КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2024 року справа № 640/13033/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди.
Суть спору: до Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом Міністерства фінансів України (далі - відповідач-1),Міністерства оборони України (далі відповідач-2), Державного космічного агентства України (далі - відповідач-3), у якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):
- визнати протиправними дії Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України щодо невиплати на користь позивача додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022;
- стягнути з Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України солідарно на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за період часу з 24.02.2022 по 17.08.2022 в сумі 171 809 (сто сімдесят одну тисячу вісімсот дев`ять) грн. 75 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що наказом Міністерства оборони України він відряджений до Державного космічного агентства України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію», Кабінет Міністрів України 28.02.2022 прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», відповідно до п. 1 якої, на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Оскільки позивач перебуває на військовій службі та виконує обов`язки на посаді начальника відділу застосування та експлуатації навігаційних систем Національного центру управління та випробувань космічних технологій, йому має бути виплачена додаткова винагорода, що передбачена постановою КМУ №168. Водночас, як вказує позивач, він не отримав додаткової винагороди, передбаченої законодавством, а тому вважає, що вимоги постанови № 168 не виконані. На думку позивача, така бездіяльність відповідача порушує його майнові інтереси.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.08.2022 (суддя Шулежко В.П.) позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позову.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.09.2022 (суддя Шулежко В.П.) відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
03.10.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив Міністерства фінансів України, зі змісту якого вбачається, що відповідач-1 адміністративний позов не визнає та просить суд у задоволенні позову відмовити. Відповідач-1 вказує, що Міністерство фінансів України, як учасник бюджетного процесу, не є розпорядником бюджетних коштів, а тому вимога в частині стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168, є безпідставною та заявленою за відсутності нормативно-правового обґрунтування.
12.10.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача Державного космічного агентства України надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-3 зазначає, що пунктом 1 Постанови КМУ №168 визначено вичерпний перелік силових структур, військовослужбовців та службовців, яким передбачено нарахування та виплата відповідної додаткової винагороди, та вказує, що у Державному космічному агентстві України, до якого відряджені військовослужбовці, призначені на посади в ЦПОСІ та КНП, такий порядок відсутній.
24.10.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача Державного космічного агентства України надійшло клопотання про передачу адміністративної справи №640/16815/22 на розгляд Верховного Суду як зразкової.
11.11.2022 до Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача Міністерства оборони України надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого вбачається незгода відповідача-2 з позовними вимогами. Так, відповідач-2 вказує про відсутність правових підстав для притягнення Міністерства оборони України до відповідальності за порушення прав позивача. На думку Міністерства оборони України, порядок та розміри його грошового забезпечення визначено постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій». Проте, Порядком №104 не передбачено виплату додаткової винагороди позивачу.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 08.12.2022 у справі №Пз/990/10/22 (подання судді Окружного адміністративного суду міста Києва Шулежко В.П. від 21.11.2022 у справі №640/13029/22 щодо вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі) супровідним листом від 29.12.2022 №640/13033/22/16243/22 матеріали адміністративної справи №640/13033/22 були направлені до Верховного суду.
Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.
14.12.2022 вказаний Закон був опублікований в газеті «Голос України» №254 та набрав чинності 15.12.2022.
Листом Верховного Суду від 08.08.2023 №640/13029/22/39871/23 за минуванням потреби повернуто на адресу Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №640/13033/22.
04.11.2023 на адресу Київського окружного адміністративного суду супровідним листом від 08.08.2023 №640/13029/22/39871/23 від Верховного Суду надійшли матеріали адміністративної справи №640/13033/22.
06.11.2023 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Кушновій А.О.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 прийнято адміністративну справу №640/13033/22 до провадження суддею Київського окружного адміністративного суду Кушновою А.О. та продовжено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Провадження в адміністративній справі №640/13033/22 зупинено до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у справі №640/13029/22.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2024 поновлено провадження у справі №640/13033/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
в с т а н о в и в:
ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.
Відповідно до пункту 9 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом можуть бути відряджені до державних органів, підприємств, установ, організацій, державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі.
Наказом Міністерства оборони України від 24.06.2000 №351 позивач відряджений до Державного космічного агентства України для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, де проходить службу на посаді начальника відділу застосування та експлуатації навігаційних систем Національного центру управління та випробувань космічних засобів.
З матеріалів справи вбачається, що, на думку позивача, на дату звернення до суду додаткова винагорода відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 протиправно не нараховувалась та не виплачувалась.
Позивач вважає, що він має право на нарахування та виплату грошової допомоги відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168.
