УХВАЛА
12 грудня 2024 року
м. Київ
справа № 140/90/20
провадження № К/990/45310/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Смоковича М. І., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (за участі третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
у с т а н о в и в :
25 листопада 2024 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга .
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, суд установив, що автор скарги як підставу касаційного оскарження судових рішень зазначив пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження автор касаційної скарги покликається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування частин першої та другої статті 235 Кодексу законів про працю України у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 440/395/20.
Верховний Суд зауважує, що у разі, коли автор касаційної скарги уважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, необхідним є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами (пункт, частину, статтю); 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку суду, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов`язковим є взаємозв`язок усіх чотирьох умов.
Так, у постанові 22 квітня 2021 року у справі № 440/395/20, на яку покликається автор касаційної скарги, Верховний Суд досліджував питання, зокрема, застосування положень частини третьої статті 235 Кодексу законів про працю України - зміну формулювання причин звільнення, а не питання порушення роботодавцем установленого законом порядку звільнення працівника, що свідчить про незаконність такого звільнення та в силу частин першої і другої статті 235 КЗпП України є підставою для поновлення його на попередній роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Варто зазначити, що ця справа переглядалась у касаційному порядку, за наслідком якого справа була направлена на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій застосовувалась відповідна правова позиція Верховного Суду.
Наведене свідчить про необґрунтованість посилання автора касаційної скарги на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також в обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження автор скарги покликається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме щодо необхідності відступлення від висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 140/8173/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21 та від 12 квітня 2023 року у справі № 340/1791/22, щодо застосування пункту 11 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» у подібних правовідносинах.
Суд звертає увагу автора касаційної скарги, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу.
Так, відступленням від висновку варто розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, провадження № 11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), або зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі автор має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього варто відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання автора скарги оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
З огляду на викладене, Суд вважає безпідставним покликання автора касаційної скарги на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Обґрунтування ж підстав касаційного оскарження судового рішення зводиться до викладення обставин справи, цитування нормативно-правових актів та незгоди з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
З урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційну скаргу необхідно повернути як таку, що не містить підстав касаційного оскарження.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
У касаційній скарзі заявник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням (рішеннями) із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Автор касаційної скарги повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку автора касаційної скарги, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо неналежного дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку автора касаційної скарги останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Автор касаційної скарги повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.
Керуючись статтями 328, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
у х в а л и в :
1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі № 140/90/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (за участі третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути особі, яка її подала.
2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не оскаржується.
Суддя М. І. Смокович
Ухвала № 117112988
**ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД**
**УХВАЛА**
про залучення відповідача в адміністративній справі
19 лютого 2024 року
Луцьк
Справа № 140/90/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В.В.,
з участю секретаря судового засідання Поторась О.О.,
позивача ОСОБА\_1 ,
представника позивача Андріяш Н.В.,
представника відповідача Савчук Г.Р.,
розглянувши у підготовчому засіданні заяву позивача про залучення відповідача в адміністративній справі за позовом ОСОБА\_1 до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
**ВСТАНОВИВ:**
ОСОБА\_1 звернувся з позовом до Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України від 20.12.2019 №3973/к «Про звільнення» та Головного територіального управління юстиції у Волинській області від 24.12.2019 №1508/3 «Про звільнення ОСОБА\_1 », поновлення на рівнозначній посаді у новоствореному Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції на посаді Заступника начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області – начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2020, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2020, позов задоволено частково.
Постановою Верховного Суду від 26.05.2021 касаційну скаргу Міністерства юстиції України задоволено частково, скасовано вищевказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 18.06.2021 прийнято до провадження адміністративну справу №140/90/20, ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено у даній справі підготовче засідання на 11:00 12.07.2021.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.06.2021, яка надійшла на адресу Волинського окружного адміністративного суду, задоволено заяву ОСОБА\_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновлено цей строк, відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА\_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 23 червня 2020 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року в справі №140/90/20, витребувано із Волинського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №140/90/20, в зв\`язку з чим ухвалою суду від 30.06.2021 провадження в адміністративній справі №140/90/20 зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі №140/90/20 (адміністративне провадження №К/9901/19430/21) за касаційною скаргою ОСОБА\_1 .
Постановою КАС ВС від 16.11.2023 касаційну скаргу ОСОБА\_1 задоволено частково, скасовано вищевказані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, а справу направлено до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, в зв\`язку з чим провадження у справі поновлено та призначено підготовче засідання на 23.01.2024 на 11:00.
