну обставину (видимість) проживання дітей з ним, що стало підставою для припинення стягнення аліментів в цій справі. При цьому на момент зміни місця проживання дітей спору ще не існувало, в суд з відповідним позовом батько звернувся лише 20.10.2023.
Такі дії очевидно суперечать принципу добросовісності. В постанові Дніпровського апеляційного суду встановлено відсутність будь-яких доказів проживання дітей з батьком.
Отже, висновок суду в цій справі не відповідає правовому статусу дітей, місце проживання яких визначено з матір`ю.
Ігнорування іншого з батьків ухваленого рішення суду, примусове утримання і переховування дітей, інші неправомірні дії не можуть тягнути за собою наслідків у вигляді продовження стягнення аліментів з іншого з батьків, з ким мають проживати діти.
В даному випадку судом встановлено, що обставина проживання дітей з батьком в розумінні проживання однією сім`єю не доведена. Де і з ким проживають діти та під чиєю опікою – невідомо. Лише доведені випадки подорожей батька без дітей свідчать, що батько з дітьми не проживає. За його ж словами діти перебувають під програмою прихистку в якійсь європейській державі. Тобто, діти взагалі можуть бути на утриманні місцевих соціальних служб.
Єдиним доказом тимчасового перебування батька з дітьми можна вважати періодичні відеозаписи розмов дітей з матір`ю, що проводились раз на два-три місяці в обов`язковій присутності батька і виключно шляхом комунікації з його власного телефону. Але такі дзвінки – доказ виключно того, що батько перебуває з дітьми під час самого дзвінку. Тобто докази проживання дітей з батьком, докази їх фінансового утримання, докази забезпечення їхнього культурного, інтелектуального та фізичного розвитку, докази навчання, докази наявності соціального середовища, докази медичного обслуговування – відсутні. Визначення рішенням суду місця проживання дітей з матір`ю виключають можливість припинення стягнення аліментів з батька.
Отже нововиявлені обставини встановлені судовим рішенням 25.02.2026 у справі №201/13014/23, такі обставини не були і не могли бути відомі заявниці, оскільки могли бути встановлені лише в спорі про визначення місця проживання дітей, такі обставини не потребують окремого доведення, оскільки встановлені у справі за участі тих же осіб.
На підставі викладеного, просить рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2024р. у справі № 201/13012/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, повернути відкликаний судовим рішенням виконавчий документ органу Державної виконавчої служби для примусового виконання.
ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подана заява про розгляд справи без її участі, вимоги викладені у поданій нею заявою задоволені у повному обсязі.
ОСОБА_2 через підсистему «Електронний суд» подано клопотання, яким просив долучити до матеріалів справи ухвалу Верховного Суду від 08.04.2026р., якою зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026р. до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив таке.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16.03.2023р. у справі № 201/8220/22 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26180 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28330 грн. на кожну дитину щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11.07.2023р. у справі у справі № 201/8220/22 вказане рішення залишено без змін.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2024р. у справі № 201/13012/23 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа, задоволено частково. Припинено стягнення аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у твердій грошовій сумі в розмірі по 10 (десять) прожиткових мінімумів на кожну дитину відповідно їх віку, а саме: по 26180 грн. на кожну дитину щомісячно, починаючи стягнення з 27 жовтня 2022 року по 31 грудня 2022 року, та з 01 січня 2023 року до досягнення дітьми повноліття - по 28330 грн. на кожну дитину щомісячно, що в подальшому підлягає індексації відповідно до Закону, які стягуються на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22. Після набрання цим рішенням законної сили відкликано виконавчий лист по справі №201/8220/22, виданий на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 березня 2023 року в справі 201/8220/22, з органів виконавчої служби.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 30.10.2024р. у справі у справі № 201/13012/23 вказане рішення залишено без змін.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026р. у справі № 201/13014/23, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_7 , задоволено. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.03.2024р. скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю, задоволені. Визначено місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 . У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей з батьком, відмовлено.
Ухвалою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.04.2026р. у справі 201/13014/23 відкрито касаційне провадження. За заявою ОСОБА_2 зупинено виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026р. до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Згідно з частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 424 заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 423 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про існування обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Тлумачення пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України свідчить, що нововиявленими обставинами є обставини, які: існували на час розгляду справи, не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; є істотними для розгляду справи, тобто належать до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Обставини, які вважаються нововиявленими, повинні одночасно відповідати цим вимогам.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, й вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 червня 2021 року в справі № 9901/424/18.
ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення.
Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 03 квітня 2008 року).
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVEDNAYA v. RUSSIA, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Отже, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Отже, звертаючись із заявою до суду про перегляд рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2024р. у справі №201/13012/23 ОСОБА_1 як на істотну обставину, що не була встановлена судом та не могла бути їй відома, послалася на ту обставину, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2026 у справі №201/13014/23, якою визначено місце проживання дітей разом з ОСОБА_1 , встановлені факти, які для цієї справи є нововиявленими, але не були і не могли бути відомі заявниці, оскільки такі факти були з`ясовані саме під час нового апеляційного розгляду у справі №201/13014/23, а саме – що ОСОБА_2 не надав доказів на підтвердження факту постійного проживання дітей разом із ним.
Однак вказана обставина не є нововиявленою у розумінні статті 423 ЦПК України, оскільки в обгрунтування своєї заяви заявниця посилається та не, що, розглядаючи справу про припинення стягнення аліментів (№201/13012/23) факт проживання дітей з позивачем ОСОБА_2 встановлений судом виключно на підставі пояснень самого позивача, тобто, на думку заявниці, суд розглядаючи справу (№201/13012/23), допустив процесуальні недоліки, неповно встановивши обставини справи.
В свою чергу, процесуальні недоліки розгляду справи не вважаються нововиявленими обставинами (постанова Верховного суду від 24.02.2026р. у справі № 215/6911/21).
Відтак у задоволенні заяви слід відмовити та залишити судове рішення в силі.
Суд враховує позицію ЄСПЛ, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29.
Керуючись ст.ст. 260, 423, 427, 429 ЦПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення від 02 лютого 2024 року Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі 201/13012/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа.
Залишити в силі рішення від 02 лютого 2024 року Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі 201/13012/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів, повернення виконавчого листа.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду впродовж 15 днів. Повний текст буде складено впродовж 5 днів.
Суддя: Д.О. Покопцева