Відповідачі у свою чергу вважають, що такі виплати не передбачені вказаною постановою, до неї відповідні зміни не внесені та такі виплати не закладені в кошторис Національного центру управління та випробувань космічних засобів.
Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу 1 статті 1-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XІІ) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
За приписами абзацу 4 пункту 1 Постанови КМУ від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій», виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби (далі - постанова №104).
Відповідно до абзацу 1 пункту 1 постанови Кабінет міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно з абзацом 4 пункту 1 Постанови №168 виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168 керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень.
За приписами пункту 5 Постанови №168 вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.
У подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 07.03.2022 №217, від 22.03.2022 №350, від 01.04.2022 № 400, при цьому вказані зміни застосовувались з 24.02.2022, а розмір додаткової винагороди залишався незмінним 30 000 гривень щомісячно та 100 000 гривень особам, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Відповідно до Постанови КМУ №217 від 07.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, виключивши в абзаці першому слова (крім військовослужбовців строкової служби).
Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 217 від 07.03.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою КМУ №350 від 22.03.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзац перший після слів та поліцейським словами, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках програми є Підтримка.
Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ № 350 від 22.03.2022 вона набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
Постановою КМУ №400 від 01.04.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, доповнивши абзацами такого змісту: відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії; захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення); загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану поранень, травм), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому особа загинула (померла).
Відповідно до Постанови КМУ №754 від 01.07.2022 внесено зміни до пункту 1 Постанови № 168, в абзаці першому слова які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми є Підтримка замінено словами які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні); після слова щомісячно доповнено словами (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць).
Постанова КМУ №754 від 01.07.2022 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022.
У відповідності до Постанови КМУ № 793 від 07.07.2022 внесені наступні зміни до пункту 1 постанови № 168, в абзаці першому слова і цифри додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно замінити словами і цифрами додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць. Згідно з пунктом 2 Постанови КМУ №793 від 07.07.2022 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.
У відповідності до Постанови КМУ № 1146 від 08.10.2022 внесені зміни до пункту 1 Постанови № 168, в абзаці першому: слова «, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» та «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)» виключити; доповнити абзац реченням такого змісту: «Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.».
Постанова КМУ №1146 від 08.10.2022 набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.09.2022.
Відповідно до пункту 1 Постанови № 168 (у відповідній чинній редакції) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Згідно із пунктами 2-1 Постанови №168 (у відповідній чинній редакції) установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією Постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
На переконання позивача, оскільки він перебуває на військовій службі в Збройних Силах України і був відряджений до Державного космічного агентства України із залишенням на військовій службі, то останнім повинна здійснюватися виплата додаткової винагороди відповідно до Постанови КМУ №168.
Однак, такі твердження позивача суд визнає безпідставними і необґрунтованими зважаючи на те, що Постанова КМУ №168 передбачає виплату щомісячної додаткової винагороди за певних обставин.
Перш за все, Постановою № 168 визначено чіткий перелік осіб, яким може бути виплачена щомісячна додаткова винагорода і цей перелік не передбачає її виплату військовослужбовцям, які перебувають на службі в Державному космічному агентстві. Тобто, дія Постанови №168 на працівників Державного космічного агентства не розповсюджується.
Суд також зазначає, що Указом президента України «Про Національний центр управління та випробувань космічних засобів» від 12.08.1996 №698/96, утворено Національний центр управління та випробувань космічних засобів (п.1); Національним космічним агентством України, на підставі останнього, затверджено Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів (п. 6).
Відповідно до наказу Державного космічного агентства України (далі - ДКА) від 27.10.2016 №197 «Про затвердження Положень про установи», затверджено Положення про Національний центр управління та випробувань космічних засобів, згідно з пунктом 1.1. якого, НЦУВКЗ є бюджетною науково-випробувальною, науково-дослідною установою, яка входить до сфери управління ДКА; згідно п. 7.5. якого, умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців визначаються чинним законодавством, яке регулює умови і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України, відряджених до державних органів, установ та організацій.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.02.2001 №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» (далі - Постанова №104) встановлено, що виплата грошового забезпечення провадиться за рахунок коштів тих державних органів, установ та організацій, до яких відряджені зазначені військовослужбовці, особи начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
За відрядженими особами зберігаються всі види матеріального забезпечення за попереднім місцем служби, гарантії щодо соціального захисту, передбачені законодавством, за рахунок бюджетів Збройних Сил, інших військових формувань, органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної кримінально-виконавчої служби.
Водночас, грошове забезпечення виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби.
Отже, враховуючи положення Постанови №104, виплата щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168 не розповсюджується на військовослужбовців, відряджених до державних органів.