В ході судового засідання 23.01.2024 представником позивача подано заяву про уточнення позовної вимоги та залучення третьої особи, однак судом, в зв\`язку з необхідністю отримання відзиву на позов від Міністерства юстиції України з врахуванням позицій КАС ВС, викладених в ході двох касаційних проваджень, відкладено підготовче засідання на 19.02.2024 на 10:00.
16\.02.2024 представником позивача подано заяву про уточнення позовної вимоги та залучення відповідача у справі - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (код 43316386), в зв\`язку з чим відкликано подану 23.01.2024 заяву про уточнення позовної вимоги та залучення третьої особи.
Заява вмотивована тим, що в зв\`язку з рядом змін, пов\`язаних з реорганізацією відповідачів у справі (ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Волинській області) з метою забезпечення ефективності судового рішення у справі та його реального виконання (у разі задоволення позову) виникла об\`єктивна необхідність в залученні відповідача та уточненні позовної вимоги щодо органу, де підлягає поновленню позивач у разі задоволення позову, і така необхідність зумовлена тим, що за час розгляду справи вкотре відбулась реорганізація державного органу.
Враховуючи наведене, представник позивача уточнила позовні вимоги, а саме:
\- поновити ОСОБА\_1 у Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (код 43316386) на посаді, рівнозначній посаді Заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області;
\- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА\_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні 19.02.2024 позивач та його представник вимоги заяви повністю підтримали, представник відповідача заперечила щодо задоволення вимог такої заяви.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані докази, суд вважає подану заяву такою, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до частин третьої, п\`ятої статті 48 КАС України суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача; під час вирішення питання про залучення співвідповідача чи заміну належного відповідача суд враховує, зокрема, чи знав або чи міг знати позивач до подання позову у справі про підставу для залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов\`язків одного суб\`єкта права іншому. При цьому обов\`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов\`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов\`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб\`єкта владних повноважень (суб\`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб\`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому випадку також відбувається вибуття суб\`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов\`язків, що відбувається із суб\`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб\`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб\`єкта владних повноважень як юридичної особи.
Відповідно до постанови КМУ від 09.10 2019 № 870 «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції» (далі - Постанова № 870) ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, у тому числі Головне територіальне управління юстиції у Волинській області, та утворено як юридичну особу публічного права Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів).
В подальшому, відповідно до постанови КМУ № 912 від 16.08.2022 «Про реорганізацію міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції» (далі постанови КМУ № 912) Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів) реорганізовано шляхом його приєднання до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) з перейменуванням у Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), а п.2 даної постанови передбачено, що здійснення заходів, пов\`язаних із реорганізацією територіальних органів покладається на Мін\`юст України;
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції зареєстровано 13.10.2022, ідентифікаційний код юридичної особи: 43316386, а розпочало роботу за поданим на сайті оголошенням 29.12.2022, при цьому Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів), ідентифікаційний код юридичної особи: 43317547, перебуває в стані припинення з 26.09.2022.
З огляду на наведене, суд вважає, що в ході розгляду справи відбулось публічне правонаступництво, тобто перехід прав та обов\`язків Головного територіального управління юстиції у Волинській області до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Враховуючи наведене, а також той факт, що реорганізація зазначених суб\`єктів владних повноважень відбулась під час судового розгляду даної справи в судах усіх інстанцій, що унеможливило первісне звернення позивача з даним адміністративним позовом до усіх належних відповідачів у справі, суд вважає за необхідне задовольнити подану заяву та залучити до участі у справі співвідповідача - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (код 43316386).
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 181 КАС України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни позивача, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача.
Відповідно до частини четвертої статті 174 КАС України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Враховуючи необхідність відкладення підготовчого засідання в зв\`язку із залученням співвідповідача, суд вважає за необхідне продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів.
Керуючись статтями 48, 180, 181, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
**УХВАЛИВ:**
Заяву представника позивача про залучення відповідача у справі, - задовольнити.
Залучити до участі у справі в якості співвідповідача - Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (76018, місто Івано-Франківськ, вулиця Грюнвальдська, 11, код ЄДРПОУ 43316386).
Продовжити з ініціативи суду підготовче провадження у справі на 30 днів.
Відкласти підготовче засідання в зв\`язку із залученням співвідповідача на 13.03.2024 на 11:00.
Встановити Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції строк для подачі відзиву на позов – 15 днів з дня отримання зазначеної ухвали суду.
Роз\`яснити Західному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції право подати клопотання про розгляд справи спочатку, не пізніше двох днів з дня вручення відповідної ухвали; якщо таке клопотання не буде подане у вказаний строк - суд продовжує розгляд справи.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя В.В.Дмитрук
Дата виготовлення
повного тексту ухвали – до 20.02.2024