Відтак, на час розгляду справи відсутні підстави для нарахування та виплати щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.
Крім того, суд зазначає, що виплата додаткової винагороди за Постановою КМУ №168 відбувається за наявності відповідних винесених наказів командирів, де відбувають службу військовослужбовці та які уповноважені на прийняття таких наказів.
Таких наказів матеріали справи не містять, як і відсутні докази обов`язку Національного центру управління та випробувань космічних засобів щодо здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди згідно постанови КМУ №168.
Згідно з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2024 року у зразковій справі № 640/13029/22 за позовом ОСОБА_2 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, Національного центру управління та випробувань космічних засобів про визнання дій протиправними, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди, оскільки визначена пунктом 1 первинної редакції Постанови № 168 додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (п. 2 ч.2ст. 9 Закону № 2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 п. 1 Постанови № 104 чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, то Велика Палата Верховного Суду вважає, що положення Постанови № 168 не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 серпня 2024 року у зразковій справі № 640/13029/22 виснувала, що оскільки за встановленими у справі обставинами позивач є військовослужбовцем ЗСУ, який відряджений до ДКА (НЦУВКЗ) із залишенням на військовій службі та проходить військову службу безпосередньо в НЦУВКЗ, а тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення Постанови № 104.
Таким чином, позивачу виплачуються тільки оклади за військовими званнями і надбавку за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців, а інші складові грошового забезпечення - як для відповідних працівників НЦУВКЗ.
Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до НЦУВКЗ, здійснюється за рахунок коштів цієї установи, і оскільки додаткова винагорода в розмірі 30000,00 гривень та 100000,00 грн є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої для працівників цієї установи не передбачено, то й відсутні правові підстави для її виплати позивачу.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, матеріали справи не містять, у зв`язку з чим їх розподіл судом не здійснюється.
Керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
в и р і ш и в:
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кушнова А.О.
Ухвала № 133364334
ф
УХВАЛА
16 січня 2026 року
м. Київ
справа №640/13033/22
адміністративне провадження № К/990/1891/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 640/13033/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України, в якому просив:
- визнати протиправними дії Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України щодо невиплати на користь позивача додаткової винагороди передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року;
- стягнути з Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України солідарно на користь позивача заборгованість з виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року за період часу з 24 лютого 2022 року по 17 серпня 2022 року в сумі 171 809,75 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Розгляд справи у суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною першою статті 257 КАС України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Крім того, згідно із частиною другою статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до частини четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що характер спірних правовідносин, предмет і категорія спору, коло учасників спірних правовідносин, правозастосовна практика, що складалася з приводу спорів цієї категорії, відсутність ознак, які відрізняють цю касаційну скаргу від інших, дають підстави вважати, що судові рішення, які ухвалені у цій справі, розглянутої в порядку спрощеного позовного провадження, не підлягають касаційному оскарженню.
Оскаржуючи судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, скаржник посилається на підстави встановлені підпунктами «а», «в» та «г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду відхиляє вказані доводи, оскільки скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Однак, скаржник не навів конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи та за таких конкретних обставин.
Заявником у касаційній скарзі не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її виняткового значення та суспільної важливості, а також не виділено вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору.
Також є безпідставним посилання відповідача у касаційній скарзі на підпункт "г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки ця справа не підпадає під категорію справ, які згідно до частини четвертої статті 257 КАС України не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків Верховного Суду.
Однак в касаційній скарзі не зазначено постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У свою чергу, суди попередніх інстанцій застосували до даних правовідносин правові висновки, які викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2024 року у справі № 640/13029/22.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2024 року у справі № 640/13029/22 дійшла висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2024 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» не поширюють свою дію на військовослужбовців, відряджених до державних органів, установ та організацій, оскільки визначена пунктом 1 первинної редакції постанови додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців (пункт 2 частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ), тоді як абзацом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2001 року №104 «Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій» чітко визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, відрядженим до державних органів, установ та організацій, виплачується виходячи з окладів за посадами, займаними зазначеними особами в державних органах, установах та організаціях, до яких вони відряджені, інших виплат, установлених для відповідних працівників цих органів, установ та організацій, а також окладів за військовими (спеціальними) званнями і надбавки за вислугу років у розмірах і порядку, визначених законодавством для військовослужбовців.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
На підставі пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 3, 248, 328, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
УХВАЛИВ:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року у справі № 640/13033/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства фінансів України, Міністерства оборони України, Державного космічного агентства України про визнання протиправними дій, стягнення заборгованості з виплати додаткової винагороди.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Судді
І.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська